.

Порядок ведення та декларування ПДВ (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
489 8673
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ІНСТИТУТ ФІНАНСІВ

Кафедра податків та

фіскальної політики

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Порядок ведення та декларування ПДВ.”

Виконав:

Студент гр. Ф-46

Малиш В.В.

Перевірила:

Басий К.В.

ТЕРНОПІЛЬ – 2001

Зміст.

Вступ
………………………………………………………………
…………………………………3

1.Фіскальна необхідність
ПДВ……………………………………………………………
.4

2.Порядок ведення податкового обліку та декларування
ПДВ………………11

3.Контроль фіскальних органів за справлянням ПДВ і відповідальність

платників………………………………………………………
…………………………………..24

4.Удосконалення податкового обліку та декларування ПДВ в Україні….28

Висновки………………………………………………………
…………………………………….35

Список використаної
літератури……………………………………………………..
…..38

Вступ.

Українська держава розпочала створення власної податкової системи, яка
не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система
покликана відображати конкретні риси певної країни: рівень розвитку
економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику,
традиції, економіко-географічне положення тощо. У зв’язку з цим склад
податкової системи, структурні співвідношення окремих податків, порядок
їх обчислення, форми розрахунків, організації податкової служби можуть
значно відрізнятись.

Існує ряд основних податків, які отримали загальносвітове визнання. До
них відноситься і ПДВ, який був введений в Україні в грудні 1991 року.
Тому актуальність даної теми роботи беззаперечна.

ПДВ – один з податків, які відіграють домінуючу роль в системі
наповнення бюджету, це інструмент регулювання виробництва та контролю за
споживанням. Вивчення ПДВ є необхідністю сьогодення, що зумовлено
реформування сучасної податкової системи України, внесення постійних
змін в податкове законодавство. Окрім того, актуальними зараз є значні
зловживання у сфері використання нульової ставки ПДВ, а тому така
проблема потребує дослідження.

Завдання даної роботи полягає у дослідженні ролі та значення ПДВ в
системі оподаткування, його місце серед інших податків, аналіз сучасної
системи справляння податків та роботи податкових органів контролю за
сплатою податків.

Предметом даного дослідження є ПДВ та весь процес його справляння до
бюджету.

1.Фіскальна необхідність ПДВ.

ПДВ є непрямим податком, який сплачується до державного бюджету на
кожному етапі руху товарів від виробництва до споживання.

Платниками податку є як суб’єкти, так і не суб’єкти підприємницької
діяльності (юридичні та фізичні особи), за умови якщо обсяг їхніх
оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт і послуг) протягом
будь –якого періоду з останніх двадцяти календарних місяців перевищував
1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сплачують податок
також особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію
України, в тому числі фізичні особи – на підакцизні товари, в обсягах
вартістю понад 200 Євро, та які здійснюють підприємницьку діяльність з
торгівлі за готівку (кім фізичних осіб за умови сплати ринкового
збору)[7,с.86].

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції із:

продажу товарів (робіт та послуг) на митній території України в тому
числі з оплати вартості послуг за договорами (угодами, контрактами)
оперативної оренди (лізингу) та передачі прав власності на об’єкти
застави (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання
робіт та послуг, які надаються нерезидентами для їхнього використання чи
споживання на території України;

вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та
надання послуг (виконання робіт) для їхнього споживання за її межами.

Не вважаються реалізацією і не є об’єктом оподаткування операції з
ввезення (імпорту):

Конфіскованого, безхазяйного майна; майна, що за правом успадкування
перейшло у власність держави; майна, що повертається в Україну в межах
міжнародних угод про реституцію; добровільних пожертвувань; матеріальних
цінностей і нематеріальних активів, що були попередньо вивезені
(експортовані) резидентом як внески до статутних фондів підприємств
нерезидентів, а також для здійснення будь-яких інших видів спільної з
нерезидентом інвестиційної діяльності та які повертаються в Україну
після закінчення цієї діяльності резидента в разі, якщо він має
відповідний державний дозвіл (ліцензій) на здійснення інвестицій за межі
митної території України, передбачений чинним на момент здійснення такої
інвестиції законодавством;

Продукції, що провозиться через митну територію України транзитом;

Продукції, що ввозиться (імпортується) на митну територію України
фізичними особами – резидентами і нерезидентами, в обсягах, що не
піддаються під визначення товарної партії та не підлягають обкладенню
ввізним митом;

Продукції та послуг, що ввозяться для офіційного використання іноземними
дипломатичними і прирівняними до них працівниками, особистого
використання дипломатичним та адміністративно-технічним персоналом цих
представництв, включаючи членів їхніх сімей, які проживають разом з
ними, якщо аналогічне звільнення стосовно України передбачені також
іноземною країною.

Не вважаються реалізацією і не підлягають оподаткуванню операції:

з внесення платником податку матеріальних цінностей і нематеріальних
активів до статутного фонду іншої юридичної особи – резидента і
нерезидента чи у вигляді реінвестиції до власного статутного фонду або в
обмін на інші корпоративні права, операції з обміну корпоративних прав
однієї юридичної особи на корпоративні права іншої юридичної особи, а
також операції з повернення підприємству-інвестору попередньо внесених
до статутного фонду платника податку матеріальних цінностей та
нематеріальних активів після закінчення інвестиційної діяльності такого
підприємства;

з торгівлі та управління фондовими цінностями, цінними паперами,
борговими вимогами та зобов’язаннями, включаючи операції з надання і
погашення позик та кредитів, інші операції грошовими ресурсами і
валютними цінностями в будь-якому вигляді, за винятком операцій з
реалізації валютних, готівкових цінностей, номінованих у валюті України
або іноземній валюті (монет, білетів державної скарбниці і банківських
білетів, облігацій, бонів, векселів тощо) у нумізматичних цілях;

з страхування та перестрахування, емісії цінних паперів, виплати
дивідендів;

дилерські операції, які здійснюються на біржах (аукціонах) з
форвардними, ф’ючерсними контрактами та опціонами на продукцію сезонного
виробництва;

здійснювані релігійними організаціями з надання культових послуг;

з відчуження державного майна в процесі приватизації згідно з державними
програмами приватизації [4,с.92].

Оподатковуваний оборот з реалізованих на території України товарів
обчислюють виходячи з їхньої вартості за вільними та регульованими
цінами (тарифами), до який входять ПДВ, за встановленою ставкою.

До обороту, що підлягає оподаткуванню, включають також додаткові кошти,
одержані від підприємств – покупців (замовників) на власні потреби
підприємств – постачальників (підрядчиків, перевізників).

Під час визначення оподаткованого обороту до нього зараховують суму
акцизного збору, а також суми надбавок до цін (тарифів), передбачених
чинним законодавством.

Під час обміну на території України товарами, роботами, послугами
власного виробництва, а також передачі їх безплатно або з частковою
оплатою оподаткований оборот обчислюють виходячи з рівня регульованих
цін (тарифів) по підприємству, що включають фактичну собівартість,
прибуток на подібні товари, роботи, послуги, що склались за той місяць,
в якому відбувся обмін товарами, роботами, послугами і ПДВ, за
встановленою ставкою, а під час обміну купованими матеріальними
ресурсами та основними фондами або реалізації їх за цінами, нижчими, ніж
ціни придбання, виходячи з їх фактичної ціни реалізації з урахуванням
ПДВ, але не нижче, ніж купівельна ціна, включаючи витрати на придбання.

