.

Розрахунок грошового коефiцiєнту та змiни в активах i пасивах балансу банку в залежностi вiд використання грошових ресурсів (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 3730
Скачать документ

Зміст

Вступ

І. Організаційна фаза зовнішніх та внутрішніх грошей. Кредитування.

ІІ. Платежі та видача. Розширення банківських депозитів.

ІІІ. Простий грошовий коефіцієнт. Гроші і кредитні утворення єдиного
банку.

ІV. Випадки надмірного розширення та обмеження грошей. Коефіцієнт
грошовий.

V. Втрати при поширені вкладів. Вилучення валюти в громадян та
надлишкові резерви.

VI. Тимчасові депозити та збільшення грошового коефіцієнтного аналізу до
розширення визначень грошей.

VII. Можливість банку визначати самостійно постачання грошей.

Висновки

Використана література.

ВСТУП

Банківські системи різних держав мають багато спільних засад проте мають
і багато відмінностей. Зокрема за рахунок цих відмінностей банківські
системи різних держав стоять на різних ступенях розвитку банківської
справи та економіки взагалі.

Звісно, у розвинутих країнах добре розвинута, сформована і банківська
система. Зокрема банківська система Сполучених Штатів Америки є досить
цікавою у своїй будові, у своїх особливостях здійснення кредитної справи
та проведенням аналізу своєї діяльності.

Банківська система зарубіжних розвинутих країн є досить актуальною темою
дослідження в Україні, оскільки банківська справа в нашій державі робить
тільки перші кроки для виходу на європейський рівень організації
банківських відносин.

Досліджуючи банківську систему США потрібно порушити такий ряд питань.

Перш за все яка роль громадян у визначенні форми в якій циркулюють
гроші. Як відбуваються валютні відносини між громадянами і банками.
Прослідкуємо можливості розширення банківських депозитів. Розглянемо
випадки надмірного розширення та обмеження грошей. Дамо визначення
тимчасових і необхідних депозитів. Розглянемо розрахунок грошового
коефіцієнту та зміни в активах і пасивах балансу банку в залежності від
використання грошових ресурсів.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ФАЗА ЗОВНІШНІХ ТА ВНУТРІШНІХ ГРОШЕЙ. КРЕДИТУВАННЯ.

Перш за все важливо показати відмінність між внутрішніми і зовнішніми
грошима. Внутрішні гроші постачаються банками, коли вони здійснюють
позики, і за допомогою цього встановлюють нові депозитні баланси, в той
час, коли зовнішні гроші складаються з готівки чи валюти встановленої
урядом. В грошовій економіці без банків, людям необхідно було б
користуватися зовнішніми грошима як їх єдиним засобом обміну.

Попробуємо припустити, що монопольний банк установлений у цій економіці,
що цей банк уповноважений мати 20 філіалів, що банк може тримати
громадські депозити (вклади), здійснювати позики і закуповувати
високоякісні цінні папери. Припустимо також згідно правил федерального
резервного фонду — що банк повинен зберігати, як запаси зовнішніх
грошей, 20% будь-яких депозитних зобов’язань, які він має. Зазначимо що
депозити (вклади) є зобов’язанням (пасивом) банку, тому що ними
володіють вкладники. Готівка є перевагою. Різниця між резервами готівки
і депозитами може зараховуватися в зароблені активів, таких як позики та
цінні папери.

Розглянемо організаційну фазу зовнішніх грошей. Оскільки банк є
організований, банківські акціонери вкладають 1 мільйон доларів своєї
власної готівки для банківського розпорядження. Банк використовує
частину цієї готівки, наприклад 200 000 $, для придбання рухомого майна,
для ренти (оренди) чи купівлі місця для офісу. Залишки капіталу показано
як “іншу готівку в банківських відкритих книгах, як вказано на листку
балансу #1 (табл. 1)

Лист балансу #1 Таблиця 1

Активи

Пасиви

Інша готівка

Будівлі, обладнання та інші активи 800 000

200 000 Основні рахунки 1 000 000

Загальна сума 1 000 000 Загальна сума 1 000 000

В день великого відкриття власники, директори і службовці банку ласкаво
запрошують відвідувачів, які отримують квіти та кулькові ручки. Кожен
захоплюється елегантно омебльованими фойє і масивними дверима, а деяких
навіть переконують розпочати банківські відносини. В перший день, деякі
з відвідувачів стають постійними покупцями, тобто взаємодавцями банку,
розміщуючи і вкладаючи зовнішньо-грошові вклади у розпорядження нового
банку.

Зараз, грошовий банк має вклади на суму $ 200 000, з яких закон вимагає
20%, тобто $ 40 000, тримати як запаси (фонду). Банк все ще має $ 1
мільйон в зовнішніх грошах — $ 800 000, що залишаються в приміщеннях
банку, які були придбані плюс нові депозити (вклади) на суму 200 000 $.
Потім відкладають необхідні фонди, $ 960 00 зовнішніх грошей
залишається, а на листу балансу #2, вони називаються “інша готівка”.

Лист балансу #2 Таблиця 2

Активи

Пасиви

Необхідний фонд

Інша готівка

Будівлі, обладнання і інші активи $ 40 000

960 000

200 000 Попит депозитів новий

Капітальні рахунки

$200 000

1 000 000

Загальна сума 1 200 000 Загальна сума 1 200 000

Що є неправильним у цій надійній уяві відкритого дня банку? На жаль,
банк не може створювати будь-який річний прибуток, так як не існує
активу заробітку. Готівка є зручна для реалізації але вона не дає

Доходу для зберігача. Перша відповідальність банку є щодо його
акціонера, який вимагає повернути прибуток. Продовжуючи кредит
позичальнику, який має власну необхідність і здатність повернути позику
з процентом, банк служить і як акціонеру, так і позичальнику.

Щодо кредитування, то візьмемо для прикладу Містера Андерсона, який
стане нашим майбутнім позичальником. Скажемо, що він хоче розпочати
бізнес по роздрібній продажі господарського товару. Він переконує банк,
що його ризикована справа виграє, і обіцяє повернути $ 1 мільйон після
трьох річного терміну, якщо банк позичить йому дану суму. Ми припустимо,
що Андерсон не бажає забирати $ 1 мільйон з банку готівкою, а надає
перевагу чековим розрахункам, вкладаючи в них $ 1 мільйон.

