.

Організація обліку, аналізу та аудиту власного капіталу підприємства (товариства) (диплом)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
2623 51812
Скачать документ

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку, аналізу і аудиту власного

капіталу підприємства

Визначення і функції власного капіталу. Складові

власного капіталу

Характеристика статей власного капіталу і порядок

відображення їх у балансі

Розділ 2. Організація обліку власного капіталу

2.1. Організація побудови облікового процесу та відображення

облікової інформації

2.2. Організація технології облікового процесу власного

капіталу

Розділ 3. Аналіз власного капіталу

3.1. Аналіз доходності власного капіталу

3.2. Аналіз структури і вартості капіталу

Розділ 4. Аудит власного капіталу

4.1. Управління власним капіталом

4.2. Аудит формування і використання капіталу у

підприємницькій діяльності

4.3. Організація аудиту правильності складання Звіту про

власний капітал

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Успіх фінансово-господарської діяльності будь-якого суб’єкта економічної
діяльності в ринкових умовах залежить насамперед від правильної побудови
організації обліку, аналізу і аудиту.

Ринкові умови господарювання висувають нові вимоги до організації
бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту на підприємствах України.
Поступово реалізується державна програма реформування системи
бухгалтерського обліку, у рамках якої прийнято Закон України “Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999
року за №996-ХІХ, створена система національних положень (стандартів)
бухгалтерського обліку, затверджено і діє новий План рахунків
бухгалтерського обліку.

Національна система бухгалтерського обліку на основі стандартів дасть
змогу забезпечити зважене використання стандартів з врахуванням
економіко-правового середовища та стану ринкових відносин в Україні.

Гармонізація національної системи бухгалтерського обліку може
проводитись на основі національних стандартів фінансової звітності,
оскільки вони відображають умови ринкової економіки, мають національне
визнання, сформувались на основі компромісу системи обліку, що
застосовується в країнах з розвинутою ринковою економікою і дають змогу
забезпечити більшу порівняльність обліково-звітної інформаціі, яку
представляють українські і зарубіжні суб`єкти господарювання.

На думку професора І. Павлюка суть змін у бухгалтерському обліку – це
перехід від бухгалтерського обліку, який задовольняв потреби в
інформаціі планової соціалістичної економіки, до бухгалтерського обліку,
що відповідає вимогам ринкової економіки та національним стандартам
бухгалтерського обліку1..

Під власним капіталом слід розуміти ту частину в активах підприємства,
яка залишається після вираховування його зобов`язань. Цей підхід часто
називають залишковим принципом визначення капіталу. Таким чином
підкреслюється, що зобов`язанням перед кредиторами відносно активів
підприємства надається перевага порівняно з вимогами власників капіталу.

Формування власного капіталу буде розглянуто на прикладі товариства з
обмеженою відповідальністю “Лаки-Фарби”.

Метою даної дипломної роботи є вивчення діючої системи організації
обліку, аудиту і аналізу власного капіталу на ТОВ “Лаки-Фарби”.

Завданням роботи було висвітлення і дослідження на ТОВ “Лаки-Фарби”
організації обліку, аналізу і аудиту власного капіталу на сучасному
етапі, а також ретельно розібратися із змінами, що відбулися в системі
обліку власного капіталу.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лаки-Фарби” створюється з метою
одержання прибутків на користь Засновників, трудового колективу та
суспільства.Товариство є юридичною особою згідно з законодавством
України.Товариство набуває прав і обов`язків з дня його державної
реєстраціі у встановленому законодавством порядку.

Товариство має право від свого імені укладати договори, набувати
майнових і особистих немайнових прав та виконувати обов`язки, пов`язані
з його діяльністю, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному та
третєйському судах.

Товариство має право здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка
не суперечить законодавству України і відповідає цілям, зазначеним
Статутом.

Товариство керується в своїй діяльності Установчим договором та Статутом
товариства. У разі суперечливості Установчого договору і Статуту
перевагу мають положення Установчого договору. Зміни до Установчого
договору і Статуту вносять за одноголосним рішенням зборів Засновників,
на яких присутні всі засновники ( їх представники ).

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий та інші, включаючи
валютний, рахунки в установах банку; печатку, взірець якої
затверджується його вищим органом управління – зборами Учасників.

Товариство відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном.
Засновники зазнають збитків у межах своїх вкладів. Засновники, які не
повністю внесли вклади, відповідають за зобов`язаннями товариства в
межах невнесеної частки вкладу. Перенесення стягнення на частку
Засновника у статутному капіталі згідно з його власними зобов`язаннями
неприпустиме. При недостатності майна Засновника для покриття його
боргів кредитори вправі вимагати виділення частки боржника у порядку,
передбаченому чинним законодавством. Засновники не мають відособлених
прав на окремі об`єкти, що входять до складу майна товариства, в тому
числі і на об`єкти, внесені у вигляді вкладу.

Учасник має право протягом всього строку дії Установчого договору
уступати свій внесок (частку внеску) у Статутний фонд іншому Учаснику,
третій особі, внесок Учасника може бути придбаний самим Товариством.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лаки-Фарби” здійснює слідуючі
види діяльності:

1) загальнобудівельні організаціі (виробництво та установка підвісних
стель);

2) роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої
кооперації;

3) оптова торгівля фототоварами;

4) транспортно-експедиційні послуги.

Зовнішньоекономічна діяльність Товариства є часткою його діяльності.
Вона здійснюється на основі валютної самоокупності і
самофінансування. В питаннях зовнішньоекономічної діяльності Товариство
має право:

здійснювати експорт товарів і послуг по обслуговуванню юридичних осіб за
рубежем у відповідності до діючого законодавства;

здійснювати імпорт товарів і послуг, обумовлених контрактами і угодами,
в тому числі бартерні обміни;

створювати спільні підприємства із іноземними партнерами та іншими
організаціями Украіни;

приймати участь у міжнародних виставках і ярмарках;

відкривати свої представництва за кордоном та на території України;

погоджувати ціни на виготовлену продукцію;

для стимулювання виробництва у валюті проводити оплату працівників із
зароблених коштів.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку, аналізу і аудиту власного капіталу
підприємства

1.1. Визначення і функції власного капіталу. Складові власного капіталу

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається
після вирахування його зобов`язань.

Слід зазначити, що сума власного капіталу – це абстрактна вартість
майна, вона не є ні поточною ринковою, ні іншою оцінкою підприємства для
його власників, тобто не відображує поточну вартість прав власників
фірми. На величину власного капіталу суттєво впливають складові
облікової політики підприємства, що стосуються обраних принципів,
методів і процедур для визнання та оцінки елементів та статей балансу,
зокрема його активів та зобов`язань.

Водночас власний капітал є основою для початку і продовження
господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших
і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

довгострокового фінансування – перебуває у розпорядженні підприємства
необмежено довго;

фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування
ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь
незалежності та впливу його власника;

розподілу доходів і активів – частка окремих власників у капіталі є
основою при розподілі фінансового результату та майна в разі ліквідації
підприємства.

Крім того, в разі ліквідації підприємства, відображений у його балансі
власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин
відповідальності і захисту прав кредиторів, а при наданні кредиту, за
інших однакових умов, перевага надається підприємствам з меншою
кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

Оскільки підприємство створюється з метою отримання прибутку, то
реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Згідно з концепцією збереження фінансового капіталу прибуток
заробляється підприємством тільки за умови, якщо грошова сума чистих
активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок
періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників
протягом цього періоду.

Загальна сума власного капіталу може бути визначена за відомою
формулою: К=А-З, однак, користувачі фінансової звітності потребують
більш докладної інформації про його склад та зміни, що відбулися
протягом звітного періоду. Така інформація забезпечить зацікавлених осіб
даними про ефективність управління підприємством і надасть акціонерам,
кредиторам та іншим інвесторам відомості щодо динаміки та перспективи їх
економічних прав. Виходячи з цього, фінансова звітність має надавати
інформацію про:

джерела капіталу підприємства;

правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу;

обмеження щодо розподілу дивідендів;

пріоритетність прав на майно підприємства в разі його ліквідації.

Джерелами утворення власного капіталу є:

1) внески власників підприємства у вигляді грошових коштів та інших
активів;

2) накопичення суми нерозподіленого прибутку, що залишається на
підприємстві.

Власний капітал може збільшуватись внаслідок конвертування зобов`язань,
а також збільшення вартості активів, не пов`язанного із підвищенням
заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів),
одержання активів у формі дарчого капіталу.

Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без
визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками),
накопичені впродовж строку існування підприємства суми реінвестованого
чистого прибутку, а також дарчий капітал. Тому за формою власний капітал
поділяється на три категорії:

1) інвестований (вкладений або сплачений капітал);

2) дарчий капітал;

3) нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх
номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також
може бути поділений на джерела утворення.

Нерозподілений прибуток – це частина прибутку, отриманого внаслідок
ефективної діяльності підприємства, що не була розподілена між
акціонерами, а знову інвестована у підприємство.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяють на:

статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і
підлягає обов`язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих
одиниць;

додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений капітал,
дарчий капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Статутний (реєстрований) і додатковий (нереєстрований) капітал
виконують різні функції. Так, статутний капітал – це первісне джерело
інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового
капіталу, він забезпечує регулювання відносин власності і управління
підприємством, його розмір не може бути меншим від встановленої
законодавством суми.

Дані про власний капітал подаються в окремому розділі балансу, у
розрізі його складових, відповідно до вимоги повного розкриття
інформації. Зміни, що відбулися у складі власного капіталу протягом
звітного періоду, показують у спеціальному звіті про власний капітал.
Форма, зміст та вимоги щодо розкриття інформації в цьому звіті
встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5.

1.2. Характеристика статей власного капіталу і порядок відображення їх у
балансі

Статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна
вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу
підприємства.

Пайовий капітал – сума пайових внесків членів спілок та інших
підприємств, що передбачена установчими документами.

Рахунок та стаття балансу “Пайовий капітал” застосовуються кредитними
спілками, колективними підприємствами, підприємствами споживчої
кооперації та іншими, в яких частина власного капіталу формується у
вигляді пайових внесків.

Джерелом формування пайового капіталу є обов`язкові та додаткові пайові
внески, які надходять від індивідуальних та колективних членів.

Розміри обов`язкових пайових внесків визначаються загальними зборами
пайовиків, виходячи із потреб у власних оборотних коштах. Обов`язкові
пайові внески підлягають поверненню пайовикам при вибутті із членів
підприємства або в разі ліквідації останнього. Сума що підлягає
поверненню, визначається з урахуванням фінансового стану і боргових
зобов`язань підприємства.

Додаткові пайові внески вносяться пайовиками на добровільних засадах з
метою забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства і
підлягають повному або частковому поверненню за бажанням пайовика згідно
з його заявою.

Щороку при розподілі прибутку на обов`язкові і додаткові пайові внески
за рішенням зборів пайовиків нараховуються дивіденди, які за згодою
власників можуть бути зараховані на поповнення паю.

Додатковий вкладений капітал – сума, на яку вартість реалізації
випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

У цій статті балансу акціонепні товариства показують суму, на яку
вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.
Емісійний дохід обліковуватиметься на одноіменному субрахунку, який
передбачається відкривати до рахунку “Додатковий капітал”.

Інший додатковий капітал – сума дооцінки необоротних активів, вартість
активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або
фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

У балансі сума додаткавого капіталу розкривається двома статтями:
“Додатковий вкладений капітал” та “Інший додатковий капітал”, тобто
окремо відображаються емісійний дохід та інші складові додаткового
капіталу.

Резервний капітал – сума резервів, створених відповідно до чинного
законодавства або засновницьких документів за рахунок нерозподіленого
прибутку підприємства.

Резервний капітал створюється в акціонерному товаристві за рахунок
прибутку після сплати податків та всіх обов`язкових платежів у розмірі,
встановленому засновницькими документами, але не менше від 25
відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поповнення
резервного капіталу вказують в установчих документах, але він не може
бути меншим від 5 відсотків суми чистого прибутку.

Резервний капітал призначено на покриття непередбачених

витрат, збитків, на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації.
Залишки невикористаних коштів переходять на наступний рік.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума прибутку, яка
реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це
прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам
та формування резервного капіталу.

Суму нерозподіленого прибутку на кінець поточного року розраховують
таким чином: нерозподілений прибуток за попередній рік + чистий прибуток
за поточний рік – відрахування (якщо такі здійснюються) на поповнення
резервного капіталу.

Суму непокритого збитку подають у дужках та вираховують при визначенні
підсумку власного капіталу.

Неоплачений капітал – сума заборгованості власників (учасників) за
внесками до статутного капіталу.

При створенні акціонерного товариства після прийняття рішення про
випуск акцій і оголошення підписки на них всю суму зареєстрованого
статутного капіталу відображують за новою методикою бухгалтерського
обліку як неоплачений капітал:

Дт рахунку “Неоплачений капітал”

Кт рахунку “Статутний капітал”

Фактичне надходження внесків засновників та учасників акціонерного
товариства зменшує їх заборгованість за акції, на які вони підписались,
і у фінансовому обліку відображається по кредиту рахунку “Неоплачений
капітал”. Дебетуються при цьому рахунки матеріальних цінностей,
нематеріальних активів, грошових коштів (у національній або іноземній
валюті) відповідно до форми здійснених внесків. Майно, передане в
натуральній формі у власність підприємства в рахунок оплати акцій,
оцінюється за домовленістю учасників. Підставою для відповідних записів
у бухгалтерському обліку є документи, що засвідчують факт передавання
об`єктів акціонерному товариству.

Акціонерне товариство має праву викупити у акціонерів оплачені
ними акції з метою їх наступного анулювання, перепродажу чи
розповсюдження серед своїх працівників. Викуплені акції повинні бути
реалізовані або анульовані протягом року. В цей період розподіл прибутку
акціонерного товариства здійснюється без врахування вилучених із обігу
власних акцій. Для обліку вилученого капіталу вводяться одноіменний
рахунок і стаття в балансі.

Вилучений капітал – фактична собівартість акцій власної емісії або
часток, викуплених товариством у його учасників.

Викуплені акції відображаються за ціною придбання:

Таблиця 1.2.1.

