.

Податок з власникiв транспортних засобiв (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
592 6231
Скачать документ

2

ПЛАН

Вступ

1. Податок з власників транспортних засобів – вид майнового
оподаткування

2. Механізм справляння податку з власників транспортних засобів –
юридичних осіб

3. Механізм справляння податків з власників транспортних засобів
фізичних осіб

4. Відповідальність платників за порушення вимог податкового
законодавства щодо податку з власників транспортних засобів

5. Проблемні аспекти справляння податку з власників транспортних
засобів

Висновки

ВСТУП

Більшість підприємств та організацій , а також чимало громадян
мають транспортні засоби. Ці “залізні коні “ потребують не тільки
догляду ( технічне обслуговування , ремонти ) та корму ( пальне ,
мастильні матеріали тощо ). Кожен власник механічного засобу
пересування повинен щороку сплачувати за нього податок .

У своїй курсовій роботі за допомогою законодавчої та
нормативної бази хочу розкрити тему: “Транспортні засоби , як
об”єкт оподаткування”

Порядок обчислення і сплати податку з власників транспортних
засобів встановлено Законом України від 11.12.91р. № 1963-ХІІ “Про
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів” (в редакції Закону України від 18.02.97р. №75/97-ВР) із
відповідними змінами та доповненнями.

Податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів,
самохідних машин і механізмів запроваджено, як джерело фінансування
будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів
загального користування та проведення природоохоронних заходів на
водоймищах.

Платниками цього податку є підприємства, установи та організації, які є
юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України,
іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в
Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, а
об’єктом оподаткування є транспортні засоби та інші самохідні машини і
механізми під відповідним кодом Гармонізованої системи опису та
кодування товарів зазначені статтею 2 цього Закону. У цій же статті
перелічені транспортні засоби, які не є об’єктами оподаткування.

Відповідно до Закону України від 30.06.93р. № 3353-ХІІ “Про дорожній
рух” (стаття 34) державній реєстрації та обліку підлягають призначені
для експлуатації на вулично – дорожній мережі загального користування
автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі
автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи,
напівпричепи та мотоколяски.

Державна реєстрація і облік здійснюються органами Державтоінспекції
Міністерства внутрішніх справ України, а їх порядок установлюється
Кабінетом Міністрів України.

Порядок реєстрації та обліку транспортних засобів, що здійснюється
органами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України,
затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98р. № 1388
“Про затвердження Правил Державної реєстрації та обліку автомобілів,
автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі
автомобілів, мотоциклів, всіх типів, марок і моделей, причепів,
напівпричепів та мотоколясок” з відповідними змінами та доповненнями.
Правила проведення технічного огляду автомобілів, автобусів,
мототранспорту та причепів затверджені постановою Кабінету Міністрів
України від 26.02.93р. № 141 “Про затвердження правил проведення
державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та
причепів” із змінами та доповненнями.

Усі інші механічні транспортні засоби підлягають відомчій реєстрації та
обліку, порядок яких установлюється:

q транспортних засобів військових частин і об’єднань – відповідними
міністерствами і відомствами, яким підпорядковано ці частини і
об’єднання;

q великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних
засобів незалежно від форм власності, що не підлягають експлуатації на
вулично-дорожній мережі загального користування, – Державним комітетом
України по нагляду за охороною праці;

q трамваїв і тролейбусів – Державним комітетом України по
житлово-комунальному господарству;

q гоночних і спортивних механічних транспортних засобів незалежно від
власності – Міністерством України у справах молоді і спорту;

q тракторів, самохідних машин, сільськогосподарської техніки, інших
механізмів незалежно від форм власності, що підлягають експлуатації на
вулично -дорожній мережі загального користування, – інспекціями
Держтехнагляду .

Порядок реєстрації та обліку транспортних засобів, що здійснюється
інспекціями Держтехнагляду на підставі Правил державної реєстрації та
обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських,
дорожньо -будівельних і меліоративних машин, тракторних причепів,
затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 25
травня 2000 року №75 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28
липня 2000р за №456/4677.

Власники транспортних засобів зобов’язані зареєструвати належні їм
транспортні засоби протягом десяти діб після їх придбання, одержання або
виникнення обставин, що потребують внесення змін у реєстраційні
документи.

За рішенням Уряду Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої
влади та органів місцевого самоврядування може провадитися реєстрація
мопедів, велосипедів і гужових візків (саней).

Механічні транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, а
також причепи (напівпричепи) до них підлягають обов’язковому державному
технічному огляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механічні транспортні засоби, що не пройшли обов’язковий черговий
технічний огляд, до подальшої експлуатації не допускаються. У разі
відсутності талона про проходження технічного огляду експлуатація
транспортних засобів забороняється з вилученням державних номерних
знаків.

Порядок реєстрації, обліку водних транспортних засобів визначено
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.97р №1069 “Про
затвердження порядку ведення Державного суднового реєстру України і
Суднової книги України”.

1. Податок з власників транспортних засобів –

вид майнового оподаткування

Об’єктами оподаткування є:

Трактори (колісні) – код за Гармонізованою системою опису та кодування
товарів (далі – код) – 87 01, крім тих, що на гусеничному ходу, – код 87
01 30. Поняття “трактори” включає в себе транспортні засоби, призначені
в основному для перевезення або буксирування інших транспортних засобів,
пристроїв або вантажів, незалежно від того, чи мають вони пристрої для
перевезення інструментів, насіння, добрив та інших вантажів.

Автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи
водія, – код 87 02. У даній позиції класифікуються всі автомобілі, які
призначені для перевезення десяти і більше чоловік (включаючи водія);

Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені для
перевезення людей – код 87 03. До даної товарної позиції також
включаються моторні транспортні засоби різних видів (включаючи
автомобілі-амфібії), призначені для перевезення людей, однак вона не
включає автомобілі товарної позиції 8702. У транспортних засобів даної
товарної позиції можуть бути мотори будь-якого типу (двигуни
внутрішнього згорання, електромотори, газові турбіни і т. д.).