Отже, відбувся обмін документами. Містера Андерсона документ — це
обіцянка заплатити банку $ 1 мільйон з процентом через 3 роки. Ця позика
записується на лист банківського балансу як актів заробітку. Банк дає
Андерсону документ, що обіцяє заплатити $ 1 мільйон Андерсону за вимогою
чи тому, кому Андерсом доручив сплатити кошти. Для цього Андерсон
отримує власну чекову книжку. При цьому народжуються необхідні депозити
і з’являється актив на листку банківського балансу. Лист балансів #3
(табл. 3) показує позицію банку на даній стадії.

Лист балансу #3 Таблиця 3

Активи

Пасиви

Необхідний фонд

Інша готівка

Позика

Будівлі, обладнання та інші активи $ 240 000

760 000

1 000 000

200 000 Необхідний депозит

Старі

Нові

Основний рахунок

$200 000

1 000 000

1 000 000

Загальна сума 2 200 000 Загальна сума 2 200 000

Очевидно трапилось магічне утворення грошей, без допомоги золота,
срібла, валюти чи обіцянки уряду добре це зробити. Обіцянки обмінюються
і пам’ять комп’ютера затверджує угоду. Фізично, не існує нічого нового,
але чекова книжка разом з даними проходять на зберігання в комп’ютері.
Чому це є гроші? Тому що вони представляють засоби купівлі товарів чи
надання послуг.

З цими “внутрішніми грошима”, М-р Андерсон може платити промисловцю за
постачу залізничного товару, може платити зарплату службовцям, може
сплатити податки. Чи є опора цим грошам? Опора грошей чекової книжки
М-ра Андерсона — з одної сторони — не існує; але з іншої — вона має
найціннішу підтримку, яка тільки може бути подана грошам: продуктивна
активність підприємства. Це послуги, які М-р Андерсон і його службовці
здійснюють людям, що оберігають його бізнес. З точки зору
макроекономіки, зростає накопичення грошей, і додаток, національний
продукт збільшується відповідно до збуту М-ра Андерсона. Чи буде
збільшення цих грошей від інфляції? Ні, якщо виробничі послуги будуть
зростати разом з грошовим збільшенням як в даному випадку.

ІІ.  ПЛАТЕЖІ ТА ВИДАЧА. РОЗШИРЕННЯ БАНКІВСЬКИХ ДЕПОЗИТІВ.

В цьому питанні ми розглянемо як здійснюються платежі та видача грошей,
а також як відбувається розширення банківських депозитів. Згадаємо М-ра
Андерсона. Записуючи чеки на свій новий депозитний баланс, М-р Андерсон
може використовувати банк, сплачуючи гроші своїм службовцям і
постачальникам. Як монополія, наш новий банк ніколи не втрачає депозити,
які М-р Андерсон призначає сплатити будь-кому — вони просто
переміщаються з рахунку на рахунок. Отже, вклади здійснились, і скільки
громадяни бажають розповсюджувати їх в платіжці за товари чи послуги,
стільки внутрішні гроші банку ніколи не будуть сплачувати їх, але будуть
переводити з одного рахунку на інший.

Балансовий лист #4 Таблиця 4

Активи Сума, $ Пасиви Сума, $

Необхідний фонд

Інші кошти

Позика

Боргове зобов’язання:

корпорацій

уряду

Будівлі, обладнання та інші активи 640 000

360 000

1 000 000

1 000 000

1 000 000

200 000 Необхідний депозит

Старі

Нові

Основний рахунок

1 200 000

1 200 000

1 000 000

Загальна сума 4 200 000 Загальна сума 4 200 000

Лист балансу #4 (Таблиця №4) показує, що депозити можуть бути
розширенні, коли банк купляє цінні папери. Коли банк купляє корпоративні
цінні папери, він платить за них банківським чеком, що вкладається в
рахунки визначеної корпорації його маклером по цінних паперах. Результат
— це збільшення вкладів банку. Майже те саме відбувається, коли банк
купляє новопризначені цінні уряду. В кожному придбанні цінних паперів,
банк створює гроші і кредити так само впевнено, як і надає позики. Після
всього, дехто отримує збільшені депозити.

На скільки далеко може зайти банківська система, щоб отримати більше
грошей і кредитів. Відповідь закладена в частці кожного вкладу, що
відкладається як необхідні резерви, що можуть бути позичені чи
використані.

Кожен раз банківські депозити зростають по згадуваній схемі; процентна
частка, в нашому прикладі 20 %, повинна бути відкладена як фонд активу
листа балансу. Резерви можуть зберегтися як готівкою, так і як баланси
федерального фонду.

Отже, депозити можуть розширюватися в тому випадку, коли наявні ресурси
достатні, щоб отримати законне визнання. Наприклад, якщо законні потреби
10%, то депозити можуть бути в 10 раз більші ніж резерви. Коли Конгрес
надав владу федеральному фонду встановлювати ці вимоги, ми можемо почати
оцінювати величезний вплив, що здійснюється федерацією над розміром
грошового запасу, і над цінністю грошей відносно до товару і послуг, що
можна придбати.

ІІІ. Простий грошовий коефіцієнт. Гроші і кредитні утворення єдиного
банку.

Повертаючись до прикладу, наша припущена банківська система є
“запозичена”, коли її депозити досягають загальної суми % 5 мільйонів,
як показано на листі балансів (Таблиця №5). Пригадаємо, що монопольний
банк починається з $ 800 000 зовнішніх грошей понад чи приблизно до
початкових витрат плюс $ 200 000 зовнішніх грошей, отримуючи від
надійних вкладників. З цим $ 1 000 000 банк продовжував позичати чи
купувати цінні папери, доки його $ 1 мільйон був повністю рівний
законним вимогам 20-ти % відомих вкладів, і зараз загальна сума складає
$ 5 мільйонів.

Балансовий лист #5 Таблиця 5

Активи Сума, $ Пасиви Сума, $

Необхідний фонд

Позика

Боргове зобов’язання:

корпорацій

уряду

Будівлі, обладнання та інші активи 1 000 000

2 800 000

1 000 000

1 000 000

200 000 Необхідний депозит

Старі

Нові

Основні рахунки

3 200 000

1 800 000

1 000 000

Загальна сума 6 000 000 Загальна сума 6 000 000

Спираючись на це, один долар вкладів більше зробить банківську систему
законно недосконалою, і 20 центів не будуть служити необхідними
резервами нового вкладу. Це веде до того, що еквівалент запасних потреб
визначає кількість загальних вкладів, що підтримуються цими резервними
запасами. Сума вкладів утримуючих запаси, є еквівалентом резервних вимог
(потреб) – М = 1/rd. Це називається простим грошовим коефіцієнтом.

