.

Оподаткування прибутку фiзичних осiб (диплом)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
227 2472
Скачать документ

3. Напрями вдосконалення оподаткування прибутку юридичних осіб.

3.1. Ухилення від сплати податку на прибуток як економічна, соціальна та
фіскальна проблема.

Чи можна уникнути податкового шахрайства?

Перш ніж відповісти на це запитання, треба вияснити, хто такі податкові
шахраї і звідки вони беруться.

Наприкінці 50-х років нашого сторіччя Г.Шмальдерс (ФРН) звернувся до
цієї проблеми, розробивши основи нового напряму знання — фіскальної
психології. Він оголосив предметом фіскальної психології податкове
мислення людей, податкову етику платників. Проблема ухилення від сплати
податків стала розглядатися в економічних, правових, етичних,
суспільно-політичних, соціально-психологічних аспектах.

Поступово навколо теми фіскальних порушень сформувалася ціла наукова
галузь, назва якої українською мовою — політекономія податкової
антипатії — звучить дещо незвичайно, а англійською — economics of tax
aversion — цілком благозвучно і наукоподібно. [???]

У цій сфері знання склалося розмежування понять ухилення від сплати
податків без порушення закону (tax avoidence) й незаконного (tax
evasion), хоча їх можна аналізувати і сукупно. (Як інтегроване поняття
легального і нелегального ухиляння можна запропонувати термін “обхід
податків”). Схожість та взаємозв’язок цих явищ визначає й одну стратегію
фіскальних органів щодо охорони державних доходів від несплати податків.
Виходячи з масштабів ухилення, а також затрат на утримання податкової
служби, вираховується коефіцієнт податкових розходжень (tax discrepancy
coefficient). Окремо обчислюється коефіцієнт оподаткування як відношення
реальної суми зібраних податків до потенційно можливої їх суми за умови
відсутності ухилення. В цілому коефіцієнт оподаткування оцінюється
величиною 92-94%, хоч є помітні коливання його значення по різних групах
платників: трудові доходи за наймом — найвищий коефіцієнт, доходи від
бізнесу, від нерухомого майна, від сільського господарства — найнижчий
коефіцієнт.

Ухилення досліджується повним фронтом, теоретично й практично, на
макрорівні, якщо йдеться про теоретичний аналіз з метою вияснення
ефективності податкової політики і на мікрорівні, коли емпіричні дані
використовуються для оцінки кількісних характеристик ухилення. Своїми
теоретичними працями відомі М.Аяліндлхем, С.Колм, А.Сандмо, А.Шенфілд та
ін. Розробляються моделі особистої поведінки платників, поставлених у
різні ситуації (інфляції, цінової кон’юнктури, стану ринку праці, попиту
на валюту, політики процентних ставок тощо). ЗА допомогою теорії ігор
вивчаються можливості створення оптимальної структури контрольних
органів та розробки оптимальної схеми податкової ревізії. Користуючись
формалізованими методами, західні дослідники показали, що поведінка
платників відповідає функції корисності фон Нейманна-Маргенштерна,
згідно з якою платник розподіляє час і зусилля між законною та
незаконною діяльністю з метою максимізації очікуваної вигоди за умови,
що доход є єдиним прагненням, ціни — постійними, ризик — мінімальним.
Існують емпіричні моделі співвідношення між маржинальними (граничними)
податковими ставками і рівнем ухиляння з урахуванням соціального та
економічного статусу платника. Феномен ухиляння був уведений у
макромодель, що визначає вплив податків на сукупний попит.

Як і всі суспільні явища, податковий негативізм не має суспільного
характеру. Вже за внутрішніми веліннями сумління платники поділяються на
дві категорії: законослухняних і порушників. Для одних написати правду в
декларації — справа принципу. Для інших правдива інформації — лише один
із варіантів поведінки, корисний, коли правда відповідає власним
інтересам. Може, для деяких потенційних неплатників ухиляння є чимось на
зразок нав’язливої ідеї, клептоманії, виду спорту? Якщо більшість
платників — невеличкі “ухилятори”, вони як виборці перешкоджатимуть
заходам ефективної боротьби з податковими зловживаннями. А в результаті
виграє меншість найзатятіших зловмисників. Подібно до корупції, в
існуванні якої можуть бути зацікавлені мільйони людей, ухиляння від
сплати податків може знаходити співчуття й підтримку певної частини
населення та бізнесу.

