Реферат
ОСНОВНІ ПРІОРИТЕТИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА І
РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
Витрати на реалізацію природоохоронних програм і заходів потребують
значних коштів. Однак протягом найближчих 5 – 10 років країна буде
дуже обмежена у коштах, необхідних для поліпшення стану навколишнього
природного середовища та забезпечення раціонального використання
природних ресурсів. Тому необхідно чітко визначити пріоритетні
напрями та проблеми з метою відпрацювання реалістичних,
ефективних та економічно вигідних рішень. З цією метою, виходячи з
реального екологічного стану території України, необхідно
враховувати такі основні критерії і чинники:
погіршення здоров’я людей через значну забрудненість довкілля;
втрати, що призводять до зниження продуктивності народного
господарства, зумовлені збитками або руйнуванням фізичного
капіталу і природних ресурсів;
погіршення стану або загроза завдати непоправної шкоди
біологічному та ландшафтному різноманіттю і, зокрема лукам,
пасовищам, озерам, водоймам, річкам, землям, лісовим, прибережним і
морським екосистемам, гірським районам;
еколого-економічну ефективність природоохоронних заходів.
До основних пріоритетів охорони довкілля та раціонального
використання природних ресурсів належать:
гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і
радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму
шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
поліпшення екологічного стану басейнів рік України та якості питної
води;
стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і
промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;
будівництво нових та реконструкція діючих потужностей
комунальних очисних каналізаційних споруд;
запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення
їх екологічного стану;
формування збалансованої системи природокористування та адекватна
структурна перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація
технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському
господарстві, на транспорті;
збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідна
справа.
Для досягнення цього передбачається вирішення таких завдань:
зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення;
захист повітряного басейну від забруднення, насамперед у великих
містах і промислових центрах;
захист і збереження земельних ресурсів від забруднення, виснаження
і нераціонального використання;
збереження і розширення територій з природним станом ландшафту,
посилення природоохоронної діяльності на заповідних і рекреаційних
територіях;
підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;
знешкодження, утилізація та захоронення промислових та побутових
відходів;
запобігання забрудненню морських і внутрішніх вод, зменшення та
припинення скиду забруднених стічних вод у водні об’єкти, захист
підземних вод від забруднення;
збереження та відродження малих річок, здійснення управління водними
ресурсами на основі басейнового принципу;
завершення створення державної системи моніторингу
навколишнього природного середовища;
створення системи прогнозування, запобігання та оперативних дій у
разі надзвичайних ситуацій природного і
природно-техногенного походження;
забезпечення екологічного супроводу процесу конверсії
військово-промислового комплексу;
здійснення заходів щодо екологічного контролю за діяльністю Збройних
Сил України;
розробка механізмів реалізації схем природокористування;
впровадження дійових економічних складових впливу на систему
природокористування;
створення системи екологічної освіти, виховання та
інформування.
Державна політика у галузі охорони довкілля, використання природних
ресурсів та забезпечення екологічної безпеки реалізується через
окремі міждержавні, державні, галузеві, регіональні та місцеві
програми, які спрямовуються на втілення визначених пріоритетів.
ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА В ПРОМИСЛОВОСТІ
Головним завданням на найближчу перспективу є запобігання
збільшенню рівня забруднення та виснаженню природних об’єктів.
Розв’язання проблем техногенно-екологічної безпеки потребує:
здійснення перебудови техногенного середовища, технічного
переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження
новітніх наукових досягнень, енерго- і ресурсозберігаючих
технологій, безвідходних та екологічно безпечних технологічних
процесів, застосування відновлюваних джерел енергії, розв’язання
проблем знешкодження і використання всіх видів відходів;
налагодження ефективного екологічного контролю за
науково-дослідними роботами із створення об’єктів штучного
походження, їх проектуванням, будівництвом та функціонуванням з метою
управління техногенними навантаженнями, раціональним
використанням природних ресурсів і розміщенням продуктивних сил;
проведення класифікації регіонів України за рівнями
техногенно-екологічних навантажень, створення карт
техногенно-екологічних навантажень;
розробки методології визначення ступеня екологічного ризику для
довкілля, обумовленого техногенними об’єктами;
проведення досліджень з метою створення системи моделей
моніторингового контролю за об’єктами спостережень у
промисловості, енергетиці, будівництві, транспорті і сільському
господарстві.