При використанні товарів власного виробництва для своїх потреб,
включаючи ті, які не пов’язані з невиробничою діяльністю, оподаткований
оборот обчислюють виходячи з середньої вартості таких або аналогічних
товарів, робіт, послуг, що склалися за минулий місяць, а в разі
відсутності такої вартості – з їхньої собівартості, визначеної в день
здійснення обороту.

При виготовлення товарів з сировини матеріалів замовників оподаткованим
оборотом є вартість їхньої обробки з урахуванням ПДВ за встановленою
ставкою.

При реалізації товарів на умовах відстрочення платежу оподаткований
оборот визначають виходячи з фактично отриманих сум відстрочених
платежів, але не менше, ніж суми, передбачені договором, а по фінансовій
оренді (лізингу) – виходячи з отриманих сум плати в розмірі
амортизаційних відрахувань по орендованих основних фондах та ПДВ.

При виконанні робіт, наданні послуг міжнародним об’єднанням або
міжнародним неурядовим організаціям, іноземними юридичними особами і
громадянами, які не мають рахунків в установах банків України,
оподатковуваним оборотом у замовників таких робіт і послуг є вартість
отриманих ними робіт, послуг з урахуванням сум податків на додану
вартість.

До оподатковуваного обороту вартість заставної (оборотної) тари не
включають. [4, с. 96]

Прим ввезенні імпорти товарів (продукції) оподатковуваний оборот
визначають, виходячи з їхньої митної вартості (включаючи витрати на
придбання, страхування, фрахт тощо) з урахуванням сум митних зборів мита
і акцизного збору за підакцизні товари. При визначенні митної вартості в
іноземну валюту перераховують і валюту України за курсом НБУ, що діє на
день подання вантажно-митної декларації до митного органу. Підставою для
обчислення і сплати податку є вантажно-митна декларація.

У разі, якщо відповідно до чинного законодавства України товари чи
продукція перетинають кордон України без подання вантажно-митної
декларації, оподаткований оборот визначають, виходячи з їх закупівельної
вартості та витрат на придбання, перерахованих у валюту України за
курсом НБУ, що дії на день придбання цих товарів.

У торгових, заготівельних, оптових, постачальницько-збутових та інших
підприємствах, що надають торгово-посередницькі послуги, оподаткованих
оборот визначають як різницю між цінами реалізації товарів, робіт,
послуг і цінами, за якими вони проводять розрахунки з постачальниками,
включаючи ПДВ.

У разі, коли підприємство, що надають торгово-посередницькі послуги, в
подальшому реалізують або обмінюють чи передають на територію України
імпортні товари, включаючи товари, провезені на правах комісії чи
лізингу, за цінами, що перепитують митну вартість, під час визначення
якої іноземну валюту перераховують у валюту України за курсом НБУ на
день подання вантажно-митної декларації, з урахуванням фактично
сплачених сум митних зборів, мита, ПДВ та акцизного збору за підакцизні
товари, оподаткованим оборотом є різниця між фактичною ціною реалізації,
що включає в себе ПДВ, та їхню митну вартість з урахуванням сум митних
зборів, мита, ПДВ та акцизного збору за підакцизні товари.

Підприємствам з сезонним характером виробництва та заготівельними
підприємствам та організаціям за залишками невикористаної основної
сировини та нереалізованої товарів заготівлі провадиться кредитування з
бюджетів сум ПДВ, сплаченої постачальникам основної сировини та товарів
заготівлі:

податок не нараховується на реалізації таких товарів, робіт і послуг:
дорогоцінних металів і каміння та інших коштовностей в НБУ для державної
скарбниці;

послуг з утримання і навчання дітей у дошкільних та шкільних закладах;
на конкурсах, в гуртках, в секціях, студіях, у яких навчаються діти
віком до 18 років;

ритуальних послуг і товарів, які використовуються при наданні ритуальних
послуг, за переліком, затвердженим Кабміном України;

дитячих журналів і газет, учнівський зошитів та підручників, товарів
спеціального призначення для інвалідів;

послуг з доставки пенсій та грошової допомоги громадянам;

послуг міського пасажирського транспорту, крім таксі;

медикаментів, хіміко-фармацевтичної продукції, товарів медичного
призначення і виробів медичної техніки.

Від оподаткування ПДВ під час переміщення через митний кордон України
звільняються:

майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до
статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями;

імпортні матеріальні цінності, що надходять в Україну безплатно у
вигляді безповоротної допомоги, добровільних пожертвувань неприбутковим
організаціям, створеним для здійснення релігійної, екологічної,
оздоровчої, фізкультурно-спортивної, культурної, освітньої, наукової та
благодійної діяльності, якщо вона не пов’язана безпосередньо або
опосередковано зі збільшенням прибутку підприємств та їхні доходи
формуються виключно з добровільних пожертвувань.

Аналізуючи дані про питому вагу ПДВ в доходах бюджету України за 1993 –
2000 роки, використовуючи дані, можна зробити висновок, що ПДВ з успіхом
виконує фіскальну функцію і його роль як загальнодержавного податку в
порівнянні з іншими важко перебільшити. В процесі аналізу ми прийшли до
висновку, що в період з 1993 – 1994 роки роль податку, в наповненні
бюджету сягала відповідно 22,8 % та 25,9 %, а починаючи з 1995 року
питома вага надходжень податку в дохідну частину бюджету зменшилась. Це
зумовлено насамперед кризовими явищами в економіці держави, а саме
зменшення обсягів реалізації – базою оподаткування. Хоча вже в 1997 році
питома вага ПДВ склала – 39 %, цей ріст відбувся завдяки скороченню
пільг щодо ПДВ, а також більш жорсткому контролю з боку держави за його
справлянням до Державного бюджету, а ще тому, що з метою збалансування
дохідної частини місцевих бюджетів з Державного бюджету було вилучено
податок на прибуток підприємств, який в свою чергу забезпечував близько
10 % надходжень Державного бюджету.

Цей період тривав до 1999 року, коли частка ПДВ в дохідній частині
бюджету склала – 34,7 %. Саме ці зміни були зумовлені тим, що держава
знайшла нові методи фінансування дохідної частини бюджету, а зокрема
почали відокремлюватись не тільки податкові та неподаткові надходження
до Державного бюджету, але й такі статті доходів як операції х капіталом
та офіційні трансферти. [1]

Вище названі статті доходної частини бюджету взяли на себе близько 34%
“відповідальності” по наповненню державного бюджету. Надходження ПДВ в
період 1993-2000 роки до Державного бюджету.

Що ж стосується надходження ПДВ в дохідну частину бюджету в 2000 році,
то його величина, в порівнянні з іншими доходами (податками), залишилась
незмінною. А це означає, що ПДВ є і буде провідним податком.

2.Порядок ведення податкового обліку та декларування ПДВ.

Однією з головних складових ПДВ є його ставка. Для обчислення цього
податку Законом передбачено дві ставки – нульова та 20 %. При цьому
платники податку здійснюють окремий облік операцій з продажу та
прийняття, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, та звільнених
від оподаткування, а також операцій, вартість яких не належить до складу
валових витрат виробництва, імовірних та експортних операцій.[7,с.91]

Сума ПДВ за ставкою 20%, які підлягають сплаті до бюджету або
відшкодуванню з бюджету, визначаються у такому порядку:

враховуючи господарську діяльність платника, визначаємо базу
оподаткування (БО):

БО = СВ + П + ВМ + АЗ

де СВ – собівартість;

П – прибуток;

ВМ- ввізне мито;

АЗ – акцизний збір.