Ставлення до фіску відображає протиборство мотивів корисливого інтересу
як властивого людині матеріального інстинкту і громадянського обов’язку
як набутої суспільним вихованням доблесті. Власне, індивідуальні мотиви
фіскальної поведінки не стосуються предмета державних фінансів. Що
справді належить до фінансів — це бюджетні результати такої поведінки,
тобто проблема зі сторони збирача податків. Давно помічено, що
декларовані доходи зростають повільніше, ніж фактичні. Більшість людей
порушує прийняті моральні норми та чинні закони тільки тоді, коли вони
відчувають, що можуть зробити це безкарно. Розчарування політикою, на
яку уряд витрачає податкові збори, також може стати фактором ухилення.

Людські пристрасті владно втручаються у фіскальні справи, бо рішення
платника про подання декларації приймається в умовах невизначеності.
Адже приховання доходу не обов’язково викликає автоматичну реакцію влади
у формі переслідування та покарання. Тому в платника є вибір між двома
лініями поведінки: повідомити правду чи неправду, точніше — напівправду.
Якщо він обере останній варіант, результат залежить від імовірності
перевірки поданої інформації фіскальними органами. Ухилення можливе,
коли його масштаби переважають здатність податкових служб до адекватного
контролю або ж коли порушники знаходять способи нейтралізувати дії
властей. На практиці ці умови співіснують.

Західні дослідники впевнені, що сам податок впливає як форма примусу на
вибір між сплатою і ухилянням. На відміну від нудного обов’язку
дисциплінованого платника для декого ухилення стає азартною ризикованою
грою, учасник якої зважує шанси одержати вищий доход перед загрозою
можливого викриття. У такому випадку платник діє як раціонально мисляча
людина, що в гонитві за особистою вигодою передбачає наслідки своєї
поведінки. Такий платник зіставляє рівень винагороди з рівнем покарання
у випадку невдачі. Як бачимо, на відміну від емоційних злочинів,
супроводжуваних фізичним насильством, незаконне ухиляння належить до
“високоінтелектуальних” способів правопорушень.

За характером суспільного середовища та способом діяльності тіньова
(чорна, таємна, нелегальна, паралельна, підпільна) економіка є природним
осередком злочинного нехтування податковим кодексом. Гадані оцінки її
розмірів у різних країнах коливаються від 5 до 15% валового
національного продукту, в Італії сягають 25-33%, а в Україні — 60-70%
ВНП.

Зливаючись з мафіозними структурами, тіньове підприємництво воліє не
воювати з державою, а контролювати органи влади.

З суто фіскальної точки зору тіньова економіка — це економіка, де
одержують доходи, котрі не декларуються органам влади, отже не
оподатковуються. Такі доходи незаконні, але приваблюють можливою
незалежністю від фінансового контролю і фіскальних претензій держави.
Ухиляння від сплати податків процвітає частково внаслідок аморалізму або
ж через невдоволення високими податками, коли оголошення істинних
доходів може означати економічне самовбивство. Справді, якщо прибутковий
податок сягнув би 99%, господарське життя завмерло б у тій мірі, в якій
бізнесу вдавалося б уникнути оподаткування.

Ухилятися від податків може не тільки клан закоренілих тіньовиків, а й
цілком лояльний громадянин, піддавались спокусі подати неправдиву
декларацію про доходи, чи менеджер, що вирішив збагатити акціонерів
вправним тлумаченням фінансових операцій корпорації.

Джерела законних форм ухиляння знаходяться у структурі сучасного бізнесу
та господарських зв’язків, у величезній складності фіскального
законодавства в умовах ринкової економіки. Для інвесторів і
доходоодержувачів з’являється можливість без формального порушення
закону обійти податки, використавши ділові операції та юридичні нюанси
для ухилення від фіскального обов’язку. Діють ці способи і на рівні
національної економіки, й у масштабі світового ринку. Вітчизняні
економісти не раз характеризували способи легалізованого приховування
доходів і прибутків від оподаткування.

