.

Мiжбанкiвськi розрахунки (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
14 11315
Скачать документ

Тема: “Міжбанківські розрахунки”

ПЛАН.

ВСТУП.

Місце і значення міжбанківських розрахунків в діяльності комерційного
банку.

Порядок відкриття кореспондентських рахунків та моделі обслуговування
кореспондентського рахунку комерційного банку в системі електронних
платежів.

Здійснення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські
відносини.

Учасники та компоненти системи електронних міжбанківських розрахунків.

Механізм міжбанківських розрахунків в системі електронних платежів.

Безпека електронних міжбанківських розрахунків та захист банківської
інформації в системі електронних платежів.

Шляхи вдосконалення міжбанківських розрахунків.

ВИСНОВОК.

ЗМІСТ.

ВСТУП………………………………………………………….
………………………………………..

Місце і значення міжбанківських розрахунків в діяльності комерційного
банку………………………………………………………….
………………

Порядок відкриття кореспондентських рахунків та моделі обслуговування
кореспондентського рахунку комерційного банку в системі електронних
платежів……………………………………………………….

Здійснення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські
відносини………………………………………………………
…….

Учасники та компоненти системи електронних міжбанківських
розрахунків…………………………………………………….
………………………………..

Механізм міжбанківських розрахунків в системі електронних
платежів……………………………………………………….
………………………………….

Безпека електронних міжбанківських розрахунків та захист банківської
інформації в системі електронних платежів……………………

Шляхи вдосконалення міжбанківських
розрахунків……………………..

ВИСНОВОК………………………………………………………
……………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………..

ВСТУП.

В умовах побудови нової економічної системи в Україні дедалі очевиднішою
стає потреба широкого використання інформаційних ресурсів. Нині в країні
триває цілеспрямована робота що до корінного реформування банківської
сфери. Зокрема, перетворень зазнає така важлива її складова, як система
міжбанківських електронних платежів Національного банку України, яка
була впроваджена восени 1993 року. Як і в попередні роки, вона успішно
виконує покладені на неї функції загальнодержавної системи
міжбанківських розрахунків.

З точки зору таких параметрів, як пропускна спроможність, швидкість
розрахунків, рівень безпеки і надійності, тощо, система в цілому
задовольняє потреби банків України. Зокрема, високий рівень роботи СЕП
підтверджено під час грошової реформи в серпні-вересні 1996 року. Тоді
банківська система оперативно змінювала грошові знаки з відповідним
відображенням на рахунках комерційних банків, що було однією з
необхідних умов проведення реформи в стислі строки.

Так, лише за 30 серпня 1996 року засобами СЕП було виконано
міжбанківські розрахунки на суму понад 500 трильйонів карбованців.

Основні кількісні показники системи електронних міжбанківських платежів
України за станом на середину 1997 року такі:

навантаження СЕП становить близько 250-300 тис. платіжних документів
протягом банківського дня;

кількість банківських установ (абонентів) приблизно 2450;

термін проходження платіжних документів платника до одержувача – від 10
хвилин до 2 годин;

суми платежів не обмежені.

Нині СЕП охоплює майже всю банківську систему. Тому число
банків-учасників системи є показником, який уже два роки характеризує
тенденції зміни кількості українських банків та їх установ в цілому.

Впродовж останніх років розвиток СЕП мав переважно еволюційний характер.
Темпи зростання кількісних показників в основному стабілізувалися.
Стабільність системи міжбанківських розрахунків дала змогу
банкам-учасникам СЕП приділити в галузі електронних платежів більше
уваги проблемам внутрішньої автоматизації діяльності банку,
вдосконаленню його програмних комплексів “операційний день банку” (ОДБ).

Трансформувати СЕП у систему нового покоління, розширити її
функціональні можливості, відповідно до зростаючих потреб, потрібно:
проаналізувати явища та тенденції характерні для СЕП в останні роки;
порівняти платіжну систему України з існуючими в інших країнах, подібних
за економічним станом; спрогнозувати майбутні зміни, викликані зміною
уподобань та потреб комерційних банків як учасників платіжної системи
України.

1. Місце і значення міжбанківських розрахунків в діяльності комерційного
банку.

Система розрахунків між різними контрагентами і господарюючими
суб’єктами, забезпечення безперебійності і неперервності платежів є
найважливішими умовами нормального функціонування економіки. В грошових
розрахунках і платежах, що проводяться переважно банками, знаходять своє
втілення практично всі види економічних відносин у суспільстві. Це, у
свою чергу, не можливо без взаємних розрахунків між банками –
міжбанківських розрахунків, що зумовлено широкою розгалуженістю
господарських зв’язків, великою територіальною віддаленістю підприємств
і деякими іншими факторами.

Міжбанківські розрахунки являють собою систему безготівкових розрахунків
між банківськими установами, засновану головним чином на прямих
переказах грошових коштів і регулярних заліках їх взаємних фінансових
вимог і зобов’язань.

По суті, лише на основі розрахунків між різними банками і їх філіями
можливо завершити розрахунки в народному господарстві, розрахунки один з
одними підприємств з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, з
фінансовими органами по сплаті податків, з позабюджетними фондами по
перерахуванню обов’язкових внесків, з банками по позиках, із страховими
компаніями по страхуванню майна і комерційних ризиків, з власним
персоналом по виплаті заробітної плати і прирівняних до неї платежів, а
також інші грошові розрахунки.

Окрема частина міжбанківських кореспондентських відносин служить для
економічних зв(язків самих кредитних і фінансових інститутів, наприклад,
при розміщенні грошових коштів в формі депозитів і кредитів, при
переобліку векселів один у одного і в національному банку, купівлі і
продажу цінних паперів, в тому числі і державних, тощо. Міжбанківські
розрахунки супроводжують і різноманітні види зовнішньоекономічних
зв(язків, що виникають в процесі експорту-імпорту товарів і послуг,
капіталів і міграції робочої сили.

Таким чином, платіжний механізм опосередковує “обмін речовин” в
господарській системі, від його чіткої і неперервної роботи залежить
загальна ефективність функціонування економічних інститутів. Особливо
велика роль цього механізму для банків. Платіжно-розрахункова функція,
разом з прийманням депозитів і видачею позик, відноситься до числа
важливих банківських операцій. На здійснення розрахунків припадає не
менш двох третин всього операційного часу банківського персоналу.

Для проведення платежів розрахунково-касового обслуговування клієнтів та
інших операцій банки за дорученням один одного встановлюють між собою
відносини, на договірній основі, що отримали назву кореспондентських.

Кореспондентські відносини можуть існувати між різними типами кредитних
установ, в тому числі з банками різних країн: між різними незалежними
комерційними банками; між комерційними банками і центральним банком
даної країни або інших країн; між центральними банками інших держав.
Вказані відносини можуть мати місце між комерційними банками і
спеціальними міжбанківськими організаціями типу клірингових палат.

Класичною формою кореспондентських відносин служать відносини між
різними комерційними банками.

Головною операцією великих банків-кореспондентів є кліринг (взаємний
залік) чеків і інших розрахунково-платіжних документів. По мірі розвитку
банківської системи і зростання значення депозитів банки-кореспонденти
почали надавати один одному і інші послуги. Наприклад, великі банки
надають дрібним банкам послуги по управлінню активами, надають їм
кредити на поповнення резервів, консультують по інвестиційних і правових
питаннях, тощо. Кінець кінцем, банки-кореспонденти можуть надавати один
одному позики, а також співпрацювати в наданні великих кредитів цінним
клієнтам.

Існує два види кореспондентських відносин банків: із взаємним відкриттям
кореспондентських рахунків і без відкриття даних. Кредитна установа може
розраховуватись із своїм кореспондентом по виставлених ним дорученням,
по-перше, по рахунку, що відкрито даною кредитною установою у
кореспондента, або по рахунку, що відкрито в даній кредитній установі;
по-друге, по рахунках даної кредитної установи і її кореспондента в
третій кредитній установі. В першому випадку мають місце відносини між
кореспондентами з рахунком, а в другому – між кореспондентами без
рахунку.