Відображення викупу акцій за ціною придбання

Кореспонденція рахунків Методологія обліку

стара нова

Дт рахунку “Інші грошові

кошти” “Вилучений капітал”

Кт рахунку “Каса” або “Рахунки в банках”

У балансі сума вилученого капіталу подається у дужках і підлягає
вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Якщо балансова вартість вилучених акцій перевищує їхню номінальну
вартість, то різниця списується як збільшення по статті “Додатковий
вкладений капітал”. Навпаки, від`ємна різниця зменшує цю статтю, а в
разі відсутності кредитового сальдо на відповідному рахунку визнається
як витрати періоду, у якому було здійснено анулювання акцій.

За подібною схемою відображується і повторний випуск акцій в обіг.

Якщо вилучені акції анулюються – зменшується статутний капітал і на
суму номінальної вартості акцій здійснюється запис:

Таблиця 1.2.2.

Відображення зменшення статутного капіталу при анулюванні акцій

Кореспонденція рахунків Методологія обліку

стара нова

Дт рахунку “Статутний фонд” “Статутний капітал”

Кт рахунку “Інші грошові кошти” “Вилучений капітал”

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю
“Лаки-Фарби” формується із внесків його учасників і засновників.
Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю займає
особливе положення серед його власних коштів і забезпечує підприємству
можливість ведення власної (незалежної) підприємницької діяльності.
Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю не може бути
меншим від суми, еквівалентної на момент його створення 625 мінімальним
заробітним платам.

На час реєстрації кожний з учасників зобов`язаний внести не менше 30 %
свого внеску, що підтверджується документом, виданим банківською
установою. Для розміщення грошових коштів, які беруть участь у
формуванні статутного капіталу до повної реєстрації підприємства,
відкривається тимчасовий поточний рахунок в установі банку.

Для відкриття тимчасового рахунка необхідно подати до установи банку
такі документи:

заяву про відкриття рахунка, підписану одним із засновників, якому
загальними зборами доручено оформлення документів;

копію засновницького договору, засвідчену нотаріально.

Сума внесених учасниками коштів до статутного капіталу ТОВ “Лаки-Фарби”
має відповідати сумі, зазначеній у засновницьких документах. Перевищення
внеску може бути розцінене як сума безповоротно отриманої допомоги, яку
буде включено до валового доходу згідно з п.п. 4.1.6. Закону про
прибуток. У свою чергу несвоєчасна сплата внеску призводить до
накладення штрафних санкцій у розмірі 10 % річних від
недовнесеної суми за весь час прострочення. Відповідно до п.п. 4.1.6.
Закону про прибуток отримана сума пені за несвоєчасну сплату внеску до
статутного капіталу включається до складу валового доходу.

Операції з передачі основних фондів як внеску до статутного капіталу
юридичних осіб для формування їх цілісного майнового комплексу в обмін
на їхні корпоративні права не є об`єктом оподаткування, тобто операція
із внесення до статутного капіталу основних фондів, що беруть участь у
виробничому процесі товариства з обмеженою відповідальністю, не є
об`єктом для обкладення податком на додану вартість.

Якщо учасник вносить до статутного капіталу матеріальні цінності, які
не є основними фондами, то при їхній передачі він відображає податкові
зобов`язання продавця щодо податку на додану вартість виходячи з оцінної
вартості таких цінностей, яка не повинна бути нижче звичайної.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лаки-Фарби” може збільшувати
статутний капітал лише після внесення всіма учасниками в повному розмірі
своїх внесків, зменшення ж статутного капіталу можливе у разі
відсутності заперечень кредиторів товариства.

Будь-які, навіть передбачені засновницькими документами підприємства,
зміни статутного капіталу, не зареєстровані у встановленому порядку,
призводят до покарання у вигляді адміністративних штрафів за порушення
обліку і звітності, але, крім того, державна реєстрація такого
підприємства може бути анульована, а саме підприємство ліквідоване.

Статтею 16 Закону України про господарські товариства застережено, що
рішення товариства про зміну розміру статутного

капіталу набуває чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру,
але для товариства з обмеженою відповідальністю цей термін при зменшенні
статутного капіталу збільшується до трьох місяців.

Збільшення статутного капіталу за умови повного формування раніше
оголошеної величини встановлюється одностайним рішенням загальних зборів
учасників. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю
“Лаки-Фарби” може бути збільшено за рахунок: додаткових внесків
учасників, належних учасникам дивідендів, нерозподіленого прибутку.

Зменшення статутного капіталу можливе до величини не нижче мінімального
розміру, розрахованого виходячи із ставки мінімальної заробітної плати,
діючої на час створення товариства, а не на час відповідної зміни
статутного капіталу.

Зменшення статутного капіталу можливе також при виході або виключенні
учасника зі складу товариства.

Розділ 2. Організація обліку власного капіталу

2.1. Організація побудови облікового процесу та відображення облікової
інформації

Обліковий процес ТОВ “Лаки-Фарби” складається з багатьох блоків, які
повинні бути конкретизовані і представлені у технологічних та
структурних аспектах.

Конкретизація технології облікового процесу ТОВ “Лаки-Фарби” у кожному
окремому випадку залежить від складу об’єктів управління, сукупності
операцій, технічних засобів обробки та перетворення даних у систему
показників.

Склад об’єктів управління визначається галузевою (промисловість,
сільське господарство, будівництво тощо), рівневою (бригада, ділянка,
цех, ферма, підприємство, асоціація) ієрархією та іншими ознаками
господарської ланки.

У межах основних господарських формувань — підприємств — середнього
масштабу на організацію технології облікового процесу впливають: вид
діяльності (основна, допоміжна, обслуговуюча, забезпечуюча), структура
організації виду діяльності (цехова або безцехова), характер технології
(перервна або безперервна).

Як було зазначено, основу технології облікового процесу ТОВ “Лаки-Фарби”
формують операції, які поділяють на три види (категорії): механічні,
переробні, творчі. Типи операцій дають змогу вдосконалювати структуру
облікового процесу, визначити виконавські місця, правильно
організовувати розподіл та кооперацію праці, нормувати працю виконавців,
будувати графіки процесів.

Сукупність операцій формує інформаційну процедуру. Кілька інформаційних
процедур утворюють облікову фазу обробки. Фази формують облікові
ділянки, що визначають обліковий процес, його етапи. Основними етапами
облікового процесу є первинний, поточний та підсумковий.

При організації технології облікового процесу на ТОВ “Лаки-Фарби” слід
відрізняти технологічні прийоми, які відображують обробку інформації,
від методологічних правил, що визначають метод обліку. Це дуже важливо
при застосуванні ЕОМ, коли значну частину облікових робіт передають на
машинне виконання. Річ у тім, що виконання облікових робіт за допомогою
ЕОМ призводить до значних змін у технології, операціях, процедурах,
фазах, проте при цьому не змінюється структурна побудова обліку.

На кожному етапі основними об’єктами організації облікового процесу є
облікові номенклатури, носії облікових номенклатур, рух носіїв,
технологія процесу та забезпечення облікового процесу.

Першим етапом облікового процесу на ТОВ “Лаки-Фарби” є первинний облік.
Його зміст становлять: первинне спостереження, тобто сприйняття
господарського факту (явища або процесу), вимірювання у натуральному та
вартісному вираженні, фіксація у носіях облікової інформації —
документах.

Сприйняття та вимірювання можливі лише тоді, коли об’єкти обліку
конкретизовані у вигляді облікових номенклатур. Тому першим об’єктом
організації первинного обліку є облікова номенклатура.

Організація облікових номенклатур на ТОВ “Лаки-Фарби” включає два види
робіт: вибір (або формування) та складання переліку.

Фіксація облікової номенклатури (даних) здійснюється у будь-якому носії
(документі або його замінювачі), що потребує попереднього відбирання їх.

Велика кількість та різноманітність документів ТОВ “Лаки-Фарби”
зумовлюють потребу систематизації їх. Звідси окремим питанням
організації первинного обліку є формування по-темних альбомів первинних
документів товариства.

Сприйняття, вимірювання та фіксація господарських фактів здійснюються
виконавцями у різні періоди. Тому при організації первинного обліку
заздалегідь визначають рух первинних документів.

Досвід показує, що на утворення первинних носіїв інформації (документів)
витрачають приблизно 40—60 % загального часу, у зв’язку з чим важливим
моментом організації є максимальне скорочення трудових витрат на цьому
етапі облікового процесу.

Важливим об’єктом організації первинного обліку є забезпечення його
нормального функціонування, для чого потрібні технічні засоби
оргтехніки, обчислювальна техніка, носії інформації.

Поточний облік (реєстрація даних первинного обліку у системі рахунків—в
облікових реєстрах) — це другий етап облікового процесу. На його
здійснення витрачають майже половину часу при ручній обробці. Це
свідчить про те, що його організація є дуже важливим об’єктом.

Під поточним обліком розуміють обробку, реєстрацію і запис даних
первинного обліку, тобто носіїв інформації, в облікові реєстри,
групування та перегрупування їх з метою одержання потрібної результатної
інформації.

Багато операцій поточного обліку можна умовно об’єднати у такі види:
реєстрація (запис); арифметичні дії (додавання, віднімання, множення,
ділення, розрахунки) ; групування та перегрупування даних. Кожний вид
операцій складається з окремих робіт, кількість яких залежить від
конкретних умов, і насамперед від технічної озброєності працівників
обліку, наявності обчислювальної техніки, її виду, типу.

Поточний облік як частина облікового процесу зумовлює ті організаційні
елементи, сукупність яких формує його як об’єкт організації. Цими
об’єктами є облікові номенклатури поточного обліку (дані, показники),
носії облікових номенклатур (облікові реєстри і документи, які складають
на цьому етапі облікового процесу); документооборот та забезпечення
облікового процесу.

Кожний об’єкт організації складається з різних видів робіт, їхній зміст
і відрізняє ці об’єкти від об’єктів організації первинного обліку, які
мають ту саму назву. Нового змісту набувають номенклатури поточного
обліку. Основними видами носіїв інформації (номенклатури) є облікові
реєстри.

Бухгалтерський облік на ТОВ “Лаки-Фарби” не тільки інформує про стан і
зміни господарства, його елементи, здійснює контроль за наявністю,
рухом, використанням об’єктів господарювання, а й виконує функцію оцінки
результативності роботи. Досягають цього на основі узагальнення даних на
підсумковому етапі. Підсумковий етап облікового процесу дає змогу мати
дані про результати роботи за місяць, квартал, півріччя, рік.

Підсумковий етап облікового процесу на ТОВ “Лаки-Фарби” іноді називають
балансовим узагальненням (звітністю). Це заключний етап облікового
процесу, який можна охарактеризувати як упорядковану сукупність
операцій, з фор-.мування показників, що відображують результати
виробничої й господарської діяльності підприємства за певний період.

Організація підсумкового обліку залежить від якості організації
первинного та поточного обліку товариства.

Формування підсумкових показників складання звітних форм — це досить
трудомісткий процес. Слід мати на увазі, що він відбувається за відносно
короткий період. За цей час треба підготувати кілька складних
показників, заповнити різні звітні форми, підготувати аналітичні
висновки, пояснення тощо.

Складність організації цього -етапу облікового процесу ще й у тому, що
крім облікових даних, показників первинного та поточного обліку
необхідні дані планування, нормування, фінансів, оперативного та
статистичного обліку, а також попередніх звітних періодів. Наявність цих
даних і показників дає можливість не тільки оцінити результати роботи
господарства, а й виявити тенденцію розвитку. На цьому етапі облікового
процесу до роботи залучають працівників інших економічних служб
господарства — планової, праці, фінансової.

Підсумковий облік як етап облікового процесу визначає об’єкти, які мають
бути організовані: номенклатуру, носії номенклатури, рух носіїв та
забезпечення об-.ліку.

Отже, незалежно від технічних засобів технологія облікового процесу ТОВ
“Лаки-Фарби” в усіх випадках передбачає такі об’єкти організації:
номенклатуру, носії даних, рух носіїв, забезпечення процесу. Характерним
при цьому є те, що зазначені об’єкти організації використовуються на
всіх трьох етапах облікового процесу — первинного, поточного і
підсумкового обліку.

Структура облікової інформації ТОВ “Лаки-Фарби”. Облікова інформація
характеризується складною структурою. Мінімальною структурною одиницею,
яка не підлягає подальшому смисловому поділу, є реквізит. Розрізняють
два, види реквізитів: реквізити-ознаки та реквізити-основи. Перші
характеризують якісну, а другі — кількісну сторону обліковуваних
об’єктів — господарських фактів, явищ та процесів. Прикладом
реквізитів-ознак є: номер документа, назви матеріалу і постачальника
тощо, а реквізитів-основ — кількість матеріалів, що надійшли, сума тощо.

Реквізити-ознаки і реквізити-основи самостійного економічного значення
не мають, тому їх використовують тільки для повної характеристики
об’єкта обліку.

Кожний реквізит-основа разом з кількома реквізитами-ознаками утворюють
інформаційну сукупність, яку називають економічним показником
(наприклад, один рядок предметної частини будь-якого документа). Один
або кілька економічних показників утворюють носій економічної
інформації, — документ.

При формуванні облікових номенклатур підсумкового обліку слід пам’ятати,
що в окремих випадках звітні дані господарства заносять у зведену
звітність асоціації, фірми. Тому номенклатуру підсумкового обліку
формують з урахуванням цієї вимоги. При цьому виділяють номенклатуру,
яка використовуватиметься тільки для складання зведеного звіту і
внутрішніх потреб господарства.

Організація способів відображення носіїв облікової інформації на ТОВ
“Лаки-Фарби” потребує додержання трьох особливостей бухгалтерського
обліку як процесу.

Перша особливість бухгалтерського обліку як процесу полягає у тому, що
кожний господарський факт — явище або процес — має бути насамперед
зафіксований на носії як доказ, тобто як документ, що закріплено у
спеціальному законодавчому акті — Положенні про документи та
документооборот у бухгалтерському обліку. Основою для записів у
бухгалтерські облікові реєстри є тільки оформлені згідно з цим
Положенням документи.