В той час, коли попередній приклад ілюструє банківську і громадську
владу розширення кредиту і грошей, за умов обмежень притаманних запасним
вимогам федерацій, тут існує велика кількість надмірних спрощень.
Найперше, може бути, що банк не хоче позичати до останнього, що він
може, або громадяни не хочуть взагалі позичати. Крім того, громадяни
можуть захотіти тримати деяку частину своїх грошей у вигляді валюти, а
не як депозитні баланси (В Сполучених Штатах кожна людина, як звичай,
може вільно обирати, чи зберігати гроші у валюті, чи у монетах, і
скільки грошей їй потрібно вкласти. Уряд не має право це заборонити).

Щоразу позичальники чи вкладчити бажають вилучити валюту яка є частиною
і вклади повинні відхилятися від валютних рівнів простим коефіцієнтним
процесом. Тоді, коли банківські кредити і вклади можуть розширюватись,
як простір запасів, будь-яке відхилення від резервів повинно вести
банківську систему до продажу цінних паперів, призупиняючи нові позики,
поки старі не будуть сплачені, що спричиняє відхилення в депозитах.

І нарешті, існують інші фінансові зобов’язання, встановлені вкладчиками
для громадян, крім необхідних депозитів, і деякі з них зберігають вимоги
також. Прикладом є часові вклади, встановлені комерційними банками. Перш
ніж продовжувати видозмінювати простий грошовий коефіцієнт в цих реаліях
ми повинні звернути увагу на роль єдиного банку банківської системи.

Щоб проілюструвати ефект єдиного банку кредиту і депозитного утворення
давайте поділимо банківську систему на 20 рівних частин. Скажемо, 20
філій монопольного банку стануть індивідуально-привілейованою одиницею
банків. Лист балансів #6 (Таблиця №6) враховує поділ виставляючи 1/20
зображень, показаних на листі балансу #5 (Таблиця №5) для кожного з
рахунків. Кожен банк в системі зараз знаходиться в тій самій ситуації,
що і основний монопольний банк — він повністю “запозичений”. Він не може
творити ні одного долара внутрішніх грошей, тому що у нього нестача
необхідних запасів.

Балансовий лист #6 Таблиця 6

Активи Сума, $ Пасиви Сума, $

Необхідні фонди

Позики

Боргові зобов’язання:

корпорації

уряду

Будівлі, обладнання та інші активи 50 000

140 000

50 000

50 000

10 000 Старі необхідні депозити

Основні рахунки

250 000

50 000

Загальна сума 300 000 Загальна сума 300 000

З ціллю пояснення, потрібно зробити інше припущення; влади показані в
листі балансів #6 (Таблиця №6), і будь-які додаткові зовнішні вклади не
вилучені. Проте, припустимо, що додатки до вкладів, створені внутрішніми
грошима є вилучені. Це є цілком реально, тому що банки роблять
припущення про свій мінімальний середній рівень вкладів, основаних на
попередньому досвіді.

Балансовий лист #7 Таблиця 7

Активи Сума, $ Пасиви Сума, $

Необхідні фонди

Інші кошти

Позики

Боргові зобов’язання:

корпорації

уряду

Будівлі, обладнання та інші активи 70 000

80 000

140 000

50 000

50 000

10 000 Необхідні депозити:

старі

нові

Основні рахунки

250 000

100 000

50 000

Загальна сума 400 000 Загальна сума 400 000

Лист балансів #7 (табл. №7) зображує позицію нашого окремого банку (Банк
1). Щоб отримати $ 100 000 з зовнішніх грошей як додаткових вкладів,
необхідно 20% запасів. Припустимо, що зовнішні гроші діють як легальні
фонди, отже лист банківського балансу відбиває $ 20 000 сторони активу,
що додає необхідний резерв, який займає $ 80 000 надлишкового фонду.

IV.   ВИПАДКИ НАДМІРНОГО РОЗШИРЕННЯ ТА ОБМЕЖЕННЯ ГРОШЕЙ. ГРОШОВИЙ
КОЕФІЦІЄНТ.

Отже, розглянемо випадки надмірного розширення та обмеження. Повернемось
до нашого прикладу. Поки це буде зрозумілим, що Банк 1 може розширити
свій кредит і збільшити свої депозити, поки він добавить $ 500 000 у
вклади ($ 100 000 * 5), цього не можу бути. Банк усвідомлює, що
новостворені вклади можуть бути виведені і вкладені в інший банк у
будь-який час, проте, він може знайти свою силу, щоб розширити нові
вклади, чітко обмежені рахунками надлишкових фондів, які перебувають в
обігу в книжках.

Повернемось до сценарію. Скажімо М-р Андерсон звернувся за позикою на
суму $ 100 000 в Банк 1. Лист балансу #8 (таблиця №8) розкриває стан
банку, коли він встановлює нові депозити М-ру Андерсону і встановлює
необхідний запас — 20 %. Надлишкових запасів $ 60 000 і все здається
чудовим.

Проте, коли М-р Андерсон пише платіжний чек до корпорації, компанія
видає чек М-ра Андерсона в Банк 2, що рахунок повинен оплатити Банк 1.
Банк 2 посилає Андерсона чек до федерального фонду для того, щоб забрати
гроші з Банку 1. Федерація надасть кредит на рахунок Банку 2 і скорочує
рахунок Банку 2. Де ж Банк 1 дістане фонди, щоб здійснити оплату?
Спочатку, Банк 1 скоротить чековий баланс Андерсона до $ 100 000, а
потім зменшить необхідний запас до $ 20 000. На додаток Банк 1 має $ 60
000 надлишкових ресурсів, роблячи загальну суму $ 80 000в запасах, що
необхідно сплатити Банку 2. Незважаючи на це, є нестача на суму $ 20
000.