обчислюємо суму ПДВ (податкові зобов’язання – ПЗ) за товарами, які
підлягають продажу:

ПЗПДВ = (БО*20%)/100

формуємо вільну або регульовану ціну В(Р)Ц:

В(Р)Ц = БО = ПДВ

визначаємо суму податкового кредиту (ПК) протягом звітного періоду:

ПК = ПДВтмц + ПДВоф + ПДВнма

де ПДВтмц – сума податків, сплачених платником в зв’язку з придбанням
товарно-матеріальних цінностей;

ПДВоф – сума податків, сплачених у зв’язку з придбанням основних
фондів;

ПДВнма – сума податків, сплачених у зв’язку з придбанням
нематеріальних активів.

визначаємо суму ПДВ для сплати до бюджету (відшкодування з бюджету):

ПДВ = ПЗ – ПК

При доданому значенні суми податку, підприємство повинно внести вказану
суму до бюджету, коли ж сума від’ємна, то вона підлягає відшкодуванню з
Державного бюджету.

Таким чином, в залежності від порядку обкладання товарів іншими
податками сума ПДВ нараховується:[7,c.94]

на товари, що обкладаються митом і акцизним збором:

ПДВ = (МВ + СМ + САЗ)*20%/100

на товари, що обкладаються тільки митом:

ПДВ = (МВ + СМ)*20%/100

на товари, що обкладаються акцизним збором:

ПДВ = (МВ + САЗ)*20%/100

на інші товари, що не обкладаються митом і акцизним збором:

ПДВ = МВ*20%/100

ПДВ – сума ПДВ;

МВ – митна вартість;

СМ – сума ввізного мита;

САЗ – сума акцизного збору.

ПДВ обчислюються за нульовою ставкою:

з товарів, робіт, послуг, що експортуються зокрема;

товари, які були вивезені з території України і їх вивезення
підтверджено вантажною митною декларацією;

роботи, послуг, непризначені для використання та споживання в Україні,
виконані за межами митних кордонів України юридичним та фізичним особам,
підприємствам яких або вони самі постійно не знаходяться або постійно не
проживають на території України, здійснення культурної діяльності,
фінансові, юридичні, інформаційні, перекладацькі та інші послуги;

послуги з міжнародних перевезень, надані згідно з контрактом на
транспортування або брокерською угодою як товарів, так і пасажирів: від
пункту на території України до пункту за кордоном; від пункту за
кордоном до пункту на Україні; транзитом через територію України; між
двома пунктами в середині України; між пунктами за межами митних
кордонів України;

роботи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Зарахування сум ПДВ до Державного бюджету України проводиться відповідно
до Законів України “Про Бюджетну систему України” та “Про Державний
бюджет на відповідний рік”.

Платники ПДВ реалізують продукцію, роботи, послуги за цінами або
тарифами збільшеними на суму ПДВ.

У розрахункових (платіжних) документах на реалізацію продукції, робіт,
послуг, суму і ставку податку зазначають окремим рядком, а у разі
застосування нульової ставки в цих документах роблять назначення
“нульова ставка ПДВ”, у розрахункових документах на реалізацію
продукції, робіт, послуг, що не є об’єктами оподаткування – “без ПДВ”.

Розрахункові платіжні документи, в яких сума і ставка податку
невідокремлені або в яких не зроблено позначення “нульова ставка ПДВ” чи
“без ПДВ”, установи банків до виконання не приймають.

При реалізації продукції, робіт і послуг включили реалізацію у межах
товарообмінних угод за готівку, в тому числі за іноземну валюту, платник
податку складає рахунки-фактори, інші подібні супровідні документи а
також касові або товарні чеки, у яких ставку і суму ПДВ виділяють
окремим рядком. Невиконання зазначеної вимоги вважається ухилення від
сплати податку.

ПДВ за товари, ввезені на територію України обчислюють і сплачують до
або під час митного оформлення на підставі вантажної митної декларації,
у якій ставку і нараховану суму податку виділяють окремим рядком.

Для цілей оподаткування під матеріальними витратами розуміють витрати на
оплату вартості матеріальних цінностей і нематеріальних активів,
виконаних, робіт або наданих послуг, які відносять на витрати
виробництва і обігу платника податку, а також витрати за придбані
основні виробничі фонди і нематеріальні активи, на які нараховується
амортизація.

Податок на додану вартість, сплачений платником при ввезенні
(імпортовані) продукції, не відносять до витрат виробництва і обігу, і
враховують при розрахунках з бюджетом відповідно до норм законодавства.
Суми податку на додану вартість, сплачені у складі, матеріальних витрат
і невідшкодовані, за рахунок сум податку на додану вартість одержаних у
складі піни реалізації протягом звітного періоду, підлягають
відшкодуванню за результатами минулих періодів, або відносяться на
результати наступного звітного періоду, не відшкодовуються з Державного
бюджету України.

Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових
зобов’язань і права платника на податковий кредит. Датою виникнення
податкових зобов’язань:

а) з продажу товарів (робіт, послуг) — є дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що
сталася раніше:

— або дата зарахування коштів під покупця (замовника) на банківський
рахунок платника ПДВ як оплата товарів (при готівковому продажу — дата
оприбуткування в касі);

— або дата відвантаження товарів (дата оформлення документа — для робіт
(послуг). При продажу товарів з використанням кредитних або дебетових
карток, чеків або дата оформлення податкової накладної, або дата виписки
рахунка (товарного чека).

б) при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій:

— або дата відвантаження платником: податку товару;

— або дата оприбуткування товару платником податку. При здійсненні цих
операцій з нерезидентами — дата оформлення вивізної або ввізної митної
декларації.

Згідно загальноприйнятої класифікації податок на додану вартість є:
податком на споживання (за економічним змістом) загальнодержавним
податком (за рівнем запровадження) та непрямим податком (за формою
взаємовідносин податкоплатника та держави ).

З моменту його запровадження податок на додану вартість був призначений
для:

1. Формування дохідної частини: бюджету.

2. Регулювання процесів споживання.

3. Вирівнювання можливостей отримання надприбутків.

Податок на додану вартість як. і інші податки виступає методом
централізації валового національного продукту в бюджеті на
загальнодержавні потреби виконуючи таким: чином: свою фіскальну функцію.
Дана функція є важливою у характеристиці, сутності податку на додану
вартість: вона. визначає його суспільне значення.

Держава повинна отримувати: для забезпечення виконання своїх функцій не
просто достатньо надходжень у вигляді податків а головне – надійних.
Податкові надходження повинні бути постійними стабільними, рівномірно
розподілятися в регіональному розрізі. Постійність означає що податки
повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з
невизначеними термінами а рівномірно протягом бюджетного року і в чітко
визначені строки. Оскільки .призначення податків полягає у забезпеченні
витрат держави то терміни їх сплати мають бути погодженні з термінами
фінансування видатків бюджету. Стабільність надходжень визначається
високим рівнем гарантії того що передбачені Законом України: “Про
Державний бюджет” на поточний рік доходи будуть отримані в повному
обсязі. Нелогічно встановлювати такі податки, які не дають необхідних
гарантій надходження до бюджету визначеної суми коштів бо в такому
випадку невизначеною та безпідставною стає вся фінансова діяльність
держави, у рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі
необхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної
системи.