Другою особливістю бухгалтерського обліку є те, що всі господарські
факти — явища та процеси — із первинних документів, тобто доказів про
реальність їх, підлягають обов’язковому запису (реєстрації) і
накопиченню в облікових реєстрах. Це означає, що облікові реєстри, після
того як у них буде зроблено записи про відповідні господарські факти та
інші математичні процедури додавання, віднімання та визначення нового
стану об’єкта обліку, стають автоматично носіями облікової інформації

Третя особливість бухгалтерського обліку полягає у тому, що облік як
процес не закінчується визначенням нового стану об’єкта в облікових
реєстрах, а підсумкові дані повинні бути перенесені із облікових
реєстрів у звітні форми, які після заповнення їх автоматично стають
носіями облікової (підсумкової, звітної) інформації.

Отже, характерні особливості бухгалтерського обліку як технологічного
процесу визначають три види способів відображення облікової інформації:
документи (докази) , облікові реєстри, звітні форми.

Разом з тим слід зазначити, що документи на ТОВ “Лаки-Фарби” формуються
не тільки на першому етапі, а й на етапі поточного і підсумкового
обліку. Наприклад, на етапі поточного обліку створюються первинні
документи про розподіл витрат на управління, різні бухгалтерські довідки
тощо. Треба враховувати також, що на етапі первинного обліку способами
відображення облікових даних і інформації є здебільшого документи, на
другому — облікові реєстри, на третьому — звітні форми.

Методика вибору технології відображення і носіїв облікової інформації.
Як було зазначено, основу технології відображення і вибору носіїв
облікової інформації на всіх етапах формують облікові номенклатури.
Важливими факторами при цьому є вид, склад, інформаційна місткість,
складність тощо

Вибір носіїв облікової інформації залежить від наявності технічних
засобів організаційної та обчислювальної техніки. Як відомо з курсу
«Теорія бухгалтерського обліку», в умовах ручної обробки інформації
матеріальними носіями даних та інформації є паперові, а при використанні
обчислювальної техніки, особливо мікро ЕОМ, — технічні (відео- і
машинограми, дискети та ін.). Проте в усіх випадках господарські факти —
явища та процеси — повинні бути відображені за допомогою документів,
передбачених законодавчими акіами.

При організації технології та вибору носіїв облікової інформації слід
орієнтуватися на раціоналізацію облікового процесу. Раціональними
вважають носії інформації, які орієнтовані на контрольно-аналітичні
процеси, прості, не потребують складних процедур обробки

Вибору носіїв облікової інформації сприяє те, що багато паперових носіїв
розробляють централізовано: типові форми документів, облікові реєстри
(наприклад, журнально ордерної форми обліку тощо), звітні форми. Деякі
форми документів визначено нормативними актами, наприклад, касові
документи — правилами ведення касових операцій.

Якщо типових або уніфікованих документів немає, їх розробляють на
підприємствах відповідно до діючих положень, інструкцій та рекомендацій.

Організація відображення та вибору носіїв облікової інформації
первинного обліку ТОВ “Лаки-Фарби”. Як було зазначено, основним видом
носіїв облікової інформації на етапі первинного обліку є документ
(доказ). До бухгалтерських документів на ТОВ “Лаки-Фарби” ставлять такі
вимоги: наявність обов’язкових спеціальних реквізитів, забезпечення
контролю за господарськими фактами, виготовлення звітних даних,
зручність обробки, чіткість, компактність тощо

На вибір матеріальних носіїв документів впливають наявність технічних
засобів, обчислювальних машин, методика сприйняття первинних даних
(ручним, машинним, автоматичним способами тощо) До цієї роботи, крім
бухгалтерів, залучають працівників інших служб — фінансистів,
постачальників, плановиків.

Вибір форм первинних документів на ТОВ “Лаки-Фарби” полегшує наявність
типових і уніфікованих форм, виготовлених різними центральними органами
— банками, фінансовими органами та ін.

Якщо типових або уніфікованих форм первинних документів немає, їх
розробляють на підприємстві, погоджуючи з органами Міністерства
статистики України.

Основним напрямом удосконалення форм первинних документів е уніфікація
та стандартизація їх. Крім того, цьому сприяють заміна разових
документів накопичувальними, застосування багаторядкових і тривалого
використання, реєстрація операцій безпосередньо у реєстрах, створення
комплексних документів. Зменшення кількості документів скорочує облікову
процедуру.

В умовах використання мікроЕОМ, функціонування АРМ первинні дані слід
формувати в основному безпосередньо на технічних носіях (терміналах,
дисплеях), широко впроваджувати автоматичну фіксацію первинних даних,
вилучати постійні реквізити і використовувати бази даних (БД) і
розподілені бази даних (РБД).

Організація відображення та вибору носіїв облікової інформації поточного
обліку ТОВ “Лаки-Фарби”. Для того щоб одержати облікову інформацію,
сформувати різні показники про результати господарської діяльності ТОВ
“Лаки-Фарби” потрібні дані, зафіксовані на носіях первинної облікової
інформації — документах, які в подальшому слід зареєструвати відповідно
до економічного змісту їх та вимог управління у облікові реєстри
поточного обліку: відомості, журнали, журнали-ордери, машинограми тощо.

Облікові реєстри є основними, проте не єдиними способами відображення
облікової інформації поточного обліку на ТОВ “Лаки-Фарби”. Крім
облікових реєстрів на цьому етапі облікового процесу формують реєстри
розрахункового характеру, наприклад розрахунок розподілу витрат на
управління, визначення транспортно-заготівельних витрат, амортизації
основних засобів тощо. Тому на цьому етапі облікового процесу крім
облікових реєстрів використовують нові носії — розрахункові таблиці.

Крім облікових реєстрів та розрахункових таблиць у процесі поточного
обліку складають різні бухгалтерські довідки, наприклад про виправлення
допущених помилок, відображення в обліку результатів інвентаризації, що
мають індивідуальний характер.

Таким чином, на етапі поточного обліку використовують три види форм
відображення облікової інформації: облікові реєстри, розрахункові
таблиці та бухгалтерські довідки.

Вибір форм та технології відображення облікової інформації поточного
обліку. Запис господарських операцій із носіїв первинного обліку —
документів — до облікових реєстрів має здійснюватись відповідно до
заздалегідь встановлених правил. Ці правила визначаються способом
ведення записів, характером бухгалтерської проводки, ступенем
деталізації або укрупнення об’єкта обліку тощо. Співвідношення цих ознак
визначає форму облікових реєстрів, послідовність та прийом записів.

Співвідношення різних облікових реєстрів, їхня структура, прийоми і
послідовність записів, прийоми узагальнення кінцевих результатів
(показників) визначають форму поточного і власне всього бухгалтерського
обліку. Тому вибір форм поточного обліку — це практично вибір» форм
бухгалтерького обліку. У всіх випадках форми облікової інформації
поточного обліку повинні забезпечувати одержання необхідних даних для
управління тими чи іншими об’єктами господарювання, здійснення контролю
за станом та рухом господарських фактів — явищ — для аналізу діяльності
і реальної оцінки результатів роботи.

Вибір форм відображення облікової інформації для поточного обліку
здійснюється у розрізі топологічних підрозділів обліку — основних
засобів, матеріалів, оплати праці, а також видів форм (облікові реєстри,
розрахункові таблиці, бухгалтерські довідки). Цей вибір полегшується
тим, що з окремих форм обліку (наприклад, журнально-ордерної,
таблично-автоматизованої тощо) або видів розрахункових таблиць
(наприклад, розрахунок амортизації) розробляють типові або уніфіковані
форми.

Якщо з окремих форм не розроблені типові або уніфіковані форми або в
економічній літературі немає будь-яких рекомендацій, то їх розробляють у
самому господарстві відповідно до державних стандартів. У всіх випадках
розроблені облікові реєстри мають повністю відповідати вимогам
управління, контролю, аналізу для реальної оцінки результатів роботи.

Розрахункові таблиці та бухгалтерські довідки. Поточний облік пов’язаний
з виконанням великої кількості розрахунків. Розрахункові таблиці мають
індивідуальний характер. Методика і техніка розробки розрахункових
таблиць аналогічні вибору первинних документів.

Значна частина розрахункових таблиць рекомендована у централізованому
порядку. Разом з тим багато їх розробляють безпосередньо на
підприємствах.

Значний вплив на форми поточного обліку мають показники звітності. Для
того щоб з даних поточного обліку без додаткової роботи можна було
безпосередньо заповнити форми звітності, при розробці форм поточного
обліку попередньо вибирають показники звітності.

Організація вибору форм відображення та носіїв облікової інформації
підсумкового обліку. На цьому етапі готують два види носіїв: звітні
форми та розрахункові таблиці.

Звітні форми державної звітності розробляють на основі господарської
діяльності (промисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля
тощо). Для цього з альбомів типових форм вибирають відповідні форми
звітності.

Усі форми внутрішньої звітності на підприємствах розробляють за
загальною методикою, яку було розглянуто. Відібрані форми звітності
формують у робочі альбоми. При цьому окремо формують альбоми:

за видами — первинні документи, облікові реєстри, звітні форми;

по кожному топологічному підрозділу — облік основних засобів, облік
матеріалів, облік оплати праці тощо.

Робочі альбоми форм мають єдину структуру: титульний лист, перелік
звітних форм, самі форми, методичні вказівки щодо заповнення їх.

В умовах використання ЕОМ облікові реєстри та звітні форми складають за
заданою програмою і видають на технічних носіях (відео- і машинограмах
та ін.). Значна частина їх, особливо допоміжних, зовсім не видається на
дисплей або друкуючий пристрій, хоча за допомогою оператора-бухгалтера
вони можуть ‘бути видані на дисплей. Широко використовуються БД та РБД.

Методика складання робочих інструкцій. Загальні питання методики та
техніки складання форм звітності викладені у додатках до цих форм. Проте
там не враховані специфічні особливості конкретного господарства.
Наприклад, господарство може мати у складі підрозділи, які не є типовими
для нього, промислове підприємство може мати торговельні точки тощо.

У робочих інструкціях конкретизують служби, посадові особи, строки,
методику формування та деякі інші питання. Робочі інструкції сприяють
поліпшенню та упорядкуванню робіт із складання звітних форм1.

2.2. Організація технології облікового процесу власного капіталу

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про
власний капітал і розкриття такої інформації у фінансовій звітності
визначаються П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”, норми якого стосуються
підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності
(крім банків і бюджетних установ).

Основними завданнями організації обліку власного капіталу на ТОВ
“Лаки-Фарби” є:

1) забезпечення обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух
власного капіталу;

2) контроль за правильністю і законністю формування власного капіталу;

3) своєчасне, повне, правильне відображення розміру і всіх змін власного
капіталу;

4) контроль за раціональним розподілом прибутку за відповідними фондами;

5) організація аналітичного обліку на рахунках власного капіталу для
своєчасного отримання достовірної інформації;

6) правильне відображення в регістрах обліку і звітності операцій з
власним капіталом.

При організації обліку власного капіталу ТОВ “Лаки-Фарби” необхідно
враховувати наступні фактори: форму власності; організаційно-правову
форму господарювання; кількість засновників.

Рис. 2.2.1. Основні положення про облік власного капіталу, що наводяться
в наказі про облікову політику ТОВ “Лаки-Фарби”

Власний капітал – це сукупність матеріальних цінностей, грошових коштів,
фінансових інвестицій і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних
для здійснення підприємством виробничої або іншої комерційної
діяльності.

Для правильної організації бухгалтерського обліку власного капіталу
необхідно передусім його чітко класифікувати. Структуру власного
капіталу подоно у додатку 1.

Організація обліку формування статутного, капіталу ТОВ “Лаки-Фарби”.

Відомості про розмір і порядок утворення статутного капіталу повинні
бути зазначені в засновницьких документах товариства з обмеженою
відповідальністю “Лаки-Фарби”.

Бухгалтерський облік статутного капіталу ТОВ “Лаки-Фарби” починається з
моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств
та організацій України і припиняється в день вибуття підприємства з
Державного реєстру в результаті завершення діяльності, банкрутства,
реорганізації тощо.

Згідно з чинним законодавством мінімальний розмір статутного капіталу
регламентований лише для господарських товариств (акціонерні товариства,
товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою
відповідальністю, повні товариства та ін.) та деяких специфічних видів
діяльності, пов’язаних з фінансовими операціями. Для підприємств всіх
інших організаційно-правових форм господарювання його розмір
визначається засновниками та залежить перш за все від виду та масштабу
діяльності.

Порядок формування капіталу в залежності від організаційно-правової
форми підприємства наведено в таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1.

Формування капіталу на підприємствах основних організаційно-правових
форм

Організаційно-правова форма підприємства Назва

капіталу Порядок формування капіталу

1

Відкриті та закриті акціонерні ювариства (ВАТ, ЗАТ), товариства з
обмеженою відповідальністю (ТзОВ), товарисіва з додатковою
відповідальніс по (ТзДВ) Статутний

капітал

Сума часток засновників (учасників),

визначених засновницькими документами

2

Повні товариства (ПТ), товариства на довірі (командитні) Складовий

капітал Сукупність внесків

учасників

3

Державні та комерційні підприємства

Статутний

капітал

Сукупність виділених підприємству

Державним (муніципальним)

органом основних та оборотних засобів

4

Підприємства, засновані на власності

об’єднання громадян Пайовий

капітал

Сукупність пайових внесків членів для

спільного ведення підприємницької

діяльності

Учасники товариства з обмеженою відповідальністю “Лаки-Фарби”
відповідають по зобов’язаннях товариства в розмірі своїх внесків.
Засновники цього товариства несуть солідарну відповідальність всім своїм
майном, учасники товариства з додатковою відповідальністю відповідають
по зобов’язаннях товариства розміром своїх внесків, а при необхідності
майном, що їм належить, в розмірі, кратному внеску кожного учасника
(граничний розмір відповідальності учасників передбачено в засновницьких
документах).

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю “Лаки-Фарби”
формується за рахунок внесків його учасників та засновників (рис.
2.2.2).

Рис. 2.2.2. Внески до статутного капіталу

Крім того, до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю
“Лаки-Фарби” кожен з учасників зобов’язаний внести не менше 30 % свого
внеску, що підтверджується документами, які видає банк.

Вартість об’єктів інтелектуальної власності та інших нематеріальних
активів визначається на договірних засадах між власниками підприємства і
суб’єктами права власності на ці об’єкти (громадяни, юридичні особи,
держава).