Балансовий лист #8 Таблиця 8

Активи Сума, $ Пасиви Сума, $

Необхідні фонди

Інші кошти

Позики

Боргові зобов’язання:

корпорації

уряду

Будівлі, обладнання та інші активи 90 000

60 000

240 000

50 000

50 000

10 000 Необхідні депозити:

старі

нові

Основні рахунки

350 000

100 000

50 000

Загальна сума 500 000 Загальна сума 500 000

Балансовий лист #9 Таблиця 9

Активи Сума, $ Пасиви Сума, $

Необхідні фонди

Інші кошти

Позики

Боргові зобов’язання:

корпорації

уряду

Будівлі, обладнання та інші активи 70 000

-20 000

240 000

50 000

50 000

10 000 Необхідні старі депозити

Основні рахунки

350 000

50 000

Загальна сума 400 000 Загальна сума 400 000

Лист балансу # 9 (Таблиця №9) відображає нестачу як негативну “іншу
готівку” щоб показати необхідні запаси, які фігурують.

Дійсно, банк має лише $ 50 000 необхідних запасів, а Федерація вимагає
зберегти $ 70 000 з $ 350 000, щоб банк мав відразу цю суму вкладень
після вилучення з депозитів Андерсона. Доки Банк 1 не може позичити
запаси з федерального фонду, іншого банку, чи сплативши деякі його
активи, це дуже важко. Крім того, позики повинні бути сплачені, а
банківські основні заробітні активи, особливо позики, не можуть бути
ліквідоване у більшості випадків.

Якщо ми розглянемо надзвичайно консервативну позицію Банку 1, ми
припустимо, що кожен долар в депозитах, який він творить через кредитні
розширення, буде виплачений в інших банках. Це ясно, що банк є єдиним
безпечним місцем для позики рахунків надлишкових ресурсів в будь-який
час.

Балансовий лист #10 Таблиця 10

Активи Сума, $ Пасиви Сума, $

Необхідні фонди

Інші кошти

Позики

Боргові зобов’язання:

корпорації

урядові

Будівлі, обладнання та інші активи 86 000

64 000

220 000

50 000

50 000

10 000 Необхідні депозити:

старі

нові

Основні рахунки

350 000

80 000

50 000

Загальна сума 480 000 Загальна сума 480 000

Лист балансу #10 (Таблиця № 10) повертається до позиції листа балансу
#7, відбиваючи (1) депозит зовнішніх грошей рівний сумі $ 100 000 і (2)
позику на суму $ 80 000, яка вимагає переведення $ 16 000 з іншої
готівки до необхідних фондів — залишаючи надлишок на суму $ 64 000 (інша
готівка).

Тепер, коли чек М-ра Андерсона виплачується XYZ Корпорацією в Банку 2,
платіжку можна провести через Федеральний резервний фонд з (1) наявним
надлишком ресурсів $ 64 000 (інша готівка) і (2) $ 16 000 необхідного
фонду, що звільняється зменшенням вкладів на суму $ 80 000, формально
передаючи їх М-ру Андерсону. Хоча лист балансу #11 (Таблиця №11) є дуже
подібною на лист балансу #7, це не так. Поки банк знаходиться в позиції
“позички” знову, він має додаткові зароблені активи $ 80 000 і служить
своїм акціонерам і своєму оточенню краще ніж збереження нерозумної
готівки.

Це не реально припустити, що кожен можливий долар буде збільшений.
Відсутність надлишкових фондів є досить надійною, хоча це так не
здається, бо банк має право вибору: (1) він може позичати, чи (2) він
може перетворювати деякі активи у фонд федерації, як, наприклад,
короткотермінові цінні папери Казначейства США чи депозитні баланси
інших банків. Ці активи називають “другорядними запасами”.

Отже, платіжка через федерацію забезпечується депозитом зовнішніх грошей
у Банку 2 (вона не створювала ці депозити) рівна $ 80 000, так як банк
зараз має надлишкові ресурси і може розширювати свій кредит і внутрішні
гроші. Лист балансу #12 (Таблиця №12) показує позицію Банку 2 відразу ж
після получки $ 80 000 в фонди, переведеної з Банку 1 Федерального
резервного в платіжку чека Містера Андерсона XYZ корпорацію. Відповідне
збільшення на суму $ 80 000 відображається в необхідних депозитах в
кононці балансового листа під назвою “пасиви”. В колонці “активи”,
додаткові резерви поділяються, щоб заплатити 20% на додаткові вклади.

Балансовий лист #11 Таблиця 11

Активи Сума, $ Пасиви Сума, $

Необхідні фонди

Позики

Боргові зобов’язання:

корпорації

урядові

Будівлі, обладнання та інші активи 70 000

220 000

50 000

50 000

10 000 Необхідні старі депозити

Основні рахунки

350 000

50 000

Загальна сума 400 000 Загальна сума 480 000

Балансовий лист #12 Таблиця 12

Активи Сума, $ Пасиви Сума, $

Необхідні фонди

Інші кошти

Позики

Боргові зобов’язання:

корпорації

урядові

Будівлі, обладнання та інші активи 66 000

64 000

140 000

50 000

50 000

10 000 Необхідні депозити:

старі

нові

Основні рахунки

250 000

80 000

50 000

Загальна сума 380 000 Загальна сума 380 000

Банк 2 зараз займає позицію позичальника, так само як і позицію
надлишкових фондів.

Отже, депозити зовнішніх грошей породжують серію депозитних утворень: $
80 000 Банком 1, $ 640 000 Банком 2, $ 1 200 Банком 3 і т. д. Кожен банк
припускається допустити, як зовнішні вклади, готівку чи збереження з
іншого джерела, позичаючи рахунок рівний своєму надлишковому запасові
після вкладення необхідних запасів на свій щойно створений депозит.

Припускається також в цьому першому наближенні процесу грошотворення, що
ніхто не хоче володіти валютою банку, але всі з радістю зберігають свої
капітали як банкові депозити. Дальше припускається, що поки раніші
вклади не є чиєюсь власністю, зовнішні гроші кожним банком, будуть у
володінні позичальника, коли він виписує чек депозиту і більше того,
будуть ці фонди у володінні будь-якого іншого банку.

Де першорядний депозит зовнішніх грошей позначається як R, середній
рівень резервних потреб, з банку необхідних фондів (D) є процентом rd,
звідси видно, що описаний процес є рядом, що рівний

R + (R) (1 – rd) + (R) (1 – rd)2 + … + R (1 – rd)n = D,

Сума яких R/rd = D. Якщо відношення резервних потреб — встановлене як
частина — є малою, то процес розширення може бути повністю великий; отже
велике кратне необхідних депозитів може бути створене. Якщо цінність rd
є великою, тоді як Федеральний фонд встановлює високе процентне
відношення потреб, тоді процес розширення більш обмежений.