1) Металургійна промисловість
Виходячи зі світового досвіду та системного аналізу
екологічних проблем металургійного комплексу стратегічними
напрямами діяльності у цій галузі є:
комплексна структурна перебудова галузі;
підвищення ефективності використання сировинних та енергетичних ресурсів
до світового рівня;
зниження частки продукції, що її отримують у мартенівському
виробництві, і розширення використання конверторного її
виробництва;
перехід на екологічно чисті технології в головних ланках
виробничого ланцюга металургійного циклу.
Програма розв’язання екологічних проблем металургійної
промисловості має передбачати:
проведення поглибленого екологічного аудиту на всіх
металургійних комплексах України;
розроблення еколого-орієнтованих критеріїв структурної
перебудови металургійного комплексу України, яка б грунтувалася на
результатах аудиту металургійної промисловості;
розроблення програми першочергових заходів у металургійному комплексі
з метою зменшення кількості викидів твердих часток у повітря та
поліпшення якості довкілля;
удосконалення нормативно-методичних засобів регулювання викидів
забруднюючих речовин металургійної промисловості;
розроблення та впровадження механізму узгодження рівня допустимих
викидів з темпами модернізації технологій і структурної перебудови в
металургійній промисловості;
реалізацію комплексу програм з переробки та утилізації твердих
відходів.
2) Хімічна та нафтохімічна промисловість
Враховуючи напрями розвитку галузі, а саме:
удосконалення структури галузі, розроблення пріоритетних напрямів
її розвитку;
розвиток вітчизняної мінеральної сировинної бази;
створення виробництв базових продуктів;
впровадження наукоємних технологій, спрямоване на комплексне
використання сировини, енергоресурсів та цільових продуктів,
стратегічними завданнями програми є:
розроблення та впровадження передових маловідходних та
безвідходних ресурсозберігаючих технологій;
комплексне очищення газових викидів і стічних вод з одночасною
утилізацією
вилучених продуктів та подальшою переробкою їх;
проведення науково-технічних робіт, спрямованих на зниження аварійних
ситуацій та їх запобігання на підприємствах галузі;
розроблення та здійснення програм створення високоефективних систем
очищення газових викидів та стічних вод;
здійснення програм комплексної переробки відходів;
здійснення програм щодо виведення з експлуатації виробництв з екологічно
недосконалими технологіями в усьому технологічному циклі.
3) Нафтогазова та нафтопереробна промисловість
Для вирішення питань цієї галузі необхідно:
здійснити комплексну сертифікацію нафтогазових об’єктів;
розробити заходи щодо підвищення екологічної безпеки
технологічних процесів на цих об’єктах;
внести зміни і доповнення до діючих норм технологічного
проектування та експлуатації об’єктів нафтогазової та
нафтопереробної промисловості з питань, що стосуються вимог
екологічної безпеки та охорони довкілля;
розробити і впровадити у виробництво технологічні програми переробки
відходів і відпрацьованих нафтопродуктів з метою поліпшення
екологічного стану довкілля;
впровадити у виробництво технології щодо зменшення викидів у атмосферу
летких органічних сполук;
розробити комплексні технології очищення води та грунту від
забруднення вуглеводнями;
розробити та впровадити систему оцінки і прогнозування поширення
забруднення підземних вод нафтою та нафтопродуктами;
розробити нормативні документи щодо визначення і розрахунку шкідливих
викидів з основних джерел підприємств нафтопереробної промисловості.
Також існують проблеми зовнішнього рівня, вони стосуються питань
використання продуктів діяльності нафтопереробного та газового
комплексу (бензину, дизельного пального, мазуту, газу) в інших
галузях господарства і пов’язані насамперед з низькою якістю
вироблюваного пального.
Для розв’язання цих проблем необхідно:
припинити випуск нафтопродуктів, що містять сполуки свинцю;
збільшити глибину переробки нафти шляхом будівництва на основних
нафтопереробних підприємствах установок каталітичного риформінгу;
впровадити на нафтопереробних підприємствах технологічні процеси
гідроочистки дизельного та авіаційного пального з одночасним
виром сірки;
розробити технології виробництва моторного пального з
альтернативних видів сировинних ресурсів;
розробити і впровадити способи і технології використання на транспорті
газових та альтернативних видів пального.