Майно, надане засновниками в рахунок їх внесків до статутного капіталу
ТОВ “Лаки-Фарби”, оцінюється за домовленістю зі співвласниками
підприємства.

Якщо на внесок до статутного капіталу майном, відсутні документи про
підтвердження його вартості, то вона визначається за взаємною згодою
засновників, про що складається протокол засновницьких зборів. Якщо
засновники не можуть прийти до спільної думки з оцінки майна, то в цьому
випадку проводи гься експертна оцінка в бюро технічної інвентаризації
або в торгово-промисловій палаті.

Засновницький опис майна є первинним документом, що підтверджує внесення
часток засновників, форма якого наведена нижче (додаток 2).

Для надання документів до органів реєстрації опис майна нотаріально
засвідчується.

Акціонерне або пайове товариство відрізняється від розглянутих товариств
тим, що відповідальність кожного з учасників господарства обмежується
одним лише його внеском — акцією.

При створенні ВАТ організовується відкрита підписка на акції. Особи, які
побажали придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менш
10 % вартості акцій, на які вони підписалися.

При створенні ЗАТ до скликання засновницьких зборів засновники повинні
внести не менше 50 % номінальної вартості акцій.

Відкриття тимчасового банківського рахунку для акумуляції засобів, які
надійщли на формування статутного капіталу, здійснюється банківською
установою на підставі нотаріально завіреної копії засновницького
договору та заяви, підписаної одним із засновників, повноваження якого
підтверджуються рішенням засновницьких зборів.

АТ не пізніше, ніж через б місяців після реєстрації зобов’язано видати
акціонерам акції (сертифікати акцій). ЗАТ має право випускати тільки
іменні’ акції. Обіг іменних акцій фіксується товариством, яке
зобов’язано вести книгу реєстрації акцій. Реєстраційною інформацією в
даному випадку є дані про всіх власників акцій, про час їх придбання,
про пакет акцій кожного акціонера.

Акції ВАТ можуть поширюватись шляхом, відкритої підписки або
купівлі-продажу на біржах.

Акції ЗАТ можуть бути поширені тільки між учасниками та не можуть
поширювагися шляхом:

підписки;

купівлі-продажу на біржі.

Особливісгю організації обліку акцій є те, що крім організаційних
витрат, пов’язаних зі створенням акціонерного товариства, виникають
витрати на випуск акцій:

гонорар юриста,

гонорар аудиторів,

витраги на друк сертифікатів,

витрати, які пов’язані з реєстрацією на фондовій біржі,

канцелярські та адміністративні витрати,

витрати на рекламні проспекти.

Такі витрати відносяться до інших операційних витрат підприємства

Графік документообігу ТОВ “Лаки-Фарби” наведений в додатку 3.

Організація обліку змін статутного капіталу.

Основною метою діяльності будь-якого підприємства є збільшення його
власного капіталу. На розмір власного капіталу впливає чотири основних
типи операцій: доходи, витрати, внески та вилучення (рис. 2.2.3.).

Рис. 2.2.3. Основні типи операцій, що змінюють величину власного
капіталу

Значні типи операцій представляють собою процеси: процеси отримання
доходів та понссення витрат, процеси здійснення внесків та вилучення.

У випадку змін по внесках до статутного капіталу вносяться зміни до
засновницьких документів, що підлягають державній реєстрації. Товариство
зобов’язане в п’ятиденний термін повідомити орган, який здійснив
реєстрацію, про зміни.

Рішення товариства “Лаки-Фарби” про зміни розміру статутного капіталу
вступає в силу з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Будь-які, навіть передбачені засновницькими документами, зміни
статутного капіталу, не зареєстровані у встановленому порядку, е
порушенням і тягнуть за собою адміністративні штрафи за порушення обліку
та звітності. Але, крім того, державна реєстрація такого підприємства
може бути анульована, а саме підприємство – ліквідоване,

Збільшення статутного капіталу за умови повного формування раніше
оголошеної величини здійснюється одностайним рішенням загальних зборів
учасників. Статутний капітал ТОВ “Лаки-Фарби” може бути збільшений за
рахунок:

додаткових внесків учасників;

дивідендів, які належать учасникам;

нерозподіленого прибутку.

Товариство за рішенням загальних зборів акціонерів може збільшити свій
статутний капітал шляхом додагкового випуску акцій, обміну облігацій на
акції, збільшення вартості раніше випущених акцій, а також шляхом
залучення додаткових інвестицій, індексації основних засобів та з інших
причин за умови повної оплати (за вартістю не нижче номінальної) всіх
випущених акцій. При додатковій емісії акцій АТ затверджує проспект
емісії або інформацію про випуск цінних паперів.

Випадки зменшення статутного капіталу ТОВ “Лаки-Фарби” наведені в
таблиці 2.2.2.

Таблиця 2.2.2.

Документальне оформлення зменшення розміру статутноао капіталу ТОВ
“Лаки-Фарби” за 2001 р.

Випадки змен-шення статут-ного капіталу

Документи, які подаються до органів державної реєстрації

Зменшення част-ки всіх чи окре-мих учасників Реєстраційна картка
встановленого зразка; нотаріально завірені зміни до установчих
документів, протокол загальних зборів учасників документ, що засвідчує
внесення плати за державну реєстрацію

Вихід (виключен-ня) одного чи де-кількох учасників Реєстраційна картка
встановленого зразка, протокол загальних зборів учасника, документ, що
засвідчує внесення плати за державну реєстрацію та

а) у разі добровільного виходу юридичної особи зі складу засновників
(учасників) — копію рішення засновників;

б) у разі добровільного виходу фізичної особи — нотаріально засвідчена
заява;

в) у разі примусового виключення учасника – рішення уповноваженого на це
органу

Зміни розміру статутного капіталу ТОВ “Лаки-Фарби” відображаються в
бухгалтерському обліку після внесення змін про це до державного реєстру
(рис. 2.2.4).

Рис.2.2.4. Порядок реєстрації змін статутного капіталу товариства з
обмеженою відповідальністю “Лаки-Фарби”

Організація обліку статутного капіталу при виході співвласника з ТОВ
“Лаки-Фарби”.

Право добровільного виходу учасника з товариства “Лаки-Фарби”
встановлено законодавством. Порядок виходу учасника з товариства може
бути розроблений самими учасниками. Це відображається в засновницьких
документах, які не повинні суперечити чинному законодавству.

Прийнявши рішення про вихід з товариства, учасник повинен подати
співзасновникам письмову заяву про свій вихід. Ця заява в обов’язковому
порядку засвідчується нотаріально, оскільки з виходом учасника вносяться
зміни до засновницьких документів товариства, які обов’язково
реєструються.

Заява – це документ інформаційного характеру, дату подання якого не
можна вважати датою вибуття учасника. Заява учасника в обов’язковому
порядку розглядається загальними зборами учасників, рішення яких
відображається в протоколі.

З моменту прийняття загальними зборами учасників позитивного рішення за
заявою учасника останній вважається вибулим із товариства “Лаки-Фарби”.
Засвідчена копія протоколу або виписка з книги протоколів видається
учасникові (засновникові), який вибув з товариства, а також подасться
разом з іншими документами для реєстрації змін в засновницьких
документах.

Для того, щоб уникнути розбіжностей між учасниками в статуті товариства
“Лаки-Фарби” наводиться порядок виходу учасника з товариства, в якому
обов’язково передбачити терміни розгляду заяв зборів, порядок
голосування та ін.

Учасник може бути виключеним зі складу товариства “Лаки-Фарби” при
одностайному (без врахування голосу того, хто виключається) та
обгрунтованому рішенні загальних зборів учасників про виключення. Дві
наведені ситуації потребують, крім обов’язкової публікації у пресі та
державній реєстрації змін до установчих документів, розрахунків з
учасником, якому повинні бути виплачені:

сума його внеску до статутного капіталу,

вартість частини майна ТОВ “Лаки-Фарби”, пропорційна його внеску до
статутного капіталу,

частка прибутку, отримана товариством у поточному році.

Вийти з ТОВ “Лаки-Фарби” та повернути вкладені кошти можна наступним
чином:

1) шляхом продажу своєї частки учасникам або третім особам, а також
самому товариству;

2) шляхом виплати товариством вартості частки учасника, якщо є звернення
із заявою про вихід.

Відступити частку – означає відчужити іі на умовах цивільно-правового
договору, який передбачає перехід права власності (купівля-продаж, міна,
дарування). Відступити частку можна як повністю, так і частково:

учаснику (учасникам) цього ж товариства,

третім особам;

безпосередньо товариству.

Зразок договору купівлі-продажу частки наведено у додатку 4.

Переуступка учасником своєї частки в статутному капіталі можливо лише за
згоди всіх учасників, оформленої одностайним протокольним рішенням
загальних зборів засновників ТОВ “Лаки-Фарби”, та вступає в силу з дати
державної реєстрації змін і доповнень до установчих документів (табл.
2.2.3.).

Таблиця 2.2.3.

Порядок дій для виходу учасника товариства з обмеженою відповідальністю
“Лаки-Фарби” шляхом відчуження своєї частки на умовах договору
купівлі-продажу

№ з/п Етап Примітка

1

Учасник товариства – фізична особа, яка хоче вийти з товариства з
обмеженою відповідаль-ністю, пише заяву на ім’я загальних зборів
учасників товариства про своє бажання вийти зі складу товариства шляхом
продажу своєї частки При виході зі складу учасників ТзОВ

фізична особа повинна подати нотаріально засвідчену заяву, а юридична –
колію рішення засновників

2

Подає заяву голові товариства, який повідомляє всіх учасників
товариства про скликання позачергових зборів

Позачергові збори можуть відбутися через 30 днів після повідомлення
всіх учасників товариства про таке скликання. Не пізніше як за 7 днів до
скликання загальних зборів учасникам товариства надасться можливість
ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів

3

Відбуваються позачергові збори учасників товариства, на яких простою
більшістю приймається рішення про задоволення заяви і про надання згоди
на відчуження частки

Внесення змін оформляються у вигляді окремих додатків або шляхом
викладення установчих документів у новій редакції з дотриманням вимог,
визначених Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької
діяльності

4

Учасник, який відступає свою частку в ст атутному капіталі товариства,
укладає договір купівлі-продажу з відповідним покупцем (іншим учасником
чи третьою особою), згоду на відчуження якому дали збори учасників

5

Сторони повідомляють ТзОВ про те, що вони виконали свої зобов’язання за
договором з поданням доказів, які підтверджують відчуження частки

6

Товариство вносить плату за державну реестрацію змін до установчих
документів суб’єктів підприємницької діяльності

7

Товариство повідомляє реєстраційну палату про зміни, які сталися в
установчих документах, для внесення необхідних змін до державного
реєстру

До реєстраційної палати подаються:

нотаріально засвідчена заява фізичною особи,

зміни до статутних документів товариства;

документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію змін

8

Реєстраційна палата на підставі одержаної інформації реєструє зміни до
установчих документів товариства

Товариство може виплатити учаснику вартість його частки. Така процедура
триває досить довго. Вартість частки учасника при цьому виплачується не
раніше затвердження фінансового звіту товариства за рік, в якому учасник
вийшов з нього, але в строк до 12 місяців з дня виходу.

При цьому учасник має право отримати ту вартість частини майна
товариства, яка відповідає його частці у статутному капіталі. Тобто якщо
частка учасника становить 25 % статутного капіталу, то на момент виходу
він має право вимагати не свій внесок, а 25 % вартості майна всього
товариства на момент подання вимоги. Причому така вартість може бути
більшою за вартість його вкладу – якщо підприємство прибуткове, а може
бути меншою — якщо збиткове.

Отже, при виході співвласника з колективного підприємства (учасника з
товариства з обмеженою відповідальністю) йому виплачується вартість або
видається частина майна товариства, пропорційна його частині в
статутному капіталі. За згодою з ТОВ “Лаки-Фарби” колишній учасник може
повністю або частково отримати компенсацію в натуральній формі та без
додаткової винагороди.

Крім того, учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка
прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Організація обліку неоплаченого, пайового, додаткового, вилучвного
та резервного капіталу.

Сума статутного капіталу, яка на дату реєстрації підприємства заявлена,
але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений
капітал підприємства.

Джерела збільшення та зменшення неоплаченого капіталу відображено на
рисунку

Рис. 2.2.5. Джерела збільшення та зменшенння неоплаченого капіталу

Облік неоплаченого капіталу на ТОВ “Лаки-Фарби” здійснюється на підставі
статуту, довідок бухгалтерії, ВКО, ПКО, установчих договорів, накладних
тощо.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу здійснюється за видами
розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним
засновником (учасником) підприємства.

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб,
добровільно розміщених у товаристві для здійснення його
господарсько-фінансової діяльності.

Пайовий капітал складається з сум пайових внесків членів споживчого
товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок та інших
підприємств, а також паїв членів колективних сільськогосподарських
підприємств (КСП) в сільському господарстві, одержаних в результаті
розподілу на паї колективної власності.

Облік пайового капіталу здійснюється на підставі накладних, виписок
банку, довідок бухгалтерії, наказів тощо.

Аналітичний облік пайового капіталу ведеться за видами капіталу.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, тобто доходу
одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які
перевищують номінальну вартість; іншого вкладеного капіталу; дооцінки
активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового
капіталу.

Облік додаткового капіталу здійснюється на підставі актів
приймання-передачі основних засобів, довідок бухгалтерії, накладних,
виписок банку, наказів, установчого договору, рішень зборів учасників
тощо.

Для раціональної організації додаткового капіталу відярятаства —
необхідно, передусім, його правильно класифікувати (рис. 2.2.6.).

Рис. 2.2.6. Класифікація додаткового капіталу на ТОВ “Лаки-Фарби”

Аналітичний облік додаткового капіталу ведеться за видами та за кожним
засновником (учасником). Він організується таким чином, щоб забезпечити
керівництво інформацією про напрямки використання фондів.

Вилучений капітал — це фактична собівартість акцій власної емісії,
вилучених товариством у своїх акціонерів.

Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які
на певний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не
впливає на суму власного капіталу, а лише показує, що цей капітал
належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою
(акціонером). Вилучений капітал повинен бути або перепроданий, або
анульований.