Очевидно, Центральний банк здійснює істотний контроль над грошовим
капіталом, тоді як він має можливість — в межах встановлених конгресом —
змінити відношення. Коли деколи Федерація змінює резервні потреби, ми
отримуємо з нашого простого зразку грошового коефіцієнта сильне
враження, що банки можуть творити гроші у формі чекового балансу, і
Федерація має владу різко обмежувати цей процес творення.

Таблиця 13 підсумовує кратне розширення банківських вкладів через
банківську систему і визначає (вказує) як вирішується парадокс.

Таблиця 13

Фонди нових депозитів, $ Утримування як фонд нових депозитів, $
Створення додаткових позик й інвестицій, $

Банк 1

Банк 2

Банк 3

Банк 4

Банк 5

Банк 6

Банк 7

Банк 8

Банк 9

Банк 10

Залишення банків у системі 100 000

80 000

64 000

51 200

40 960

32 768

26 214

20 972

16 777

13 422

53687 20 000

16 000

12 800

10 240

8 192

6 554

5 242

4 195

3 355

2 685

10 737

80 000

64 000

51 200

40 960

32 768

26 214

20 972

16 777

13 422

10 737

42 950

Системна загальна сума 500 000 100 000 400 000

В більшості випадків обмеження, які були проілюстровані — коли кожен
позичальник володіє фондами, що оплачуються іншими банками — будь-який
єдиний банк обмежується в розширенні своїх депозитів до рахунку
надлишкових фондів, якими він володіє. Також, банківська система в
цілому здатна усвідомити повне розширення, обмежене тільки (в нашому
зразку) резервними вимогами на необхідні депозити. Відзначимо, що коли
процес збільшення депозиту майже закінчений, всі початкові фонди,
вкладені як зовнішні гроші, зараз зберігаються різним банками як
резервні фонди зі своїх загальних вкладів. Загальний рахунок депозитів
збільшився порівняльно з початковим вкладом в 1/rd разів цього рахунку.

Зараз спробуємо прослідкувати за підтримкою цих чекових грошей. Якщо не
має золота, срібла чи навіть валюти, необхідної владникам, то вони
повинні відразу ж вирішити конвертувати свої депозити до “вищої” форми
грошей. Хоча це вже є очевидним, що всі з цих вкладів не відразу
звільняться і зовсім не схоже на те, що громадяни коли-небудь захочуть
так зробити, бо все ж таки існують спади в економіці.

Чекові гроші досконаліші від інших форм збереження, в різних напрямках.
Тут здійснюється важлива підтримка: майже на кожній стадії, коли
трапляється позика, існує така економічна підтримка грошей як
виробництво чи розповсюдження. Тільки тоді, коли грошам дозволяється
швидше зростати чи повільніше, значить швидкість економічної активності
призводить до дисбалансу. Більшість із зазначеного вище матеріалу в
цьому тексті має справу з цими можливостями.

V. Втрати при розширенні вкладів. Вилучення валюти у громадян та
надлишкові резерви.

До цього часу припускалось, що громадяни з радістю вилучають все більше
і більше чеків без будь-якого бажання збільшити валютні (грошові чи
монетні) збереження. Проте існує багато причин — деякі законні, деякі ні
— чому часом надають перевагу валюті. Щоб бути реальними в нашому
прикладі, ми повинні забезпечити декілька пропорційних зростань в
бажаних валютних збереженнях разом із зростанням в чекових рахунках.

Будемо вважати наприклад, що щоразу позичальники збільшуючи свої грошові
збереження для протоколів, чи інших цілей, вони бажають зберегти
декілька процентів обігу на кожен долар в своєму чековому балансі.
Кратне число поширення угод налічує обмеження вилученої валюти, так як
резервні потреби діють, щоб обмежити ріст вкладів.

Повертаючись до листу балансів #8 (табл. № 8), ми можемо допустити
вилучення валюти на суму $ 20 000 одним чи більше вкладниками і
побачити, що готівкові запаси очевидно зменшуються з переведенням валюти
до громадян з депозитних рахунків.

(Пам’ятайте, що степінчаста (“мертва”) готівка є вирахувана як легальні
фонди, що балансуються з федерації). Отже, якби кожен зберігач грошей
хотів валюту замість балансів чекового рахунку, то банки оплачували б
усі їхні запаси в готівці і не могли б пускати в обіг будь-яке
збільшення необхідних депозитів. Саме цей випадок мав би той самий ефект
обмеження позичок, що й 100% резервні вимоги.

Є більш реальне припущення, що банк виплачує готівку деякою пропорцією,
наприклад скажемо 20 центів, з кожного долара, що громадяни бажають
зберігати в рахунок. Зараз це процентне відношення (k)
громадсько-збережених банківських необхідних депозитів (D) у формі
громадсько-збереженої валюти просто визначаючи відносини (rd) між
доларами в банківських фондах (R) і доларами в необхідних депозитах(D)
як R = rd D. Тепер ми повинні взяти до уваги ту частину фондів, якою
володіють громадяни і тримають як готівку. Даючи цей витік ресурсів до
громадських валютних зберігань, до якого часу може банк розширювати
необхідні вклади? В термінології символів, які відносини між D і R+C ?

Поєднуючи двоє різних відносин, R+C=rdD+kD і розв’язуючи алгебраїчно D,
ми отримуємо D=(R+C) [1/(rd+k)]. Замість грошового коефіцієнта 5, ми
маємо коефіцієнт 1/(rd+k) чи 1/(.20+.20), який 2. 5. Давайте подивимось
як це обмеження процесу грошового розширення трапляється з вилученням
валюти від громадян.

Будемо вважати, що Банк А одержує $100 000 зовнішнього фонду, що
розміщений на вкладах покупців. Банк повинен зберігати 20% як резерви з
цього депозитного рахунку. Зараз, припустимо, що роблячи позики і
створюючи більше вкладів, банківські вкладники хочуть володіти $20 000
валюти. Враховуючи $20 000 первинних вкладів, що відкладаються як
необхідні резерви плюс $20 000 вилучення валюти, які здійснюються
громадянами, Банк А має тільки $60 000 надлишкових ресурсів.

