Порядок створення банків.
Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та
нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або
уповноважених ним органів.
Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову
репутацію та задовільний фінансовий стан.
Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового стану
засновників та акціонерів (пайовиків), які набувають істотної участі у
банку, встановлюються Законом «Про банки і банківську діяльність» та
нормативно-правовими актами Національного банку України.
Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну
участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації,
Банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та
іноземними мовами. Найменування банку має містити слово “банк”, а також
вказівку на організаційно-правову форму банку.
Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням.
Слово “банк” та похідні від нього дозволяється використовувати у назві
лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України
як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні
організації, що діють на території України відповідно до міжнародних
договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,
та законодавства України.
Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка
повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів
діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів
“Україна”, “державний”, “центральний”, “національний” та похідних від
них можливе лише за згодою Національного банку України.
Статут банку складається з урахуванням положень Законів України «Про
банки і банківську діяльність», “Про господарські товариства” та інших
законів України.
Статут банку обов’язково має містити інформацію про:
1) найменування банку;
2) його місцезнаходження;
3) організаційно-правову форму;
4) види діяльності, які має намір здійснювати банк;
5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій
банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або
бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами;
6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та
порядок прийняття рішень;
7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16
цього Закону;
8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку;
9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку;
10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків;
11) положення про аудиторську перевірку банку;
12) положення про органи внутрішнього аудиту банку. Державна
реєстрація банків здійснюється Національним банком України
відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів
Національного банку України.
Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку
України для державної реєстрації такі документи:
1) заяву про реєстрацію банку;
2) установчий договір (крім державного банку);
3) статут банку;
4) рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або
Постанову Кабінету Міністрів України про створення державного
банку;
5) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує
здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на
найближчі три роки згідно із встановленими Національним
банком України вимогами;
6) інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну
участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа,
надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають
істотну участь у цій юридичній особі;
7) бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних
періоди (квартали) – для учасників – юридичних осіб, які матимуть
істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації
України про доходи за останній звітний період (рік) – для учасників –
фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;
8) відомості про кількісний склад спостережної ради, правління
(ради директорів), ревізійної комісії;
9) копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію
банку, що встановлюється Національним банком України;
10) нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є
юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;
11) копії звіту про проведення відкритої підписки на акції -для банку,
який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;
12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та
членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.
Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів
для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для
накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.
Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній
реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше
тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів,
зазначених у цій статті.
Національний банк України може вимагати від заявника виправлення
недоліків у поданих документах.
Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до
Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної
особи.
Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну
реєстрацію за встановленою ним формою.
Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання
банківської ліцензії.
Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно
діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають
поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у
здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть
кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із
законами України.
Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі
клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:
наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку у
розмірі, що встановлюється даним Законом;
забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп’ютерною
технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями відповідно до вимог
Національного банку України;
наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради
директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для
управління банком.
Правова основа діяльності Національного банку України.
Національний банк України є центральним банком України, особливим
центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання,
функції, повноваження і принципи організації якого визначаються
Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України»
від 20 травня 1999 року ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 29,
ст.238 ) та іншими законами України.
Економічна самостійність Національного банку України.
Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює
видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у
визначених цим Законом випадках – також за рахунок Державного бюджету
України.
Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є
об’єктом права державної власності і перебуває у-його повному
господарському віданні.
Національний банк не відповідає за зобов’язаннями органів державної
влади, а органи державної влади не відповідають за зобов’язаннями
Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе
такі зобов’язання.
Національний банк не відповідає за зобов’язаннями інших банків, а інші
банки не відповідають за зобов’язаннями Національного банку, крім
випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання,
Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва
в Україні, а також представництва за її межами.
Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю.
Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Розмір
статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради Національного
банку.
Функції Національного банку України.
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку
є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
НБУ виконує такі функції (ст. 7 Закону України «Про Національний банк
України»):
1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних
засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну
політику;
2) монопольне здійснює емісію національної валюти України та організує
її обіг;
3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує
систему рефінансування;
4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій,
бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
5) організовує створення та методологічно забезпечує систему
грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики
платіжного балансу;
6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;
7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських
технологій, створює, координує та контролює створення електронних
платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської
діяльності та засобів захисту банківської інформації;
8) здійснює банківське регулювання та нагляд;
9) веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж,
здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених
законами випадках;
10) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;
11) представляє інтереси України в центральних банках інших держав,
міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво
здійснюється на рівні центральних банків;
12) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської
діяльності та операцій у передбачених законами випадках;
13) здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську
перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;
14) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї
компетенції, визначеної законом.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