На практиці кореспондентські рахунки відкриваються переважно тими
банками, які активно здійснюють переказні, акредитивні, інкасові та інші
операції по розрахунках за товари і послуги.

Якщо учасниками кореспондентських відносин є юридично самостійні
комерційні банки або центральні банки різних держав, то кореспондентські
рахунки відкриваються ними один в одного на добровільних засадах, на
більш жорстокій основі будуються відносини між комерційними банками і
Національним банком. Кожен комерційний банк обов(язково повинен мати
кореспондентський рахунок в певній установі центрального банку.

Таким чином, банки як учасники кореспондентських відносин можуть мати
декілька видів кореспондентських рахунків. Завдяки цим відносинам банки
пов(язуються в єдину систему. Вони ніби доповнюють один одного,
виступаючи в якості клієнтів один одного.

Кореспондентський рахунок – рахунок, на якому відображаються розрахунки,
що виконані однією кредитною установою за дорученням і за рахунок іншої
кредитної установи на основі укладеного кореспондентського договору.

Кореспондентські рахунки прийнято поділяти на два види: рахунок “Ностро”
(наш рахунок у Вас) і рахунок “Лоро” (Ваш рахунок у нас). Рахунки типу
“Ностро” відкриваються будь-яким банком в банках-кореспондентах, а
рахунки типу “Лоро” – відкриваються ним на ім(я його
банків-кореспондентів. До того вказані рахунки можуть відкриватись як на
взаємній основі, так і в однобічному порядку. Рахунок “Ностро”
якого-небудь банку є рахунком “Лоро” в банку – його кореспонденті.
Основні записи робляться на рахунку “Лоро”. Вони є вирішальними для
забезпечення вчасності платежів, нарахування відсотків. Операції на
рахунку “Ностро” проводяться по методу дзеркальної бухгалтерії.

Важливим зауваженням є те, що платежі на кореспондентських рахунках
можуть здійснюватись у межах залишку грошових коштів на рахунку або з
перевищенням цього залишку за рахунок наданого по рахунку кредиту
(овердрафту), що, як правило, оговорюється в укладеному договорі. Але,
як відомо, це стосується лише прямих кореспондентських відносин між
комерційними банками. Міжбанківські розрахунки через кореспондентський
рахунок у відділенні Національного банку мають свої особливості і
відмінності від прямих розрахунків між банками, тому надалі ми їх будемо
розглядяти окремо один від одного.

2. Порядок відкриття кореспондентських рахунків та моделі обслуговування
кореспондентського рахунку комерційного банку в системі електронних
платежів.

Кореспондентські відносини можуть бути:

між комерційними банками (установами і регіональними управліннями
Національного банку);

безпосередньо між комерційними банками.

Кореспондентські відносини встановлюються комерційним банком (установою)
з регіональним управлінням Національного банку на підставі укладеного
між ними договору про відкриття кореспондентського
(субкореспондентського) рахунку для проведення міжбанківських рахунків
комерційного банку з іншими банками.

У разі проведення міжбанківських розрахунків через прямі
кореспондентські відносини комерційний банк відкриває кореспондентський
рахунок в іншому комерційному банку, який здійснює банківські операції
за його дорученням на підставі укладеної між ними кореспондентської
угоди.

Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися:

через СЕП Національного банку;

через власну внутрішньобанківську платіжну систему;

через прямі кореспондентські відносини між комерційними банками.

Кореспондентські (субкореспондентські) рахунки відкриваються
комерційному банку (установі) згідно з нормативними актами Національного
банку, які визначають порядок бухгалтерського обліку в банківських
установах.

Одночасно з відкриттям кореспондентського (субкореспондентського)
рахунку, комерційному банку (установі) – учаснику СЕП відкривається
технічний кореспондентський (субкореспондентський) рахунок в
регіональній розрахунковій палаті (РРП), через який безпосередньо
забезпечується здійснення міжбанківських розрахунків.

Для відкриття кореспондентського рахунку комерційний банк подає
регіональному управлінню Національного банку такі документи: – копію
банківської ліцензії; – заяву на відкриття рахунку встановленого зразку;
– один із примірників належним чином оформленого статуту із зазначенням
реєстраційного номера, засвідченого підписом уповноваженої на те особи
Національного банку України та відбитком печатки; – картку із зразками
підписів та відбитком печатки встановленого зразка засвідчено
нотаріально.

Для відкриття субкореспондентського рахунку установа комерційного банку
подає регіональному управлінню Національного банку такі документи: –
заяву на відкриття рахунку встановленого зразка; – копію положення про
філію, затверджену належним чином; – картку із зразками підписів та
відбитком печатки встановленого зразку, засвідчену нотаріально.

Кореспондентський (субкораспондентський) рахунок відкривається на
підставі укладеного договору та відповідного напису на заяві про
відкриття рахунку керівника або уповноваженої ним особи регіонального
управління Національного банку. При відкритті кореспондентського
(субкореспондентського) рахунку регіональне управління Національного
банку зобов(язане повідомити про це податковий орган, на території якого
розташований комерційний банк (установа) у триденний строк. Копія
повідомлення залишається в справі про відкриття рахунку. Регіональне
управління Національного банку, яке відкрило субкореспондентський
рахунок установі комерційного банку, зобов(язане не пізніше наступного
робочого дня проінформувати про це відповідне регіональне управління
Національного банку де обслуговується комерційний банк цієї установи.

Юридичною адресою власника кореспондентського (субкореспондентського)
рахунку вважається адреса, вказана у картці із зразками підписів та
відбитком печатки, притому вона має відповідати адресі, вказаній у
статуті (положенні). Про зміну юридичної адреси власник рахунку
зобов(язаний повідомити у тижневий строк у письмовій формі регіональне
управління Національного банку, у якому відкритий рахунок. Не виконання
цієї вимоги дає право регіональному управлінню ставити питання перед
комерційним банком (установою) щодо розірвання укладеного між ними
договору в порядку встановленому чинним законодавством. Картку із
зразками підписів та відбитком печатки подають в комерційні банки
(установи) яким відкриваються рахунки у регіональних управліннях
Національного банку.

У картку включаються зразки підписів керівників банку, яким відповідно
до чинного законодавства надано право розпорядження рахунком. Право
першого підпису належить керівнику банку та уповноваженим ним особам.
Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим ним
особам.

Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру та іншим
особам, що мають право другого підпису. Право другого підпису не може
бути надано особі, якій надано право першого підпису.

У разі зміни чи доповнення хоча б одного підпису в картці подається нова
картка із зразками підпису усіх осіб, що мають право першого та другого
підпису. У разі призначення тимчасово виконуючого обов(язки керівника чи
головного бухгалтера подається нова тимчасова картка тільки із зразками
підписів особи, яка тимчасово виконує обов(язки керівника чи головного
бухгалтера, засвідчена нотаріально. У разі тимчасового надання особі
права першого чи другого підпису а також у разі тимчасової заміни однієї
з осіб уповноважених керівником чи головним бухгалтером відповідно, нова
картка не складається, а додатково подається картка тільки із зразками
підпису тимчасово уповноваженої особи із зазначенням строку її дії та
копія відповідного документу (протоколу, наказу та інше), що підтверджує
ці повноваження. Ця тимчасова картка підписується керівником та головним
бухгалтером, засвідчується відбитком печатки і додаткового засвідчення
не потребує.

Картка із зразками підписів та відбитком печатки подається в двох
примірниках. У картці вказується номер кореспондентського
(субкореспондентського) рахунку. Використання печаток, призначених для
спеціальних цілей, наприклад, “для пакетів”, “для перепусток”, не
допускається.

