UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНорми-звичаї і норми права. Корпоративні норми і норми права. Поняття і ознаки норми права (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2209
Скачало356
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Норми-звичаї і норми права

 

Норми-звичаї — правила зовнішньої поведінки, які розглядаються членами

соціального об'єднання як обов'язкові або на підставі безпосередніх умов

суспільного життя, або на підставі якогось суспільного авторитету;

здійснюються добровільно, а у разі їх порушення до правопорушників

застосовуються засоби громадського впливу.

 

Норми-звичаї — правила поведінки, що склалися внаслідок фактичного їх

застосування протягом тривалого часу. Це основна форма регулювання

відносин у додержавному суспільстві.

 

Ознаки норми-звичаю:

 

— етнічний характер;

 

— колективістський характер;

 

— моральна обумовленість;

 

— пов'язаність із релігійними уявленнями і ритуалами;

 

— підкреслена публічність та ін.

 

Дотримання норм-звичаїв забезпечувалося засобами громадського

суспільного впливу на порушника (страта, вигнання з роду, позбавлення

вогню і води та ін.) або схваленням засобів, що застосовувалися до

кривдника скривдженим, його рідними або членами роду (кревна помста).

 

У державному суспільстві норми-звичаї були санкціоновані державою:

 

1. У процесі судової або адміністративної діяльності, коли звичай служив

підставою для вирішення спору (англо-американський тип правових систем).

 

Для визнання норми-звичаю правовим звичаєм, що захищається судом, ця

норма повинна була:

 

— виражати тривалу правову практику;

 

— відбивати однакову практику — як дії, так і бездіяльності;

 

— втілювати природну і розумну потребу в правовому регулюванні ситуації.

Необхідність застосування норми-звичаю доводилася в суді.

 

2. Шляхом включення звичаю до законодавчих актів рабовласницьких і

феодальних держав, які утворили найдавніший шар права — звичаєве право

(романс-германський тип правових систем та ін.).

 

Для набуття юридичної сили норма-звичай:

 

— не повинна суперечити закону;

 

— повинна його доповнювати і як би «оживляти»;

 

— не може підмінювати закон.

 

Після набуття нормою-звичаєм правового характеру, тобто санкціонування

її державою (правовий звичай), його дотримання забезпечується примусовою

силою держави. Так, закони Хаммурапі включали норми-звичаї, які після

надання їм письмової форми набули стійкішого характеру. Наприклад, один

із законів Хаммурапі встановив: якщо син ударить батька, йому слід

відтяти руку. Якщо раніше й були сумніви щодо даного покарання, цей

закон вирішив їх. І одночасно він зробив це покарання важкозмінюваним,

перешкоджаючи зм'якшенню покарання, коли відсіч руки сина було визнано

згодом надто суворим покаранням.

 

Звичаєве право — система правових норм, яка ґрунтується на

нормах-звичаях, що діють у суспільстві в результаті тривалого

застосування, санкціоновані державою і забезпечуються його примусовою

силою (у разі потреби).

 

Звичаєве право сформувалося на ранніх ступенях розвитку суспільства, у

період розпаду родового ладу. Виникаючі в суспільстві суперечності

викликали потребу у фіксації сформованих відносин у формі різних

нормативних установлень (Руська правда, Алеманська правда, Салична

правда та ін.). Перші писані закони, що ґрунтувалися на нормах-звичаях,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