Організація синтетичного обліку вилученого капіталу можна представити
наступним чином (рис. 2.2.7.).

Рис. 2.2.7. Організація синтетичного обліку вилученого капіталу

Облік вилученого капіталу ведеться на підставі платіжних доручень, ВКО,
ПКО, виписок банку, довідок бухгалтерії тощо.

Аналітичний облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій (вкладів,
паїв).

Резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного
законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого
прибутку підприємства.

Кошти резервного (страхового) капіталу на ТОВ “Лаки-Фарби”
використовуються відповідно до напрямків, передбачених в установчих
документах: як правило, у випадку недостачі прибутку за рахунок
резервного (страхового) капіталу покриваються непередбачені витрати,
погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства,
виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться в окремих відомостях за
його видами і напрямками використання.

Облік резервного капіталу на ТОВ “Лаки-Фарби” здіиснюється на підставі
довідок бухгалтерії, виписок банку, наказів установчого договору, рішень
зборів учасників тощо.

Організація обліку забезпечення зобов’язань.

Основні завдання та нормативна база організації обліку забезпечення
зобов’язань.

Основними завданнями організації бухгалтерського обліку і контролю
забезпечення зобов’язань на ТОВ “Лаки-Фарби” є:

1) контроль за цільовим використанням відповідних коштів створеного на
ТОВ “Лаки-Фарби” резерву майбутніх витрат і платежів;

2) узагальнення інформації про наявність та рух коштів, зарезервованих у
встановленому порядку;

3) контроль за правильним та своєчасним документальним оформленням
включення зарезервованих сум до витрат виробництва;

4) чітке документування розрахунків;

5) своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;

6) достовірне відображення інформації щодо зобов’язань в звітності та
примітках до неї.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про
забезпечення зобов’язань і розкриття такої інформації у фінансовій
звітності визначаються П(С)БО 11 “Зобов’язання”, норми якого
застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними
особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Визнання та класифікація забезпечення зобов’язань.

Забезпечення зобов’язань створюється при виникненні внаслідок минулих
подій зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення
ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди та його оцінка може бути
розрахункове визначена. Сума забезпечення зобов’язань визначається за
обліковою вартістю ресурсів, необхідних для погашення відповідного
зобов’язання на дату балансу.

Класифікацію забезпечень майбутніх витрат і платежів наведено на рис
2.2.8.

Рис. 2.2.8. Класифікація забезпечення майбутніх витрат і платежів

Отже, з рис. 2.2.8. видно, що забезпечення зобов’язань використовується
для відшкодування’лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Аналітичний облік забезпечення наступних витрат і платежів ведеться за
їх видами, напрямками формування та використання.

Організація обліку цільового фінансування і цільових надходжень.

Кошти цільового фінансування і цільових надходжень витрачаються в
суворій відповідності до встановлених кошторисів. Забороняється
використання цільових коштів не за призначенням та направлення інших
коштів на потреби, фінансування яких повинно здійснюватись тільки за
рахунок цільових джерел.

Основними завданнями організації обліку і контролю цільового
фінансування та цільових надходжень на ТОВ “Лаки-Фарби” є:

1) узагальнення інформації про наявність та рух коштів, які призначені,
для здійснення заходів цільового призначення,

2) контроль за використанням цільових надходжень за відповідними
напрямками;

3) своєчасне документальне оформлення операцій по цільовому фінансуванню
та цільових надходженнях;

4) узагальнення інформації про обсяги цільового фінансування та цільових
надходжень.

Фонди цільового фінансування та цільових надходжень формуються за
рахунок лише зовнішніх цільових надходжень. У разі нецільового
використання таких коштів відповідальні особи несуть відповідальність з
усіма наслідками, що випливають, і в такому разі кощти підлягають
поверненню тим, хто їх вносив.

Загальна схема формування і використання коштів цільового фінансування і
цільових надходжень наведена на рис. 2.2.9.

Рис 2.2.9. Узагальнення інформації по цільовому фінансуванню і цільових
надходженнях

Облік коштів цільового при-мачення, цільових надходжень на ТОВ
“Лаки-Фарби” ведеться на підставі розрахунків та довідок бухгалтерії,
платіжних доручень, актів приймання-передачі, договорів тощо.

Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень
ведеться за їх видами і напрямками використання на підставі відповідних
машинограм – групувальних відомостей.

Операції з обліку капіталу (рахунки 40, 41, 42, 43), нерозподілених
прибутків (непокритих збитків) (рахунок 44), забезпечень (рахунок 47), а
також цільового фінансування і цільових надходжень (рахунок 48) на ТОВ
“Лаки-Фарби” відображаються в журналі-ордері № 12. Для кожного із
зазначених рахунків у журналі-ордері виділяється свій розділ. Записи до
журналу-ордера здійснюються на підставі підсумків відомостей
аналітичного обліку або (при невеликій кількості операцій) безпосередньо
на підставі первинних документів).

Розділ 3. Аналіз власного капіталу

3.1. Аналіз доходності власного капіталу підприємства

Для оцінки ефективності використання капіталу розраховуються такі
основні показники доходності:

загальна рентабельність інвестованого капіталу;

ставка доходності позичкового капіталу, інвестованими кредиторами;

ставка доходності власного капіталу.

Загальна рентабельність інвестиційного капіталу визначається відношенням
загальної суми прибутку, тобто суми доходів власника і кредитора до маси
інвестованого ними капіталу: до сплати податків і після.

Ставка доходності позичкового капіталу визначається відношенням суми
виплачених відсотків за кредити інвесторам до середньої суми боргових
зобов’язань підприємства.

Ставка доходності власного капіталу – це відношення маси чистого
прибутку до середньорічної вартості власного капіталу. Цей показник
використовується для оцінки рівня самофінансування.

Різниця між рентабельністю власного капіталу і рентабельністю
інвестованого капіталу після сплати податків створюється за рахунок
ефекту фінансового важеля, який показує на скільки відсотків збільшилась
рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позичкових коштів
в оборот підприємства.

Бізнес у будь-якій сфері діяльності починається з визначеної суми
готівки, за рахунок якої набувається необхідна кількість ресурсів,
організується процес виробництва і збут продукції. Капітал у процесі
свого руху проходить послідовно три стадії кругообігу: заготівельну,
виробничу і збутову.

На першій стадії ТОВ “Лаки-Фарби” одержує необхідні йому основні фонди,
виробничі запаси, на другій – частину засобів, яка у формі запасів
надходить у виробництво, а частина використовується на оплату праці
pобітників, виплату податків, платежів по соціальному страхуванню й інші
витрати. Закінчується ця стадія випуском готової продукції. На третій
стадії готова продукція реалізуйся і на рахунок підприємства надходять
кошти, причому, як правило, більше початкової суми на розмір отриманого
прибутку від бізнесу. Отже, чим швидше капітал зробить кругообіг, тим
більше ТОВ “Лаки-Фарби” одержить і реалізує продукції при одній і тій же
сумі капіталу за визначений відрізок часу. Затримка руху коштів на
будь-якій стадії веде до уповільнення оборотності капіталу, потребує
додаткового вкладення коштів і може викликати значне погіршення
фінансового стану підприємства.

Досягнутий у результаті прискорення оборотності ефект виражається в
першу чергу в збільшенні випуску продукції без додаткового залучення
фінансових ресурсів. Крім того, за рахунок прискорення оборотності
капіталу відбувається збільшення суми прибутку, тому що звичайно до
вихідної грошової форми він повертається зі збільшенням. Якщо
виробництво і реалізація продукції є збитковими, то прискорення
оборотності коштів веде до погіршення фінансових результатів. Із
сказаного випливає, що потрібно прагнути не тільки до прискорення руху
капіталу на всіх стадіях кругообігу, але і до його максимальної віддачі,
що виражається в збільшенні суми прибутку на одну гривню капіталу.
Підвищення прибутковості капіталу досягається раціональним і ощадливим
використанням усіх ресурсів. У результаті капітал повернеться до свого
вихідного стану в більшій сумі, тобто з прибутком.

Таким чином, ефективність використання капіталу характеризується його
прибутковістю (рентабельністю) – відношенням суми прибутку до
середньорічної суми основного й оборотного капіталу.

Для характеристики інтенсивності використання капіталу на ТОВ
“Лаки-Фарби” розраховується коефіцієнт його оборотності (відношення
виручки від реалізації продукції, робіт і послуг до середньорічної
вартості капіталу).

Оберненим показником коефіцієнту оборотності капіталу є капіталоємність
(відношення середньорічної суми капіталу до суми виручки).

Взаємозв’язок між показниками рентабельності сукупного капіталу і його
оборотності виражається у такий спосіб:

Прибуток Прибуток
Виручка від реалізації

————————————– = ——————————
х ————————————–

Середньорічна сума капіталу Виручка від реалізації
Середньорічна сума капіталу

Іншими словами, рентабельність активів (ROA) дорівнює:

ROA = Коб х Rpn.

Ці показники в зарубіжних країнах застосовуються у якості основних при
оцінці фінансового стану і ділової активності підприємства.
Рентабельність капіталу, що характеризує співвідношення прибутку і
капіталу, використаного для одержання цього прибутку, є одним із
найбільш цінних і найбільш широко використовуваних показників
ефективності діяльності суб’єкта господарювання. Цей показник дозволяє
аналітику порівняти його значення з тим, що було б при альтернативному
використанні капіталу. Він використовується для оцінки якості й
ефективності керування підприємством; оцінки спроможності підприємства
одержувати достатній прибуток на інвестиції; прогнозування розміру
прибутку.

Основна концепція розрахунку peнтaбeльності досить проста, проте існують
різноманітні точки зору щодо інвестиційної бази даного показника.

Прибуток на загальну суму активів, на думку Л. А. Бернстайна, найкращий
показник, що відбиває ефективність діяльності підприємства. Він
характеризує прибутковість всіх активів, довірених керівництву,
незалежно від джерела їх формування.

У ряді випадків при розрахунку ROA із загальної суми активів виключають
невиробничі активи (надлишкові основні засоби і запаси, нематеріальні
активи, витрати майбутніх періодів і ін.). Цей виняток роблять для того,
щоб не покладати на керівництво відповідальність за одержання прибутку
на активи, що явно цьому не сприяють. Даний підхід, як вважає Л. А.
Бернстайн, корисний при використанні ROA у якості інструмента
внутрішнього керування і контролю і не годиться для оцінки ефективності
підприємства в цілому. Акціонери і кредитори довіряють свої кошти
керівництву підприємства не для того, щоб воно вкладало їх в активи, що
не приносять прибутку. Якщо ж є причина, щоб укласти капітал у такі
активи, то немає приводу виключати їх з інвестиційної бази при
розрахунку ROA.

Існують різні думки і про те, чи слід амортизоване майно (основні кошти,
нематеріальні активи, малоцінні предмети) включати в інвестиційну базу
при розрахунку ROA по початковій або залишковій вартості? Безсумнівно,
якщо оцінюється ефективність тільки основного капіталу, то середньорічна
сума що амортизується майна повинна визначатися по початковій вартості.
Якщо ж оцінюється ефективність усього сукупного капіталу, то вартість що
амортизуються активів у розрахунок треба приймати по залишковій
вартості, тому що сума нарахованої амортизації знаходить висвітлення по
інших статтях балансу (залишки вільної готівки, незавершеного
виробництва, готової продукції, розрахунки з дебіторами по неоплаченій
продукції).

У якості інвестиційної бази при розрахунку рентабельності капіталу
використовують також “Власний капітал” + “Довгострокові позикові кошти”.
Вона відрізняється від бази “Загальна сума активів” тим, що з неї
виключаються оборотні активи, сформовані за рахунок короткострокових
позикових коштів. Цей показник характеризує ефективність не всього
капіталу, а тільки власного (акціонерного) і довгострокового позикового
капіталу. Називають його звичайно рентабельністю інвестованого капіталу
(ROI).

При розрахунку рентабельності капіталу в якості інвестиційної бази може
бути використана середньорічна вартість власного (акціонерного)
капіталу. Але в даному випадку в розрахунок беруть прибуток за
відрахуванням податків і відсотків по обслуговуванню боргу, а також
дивідендів по привілейованих акціях. Називається цей показник
“Рентабельність власного капіталу” (ROE). Порівняння розміру даного
показника з розміром рентабельності всього капіталу (ROA) показує вплив
позикового капіталу на прибуток власника.

Друге питання, що виникає при визначенні рентабельності капіталу ТОВ
“Лаки-Фарби”, – який прибуток брати до уваги – балансовий (валовий),
прибуток від реалізації продукції або чистий прибуток. У даному випадку
також треба враховувати інвестиційну базу капіталу.

Якщо визначаємо рентабельність всіх активів, то в розрахунок приймається
весь балансовий прибуток, що містить у собі прибуток від реалізації
продукції, майна і позареалізаційні результати (прибутки від
довгострокових і короткострокових фінансових вкладень, від участі в
спільних підприємствах і інших фінансових операціях).

Відповідно і виторг при визначенні оборотності всіх активів повинний
містити в собі не тільки її суму від реалізації продукції, але і виторг
від реалізації майна, цінних паперів і т.д.

Для розрахунку рентабельності функціонуючого капіталу в основній
діяльності береться прибуток тільки від реалізації продукції, робіт і
послуг, а в якості інвестиційної бази – сума активів за відрахуванням
довгострокових і короткострокових фінансових вкладень, невстановленого
устаткування, залишків незакінченого капітального будівництва і т.д.

Рентабельність виробничого капіталу розраховується відношенням прибутку
від реалізації продукції до середньорічної суми що амортизується майна і
матеріальних поточних активів.

При визначенні рівня рентабельності власного капіталу ТОВ “Лаки-Фарби”
враховується чистий прибуток без фінансових витрат по обслуговуванню
позикового капіталу.

Факторний аналіз доходності (рентабельності) капіталу.

Зв’язок між рентабельністю капіталу, прибутковістю продукції й
оборотністю капіталу і чинників, що формують їх рівень, показано на рис.
3.2.