Йдеться про штучно завищування витрат виробництва та прискорене
списування амортизації з метою зменшення прибутків; знижки на виснаження
надр; поміщення коштів у благодійні та довірчі фонди; приховування чи
заниження об’єктів оподаткування. Нарешті, в міжнародному бізнесі
транснаціональні компанії використовують тактику створення
холдинг-компаній, інвестують капітали у податкові “гавані”, шукають
“податкового раю”.

Достатньо зареєструвати компанію або помістити грошовий вклад на
банківський рахунок у країні з пільговим податковим режимом, щоб законно
одержати прибуток за рахунок податку. Наприклад, транснаціональні фірми
використовують як податкові гавані близько 30 країн і територій:
Гонконг, Панаму (низькі податки); Ямайку, Багамські та Кайманові острови
(пільги щодо фінансових операцій); Ліберію (пільги щодо судноплавства);
Люксембург, Швейцарію (холдинг-компанії). Крім цього, що традиційних
податкових схованок, де пропонується повне або часткове звільнення від
прибуткового податку, податків на майно, спадщину та доходи від
реалізації капітальних активів, а також валютного контролю, належать
Андора, Сінгапур, Мальта, Антільські та Бермудські острови.

Узагальнену картину ухилення від сплати податків у сфері міжнародного
бізнесу дають огляди, виконані під егідою Міжнародного центру податкових
адміністраторів. Для корпорацій особливо сприятливі такі способи
приховування доходів:

маніпулювання величиною оподатковуваного прибутку в галузях високої
технології, що можливе внаслідок великої й невизначеної різниці між
вартістю продукції та витратами виробництва з урахуванням
науково-дослідних робіт;

транспортування літаками необ’ємних товарів (коштовні камені, золото,
деякі хімічні компоненти), надзвичайно пристосованих для контрабанди й
приховування одержаних доходів;

зменшення фірмами-монополістами податків завдяки маніпуляції ринковими
цінами на продукцію;

виконання торгових функцій дочірніми підприємствами та філіалами
зарубіжних компаній під виглядом адміністративної діяльності;

одержання доходів компаніями, діючими як іноземні філіали на комісійній
основі з метою приховати істинний прибуток від своєї
промислово-торгівельної діяльності;

створення компаній, які видають себе незалежними від іноземних
довірителів, фактично перебуваючи в їхній власності або під їхнім
контролем (сімейні трести та холдингові компанії);

фальшування збитків фірмами, які торгують на некомерційній основі зі
своїми постачальниками та покупцями в системі спільно контрольованого
бізнесу;

створення у вертикальній структурі об’єднаних компаній однієї компанії
спеціально для ухилення від сплати податків за все об’єднання. В Україні
широко розповсюджений подібний метод ухиляння від фіскального обов’язку.
Створюється фіктивна фірма, на неї переводяться податкові зобов’язання,
після чого вона оголошується банкрутом;

розміщення експортних компаній виробничих конгломератів на територіях із
ліберальним податковим режимом (у “податковому раю”).

Комбінацію з декількох названих вище способів ухилення може ілюструвати
схема (див. Рис.3.1.1.), де статус компаній варіюється залежно від
податкового режиму їх діяльності.

потік вільних від оподаткування прибутків

Рис. 3.11. Використання корпораціями різних рівнів оподаткування.

В Україні, найбільшого поширення набули такі способи ухилення від сплати
податків:

неподання документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків до
бюджетів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і
балансів тощо);

заниження сум податків, зборів, інших обов’язкових платежів;

приховування об’єктів оподаткування;

заниження об’єктів оподаткування;

неутримання чи неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних
осіб громадян, котрим вони виплачувались;

приховування втрати підстав для пільги з оподаткування чи неповідомлення
про неї.

Неподання декларації про доходи чи прибутки містить у собі навмисне
ухилення від сплати податків, тобто підприємство працює, отримує
прибутки, однак декларацію не подає і податки не сплачує. Можуть бути
також випадки, коли ухилення від сплати обов’язкових платежів сталось
тоді, коли в особи не було умислу на несплату їх. У такому випадку вона
може бути притягнута лише до адміністративної відповідальності за
невчасне подання документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою
обов’язкових платежів. Так, відповідно до ст. 20 Закону “Про
оподаткування прибутку підприємств” платники податку, котрі не подали
або невчасно подали до податкового органу декларацію про прибуток,
розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування
податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10% суми нарахованого
податку на кожний випадок порушення. Для всіх видів податків, зборів,
інших обов’язкових платежів відповідними нормативними актами визначено
термін сплати їх. З моменту закінчення визначених термінів настають
наслідки у вигляді ненадходження до бюджетів та державних цільових
фондів.