Сплата податку провадиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за
податковим (звітним) періодом. Для платників, у яких обсяг
оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній
календарний рік менший від суми, що дорівнює 7200 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період становить один.
календарний місяць або квартал (за вибором платника). Якщо обсяг
оподатковуваних операцій понад 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, податковий (звітний) період становить один календарний місяць.
[7, с.94]

Держава використовує податки для регулювання певних пропорцій у
соціальне економічному житті суспільства. Так як податок на додану
вартість є податком на споживання то він і виступає інструментом
регулювання процесів споживання. Ефективність цього регулювання
забезпечується тим, що, податок на додану вартість безпосередньо
пов’язаний з механізмом ціноутворення. Через цей механізм реалізується і
роль податку у врівноваженні можливостей отримання надприбутків. Адже
відомо, що збільшення ставки податку на додану вартість збільшує і ціну
товарів. А ріст цін при незмінних доходах населення приводить до
скорочення обсягів споживання.

Використовуючи податок на додану вартість держава може також стимулювати
розвиток пріоритетних галузей народного господарства через встановлення
гнучкої системи пільг. Адже підприємства що мають право на пільги щодо
податку на додану вартість мають можливість знизити ціни на свою
продукцію, що сприяє швидкій її реалізації, залишивши ціну сталою
одночасно збільшивши, рівень прибутковості виробництва.

Споживання в державі більш – менш рівномірне в територіальному розрізі,
а тому податок на додану вартість служить для зняття напруги в
міжрегіональному розподілі доходів. Якщо ж доходи бюджетів базуються на
доходах підприємств, то внаслідок нерівномірності економічного розвитку
на території держави виникає проблема нерівномірності дохідної бази
різних бюджетів. Оскільки ніде в світі не довелося досягти
збалансованого розвитку всіх регіонів, то без застосування непрямих
податків ( в тому числі, і податку на додану вартість ) виникають
труднощі в збалансуванні доходів місцевих бюджетів. Тобто за допомогою
податку на додану вартість фінансуються видатки, місцевих бюджетів, які
не в змозі забезпечити себе потрібними надходженнями за рахунок
місцевих податків та зборів.

Перший етап для майбутнього податкоплатника, починається з його
реєстрації як платника податку на додану вартість. Даний процес
регламентується Наказом Державної податкової адміністрації України ” Про
Реєстр платників податку на додану вартість ” від 25 січня .1.999 року №
43.

В загальній частині даного наказу визначається, що Реєстр платників
податку на додану вартість – це автоматизована система збору,
накопичення та обробки даних про осіб, які зобов’язані здійснювати
утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Реєстр створюється відповідно до статті 9 Закону України ” Про податок
.на додану вартість ” з метою:

а) забезпечення єдиних, принципів ідентифікації платників податку на
додану вартість та їх реєстрації в органах державної податкової служби;

б) забезпечення органів державної служби інформацією з Реєстру для
здійснення контролю за справлянням податку на додану вартість;

в) організації суцільного та вибіркового аналізу;

г) надання відомостей, що містяться в Реєстрі, іншим державним органам
відповідно до законодавства України.

Створення та ведення Реєстру здійснюється центральним податковим органом
України.

Використання даних реєстру органами, які мають на те право, здійснюється
відповідно до чинного законодавства України.

До реєстру заносяться, юридичні та фізичні особи, які відповідно до
чинного законодавства повинні зареєструватися як платник податку на
додану вартість. Для реєстрації діючої особи, як платника податку на
додану вартість, потрібно, щоб вона була взята на облік в органах
державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем
проживання.

Для новостворених суб’єктів підприємницької діяльності подання заяви для
реєстрації як платника податку на додану вартість здійснюється одночасно
з поданням заяви про взяття його на податковий облік.

При реєстрації платника податку на додану вартість обов’язково
проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних,
про платників податку – юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб –
платників податків (засновники, місцезнаходження, види діяльності,
підпорядкованість, форми власності, організаційно – правова форма).

Платники податків, які не підлягають під визначення платників податку на
додану вартість у зв’язку з обсягами, оподатковуваних операцій меншими,
ніж 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян протягом будь –
якого періоду за останні дванадцять календарних місяців, мають право
бути зареєстрованими як платники податку на додану вартість за власним
бажанням.

Особи зареєстровані як платники податку на додану вартість, в тому числі
такі, які зареєстровані за власним бажанням або як новостворені особи,
зареєстровані, до 01.10.98 року (набрання чинності Указом Президента
України “Про деякі зміни в оподаткуванні”), можуть бути зняті з
реєстрації не раніше ніж двадцять чотири календарних місяці після такої
реєстрації, якщо такі платники податків на додану вартість за останні
дванадцять поточних календарних місяців мали оподатковувані обсяги,
продажу товарів (робіт, послуг), менші ніж 1200 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. [7, с.86]

Узагальнюючи вище сказане потрібно наголосити на тому, що фіскальна та
регулююча функції податку діють взаємопов’язано, їх не можна
протиставляти. Однак потрібно пам’ятати про те, що при запровадженні
податку на додану вартість його першоосновою було саме фіскальне
призначення. Тому використання зазначеного податку як фіскального
регулятора – дуже складна і тонка річ.

В практиці податок на додану вартість нескладний в обчисленні,
забезпечує сталі надходження, оскільки додана вартість – досить
стабільний показник, має широку базу оподаткування. Надходження податку
доволі рівномірно розподілені по території що спрощує проблему
взаємовідносин між бюджетами. Запровадження даного податку в Україні в
загальному виправдане.

Згідно ст. 10, Закону України “Про податок на додану вартість” платники
податку несуть відповідальність за достовірність і. своєчасність
обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства
України.

Донараховані за результатами перевірок, суми податків, інших платежів та
фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування
підлягають перерахуванню у добровільному порядку до Державного бюджету
підприємствами, установами та організаціями та громадянами (фізичними
особами) у десятиденний строк з дня . прийняття органом державної
податкової служби відповідного рішення. Виділяються такі фінансові
санкції:

1. Штрафи.

2. Пеня.

Пеня нараховується на повні гривні суми простроченого платежу. При цьому
суми пені, нараховані на прострочені платежі усіх платників податків,
округлюються до однієї гривні (менше 50 копійок – відкидаються, а більше
50 – округлюється до 1 гри.).

Крім фінансової відповідальності по податку на додану вартість виникає
ще й кримінальна відповідальність у випадках коли донарахована сума
сягає більше 100 неоподатковуваних мінімумів справа передається в
податкову міліцію. Податкова міліція в свою чергу проводить податкове
розслідування, і саме за його результатами вирішує чи передавати: справу
до суду.

Рішення про застосування фінансових санкцій складається в двох
примірниках. Перший примірник надсилається підприємству, на якому було
проведено перевірку. Другий примірник, подається через керівника відділу
начальнику управління, а потім у відділ обліку та звітності для запису в
карточці особового рахунка платника.