У разі тимчасової відсутності печатки у новоствореного комерційного
банку (установи), а також у зв(язку з реорганізацією, зміною
найменування чи підпорядкованості, зношуваністю чи втратою печатки,
керівник або уповноважена ним особа регіонального управління
Національного банку на підставі відповідного звернення надає власнику
кореспондентського рахунку строк на виконання нової печатки.

У разі переоформлення кореспондентського (субкореспондентського) рахунку
у зв(язку з реорганізацією (злиття, приєднання, поділ, перетворення,
виділення) подаються також документи, що і при створенні банку.

У разі зміни найменування, що не викликане реорганізацією подається
заява власника рахунку та зміни до установчих документів, оформленні
належним чином. Зазначені документи мають бути подані протягом місяця з
дня перейменування. У разі відкриття рахунку на ім(я ліквідаційної
комісії подається рішення про ліквідацію банку і засвідчена нотаріально
картка із зразками підписів уповноважених членів комісії.

Кореспондентський рахунок закривається:

за рішенням НБУ про ліквідацію комерційного банку;

за рішенням арбітражного суду чи визнання його банкрутом;

за рішенням загальних зборів акціонерів (засновників) комерційного банку
про реорганізацію чи ліквідацію.

Субкореспондентський рахунок установи комерційного банку закривається за
рішенням вищого органу управління комерційного банку, який має право
створення та ліквідації установи. Сторона, яка вважає за необхідне
змінити чи розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні
за договором. Регіональне управління Національного банку повідомляє
податковий орган про закриття рахунку у триденний термін.

Визначення та опис шести моделей обслуговування консолідованого
коррахунку в СЕП наведені в “Положенні про міжбанківські розрахунки в
Україні” (затвердженому постановою Правління Національного банку України
№65 від 21 березня 1996 р.) та в інших документах НБУ.

Наведу проект нової сьомої моделі.

МОДЕЛЬ 7. Консолідований кореспондентський рахунок головного банку (з
відкриттям установам технічних субкореспондентських рахунків і змішаним
способом їх ведення).

Головним банком повинен бути комерційний банк. Його установи можуть
розташовуватися у різних адміністративних регіонах і не мають окремих
субкореспондентських рахунків у Національному банку.

Головний банк та його установи мають окремі незалежні програмно-технічні
комплекси АРМ-3 та засоби захисту інформації СЕП, електронні адреси та
номери за МФО, обмінюються електронними розрахунковими документами із
СЕП незалежно один від одного, і ці розрахунки відображаються на окремих
технічних кореспондентському та субкореспондентському рахунках у тій
РРП, де відкритий технічний кореспондентський рахунок головного банку.
Головний банк має змогу встановлювати ліміти початкових оборотів для
своїх установ, а також виконувати початкові платежі від імені своїх
філій. Існує механізм обмеження категорій початкових платежів, які
дозволяють виконувати філіям (за сумами, за балансовими рахунками,
тощо).

Подаємо порівняльний аналіз існуючих моделей обслуговування
консолідованого коррахунку, а також доцільність їх застосування для
обслуговування потреб різних комерційних банків.

МОДЕЛЬ 1. Консолідованого рахунку є найпростішою. Вона не вимагає від
банків наявності ВПС (внутрібанківська платіжна система) і потребує лише
незначного доопрацювання ОДБ програмно-технічних комплексів для головних
блоків. Її найістотніший недолік – обмеження сфери дії одним банківським
регіоном. Нині це наймасовіша модель. За нею працюють майже 800
банківських установ – учасників СЕП.

МОДЕЛЬ 2. Дає змогу головному банку повністю керувати платіжними
трансакціями філій. Її сфера дії, як і першої, обмежується одним
банківським регіоном. Однак ця модель вимагає наявності власної, досить
складної ВПС. На сьогодні за 2-гою моделлю працює майже 300 банківських
установ України.

МОДЕЛЬ 3. Є територіальним розширенням 2-ї, тобто сфера її дії – вся
Україна. До основних її переваг слід віднести наявність лише одного
коррахунку банку в СЕП та повний прозорий контроль головного банку над
усіма трансакціями філій. Але ця модель потребує повнофункціональної
ВПС, до якої НБУ висуває досить жорстокі вимоги. Нині за 3-ю моделлю
працюють майже 300 банківських установ України.

МОДЕЛЬ 4. Є територіальним розширенням 1-ї, тобто переносом сфери її дії
на всю територію функціонування СЕП в цілому, в рамках віртуального
банківського регіону. До основних переваг 1-ї моделі – простоти та
зручності в експлуатації – додається злиття кореспондентських рахунків
філій та можливість для головного банку керувати обмеженнями на
початкові платежі філій у масштабах всієї України. До недоліків цієї
моделі слід віднести рівень керування головним банком початковими
трансакціями філій, що здійснюється лише методом обмеження сум платежів,
а не конкретного санкціонування кожної трансакції, зі зростанням
кількості філій ускладнюється централізоване керування їх кредитними
ресурсами, збільшується час який витрачає головний банк на ознайомлення
зі звітною інформацією, що йому надається. Тому четверту модель доцільно
застосовувати малим та середнім банкам із кількістю філій не більше
30-40. У даний час НБУ дозволив лише одному комерційному банку (з двома
філіями) працювати за четвертою моделлю в експериментальному режимі.

МОДЕЛЬ 5. – це поєднання 2-ї та 4-ї у рамках віртуального банківського
регіону. Структура підпорядкованості філій дворівнева. При цьому
головний банк і філії 1-го рівня (так звані регіональні управління
комерційного банку) використовують у роботі механізм 1-ї моделі. На
другому рівні кожне регіональне управління є для філій свого регіону
(філій 2-го рівня) головним банком із власною ВПС, що діє в масштабах
регіону за 2-ю моделлю зі всіма правилами та механізмами її роботи.
Подана модель найбільше відповідає потребам банків, які мають у регіонах
розгалужену мережу філій зі своїми ВПС у середині регіонів, але не мають
технічних можливостей для забезпечення повноцінного функціонування своєї
ВПС у масштабах всієї України.

МОДЕЛЬ 6. Можна класифікувати як удосконалену 4, в основному щодо
організації підпорядкованості філій у вигляді дворівневого дерева. Така
модель призначена для комерційних банків, які не можуть або не хочуть
розробляти ВПС як у масштабах всієї України, так і в рамках окремих
регіонів, але при цьому мають достатньо розгалужену систему філій в
декількох регіонах України для того, щоб надавати своїм регіональним
управлінням право організовувати роботу філій за першою моделлю. Дана
модель найбільше відповідає потребам банків, кількість філій яких у
межах України – від 50 до 200.

МОДЕЛЬ 7. Є поєднанням 4-ї та 3-ї. Крім того, що кожна філія має
технічний коррахунок (як у 4-ї моделі), головному банку дозволено
проводити початкові трансакції від імені всіх своїх філій (як у 3-ї
моделі). У поєднанні з механізмом обмеження дозволених початкових
трансакцій від імені філій (за сумами та за дозволеними балансовими
рахунками) головний банк може контролювати значні фінансові операції
філії, яка користується відносною незалежністю щодо розпорядження
дрібними сумами.

Комерційним банкам, що є самостійними учасниками СЕП і не працюють за
вказаними моделями відкриваються рахунки (кор/суб) в регіональних
управліннях та відповідні технічні рахунки в РРП.

3. Здійснення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські
відносини.

Прямі кореспондентські відносини – договірні відносини між комерційними
банками, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням
один одного.

Кореспондентські відносини можуть бути як односторонні, так і взаємні.

Комерційні банки, що встановили між собою кореспондентські відносини,
називаються банками-кореспондентами.

Рахунок “Лоро” – рахунок відкритий комерційним банком
банку-кореспонденту.

Рахунок “Ностро” – рахунок даного комерційного банку в
банку-кореспонденту.

Рахунок “Ностро” одного комерційного банку є рахунком “Лоро” для банку
кореспонденту.

Встановлення між комерційними банками прямих кореспондентських відносин
здійснюється з метою прискорення розрахунків.

