UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВиди правочинів (реферат)
Авторdimich
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2592
Скачало279
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Види правочинів

 

Класифікація правочинів можлива за різними підставами.

 

1) Залежно від числа сторін, що беруть участь у правочині, їх поділяють

на односторонні, двосторонні і багатосторонні. Саме така класифікація

запропонована як визначальна в ст.202 ЦК.

 

Односторонній правочин — це дія (волевиявлення) однієї сторони,

спрямована на набуття, зміну, припинення тощо цивільних прав і

обов'язків (видача довіреності, складання заповіту). Ця сторона може

бути представлена однією або кількома особами.

 

Односторонній правочин, як правило, може створювати обов'язки лише для

особи, яка його вчинила. Проте у випадках, встановлених законом, або за

домовленістю з іншими особами односторонній правочин може створювати

обов'язки також для інших осіб.

 

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються

загальні правила про зобов'язання та договори, якщо це не суперечить

актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

 

Двосторонній правочин — це погоджена дія двох сторін, спрямована на

встановлення, зміну, припинення тощо цивільних правовідносин.

Двосторонні правочини — це договори, для яких характерне узгоджене

волевиявлення двох сторін.

 

Договорами є також багатосторонні правочини, тобто такі правочини, в

яких беруть участь три і більше сторони. Прикладом такого правочину є

договір про спільну діяльність (ст. 1130 ЦК). Слід звернути увагу на те,

що в цьому договорі волевиявлення сторін має двояку природу. З одного

боку, це взаємне волевиявлення щодо встановлення або видозміни

правовідносин між учасниками, з іншого — спільне волевиявлення,

спрямоване на досягнення спільної мети.

 

Стороною як двостороннього, так і багатостороннього правочину (договору)

може бути кілька осіб.

 

2) Залежно від наявності або відсутності обов'язку сторін надавати

зустрічне матеріальне відшкодування правочини поділяють на сплатні й

безоплатні.

 

У безоплатних правочинах обов'язок здійснити матеріальні витрати має

лише одна із сторін. Інша сторона не обтяжена будь-якими обов'язками.

Прикладом може бути договір дарування, в якому одна сторона безоплатно

передає майно у власність іншій.

 

Сплатні правочини характерні наявністю зустрічного еквівалентного

надання матеріальних чи нематеріальних благ. Наприклад, в договорі

купівлі-продажу одна сторона передає майно, але замість нього отримує

його вартість у грошах.

 

3) Залежно від моменту, з якого правочини вважаються укладеними, вони

поділяються на консенсуальні й реальні.

 

Консенсуальним є правочин, у якому для настання правових наслідків

достатньо досягнення сторонами домовленості з усіх істотних умов. З

моменту досягнення згоди правочин вважається укладеним. У його сторін

виникають відповідні права і обов'язки. Так, досягнення сторонами

договору купівлі-продажу згоди щодо предмета й ціни породжує обов'язок

продавця передати річ у власність покупця і зустрічний обов'язок покупця

сплатити певну грошову суму.

 

Для укладення реального правочину однієї домовленості сторін

недостатньо. Необхідною є також передача речі. Поки вона не відбудеться,

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