.

Механізм держави. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави. Принципи організації та діяльності державного апарату (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 3067
Скачать документ

Механізм держави

Механізм держави — цілісна ієрархічна система державних органів, що
здійснюють державну владу, а також установ, підприємств, за допомогою
яких виконуються завдання і функції держави.

Ознаки механізму держави:

1) це ієрархічна система, тобто система, побудована на засадах
субординації та координації. Політико-організаційну основу системи
складають органи держави, територія держави, збройні сили та інші
державні військові формування, державні символи, столиця держави;

2) це цілісна система внутрішньо організованих елементів, яка має єдині
принципи побудови і єдині завдання та цілі діяльності. Кожний із
суб’єктів механізму держави як його системний елемент є органічно
обумовленим усіма іншими його елементами і функціонуванням системи в
цілому;

3) це система, яка має чітку структуру з певними зв’язками між її
елементами. Первинними елементами є державні органи.

Як механізм годинника складається з різних елементів, так і механізм
держави, будучи єдиним, містить у собі органи, блоки, підсистеми і
навіть самостійні гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову. В цій
розчленованості просліджується ієрархія:

різні державні органи, їх блоки, підсистеми посідають неоднакове місце у
державному механізмі, але усі разом повинні діяти злагоджено і без
збоїв. Так, одну з підсистем держави утворюють вищі органи держави:
представницькі, виконавчі, глава держави. Інша підсистема — місцевого
рівня: Ради та їх виконкоми, державні адміністрації та їх глави.
Особливою підсистемою є судова, а також правоохоронні органи:
прокуратура, міліція, органи служби безпеки та ін.;

4) це система, яка має єдину бюджетну, грошову, банківську системи,
державну власність, котрі становлять Ті організаційно-економічну основу;

5) це взаємодіюча, динамічна і реально працююча система, за допомогою
якої функціонує держава, здійснюється управління суспільством (по суті,
механізм держави створюється для виконання її функцій).

У літературі можна зустріти ототожнення «механізму» і «апарату» держави.
Тим часом поняття механізму держави ширше за поняття державного апарату
за складом і структурою. Механізм держави, по суті, є апаратом у дії, у
функціонуванні — із усіма зв’язками, що існують і виникають між його
частинами.

Механізм держави має розглядатися не як проста сукупність складових його
елементів (державних органів, організацій, установ), а як система цих
елементів, функціонально сумісних, узгоджених між собою і системою в
цілому, котрі перебувають у постійному відновленні з метою підтримання
своєї основної функції — управління.

Структура механізму держави показана на схемі.

Механізм держави

Державні органи, що мають владні повноваження, тобто державний апарат,
який містить у собі два важливих структурних елементи: апарат
управління, що складається з чиновників — державних службовців, які
спеціально займаються управлінням; апарат примусу — армія, поліція,
розвідка і контррозвідка, митниця (деякою мірою), тюрми, виправні
заклади та ін. Державні установи, державні підприємства, що не мають
владних повноважень

• організаційні і фінансові кошти •

Слід відрізняти державні органи, що мають владні повноваження, і
державні підприємства і установи, що не мають владних повноважень. За
цим критерієм можна розмежувати механізм держави і апарат держави, які
лише в своїй основі й збігаються.

Під «державним апаратом» розуміється система органів, які безпосередньо
здійснюють управлінську діяльність і наділені для цього
державно-владними повноваженнями. Поняття «механізм держави» охоплює
державні підприємства і державні установи, що під керівництвом апарату
держави практично здійснюють функції держави у сфері виробничої
діяльності, пов’язаної зі створенням матеріальних цінностей держави
(державні підприємства) і нематеріальних цінностей (державні установи).
Для державних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони
здоров’я, наукових досліджень, проектування, навчально-виховної,
духовно-освітнної роботи тощо.

Чому державні підприємства і державні установи не можна віднести до
державних органів? Тому що вони відрізняються від державних органів
низкою ознак’.

(1) не мають державно-владних повноважень, тобто не є носіями державної
влади;

(2) безпосередньо створюють матеріальні або духовні блага;

(3) мають специфічну організаційну структуру: є організованими державою
трудовими колективами робітників і службовців на чолі з відповідальним
керівником, що діє на засадах єдиноначальності;

(4) мають суворо позначене коло повноважень: адміністрація підприємств і
установ здійснює управлінські функції виключно у сфері своєї діяльності,
у межах підприємства або установи;

(5) керуються у своїй діяльності власним статутом відповідно до
законодавства.