Приховання об’єктів оподаткування полягає в тому. що декларація про
доходи подається, але в ній не вказано всієї суми одержаного прибутку,
тобто окремо отримані прибутки приховуються. Складається ситуація, коли
фактично прибуток є, але він не декларується і ніякий податок з нього не
нараховується і не сплачується. Значення немає, як саме було приховано
прибуток — продано товар за готівку, а оформлено угоду як дарування,
навмисно не відображено прибуток в надії на те, що це залишиться
непомітним, і т.п.

Заниження об’єктів оподаткування — це декларування суми прибутку меншої,
ніж та, яку було отримано насправді. Приховання об’єктів оподаткування
обов’язково поєднується із посадовим підлогом у тому разі, коли посадова
особа в офіційні документи державного обліку вносить свідомо неправдиві
відомості і подає їх до ДПА. ЗА таких обставин дії посадової особи слід
додатково кваліфікувати за ст. 172 КК України.

Якщо внаслідок умисно вчинених посадовими особами злочинних дій при
ухиленні від сплати податку підприємству, організації, громадським
інтересам та окремим громадянам завдано істотної шкоди, то ці дії слід
додатково кваліфікувати за ст. 165 КК України. Шкода організаціям,
підприємствам та установам завдається тим, що за несплату податків з
їхніх рахунків стягуються штрафи. У випадках, коли встановлено факт
несплати податків суб’єктом підприємницької діяльності, який функціонує
без реєстрації в установленому порядку або без спеціального дозволу
(ліцензії), дії осіб слід кваліфікувати відповідно за статтею 1483 за
порушення встановленого порядку заняття підприємницькою діяльністю, а в
разі подання неправдивої інформації державним органам, банком або іншим
кредиторам з метою одержання пільг при оподаткуванню — відповідно за
статтею 1485 КК України як за шахрайство з фінансовими ресурсами.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів тягне
за собою застосування до неплатників штрафу та за наявності умисної вини
і залежно від суми несплаченого платежу адміністративну чи кримінальну
відповідальність. Зокрема Законом України “Про оподаткування прибутку
підприємств (п. 20.4 статті 20) передбачено, що в разі приховання або
заниження сум податку його платник сплачує суму донарахованого податку,
штрафу в розмірі, встановленому законодавством, та пеню, обчислену із
120% облікової ставки Національного банку Україна, що діяла на момент
сплати, нараховану на повну суму недоїмки (без штрафу) за весь її строк.
Умисне ухилення від сплати податків, яке призвело до ненадходження
коштів у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
тягне за собою адміністративну відповідальність.

ненадходження в бюджет коштів у значних розмірах (більше 100
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), карається виправними
роботами на строк до двох років або позбавленням права займати певні
посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або
штрафом у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.

Ті ж діяння, вчинені за попереднім зговором групою осіб, або якщо вони
призвели до ненадходження до бюджетів коштів у великих розмірах (більше
250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), караються
позбавленням волі на строк до п’яти років з позбавленням права займати
певні посади чи займатися певною діяльнісю на строк до двох років, або
штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо діяння, вчинені особою, раніше судимою за ухиляння від сплати
податків, або якщо вони призвели до ненадходження коштів в особливо
великих розмірах (більше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян), то вони караються позбавленням волі на строк від 5 до 10
років з конфіскацією майна та позбавленням права займати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до п’яти років.

Досвід діяльності Державної податкової адміністрації України щодо
аналізу чинників та шляхів тінізації економіки переконує, що з розвитком
ринкових відносин дедалі зростає економічна злочинність у сфері
оподаткування. За даними Національного банку України, у 1997 р. поза
банківськими установами було в обігу 3,65 млрд. грн., які працювали на
неоподатковуваний товарообіг, або тіньову економіку держави. Ця сума
становить понад 43% усієї грошової маси України. У порівнянні з
офіційною економікою тіньова відрізняється швидким реагуванням на зміни
у чинному законодавстві, мобільністю, використанням новітньої техніки і
технологій. У результаті цих відмінностей тіньова економіка
високоефективна і надприбуткова. Причому тіньовий капітал обслуговує не
матеріальне виробництво, а сферу обігу — торговельну, посередницьку і
кредитно-банківську діяльність, де є можливість отримувати і відмивати
так звані брудні гроші.

