UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоняття правотворчості, її відмінність від законотворчості. Принципи і функції правотворчості. Стадії правотворчого процесу (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2670
Скачало213
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості

 

Правотворчість — це правова форма діяльності держави за участю

громадянського суспільства (у передбачених законом випадках), пов'язана

із встановленням (санкціонуванням), зміною, скасуванням юридичних норм.

Правотворчість виражається у формуванні, систематизації, прийнятті та

оприлюдненні нормативно-правових актів.

 

Головне призначення правотворчості — встановлення нових правових норм.

Зміна і скасування застарілих правових норм сприяє затвердженню нових і,

відтак, вони входять до його складу як допоміжні прояви правотворчості.

 

Ознаки правотворчості:

 

1) здійснюється державою безпосередньо або з її попереднього дозволу, а

також громадянським суспільством (народом) і його

 

суб'єктами;

 

2) полягає у створенні нових норм права або в зміні чи скасуванні чинних

норм;

 

3) набуває завершення в письмовому акті-документі, який називається

нормативно-правовим актом;

 

4) відбувається відповідно до правового регламенту, тобто процедури, яка

встановлюється правовими нормами;

 

5) має конкретно-цільову і організаційну спрямованість.

 

Правотворчість не можна зводити до законотворчості.

 

Законотворчість є виключною монополією представницьких вищих органів

держави (в Україні — Верховної Ради) або народу (громадянського

суспільства) у передбачених законом випадках. Законотворчість — важлива

складова частина правотворчості. яка закінчується прийняттям законів.

Результат правотворчості — всі нормативно-правові акти: закони, укази,

розпорядження, рішення та ін. Вони з'являються внаслідок складної

діяльності вищих державних органів, органів місцевого самоврядування,

місцевої державної адміністрації, комерційних і некомерційних

організацій, трудових колективів.

 

Правотворчість — один з важливих напрямків функціонування громадянського

суспільства і держави, одна з правових форм («оболонок») їх діяльності,

її слід відрізняти від право-творення.

 

Правотворення — всі форми і засоби виникнення, розвитку та зміни права,

у тому числі і Правотворчість.

 

Правотворчість — поняття вужче, ніж Правотворення, вона — частина

правоутворення, його самостійна і вирішальна стадія (вищий рівень).

Ініціативу, пропозицію про необхідність прийняття того чи іншого закону

не можна вважати правотворчістю, хоча з ініціативи може початися

Правотворчість. Обговорення проекту конституції населенням — це не

правотворчість, але може призвести до неї.

 

Правотворчість починається тоді, коли прийнято державне рішення про

підготовку проекту нормативно-правового акта, скажімо, закону. Головною

відмінністю правотворчості від право-творення є те, що творчість права

здійснюється державними органами або з їх санкції, дозволу.

 

Правотворчість — це насамперед форма владної-вольової діяльності

держави, формального нормативного закріплення міри свободи і

справедливості, яка включає дослідження, узагальнення і систематизацію

типових конкретних правовідносин, котрі виникають у громадянському

суспільстві, і спрямована на створення нормативно-правового акта.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