Отже, державні підприємства і державні установи слід відрізняти від
органів держави, але їх не можна протиставляти одне одному, оскільки усі
вони належать до державних організацій, які діють у єдності та
взаємозв’язку: державний апарат забезпечує реалізацію функцій держави
завдяки діяльності підприємств і установ, якими керує.

Апарат держави. Орган держави. Інститут держави

Апарат держави — частина механізму держави.

Апарат держави — юридичне оформлена система всіх державних органів, що
здійснюють безпосередню практичну роботу з управління суспільством,
виконання завдань і функцій держави.

Можливе двояке розуміння апарату держави: у вузькому і широкому
розумінні.

Апарат держави (у вузькому розумінні) — власне управлінський апарат або
апарат виконавчої влади, який складається з чиновників і очолюється
вищими виконавчими органами.

Апарат держави (у широкому розумінні) — поряд із власне управлінським
апаратом включає главу держави, парламент, місцеві органи управління,
збройні сили, міліцію (поліцію), дипломатичні представництва за кордоном
та ін. Ознаки апарату держави:

1) система державних органів, що становить собою налагоджену структурну
організацію, засновану на загальних принципах, єдності кінцевої мети,
взаємодії та орієнтовану на забезпечення реалізації функцій держави;

2) система юридичне оформлених державних органів, тобто таких, що
наділені компетенцією (повноваженнями, предметом ведення, юридичною
відповідальністю) і займаються управлінням суспільством на професійній
основі як носії влади;

3) система державних органів, у рамках якої діяльність державних
службовців суворо відмежована від «власності», яка належить їм як
суб’єктам;

4) система органів, кожний із яких має матеріально-технічні засоби для
здійснення цих функцій;

5) система органів, диференційованих відповідно до принципу поділу влади
на законодавчу, виконавчу і судову;

6) система органів, яка здійснює свою діяльність з управління
суспільством і виконання функцій держави у формах безпосередньо
управлінських і правових.

Безпосередньо управлінські форми діяльності державного апарату не мають
юридичного характеру.

Їх функції:

• організаційно-регламентуюча — розробка наукових рекомендацій,
підготовка проектів документів, організація виборів та ін.;

• організаційно-господарська — бухгалтерський облік, статистика,
постачання та ін.;

• організаційно-ідеологічна — роз’яснення нормативних актів, формування
громадської думки та ін.

Правові форми діяльності державного апарату мають юридичний характер:
правотворча, правозастосовна, правоохоронна, контрольно-наглядова,
установча.

Правотворча діяльність — форма діяльності компетентних органів держави
зі встановлення, зміни або скасування правових норм. Ця діяльність
охоплює підготовку проектів нормативних юридичних актів, їх прийняття та
видання.

Правозастосовна діяльність — форма діяльності компетентних органів
держави з реалізації правових норм. Ця діяльність охоплює організацію і
контроль за додержанням правових норм.

Правоохоронна діяльність — форма діяльності компетентних органів держави
з попередження правопорушень і притягнення правопорушників до юридичної
відповідальності. Вона здійснюється з метою охорони і захисту правових
норм шляхом застосування заходів юридичного впливу до правопорушників.

Державні органи є структурними ланками державного апарату.

Орган держави — частина державного апарату — група осіб або одна особа,
що має юридичне визначену державно-владну компетенцію для виконання
завдань і функцій держави. Кожний орган держави створюється для
здійснення певного виду державної діяльності, тобто має свої предмет
ведення, завдання і функції.

Структура органу держави:

Апарат, що безпосередньо виконує завдання і функції держави Допоміжний
апарат

– має державно-владні повноваження – не має державно-владних повноважень

Ознаки органу держави:

І) формується державою або безпосередньо народом (наприклад, парламент)
відповідно до закону і функціонує на його основі;

2) має передбачені конституцією або іншими законами спеціальні функції,
які він здійснює від імені держави;

3) має державно-владні повноваження, що дозволяють йому здійснювати
юридичне обов’язкові дії:

а) видає нормативні та індивідуальні акти;

б) здійснює контроль за точним і неухильним виконанням вимог,
передбачених цими актами;

в) забезпечує і захищає ці вимоги від порушень шляхом застосування
заходів виховання, переконання, стимулювання, у разі потреби —
державного примусу;

4) функціонально взаємодіє із іншими органами в процесі реалізації своїх
повноважень, керуючись принципом «дозволено лише те, що прямо
передбачено законом». Принцип «дозволене усе, що не заборонено законом»
не належить до діяльності державних органів. Цей принцип діє у сфері
майнових відносин громадян, юридичних осіб;

5) складається із службовців, що перебувають в особливих правовідносинах
один з одним і органом: обсяг, порядок використання ними владних
повноважень встановлюються законом і набувають конкретизації в посадових
інструкціях, штатних розкладах та ін.