Рис. 3.2. Взаємозв’язок чинників, що формують рентабельність сукупного
капіталу ТОВ “Лаки-Фарби”

Розрахунок впливу чинників першого порядку на зміну рівня рентабельності
капіталу можна зробити методом абсолютних різниць:

Дані, приведені в табл. 3.1.1., показують, що прибутковість капіталу за
звітний рік зменшилась на 12,82 (42,18-55,0). У зв’язку з прискоренням
оборотності капталу вона зросла на 3,3 %, а за рахунок деякого зниження
рівня рентабельності продажів зменшилася на 0,8 %.

Таблиця 3.1.1.

Показники ефективності використання сукупності капіталу ТОВ “Лаки-Фарби”
за 2001 рік

Показник Минулий рік Звітний рік

Балансовий прибуток підприємства, тис. грн 22000 23200

Чистий виторг від усіх видів продажів, тис. грн 7500 10200

Середня сума капіталу, тис. грн. 40000 55000

Рентабельність капіталу, % 55,00 42,18

Рентабельність продажів, % 20,00 19,60

Коефіцієнт оборотності капіталу 1,875 2,04

Зміна рентабельності капіталу за рахунок коефіцієнта обо-ротності
рентабельності продукції (2,04-1,875) х 20,0 = +3,3% (19,6 -20,0) х
2,04= – 0,8%.

Усього +2.5%

Далі необхідно проаналізувати ефективність невикористовуваного
функціонуючого капіталу, що обслуговує процес основної діяльності ТОВ
“Лаки-Фарби”. У даному випадку прибуток від реалізації продукції
поділяють на середньорічну суму активів, із якої вичитають довгострокові
і короткострокові фінансові вкладення, а також залишки незавершеного
капітального будівництва і невстановленого устаткування (табл. 3.1.1).

Як очевидно з таблиці, прибутковість функціонуючого капіталу ТОВ
“Лаки-Фарби” підвищилася за рахунок прискорення його оборотності і
значно знизилася за рахунок рентабельності продажів.

При внутрішньому аналізі більш докладно вивчаються причини зміни
рентабельності продажів на ТОВ “Лаки-Фарби”.

Її рівень можна збільшити за рахунок скорочення витрат або підвищення
цін. Проте при рості цін можливо зниження попиту на продукцію і як
наслідок уповільнення оборотності активів. У результаті приріст
рентабельності капіталу за рахунок росту цін може компенсуватися за
рахунок зниження коефіцієнта його оборотності і загальна прибутковість
капіталу не поліпшиться.

Аналіз оборотності капіталу.

Оскільки оборотність капталу пов’язана з її рентабельністю і служить
одним із найважливіших показників, які характеризують інтенсивність
використання коштів підприємства і його ділову активність, у процесі
аналізу необхідно більш детально вивчити показники оборотності капіталу
і встановити, на яких стадіях кругообігу відбулося уповільнення або
прискорення руху коштів.

Варто розрізняти оборотність всього совокупного капіталу підприємства, у
тому числі основного й оборотного.

Швидкість оборотності капіталу на ТОВ “Лаки-Фарби” характеризується
такими показниками: коефіцієнтом оборотності (Коб), тривалістю одного
обороту (Поб).

Коефіцієнт оборотності капіталу розраховується по формулі (1).

Чистий виторг від реалізації (сума обороту)

Коб = ————————————————————-
(1)

Середньорічна вартість капіталу

Обернений показник коефіцієнту оборотності капіталу називається
капіталоємністю (Kе)

Середньорічна вартість капталу

Ке = ——————————————————————
(2)

Чистий виторг від реалізації (сума обороту)

Тривалість обороту капіталу

Д Середньорічна вартість капіталу
хД

Поб = ——-, чи Поб =
————————————————— (3)

Коб Чиста виручка від реалізації

де Д – кількість календарних днів в аналізованому періоді (рік – 360
днів, квартал – 90, місяць – 30 днів).

Середні залишки всього капіталу на ТОВ “Лаки-Фарби” і його складових
частин розраховуються за середньою хронологічною 1/2 суми на початок
періоду плюс залишки на початок кожного такого місяця, плюс 1/2 залишку
на кінець періоду і результат ділиться на кількість місяців у звітному
періоді. Необхідна інформація для розрахунку показників оборотності є в
бухгалтерському балансі і звіті про фінансові результати.

При визначенні оборотності всього капіталу сума обороту повинна включати
загальний виторг від усіх видів продажів. Якщо ж розраховуються
показники оборотності тільки функціонуючого капіталу, то в розрахунок
береться лише виторг від реалізації продукції. Обороти і середні залишки
по рахунках капітальних вкладень, довгострокових і короткотермінових
фінансових вкладень у даному випадку не враховуються.

Оборотність капіталу ТОВ “Лаки-Фарби”, з одного боку, залежить від
швидкості оборотності основного й оборотного капіталу, а з іншого боку –
від його органічної будови – чим більшу частку займає основний капітал,
що обертається повільно, тим нижче коефіцієнт оборотності і вище
тривалість обороту всього сукупного капіталу, тобто:

де Kоб с.к. – коефіцієнт оборотності сукупного капіталу, УД т.а – питома
вага поточних активів (оборотного капіталу) у загальній сумі активів,
Коб т.а. – коефіцієнт оборотності поточних активів, Поб с.а – тривалість
обороту сукупного капіталу, Поб т.а – тривалість обороту поточних
активів.

На аналізованому ТОВ “Лаки-Фарби” (табл 3.1.2.) тривалість обороту
сукупного капіталу зменшилася на 27 днів, а коефіцієнт оборотності
відповідно зменшився на 0,01.

За допомогою методу ланцюгової підстановки розрахуємо, як змінилися дані
показники за рахунок структури капіталу і швидкості обороту оборотного
капіталу.

Таблиця 3.1.2.

Аналіз тривалості обороту капіталу на ТОВ «Лаки-Фарби» за 2001 рік

Показник

Минулий рік Звітний рік Зміна

Чистий виторг від реалізації продукції, тис. грн 7500 10200 +2700

Середньорічна вартість функціонуючого капіталу, тис. грн 40000 55000
+15000

Продовження таблиці 3.1.2.

Аналіз тривалості обороту капіталу на ТОВ «Лаки-Фарби» за 2001 рік

¶”¶?·?·?·i?i?ioooiaUOIiAiAia?a?UiIi¬iIi¬iIiIiIiIiIiIiIi¦?¦?¦ai¦?¦?¦ia?Ui
U?iUi

8

?

I

d?ue@

@

c

ae

Oe0?y

Y

E

ioNoE

????(????

????

??

?&?

?????????????$

????(????

????(????

???$

d `„A

¦

???????¦

’,

o

`„A

&

?????#??

????

?????????

+10000

Питома вага оборотних активів у загальній сумі капіталу 0,60 0,653
+0,053

Коефіцієнт оборотності всього капіталу 0,19 0,18 -0,01

У тому числі оборотного 0,375 0,34 +0,035

Тривалість обороту всього капіталу 192 194 -2

У тому числі оборотного 96 105 +9

У процесі наступного аналізу необхідно вивчити зміну оборотності
оборотного капіталу на всіх стадіях його кругообігу, що дозволить
простежити, на яких стадіях відбулося прискорення або уповільнення
оборотності капіталу. Для цього середні залишки окремих видів поточних
активів потрібно помножити на кількість днів в аналізованому періоді і
розділити на суму обороту по peaлизации.

На закінчення аналізу розробляють заходи щодо прискорення оборотності
оборотного капіталу. Основні шляхи прискорення оборотності капіталу на
ТОВ “Лаки-Фарби”:

скорочення тривалості виробничого циклу за рахунок інтенсифікації
виробництва (використання новітніх технологій, механізації й
автоматизації виробничих процесів, підвищення рівня продуктивності
праці, більш повне використання виробничих потужностей підприємства,
трудових і матеріальних ресурсів і ін.);

поліпшення організації матеріально-технічного постачання з метою
безперебійного забезпечення виробництва необхідними матеріальними
ресурсами і скорочення часу перебування капіталу в запасах;

прискорення процесу відвантаження продукції й оформлення розрахункових
документів;

скорочення часу перебування коштів у дебіторській заборгованості.

підвищення рівня маркетингових досліджень, спрямованих на прискорення
просування товарів від виробника до споживача.

Аналіз прибутковості власного капіталу ТОВ “Лаки-Фарби”.

Рентабельність власного капіталу замикає всю піраміду показників
ефективності функціонування ТОВ “Лаки-Фарби”, уся діяльність якого
повинна бути спрямована на збільшення суми власного капіталу і
підвищення рівня його прибутковості.

Неважко помітити, що рентабельність власного капіталу (ROE) і
рентабельність сукупного капіталу (ROA) тісно пов’язані між собою:

ROE = ROA x MK

де MK – мультиплікатор капіталу (фінансовий важіль).

Даний взаємозв’язок показує залежність між ступенем фінансового ризику і
прибутковістю власного капіталу. Очевидно, що в міру зниження
рентабельності сукупного капіталу підприємство повинно збільшувати
ступінь фінансового ризику, щоб забезпечити бажаний рівень прибутковості
власного капіталу.

Підприємству, у якого прогнозований рівень ROA складає 20%, буде
потрібно 1,5 грн. сукупного капіталу на кожну грнивню власного, щоб
рівень ROE досяг 30%. Якщо очікується, що ROA знизиться до 10 %, то для
досягнення ROE у 30 % необхідно на кожну гривню власного капіталу мати 3
грн. сукупних активів.

Розширити факторну модель ROE можна за рахунок розкладання на складові
частини показника ROA:

ROE = Rpn x Коб х MK.

Рентабельність продажів (Rpn) характеризує ефективність керування
витратами і цінової політики підприємства.

Коефіцієнт оборотності капіталу відбиває інтенсивність його використання
і ділову активність підприємства, мультиплікатор капіталу – політику в
області фінансування. Чим вище його рівень, тим вище ступінь ризику
банкрутства підприємства, але водночас вище прибутковість власного
(акціонерного) капіталу при позитивному ефекті фінансового важеля.
Зробимо розрахунок впливу даних на зміну рівня ROE (таб 3.1.3).

Таблиця 3.1.3.

Розрахунок впливу даних на зміни рівня ROE на ТОВ “Лаки-Фарби” за 2001
рік1

Показник Минулий рік Звітний рік

Балансовий прибуток, тис. грн 120000 20000

Податок на прибуток, тис. грн 97000 6800

Прибуток після сплати податків, тис. грн 23000 13200

Чиста виручка від всіх видів продажу, тис. грн 7500 102000

Загальна середньорічна сума капіталу, тис. грн 40000 50000

Рентабельність сукупного капіталу після сплати податків, % 57,5 42,18

Рентабельність продажу після сплати податків, % 13,0 12,94

Коефецієнт оберненості капіталу 1,875 2,04

Мультиплікатор капіталу 1,828 1,92

Рентабельність власного капіталу після сплати податків, % 44,56

50,82

Загальна зміна ROE 50,82-44,56 = +6,26 %, у тому числі за рахунок зміни:

а) рентабельності продажів

(12,94-13,0) х 1,875 х 1,828 = -0,21%,

б) оборотності капіталу

(2,04-1,875) х 12,94 х 1,878 = +4,01%,

в) мультиплікатора капіталу

(1,92-1,828) х 2,04 х 12,94 = +2,46%

Отже, прибутковість власного капіталу зросла в основному завдяки
прискоренню оборотності капіталу і підвищенню рівня фінансового важеля.

Поглибити аналіз ROE можна за рахунок більш детального вивчення причин
зміни кожного факторного показника досліджуваної моделі за схемою 3.1.2.

3.2. Аналіз структури і вартості капіталу

Під поняттям стуктура капіталу розуміють спосіб фінансування діяльності
підприємства вцілому, тобто структуру всіх джерел засобів.

В структуру капіталу входить: власний капітал і довгостроковий
позичковий капітал.

Власний капітал і позичкові кошти розрізняються цілим рядом параметрів:

Власний капітал дає право на участь в управлінні, а позиковий капітал –
ні.

Власний капітал має право на одержання частини прибутку і майна і
здійснює його за остаточним принципом, а позичковий – першочергове.

Власний капітал не має пільг по податках, а позичковий має.

У власному капіталі строк повернення не встановлений, у позичковому
капіталі – строк встановлений умовами договору.

Структура капіталу ТОВ “Лаки-Фарби” впливає на результати
фінансово-господарської діяльності підприємства. Співвідношення між
власним і позичковими джерелами характеризують ступінь ризику
інвестування фінансових ресурсів в дане підприємство. Ціна капіталу
полягає в тому, що підприємство має відносний рівень загальної суми
витрат для інвестиції в своє підприємство і несе деякі обгрунтовані
витрати на підтримку свого економічного потенціалу.

Капітал – це кошти, статутний капітал, накопичений капітал (резервний і
доданий капітали, фонд накопичення, нерозподілений прибуток) та інші
надходження (цільове фінансування, добродійні пожертвування й ін.).

Рис. 3.1. Склад власного капіталу підприємства

Статутний капітал – це сума коштів засновників для забезпечення
статутної діяльності. На державних підприємствах – це вартість майна,
закріпленого державою за підприємством на правах повного господарського
відання; на акціонерних підприємствах – номінальна вартість усіх видів
акцій; для товариств з обмеженою відповідальністю – сума внесків
власників, для орендного підприємства – сума внесків його робітників.

Статутний капітал формується в процесі початкового інвестування коштів.
Внески засновників у статутний капітал можуть бути у виді коштів,
майновій формі і нематеріальних активах. Розмір статутного капіталу
об’являється при реєстрації підприємства і при коригуванні його розміру
потрібна перереєстрація установчих документів.

Доданий капітал як джерело коштів підприємства створиться в результаті
переоцінки майна або продажу акцій вище номінальної їхньої вартості.

Фонд накопичення створюється за рахунок прибутку підприємства,
амортизаційних відрахувань і продажу частини майна.

Основним джерелом поповнення власного капіталу є прибуток підприємства,
за рахунок якого створюються фонди накопичення, споживання і резервний.
Може бути залишок нерозподіленого прибутку, що до його розподілу
використовується в обороті підприємства, а також випуску додаткових
акцій.

Кошти спеціального призначення і цільового фінансування – це безоплатно
отримані цінності, а також безповоротні і поворотні бюджетні асигнування
на відновлення платоспроможності підприємств, що знаходяться на
бюджетному фінансуванні.