Автомобілі вантажні – код 87 04. До даної товарної позиції включаються:

звичайні вантажівки і фургони (з відкритим, закритим брезентом,
закриті і т. д.); автомобілі і фургони усіх видів для доставки вантажів
додому, фургони для переїздів із квартири на квартиру; вантажівки з
автоматичними розвантажувальними пристосуваннями (вантажівки з
перекидним кузовом і т. д.); автомобілі-цистерни (незалежно від того,
обладнані вони насосами чи ні); рефрижераторні або термоізольовані
вантажівки; багатонастильні вантажівки для перевезення кислоти в
ізольованих від ударів контейнерах, балонах із бутаном і т. д.; важкі
вантажівки з рамами, що відкидаються, і заглибними похилими трапами для
перевезення танків, піднімальних або траншеєкопальних машин, електричних
трансформаторів і т. д.; вантажівки, спеціально призначені для
перевезення свіжого бетону, за винятком бетономішалок за товарною
позицією 8705; сміттєзбірники, незалежно від того, обладнані вони
навантажувальними, трамбувальними, демфіруючими та ін. пристроями або
ні. До даної товарної позиції також включаються:

(1) Самоскиди, тобто транспортні засоби міцної конструкції з перекидним
кузовом або з днищем, що відкривається вниз, призначеним для
перевезення грунту, породи або інших матеріалів.

Ці автомашини, що можуть мати жорстке або шарнірне шасі, як правило,
обладнані колесами для руху по бездоріжжю і можуть пересуватися по
м’якому грунту. До цієї товарної позиції входять, як важкі, так і
легкі самоскиди; останні іноді відрізняються наявністю сидіння на два
положення, двома сидіннями, спрямованими в протилежні боки, або двома
кермами керування, для того щоб цими транспортними засобами можна було
управляти водію, що дивиться у напрямку до кузова під час розвантаження.

(2) Самозавантажні транспортні засоби, обладнані лебідками,
піднімальними пристроями і т. д., але призначені в основному для
транспортних цілей.

(3) Дорожньо-рельсові вантажівки, спеціально обладнані для пересування
як шосейними дорогами, так і рейками. Ці транспортні засоби, дорожні
колеса яких стоять на залізничних рейках, мають попереду і позаду
пристрої типу вагонного візка, які можна піднімати за допомогою
домкрата, щоб транспортний засіб міг пересуватися по дорозі.

Автомобільні шасі, обладнані двигуном і кабіною, також відносяться до
даної позиції.

До даної товарної позиції не входять:

а) портальні транспортери, застосовувані на заводах, складах, у доках,
аеропортах і т. д. для перевезення довгомірних вантажів або контейнерів
(товарна позиція 8426);

б) вантажотранспортери, які застосовуються на шахтах (товарна
позиція 8429);

Автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для
перевезення пасажирів і вантажів (автомобілі технічної допомоги,
автокрани, пожежні автомобілі, автобетономішалки, автомашини для
прибирання шляхів, автомобілі з розпилюючими пристроями, автомайстерні,
автомобілі з рентгенівськими установками), – код 87 05 (крім автомобілів
спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних). До товарної
позиції 8705 включаються ряд типів машин, що вироблені або пристосовані,
обладнані різними пристосуваннями, що дають їм можливість виконувати
визначені не транспортні функції, тобто основною метою транспортного
засобу по даній позиції не є перевезення людей або вантажів. До даної
товарної позиції включаються:

(1) Автомобілі для аварійного ремонту, що являють собою автомобільні
шасі з днищем або без нього й обладнані піднімальними пристроями,
такими, як необертові крани, козли, блоки або лебідки і призначені для
підйому і буксирування транспортних засобів в аварійному стані;

(2) Автомобілі-насоси, обладнані насосом, як правило, що має привід від
двигуна автомашини (наприклад, пожежні автомашини);

(3) Вантажівки, обладнані драбинами або піднімальними платформами
для ремонту підвісних проводів, вуличного освітлення і т. д.; вантажівки
з регульованим кронштейном і платформою (кіноавтомашини) для
кінематографії або телевізійної роботи;

(4) Вантажівки, застосовувані для розчищення вулиць, стічних канав,
аеродромних злітно-посадкових смуг і т. д. (наприклад, підмітальні
машини, автомашини-розбризкувачі, комбіновані, підмітально-розбризкуючі
та асенізаційні машини);

(5) Снігоочисники і снігороздувальні машини із вбудованим устаткуванням,
тобто автомашини, створювані винятково для цілей розчищення снігу і, як
правило, обладнані турбінами, ножами (які обертаються) і т. д., із
приводом або від двигуна автомашини, або від окремого двигуна. В усіх
випадках взаємозамінне снігоочисне або снігороздувне устаткування всіх
типів виключається (8430), незалежно від того, є воно змонтованим на
автомашині або ні;

(6) Розприскуючі вантажівки усіх видів, незалежно від того, мають вони
нагрівальне устаткування, устаткування для розкидання асфальту або
гравію, для сільськогосподарських цілей і т. д. чи не мають;

(7) Автокрани, призначені не для перевезення вантажів, що складаються з
автомобільного шасі, на якому постійно встановлені кабіна і поворотний
кран. Однак, вантажівки із самонавантажними пристроями виключаються
(8704);

(8) Рухомі бурові (тобто вантажівки, обладнані вишкою у зборі,
лебідками, верстатами й іншими пристроями для буравлення);

(9) Вантажівки, обладнані пристроями, що штабелюють (тобто платформою,
виготовленою рухливою на вертикальній основі та яка, як правило, має
привід від двигуна автомашини). Але з даної позиції виключаються
самонавантажні автомашини, обладнані лебідками, піднімальними пристроями
і т. д., але які створюються в основному для перевезення вантажів
(8704);

(10) Бетономішалки, що складаються з автомобільного шасі, на якому
постійно змонтована бетономішалка, пристосована як для виготовлення, так
і для перевезення бетону;

(11) Рухливі електрогенераторні агрегати, що складаються із вантажівки,
на якій змонтовано електрогенераторний агрегат, із приводом або від
двигуна автомашини, або від окремого двигуна;

(12) Рухливі радіологічні станції (наприклад, обладнані медичним
кабінетом, затемненим приміщенням і повним набором радіологічного
устаткування);

(13) Рухливі клініки (медичні або зуболікувальні) з операційною,
устаткуванням для анестезіювання й іншою хірургічною апаратурою;

(14) Автомашини -прожектори, що складаються із прожектора, змонтованого
на автомобілі, причому з живленням зазвичай від генератора, що має
привід від двигуна автомобіля;

(15) Радіофургони;

(16) Фургони телеграфні, радіотелеграфні або радіотелефонні (що
приймають і що передають); радарні автоустановки;

(17) Іподромні фургони, обладнані рахунковими машинами для автоматичного
підрахунку виграшів та імовірностей виграшу на бігах;

(18) Пересувні лабораторії (наприклад, для перевірки робочих показників
сільськогосподарських машин);

(19) Випробувальні вантажні автомашини з реєструючими приладами для
визначення тягової потужності автомашин, що їх буксирують;

(20) Пересувні хлібопекарні з повним устаткуванням (тістоміс, піч і т.
д.); польові кухні;

(21) Фургони -майстерні, обладнані різними машинами й інструментом,
зварювальними пристроями тощо;

(22) Пересувні банки, пересувні бібліотеки і пересувні автовиставки
для демонстрації товарів.

Мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном – код
87 11, крім тих, що мають об’єм циліндра двигуна до 50 куб. см, – код 87
11 10. До даної товарної позиції, в тому числі, відносяться мотоцикли,
моторолери або мотовелосипеди, призначені для перевезення вантажів;

Яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім
спортивних) – код 89 03 91;

Човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім
спортивних), – код 89 03 92, включаючи водні мотоцикли (гідроцикли);

Інші човни (крім спортивних) – код 89 03 99, включаючи човни моторні і
катери з підвісним двигуном.

2. Механізм справляння податку з власників транспортних

засобів – юридичних осіб

Платники податку розраховують суму податку з власників наземних
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, виходячи з
об’єму циліндрів двигуна, або потужності електродвигуна кожного виду і
виду транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних
засобів, виходячи з довжини транспортного засобу за ставками визначеними
статтею 3 Закону України від 11.12.91р № 1963-ХІІ з відповідними змінами
і доповненнями, зокрема, внесеними Законами України від 21.12.2000р.
№2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов‘язань перед бюджетами та
державними цільовими фондами” (далі Закон №2181). Розрахунки суми
податку, складені юридичною особою на основі бухгалтерського звіту
(балансу) за формою, затвердженою центральним податковим органом України
у порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за
місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних
засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного
звітного періоду – протягом 60 календарних днів за останнім календарним
днем звітного (податкового) року. Отже, граничний термін подачі
розрахунку – 1 березня року, наступного за звітним (29 лютого – у
високосний рік). Розрахунок податку складається на підставі
бухгалтерських звітних даних про кількість транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року.

Порядок заповнення розрахунку податку з власників транспортних засобів
та інших самохідних машин і механізмів, а також зміни до його форми
затверджено наказом ДПА України від 16 лютого 2000р. №61, зареєстрованим
у Міністерстві юстиції України 1 березня 2000р. за №121/4342. Відповідно
до цього Порядку нарахована сума податку, що підлягає сплаті за звітний
рік, розбивається платником на чотири рівні частини (кожна по 25
відсотків від загальної суми податку підсумкового рядка) і
відображається платником в розрахунку за квартальними термінами сплати.
Розрахунок податку підписується керівником підприємства і головним
бухгалтером (вказуються повністю їх прізвища, імена та по батькові,
проставляються дата, місяць та рік складання розрахунку), затверджується
печаткою і подається до відповідного органу державної податкової служби.

Розрахунок приймається органом державної податкової служби без
попередньої перевірки зазначених у ньому показників, реєструється у
підрозділі до функції якого входить реєстрація документів.

Після реєстрації розрахунків, що надійшли у термін встановлений для їх
подання, або відповідна інформація за ними в електронному вигляді, в той
самий день передаються до відділу, за яким закріплені обов‘язки
справляння податку з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів. По мірі надходження розрахунків працівники цього
відділу зобов’язані протягом 5 днів, без виїзду на підприємство їх
перевірити.

У випадках не подання у встановлений строк розрахунку, виявлені
недостовірності даних, заявлених у ньому (в тому числі арифметичні
помилки), податковий орган повинен провести позапланову виїзну
перевірку юридичної особи (відповідно до Указу Президента України від 23
липня 1998р. № 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької
діяльності”).

При виявленні фактів заниження або завищення сум податку по матеріалам
документальних перевірок, або документальною перевіркою підтверджується
заниження або завищення суми податку внаслідок арифметичної або
методологічної помилки податковий орган повинен самостійно визначити
суму податкового зобов‘язання.

При цьому, власники транспортних засобів , які допустили порушення
податкового законодавства з податку з власників транспортних засобів
несуть відповідальність згідно з статтею 7 Закону про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та
ст. 17 Закону №2181.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 27.03.2001 №131
“Про внесення змін до наказу ДПА України від 26.05.99 №277“Про
затвердження форм обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) до
бюджетів та до державних цільових фондів і порядку ведення цих форм”
встановлено порядок податкового обліку податку з власників транспортних
засобів та інших машин і механізмів. Оперативний облік податку з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів як
з фізичних, так і юридичних осіб ведеться податковими інспекторами
відділу обліку та звітності відповідно до вказаного документу.

Підставою для ведення обліку є вищезазначений розрахунок, відомість по
зарахуванню податку до бюджету і повернення надмірно сплачених сум, інші
документи, визначені законодавчими та нормативними актами як такі, що
підтверджують сплату податку або є підставою для його нарахування.

Облік надходжень ведеться по платниках – юридичних особах – картках
особових рахунків форми № 6, відкритих по коду бюджетної класифікації
12020100 – “Податок з юридичних осіб – власників транспортних засобів та
інших самохідних машин і механізмів”, а також у реєстрі надходжень та
повернень за ф.25.

Модель справляння податку з власників транспортних засобів, який
сплачується юридичними особами та їх філіями (схема).

(1) Подання юридичною особою до ДПІ по місту реєстрації (у випадку, якщо
у неї нема структурних підрозділів) розрахунку по податку з власників
транспортних засобів.

(2) Надання установі банку платіжного доручення на перерахування
відповідної суми грошів.

(3) Виписка банку про зарахування до відповідного бюджету суми
сплаченого податку з власників транспортних засобів.

(4) Нарахування ДПІ податку, розноска сплати по особовому рахунку.

У разі делегування прав юридичною особою по обчисленню та сплаті податку
своїм відокремленим структурним підрозділам за місцем постійного
базування транспорту:

(1а) – Подання розрахунку відокремленим структурним підрозділом.

(2а) – Подання копії розрахунку податку філією – юридичній особі.

(3а) – Реєстрація розрахунків в ДПІ де зареєстрована адміністративна
одиниця.