При цьому важливим показником, є кількість прийнятих рішень про
скасування фінансових санкцій. По юридичним особам відміна фінансових
санкцій спостерігається лише в 1999 році і то тільки в одному випадку на
суму 8.4 тис. грн., по фізичним – така практика спостерігалася і в 1998
році, хоча в 1999 році відбулося як збільшення кількості рішень про
відміну фінансових санкцій так і сум, які підлягають поверненню у разі
сплати. [5, с.66]

З вище наведених, даних можна зробити висновок, що результати роботи
Державної податкової служби за період 1998 – 1999 роки по надходженню
фінансових санкцій по податку на додану вартість є позитивним, а саме
збільшення кількості платників зумовило збільшення, кількості проведених
перевірок, що в свою чергу привело до збільшення додатково, нарахованих
сум.

Порядок податкового обліку податку на додану вартість розроблено
відповідно до вимог пункту 10.3 статті 10 “Відповідальність платників
податку та контроль за його справлянням ” Закону України від 3 квітня
1997 року № 168 ” Про податок на додану вартість ” із змінами та
доповненнями.

Правилами встановлено порядок ведення державними податковими
адміністраціями (інспекціями) оперативно – бухгалтерського обліку
нарахувань та надходжень податку на додану вартість, в тому числі,
відшкодування податку на додану вартість, обліку заліків та повернення
переплат, нарахування пені та іншого.

Підставою для ведення обліку податку на додану вартість є:

1.. Податкова декларація, яку платник подає до податкового органу за
місцем: свого знаходження у терміни передбачені Законодавством,
незалежно від того, виникло в цьому періоді податкове зобов’язання, чи
ні, розрахунок бюджетного відшкодування.

2. Рішення, розпорядження, результати, розрахунків по податку на додану
вартість у формі розділу IV податкової декларації.

3. Виписка з бюджетних рахунків (або іншого, визначеного чинними
нормативними. актами по касовому виконанні бюджету).

4. Копії платіжних доручень відділень ощадного банку України та
повідомлень до форми № ПД – 4 і форми № ПД – 8 про приймання платежів
готівкою.

5. Документи, що підтверджують відшкодування податку на додану вартість,
документи що є підставою для перенесення термінів сплати податку
(розстрочка, відстрочка, реструктуризація та інше).

6. Інші документи, визначені законодавчими та нормативними актами як
такі, що підтверджують сплату по податку або є підставою для його
нарахування.

Організація обліку по податку на додану вартість здійснюється з метою:

1. Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю сплати до
бюджету податку на додану вартість державні податкові адміністрації
(інспекції) ведуть оперативно – бухгалтерський облік надходження
податку.

2. Облік надходження податку на додану вартість ведеться незалежно від
обсягу оподатковуваних операцій та податкового періоду:

а) по платниках – юридичних, особах-картках особових, рахунків форми №
5а;

б) по картках – фізичних особах – на картках особових рахунків форми
№5а.

3. Нарахування податку на додану вартість проводиться кожного 20 числа,
наступного за звітнім періодом.

.Порядок відкриття карток, особових рахунків, а саме підставою для
відкриття картки особового рахунку платника є список юридичних та
фізичних осіб, включених до Реєстру платників податку на додану
вартість.

Списки платників податку окремо по фізичних та юридичних особах
готуються спеціалістами податкової інспекції, у функціональні обов’язки
яких входить формування бази даних платників податку на додану вартість,
та подаються до 1 грудня року, .що передує звітному, до відділів, які
займаються обліком нарахувань та надходжень податку на додану вартість
від юридичних та фізичних, осіб для. відкриття карток особових,
рахунків.

Списки платників податку, включених до Реєстру у звітному періоді,
складаються та подаються для відкриття карток особових рахунків до 5- що
числа місяця, наступного за місяцем включення цих платників до Реєстру.
Податковий період в картках особових рахунків платників визначається
відповідно до порядку, встановленого пунктом. 7 статті 7 Закону України
” Про податок на додану вартість “‘ із змінами та доповненнями.

При бажанні, платник податку на додану вартість може відправляти,
податкову декларацію до податкового органу поштою (цінним листом), але
не пізніше ніж за 10 днів строку подання декларації, при цьому дату
відправлення визначають за поштовим штемпелем.

У разі коли за результатами звітного періоду податковий кредит на який
має право платник більший за податкове зобов’язання, то така різниця
підлягає відшкодуванню платнику з Державного бюджету протягом місяця,
наступного за звітнім, періодом.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за
звітній період. За бажанням платника сума бюджетного відшкодування
(зобов’язання) може бути повністю або частково зараховано в рахунок
наступних платежів з цього податку. Таке рішення податкоплатника
відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних коштів з
бюджетного рахунка на рахунок, платника податку в установі банку, що
його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається
до негайної оплати будь – якими банківськими установами.

Суми, що невідшкодовані протягом місяця вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховується відсотки
на рівні 120 % від облікової ставки національного банку. В цьому,
податкоплатник та держава покладені, в одинакові умови.

Камеральна перевірка проводиться податковим інспектором без виходу на
підприємство у момент одержання декларації та інших звітних документів.

Документальна ж передбачає виїзд податкового інспектора на підприємство
і проведення перевірки на місці.

3. Контроль фіскальних органів за справлянням ПДВ і відповідальність
платників.

Платники податку на додану вартість та їх службові особи несуть
відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати
податку до бюджету відповідно до чинного законодавства України. Контроль
за правильністю обчислення і своєчасністю сплати ПДВ здійснюється
податковими інспекціями згідно із Законом України «Про державну
податкову службу в Україні».

Існують два етапи перевірок декларацій по податку на додану вартість:
камеральна, та документальна. Камеральна перевірка (без виходу на
підприємство) проводиться податковим інспектором у момент одержання
декларації з використанням бухгалтерської звітності про
фінансово-господарську діяльність підприємств. Зокрема, перевіряється
взаємо погодженість різних форм, звітності (відповідність сум ПДВ,
відображених у формі №2, яка є додатком до балансу, та відображених у
деклараціях за звітний рік). При цьому слід звернути увагу на те, що
форма №2 бухгалтерської звітності ведеться наростаючим підсумком з
початку року, а декларації по ПДВ складаються щомісячно (щоквартально).
Надалі перевіряється відповідність декларації по додатку на додану
вартість за звітний період, останній декларації за попередній звітний
період, зокрема по сумах перевищення ПДВ, що сплачений або підлягає
сплаті постачальникам, (підрядникам), над сумою ПДВ, одержаного від
покупців за попередній період, яка буде враховуватись у звітному
періоді. Таке ж порівняння проводиться по розрахунках сум кредитування
ПДВ по підприємствах із сезонним характером виробництва. Останній етап
перевірка правильності арифметичних підрахунків у поданій декларації.
Якщо в результаті камеральної перевірки помилок в обчисленні ПДВ не
встановлено, перевірена декларація передається інспектору з обліку для
відображення в особовому рахунку платника. Якщо буде виявлено, що
платежі ПДВ підлягають сплаті в більшій сумі, ніж указано в декларації,
сплата донарахованих сум проводиться у 6 – денний строк з дня надіслання
податковим органом повідомлення про доплату. При зменшенні обчислених до
сплати сум податку сума різниці зараховується платнику до чергових
платежів або повертається йому на підставі письмової заяви.