Використовується капітал у ТОВ “Лаки-Фарби” на придбання й оренду
основних коштів, нематеріальних активів, будівництво об’єктів
виробничого і невиробничого призначення, закупівлю сировини, матеріалів,
палива, енергії, оплату праці робітників підприємства, сплату податків,
відсотків за кредит, дивідендів і т.д., тобто він може бути вкладений у
довгострокові активи й оборотні (поточні) активи. Довгострокові активи
створюються, як правило, за рахунок власного капіталу і довгострокових
кредитів банку і позик. Поточні витрати фінансуються за рахунок власного
і позикового капіталу.

Від того, як розміщений капітал, у яких сферах і видах діяльності він
використовується, багато в чому залежить ефективність роботи
підприємства і його фінансовий стан. Тому аналіз джерел формування і
розміщення капіталу має дуже велике значення при вивченні вихідних умов
функціонування підприємства й оцінці його фінансової стійкості. Основним
джерелом інформації для проведення такого аналізу є бухгалтерський
баланс.

Відомості, що наводяться в пасиві балансу ТОВ “Лаки-Фарби”, дозволяють
визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового
капіталу, скільки притягнуто в оборот підприємства довгострокових і
короткострокових позикових коштів, тобто пасив показує, звідки взялися
кошти, кому зобов’язане за них підприємство.

По ступеню приналежності використовуваний капітал підрозділяється на
власний (I розділ пасиву) і позиковий (II і III розділ пасиву). По
тривалості використання розрізняють капітал постійний (перманентний) (I
і II розділи пасиву) і короткостроковий (III розділ пасиву).

На аналізованому ТОВ “Лаки-Фарби” (табл. 3.2.1.) за звітний рік не
збільшилася сума власного капіталу.

Таблиця 3.2.1.

Аналіз динаміки і стриктури джерел капіталу на ТОВ “Лаки-Фарби за 2001
р.1

Джерело Сума тис. грн Структура капіталу, %

на початок року на кінець року зміна на початок року на кінець року
зміна

Власний капітал 55000 55000 – 100,0 100,0 –

Разом 55000 55000 – 100,0 100,0 –

Дані, наведені в табл. 3.2.2. показують, що зміни у розмірі і структурі
власного капіталу у 2001 році не відбулися. Нерозподілений прибуток
(збиток) на кінець року у підприємства складає 15000 грн..

Таблиця 3.2.2.

Динаміка структури власного капіталу ТОВ “Лаки-Фарби”

за 2001 рік2

Джерело капіталу Сума тис. грн Структура засобів, %

на початок року на кінець року зміна на початок року на кінець року
зміна

Статний капітал 10000 10000 – 40,0 33,9 -6,1

Інший додатковий капітал 40000 40000 – 21,00 21,00 –

Продовження таблиці 3.2.2.

Динаміка структури власного капіталу ТОВ “Лаки-Фарби” за 2001 рік

Нерозподіоений прибуток (-15000) (-15000) – 39,00 45,1 +6,1

Разом 55000 55000 – 100 100 –

Залучення позикових коштів в оборот підприємства – явище нормальне. Це
сприяє тимчасовому поліпшенню фінансового стану за умови, що вони не
заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. У
противному випадку може виникнути прострочена кредиторська
заборгованість, що в остаточному підсумку призводить до виплати штрафів
і погіршенню фінансового становища. Тому в процесі аналізу необхідно
вивчити склад, давність появи кредиторської заборгованості, наявність,
частоту і причини утворення простроченої заборгованості постачальникам
ресурсів, персоналу підприємства по оплаті праці, бюджету, визначити
суму виплачених штрафів за прострочення платежів.

Актив балансу містить відомості про розміщення капіталу, наявного в
розпорядженні підприємства. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає
окрема стаття балансу.

По цим даним можна встановити, які зміни відбулися в активах
підприємства, яку частину складає нерухомість підприємства, а яку –
оборотні кошти, у тому числі в сфері виробництва і сфері обертання.

Головною ознакою групування статей активу балансу вважається ступінь
їхньої ліквідності (швидкість перетворення в готівку). За цією ознакою
всі активи балансу підрозділяються на довгострокові, або основний
капітал і поточні (оборотні) активи.

Кошти підприємства можуть використовуватися як у його внутрішньому
обороті, так і за його межами (дебіторська заборгованість, придбання
цінних паперів, акцій, облігацій інших підприємств).

Капітал може функціонувати в грошової і матеріальній формах. У період
інфляції перебування коштів у грошовій формі призводить до зниження
їхньої купівельної спроможності, тому що ці статті не переоцінюваються в
зв’язку з інфляцією.

У залежності від ступеня схильності до інфляційних процесів усі статті
балансу класифікуються на монетарні і немонетарні.

Монетарні активи – статті балансу, що відбивають кошти і зобов’язання в
поточній грошовій оцінці. Тому вони не підлягають переоцінці. До них
відносяться кошти, депозити, короткострокові фінансові вкладення, кошти
в розрахунках. Немонетарні активи – основні кошти, незакінчене
капітальне будівництво, запаси, незавершене виробництво, готова
продукція, товари. Реальна вартість цих активів змінюється з часом і
зміною цін і тому потребує переоцінки.

Значну питому вагу займають монетарні активи в загальній валюті балансу.
Якщо монетарні активи перевищують монетарні пасиви, то приріст цін і
зниження купівельної спроможності грошової одиниці підприємство несе
фінансові втрати через знецінювання цих активів. І, навпаки, якщо сума
монетарних пасивів (кредити банку, кредиторська заборгованість, аванси
отримані й інші види залучених коштів) перевищує суму монетарних
активів, то через знецінювання боргів через інфляцію відбувається
збільшення прибутку підприємства. Розмір даних втрат (прибутку) можна
визначити по формулі, запропонованої Д. А. Панковим:

де AKL – зміна суми капіталу, МАн і МАк – відповідно сума монетарних
активів на початок і кінець аналізованого періоду, МПн і МПк –
відповідно сума монетарних пасивів на початок і кінець аналізованого
періоду, Ін, Ік і Іср – індекси інфляції відповідно на початок, кінець і
в середньому за аналізований період.

Розділ 4. Аудит власного капіталу

4.1. Управління власним капіталом

Капітал ТОВ “Лаки-Фарби” являється головним вимірником його ринкової
вартості. В цій якості виступає передусім власний капітал підприємства,
що визначає об`єм його чистих активів. Разом з тим, об`єм власного
капіталу, що використовує підприємство, характеризує однозначно і
потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, які забезпечують
отримання додаткового прибутку. В сукупності з іншими, менш значними
факторами, це формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами
характеризує високий рівень формування і ефективне розподілення прибутку
на ТОВ “Лаки-Фарби”, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за
рахунок внутрішніх джерел. В той же час зниження об`єму власного
капіталу являється, як правило, наслідком неефективної, збиткової
діяльності підприємства.

Власний капітал ТОВ “Лаки-Фарби” характеризується наступними основними
позитивними особливостями:

Простотою залучення, так як рішення, пов`язані зі збільшенням власного
капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування)
приймаються власниками і менеджерами підприємства без необхідності
отримання згоди інших господарюючих суб`єктів.

Більш високою здатністю генерування прибутку у всіх сферах діяльності,
так як при його використанні не потребується уплата позичкового відсотку
у всіх його формах.

Забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його
платоспроможністю в довгостроковому періоді, а відповідно і
зниженням ризику банкрутства.

Разом з тим йому притаманні наступні недоліки:

Обмеженість об`єму залучення, а відповідно і можливостей значного
розширення операційної та інвестиційної діяльності підприємства в
періоди сприятливої кон`юнктури ринку і на окремих етапах його життєвого
циклу.

Висока вартість в порівнянні з альтернативними позиковими джерелами
формування капіталу.

Невикористання можливості приросту коефіцієнта рентабельності власного
капіталу за рахунок залучення позичкових фінансових засобів, так як без
цього залучення неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової
рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином, підприємство, яке використовує тільки власний капітал, має
найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює
одиниці), але обмежує темпи свого розвитку (так як не може забезпечити
формування необхідного додаткового об`єму активів в періоди сприятливої
кон`юнктури ринку) та не використовує фінансові можливості приросту
прибутку на вкладений капітал.

Оптимізація структури капіталу являється одною з найбільш важливих і
складних задач, які вирішуються в процесі фінансового управління
підприємством. Оптимальна структура капіталу представляє собою таке
співвідношення використання власних і позикових засобів, при якому
забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом
фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості
підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Практика показує, що не існує єдиних рецептів ефективного
співвідношення власного і позичкового капіталу не тільки для однотипних
підприємств, але навіть і для одного підприємства на різних стадіях
його розвитку і при різній кон`юнктурі товарного і фінансового ринків.

Управління власним капіталом ТОВ “Лаки-Фарби” пов`язано не тільки з
забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але
й з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують наступний
розвиток підприємства. В процесі управління формуванням власних
фінансових ресурсів вони класифікуються за джерелами цього формування.

В складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів
основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні
підприємства, – він формує переважну частину його власних фінансових
ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно і рост
ринкової вартості підприємства. Певну роль в складі внутрішніх джерел
грають також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах з
високою вартістю основних засобів і нематеріальних активів, що
використовуються; однак суму власного капіталу підприємства вони не
збільшують, а лише являються засобом його реінвестування. Інші внутрішні
джерела не грають значної ролі в формуванні власних фінансових ресурсів
підприємства.

В складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів
основне місце належить залученню підприємством додаткового паєвого
(шляхом додаткових вкладів засобів до статутного капіталу) або
акціонерного (шляхом додаткової емісії і реалізації акцій) капітала. Для
окремих підприємств одним з важливих зовнішніх джерел формування власних
фінансових ресурсів може являться безповоротня фінансова допомога, яка
їм надається (як правило така допомога надається лише окремим державним
підприємствам різного рівня). В число інших зовнішніх джерел входять
безоплатно передані підприємству матеріальні і нематеріальні активи,
що включаються до складу його балансу.

Основу управління власним капіталом підприємства складає управління
формуванням його власних фінансових ресурсів. В цілях забезпечення
ефективного управління цим процесом на підприємстві розробляється, як
правило, спеціальна фінансова політика, яка направлена на залучення
власних фінансових ресурсів із різних джерел у відповідності з потребами
його розвитку в наступному періоді.

Політика формування власних фінансових ресурсів представляє собою
частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка заключається у
забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого
розвитку.

Розробка політики формування власних фінансових ресурсів ТОВ
“Лаки-Фарби” здійснюється за наступними основними етапами:

1) аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в
попередньому періоді;

2) визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах;

3) оцінка вартості залучення власного капіталу із різних джерел;

4) забезпечення максимального об`єма залучення власних фінансових
ресурсів за рахунок внутрішніх джерел;

5) забезпечення необхідного рівня залучення власних фінансових ресурсів
з зовнішніх джерел;

6) оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування
власних фінансових ресурсів.

Ціллю аналізу формування власних фінансових ресурсів підприємства в
попередньому періоді являється виявлення потенціалу формування власних
фінансових ресурсів і його відповідності темпам розвитку підприємства.

На першому етапі аналізу вивчається загальний об`єм формування власних
фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту власного капіталу
темпам приросту активів і об`єму продукції підприємства, що
реалізується, динаміка питомої ваги власних ресурсів в загальному об`ємі
формування фінансових ресурсів в передплановому періоді.

На другому етапі аналізу розглядаються джерела формування власних
фінансових ресурсів. В першу чергу вивчається співвідношення зовнішніх і
внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, а також
вартість залучення власного капіталу за рахунок різних джерел.

На третьому етапі аналізу оцінюється достатність власних фінансових
ресурсів, сформованих на підприємстві в передплановому періоді.
Критерієм такої оцінки виступає показник “коефіцієнт самофінансування
розвитку підприємства”. Його динаміка відображає тенденцію
забезпеченості розвитку підприємства власними фінансовими ресурсами.

На основі проведеного аналізу керівник (менеджер) приймає рішення куди
направляти нерозподілений прибуток звітного року (або як покрити
збитки), чи достатньо власних ресурсів, чи залучати позикові кошти.

Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах визначається
за наступною формулою:

П сфр = Пк ( Уск / 100 – Скн + Пр , де

Псфр – загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства в
плановому періоді;

Пк – загальна потреба в капіталі на кінець планового періоду;

Уск – планова питома вага власного капіталу в загальній його сумі;

Скн – сума власного капіталу на початок планового періоду;

Пр – сума прибутку, що направляється на потреби в плановому періоді.

Розрахована загальна потреба охоплює необхідну суму власних фінансових
ресурсів, що формуються як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок
зовнішніх джерел.

Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел проводиться
в розрізі основних елементів власного капіталу, який формується за
рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Результати такої оцінки служать
основою розробки управлінських рішень відносно вибору альтернативних
джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст
власного капіталу підприємства.

Успішна реалізація розробленої політики формування власних фінансових
ресурсів пов`язана з вирішення керівником наступних основних задач:

забезпеченням максимізації формування прибутку підприємства з
урахуванням допустимого рівня фінансового ризику;

формуванням ефективної політики розподілення прибутку (дивідендної
політики) підприємства;

формуванням і ефективним здійсненням політики додаткової емісії акцій
(емісійної політики) або залучення додаткового пайового капіталу.

4.2. Аудит формування і використання капіталу у підприємницькій
діяльності

Фінансові ресурси господарюючого суб’єкта — це кошти, що є у його
розпорядженні. Фінансові ресурси використовуються на розвиток
виробництва, невиробничої сфери, споживання, а також можуть залишатися у
резерві. Фінансові

ресурси, шо використовуються на розвиток виробничо-торгового процесу, —
це капітал у грошовій формі.

ТОВ “Лаки-Фарби” розпочинає свою діяльність у сфері виробництва чи
бізнесу при первісному нагромадженні фінансових ресурсів, які
використовуються у формі капіталу.

Капітал – це сукупність матеріалізованих ресурсів і коштів, фінансових
вкладень і витрат на придбання прав, необхідних для суб’єкта
господарювання.

У фінансовому менеджменті капітал умовно поділяють на капітал в обігу,
який функціонує у вигляді майна і зобов’язань, та капітал за джереллми
формування.