(4а) – Надання у банк платіжного доручення на перерахування до бюджету
відповідної суми податку.

(5а) – Отримання ДПІ виписки банку про надходження до бюджету
відповідних сум податку.

(6а) – Нарахування та розноска платежу по карткам особових рахунків.

(7а) – Повідомлення структурними підрозділами юридичну особу про сплату
податку.

Сплачується податок з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів юридичними особами – щоквартально рівними частинами
до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

За транспортні засоби, придбані протягом року, податок сплачується перед
їх реєстрацією за строками сплати (кварталах), які не настали, починаючи
з кварталу, в якому транспортний засіб було зареєстровано. При цьому
окремий розрахунок суми податку за формою, затвердженою наказом ДПА
України від 16.02.2000 року №61, на такий транспортний засіб подається
до податкового органу в десятиденний термін після його реєстрації. У
розрахунку зазначається сума податку, що відповідає кількості кварталів,
включаючи квартал, в якому зареєстрований транспортний засіб, які
залишились до кінця року, в якому було придбано транспортні засоби. У
разі придбання транспортного засобу протягом року перед його реєстрацією
сплачується сума податку, пропорційна квартальній сумі, решта рівними
частинами до 15 числа місяця наступного за звітними кварталами, що
залишились до кінця поточного року.

В зв’язку з перереєстрацією транспортних засобів протягом року
перерахунки розміру податку не проводяться.

Відповідно до пункту 35 Правил державної реєстрації та обліку
автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на
шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів,
напівпричепів та мотоколясок, які затверджено Постановою Кабінету
Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N1388, перереєстрація
транспортних засобів проводиться у разі зміни:

q власника;

q місця стоянки, місцезнаходження або найменування власника – юридичної
особи;

q місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичної особи,
яка є власником транспортного засобу;

q кольору, марки або моделі транспортного засобу внаслідок
переобладнання чи заміни двигуна або кузова, інших вузлів та агрегатів,
що мають ідентифікаційні номери.

Таким чином, у разі зміни власника транспортного засобу органи, що
здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд транспортних
засобів класифікують дану операцію як перереєстрацію транспортного
засобу.

Враховуючи вищевикладене, виникає питання стосовно сплати податку з
власників транспортних засобів у разі перереєстрації транспортних
засобів.

Відповідно до пункту 7 зазначених вище Правил власники транспортних
засобів – юридичні та фізичні особи або їх представники зобов’язані
зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення,
чи тимчасового ввезення на територію України.

Враховуючи зазначене, у разі придбання транспортного засобу у юридичної
або фізичної особи новий власник – юридична особа обраховує та сплачує
податок відповідно до статті 5 Закону України “Про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, а фізична
особа – відповідно до статей 5 та 6 цього закону.

В решті випадків, в яких проводиться перереєстрація транспортних
засобів, податок не сплачується.

Що стосується оподаткування списаних (реалізованих) протягом року
транспортних засобів, то враховуючи, що податок з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними
особами самостійно на підставі звітних даних про кількість об’єктів
оподаткування станом на 1 січня поточного року за ставками на рік,
визначеними статтею 3 Закону, сума податку є остаточною і у разі зняття
транспортних засобів з обліку в органах, уповноважених на проведення
реєстрації та перереєстрації транспортних засобів протягом року, у
зв’язку із зміною власника, перерахунок суми податку, визначеної у
розрахунку не проводиться. Податок сплачується юридичною особою до кінця
року в повному обсязі.

Податкові органи зобов’язані забезпечити повний облік підприємств –
платників податку з власників транспортних засобів, що знаходяться на
території їх району чи міста, філій і відділень, незалежно від
розташування. Для цього структурними підрозділами органів державної
податкової служби використовуються дані Єдиного банку даних про
платників податків – юридичних осіб, який є автоматизованою системою
збору, накопичення та обробки даних про платників податків та включає
дані інших реєстрів, а саме: Державного реєстру платників ПДВ, реєстру
прибуткових підприємств і організацій, реєстру неприбуткових
організацій і установ, реєстру платників податків постійних
представництв нерезидентів в Україні, реєстру договорів про спільну
діяльність тощо.

Від сплати податку звільняються:

– Підприємства автомобільного транспорту загального користування –
щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, на які в
установленому законом порядку визначено тарифи оплати проїзду в цих
транспортних засобах незалежно від форм власності. Нормативними
документами, що регулюють (встановлюють) ціни (тарифи) на транспортні
послуги є Закон України від 21.05.97р. № 280/97-ВР “Про місцеве
самоврядування в Україні” із змінами і доповненнями та постанова
Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 “Про встановлення
повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад
щодо регулювання цін (тарифів), згідно з якими Рада Міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні
адміністрації, виконавчі органи Львівської і Криворізької міських Рад
регулюють (встановлюють) тарифи на перевезення пасажирів і вартість
проїзних квитків у міському пасажирському транспорті – метрополітені,
автобусі, тролейбусі, трамваї (який працює в звичайному режимі руху).
Тарифи на перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом у
міжміському, внутрішньообласному і приміському сполученні
затверджуються територіально-виробничими об’єднаннями автомобільного
транспорту за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки
Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними
адміністраціями (рішення відповідної державної адміністрації про
встановлення тарифів оплати проїзду. Слід мати на увазі, що до
повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить
встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо
оплати транспортних послуг, які надаються лише підприємствами та
організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади,
а також затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського
транспорту незалежно від форм власності (стаття 28,30 названого Закону).

– Навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів, стосовно
учбових транспортних засобів, при умові використання їх за призначенням,
тобто за умови використання їх у навчальному процесі для вивчення
матеріально – технічної частини, а також здобуття практичних навичок
керування ними. Заклади освіти (навчальні заклади) реалізують державну
політику в галузі національної освіти в частині забезпечення держави
кваліфікованими працівниками та спеціалістами. Структура освіти включає:
дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту,
професійно – технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту,
аспірантуру, докторантуру, самоосвіту. Статтею 61 Закону України від
23.03.96р №100/96-ВР “Про внесення змін і доповнень до Закону
Української РСР “Про освіту” встановлено, що фінансування державних
закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти
здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей
народного господарства, державних підприємств і організацій, а також
додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є:
кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та
перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за
надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково –
дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на
замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від
реалізації продукції навчально -виробничих майстерень, підприємств,
цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;
дотації з місцевих бюджетів; кредити і позички банків, дивіденди від
цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово
вільних позабюджетних коштів; валютні надходження; добровільні грошові
внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ,
організацій, окремих громадян. Відповідно до підпункту 7.11.1. пункту
7.11. статті 7 Закону України від 22.05.1997р №283/97-ВР “Про
оподаткування прибутку підприємств” зазначені вище заклади освіти, які
фінансуються за рахунок коштів відповідних бюджетів віднесено до
неприбуткових організацій. Відповідно до підпункту 7.11.8. вищевказаного
Закону України доходи закладів освіти, які утримуються за рахунок
бюджету, спрямовуються до складу кошторисів (на спеціальний рахунок) на
утримання таких закладів і використовуються виключно на фінансування
видатків такого кошторису (включаючи фінансування господарської
діяльності), розрахованого і затвердженого у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо за наслідками звітного
(податкового) року доходи кошторису на утримання зазначених організацій
перевищують суму визначених кошторисом витрат, сума перевищення
враховується у складі кошторису наступного року. Таким чином, такі
навчальні заклади відносяться до таких категорій, на яких поширюється
положення пункту (б) статті 4 Закону України про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

– На 50 відсотків _ сільськогосподарські підприємства – товаровиробники
за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення
людей з кількістю місць не менше десяти. Щодо визначення кола платників,
які відповідно до цього пункту звільняються на 50% від сплати податку
за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення
людей з кількістю місць не менше десяти, слід враховувати, що відповідно
до пункту 16.4. статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” від 28.12.94. №334/94-ВР із змінами та доповненнями, до
підприємств, основною діяльністю яких є виробництво
сільськогосподарської продукції, відносяться, підприємства валовий доход
яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за
попередній звітний (податковий) рік перевищує 50% загальної суми
валового доходу.

3. Механізм справляння податків з власників транспортних

засобів фізичних осіб

Фізична особа сплачує податок перед реєстрацією, перереєстрацією
транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних
засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого
півріччя року, в якому провадиться технічний огляд, за річними ставками,
зазначених у статті 3 Закону України від 11.12.91р. №1963-ХІІ (із
змінами та доповненнями).

Облік та реєстрація наземних та водних транспортних засобів здійснюється
органами Державної автомобільної інспекції, Держтехнагляду України,
органами Держфлотнагляду України, іншими органами, які здійснюють
реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд транспортних засобів.
Оскільки у разі відсутності документів про сплату податку, реєстрація,
перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не повинні
проводитися, ці органи повинні контролювати сплату податку перед
проведенням технічного огляду, реєстрацію та перереєстрацію транспортних
засобів, і для наземних – до 1 вересня, для водних транспортних засобів
– до 1 грудня кожного року подають до податкових адміністрацій списки
громадян, транспортні засоби яких не пройшли техогляд у встановлені
строки, а також до 15 числа місяця наступного за звітним кварталом дані
про підприємства, які провели у звітному кварталі технічний огляд
транспортних засобів.

При неможливості подання транспортного засобу до місця технічного огляду
(через несправність автомобіля, хворобу власника, відрядження тощо) у
встановлений строк його власник повинен подати до Державтоінспекції
письмову заяву, здати номерні знаки і пред’явити квитанції про сплату
податку з власників транспортних засобів.

ДАІ за станом на 1 вересня, Держтехнагляд України, Держфлотнагляд
України, надають списки громадян, транспортні засоби яких не пройшли
техогляд у встановлені строки. На підставі цих даних податкові
адміністрації здійснюють заходи щодо стягнення податку.

Платіжні документи про надходження податку з власників транспортних
засобів зберігаються в податкових органах.

Зазначеним Законом не передбачено прогресивного оподаткування
транспортних засобів, оскільки останні мають незмінний об’єкт
оподаткування (об’єм циліндрів або потужність двигуна, чи довжина
транспортного засобу) і тверді ставки податку на рік (з 100 см. куб
об’єму циліндрів двигуна або з 1 кВт потужності двигуна, або з 100 см.
довжини транспортного засобу) в залежності від виду транспортного
засобу.

Аналогічно це стосується і транспортних засобів щодо яких звільняються
від сплати податку вищезазначена категорія осіб.

Річна сума податку з власників транспортних засобів сплачується
громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства
незалежно від того, коли були придбані транспортні засоби. У випадках,
коли транспортні засоби придбані у другому півріччі, податок
сплачується новим власником в половинному розмірі, незалежно від того,
сплатив чи ні податок за ці транспортні засоби їх попередній власник.

При знятті транспортного засобу з обліку для його реалізації до строку
проходження технічного огляду фізичні особи податок з власників
транспортних засобів за цей рік не сплачують. Податок буде сплачено
новим власником перед його реєстрацією.

Податок з власників транспортних засобів не справляється за транспортні
засоби, якщо вони не знаходяться на обліку Державної автомобільної
інспекції або інших органів, які проводять їх реєстрацію,
перереєстрацію, техогляд. За транспортні засоби, що не експлуатуються у
зв’язку з перебуванням їх власників у відрядженнях або з інших
причин, податок з власників транспортних засобів сплачується на
загальних підставах за повний рік.

Облік надходження податку ведеться по платниках – фізичних особах у
книзі зведених підсумків надходжень, скасувань та надходжень за ф.26 та
у реєстрі надходжень та повернень за ф.25 відкритих по коду бюджетної
класифікації 12020200 – “Податок з громадян – власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів”

Від сплати податку звільняються:

– Особи, зазначені у пунктах 1 і 2 статті 14 Закону України “Про статус
і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи”, статтях 4-11 Закону України “Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту”, статтях 6 і 8 Закону України
“Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших
громадян похилого віку в Україні”, а також інваліди незалежно від групи
інвалідності (у тому числі діти – інваліди за поданням органів
соціального захисту) – щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з
об’ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об’ємом
циліндрів двигуна до 650 куб. см чи одного човна моторного або катера
(крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м;

Що стосується питань, які виникають при розгляді можливості надання
пільги одному з батьків, які доглядають дитину –інваліда, або інваліда з
дитинства, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8
вересня 1997р. №999, якою визначено та затверджено Порядок забезпечення
інвалідів автомобілями, позачергове безплатне забезпечення автомобілями
інвалідів, а також продаж автомобілів на пільгових умовах інвалідам,
батькам чи родичам дітей-інвалідів здійснюється за місцем їх постійного
проживання та прописки Міністерством праці та соціального захисту
Автономної Республіки Крим, управліннями соціального захисту населення
обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій
у межах фондів, виділених Міністерством праці та соціальної політики.

Підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є висновок обласної,
центральної міської – у містах Києві та Севастополі, Кримської – в
Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії про
наявність у інвалідів медичних показань для їх одержання, а також
посвідчення на право керування автомобілем.

Продаж автомобілів на пільгових умовах, зокрема з оплатою 30 відсотків
їх вартості, провадиться батькам або родичам (за відсутності у них
протипоказань до керування автомобілем), які здійснюють догляд за
дітьми-інвалідами до 16 років та інвалідами з дитинства, хворими на
дитячий церебральний параліч, які не можуть самостійно пересуватися, за
наявності у цих інвалідів медичних показань на право забезпечення
автомобілем з ручним керуванням.

Під час видачі (продажу) інвалідам автомобілів з передачею права
керування іншій особі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу
оформляється на інваліда, дітям-інвалідам до 16-ти років – на одного з
батьків, а у разі їх відсутності – на родича-опікуна
(родича-піклувальника) дитини-інваліда.

Отже, якщо автомобіль видано для обслуговування інваліда одному з
батьків, які доглядають дитину -інваліда, або інваліда з дитинства, то
за наявності у такого інваліда документу, що підтверджує інвалідність,
довідки про медичні показання для забезпечення автомобілем з ручним або
із звичайним керуванням та висновку щодо протипоказань на керування
транспортними засобами, податок з власника такого транспортного засобу
не справляється.

– Особи, зазначені у пунктах 3 і 4 статті 14 Закону України “Про статус
і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи”, щодо одного легкового автомобіля з об’ємом циліндрів
двигуна до 2500 см-3 або одного мотоцикла з об’ємом циліндрів двигуна до
650 см-3 чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з
довжиною корпусу до 7,5 м до їх відселення та протягом трьох років після
переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони
посиленого радіоекологічного контролю.

– На 50 відсотків _ громадяни, у власності яких знаходяться легкові
автомобілі (код 87 03), вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в
Україні до 1990 року включно. Пільга надається останньому власнику
легкового автомобіля, якщо цей автомобіль до 1990 року включно був
зареєстрований в Україні за будь-яким власником.

4.Відповідальність платників за порушення вимог податкового
законодавства щодо податку з власників транспортних засобів

За порушення податкового законодавства щодо податку з власників
транспортних засобів платники несуть відповідальність згідно з Законами
України: “Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів”, “Про порядок погашення зобов‘язань
перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про державну
податкову службу в Україні”.

При застосуванні до платників податків штрафних санкцій слід керуватися
інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої
наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р.
№110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23 березня 2001р.
№268/5459.

При нарахуванні пені у зв‘язку із несвоєчасним погашенням узгодженого
податкового зобов‘язання слід керуватися інструкцією про порядок
нарахування та погашення пені, затвердженою наказом Державної податкової
адміністрації України від 01.03.2001р., №77, зареєстрованої у
Міністерстві юстиції України 16 березня 2001 року за №240/5431.

З 1 квітня, при застосуванні штрафних санкцій, слід мати на
увазі, що згідно Закону України “Про податок з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів” базовим податковим
періодом для цього податку є рік.

За порушення податкового законодавства передбачена така
відповідальність:

ь За неподання розрахунку по податку з власників транспортних засобів у
строки визначені законодавством, відповідно до пп. 17.1.1 Закону №2181
юридичні особи сплачують штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів.

ь У разі коли податковий орган самостійно визначає суму податкового
зобов‘язання по податку з власників транспортних засобів за підставами
не подання платником податку розрахунку у строки, визначені
законодавством, додатково до штрафу встановленого пп. 17.1.1 платники
податків згідно з пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.2000р.
№2181-ІІІ сплачують штраф у розмірі 10% суми податку за кожний (повний
чи неповний) місяць затримки розрахунку, але не більше 50% суми податку
і не менше 10 неоподатковуваних мінімумів.

ь При донарахуванні податковими органами податку відповідно до пп.
17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.2000р. №2181-ІІІ платники податку
сплачують штраф у розмірі 5% від суми недоплати за кожний податковий
період-рік, починаючи з року, на який припадає така недоплата, та
закінчуючи роком, на який припадає отримання платником податку
податкового повідомлення, але не більше 25% донарахованої суми та не
менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суми штрафних санкцій розраховуються окремо по кожному з податкових
періодів – років, в яких виявлені порушення податкового законодавства,
незалежно від результатів перевірки платника податків за інші періоди –
роки.

У разі, якщо сума нарахованих штрафних санкцій по кожній із сум
недоплат менша ніж 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
мінімальний розмір штрафних санкцій (170 грн.) застосовується окремо по
кожній із таких сум.

При розрахунку штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3
податковим періодом, на який припадає недоплата податкового зобов‘язання
слід вважати період, на який припадає порушення, а не період, в якому
настає строк сплати податку.

ь У разі коли податковий орган самостійно донараховує суму податкового
зобов‘язання платника податків із-за заниження суми податку внаслідок
арифметичних чи методологічних помилок у розрахунку, то відповідно до
пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.2000р. №2181-ІІІ підприємства
сплачують штраф у розмірі 5% донарахованого податку, але не менше 1
неоподатковуваного мінімуму.

ь У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов‘язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий
платник податку зобов‘язаний сплатити штраф у таких розмірах:

– при затримці до 30 календарних днів, що настають за останнім днем
граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання, – у
розмірі десяти відсотків такої суми;

– при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, що настають за
останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов‘язання, – у розмірі двадцяти відсотків такої суми;

– при затримці, що є більшою 90 календарних днів, що настають за
останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов‘язання, – у розмірі п‘ятдесяти відсотків такої суми.

ь За прострочення встановлених строків погашення узгодженого податкового
зобов‘язання на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій
за їх наявністю) відповідно до пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону від
21.12.2000р. №2181-ІІІ платники податку сплачують пеню у розмірі 120%
річних облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення податкового боргу
(його частини) або на день його (його частини) погашення (залежно від
того, яка величина є більшою), за кожен календарний день прострочення у
його сплаті.