Враховуючи, що на території України введено систему електронних
платежів, яка дає можливість здійснювати розрахунки протягом одного
робочого дня і її учасниками є всі комерційні банки, прямі
кореспондентські відносини між комерційними банками встановлюються в
окремих випадках.

Прямі кореспондентські відносини встановлюються у випадках пов(язаних із
специфікою проведення деяких банківських операцій, що мають постійний
характер, наприклад:

при здійсненні операцій, пов(язаних із купівлею та продажем валютних
коштів на міжбанківській валютній біржі;

при розрахунках, (пов(язаних із купівлею та продажем) між клієнтами
банків за операціями, що мають постійний характер.

В усіх випадках дозвіл на встановлення прямих кореспондентських відносин
надає регіональне управління Національного банку. Цей дозвіл може бути
відкликано.

Для отримання дозволу комерційний банк повинен надати регіональному
управлінню Національного банку, за місцем відкриття рахунку, лист з
проханням встановлення прямих кореспондентських відносин з
обґрунтуванням доцільності їх здійснення.

Відкликання дозволу здійснюється регіональний управлінням Національного
банку у разі порушення комерційним банком чинного законодавства при
проведенні розрахунків, а також у зв(язку з погіршенням його фінансового
стану. Відкликання дозволу є підставою для припинення дії і наступного
договору на встановлення прямих кореспондентських відносин.

Порядок відкриття та режим функціонування кореспондентського рахунку
одного банку в іншому визначається угодою між ними.

Для відкриття рахунку банк-кореспондент надає такі документи:

дозвіл регіонального управління Національного банку на встановлення
прямих корвідносин;

заяву на відкриття рахунку;

нотаріально завірені копії статуту та банківської ліцензії;

кортку із зразками підписів та відбитком печатки;

баланс і довідку про дотримання економічних нормативів на останню звітну
дату.

Операції за кореспондентськими рахунками комерційних банків можуть
виконуватися в межах наявних коштів, а за взаємною домовленістю можливий
овердрафт.

Вид зв(язку для передачі інформації банки-кореспонденти вибирають самі.
обов(язковим при цьому є кодування інформації з метою забезпечення
конфіденційності.

Для проведення операцій через прямі кореспондентські відносини
комерційному банку в банку-кореспонденті відкривається рахунок “Лоро” на
балансовому рахунку. Для комерційного банку зазначений рахунок є
рахунком “Ностро”.

Для відображення операцій проведених за рахунком “Ностро”, в балансі
комерційного банку відкривається рахунок, на якому здійснюються після
одержання виписки за кореспондентським рахунком від банку-кореспонденту.

Для перевірки правильності відображення таких операцій, щомісячно має
здійснюватись звірення залишку кореспондентського рахунку, яке
оформляється відповідним актом, не пізніше 5 числа наступного за звітним
місяця.

Установи комерційного банку встановлюють кореспондентські відносини з
іншими комерційними банками чи їх установами, згідно із вищезазначеним
порядком, у разі, якщо такі повноваження надані їм комерційним банком.

У разі погіршення фінансового стану комерційного банку, у зв(язку з чим
до його кореспондентського рахунку в регіональному управлінні
Національного банку утворилася картотека, регіональне управління
Національного банку відкликає дозвіл на встановлення прямих
кореспондентських відносин і повідомляє банки-кореспонденти про
необхідність закриття рахунку та перерахування його залишку не пізніше
наступного операційного дня після одержання повідомлення на
кореспондентський рахунок комерційного банку, відкритий в регіональному
управлінні Національного банку.

Комерційним банком, до кореспондентських рахунків яких у регіональних
управліннях Національного банку значиться картотека, відкривати
кореспондентські рахунки в інших комерційних банках не дозволяється.

У разі встановлення прямих корвідносин без дозволу регіонального
управління Національного банку чи здійснення їх після відкликання
дозволу, до банків-кореспондентів застосовуються санкції, передбачені
ст. 48 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

4. Учасники та компоненти системи електронних міжбанківських
розрахунків.

Учасниками системи електронних платежів можуть бути:

на рівні регіональних розрахункових палат:

регіональні управління Національного банку;

комерційні банки та їх установи.

На рівні центральної розрахункової палати:

регіональні розрахункові палати;

управління Національного банку по м. Києву та Київській області;

операційне управління Національного банку;

центр міждержавних розрахунків Національного банку, згідно зміни і
доповнення до положення про міжбанківські розрахунки замінюються словами
“Головне управління Національного банку України”;

комерційні банки м. Києва і Київської області та їх установи.

Учасниками СЕП можуть бути ті комерційні банки та їх установи, які мають
кореспондентські (субкореспондентські) рахунки у регіональному
управлінні Національного банку, задовольняють технічним і технологічним
вимогам роботи у СЕП.

Національний банк регламентує і забезпечує функціонування СЕП шляхом
надання усім її учасникам відповідних програмно-технічних комплексів
СЕП, захисту інформації та електронного зв(язку.

Після відкриття комерційному банку (установі) кореспондентського
(субкореспондентського) рахунку регіональне управління Національного
банку України (департаменту інформатизації) надсилає електроною поштою
повну інформацію про комерційний банк (установу): поштовий індекс,
адресу банку, номер телетайпу, прізвища та телефони керівників,
індентифікаційний код, повну та скорочену назву банку, номер
кореспондентського (субкореспондентського) рахунку, за яким обчислюється
номер за МФО, визначається адреса в електроній пошті Національного
банку. Всі реквізити комерційного банку (установи) заносяться до бази
даних “Довідник комерційних банків України”.

У разі відкриття кореспондентського (субкореспондентського) рахунку або
зміни будь-якого з реквізитів комерційного банку (установи), а також у
разі припинення їх діяльності регіональне управління Національного банку
надсилає інформацію про комерційний банк Національному банку України
(департаменту інформатизації). В останньому розділі окремо зазначається,
чи потрібно вилучити банк з Довідника комерційних банків України, чи
залишити його з певною позначкою для одержання статистичної звітності
протягом якогось часу.

Порядок виключення комерційного банку (установи) із учасників СЕП у
зв(язку з його ліквідацією регламентує послідовність дій АРМ-1
Центральної розрахункової палати та АРМ-2 регіональної розрахункової
палати у разі виключення банку з учасників СЕП і закриття його
технічного кореспондентського рахунку.

Регіональне управління Національного банку, в якому відкрито
кореспондентський рахунок для банку, в день отримання повідомлення про
прийняття Правління Національного банку України рішення про ліквідацію
цього банку не пізніше 15 годин надсилає повідомлення в ЦРП про
виключення банку із СЕП з посиланням на дату і номер постанови Правління
Національного банку України та письмово повідомляє про це керівництво
банку і зобов(язує його забезпечити повноціну роботу банку в СЕП на
період виключення.

У РРП адміністратор АРМ-2 до виконання операції “Відкрити новий день”
виконує блокування банку в частині здійснення ним активних операцій.
Після виконання пункту “Початок дня” адміністратор включає в командний
файл приймання електронної пошти – команду вилучення із вихідного
каталогу. У ЦРП адміністратор АРМ-1 формує файл (зміни списку учасників
СЕП) в якому має бути вказана операція вилучення банку із списку
учасників СЕП.

У РРП адміністратор АРМ-2 до виконання операції “Відкрити новий день”
засобами АРМ-2 включає банк у свій “Довідник банків учасників СЕП”. цей
довідник відсилається із АРМ-2 на АРМ-3 банку, який виключається. Після
виконання пункту “Початок дня” адміністратор АРМ-2 перевіряє присутність
цього банку в довіднику адресатів даної РРП і знову блокує початкові
операції від цього банку, а також включає в командний файл приймання
електроної пошти таку команду вилучення із вихідного каталогу АРМ-2
файлу (протокольний звіт) від банку, що виключається. Після виконання
пункту “Кінець дня” адміністратор АРМ-2 повинен впевнитись у тому, що
всі файли платежів на даний банк сквитовані.