Парадоксально, але розширення мережі зв’язків українських банків із
зарубіжними банківськими установами і включення їх до системи
електронних міжбанківських міжнародних рахунків, а також лібералізація
валютного ринку України були використані насамперед не для поліпшення
фінансового стану країни, а для створення і використання механізмів
переведення українськими резидентами валютних коштів на рахунки, що не
контролюються державою, у банках-резидентах під прикриттям
зовнішньоекономічної діяльності й формування мережі підставних рахунків
комерційних структур, що здійснюють незаконну конвертацію безготівкових
коштів юридичних осіб різних форм власності у готівкову валюту.

У стратегії стабілізації й економічного вростання України наголошується,
що зменшення податкового тиску буде можливим лише тоді, коли у
результаті піднесення виробництва почне розширюватися база
оподаткування. Виходить замкнене коло: зменшення податкового тягаря
можливе, коли почне розширюватися база оподаткування у результаті
піднесення виробництва, а піднесення виробництва, а отже розширення бази
оподаткування, неможливе без зменшення податкового тягаря. Таким чином,
залишається ось що — розширювати базу оподаткування іншим шляхом, а саме
за рахунок оподаткування тіньової економіки. Невикористаним джерелом
наповнення державного бюджету є також акумульовані на кореспондентських
рахунках банків-нерезидентів значні кошти, 35% яких, за даними Державної
податкової адміністрації. становлять приховані від сплати податки.

Крім не врегульованої законодавчої бази щодо оподаткування,
удосконалення дій стосовно ухилення від податків зумовлено залученням до
роботи висококласних спеціалістів і використанням сучасної техніки, а
також дедалі зростаючим впливом кримінальних угруповань на державні
органи. Ось чому необхідно вишукувати нові й удосконалювати вже
перевірені практикою форми і методи роботи з платниками податків.

Незважаючи на труднощі, результати діяльності податкової служби
переконують у тому, що боротьба з тіньовою економікою ведеться успішно.
Зокрема, тільки в нашій області у І півріччі 1998 р. за участю
податкової міліції до бюджетів усіх рівнів мобілізовано 28 млн. грн., Що
на 16 млн. грн. більше, ніж за аналогічний період минулого року. За 1998
рік порушено 645 кримінальних справ, за якими донараховано 22,5 млн.
грн. Активно перевіряються найбільші платники податків. При здійсненні
документальних перевірок на 859 таких підприємствах порушення виявлені у
622 випадках.

Значна частина платників податку на прибуток допускає порушення
пп.5.4.10 ст.5 Закону України від 22.68.1997р. №283/97-ВР “Про
оподаткування прибутку підприємств”, а саме: відносять на валові витрати
вартість запасних частин, пально-мастильних матеріалів, використаних для
експлуатації легкового автотранспорту, якщо основною діяльністю
підприємства не є надання платних послуг з транспортного чи туристичного
обслуговування населення. З цієї причини підприємству “Гусятингаз”
донараховано 863 грн. податку. Аналогічне порушення допущене
Хоростківською станцією багаторічних трав цього ж району, радгоспом
“Надзбручанський” Борщівського району.

Порушивши пп.5.3.1 ст.5 цього закону, ТОВ “Почаївська фабрика Пластик”
(Кременецький район) віднесла на валові витрати вартість покупних
матеріалів, використаних на потреби, не пов’язані з веденням
господарської діяльності, в результаті чого донараховано 0,6 тис.грн.
податку.

ПМП “Софіт” (Тернопільський район), порушивши пп.5.3.2 ст.5 закону, до
складу валових витрат включило витрати, пов’язані з будівництвом
основних фондів на суму 20,7 тис.грн., у результаті чого занизило
прибуток на суму 8.1 тис.грн.

На порушення п.13.2 ст.13 закону ВАТ “Ватра” (м.Тернопіль) при виплаті
комісійних винагород нерезидентам (іноземним громадянам) не утримало і
не сплатило податок на репатріацію в розмірі 15 відсотків від суми цих
винагород, внаслідок чого донараховано 0,9 тис.грн. податку.