Документальні перевірки декларацій по податку на додану вартість
проводяться податковим інспектором з виходом на підприємство у строки,
встановлені, керівниками податкових органів, але не рідше одного разу на
два роки, а по платниках податку, які сплачують декадні платежі не менше
одного разу на рік.

При документальній перевірці податкові інспектори використовують
банківські та розрахункові (вивантажувальні) документи, а також дані
аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку, зокрема відомість
№16 «Реалізація», журнали-ордери № 2, З, 6, 8 та головну книгу.

Потім визначають обґрунтованість застосування встановлених пільг по
податку на додану вартість на окремі товари, роботи, послуги, а також
своєчасність перерахування податку до бюджету згідно з установленими
строками.

В установах банків податкові інспекції перевіряють своєчасність
виконання доручень підприємств щодо перерахування з їх рахунків платежів
у бюджет, а також виконання вимог щодо складання підприємствами
розрахункових, платіжних документів, у яких в обов’язковому порядку
повинен указуватись окремим рядком ПДВ.

Якщо за результатами документальної перевірки встановлені порушення в
обчисленні податку на додану вартість, складається акт у двох
примірниках. Акт підписується податковим інспектором, керівником
підприємства та головним бухгалтером підприємства-платника. Один із
примірників акта залишається на підприємстві, другий наступного дня
після його підписання передається начальнику податкової інспекції для
прийняття рішення про застосування фінансових санкцій. Податкові органи
мають право накладати такі санкції:

а) У разі приховування (заниження) оподатковуваного обороту з платників
податку в доход бюджету стягується сума податку, вирахуваного із
заниженого прибутку, штраф у двократному розмірі нарахованої суми
податку, а при повторному порушенні протягом року штраф у п’ятикратному
розмірі суми податку, обчислені із заниженого обороту і штраф вносяться
до бюджету за рахунок доходу, що залишається в розпорядженні платника, в
10-денний строк від дня складання акта про виявлення порушень:

б) на службових осіб винних у приховуванні (заниженні) оподатковуваного
обороту, а також відсутності бухгалтерського обліку та веденні його з
порушенням установленого порядку, несвоєчасному поданні чи поданні за
невстановленою формою декларацій, розрахунків та інших документів,
пов’язаних з обчисленням і сплатою податку до бюджету, податковими
інспекціями накладається адміністративний штраф у розмірі від п’яти до
десяти розмірів мінімальної заробітної плати, а за ті ж самі дії,
вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного штрафу
в розмірі від десяти до п’ятнадцяти розмірів мінімальної заробітної
плати;

в) платники податку за неподання, несвоєчасне подання податковим органам
декларацій, розрахунків та інших документів, необхідних для нарахування
і сплати ПДВ, а також за неподання або несвоєчасне подання установами
банків платіжних доручень на перерахування ПДВ, сплачують до бюджету 10%
належних сум податку;

г) своєчасно не сплачені суми податку стягуються за весь час
заборгованості бюджету з нарахуванням пені в розмірі 0,2 % із суми
недоїмки за кожний день прострочення (включаючи день сплати).

У випадках незгоди з фактами, які викладені в акті, керівники та інші
посадові особи підприємства подають письмові пояснення мотивів незгоди.
Рішення даного податкового органу можуть бути оскаржені в місячний строк
у вищестоящому податковому органі. У разі незгоди з рішенням, прийнятим
цим податковим органом, воно моє бути оскаржено в судовому порядку. У
випадках установлення фактів порушення законодавства, за які передбачено
кримінальну відповідальність, усі матеріали передаються правоохоронним
органам.

Надалі акт передається інспектору з обліку з метою відображення сум в
особовому рахунку платника.

4. Вдосконалення податкового обліку та декларування ПДВ в Україні.

Податковий облік – це науково обґрунтована система спостереження,
відображення, узагальнення та контролю за змінами, які мають місце в
податковому процесі. Предметом податкового обліку є податковий процес.
Він здійснюється за допомогою декількох методів:

.Відображення усіх господарських операцій в первинних документах і
реєстрах податкового обліку та їхня оцінка:

Подвійний запис операцій і система рахунків;

Проведення періодичної та річної інвентаризації коштів на рахунках і в
розрахунках податкових зобов’язань;

Узагальнення інформації у балансі.

Податковий облік в органах ДПСУ є основним засобом формування
інформаційних потоків , що забезпечує повне і точне відображення
виконання Державного бюджету України, а також контролює надходження і
використання фінансових ресурсів відповідно до функціональної, відомчої
та економічної податкової класифікації.

Податковий облік ПДВ є братом бухгалтерського обліку ПДВ. Звідси
Податковий облік ПДВ це контроль фіскальних органів за відображенням
усіх господарських операцій по ПДВ в первинних документах і облік
реєстрації платників ПДВ в податкових органах та їх оцінка і аналіз.
Ведення податкового обліку ПДВ здійснюється податковими органами на
основі фінансової звітності із оподатковуваного обороту підприємств,
їхньої діяльності.

Оподатковуваний оборот з відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих
послуг обчислюється виходячи з їхньої вартості за вільними цінами і
тарифами державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами, що
включають податок на додану вартість за встановленою ставкою. Деякі
особливості властиві визначенню оподатковуваного обороту при реалізації
товарів (робіт, послуг) за державними фіксованими та регульованими
цінами (тарифами): він обчислюється за вирахуванням фактично наданих
торговельних (оптово-збутових) знижок.

До оподатковуваного обороту включаються також суми грошових коштів (крім
коштів у вільно конвертованій валюті), одержаних підприємствами за
реалізовані ними товари (роботи, послуги) у вигляді безоплатної
фінансової допомоги або призначених для поповнення фондів спеціального
призначення, формування статутного фонду, збільшення прибутку та інших
власних потреб. Оподатковуються також обороти з реалізації
конфіскованого, безхазяйного майна скарбів і скуплених цінностей: суми
(крім сум штрафів), що надходять на підставі рішень судових та інших
органів з розгляду спорів, стягненні з осіб, які винні в розкраданні,
нестачах, псуванні і пошкодженні товарів. При стягненні сум з таких осіб
оподатковуваний оборот вираховується виходячи з вільних цін. які діють у
торгівлі на момент визначення сум, що) підлягають стягненню, а по
товарах, на які встановлено державні фіксовані та регульовані ціни
виходячи з цих цін.

Слід звернути увагу на визначення оподатковуваного обороту по
підакцизних товарах оскільки сума акцизного збору включається в
оподатковуваний оборот податку на додану вартість. Крім того, в
оподатковуваний оборот входить плата за організацію програм телебачення
і радіо мовлення у встановлених розмірах, а також суми інших надбавок
до цін (тарифів), які передбачені чинним законодавством. До
оподатковуваного обороту включаються державні, митні та інші збори, крім
тих, які повністю надходять до бюджету, а також страхові та інші збори,
пов’язані з поставкою товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Є деякі особливості при визначенні оподатковуваного обороту по товарах
(роботах, послугах), які обмінюються на території України і передаються
безплатно або з частковою оплатою їх вартості (включаючи натуральну
оплату праці) чи використовуються всередині підприємства для потреб, не
пов’язаних з виробничою діяльністю. Ці особливості ми розглянемо залежно
від того чи є ще товари (роботи, послуги) власними чи покупними.

