.

Порядок справляння податку на промисел фiзичних осiб, якi здiйснюють продаж товарiв (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
351 3090
Скачать документ

Міністерство освіти України

Львівський національний університет імені Івана Франка

факультет фінанси і кредит

Порядок справлення податку на промисел фізичних осіб, які здійснюють
продаж товарів

(курсова робота)

Виконав:

студент групи ФК-41

Шевчук Я.В.

Львів – 2000

Зміст:

TOC \o “1-3” Вступ PAGEREF _Toc482886717 \h 3

1. Декрет “Про податок на промисел” PAGEREF _Toc482886718 \h 4

2. Підприємницька діяльність громадян без реєстрації PAGEREF
_Toc482886719 \h 7

3. Деякі аспекти оподаткування фізичних осіб, що займаються продажем
товарів PAGEREF _Toc482886720 \h 10

4. Недоліки та переваги податку на промисел PAGEREF _Toc482886721 \h
17

Висновки PAGEREF _Toc482886722 \h 21

Список літератури: PAGEREF _Toc482886723 \h 22

Вступ

Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які
мають намір здійснювати несистематичний, не більше чотирьох разів
протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої
продукції, речей, не зобов’язані реєструватися як суб’єкти
підприємницької діяльності. Такі особи мають право, сплативши податок на
промисел, придбати в податковій інспекції за місцем проживання (для
громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні – за місцем
продажу товарів) одноразовий патент на право продажу товарів.

Податок на промисел має очевидно вагоме значення особливе в сучасному
перехідному періоді розвитку економіки України. На жаль через
матеріальні труднощі значна частина населення України вимушена займатися
дрібною торгівлею, яка саме й регламентується декретом «Про податок на
промисел».

1. Декрет “Про податок на промисел”

Декрет «Про податок на промисел» Кабінету Міністрів України № 24-93
прийнято 17 березня 1993 року. Наведемо деякі статті з цього декрету:

Стаття 1. Платники податку

Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни
та особи без громадянства (надалі – громадяни) як ті, що мають, так і
ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не
зареєстровані як суб’єкти підприємництва і здійснюють несистематичний,
не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж вироблених,
перероблених та куплених продукції, речей, товарів (надалі – товари).

Стаття 2. Об’єкт оподаткування

Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами,
що зазначається громадянином у декларації, поданій до державної
податкової інспекції по району (місту) за місцем проживання, а
громадянином, який не має постійного місця проживання в Україні, – за
місцем продажу товарів.

Форма декларації встановлюється Головною державною податковою інспекцією
України.

HYPERLINK
“/l_doc2.nsf/alldocWWW/C615635E7796B11B42256465006DAA03?OpenDocument&log
in” Не декларується та не оподатковується продаж вирощених в особистому
підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній
ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у
живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді
первинної переробки), продукції власного бджільництва, а також продаж
автотранспортних засобів, які перебувають у приватній власності
громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.

HYPERLINK
“/l_doc2.nsf/alldocWWW/C615635E7796B11B42256465006DAA03?OpenDocument&log
in” (частина третя статті 2 із доповненнями, внесеними згідно із

Законом України від 13.09.96 р. N 371/96-ВР)

Стаття 3. Ставка податку

Ставка податку на промисел встановлюється в розмірі 10 відсотків
указаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом
трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної
заробітної плати. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи
календарних днів ставка податку подвоюється.

Стаття 4. Порядок сплати та зарахування податку

Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту
на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платником
сумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за
невикористаним патентом поверненню не підлягає.

Мінімальний термін дії одноразового патенту – три, максимальний – сім
календарних днів. Форма патенту встановлюється Головною державною
податковою інспекцією України.

Податок на промисел зараховується до місцевих бюджетів за місцем
придбання одноразового патенту.

Стаття 5. Обов’язки платників

Громадяни, які продають товари, повинні пред’являти на вимогу посадових
осіб державних податкових інспекцій та органів внутрішніх справ
одноразові патенти.

У разі коли продаж товарів здійснюється протягом календарного року
більше чотирьох разів, така діяльність вважається систематичною і
зобов’язує громадян зареєструватися як суб’єкти підприємництва
відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 6. Міра відповідальності платників

HYPERLINK
“/l_doc2.nsf/alldocWWW/F01AC482A3A4FEFF42256465006D779B?OpenDocument&log
in” На громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових
патентів або з порушенням терміну їх дії чи здійснюють продаж товарів,
не зазначених в деклараціях, начальниками державних податкових інспекцій
та їх заступниками накладаються адміністративні штрафи в розмірі від
одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті ж
дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного
стягнення, – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.