Після виконання пункту “Кінець дня” адміністратор АРМ-2 повідомляє про
повне виконання робіт щодо виключення банку із учасників СЕП
адміністратора АРМ-1.

Національний банк розсилає електронною поштою офіційні зміни до
довідника комерційних банків України та сам довідник на адреси
регіональних управлінь Національного банку, до РРП, до локальної мережі
Національного банку повідомляють банки свого регіону про зміни, що
внесені до довідника.

Після внесення змін в базу даних “Довідник комерційних банків України”
регіональне управління Національного банку надсилає до ЦРП повідомлення
про відповідні зміни в базі даних “Довідник банків-учасників СЕП”.

У разі порушення технології СЕП та невиконання вимог безпеки щодо
захисту банківської інформації в СЕП, Національний банк в
односторонньому порядку припиняє роботу банку шляхом тимчасового
припинення активних операцій цього банку в СЕП. виключення цього банку з
СЕП здійснюється Національним банком у разі: ліквідації цього банку за
рішенням Національного банку; визнання банку банкрутом за рішенням
арбітражного суду; ліквідації банку за рішенням арбітражного суду;
реорганізації чи ліквідації комерційного банку за рішенням загальних
зборів акціонерів (засновників).

Програмно-технологічна структура СЕП Національного банку включає такі
основні компоненти:

програмно-технічні комплекси СЕП;

електрона пошта Національного банку;

засоби захисту інформації.

Програмно-технологічні комплекси відповідають трьом рівням
програмно-технологічної структури СЕП.

На рівні банків-учасників СЕП програмно-технічний комплекс АРМ-2
забезпечує перевірку коректності пакетів електронних розрахункових
документів, підготовлених банком, обмін документами з РРП, передання
електронах розрахункових документів від-в програмний комплекс
“Операційний день банку” (ОДБ) та захист документів від
несанкціонованого втручання. ОДБ банківської установи має забезпечувати
коректне формування і захист електронних розрахункових документів та
службових повідомлень СЕП відповідно до вимог НБУ.

Рівень РРП обслуговує програмно-технічними комплексами АРМ-2, які
виконують захист електронних розрахункових документів від
несанкціонованого втручання, обмін електрони ми розрахунковими
документами між РРП і банками-учасниками СЕП ведення технічних
кореспондентських (субкореспондентських) рахунків банків, передачу
результатів розрахунків на кінець робочого дня до ОДБ регіонального
управління Національного банку а також обмін з ЦРП контрольною
інформацією.

Рівень ЦРП обслуговується програмно-технічним комплексом АРМ-1, який
виконує захист системи від несанкціонованого втручання, перевірку
правильності та узгодженості функціонування РРП, а також надання звітної
інформації в цілому за системою.

Компоненти системи надаються учасникам СЕП відповідними РРП, а РРП і ЦРП
отримують їх від відповідних структурних підрозділів Національного
банку.

З метою підвищення надійності та ефективності роботи СЕП Національний
банк може змінювати технологічну структуру системи та шляхи
програмно-технічної реалізації її компонентів і вимагати від учасників
відповідної адаптації їх програмно-технічних засобів. Терміни
інформування учасників розрахунків про необхідність внесення змін до
програмно-технічного забезпечення визначається Національним банком.
Заміна програмно-технічних засобів та технології електронних розрахунків
відбувається за розпорядженням ЦРП у разі потреби після дослідної
експлуатації системи в нових умовах.

Функціонування СЕП відбувається згідно існуючої системи бухгалтерського
обліку та звітності Національного банку.

5. Механізм міжбанківських розрахунків в системі електронних платежів.

У СЕП здійснюється приймання, передача електронних розрахункових
документів, підтверджень про їх отримання (квитовка), ведення технічних
кореспондентських (субкореспондентських) рахунків учасників СЕП та
надання інформації про стан міжбанківських розрахунків.

Оброблення електронних розрахункових документів відбувається в порядку
черговості надходжень до системи. Переданий і прийнятий до системи
електрони й розрахунковий документ не підлягає відміні засобами системи.

Єдиним джерелом надходження електронних розрахункових документів в СЕП є
ОДБ банківських установ. Формати електронних розрахункових документів та
службових повідомлень в СЕП, їх структура та технологія обміну
інформацією між ОДБ і СЕП регламентується Національним банком. Електроні
розрахункові документи і службові повідомлення СЕП захищаються і
передаються та приймаються лише з використанням програмно-апаратних
засобів, затверджених і наданих Національним банком.

На початку робочого дня РРП отримують від відповідних регіональних
управлінь Національного банку інформацію про стан кореспондентських
(субкореспондентських) рахунків банківських установ і надають цю
інформацію власникам рахунків.

Відправлення та отримані електроні розрахункові документи відображаються
на технічних кореспондентських (субкореспондентських) рахунках
банківських установ в РРП. Інформація про стан цих рахунків надається
учасникам розрахунків протягом дня з періодичністю, що визначається
діючою технологією системи електронних розрахунків.

Відповідні засоби в РРП забезпечують максимальне наближення значення
технічного кореспондентського (субкореспондентського) рахунку до
реального.

Початкові платежі від банків приймаються лише в межах поточної суми на
технічному кореспондентському (субкореспондентському) рахунках банків у
регіональних управліннях Національного банку.

У банку одержувача електроні розрахункові документи для кожного клієнта
оформляються у вигляді паперового документа під назвою “Реєстр
електронних розрахункових документів”, який завіряється підписом
уповноваженої на те особи та штампом банку. Реєстр замінює паперові
документи, що підтверджують зарахування коштів на рахунок клієнта і
видається як додаток до виписки.

Комерційний банк (установа) зобов(язаний здійснювати оброблення всіх
електронних розрахункових документів у день їх одержання від СЕП у
порядку надходження в черговості і незалежності від змісту.

Учасники СЕП, що отримують інформаційні дебетові повідомлення, які
стосуються діяльності клієнтів (юридичних осіб) доводять їх до адресата
не пізніше наступного робочого дня їх надходження у вигляді реєстрів
роздрукованих інформаційних дебетових повідомлень або файлів, що
відправляються електронною поштою.

Учасники СЕП (комерційні банки та їх установи, РРП) здійснюють розшук
платежів через інформаційно пошукову систему СЕП (далі ІПС), а у разі
необхідності отримання більш детальної інформації запит про розшук
платежів здійснюється по електронній пошті і відповідь заявнику
(учаснику СЕП) надається протягом 2-х робочих днів, не враховуючи день
отримання запиту. Якщо головний банк працює зі своїми учасниками
(установами) з використанням внутрішньобанківської платіжної системи, то
він повинен забезпечити надання інформації для ІПС щодо проходження
платежів від СЕП через ВПС до його установ-отримувачів платежів.

Дія регламенту функціонування мережі розрахункових палат України та її
взаємодії з банками-учасниками системи електронних платежів (далі –
регламент) поширюється на учасників міжбанківських розрахунків, які
підписали договір з регіональним управлінням Національного банку про
надання інформаційно-розрахункових послуг та послуг електронної пошти в
обчислювальній мережі НБУ.

Центральна та регіональні розрахункові палати функціонують на базі
існуючої системи бухгалтерського обліку та звітності Національного банку
України.

Регіональна розрахункова палата обслуговує комерційні банки (установи),
для яких відкрито кореспондентські (субкореспондентські) рахунки у
відповідних регіональних управліннях Національного банку України.

Центральна розрахункова палата виконує функції регіональної
розрахункової палати для банківських установ м. Києва і Київської
області.

Функціонування СЕП забезпечує взаємодію між учасниками міжбанківських
розрахунків, регіональними розрахунковими палатами та ЦРП, що
відображено на схемі. (Див. схему №1).

Схема №1.