4) Машинобудівна промисловість
Основою здійснення природоохоронної політики в галузі мають
стати:
істотне зменшення викидів забруднюючих речовин підприємств
машинобудівного комплексу в довкілля;
впровадження екологічно чистих технологій в усіх напрямах діяльності
машинобудівного виробництва, зокрема вирішення питань утилізації і
знешкодження токсичних відходів гальванічного виробництва.
5) Видобувна промисловість
Для розв’язання екологічних проблем у видобувній
промисловості необхідно:
здійснити модернізацію та технічне переозброєння підприємств галузі;
розробити та впровадити системи запобіжного технологічного
моніторингу навколишнього природного середовища на об’єктах з
підвищеним екологічним ризиком;
збільшити виробництво енергетичного вугілля в результаті скорочення
видобутку коксівного вугілля;
вдосконалити технологічні процеси мокрого збагачення вугілля з метою
ефективного вилучення з нього сірки;
розробити і впровадити технологічні процеси та обладнання для
використання енергетичного потенціалу шахтного метану;
розробити і впровадити технологічні схеми очищення та
використання мінералізованих шахтних вод;
розробити і впровадити технології та обладнання для
використання відвалів
пустої породи з метою одержання з них сировини для будівельної
індустрії;
забезпечити роздільне складування розкривних порід з метою подальшого
їх ефективного використання для виробництва будівельних та інших видів
матеріалів та продукції;
забезпечити в найближчі роки гасіння породних відвалів, а також
розвиток закладки породою відпрацьованого простору шахт;
розробити і впровадити екологічно безпечні способи
консервації шахт.
6) Будівництво
Метою природоохоронної діяльності в будівництві є нормалізація
умов
життєдіяльності населення і поліпшення стану природно-територіальних
комплексів України, що перебувають у кризовому екологічному стані.
Для формування переліку завдань конкретних програм необхідно
провести екологічний аудит кризових територій України, визначити
комплекс екологічних вимог до містобудівних заходів з метою
досягнення контрольних рівнів стану довкілля.
Для розв’язання цих завдань необхідно:
а) провести екологічний аудит кризових територій України, що включає
визначення контрольних рівнів забруднення територій, які є нормами для
територій на найближчі
1 – 3 роки, та можливість їх реального досягнення, першочергове
проведення екоаудиту у високоурбанізованих районах і містах;
б) розробити містобудівні заходи, спрямовані на виведення територій
з кризового стану:
провести екоаудит з урахуванням зміни структури
землекористування у напрямі збільшення територій національних
природних парків, зон рекреації;
визначити комплекс містобудівних заходів для досягнення
контрольних рівнів стану довкілля;
в) вжити заходів щодо ресурсозбереження:
обмежити використання природних корисних копалин, потреба в яких може
бути задоволена в результаті використання вторинних та поновлюваних
ресурсів;
розробити і впровадити програми створення та виробництва нових
ресурсозберігаючих будівельних матеріалів і конструкцій;
г) вжити заходів щодо запобігання викидам і скидам
забруднюючих речовин:
розробити комплексні програми впровадження безвідходних та екологічно
безпечних технологій;
розробити і впровадити мобільну, легку, екологічно безпечну та
низькоенергоємну будівельну техніку та механізований інструмент;
д) розробити і втілити архітектурно-планувальні заходи,
заходи захисту окремих об’єктів, заходи переорієнтування
інфраструктури територій:
вирішити питання першочергової деконцентрації прийняття рішень в
екологічному, економічному і планувальному аспектах;
ж) розробити заходи щодо запобігання наслідкам аварійних
ситуацій та їх усунення у місцях з підвищеною щільністю населення.
Найнебезпечнішою в екологічному аспекті галуззю промисловості
будівельних матеріалів залишається цементна промисловість,
підприємства якої найбільше забруднюють довкілля. Тому треба
створити спеціальну програму істотного зменшення впливу
підприємств з виробництва цементу на довкілля.
Література:
1. Безопасность жизнедеятельности: Сб. норм. док. по подготовке учащейся
молодежи в области защиты от чрезвычайных ситуаций /Под ред.
М.М.Дзыбова. – М.: ДиК, 1998. – 700 с.
2. Ольшанська О.В. Економіко-екологічні проблеми Північного
Причорномор’я /НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. –
К., 1999. – 35 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