При використанні всередині підприємства товарів власного виробництва для
потреб, не пов’язаних із виробничою діяльністю, оподатковуваний оборот
обчисляється виходячи з вартості таких або аналогічних товарів, а в разі
відсутності такої вартості із собівартості визначеної у день
здійснення обороту. При виконанні робіт чи наданні послуг для власних
потреб, не пов’язаних з виробничою діяльністю, та при натуральній оплаті
праці роботами власного виробництва оподатковуванням оборотом є сума
витрат на їх виконання. Таким чином, оподатковуваним оборотом по товарах
(роботах, послугах) власного виробництва залежно від напрямку їх
подальшого використання є або повна вартість цих товарів (що включає
собівартість та прибуток) або їх собівартість (сума витрат на їх
виконання).

При визначенні оподатковуваного обороту по покупних товарах
насамперед треба звернути увагу на те, що він не може бути меншим за
купівельну ціну цих товарів. У випадках подальшої реалізації (обміну)
покупних сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, устаткування тощо
за цінами, які менші від цін придбання, від’ємна різниця між сплаченим
постачальникам податком на додану вартість і одержаним з покупців
покривається за рахунок коштів, що залишились у розпорядженні
підприємства.

Дещо інший порядок визначення оподатковуваного обороту при продажу за
цінами, нижчими від цін придбання, обміні, безплатній передачі основних
виробничих фондів.

Розглянемо тепер особливості визначення оподатковуваного обороту
торговельних, заготівельних, оптових, постачально-збутових та інших
підприємств, що надають торговельно-посередницькі послуги.

Оподатковуваним оборотом у зазначених вище підприємств є сума валового
доходу одержаного у вигляді різниці між цінами реалізації товарів і
цінами, за якими вони проводять розрахунки з постачальниками, включаючи
суми ПДВ (надбавок, націнок, знижок, винагород, зборів тощо). Націнки,
надбавки, знижки, винагороди, збори застосовуються до вартості товарів з
податком на додану вартість.

По імпортних товарах об’єктом оподаткування є їх митна вартість з
урахуванням фактично сплачених сум митних зборів і мита (по підакцизних
товарах – з урахуванням сум акцизного збору), ввезених для власних і
виробничих потреб, для реалізації у вільному обігу, а також не
експортованих товарів, імпортованих тимчасово та на правах комісії. При
подальшому продажу імпортних товарів об’єктом оподаткування є різниця
між цінами їх реалізації та митною вартістю з урахуванням сум митних
зборів, мита, ПДВ та акцизного збору.

У підприємств громадського харчування оподатковуваний оборот по
товарах, які реалізуються через роздрібну торгівельну мережу без
додаткової переробки, обчислюється таким самим чином, як і в
торговельних підприємств. По продукції власного виробництва
оподатковуваним оборотом, є різниця між цінами реалізації продукції
власного виробництва і цінами, за якими вони оплачують продукти та
сировину, включаючи ПДВ. При цьому в калькуляцію продукції власного
виробництва продукти та сировина також включаються за цінами,
виплачуваними постачальникам з урахуванням податку на додану вартість.
Існують деякі особливості в обчисленні суми ПДВ по придбаних та введених
в експлуатацію основних виробничих фондах та взятих на облік
нематеріальних активах. Так, сума ПДВ розподіляється, удвох випадках:

якщо основні виробничі фонди використовуються одночасно для здійснення
різних видів діяльності, щодо яких подаються декларації за формами №1 та
№2:

якщо підприємства одночасно, реалізують товари (роботи і послуги), які
підлягають і не, підлягають оподаткуванню.

Методика розподілу єдина для обох випадків і полягає в наступному: сума
ПДВ по придбаних та введених в експлуатацію основних виробничих, фондах
та взятих на облік нематеріальних активах розподіляється по різних видах
діяльності та по оподатковуваних і неоподатковуваних товарах (роботах,
послугах), виходячи з питомої ваги різних видів діяльності або
оподатковуваних товарів у загальному обсязі реалізації товарів (робіт,
послуг). При цьому за підсумками роботи в поточному році здійснюється
кінцевий перерахунок результатів розподілу вказаних сум ПДВ, який
відображається у декларації за грудень поточного року.

Щодо знов Побудованих (створених) підприємств застосовується вказаний
вище порядок розподілу сум податку по придбаних і введених в
експлуатацію основних виробничих фондах та взятих на облік матеріальних
активах із кінцевим перерахунком за перший календарний рік з по частку
діяльності такого підприємства.

Зверніть увагу на порядок визначення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до
бюджету. якщо сировина, матеріали та інші вироби купуються за іноземну
валюту, адже ПДВ “ сплачується не тільки в Україні, але й в інших
державах. У цьому випадку сума ПДВ за придбані сировину, матеріали не
зменшує суму ПД8, яка належить сплаті до бюджету, а разом із вартістю
цих матеріалів та сировини відноситься на витрати виробництва й обігу,
тобто на собівартість виробництва відноситься митна (закупівельна)
вартість сировини, матеріалів та ін.

Не виключається із загальної податкової суми, що підлягає сплаті до
бюджету, податок із товарів, використаних на невиробничі потреби. Сплата
податку з товарів (робіт, послуг), використаних на невиробничі потреби,
провадиться за рахунок відповідних джерел фінансування. Розглянемо це
положення детальніше. Сума ПДВ за сплачені постачальникам сировину,
матеріали, комплектуючі та ін. які використовуються для потреб основної
діяльності, відноситься на зменшення суми ПДВ, належної до сплати в
бюджет по реалізованій продукції в момент їх оплати постачальникам або
коли вони взяті на облік. Отже, ці матеріальні ресурси можуть ще й не
бути використані для потреб основної діяльності, а податок на додану
вартість по них уже зменшив суму ПДВ, належну до сплати в бюджет. Далі,
припустимо, що ці ресурси використовуються не для потреб основної
діяльності (тобто списуються не на собівартість, а на інші джерела
фінансування, наприклад, на ремонт у дитячому садку, що знаходиться на
балансі цього підприємства, за рахунок прибутку, або ці ресурси
продаються). У цьому випадку необхідно на суму ПДВ, сплачену
постачальникам по цих матеріалах, збільшити суму податку на додану
вартість, належну до сплати в бюджет, і провести ії в обліку за рахунок
відповідних джерел фінансування (прибутку, фондів економічного
стимулювання тощо).

При встановленні строків сплати податку на додану вартість до бюджету
для юридичних осіб визначальною є середньомісячна сума ПДВ, обчислена за
IV квартал минулого року. При цьому в розрахунок не беруться стан,
обчислені по перерахунках податку за попередні роки, а також суми
нарахованої пені.

Після визначення середньомісячної суми податку за IV квартал минулого
року по кожному платнику податкові інспектори можуть установити для них
строки сплати ПДВ до бюджету.

Якщо обчислена в місячній декларації сума ПДВ буде більшою від суми
податку сплаченого декадними платежами, доплата податку за результатами
перерахунку проводиться не пізніше строку, встановленого для подання
місячної декларації (тобто до 15 числа наступного місяця).

У випадках, коли сума податку, сплаченого декадними платежами, буде
більшою, ніж сума, обчислена в місячній декларації, від’ємна різниця, за
відсутності в платника недоїмки по платежах до бюджету, на підставі
письмової заяви повертається платнику у 5 – денний строк з дня подання
заяви або зараховується в рахунок наступних платежів.