Регіон 1 Регіон 2

Принцип функціонування системи електронних платежів здійснюється на
основі вищенаведеної схеми міжбанківських розрахунків між регіонами.

Перелічимо функції регіональних розрахункових палат:

ведення технічних кореспондентських (субкореспондентських) рахунків
банку як внутрішньосистемного відображення стану їх реальних
кореспондентських (субкореспондентських) рахунків;

своєчасне періодичне узгодження стану технічних та реальних
кореспондентських (субкореспондентських) рахунків;

своєчасне виконання міжбанківських розрахунків;

надання інформаційних послуг учасникам міжбанківських розрахунків з
питань поточного стану їх рахунків та ходу виконання платіжних операцій;

щоденне відображення підсумкових платіжних балансів учасників
міжбанківських розрахунків на їх кореспондентських
(субкореспондентських) рахунках в регіональних управліннях Національного
банку;

забезпечення регіонального управління Національного банку оперативною
статистичною та контрольною інформацією про стан міжбанківських
розрахунків в регіоні;

забезпечення збереження банківської таємниці та належної
конфіденційності платежів завдяки єдиним методам захисту;

надання консультативних послуг з питань технічного та технологічного
забезпечення;

інформування служби захисту інформації Національного банку та РРП про
випадки спроб несанкціонованого доступу до СЕП;

внесення у разі потреби тимчасових змін до регламенту в межах регіону з
санкції ЦРП та з відповідним повідомленням учасникам СЕП.

Перелічимо функції центральної розрахункової палати (ЦРП):

контроль надходження міжрегіональних платежів;

синхронізація роботи РРП при виконанні етапів “Початок дня РРП”,
“Закінчення початкових міжрегіональних оборотів РРП”, “Кінець дня РРП”;

забезпечення Національного банку оперативною статистичною та контрольною
інформацією про стан міжбанківських розрахунків у СЕП в цілому;

надання консультативних послуг РРП з питань технічного та технологічного
забезпечення;

внесення у разі потреби тимчасових змін до регламенту з відповідним
інформуванням РРП та учасників СЕП;

своєчасне поновлення списку учасників СЕП та забезпечення ним всіх
регіональних розрахункових палат.

Беручи до уваги ступінь програмно-технічного забезпечення комерційних
банків (установ) та обсяг виконаних ними розрахунків, СЕП дозволяє
проведення розрахунків за допомогою РРП за основною технологічною схемою
– застосування електронних розрахункових документів за повним макетом.

Технологічна схема передбачає оброблення електронних розрахункових
документів у РРП за загальною технологією яка містить в собі:

Схема №2

Інформація

Перевірка відповідності поданої інформації правилом СЕП.

Надсилання відправнику підтвердження про одержання інформації.

Сортування отриманих електронних розрахункових документів.

Передача електронних розрахункових документів каналами електроного
зв(язку банкам-одержувачам.

Відображення платежів на технічних кореспондентських
(субкореспондентських) рахунках учасників міжбанківських розрахунків у
РРП.

ЦРП функціонує усі робочі дні в режимі, що забезпечує роботу РРП за
тимчасовим графіком. Внутрішня система роботи ведеться у дві зміни.
Початок дня ЦРП о 8 годині. З цього часу в ЦРП проводяться системні
роботи, пов(язані з підготовкою мережі до початку здійснення
розрахунків. З 8 години 30 хвилин до 19 години в ЦРП здійснюється
оброблення контрольної інформації щодо загального стану СЕП.

Програмне забезпечення ЦРП (АРМ-1 системи електронних платежів) працює в
автоматичному режимі.

З 19 до 20 години зводиться баланс міжрегіональних платежів. За умови
зведення балансу о 20 годині надсилається до РРП дозвіл на закінчення
робочого дня. Після отримання від усіх РРП сигналів про завершення дня в
ЦРП виконуються підсумкові роботи:

передача звітних форм АРМ-1 до Національного банку;

системні процедури, пов(язані з закінченням робочого дня та підготовкою
до початку наступного дня, включаючи архівування інформації.

РРП функціонує усі робочі дні за типовим графіком. Внутрішня системна
робота ведеться у дві зміни. Початок дня РРП о 8 годині. З цього часу
проводяться системні роботи пов(язані з підготовкою мережі до початку
здійснення розрахунків. До 8 години 30 хвилин ОПЕРВ регіонального
управління Національного банку надає РРП інформацію про стан реальних
кореспондентських (субкореспондентських) рахунків комерційних банків
(установ) у форматі, затвердженому в СЕП.

На початку дня в РРП виконуються стартові процедури автоматизованого
робочого місця обслуговування комерційних банків (установ) АРМ-2.

Після цього комерційні банки (установи) можуть одержати інформацію про
стан їх технічних кор-субкоррахунків.

З 9 до 19 години в РРП здійснюється оброблення інформації за загальною
технологією. Програмне забезпечення РРП (АРМ-2 система електронних
платежів) працює в циклічному режимі. Сеансом технічного оброблення
вважається один цикл приймання та відправки пакетів розрахункових
документів та іншої інформації СЕП за загальною технологією.

За результатами кожного сеансу створюються дублюючі копії баз даних
АРМ-2 згідно з технологією резервування СЕП.

О 18 годині працівниками РРП виконується етап “Закінчення початкових
міжрегіональних оборотів РРП”, після чого продовжуються сеанси
оброблення електронних розрахункових документів. Усі міжрегіональні
платежі, що надійшли від комерційних банків (установ) в РРП та були
оброблені електроною поштою Національного банку до 17 годин 30 хвилин,
будуть надіслані в інші РРП до виконання цього етапу. В наслідок
виконання етапу “Закінчення початкових міжрегіональних оборотів РРП” всі
початкові міжрегіональні документи, що формуються в сеансах оброблення,
більш не надсилаються РРП-отримувачу. Інформація про виконання цього
етапу автоматично надсилається в ЦРП.

Кінець дня РРП о 20 годині. Необхідними умовами для закінчення дня є:

отримання від ЦРП файла-дозволу на закінчення робочого дня;

відсутність надісланих цією ЦРП, але не підтверджених РРП-одержувачем
файлів міжрегіональних платежів.

Робота з отриманням-передачею розрахункових документів припиняється і
починаються підсумкові роботи:

формування і надсилання банкам-учасникам регіону виписок з технічного
кор-субкоррахунку та іншої технічної інформації;

коригування списку учасників СЕП;

передавання стану оборотів за кожним технічним кор-суькоррахунком за
підсумками дня до ОПЕРВ регіонального управління Національного банку;

передавання звітних форм АРМ-2 до відповідного регіонального управління
Національного банку;

передавання інформації до ЦРП;

системні процедури, пов(язані з закінченням робочого дня та підготовкою
до початку наступного дня роботи, в тому числі архівування інформації.

Розглянемо взаємодію комерційного банку (установи) в РРП.

На початку дня в комерційному банку (установі) мають виконуватись
стартові процедури автоматизованого робочого місця зв(язку з РРП (АРМ-3
СЕП).

Протягом першого сеансу зв(язку з РРП треба отримати:

файл виписки з технічного кореспондентського (субкореспондентського)
рахунку в регіональному управлінні Національного банку на початок
поточного робочого дня;

файл з коригуючою інформацією списку учасників СЕП, якщо він є.

Комерційний банк (установа) зобов(язаний підтримувати список учасників
електронних платежів в належному стані.

Отримання розрахункових документів від клієнтів і заповнення електронних
розрахункових документів здійснюється комерційними банками (установами)
згідно з діючими правилами СЕП. Комерційний банк (установа) несе
відповідальність за підготовку інформації для подання до РРП. Файли
розрахункових документів для подання до РРП каналами зв(язку мають
готуватися за допомогою програмного забезпечення “Операційний день
банку” і передаватись до РРП лише за допомогою програмного забезпечення
АРМ-3 СЕП.

Протягом робочого дня банк проводить сеанси зв(язку з РРП електроною
поштою і технологічні сеанси оброблення інформації в АРМ-3.