Відповідно до ст. 16.1.3 у разі, якщо платник самостійно до початку
перевірки податковим органом, виявив факт заниження податкового
зобов’язання та погасив його, то такий платник звільняється від сплати
пені.

ь за відсутність податкового обліку або ведення його з порушенням
встановленого порядку; неподання або несвоєчасне подання платіжних
доручень на перерахування належного до сплати податку, згідно з п. 11
ст. 11 Закону України про державну податкову службу в Україні керівники
та інші посадові особи, винні у здійсненні порушень, притягуються до
адмінвідповідальності у вигляді штрафу від 5 до 10 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені повторно особою,
яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за відповідне
правопорушення, – від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.

Також слід враховувати, що зайво внесені до бюджетів усіх рівнів суми
не вказаних у розрахунку податкових зобов‘язань (переплати) не
враховуються при розрахунку штрафних санкцій по визначених контролюючим
органом сумах податкових зобов‘язань за результатами документальних
перевірок.

Штрафи, визначені підпунктами 17.1.2 – 17.1.7 пункту 17.1 статті 17
Закону №2181 не застосовуються, якщо платник податків самостійно, до
початку його перевірки податковим органом, виявив факт заниження
податкового зобов‘язання та виконав усі обов‘язкові умови, передбачені
чинним на момент внесення змін законодавством, а саме визначив та
сплатив суму недоплати та штраф у розмірі десяти відсотків від суми
такої недоплати, подав податковому органу новий розрахунок, що містить
виправлені показники.

Це правило не застосовується, якщо платник податків не подає розрахунок
за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов‘язання,
а також якщо судом встановлено скоєння злочину посадовими особами
платника податків щодо умисного ухилення від сплати податкового
зобов‘язання.

У разі, якщо платником не виконані всі обов‘язкові умови у повному
обсязі, штрафні санкції застосовуються у загальновстановленому порядку.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про систему оподаткування”
фінансові (штрафні) санкції за наслідками документальних перевірок, які
здійснюються органами державної податкової служби України,
застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на
день завершення таких перевірок, тобто, за результатами перевірок
завершених після 1 квітня 2001р. штрафні санкції за порушення
податкового законодавства застосовуються у розмірах та за порядком,
передбаченим статтею 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами”.

Податкове зобов‘язання платника податків, нараховане контролюючим
органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 Закону №2181,
вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового
повідомлення.

Податкове повідомлення надсилається платнику податків контролюючим
органом, у якому зазначається підстава для нарахування, посилання на
норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок
або перерахунок податкових зобов‘язань, сума податку, належного до
сплати, та штрафних санкцій, граничні строки їх погашення, а також
попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні
строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового
зобов‘язання (штрафних санкцій).

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов‘язання платник
податків зобов‘язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також
пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних
днів, що настають за днем такого узгодження.

У разі, якщо донараховане податкове зобов‘язання містить суми по яких
відповідно до Закону про податок з власників транспортних засобів строки
сплати ще не настали, вони повинні бути погашені протягом десяти
календарних днів, що настають за днем узгодження суми додатково
нарахованого податкового зобов‘язання (отримання платником податків
податкового повідомлення).

Приклад (1): підприємством 2 червня 2000р. придбано автомобіль Ford
Scorpio 2.5 TD, в цьому ж місяці цей автомобіль зареєстровано у органах
ДАІ.

20 квітня 2001р. документальною перевіркою встановлено, що за придбаний
автомобіль у 2000р. розрахунок до податкового органу не надано, податок
не сплачено, у 2001р. даний автомобіль до розрахунку також не включено.

До того ж, у розрахунку податку на 2001р. по автомобілю ВАЗ 2105 (код ТН
ЗЕД 8703) виявлена арифметична помилка при множенні об‘єму циліндрів
двигуна на ставку податку. При цьому об‘єм та ставка вказані вірно
(вказано у гр.5 розрахунку – 1300см3, у гр.7 – 4грн. за 100см3, а у
графах 8 та 11 – 5,2 грн.).

1) Розрахунок за 2000 рік.

Податковий орган самостійно нараховує податок у сумі :

(2500см3Х10грн./100см3/4[квартали])*3[квартали]= 187,5грн.;

та застосовує такі штрафні санкції :

а) відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181
нараховується штраф у вигляді 10 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян – 170 грн.;

б) згідно з пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.2000р. №2181-ІІІ
нараховується штраф у розмірі 10% суми податку за кожен (повний чи
неповний) місяць затримки розрахунку, але не більше 50% суми податку і
не менше 10 неоподатковуваних мінімумів:

187,5 (сума податку) Х 10% Х 11 (кількість місяців) = 206,25 грн.;

але ця сума (206,25) перевищує максимальний розмір штрафу 50% –
187,5/2=93,75 грн., а мінімальний, визначений Законом – 170 грн., тому
до сплати 170 грн.

2) Розрахунок за 2001рік.

Податковий орган самостійно нараховує податок у сумі :

2500см3Х10грн./100см3=250 грн.

та застосовує такі штрафні санкції :

а) відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.2000р.
№2181-ІІІ за заниження суми податку та у випадку якщо податковий орган
самостійно донарахує суму податку нараховується штраф у розмірі 5% від
недоплати за кожен рік, починаючи з року, на який припадає недоплата, та
закінчуючи роком, на який припадає отримання платником податку
податкового повідомлення, але не більше 25% донарахованої суми та не
менше 10 неоподатковуваних мінімумів:

Рік у якому виявлено порушенняСума недоплати

грн.Ставка

штрафуКількість

періодів

Сума

штраф-них санкційМакс.

розмір

(25% суми недо-плати)Мін.

розмір

штрафуСума штраф-них

санкцій до сплати

2001

250

5%

1

12,5

62,5

170

170

б) За автомобіль ВАЗ 2105 сума до сплати по розрахунку повинна бути
така:

1300см3 Х 4грн. за 100см3/100см3 = 52 грн.

у результаті арифметичної помилки сума податку в розрахунку занижена на
46.8 грн. (52 грн. – 5,2 грн.);

донараховано податку – 46.8 грн.

Відповідно до пп.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону 2181 за заниження суми
податку внаслідок арифметичних помилок у розрахунку (якщо податкова
донараховує суму податку) передбачено штраф у розмірі 5% донарахованого
податку, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян:

46.8грн. Х 5% = 2,34 грн.;

але ця сума менше 1 неоподатковуваного мінімуму (17грн.), тому
нарахований штраф складає 17 грн.