Якщо строки подання декларацій, а відповідно і строки сплати податку за
ці періоди припадають на вихідний (неробочий) або святковий день, вони
переносяться на перший робочий день після вихідного або святкового дня.

Новостворені підприємства, а також підприємства, які раніше не були
платниками податку на додану вартість, сплачують податок, виходячи з
фактичного обороту за кожний місяць (тобто один раз на місяць незалежно
від суми податку). Після закінчення тримісячного строку з дня створення
підприємства обчислюється середньомісячна сума ПДВ за ці три місяці, і
надалі строки сплати податку визначаються виходячи з цієї суми згідно з
порядком, викладеним вище. Керівники податкових інспекцій в деяких
випадках можуть переносити строки подання декларацій та строки сплати
ПДВ для окремих платників на 5 днів.

Декларації, складені не за встановленою формою і не підписані керівником
і головним бухгалтером підприємства платника, вважаються неподаними і
повертаються платникам для доопрацювання.

Таким чином, ми розглянули порядок визначення строків сплати та подання
декларацій для юридичних осіб. Дещо інший порядок застосовується для
громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення
юридичної особи: ці платники повинні протягом року щоквартально до 15
березня, 15 травня, 15 серпня і до 15 листопада приносити до бюджету
авансові платежі в розмірі 1/4 суми річних платежів. Річна сума
авансових платежів визначається на основі суми податку, сплаченого за
минулий календарний рік, або на основі планових сум доходу в поточному
році. До 15 березня наступного року за звітом платник податку повинен
подати до податкової інспекції декларацію про фактично одержані доходи,
на основі яких обчислюється сума ПДВ за звітний рік. Якщо сума податку,
сплаченого авансовими платежами, менша від суми податку, обчисленого за
декларацією за звітний період, платнику необхідно до 15 березня внести в
бюджет від’ємну різницю; відповідно якщо ця сума більша ніж різниця
підлягає поверненню платнику за його письмовою заявою.

Висновки.

На сьогодні податок на додану вартість є одним з основних шляхів
надходження грошей у бюджет держави. Беручи до уваги вищесказане і
аналізуючи те, що сказав Президент, можна сказати, що держава
переоцінила ефективність податку на додану вартість. В результаті чого
постраждали суб”єкти підприємницької діяльності (СПД), їхні доходи
впали, а тому впав і рівень ВВП. Тож можна зробити висновок, що
недоцільність прийняття цього закону призвела до вагомого гальмування
економічного розвитку країни. Відміни ПДВ у нашій країні чекають багато
приватних підприємців та юридичних лиць, оскільки податків стане
менше, то платити їх будуть справніше, буде менше спроб ухилитися від
оподаткування. Але ще не прийнято закону про відміну ПДВ, хоча прийнято
закон про єдиний податок. Звідси випливає, що юридичні та фізичні особи
які займаються підприємницькою діяльністю умовно можна поділити на дві
групи, ті що сплачують ПДВ, та ті, що сплачують єдиний податок, на
мою думку це не дуже зручно, оскільки в такому випадку потрібно вести
подвійний облік підприємців, тих хто сплачує ПДВ, таких хто сплачує
єдиний податок, а це в свою чергу призводить до приховування фактичних
доходів.

Кредитування ПДВ із бюджетів здійснюється за рахунок загальних
надходжень податку на додану вартість, фінансовим органам й згідно з
переданими податковими іншими розрахунками.

Існують два основних методи обчислення суми ПДВ, залежно від виду
діяльності підприємства, саме тому встановлені два види декларації по
податку на додану вартість, які підприємства подають у податкові
інспекції. Декларацію за формою №1—подають підприємства, які займаються
виготовленням товарів (робіт, послуг), декларацію за формою
№2—підприємства, які займаються торгівельною, оптовою,

заготівельною, постачальницько-збутовою та посередницькою діяльністю. У
випадках, коли підприємство поряд із виробничою, займається і
торгівельно-посередницькою діяльністю, обчислення ПДВ проводиться окремо
по кожній діяльності:

Податкові органи мають право накладати такі санкції:

а)У разі приховування (заниження) оподатковуваного обороту з
платників податку в доход бюджету стягується сума податку, вирахуваного
із заниженого прибутку, штраф у двократному розмірі нарахованої суми
податку, а при повторному порушенні протягом року штраф у п’ятикратному
розмірі суми податку, обчислені із заниженого обороту і штраф і податок
вносяться до бюджету за рахунок доходу, що

залишається у розпорядженні платника, в 10-денний строк від дня
складання акту про виявлення порушень.

б)На службових осіб, винних у приховуванні
(заниженні)оподатковуваного обороту, а також відсутності бухгалтерського
обліку та веденні його з порушенням установленого порядку,

несвоєчасному поданні чи поданні за невстановленою формою декларацій,
розрахунків та інших документів, пов’язаних із обчисленням і сплатою
податків до бюджету , накладається штраф у розмірі від п’яти до десяти
розмірів мінімальної заробітної плати.

в)Платники податку за неподання, або несвоєчасне подання податковим
органам декларацій, розрахунків та інших документів, необхідних для
нарахування і сплати ПДВ, а також за неподання, або несвоєчасне подання
установами банків платіжних доручень на перерахування ПДВ, сплачують до
бюджету ще 10% від належних сум податку.

г)Своєчасно не сплачені суми податку стягуються за весь час
заборгованості бюджету з нарахуванням пені в розмірі 0,2% із суми
недоїмки за кожен день прострочення (включаючи день сплати).

Таким чином, ми розглянули порядок визначення строків сплати та
подання декларацій для юридичних осіб. Дещо інший порядок сплати ПДВ
застосовується для громадян, які займаються приватною підприємницькою
діяльністю: ці платники повинні протягом року, щоквартально до 15
березня, 15 травня, 15 серпня і до 15 листопада вносити до бюджету
авансові платежі в розмірі 1/4 суми річних платежів. Річна сума
авансових платежів визначається на основі суми податку, сплаченого за
минулий календарний рік, або на основі планових сум доходу в поточному
році. До 15 березня наступного року за звітом, платник податку повинен
подати до податкової інспекції декларацію про фактично одержані
доходи, на основі яких обчислюється сума ПДВ за звітний рік. Якщо сума
податку, сплаченого авансовими платежами, менша від суми податку,
обчисленого за декларацією за звітний період, платнику необхідно до 15
березня внести в бюджет від’ємну різницю;

відповідно якщо ця сума більша ніж різниця то вона підлягає поверненню
платнику за його заявою.

Література

Закон України від 3.04.1997р. “Про ПДВ ” №168/97//Голос України
15.05.1997р.

Закон України “Про Державний бюджет на 1997-2001 роки”./ Відомості
Верховної Ради України.

Василик О.Д. “Теорія фінансів” К.:НІОС 2000р.

Вісник податкової служби України №44 листопад 1999р.. Журнал податкової
адміністрації.

Вовченко А. ”DIXI” газета Бізнес №47 листопад 2000р.

Опарін В.М. Фінанси.—К.:1999р.

Фінанси України. Науково теоретичний журнал Міністерства фінансів
України.

Федосов В.М. Податкова система України: підручник. К.: Либідь. 1994р.

Юрій С.І., Бескид Й.М. “Бюджетна система України” К.:НІОС 2000р.

PAGE

PAGE 2

PAGE 10

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020