Слідуючи нашій попередній консервативній оцінці, що новостворені
депозити скоро будуть вести за собою більш чи менш рівні резервні
втрати, позички для Банку А будуть обмежені до $60 000. Так як позики
Банку А стають зовнішніми фондами Банку В (фонди сплачують від банку до
банку як показано), максимальне розширення послаблюється.

Коефіцієнт 2,5 і початкові зовнішні гроші $100 000 означає, що необхідні
депозити, по максимуму, можуть збільшуватися до $250 000 і необхідні
резерви можуть бути $50 000.

Поки банкові резерви є 1/5 ($50 000) загальних депозитів, зараз рівні
$250 000, валюта в руках громади є також 1/5 депозитів ($50 000).
Початкове отримання $100 000 зовнішніх грошей банком А випливло в
половину цього рахунку, залишаючись в банківській системі як необхідні
резерви і половина сплачена населенню як валюта.

Поки громадяни можуть обмежувати депозитне розширення, зберігаючи більше
готівкового балансу, громадяни мають також потенціал збільшувати
депозитний ріст надалі. Валюта в руках населення може бути повернена до
банківської системи і, отже, стати джерелом банківських ресурсів. Ось
так валюта в банківських склепіннях є частиною банківських резервів,
коли валюта зовнішніх банків має потенціал стати частиною резерві. І
загальні банківські фонди, і валюта в руках громадян включена в грошову
основу, бо вони двоє мають можливість збільшувати грошову поставку.
Схему № 1 показує відношення між грошима і грошовою основою, як
повернута піраміда.

Інше нереальне припущення, зроблене у вигляді простого грошового
коефіцієнта, це було те, що банки раптово конвертують вклади зовнішніх
грошей в депозити після забезпечення необхідних фондів. Банки зазнають
вплив щоденно, і неможливо розширити особливий вплив депозиту чи
скорочувати кредит, коли особливі депозитні впливи трапляються. Для
того, щоб забезпечити резерви, коли необхідно, готівка банку і резервна
позиція організатора намагаються визначитись з усіх відділів і філіалів,
які щоденно отримують вклади і платежі.

Схема №1

Відношення грошового капіталу і грошової бази.

Часом банки отримують надлишкові резерви, тому що вони не хочуть
позичати чи вони охоче продадуть цінні папери; часом вони відразу
випливають з неправильного обороту. В загальному, банки уникають того,
щоб мати надлишкові резерви, бо вони з цього нічого не заробляють.
Давайте припустимо, як з необхідних фондів і з необхідних депозитів (rd
D), що банки зберігають частину (малу) надлишкових запасів відносно до
депозитів (eD). Загальна сума банкових резервів (R) буде тоді Rd D+eD.

У випадку, коли банки мають надлишкові ресурси, ефект на депозитне
розширення є такий самий, як ніби вони легально вимагаються.

Отже, ми повинні включити надлишкові резерви відносно необхідних
депозитів (eD), як витік валют, що зберігається у населення:

R+C=rdD+kD чи, D=[1/rd+k+c] (R+C).

До нашого цифрового прикладу, припустимо, що надлишкові запаси — 1%
необхідних вкладів. Зараз, наші $100 000 загальної суми зовнішніх
грошей, які стали необхідними резервами + валюта (грошова основа),
можуть тільки підтримувати депозити рівні 1/(.20+.20+.20+.01) чи
2.44*$100.000($244.000).

VI. Тимчасові депозити та збільшення грошового коефіцієнтного аналізу до
розширення визначень грошей.

Коли банківський покупець переміщує фонди з обов’язкових депозитних
рахунків в тимчасові депозитні рахунки, банк повинен відставити деякі
резерви, хоча він може використати необхідні рахунки.

Лист балансу #5 (табл.9-3) може бути використаний, щоб відбити
переміщення $1 мільйону з необхідних рахунків в тимчасові рахунки з
окремими резервними потребами на 4%. Отже $40 000 повинні бути
переміщені із запасів у необхідні рахунки, і сума. що залишилась
$960 000 (з 20% вимоги) може тільки підтримати $4.8 мільйонів у
необхідних рахунках.

Так як валюта зберігається у населення, яке хоче того, ми припустимо, що
постійна частина часових депозитів й інші рахунки відносні з необхідними
рахунками. Ці рахунки включають Євродоларські пасиви, які мають резервні
потреби подібні до часових рахунків.

Нехай Rt = резерви, що вимагають з часових депозитів.

T = доларові рахунки часових депозитів.

rtT = резервний витік часових депозитів.

Частина алгебрагічної маніпуляції дозволять нам включити постачання
резервів з часових депозитів у терміни необхідних депозитів, так як ми
зробили з валютним вилученням населення, надлишковими банківськими
резервами, і резервними вимогами з необхідних депозитів. Спочатку, ми
збільшимо резервні витоки до часових депозитів іншими (все, що ділиться
на себе, рівне одиниці):

(rtT) (D/D) = (rt) (T/D) (D)

Нехай T/D назвемо t1, звичне відношення часового депозиту і необхідних
депозитів;

rtT’D – часовий депозитний резервний показник процентності, що
відноситься до необхідних депозитів;

eD – надлишковий резервний процентний показник, що відноситься до
необхідних депозитів;

rdD – необхідний резервний депозитний процентний показник, який
відноситься до необхідних депозитів;

kD – валютне процентне відношення (що зберігається громадянами) до
необхідних депозитів.

Зараз, загальні резерви банківської системи розміщені у чотирьох
слідуючих використаннях:

R+C = rdD + kD + eD + rtT’D, і виділяючи D:

який є більш реальний необхідний депозитний коефіцієнт. На відміну від
простого необхідного депозитного коефіцієнту R/rd, більше у комплексі 1
береться до уваги частіше викоистання банківських резервів, що належать
потребі враховувати резерви у необхідних депозитах. Повертаючись до
нашого численного прикладу, давайте припустимо, що t’=100%, а rt=4%.
Зараз, ми можемо підрахувати рахунок необхідних депозитів, які можуть
підтримувати початковими $100 000 запасами:

На цій стадії, ми розвинули більш реальний коефіцієнтний аналіз грошової
економіки, в якій є часткові запаси, що вимагаються для банків.
коефіцієнт, який ми тільки що ввели, корисний для визначення, скільки
розширення необхідних депозитних рахунків в комерційних банках реально
дається для звичайного припущення про шляхи, за якими резерви повинні
бути використані. Ці використання є такі:

Резервні потреби з необхідних депозитних рахунків (rd)

Валютне вилучення публікою (k)

Надлишкові резерви (е)

Резерви з часових депозитів, що відносяться до необхідних депозитів
(rtT’)’.