3) Всього донараховано податку: 250+187,5+46,8=484,3 грн.

штрафів: 170+170+170+17=527
грн.

всього : 1011,3 грн.

4) Так, як розрахунок за придбаний автомобіль у 2000р. не був поданий до
ДПІ, а у 2001р. цей транспортний засіб не включений до розрахунку, то
сума донарахованого податку не вважається узгодженою, в зв‘язку з цім
вона підлягає узгодженню шляхом вручення платнику податкового
повідомлення.

Отже, пеня за несвоєчасну сплату податку відповідно до пп. 16.4.1 п.
16.4 ст.16 Закону 2181, та штрафні санкції за затримку сплати податку
відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 вказаного Закону не
нараховуються.

5) Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України від 4.12.1990р. №509-ХІІ
“Про державну податкову службу в Україні” за ведення податкового обліку
з порушенням встановленого порядку (не подання розрахунку, не включення
до нього об‘єктів оподаткування) застосовується до керівника та
головного бухгалтера адміністративний штраф по 170 грн. до кожної особи.

Приклад (2): Підприємством у 2001р. до ДПІ надано розрахунок податку з
власників транспортних засобів на загальну суму 2500 тис. грн. Відділом
обліку та звітності 1/4 суми (625грн.) проведена по особовому рахунку по
строку сплати 15.04.2001р. Фактично податок був сплачений 30 травня
2001р.

Затримка становить 43 дня (при підрахунку бралося до уваги що у 2001р.
14 квітня – це вихідний день, а 16 – святковий).

Податкова інспекція застосовує наступні санкції:

1) Відповідно до пп.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону №2181 за затримку сплати
податку на строк від 31 до 90 календарних днів нараховується штраф у
розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми:

625грн. Х 20% = 125 грн.

2) Відповідно до пп.16.4.1 п. 16.4 ст.16 Закону №2181 за несвоєчасну

сплату податку нараховується пеня у розмірі 120% річних облікової ставки
НБУ, що діє на день виникнення податкової заборгованості або на день її
погашення (залежно від того, яка величина є більшою), за кожен
календарний день прострочення.

Національним банком України встановлено, що облікова ставка з 7 квітня
2001р. дорівнює 21%. За станом на 30 квітня вона залишилась на цьому ж
рівні.

625грн. Х (21%Х120%/365дн.)/100% Х 43дн. = 18,55 грн.

3) Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України від 4.12.1990р. №509-ХІІ
“Про державну податкову службу в Україні” за несвоєчасне подання
платіжних доручень на перерахування належного до сплати податку
застосовується до керівника та головного бухгалтера адміністративний
штраф по 85 грн. до кожної особи.

5. Проблемні аспекти справляння податку

з власників транспортних засобів

З метою поповнення Державного бюджету та більш досконалого контролю по
надходженню платежів до бюджету, а саме, податку з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин, на мою думку було б
раціональніше, щоб податок з власників транспортних засобів
перераховувався б на рахунки місцевих рад по місцю знаходження
транспортних засобів (працівниками сільських рад проводиться відмітка
про сплату по кожному власнику). Інформація подається податковому
органу, що дає можливість проконтролювати правильність нарахування та
своєчасність сплати даного платежу до бюджету і відповідно приймати
рішення до неплатників податку.

В свою чергу, податкові органи повинні створювати для платників податків
максимально сприятливі умови для правильного його зарахування; постійно
проводити масово-роз‘яснювальну роботу за допомогою засобів масової
інформації, своєчасно повідомляти про зміни рахунків, розміщувати їх у
місцях сплати податків, попереджати неправильне зарахування.

ВИСНОВКИ

Порядок сплати податку з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів регулюється Законом України від 11.12.91
р. № 1963-ХП “Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів” (в редакції Законів України від 18.02.97
р. № 75/97-ВР, від 16.07.99 р. № 986-Х1У та від 13.07.2000 р. № 1926-Ш),
яким встановлено, що платниками податку з власників транспортних засобів
є, зокрема, підприємства, установи, організації, які є юридичними
особами і мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством
власні транспортні засоби, визначені як об’єкти оподаткування під
відповідним кодом за Гармонізованою системою опису та кодування товарів
у статті 2 цього Закону.

Відповідно до статті 3 Закону України про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів податок з
наземних транспортних засобів сплачується за місцезнаходженням юридичних
осіб на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів обласних
бюджетів.

Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів
та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичною особою на
підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів на основі бухгалтерського звіту (балансу)
за станом на 1 січня поточного року.

Розрахунок суми податку складається на основі бухгалтерського звіту
(балансу) і подається юридичною особою до податкових органів за місцем
свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів
у порядку і строки, встановлені Законом.

На підставі такого розрахунку в державних податкових інспекціях за
місцем реєстрації підприємства, як платника податку, відкриваються
особові рахунки, в яких визначаються терміни сплати цього податку.

Сума податку, визначена в Розрахунку, сплачується щоквартально рівними
частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, на
спеціальні рахунки відповідного бюджету.

Відповідно до Інструкції “Про порядок обліку платників податків” (наказ
Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 р. № 80,
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 р. за №
172/2612) юридичні особи, їх філії реєструються у органах державної
податкової служби за своїм місцезнаходженням. Тому, відповідно до
розділу 3 “Порядок ведення особових рахунків платників” Інструкції “Про
порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку
податків і зборів (обов‘язкових платежів )” (наказ № 342, від 3 вересня
2001 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р.
за № 887/6078) особові рахунки платників відкриваються органом державної
податкової служби щорічно за платниками, які перебувають на податковому
обліку у відповідній податковій інспекції.

Перелік документів, на підставі яких провадиться облік платежів до
бюджету наведено у розділі 2 Інструкції “Про порядок ведення органами
державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів
(обов‘язкових платежів )”.

Отже, якщо платіжний документ не надійшов до податкового органу у
встановлений строк – узгоджене податкове зобов‘язання вважається не
погашеним, тому у особовому рахунку платника виникає податковий борг, на
який в автоматичному режимі (пункт 15.4, розділу 15 Інструкції “Про
порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку
податків і зборів (обов‘язкових платежів) ”) у день фактичного погашення
зобов‘язань нараховується пеня.

У випадку не погашення податкового боргу до платника податків
застосовуються штрафні санкції відповідно до чинного законодавства.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020