HYPERLINK
“/l_doc2.nsf/alldocWWW/23024AD1A5A910D942256465006D67CB?OpenDocument&log
in” (частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із

Законами України: від 06.04.95 р. N 126/95-ВР,

HYPERLINK
“/l_doc2.nsf/alldocWWW/F01AC482A3A4FEFF42256465006D779B?OpenDocument&log
in” від 11.07.95 р. N 297/95-ВР)

Протоколи про адміністративні правопорушення складаються посадовими
особами державних податкових інспекцій і органів внутрішніх справ.

Стаття 7. Оскарження дій посадових осіб державних податкових інспекцій
та органів внутрішніх справ

Оскарження дій посадових осіб державних податкових інспекцій та органів
внутрішніх справ провадиться в порядку, передбаченому «Законом України
про податкову службу України».

Стаття 8. Заключні положення

1. Виконавчі комітети міських, районних у місті Рад народних депутатів,
районні, районні в містах Києві і Севастополі державні адміністрації
інформують населення про порядок продажу товарів за одноразовими
патентами, визначають місця та створюють належні умови для його
здійснення.

2. Контроль за додержанням Декрету покладається на державні податкові
інспекції та органи внутрішніх справ.

3. Цей Декрет набуває чинності з 1 липня 1993 року.

Отже, даним декретом було визначено податок з фізичних осіб у вигляді
купівлі одноразового патенту на торгівлю

2. Підприємницька діяльність громадян без реєстрації

Ставка податку на промисел встановлюється в розмірі 10 відсотків від
сумарної вартості товарів, що підлягають продажу, якщо одноразовий
патент обирається на три дні, але не менше розміру однієї мінімальної
заробітної плати (74 грн). Слід зауважити, що більшість податкових
інспекцій мінімальний розмір плати за одноразовий патент встановлюють не
менше одного неоподатковуваного мінімуму (17 грн), хоча це й суперечить
Декрету “Про податок на промисел”.

У разі збільшення терміну продажу товарів до семи днів ставка податку
подвоюється і становить 20 відсотків від сумарної вартості товарів, але
не менше розміру двох мінімальних заробітних плат.

Для отримання одноразового патенту на право продажу товарів громадянам
необхідно звернутися в державну податкову інспекцію за місцем
проживання, а для тих, хто не має постійного місця проживання в Україні,
– за місцем продажу товарів. У податковій інспекції необхідно заповнити
декларацію за встановленою формою, в якій вказується:

– прізвище, ім’я, по батькові громадянина;

– його адреса;

– назва, кількість, ціна за одиницю кожного найменування товару, який
підлягає продажу за одноразовим патентом;

– визначається загальна сума товарів, які підлягають продажу.

Звернімо увагу на порядок заповнення декларації, а точніше, на
визначення цін на товари. Податкові органи не мають права диктувати або
вказувати, за якими цінами декларувати ті чи інші товари. Ціна на
товари, які вказуються в декларації, визначається тільки громадянином,
який має намір придбати одноразовий патент.

На підставі поданої декларації податковий орган визначає суму плати за
одноразовий патент від сумарної вартості задекларованих товарів, яка
становить 10 або 20 відсотків залежно від терміну реалізації товарів
(три або сім днів). Визначена сума податку підлягає сплаті в бюджет до
одержання патенту та до початку здійснення торгівлі.

Після пред’явлення квитанції про сплату податку на промисел податковий
орган видає громадянину одноразовий патент на право здійснення торгівлі.
При цьому відповідальний працівник податкового органу зазначає в патенті
найменування кожного товару, який задекларований громадянином в
декларації і, відповідно, підлягає реалізації, та кількість кожного
найменування товару. Ціна та вартість товару, який підлягає продажу, в
одноразовому патенті не вказуються. В патенті вказуються додатково
тільки сума внесеної плати за одноразовий патент та термін дії патенту.

Щодо відповідальності за порушення порядку торгівлі за одноразовим
патентом, то адміністративні стягнення передбачено тільки за порушення
терміну дії одноразового патенту та здійснення продажу товарів, не
зазначених у деклараціях, а відповідно, і в патентах. Розбіжності
продажних і задекларованих цін законодавство не визначає як порушення, і
тому санкції не накладаються.

Деякі стягнення при порушенні податку на промисел:

Продаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушенням
терміну їх дії чи продаж товарів, не зазначених в деклараціях.

Адміністративні штрафи від 1 до 10 розмірів установленого чинним
законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів на місяць.

Ст. 6 ДКМУ “Про податок на промисел”

Ті ж дії, вчинені повторно протягом року після накладення
адміністративного стягнення.

Адміністративні штрафи від 10 до 20 розмірів установленого чинним
законодавством н.м.д. на місяць.

3. Деякі аспекти оподаткування фізичних осіб, що займаються продажем
товарів

Деякі аспекти по оподаткуванні фізичних осіб, що в якійсь мірі зачіпають
податок на промисел, викладено в Законі України «Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності»:

1.Установити, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності
запроваджується для таких суб’єктів малого підприємництва:

фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх
сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких
від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує
500 тис. гривень;

юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої
організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік
середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг
виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не
перевищує 1 млн гривень.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб’єктів малого
підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами
статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що
працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників
представництв, філій, відділень та інших відособлених підрозділів.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається
сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на
розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу
продукції (товарів, робіт, послуг).

Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, які перейшли на
спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права
застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім
готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від
реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих
фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

2. Суб’єкти малого підприємництва – фізичні особи мають право самостійно
обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання
свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних
осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації
залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та
більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа – суб’єкт малого підприємництва здійснює
кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні
ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується
єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з
використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності
членів його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків
за кожну особу.

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа, яка сплачує єдиний
податок, звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та
перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою
заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових
відносинах, включаючи членів його сім’ї.

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа сплачує єдиний
податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий
рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після
надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджету – 43 відсотки;

до Пенсійного фонду України – 42 відсотки;

на обов’язкове соціальне страхування – 15 відсотків (у тому числі до
Державного фонду сприяння зайнятості населення – 4 відсотки) для
відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених
народженням та похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що
обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного
оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та
осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума
єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних
податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, які
перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї,
які беруть участь у підприємницькій діяльності.

3. Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, який перейшов на
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає
одну з наступних ставок єдиного податку:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану
вартість згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”;

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану
вартість до складу єдиного податку.

Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи сплачують єдиний
податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий
рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після
надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до Державного бюджету України – 20 відсотків;

до місцевого бюджету – 23 відсотки;

до Пенсійного фонду України – 42 відсотки;

на обов’язкове соціальне страхування – 15 відсотків (у тому числі до
Державного фонду сприяння зайнятості населення – 4 відсотки) для
відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у
зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених
народженням та похованням.

Платники єдиного податку – юридичні особи ведуть податковий облік за
тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.

4. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів
малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою
оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на
вибір суб’єкта малого підприємництва.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку
встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними
на всій території України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної
податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб’єкт малого
підприємництва – юридична особа обов’язково зазначає, яку ставку єдиного
податку ним обрано.

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного
(податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених
податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий)
період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом десяти робочих
днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або
надати письмову мотивовану відмову.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та
звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування
суб’єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного
звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної
заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів
до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню
відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб’єктами малого
підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією
України.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період
(квартал) суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи подають до
органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що настає за
звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку,
акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6
відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також
платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з
позначкою банку про зарахування коштів.

Суб’єкт малого підприємництва – юридична особа зобов’язана вести книгу
доходів та витрат і касову книгу.

5. У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник
єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування,
обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність
обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного
податку згідно із законодавством України.

6. Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є
платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала
спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб’єктів малого
підприємництва);

плати (податку) за землю;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

збору до Державного інноваційного фонду;

збору на обов’язкове соціальне страхування;

відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання
автомобільних доріг загального користування України;

комунального податку;

податку на промисел;

збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

плати за патенти згідно із Законом України “Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності”.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого
підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх
реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування,
обліку та звітності, вважаються суб’єктами спрощеної системи
оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх
державну реєстрацію.

Суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи – платники єдиного
податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові
апарати для проведення розрахунків із споживачами.

Порядок ведення спрощеного обліку та звітності суб’єктами малого
підприємництва відповідно до цього Указу затверджується Міністерством
фінансів України.

7.Дія цього Указу не поширюється на:

суб’єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону
України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” в
частині придбання спеціального патенту;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та
небанківські фінансові установи;

суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що
належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб’єктів,
які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються
підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють
торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними
матеріалами;

4. Недоліки та переваги податку на промисел

Сплата податку на промисел шляхом придбання одноразового патенту не
надає його платникам великих можливостей щодо продажу товару та
отримання доходів, зокрема:

– надто короткий термін для реалізації товару (три або сім днів);

– податок сплачується незалежно від того, чи товар реалізований, чи ні;

– поверненню податок не підлягає незалежно від того, чи патент був
використаний, чи ні;

– податок визначається не з розрахункового доходу, а з розрахункової
вартості товарів, що підлягають продажу;

– високий мінімальний розмір податку (74 грн) (якщо не враховувати
“поправок до Декрету”, введених окремими податковими інспекціями);

– патент можна придбати не більше 4-х разів протягом календарного року.
При здійсненні торгівлі більше чотирьох разів такі платники повинні
зареєструватися як суб’єкти підприємницької діяльності.

Як свідчить практика, громадяни України одноразові патенти для торгівлі
на ринках, як правило, не викуповують. Такі патенти найчастіше вибирають
іноземні громадяни та особи без громадянства, які прибувають в Україну з
метою реалізувати товар і волею долі на ринку зустрічаються з
представниками податкової інспекції. Не виключено, що одноразовий патент
податківці можуть видати особі, яка здійснювала торгівлю взагалі без
документів як на право торгівлі, так і таких, що засвідчують саму особу.
У таких випадках податківці відчувають, що притягнути до
адміністративної відповідальності таку особу складно, а порушник,
відчуваючи вину, може погодитися на сплату податку на промисел і вибрати
одноразовий патент.

