UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНорма права. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту. Делегована правотворчість Англії. Юридична термінологія країн з
Авторdimich
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1464
Скачало204
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Норма права

 

У системі англійського права існують два види норм: законодавчі і

прецеденти. Законодавчі норми, як і норми романо-германської системи

права, є правилами поведінки загального характеру. Прецедентні норми —

судове рішення (або його частина) у конкретній справі.

 

Прецедентна норма права містить:

 

1) юридичний висновок у справі (визначення рішення);

 

2) аргументоване обгрунтування рішення (положення або принцип, що

полягають у підставі для визначення рішення).

 

Ці два елементи складають сутність рішення. Фактично тільки прецедентна

норма носить обов'язковий характер. Усе інше в рішенні вважається

«мимохідь сказаним» з метою переконати, схилити до тієї чи іншої позиції

у питанні, яке не є предметом рішення. «Мимохідь сказане» не має

обов'язкового значення для інших судів при розгляді аналогічних справ.

Правда, його практично важко відокремити від прецедентної норми. Це

заважає чіткому формулюванню норми.

 

Прецедентна норма принципово відрізняється від норми права

романо-германського типу своєю конкретною, «казуїстичною»,

індивідуальною спрямованістю, відсутністю абстрактно-узагальненого

змісту загального характеру. Прецедентна норма становить «модель»

конкретного рішення, а не абстрагування від окремих випадків, що

властиве нормам права романс-германських країн. Для винесення судового

рішення відправною засадою служить не готова норма, а казус правового

значення, який мав місце раніше і є аналогічним випадку, що

розглядається. Суддя з великої кількості судових рішень має можливість

обрати прецедент, який підходить до конкретної справи. Він визначає,

який прецедент для нього є обов'язковим. Оцінивши факти, суддя у ході

судового розгляду може керуватися або точними логічно-раціональними

побудовами, або ідеєю справедливості. Це відкриває йому шлях для відходу

від обраної прецедентної норми без її скасування (якщо таке скасування

належить до його повноваження). Виходить так, що не суддя підкоряється

нормі права, а норма права залежить від його суб'єктивних настанов.

 

Вплив судової практики на формування закону є настільки значним, що й

законодавчі норми, як правило, мають казуїстичний характер викладу.

Відсутність поділу норм на імперативні і диспозитивні — відмінна риса

системи загального права.

 

Дія прецедентної норми в часі та просторі

 

Визначити дату набрання прецедентною нормою чинності складно, оскільки

неписана норма формується протягом невизначеного часу. Можливі три

варіанти застосування суддями нової прецедентної норми:

 

1) лише до фактів, що виникли після прийняття цієї норми {перспективна

дія);

 

2) до фактів, які мали місце після оголошення нової норми, і до фактів у

тих справах, що знаходяться в судовому розгляді (теперішня перспективна

дія);

 

3) до фактів, які виникли до і після її прийняття (ретроспективне

застосування).

 

Традиційно застосування прецедентної норми пов'язано з третім випадком,

тобто із зворотною дією. Перспективна дія прецеденту, яка захищається

американською судовою практикою, тлумачиться суддями Англії як повне

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