6) має необхідну матеріальну базу — казенне майно, що знаходиться в його
оперативному управлінні; свій рахунок у банку;

джерело фінансування — державний бюджет;

7) має організаційну структуру (побудова за видами окремих служб і
чисельним складом), територіальний масштаб діяльності, систему службової
підзвітності та службової дисципліни.

Інститут держави — відносно відокремлена частина державної структури, що
користується певною автономією.

Відповідно до структурно-функціонального принципу інститути держави
можна поділити на:

— організаційні (інститут президента, інститут парламенту);

— функціональні (інститут референдуму, інститут адміністративного
контролю, інститут державної влади).

Види інститутів держави за ступенем складності:

— прості (елементні) — не можуть бути розділені на дрібніші інститути
(інститут надзвичайного стану, інститут адміністративного контролю,
інститут референдуму, інститут відповідальності уряду);

— комплексні — складаються з декількох підінститутів, які, у свою чергу,
можуть бути інститутами для спадного роздрібнення (інститут форми
держави включає підінститути: форми правління, форми устрою, форми
режиму; інститут державного суверенітету: повнота і верховенство
всередині, незалежність і рівноправність зовні; інститут представника
держави на місцях: губернатор, префект та ін.).

Види інститутів держави за пріоритетністю положення:

— основні (наприклад, інститут державної влади);

— примикачі — належать до перших (наприклад, інститут державного
суверенітету, інститут представника держави на місцях).

Види інститутів держави за принципом «поділу влади»:

• інститути законодавчої влади (парламент, референдум та ін.);

• інститути виконавчої влади (монарх, президент, уряд, виконавчі органи
влади на місцях та ін.);

• інститути судової влади (звичайні суди, надзвичайні суди, спеціальні
суди, судова відповідальність, судовий контроль та ін.).

Інститути держави змінюються в ході історичного розвитку. Деякі
інститути зникають (інститут абсолютної монархії), інші з’являються
(участь громадян в управлінні державою). Специфічні інститути існують у
мусульманських країнах (маджиліс — порядок звернення до правителя члена
мусульманської общини), в Ізраїлі (кібуци — особлива форма місцевого
самоврядування) та ін.

Принципи організації та діяльності державного апарату

Для державного апарату потрібні спеціально підготовлені кадри
чиновників-управлінців, які мають необхідну кваліфікацію і
професіоналізм. Прошарок людей, зайнятих на роботі в апараті держави,
визначають як бюрократію (бюрократ — грец. столоначальник). Даний термін
вживають і для негативної характеристики таких проявів у діяльності
державного апарату, як формалізм, тяганина, кар’єризм, прагнення до
особистої вигоди, корумпованість, байдужість до людей та їх потреб.

Щоб перебороти негативні явища, використовуються демократичні методи і
стиль роботи, ціла система спеціально розроблених реально діючих заходів
і механізмів, покликаних приборкати, стримати бюрократизацію. Ефективні
такі заходи, як заміщення посадових осіб за конкурсом, переведення
управлінського апарату на роботу за контрактом, позбавлення державних
службовців права брати участь у комерційній діяльності, але одночасно
встановлення для них високого рівня заробітної плати (соціально-правова
захищеність), яка забезпечує зацікавленість у чесній службі.
Управлінський апарат має бути інструментом органів влади, обраних і
контрольованих народом.

Для підвищення ефективності і якості функціонування державного апарату
необхідно, щоб в основі його організації і діяльності була система
принципів.

Принципи організації і діяльності державного апарату — відправні засади,
незаперечні вимоги, висунуті до формування і функціонування державних
органів.

Основні принципи організації і діяльності державного апарату:

1) пріоритет прав і свобод людини;

2) єдність і поділ влади;

3) верховенство права — виражається, наприклад, у праві оскарження в
суді рішень державних органів, відшкодуванні шкоди, заподіяної їх
незаконними діями;

4) законність;

5) ієрархічність — підлеглість по вертикалі;

6) організаційно-правова зв’язаність діяльності державних органів і
посадових осіб;

7) поєднання виборності і призначуваності;

8) демократизм методів і стилю роботи;

9) змінюваність;

10) поєднання колегіальності та єдиноначальності;

11) гласність і урахування громадської думки;

12) професійна компетентність;

13) економічність, програмування, науковість;

14) право рівного доступу до державної служби.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020