UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиття і творчість Григіра Тютюнника (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3128
Скачало440
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Р е ф е р а т

 

на тему:

 

“Життя і творчість Григіра Тютюнника”

 

 

П л а н:

 

1. вступ;

 

2. основна частина:

 

а) життя;

 

б) творчість;

 

3. висновок.

 

 

Найясніше зірка давнього, талановитого роду Тютюнників (Хтудулів, як

прозивали їх по дідові) спалахувала двічі — коли з'явилися в українській

літературі два неповторні, обдаровані письменники Григорій і Григір

Тютюнники. Власне, називали їх так, щоб розрізняти, не плутати. Були

вони, безперечно, різними, хоч і мали спільне коріння. На кожного наклав

відбиток саме його час.

 

Хто зна, кому з них було важче в житті, а відповідно і в творчості.

Старшому — Григорію, який пройшов війну, встиг тільки відчути манливу

звабу хрущовської «відлиги», завдяки якій створив свій знаменитий роман

«Вир», а в розквіті творчих сил помер від фронтових ран. Було йому

всього сорок один рік. Чи меншому—Григору, який так непросто пробився до

найціннішого свого джерела — рідної мови, зумів сягнути в корінь

найболючіших проблем сучасності, але змушений був творити в постійному

протиборстві із застійними канонами. Було йому всього сорок дев'ять,

коли пішов із життя.

 

Народився я 5 грудня 1931 року в сім'ї селян — Тютюнника Михайла

Васильовича і Тютюнник (до заміжжя Сивокінь) Ганни Михайлівни. Вони були

вже в колгоспі — батько плотникував, косив, пиляв осокорчики довгою

дворучною пилкою, нишком готувався до екзаменів у вчительський вуз. Мати

працювала на різних роботах — полола, в'язала, поливала і подавала снопи

в барабан.

 

У тридцять третьому році сімейство наше опухло з голоду, а дід, батько

мого батька, Василь Феодулович Тютюнник, помер — ще й не сивий був і

зуби мав до одного міцні (я й досі не знаю, де його могила), а я в цей

час — тоді

 

мені було півтора року — перестав ходити (вже вміючи це робить),

сміяться і балакать перестав... У тридцять сьомому році, коли батькові

сповнилось рівно сорок (він з 1897 року), його заарештували, маючи на

увазі політичний мотив, і пустили по сибірських етапах...

 

У 1957 році прийшов папірець, який сповіщав, що батько ні в чому не

винен і реабілітований посмертно. По тому, як забрали батька, ми

залишилися удвох: мати двадцяти-чотирьохрічною вдовою (вона молодша за

батька на шістнадцять років) і я. Мені тоді йшов шостий рік.

 

Мій батько, кажуть, був гарний собою, розумний, сильний і з лиця

моложавий, бо після першого одруження — на ївзі Федотівні Буденній

(1920—1921 рік) — він не знайшов кращого заняття, ніж займатись поезією,

геометрією, бондарством. Після того, як батька забрали в тюрму в 1937

р., взяв мене до себе батьків брат Филимон Васильович Тютюнник,— мати

осталися заміжні за іншим, а я пішов до дядька. Сьогодні я знаю, для

чого взяв мене дядько. Він І його дружина» Наталя Іванівна Рябовецька, з

сусіднього з нами хутора Троянівка, вчили й виховували мене, а кажучи

просто, були моїми батьками. Вони обоє працювали в школі.

Дядя був бухгалтером, тьотя викладала українську мову й літературу. З

того часу я запам'ятав «Як упав же він з коня», «На

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