Необхідними умовами для закінчення операційного дня комерційного банку
є:

отримання квитанції від РРП на всі надіслані банком файли початкових
платежів;

отримання квитанції від ОДБ на всі отримані банком від РРП і надіслані
до ОДБ файли зворотних платежів.

Ознакою завершення обміну файлами розрахункових документів між
комерційним банком (установою) та РРП на поточний день є передача файла
“Протокольний звіт”.

При завершенні робочого дня в комерційному банку треба провести
архівацію інформації засобами АРМ-3, включаючи інформацію системи
криптографування, надрукувати реєстри розрахункових документів для
кожного клієнта, провести звірку інформації АРМ-3 з відповідною
інформацією “Операційного дня банку”.

Типовий графік взаємодії РРП з комерційними банками (установами).

1. Початок дня АРМ-2 РРП 8:30

2. Початок дня АРМ-3 банку 9:00

3. Сеанси технологічного оброблення, обмін розрахунковими документами
9:00-19:00

4. Кінець початкових оборотів РРП 18:00

5. Кінець дня АРМ-3 банків 18:00-19:00

6. Сеанси технологічного оброблення, обмін технологічними квитанціями
18:00-20:00

7. Кінець дня АРМ-2 РРП 20:00

Графік у разі потреби може коригуватися. В такому разі він доводиться до
банків за три доби до зміни.

6. Безпека електронних міжбанківських розрахунків та захист банківської
інформації в системі електронних платежів.

Бурхливий розвиток електронних міжбанківських технологій в Україні, що
розпочався в 1993-1994 роках, змушує керівництво та провідних фахівців
банківських установ переглянути своє ставлення до захисту електроної
банківської інформації. Комп(ютерна технологія банківських операцій
вимагає чіткого розмежування доступу виконавців (операторів АРМ) до
певної електронної інформації при формуванні та обробці платежів, їхньої
передачі кореспондентам або отриманої від них, необхідного обмеження дій
з електронними документами на кожному робочому місці та ведення
захищених від коригування протоколів роботи кожного оператора.

Особливої уваги до правильної роботи банківської установи вимагає
ведення баз даних, підтримання абсолютної достовірності записів у базах
даних, їхнього авторства та недопущення несанкціонованого коригування.

Знизити системні ризики в електронних платіжних системах і
автоматизованих банківських системах обробки інформації зможе механізм
накладання та перевірки електронного цифрового підпису.

Криптоалгоритм накладання та перевірка електронного цифрового підпису
(ЕЦП) гарантовано захищає інформацію від непомітного викривлення.

У комерційних банках уже використовують деякі моделі ЕЦП для захисту
платежів у СЕП, ОДБ, системі “Банк – клієнт банку”, системі електронного
дипозитарію. Але, на жаль, ще не завжди ЕЦП використовується для захисту
баз даних, протоколів роботи АРМ, електронних архівів баз даних та
допуску до роботи в локальній мережі або допуску до роботи з базою
даних, перевірки достовірності інформації у базі даних ЕЦП.

Департаменту інформатизації, особливо службі захисту інформації, разом з
відповідними фахівцями комерційних банків треба продовжити пошуки щодо
вибору нових, захищених операційних середовищ, які відповідали б
впровадженню необхідних банківських технологій, передбачали можливість
застосування новітніх технологій та надавали можливість вмонтувати до
автоматизованої системи надійний захист.

Система захисту електронних банківських документів складається з
комплексу апаратно-програмних засобів криптографічного захисту та
ключової системи до них, технологічних та організаційних заходів щодо
захисту інформації в обчислювальній мережі Національного банку.

Система захисту електронних банківських документів у СЕП базується на
таких вимогах:

система безпеки роботи СЕП охоплює всі етапи розробки, впровадження та
експлуатацію програмно-технічного забезпечення СЕП;

система безпеки роботи СЕП включає технологічні, апаратні, програмні
засоби та організаційні заходи захисту;

система безпеки роботи СЕП включає чіткий розподіл відповідальності на
кожному етапі підготовки, обробки та виконання розрахунків на всіх
рівнях, від клієнта банку до АРМ-1.

На базі цього виділені такі завдання захисту системи електронних
платежів:

захист від злочинних дій (несанкціонованого розшифрування та викривлення
електронних розрахункових документів, поява фальсифікованих електронних
документів на будь-якому етапі обробки – від клієнта банку до АРМ-1);

автоматичне ведення протоколу використання банківської мережі з метою
локалізації джерел появи порушень роботи СЕП;

захист від технічних порушень та збоїв апаратури (у тому числі збоїв та
псування апаратних і програмних засобів, завад у каналах зв(язку);

створення умов роботи СЕП, при яких фахівці банків – учасників СЕП та
Національного банку практично не мають змоги втручатись в обробку
електронних розрахункових документів після їх формування та забезпечення
контролю на кожному етапі обробки.

Технологічний та бухгалтерський контроль у СЕП виконує програмне
забезпечення на всіх рівнях обробки електронних розрахункових
документів, що дає змогу контролювати звірку в кінці дня.

Технологічний контроль включає:

механізм обміну квитанціями, який дає змогу однозначно ідентифікувати
адресатом будь-якого пакету електронних розрахункових документів та
достовірності отриманої інформації в цілому пакеті;

механізм інформування банку-учасника СЕП про поточний стан його
кор-субкоррахунку за підсумками сеансів обробки платежів у РРП;

взаємообмін між банком та РРП підсумковими документами в кінці дня,
програмне звірення цих підсумкових документів як у РРП так і в банку;

програмний комплекс самодіагностики, який дає змогу виділяти порушення
цілісності та несуперечності баз даних програмного забезпечення РРП,
зіпсування яких може спричинитися через збій функціонування системи,
спроб несанкціонованого доступу або фізичного зіпсування баз даних;

взаємообмін між РРП та ЦРП звітними повідомленнями про функціонування
РРП в цілому;

механізм контролю програмних засобів щодо несанкціонованого
модифікування робочих модулів.

Усі технологічні засоби контролю вбудовані у програмне забезпечення,
вони не можуть бути заблоковані, а в разі виникнення нестандартної
ситуації або підозри на несанкціонований доступ вони повідомляють
працівників РРП та ЦРП, що дає можливість оперативно втручатися в таку
ситуацію.

Бухгалтерські засоби контролю включають:

підсумкові документи, які містять повну технологічну та бухгалтерську
інформацію та аналіз балансу;

підсумкові документи ЦРП, які містять бухгалтерську інформацію про стан
СЕП в Україні;

засоби аналізу причин відсутності балансу в межах України.

Криптографічний захист інформації в СЕП виконується на двох рівнях:

Від зовнішніх чинників, які можуть застосовувати новітні методи впливу,
– за допомогою апаратури захисту банківських даних (АЗБД). Ця апаратура
забезпечує гарантований захист банківських електронних повідомлень від
перейнять, нав(язування, підробки та викривлення їх внаслідок
зовнішнього впливу, підтримує абсолютну достовірність повідомлень,
використовуючи електроні картки як носії ключової інформації. Ці засоби
захисту “прозорі” для телекомунікаційних систем та сумісні з
стандартними протоколами зв(язку і працюють в автоматичному режимі.

Від внутрішніх чинників, які працюють в СЕП, за допомогою апаратури
захисту електронного грошового обігу (АЗЕГО). Ключова інформація та
пароль дозволу роботи з цією апаратурою зберігається в електронній
картці, гарантує неможливість підробки ключової інформації та її
гарантований захист від несанкціонованого використання у разі виконання
адміністративних вимог щодо зберігання та використання електронних
карток.

Як допоміжний та резервний засіб криптування в СЕП використовується
програма шифрування ТРЕЗОР. Ці програмні продукти виробляються для
кожної банківської установи – учасника СЕП. при використанні програмних
засобів шифрування необхідно дотримуватися адміністративних вимог.

