UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнські землі під владою Польщі та Литви (кінець XIV — перша половина ХУП ст.) (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія економічних вчень, економічна історія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4168
Скачало378
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Українські землі під владою Польщі та Литви (кінець XIV — перша половина

ХУП ст.)

 

Загальна характеристика періоду. Соціальний розвиток українських земель.

Особливості господарського життя.

 

Загальна характеристика періоду

 

У XIII ст. внаслідок розкладу племінного та зародження феодального

суспільства утворилася Литовська держава, яка успішно чинила опір

агресії з боку Лівонського та Тевтонського орденів. Водночас зміцніла

Литовська держава за великого князя Гедиміна (1316-1341) розпочала

наступ на південно-західні руські землі.

 

У 1351 - 1352 роках між Польщею та Литвою тривала війна за

Галицько-Волинську землю. За перемир'ям 1352 року Галичина залишилася

під владою Польщі, Волинь і Берестейська земля - під владою Литовської

держави. В 50-х роках XIV ст. розпочався наступ Литовської держави на

Придніпров'я. У 1355-1356 роках Литовський князь Ольгерд завоював

Чернігово-Сіверщину. Влітку 1362 року військо Ольгерда на р. Сині Води

розгромило загони кількох татарських ханів. Внаслідок синьо-водської

битви до Литовської держави остаточно відійшли Київщина та Поділля.

 

Захоплені Литовською державою південно-західні руські землі протягом

другої половини XIV ст., перебували у становищі удільних князівств (із

залишками місцевої автономії), очолюваних князями — членами литовського

великокнязівського роду. Місцеві великі феодали-князі, що здавна мали в

цих землях володіння, зберігали їх і надалі, але повинні були коритися

владі удільного князя, сплачувати щорічну данину й надавати йому

військову допомогу. Удільні князі складали великокнязівську раду.

Подібно до великого князя, удільні князі роздавали землі своїм васалам,

скликали місцевих великих феодалів-князів, бояр, вище духовенство на

ради для розв'язання політичних питань. Вся ця ієрархія світських і

церковних феодалів-землевласників тримала в покорі маси селянства і

городян.

 

Розгром татаро-монгольського війська на Куликовому полі і дальше

піднесення Москви занепокоїли литовського великого князя та правлячі

верстви Литовської держави. Намагаючись зміцнити свою владу над

удільними князями та запобігти посиленню Московського князівства, до

якого тяжіла частина феодалів українських земель, великий князь Ягайло

14 серпня 1385 року уклав у м. Крево угоду про унію Литви з Польщею.

Кревсь-ка унія зміцнила Польсько-Литовську державу перед загрозою

агресії з боку німецьких хрестоносців, але разом з тим відкривала шлях

до загарбання польськими феодалами українських земель та експансії

католицької церкви на Схід.

 

Спираючись на служилі верстви литовського боярства та на підтримку

польських феодалів, литовський князь Вітовт здійснив ряд заходів щодо

політичного об'єднання Литовської держави і зміцнення її центрального

управління. За його князювання залежність українських і білоруських

земель від Литви значно зросла. Вітовт ліквідував найбільші удільні

князівства на території України (Волинське, Новгород-Сіверське,

Київське, Подільське). В цих землях почали правити великокнязівські

намісники. Литовські пани-князі одержували тут великі земельні

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