Якби ці використання були до загальних 45% відомих необхідних рахунків,
як це показано в прикладі вище, потім 1/45 разів первинне впорскування
$100 000 могло б підтримуватись необхідними депозитами, чи $222 222.
Балансний лист банківської системи міг би потім з’явитись як показано в
таблиці №14, і лист балансу громадян міг би показати ті ж самі рахунки.

Таблиця №14

Банківська система

Активи Сума, $ Пасиви Сума, $

Резерви:

з необхідних рахунків (rd)

з часових чи інших рахунків (rt)

надлишкові резерви (е)

Позики

Інші активи

44 444

8 888

2 222

388 889

55 556 Необхідні рахунки

Часові депозити та інші резервовані рахунки

Інші пасиви та основні рахунки 222 222

222 222

55 556

Загальна сума 500 000 Загальна сума 500 000

Декілька років назад, гроші, як правило, визначали, як валюта в руках
громадян і банківські обов’язкові вклади. Тому що інші види фінансових
активів, зростаючі, в основному як засіб обміну, визначають різними
шляхами. Кожна категорія грошей, від найвищого до найширшого визначення,
є сукупна; тому вона визначає попередні значення.

Поки С = kD, тоді D + C = D (1+k) виражає дуже вузьке визначення грошей,
в основному, банківські необхідні вклади і громадські валютні
збереження,

додаючи ці банківські обов’язкові вклади до валюти, що у руках публіки:

ми маємо алгебрагічне вираження:

Сума R+C може бути визначена як грошова основа (В), і сума D+C є
основною частиною М1б грошового капіталу. Матеріал, що береться в дужки,
називається грошовим коефіцієнтом, є просто відношенням між грошовою
основою і грошовим капіталом. Вставляючи показники замість формул, ми
маємо: $222 222 + $44 444 = [$100 000 (1 +20)] /[0.20 + 0.20 + 0.01 +
0.04/100] = $266 666 = D+C.

Більше наступне визначення грошей, що називається М1, включає D+C і
додає інші типи угод, що вимагають депозити в комерційних банках. Ці
включають NOW рахунки і автоматичний кредитний сервіс (АПС) з рахунками
банків і ощадливі заклади, поділяють чекові рахунки в кредитних
об’єднаннях, і вимагають вклади в взаємні банки зберігання. В раніших
поясненнях комерційного банкового депозитного розширення, процес був
спрощений вилученням. платежами, і виплатою індивідами і справами, які
обмежуються своїми комерційними банками.

Ми повинні визнати зараз, що небанківські заклади також формують частину
розширеного процесу. Банк 2, показаний в листі балансі #12 (табл.12),
може не бути банком — але таким ощадним закладом, де взаємні банки
зберігання. М-р Андерсон, перший банківський позичальник, міг
виплачувати той платіж як баланс в загальному банку збереження в
процентному чековому рахунку.

Додаючи ці небанківські рахунки до банківських обов’язкових депозитів,
більш корисне збирання, яке враховує рахунки угод всіх типів, є зараз
звичайним.

Якщо гроші в основному визначаються як засіб обміну, це ширше визначення
потрібне для порівняння грошового росту з економічним ростом.

Для численних ілюстративних цілей, давайте припустимо деяку постійну
частину (пропорцію) між банківськими необхідними депозитами і ширшим
класом процентних чекових рахунків встановлених небанківськими
закладами. В минулі роки, такі рахунки збільшились відносно до
комерційних банківських необхідних депозитних рахунків, як розширеними
силами над Грошовим Контрольним Актом 1980 були перевірені. Наприклад.
будемо вважати. що інші введені рахунки (ot) є 20% банківських
необхідних вкладів і об’єктами за вимогами Федерального резервного
фонду, за тією самою резервною формулою (rd).

Спочатку ми повинні врахувати зменшений потенціал розширення банківських
депозитів, і як капітал резервів є частково відвернутий до необхідних
ресурсів з інших введених рахунків. Слідуючи за попередньою процедурою,
показаною для часових депозитних запасних витоків, необхідний депозитний
коефіцієнт буде 1/(rd + rdot + k = e = rtT’). Максимально необхідні
депозити. даючи запаси (R) і валюту від громади (С), зараз є:

Визначення М1, яке включає необхідні депозити в банках, валюта в громад,
і всі інші введені рахунки, в символічних термінах стають:

Вставляючи дані використані попередньо одержуємо:
М1 = $100 000(1 + 0,20 + 0,20)/[(0,20 + 0,20/0,20) + 0,01 + 0,20 + 0,04(
1,00)] = 1,4/0,49 = $285 714, з поділом між необхідними депозитами,
$204 081; валюта в руках громадян $40 816.

Розширюючи коефіцієнт у випадку М2 включає додаток М1, збереження і
невеликі часові депозити у всіх депозитних закладах, напередодні
договорів продажу в комерційних банках, грошового базару взаємного
фондового поділу і звичайних попередній Євродоларових депозитах. Ми
повинні визначити, що деякі банківські пасиви, не включаючи наше
визначення грошей. можуть бути об’єктом резервних потреб. Додаючи ці
розрахунки, як пропорцію необхідних депозитів в комерційному банку, до
показника коефіцієнту, беручи до уваги всі резервні витоки, і додаючи
грошову базу як перед тим. ми отримуємо цінність М2:
М2=В(1+k+ot+t’)/(Rd(1+(+g+ot)+rt(t)+k+c), де:

В = грошова основа (R+C), включаючи банківські резерви й валюту
зовнішніх банків;

k = пропорція валютних зберігань громадою відносно до необхідних
депозитів;

ot = пропорція інших введених рахунків, що забезпечуються засобом
обміну. відносно до необхідних депозитів й об’єкту резервних потреб;

t’ = пропорція часового депозиту й інших рахунків таких як, пасиви
євродолара, що відповідають резервним вимогам, відносно необхідних
депозитів;

rd = резервні потреби з необхідних депозитів й введених рахунків;

tt = резервні потреби з часового депозиту й інших рахунків;

= іноземні вклади. що не є включені в визначення грошей, які мають
резервні потреби; пропорція відносно до необхідних депозитів;

g = урядові вклади, що не є включені у визначення грошей, які мають
резервні потреби; пропорція відносно до необхідних депозитів;

е = надлишкові резерви як пропорція до необхідних депозитів.

