UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВолодіння (посідання) і право володіння чужим майном. Право володіння чужим майном (реферат)
Авторdimich
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2029
Скачало233
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Володіння (посідання) і право володіння чужим майном

 

Володіння (посідання)

 

Ведучи мову про володіння як правову категорію необхідно розрізняти

"право володіння" як елемент права власності та як вид права на чужі

речі (відповідно до концепції ЦК) і "володіння" або ж ближче до традицій

української правничої термінології -"посідання" як особливе (окреме)

речове право.

 

Володіння (посідання) як самостійне речове право являє собою фактичне

володіння речами, поєднане з наміром володіти ними для себе.

 

Таким чином, володіння (посідання) містить два елементи: об'єктивний

(фактичне володіння майном) і суб'єктивний (намір володіти ним для

себе).

 

При цьому фактичне володіння речами має бути стабільним (тобто існувати

протягом досить тривалого часу) і безперервним. Слід зазначити, що це

поняття тлумачиться вельми широко. Зокрема у цивілістиці з часів

римського права традиційно вважається, що фактичне володіння речами має

місце не тільки тоді, коли річ безпосередньо знаходиться у володільця, а

й у будь-якому випадку, коли володілець не втрачає контролю над об'єктом

володіння.

 

Намір володіти річчю для себе виражає посесійну волю особи (її волю як

посесора, володільця).

 

Водночас невірним видається ототожнення ставлення посесійного і

власницького1. Посесійне ставлення (ставлення особи як володільця до

речі) характеризується, як вже зазначалося, наміром володіти річчю для

себе, а не наміром вважати її своєю власністю. У другому випадку особа

вважає себе не просто володільцем, а власником речі. У сукупності із

законним володінням річчю намір (воля) вважати себе власником речі має

давати в результаті не володіння (посідання), а право власності.

 

Крім того, оцінюється (або має оцінюватися) ставлення особи не до

будь-якого, а лише до законного володіння речами.

 

Для того, щоб визначити значення цього факту, звернімося до

характеристики видів володіння. Насамперед необхідно мати на увазі поділ

володіння на законне — те, яке має правову підставу (титул) і незаконне

— яке не має під собою достатньої (правової) основи.

 

У свою чергу, незаконне володіння поділяється на добросовісне і

недобросовісне. Добросовісний незаконний володілець не знає і не повинен

знати про незаконність володіння річчю. Недобросовісний незаконний

володілець знає або повинен знати про те, що володіє річчю незаконно.

 

Власне кажучи, лише законне і незаконне добросовісне володіння

підпадають під поняття "володіння" ("посідання") як інститут речового

права.

 

Незаконне недобросовісне володіння річчю є не правовим Інститутом, а

лише фіксацією факту порушення права власності (спроби привласнення

чужого майна).

 

У своїх основних характеристиках володіння (посідання) нагадує право

власності: суб'єктами володіння можуть бути ті ж особи, які можуть бути

власниками; його об'єктом є майно, що може стати об'єктом права

власності.

 

Водночас ці дві категорії не можна плутати. Право власності є видом прав

на речі, виражає стан присвоєння майна. Володіння (посідання) —

відображає фактичний стан речей, а не право на речі

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