Засоби шифрування банківської інформації (як АЗЕГО так і ТРЕЗОР)
забезпечують автентифікацію адресата та відправника електронного
розрахункового документа, його абсолютну достовірність та цілісність
через неможливість його підроблення або викривлення в шифрованому
вигляді. При роботі засобів шифрування банківської інформації ведеться
шифрований архів оброблених електронних розрахункових документів.
Наприкінці робочого дня цей шифрований архів треба обов(язково
переписати на гнучкі магнітні носії. Цей архів використовується для
надання інформаційно-арбітражних послуг.

Послуги банківським установам у веденні арбітражних справ за
електронними розрахунковими документами між банківськими установами –
учасниками СЕП надає лише служба захисту електронних банківських
документів Національного банку, як незацікавлена в комерційній
діяльності сторона.

7. Шляхи вдосконалення міжбанківських розрахунків.

З пожвавленням економічної активності в Україні, включення до системи
електронних платежів, реалізацією інтерфейсів цієї системи іншими
платіжними системами, включаючи міжнародні, наявна система через кілька
років не зможе задовольняти потреби банківської сфери України. Тому
департамент інформації розпочав роботу над проектом платіжної системи
нового покоління, що має врахувати можливі у перспективі потреби
банківської сфери України та світовий досвід. Цей проект розрахований на
реалізацію та впровадження системи нового покоління (що
здійснюватиметься паралельно з функціонуванням існуючої СЕП) і на її
експлуатацію протягом щонайменше 10-15 років (мінімум до 2010 року).

Основні риси майбутньої платіжної системи:

програмне забезпечення системи буде розроблено на основі мов
програмування четвертого покоління та інших сучасних засобів і
технологій, з орієнтації на обробку і зберігання інформації в захищених
середовищах, на ведення централізованих баз даних у підрозділах НБУ;

система надасть можливість виконання грошових переказів у режимі
реального часу з обміном платіжною інформацією з банками за технологією
“клієнт-сервер”;

система повністю відповідатиме сучасним вимогам та умовам
функціонування. В одночас буде збережена технологія роботи у пакетному
режимі для банків, які не мають можливості застосовувати новітні
технології зі збереженням строків виконання платежів;

наявність гнучких та надійних засобів виходу у такі міжбанківські
платіжні системи як СВІФТ, платіжні системи країн СНД тощо;

наявність інтерфейсу з усіма загальнодержавними електроними системами
розрахунків, що працюватимуть на території України (таким чином, як
фондовий ринок, національна система масових електронних платежів із
використанням електронних карток тощо);

буде виконання резервування програмного, технічного, інформаційного і
технологічного забезпечення системи з метою підтримання її
безперебійного функціонування на випадок непередбачених аварійних
ситуацій, як стихійного, так і зловмисного характеру;

постійно проводитиметься удосконалення внутрішньобанківських платіжних
систем, їх інтеграція із системами електронних міжбанківських
розрахунків;

розширюватиметься спектр послуг учасникам системи електронних
розрахунків, зміцнюватиметься надійність та безпека системи.

Порівняно з платіжними системами інших країн СЕП НБУ є досить сучасною
та ефективною системою. Але незважаючи на це, питання створення в
Україні системи класу RTGS стає як правило актуальнішим. Розрахунки
через RTGS як правило становлять найважливішу складову частину механізму
перерозподілу грошово-кредитних ресурсів країни, система розрахунків на
ринках грошей, капіталів іноземної валюти.

Необхідність операцій у режимі реального часу пояснюється потребою
ринкової економіки в грошових ринках, що функціонують безперебійно.
Розрахунок в режимі реального часу дає змогу учасникам платіжної системи
країни краще та ефективніше керувати кредитним ризиком та ризиком
ліквідності.

Крім того, слід врахувати перспективи подальшого взаємопроникнення
державної системи міжбанківських розрахунків і міжнародних систем. Із
поліпшенням економічної ситуації в країні нагальною потребою стане
участь у системі переказів великих сум у реальному часі, що
об(єднуватиме центральні банки провідних країн.

ВИСНОВОК.

Стосовно аналізу тенденцій у розвитку СЕП слід зазначити, що система
електронних міжбанківських платежів постійно удосконалюється:
підвищується надійність її функціонування, більше послуг надається
банкам, розвивається бухгалтерська модель.

Основні напрямки удосконалення СЕП:

Подальший розвиток моделей обслуговування консолідованого
кореспонденського рахунку і створення віртуальних банківських регіонів.

Впровадження нового покоління додаткових засобів захисту інформації типу
“електронний підпис” за технологією ланцюгового перехресного закриття
інформації.

В останні два роки було розроблено і впроваджено нові, досконаліші
моделі обслуговування консолідованого коррахунку в СЕП. При їх розробці
враховувалося що своїми філіями банки повинні керувати:

у масштабах всієї України (а не лише в межах одного регіону);

якомога досконаліше і докладніше ( тобто не лише обмежувати загальні
суми трансакцій, а забороняти або дозволяти здійснення конкретних
платежів за іншими ознаками);

засобами СЕП (побудова власних внутрібенківських систем є досить
складним завданням, яке потребує від банку великих капіталовкладень і
часу, а тому нерентабельні для невеликих і середніх банків);

за дворівневою структурою (тобто головний банк керує усіма філіями не
безпосередньо, а надаючи повноваження керувати їх роботою в СЕП своїм
регіональним управлінням).

Існує тенденція переходу банків від простих моделей обслуговування
консолідованого коррахунку до складніших, які надають головному банку
додаткові зручності в керуванні філіями. Водночас 1994-1995 роки
характеризуються неухильним зростанням коефіцієнту обігу коштів у СЕП
(тоді як сума коштів, що перебувають на коррахунках банків, лишалася
відносно стабільною величиною). Це свідчить про те, що дана система –
досить зручна для користувачів і банки-учасники навчилися працювати в
СЕП раціонально, відповідно до своїх потреб, сповна використовуючи їх
можливості.

Поки що система електронних платежів, започаткована в Україні,
передбачає обслуговування лише юридичних осіб, але закладені в ній ідеї
дають можливість подальшого розвитку та розширення кола послуг. Зокрема
вона може охопити також сферу взаємовідносин між банками та їх
клієнтами, включаючи фізичних осіб, забезпечити обслуговування масових
платежів за допомогою таких сучасних платіжних документів, як чеки та
електроні гроші (кредитні та дебетні картки).

Нова платіжна система почала діяти, це не лише крок до фінансової
стабільності в Україні, а й до виведення її банківської сфери на
загальносвітовий рівень.

ЛІТЕРАТУРА.

Андрійчук О., Лисюк С. Концепція функціонування міжбанківського
науково-дослідного інформаційного фінансового центру/ Банківська справа
– 1997. – №1 – с. 26-30.

Березина М.П., Крупнов Ю.С. Межбанковские расчеты. – М.: “Статинформ”,
1993.

Водимов О. Банківські технології мають шанс на лідерство/ Фінансова
Україна. – 1997. – 8 квітня – с. 19

Захист інформації у банківській системі./ Офіційний вісник України –
1997. – №4.

І.А. Безбородько. Захист інформації у банківській системі/ Вісник НБУ –
1996. – №6.

Н. Новак. Час змін у СЕП. / Вісник НБУ – №10. – 1997.

Наумов Б.В, Банковские системи самообслуживания. Апаратные средства./
Банковские технологии – 1996. – №1. – с. 74-76.

Новак І.Н., Ивченко И.С. Модели обслуживания консолидированого
корреспондентского счета в СЕП НБУ./ Банковские технологии – 1996. – №2.
– с. 55-60.

PAGE

PAGE 31

Національний банк України

ЦРП

Регіональне управління

Регіональне управління

Комерційний банк 1

Комерційний банк 2

Клієнт банку 1

Клієнт банку 2

ОПЕРВ

РРП

РРП

ОПЕРВ

1

2

3

4

5

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020