У результаті проведених за 1998р. податкових розслідувань встановлено
такі методи ухилення від оподаткування:

— приховування об’єктів оподаткування у результаті фальсифікації
документів;

— навмисне приховування об’єктів оподаткування шляхом використання
фіктивних фірм, що виступають у ролі субпідрядників чи посередників для
переведення у готівку безготівкових коштів;

— заниження доходів від виконання будівельно-монтажних робіт через
приписування до витрат неіснуючого субпідряду (фіктивні субпідрядники);

— заниження доходів від реалізації через оприбуткування
товарно-матеріальних цінностей за завищеними цінами;

— віднесення на собівартість витрат, які кваліфікуються у законодавстві
як маркетингові й інформаційні, у безпідставно необмежених сумах, що
призводить до навмисного заниження вартості об’єкта оподаткування за
браком точного визначення розміру даних витрат;

— заниження доходів шляхом незарахування до обсягу реалізації бартерних
операцій. Бартеризація негативно впливає на державні інтереси, бо,
по-перше, вона здійснюється поза грошовими розрахунками, тобто поза
банківською системою, а значить, і державним контролем; по-друге,
бартеризація супроводжується безконтрольним маніпулюванням цін,
внаслідок чого реальна вартість товарів, які обмінюються, суттєво
знижується, призводячи до диспропорції платіжного балансу, і, по-третє,
бартеризація — основа тіньової економіки, у результаті якої державний
бюджет постійно зазнає збитків. У 1998р. частка товарообмінних операцій
у реалізації продукції у промисловості становила у середньому 35%;

— приховування об’єктів оподаткування шляхом неповного відображення
валового доходу від реалізації продукції;

— реалізація великих партій товару (вугілля, метал) за ціною, нижчою віл
ціни придбання. Підприємство, формуючи збитки, уникає сплати ПДВ і
податку на прибутки;

— подання нульової звітності до Державної податкової інспекції з
одночасним функціонуванням підприємства.

Враховуючи досвід перевірок щодо навмисного ухилення від оподаткування з
метою недопущення подальшого поглиблення тінізації економіки
пропонується таке:

1. Створити інформаційну базу підприємств, організацій, закладів і
громадян України, які всіляко ухиляються від сплати податків, щоб
використати цю інформацію реєструючими органами у разі вирішення питання
про створення такими юридичними і фізичними особами нових суб’єктів
підприємницької діяльності.

2. У законодавчому порядку зобов’язати заклади Національного банку
України повідомляти Державну податкову адміністрацію про кредитування
комерційних структур з обов’язковою перевіркою дотримання податкового
законодавства щодо використання кредитних коштів.

3. Запровадити обов’язковість державної реєстрації філіалів, відділів і
представництв фірм як юридичних осіб із метою дотримання інтересів
регіональних бюджетів і відповідальності у разі банкрутства.

4. У разі повернення платниками донарахованих сум податків і виконання
фінансових санкцій за актами перевірок не порушувати кримінальних справ
за виявленими порушеннями податкового законодавства, бо шкода, заподіяна
державі, сплачена у повному обсязі.

5. Зустрічаються непоодинокі випадки, коли укладаються угоди
підприємств, які діють, з організаціями, що припинили виробничу
діяльність із тих чи інших причин. У зв’язку з цим доцільно впровадити
персональну матеріальну відповідальність керівників у разі укладення
контрактів з неіснуючими юридичними особами.

6. Для підприємств, які знято з держреєстру, але про які в результаті
оперативних заходів стало відомо, що вони приховують доходи від
оподаткування за час господарсько-фінансової діяльності, необхідно
відпрацювати механізм перевірок цих організацій, а також механізм
вилучення до бюджету донарахованих за цими перевірками сум.

7. Для зручності контролю конче необхідно прискорити підготовку
Податкового кодексу України, де повинно бути чітко викладено зміст
податкового законодавства, усунено протиріччя між податковими законами,
спрощено механізм вилучення податкових сум.

Головна компанія

(під високими податками)

Дочірня компанія

(під високими податками)

Фіктивна дочірня компанія на території з низькими податками

Фіктивна дочірня компанія на території, де податки відсутні

Об’єднання компаній

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020