UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТермін «право». Походження права. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2782
Скачало350
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Термін «право»

 

Термін «право» вживають у різних значеннях (право першості в черзі;

право на подяку за безкорисну допомогу; право співзасновника комерційної

корпорації вимагати здійснення його корпоративних прав; право зажадати

повернення свого майна із незаконного володіння та ін.). В усіх випадках

термін «право» походить від кореня «прав», що означає правда,

справедливість. Але не у всіх наведених прикладах термін «право» має

юридичне значення. Право першості в черзі — це норма, що стала звичкою,

норма — звичай, а не право в юридичному значенні слова. Право на подяку

за допомогу — це моральна норма. Право співзасновника комерційної

корпорації вимагати здійснення його корпоративних прав — це «право», що

ґрунтується на законі, який чітко визначає, що таке корпоративні права.

Таким самим, тобто основаним на законі, інших офіційних джерелах, є

суб'єктивне право зажадати повернення свого майна із незаконного

володіння. Лише в двох останніх випадках вживання терміна «право» має

юридичне значення.

 

Тому в юридичній літературі останніх років (С.С. Алексеев, П.М.

Рабинович) можна зустріти поділ права на:

 

— загальносоціальне, або безпосередньо-соціальне (випливає безпосередньо

із соціального життя і не залежить від держави);

 

— спеціально-соціальне, юридичне (є наслідком державної діяльності,

втіленням волевиявлення держави).

 

Юридичне право ще називають «законодавчим правом», на відміну від

звичаїв — «передзаконодавчого права».

 

Юридичне, «законодавче право» нерідко визначають як «позитивне право».

Це є штучне право, що виходить від держави і суспільства, виражено в

писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах,

судових прецедентах, актах виконавчої влади. «Позитивне право» як

система норм, що містять права та обов'язки, офіційно закріплені

державою, начебто то протиставляється «природному праву», яке має

глибший, обгрунтованіший, вихідний у житті людей норматив поведінки,

джерелом якого є сама природа людини. Джерело прав людини — вона сама,

її потреби та інтереси, її спосіб існування та розвитку. Вона же

виступає їх носієм.

 

З цього погляду природне право як сукупність прав і обов'язків має

загальносоціальне, людське походження, а не державне. Воно — продукт

нормальної життєдіяльності людини, а не держави. Саме природне право є

підставою невід'ємних, природних прав людини (право на життя, право на

свободу, право на рівний еквівалент при товарному обміні), які існують

незалежно від того, закріплені вони де-небудь чи ні.

 

Природні права безпосередньо випливають із природного порядку речей, із

самого життя, з існуючих у суспільстві економічних, духовних та інших, у

тому числі природних, чинників. Тому природні права ще називають

«природженими» суб'єктивними правами. Вони й складають сутність

загальносоціального, або безпосередньо-соціального права. З точки зору

природно-правової теорії, права людини слід розуміти не як державний

дарунок, а як «природжені», дані людині від природи права, які

демократична держава закріплює в нормах Конституції, інших законах і в

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