Після встановлення Грошового Контрольного Акту, наступні резервні
потреби стали ефективними 13листопада, 1980року:

введені рахунки:

$0 – 25 мільйонів 3%

більше $25 мільйонів 12%

неперсональні грошові депозити:

первинна зрілість на 4 роки 3%

євровалютні пасиви 3%

VII. МОЖЛИВІСТЬ БАНКУ ВИЗНАЧИТИ САМОСТІЙНО ПОСТАЧАННЯ ГРОШЕЙ.

Як з іншими товарами й послугами гроші мають необхідну й постачальну
величину. Це є просто. але вирішальний урок буде наданий з економіки
грошей й банку. Очевидно, Федеральний резервний фонд, комерційні банки.
небанківські вкладники й громадяни всі сприяють процесу постачання.
Таблиця №15 забезпечує “капітал” грошової статистичної кількості у
визначений час.

Взаємодія грошового постачання й грошової потреби буде показано до
діючих реальних економічних різновидностей. принаймні на короткий
термін. Попередні економічні зразки, включаючи ті, що представлені в
розділах 16,17 й 18, в загальному є полегшені, беручи грошове постачання
як подано.

Таблиця №15.

Грошові виміри капіталу й компоненти.

Виміри Грудень 1982 Виміри Грудень 1982

М1

М2

М3

L2

Обрані компоненти:

Валюта

Чеки туриста

Необхідні депозити

Інші чекові депозити 491,0

1 964,5

2 385,3

2 904,7

135,2

4,0

247,7

104,0

Попередні RPs і Євродолари

Депозитні збереження

Грошові базари депозитних рахунків

Тимчасові депозити

Грошові базари загальних фондів:

а) загальні цілі й брокерські??

б) заклади тільки

в) довгострокові депозити 44,3

356,7

43,2

853,9

182,2

47,6

336,5

Розуміння грошового коефіцієнту допоможе запам’ятати, що грошове
постачання визначено не дається. Шукаючи відносини між грошима,
економічною діяльністю й реальним ростом, потрібно усвідомлювати, що
важливій ролі громади в встановленні, скільки грошей дана грошова база
отримає. Сьогодні є багато суперечок про вплив змін кількості грошей на
економічну діяльність.

Не дивно, що коли ці зміни розглядають як дестабілізовані, уряд й
Федерація на початку ганьбили їх. Показ грошового постачання можна
знайти у схемі №2 (а,б,в), яка є в трьох частинах, показуючи зміни
грошової бази М1, коефіцієнту М1(який є відношенням перших двох), й
змінами відношень грошового коефіцієнту.

Діаграми показують відхилену хвилю в М1 коефіцієнті, як ріст в базі
перевищив ріст в М1 за останні 20 років. Це відображає велике збільшення
в t’-відношенні з 06. до 0.2. як громада замінила в своїх портфелях.
Також внесення до хвилі зросли в k-відношенні з 0.25 до 0.42.

Багато причин висунуті за піднесення в валютних збереженнях щодо
необхідних депозитів, включаючи можливість, що потрібно більше готівки
для служіння, щоб розширити основну економіку, чи для нелегальних угод.
Мінімальний податок країни встановлюєтся вище, часто вище його основної
економіки, Одне широкорозписане навчання дало оцінку незаписаним угодам
піднімаючи з 22% (1976) до 33% в 1978.

На кінець, плямуючи різницю між комерційними банками і небанківськими
закладами, це поспішило змінити різні типи введених угод для банківських
необхідних депозитів. Поки деякі з цих рахунків, такі як грошові
загальні фонди, обмежують мінімальний рахунок, що може сплатити 1/3
частину чи оцінити їх платежі, сервіси по іншому, ніж банкові необхідні
депозити, вони є все-таки нероздільні з необхідними депозитами. Доцієї
різновидності введених рахунків необхідно додати різні види фінансових
активів, що є близькими замінниками грошей. Хоча не прямо
використовуються для обміну, замінники можуть бути конвертовані так
швидко в гроші, що вони називаються “майже гроші”.

ВИСНОВКИ.

Розглядаючи тему “Банківська система в США” можна зробити ряд висновків.
Перш за все банки мають необхідні постійні депозити; рахунок обігу
валюти оснований в основному на громадських потребах, і зовсім не
визначається урядом. Казначейство США і Федеральний резервний фонд
банківського постачання встановили, що валюта вимагається банківською
системою; і навпаки, банки постачають валюту на потреби громад.

В банківській системі кожен раз створюються нові депозити за рахунок
прямих позик чи за рахунок купівлі цінних паперів. Було розглянуто
випадки надмірного розширення та обмеження коштів, щоб змалювати різницю
між банківською системою і єдиним банком. Банківська система зберігає
вклади, що переводяться з одного банку в інший. Єдиний банк може
втратити все чи частину свого щойно створеного депозиту (чи будь-чого
іншого). Проте, якщо банк втрачає свої резерви, то він може отримати
резерви від інших банків.

Також ми зробили такий висновок, що банки в США намагаються здійснити
позику до того часу, коли він вже не має більше надлишкових резервів на
основі щоденного аналізу його резервної позиції.

Потрібно відмітити, що з того часу як тимчасові депозити мають нижчі
резервні потреби, ніж необхідні депозити їх існування зменшує можливості
банку створювати необхідні депозити і збільшувати гроші.

Для підтримки дуже малих банків в США перші $25 мільйонів в депозитах
кожного банку підлягають слабшій резервній вимозі, ніж депозити
здійснені від $25 мільйонів. Також потрібно відмітити, що банківська
система в США має свій Грошовий Контрольний Акт, яким керується у своєму
існуванні. Тобто на основі положень, вимог цього Акту безштатні банки,
члени банків Федерального резервного фонду та ощадні банки здійснюють
свою банківську діяльність.

Грошовий капітал в США рівний необхідним вкладам, іншим збереженим
пасивам

Валюта в руках громадян

+ загальні резерви рівняються Грошовій Базі

Пересічна площа

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020