UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМаксим Рильський “Слово про рідну матір” (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3997
Скачало415
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

Реферат на тему:

 

Максим Рильський

 

“Слово про рідну матір”

 

 

 

Невелика (за обсягом, та не змістом) лірична поема “Слово про рідну

матір”, покликана до життя початком Великої Вітчизняної війни, уперше

прозвучала 29 листопада 1941р. В Саратові, на радіостанції

ім.Т.Шевченка, через яку українські письменники звернулись до своїх

земляків, поглинутих фашистською навалою. Збереглися промовисті

свідчення про те, з якою непідробною щирістю і схвильованістю виголосив

своє “Слово...” автор. У присутніх складалося враження, що поет і

справді промовляв не до бездушного мікрофона, а до цілого українського

народу – “до мертвих, живих і ненароджених”.

 

“Це була новітня ода, в якій стверджувалась ідея безсмертя народу,

нездоланності його духу”, - так визначив ідею і жанр твору Л.Новиченко.

Білецький називав “Слово...” величним хоралом. “М.Рильський дав

довершений і монументальний портрет духовної сутності України”, -

зауважує сучасний літературознавець Володимир Моринець. Справді, перед

нами – не просто поема, а поема-ода, поема-гімн, поема-ораторія,

масштабне, панорамне полотно тисячолітньої історії України і її розлога

поетична географія. І все це сконденсовано ліричною пристрастю в

карбовано стислі й образно-емоційні воднораз вислови, закуті в

гармонійні ямбічні секстини (шестирядкові строфи з римуванням абабаб),

пов’язані між собою анафоричними повторами: “Благословен...”,

“Благословенна...”. Та, може, найточніше жанрове означення приховане в

самій назві твору – “Слово...”. Недарма й образна тканина та поетична

лексика тексту, щедро інкрустованого старослов’янізмами, безліч разів

перегукуються зі “Словом о полку Ігоревім”. Ось найвиразніші

ремінісценції: “Лисиці брешуть на щити”, “кличе див поверху древа”, “дух

Боянів”, “...сонце устає на сході!”. Це піднесена, високо патетична

образність.

 

Художня досконалість шестирядкових строф, що постають як майстерно

викінчені синтаксичні одиниці, підкреслюється ще й наявність виразних

анафор, змістовністю паралелізмів, продуманістю повторів.

 

По-різному визначають жанр твору: лірична поема, ода псалом, хорал,

“слово” (за аналогією до давньоукраїнської пам’ятки княжої доби). Кожна

з дефініції правомірна, бо адекватно виражає зміст шедевра. Це справді

високе художнє осягнення духу епохи, прекрасний здобуток нашої

літератури.

 

Ідейно-емоційний пафос твору – в утвердженні безсмертя України і

впевненості в перемозі над кривавим ворогом. Рідна земля вічна, адже у

пам'яті мільйонів вона постає в багатстві й красі своєї природи. “Степів

широчина бездонна”, котра “зеленим океаном” пливе “круг білого Херсона”,

котра “свій дівочий гнучкий стан до Дніпрового тулить лона”, - це один з

чарівних образів, якими передається краса України.

 

На тлі високого, священного патріотизму цього твору, на перший погляд,

разючим дисонансом видаються нам з перспективи сьогодення згадки про

партію, братній російський народ, кремлівську ограду та інтернаціональну

дружбу. Що ж – данина часові перейшла в розряд анахронізму. Та

зауважений дисонанс – тільки політичний, але не поетичний. З естетичного

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