Переваги. З іншого боку, при здійсненні окремих операцій можна
використати і переваги одноразового патенту.

Наприклад, при реалізації фізичною особою наперед відомому покупцю
(юридичній особі) великої партії товарів, устаткування, основних засобів
тощо, на які відсутні документи на їх придбання чи ввезення;

– при сплаті 10 відсотків податку на промисел від вартості реалізованого
товару з такої особи при виплаті коштів не утримується 20 відсотків
прибуткового податку, вона не виступає платником інших видів податків та
зборів. Сума одержаного доходу не включається до сукупного річного
доходу.

Для проведення реєстрації підприємницької діяльності фізичні особи
подають до органу державної реєстрації такі документи:

– реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про
державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності (бланками
реєстраційних карток громадян забезпечують органи державної реєстрації);

– дві фотокартки, як правило, розміром 3х4;

– довідку (чи її копію) про включення до Державного реєстру фізичних
осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів. Така довідка
видається державною податковою інспекцією за місцем проживання громадян;

– документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію;

– пред’являють документ, що посвідчує особу.

Громадяни, які систематично займаються або планують займатися
торговельною чи будь-якою іншою діяльністю, повинні зареєструватися як
суб’єкти підприємницької діяльності. Державна реєстрація суб’єктів
підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської,
районної або районної в місті ради народних депутатів за місцем
проживання громадянина або місцем здійснення підприємницької діяльності.

Плата за державну реєстрацію для громадян-підприємців встановлена в
розмірі 1,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (25,50 грн). За
реєстрацію змін (доповнень) видів діяльності чи інших реквізитів у
свідоцтві встановлена плата в розмірі 30 відсотків реєстраційного збору,
що становить 6,65 грн. За прискорену (протягом одного дня) державну
реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності сплачується потрійний
розмір відповідного реєстраційного збору (76,50 грн).

Протягом п’яти днів орган державної реєстрації повинен видати заявнику
оригінал свідоцтва про державну реєстрацію з трьома його копіями.

Для одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів підприємець
подає органу внутрішніх справ копію свідоцтва про державну реєстрацію,
два примірники зразків печаток і штампів, які затверджуються підприємцем
і додаткового погодження не потребують, а також документ, що підтверджує
внесення плати за видачу дозволу на виготовлення печаток і штампів.

Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, як і юридичні особи
(підприємства), мають право здійснювати будь-які види діяльності,
зазначені у свідоцтві про державну реєстрацію. Державні органи, що
здійснюють реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, не мають
права обмежувати фізичних осіб одним чи двома видами діяльності. Для
здійснення підприємницької діяльності фізичні особи мають право
відкривати розрахункові, валютні та інші рахунки в установах банків,
укладати різного роду договори, залучати до здійснення підприємницької
діяльності найманих працівників, виписувати накладні, рахунки та інші
документи, пов’язані зі здійсненням підприємницької діяльності.

На види діяльності, які підлягають ліцензуванню, патентуванню, фізичні
особи – суб’єкти підприємницької діяльності повинні одержати відповідні
документи на загальних підставах.

Схема 1

Здійснення підприємницької діяльності громадянами без створення
юридичної особи

INCLUDEPICTURE \d “42shem.gif”

Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності не можуть бути
платниками податку на промисел, відповідно вони на здійснення діяльності
(торгівлі) не можуть отримати одноразовий патент.

Висновки

Як видно з усього вищеописаного податок на промисел відіграє дуже
важливу роль. В час економічних негараздів в Україні дуже велика
кількість фізичних осіб зайнялась дрібною торгівлею, основним чином
перепродажем товарів курсуючи при цьому по всіх куточках України та за
її межами. Податок на промисел та порядок його сплати визначає правову
базу для опадаткування таких осіб. Розглянуті недоліки податку
показують, що податок на промисел має на даний момент не найкращий
вигляд і потребує змін і доповнень.

Список літератури:

Про податок на промисел КМ України , Декрет КМ № 24-93 від 17.03.93

Про затвердження Порядку справляння податку на промисел з фізичних осіб,
які здійснюють продаж власних автотранспортних засобів [ГДПІУ] [864].
Головна державна податкова інспекція , Наказ, Порядок № 73 від 22.08.95

Указ Президента України від 3 липня 1998 року №727 “Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”

Гірський М. Підприємницька діяльність // ГК – №42, жовтень 1999 року.

НОВІ ДОКУМЕНТИ// ГК – №28, липень 1999р.

КОНТРОЛЮЮЧІ ОРГАНИ.//ГК – №41, жовтень 1999р.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020