Суб’єкт господарювання в процесі своєї діяльності постійно змінює
грошову форму капіталу на матеріалізовану, яка, в свою чергу,
змінюється, набуває різних форм (сировина, продукція, товар, послуги та
ін.). Таким чином відбувається обіг капіталу, тобто капітал, первісне
включений у сферу підприємницької діяльності у вигляді коштів, в процесі
виробництва чи бізнесу матеріалізувався у продукт, який минув стадію
реалізації, повернувся власнику у формі коштів.

Отже, за допомогою капіталу створюється додаткова вартість у процесі
господарської діяльності, тобто інвестування капіталу дає прибуток.
Загальна формула капіталу така:

Г – Т – Г1,

де Г — кошти, авансовані інвестором;

Т — товар (придбані засоби виробництва, робоча сила, виготовлена
продукція, яка стала товаром);

Г1 — кошти, одержані інвестором від продажу продукції, яка включає
реалізовану додаткову вартість.

Аудиту підлягає насамперед структура капіталу ТОВ “Лаки-Фарби” за
джерелами його утворення (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Структура капіталу господарюючого суб’кта за джерелами
утворення

Джерела утворення капіталу суб’єкта господарювання складаються із
власних і позичкових.

Власний капітал ТОВ “Лаки-Фарби” як юридичної особи визначається
вартістю його майна, тобто чистими активами. Вони обчислюються як
різниця між вартістю майна і позичковим капіталом. Власний капітал має
складну структуру, що залежить від організаційно-правового статусу
суб’єкта господарювання.

Власний капітал ТОВ “Лаки-Фарби” складається із статутного фонду,
додаткового і резервного капіталу, нерозподіленого прибутку та цільових
(спеціальних) фондів.

Позичковий капітал — це частка вартості майна суб’єкта господарювання,
придбаного за рахунок зобов’язання повернути постачальнику або банку,
іншому позикодавцю гроші або цінності, еквівалентні вартості цього
майна. До складу позичкового капіталу включають коротко- і довгострокові
позичкові кошти.

Довгострокові позичкові кошти — це кредити і позички, отримані суб’єктом
господарювання на період понад один рік, строк погашення яких настане не
раніше ніж через рік.

Короткострокові позичкові кошти — це зобов’язання, строк-погашення яких
не перевищує одного року. Серед цих коштів — поточна кредиторська
заборгованість, яка виникає її результаті бізнесу та поточних
розрахункових операцій. До них відносять: заборгованість персоналу з
оплати праці; заборгованість бюджету і позабюджетним фондам за
обов’язковими платежами; аванси отримані; попередня оплата замовлень і
продукції; заборгованість постачальникам та ін.

Капітал в обороті аудитом перевіряється за розміщенням основного і
оборотного капіталу господарюючого суб’єкта.

Капітал в обороті складається із майна і зобов’язань власника, тобто це
всі об’єкти, в які вкладений капітал.

Щодо тривалості обігу розрізняють майно тривалою користування, яке
більше від одного року знаходиться в обороті, та майно, що
використовується протягом одного циклу обороту і переносить свою
вартість на знову створений продукт повністю (перебуває в обігу не
більше від одного року). Таким чином, власник поділяє капітал на
основний (довгостроковий) і оборотний (поточний) капітал.

Основний капітал складається з основних засобів, нематеріальних активів,
довгострокових фінансових інвестицій.

Основні засоби — вартість сукупного рухомого і нерухомого майна, яке
перебуває в експлуатації тривалий період (більше від одного року) і
переносить свою вартість у знову створений продукт протягом кількох
циклів обігу у формі зносу (амортизації). До основного капіталу
включають також витрати у незавершених капітальних вкладеннях в основні
засоби та на придбання устаткування, не встановленого у звітному
періоді.

Нематеріальні активи — витрати довгострокові на придбання права
користування земельними ділянками, природними ресурсами, інтелектуальною
власністю, авторськими правами тощо.

Довгострокові фінансові вкладення — витрати на часткову участь у
статутному капіталі інших суб’єктів господарювання, на придбання акцій і
облігацій на довгострокових умовах. Сюди також відносять довгострокові
позички, які було передано іншим суб’єктам господарювання під боргові
зобов’язання.

Оборотний капітал складається з матеріальних оборотних засобів, коштів у
поточних розрахунках, короткострокових фінансових вкладень. Усі
приведені складові елементи спроможні здійснити цикл обігу і
перетворитися у кошти, тобто є ліквідними. Певні складності є з
перетворенням у гроші матеріальних ресурсів, бо з реалізацією Їх
виникають не завжди сприятливі умови (інфляція, перенасичення ринку та
ін.). Це зумовлено з труднощами, що виникають з ліквідністю дебіторів,
які мають повернути заборговані кошти або адекватні їм цінності.
Короткострокові фінансові вкладення швидше, ніж інші елементи оборотного
капіталу, перетворюються на кошти.

Отже, фінансовий контроль, зокрема аудиторський, капіталу суб’єкта
господарювання є надійним гарантом його збереження, раціонального
використання та примноження на всіх стадіях його обігу.

Основним критерієм ефективності капіталу на ТОВ “Лаки-Фарби” є його
рентабельність, що визначається аудитом як на стадії формування, так і
на стадії використання на підприємстві.

Рентабельність вкладення капіталу є рушійною силою у бізнесі,
інвестиційній діяльності. Кошти, що використовуються для формування
капіталу підприємства, мають свою ціну. Її величина, або вартість
капіталу, визначається можливостями підприємства у виборі джерел
фінансування. При цьому необхідно визначати вартість капіталу у широкому
розумінні, тобто, у що обходиться підприємству весь капітал, який
використовується, або яку віддачу має фізична чи юридична особа від
вкладення своїх коштів у підприємство. Інакше кажучи, вартість капіталу
— це розмір фінансової відповідальності, взятої на себе підприємством за
використання залучених коштів у своїй діяльності. Вирішенням цього
питання часто займаються аудитори як на стадії залучення коштів, так і
при їх використанні (функціонуванні капіталу).

Для визначення вартості капіталу застосовуються різні способи
розрахунків, одним із яких є методичний прийом середньозваженої оцінки.
При цьому до розрахунку, згідно з балансом, включають величину капіталу,
витрати, пов’язані із залученням позичкових коштів; суму прибутку, який
залишився у розпорядженні підприємства.

У результаті буде знайдено показник, що має назву рентабельність
вкладення капіталу і розраховується за таким алгоритмом:

Рк= Вз + Пч :
Кс 100, (1)

де Вз — витрати, пов’язані із залученням коштів на позичковій основі;

Пч — прибуток чистий, що залишився у розпорядженні підприємства;

Кс — капітал сукупний, що використовується підприємством.

Величину сукупного капіталу ТОВ “Лаки-Фарби” аудитори обчислюють різними
способами, найпоширенішими з яких є такі:

сума довгострокових активів за залишковою вартістю поточних активів,
тобто підсумкові дані І, II і III розділів активу балансу;

сума довгострокових і чистих поточних активів. Величину чистих поточних
активів обчислюють способом вилучення з підсумків II і III розділів
активу балансу (поточних активів) поточних пасивів;

величина валюти (підсумку) балансу. Показники капіталу розраховують на
конкретну дату (здебільшого на кінець періоду) або способом визначення
його середньої величини.

Розрахунок першим із зазначених способів здійснюється на основі
визначення величини сукупного капіталу, тобто вартості майна
підприємства, джерелом формування якого є кошти, залучені на довго- і
короткостроковій основі. Використання у знаменнику алгоритму (1) цієї
величини дає змогу розрахувати показник, який називається рентабельністю
активів.

Розрахунок другим способом грунтується на тому, що капітал — це
довгострокове фінансування. Тому до розрахунку беруть лише власний і
довгостроковий позичковий капітал, тобто активи за вирахуванням поточних
пасивів.

Третій спосіб близький до першого. Розбіжності між ними виникають лише у
тому випадку, якщо в балансі підприємства на статті “Збитки” є певні
суми. На величину збиткіп виникають розбіжності між майном підприємства
і сукупними пасивами (пасиви перевищують майно). Економічний зміст
співвідношення сукупні пасиви — майно — збитки полягає в тому, що певна
частина капіталу в зв’язку з його нераціональним використанням втрачена
для підприємства, внаслідок чого його діяльність реально фінансується
меншою сумою, ніж указано у балансі. Тому у цьому випадку більш точним
способом розрахунку використання капіталу є перший.

Другий спосіб здебільшого застосовується, коли необхідно оцінити
рентабельність довгострокових коштів.

Якщо власники (акціонери) вважають за необхідне залишити частину
прибутку в обороті підприємства, щоб таким чином задовольнити його
додаткові фінансові потреби, то вони мають право претендувати на
отримання відповідного доходу. Отже, доход від початкових вкладень — це
не лишг сума сплачених їм коштів, а й весь чистий прибуток підприємства,
в противному випадку власникам не вигідно залишати частину своїх доходів
у обороті. Тому повна вартість капіталу, використаного на підприємстві,
повинна включати в себе всю сукупність чистого прибутку (за вирахуванням
надзвичайних витрат).

Поряд із середньою вартістю сукупного використаного капіталу дуже
важливо знати рентабельність окремих його складових. Так, показник
рентабельності власного капіталу визначають за алгоритмом:

(2)

Чисельник алгоритму — це прибуток власників підприємства. У знаменнику
відображається капітал, наданий власниками у розпорядження підприємства.
Він включає: статутний капітал; добавлений капітал; фонди і резерви;
нерозподілений прибуток.

Слід мати на увазі, що величина власного капіталу змінюється за часом.
Тому виникає потреба вибору методики розрахунку власного капіталу, а
саме: виходячи з даних їх стану на конкретну дату (кінець періоду);
визначення середньої величини за період.

Прибуток, залишений у розпорядженні ТОВ “Лаки-фарби” за підконтрольний
період стапоиить 160 і не. грн.. величина оласного капіталу на початок
періоду — 1100 тис. грн.; на кінець — 1100 + 160 = 1260 тис. гри.
Розрахунок показника рентабельної ті власного капіталу:

Варіант 1

Р н.к.- 160 : 126×100 = 12,7 %.

Варіант 2

Рн.к. – 160 : 1100 +1260 x 100 – 1:13,6 %.

Для підприємства, яке працює стабільно, другий варіант розрахунку є
більш точним, оскільки певною мірою відображає процес формування
прибутку за досліджуваний період.

Для підприємств, створених у формі акціонерних товариств, виникає
потреба диференціювання капіталу на вклад учасників, внесений простими і
привілейованими акціями. Відповідно до цього треба розрізняти прибуток,
що припадає на весь акціонерний (власний) капітал, і прибуток, що
сплачується на прості акції.

Кредитори підприємства, розраховують на отримання певного доходу від
надання коштіп підприємству. З позиції кредиторів показник
рентабельності (ціна позичкових коштів) можна розрахувати за алгоритмом

(3)

де П п.к. — плата за користування позичковими коштами; К3— кошти,
залучені на позичковій основі (довго- і короткострокові).

Розрахунок рентабельності позичкових коштів пов’язаний з вирішенням
питань методичного характеру. Передусім це пов’язано з обгрунтуванням
показника величини залучених коштів: чи потрібно обмежувати його лише
фінансовими боргами (кредити, позички) або розуміти його у розширеному
аспекті як сукупні борги підприємства, включаючи заборгованість
постачальникам, бюджету, працівникам та ін.

Розрахунок рентабельності позичкових коштів, при якому величина коштів
обмежується лише фінансовими боргами, є найбільш простим, хоча менш
точним, і здійснюється за алгоритмом:

(4)

Такий спосіб розрахунку виправданий у тому разі, коли фінансові борги
підприємства становлять значну частку сукупної заборгованості.

Більш точний розрахунок рентабельності позичкових коштів потребує
включення таких показників:

величина позичкових коштів (довго- і короткострокових);

вартість залучених позичкових коштів, включаючи прямі відсоткові
виплати, суми комісійних, дисконтів, витрат і втрат, пов’язаних із
несвоєчасною оплатою. Тоді рентабельність позичкових коштів розраховують
за таким алгоритмом:

де Пв — відсотки за користування кредитами і позиками;

П в.р — відсоткові витрати, що виникають у підприємства при розрахунках
з постачальниками;

П 6 — штрафи бюджету за несвоєчасну сплату податків;

П і.в. — інші відсоткові витрати (наприклад, по фінансовому лізингу).

При розрахунку показників рентабельності позичкових коштів необхідно
враховувати фактор часу, тобто заборгованість на конкретну дату або за
певний період. Загальним правилом має бути зіставлення цих показників:
якщо у контрольованому періоді використовуються усереднені величини
власного капіталу, то й сума позичкових коштів має бути середньою
величиною.

Залежно від обраної методики розрахунку рентабельності позичкових коштів
можуть бути різні величини цього показника, тому завдання аудитора
полягає у виборі тієї методики, яка відповідає змісту підприємницької
діяльності суб’єкта, що контролюється. Для цього використовують
документальні і логічні методичні прийоми аудиту.

Сума витрат, пов’язаних з обслуговуванням боргу, може бути встановлена
на основі інформації кредитного договору, який містить відомості про
величину відсоткової ставки, порядок погашення кредиту і строки виплати
відсотків. У синтетичному бухгалтерському обліку за відсутності окремого
субрахунку до рахунків “Короткострокові кредити банків”, “Довгострокові
кредити банків” та інших, де можна було б відображати суми нарахованих
відсотків, а тим більше у випадках відображення відсотків по отриманих
кредитах у міру їх виплати, не відображаючи на зазначених рахунках, їх
величину обчислюють із залученням аналітичних розшифрувань до рахунків
“Загальногосподарські витрати” — в частині відсотків за кредит,
віднесених на собівартість; “Використання прибутку”, “Нерозподілений
прибуток (непокриті збитки)” — у частині відсотків, віднесених на чистий
прибуток; “Капітальні вкладення” — у частині відсотків, включених до
первісної вартості основних засобів, та ін.

Відсоткові витрати, що виникають при розрахунках з постачальниками,
являють собою суму штрафів за несвоєчасність оплати або невиконання умов
поставок. У договорах поставок продукції може бути передбачена
залежність суми платежу від строку розрахунку (висока інфляція змушус
підприємства обумовлювати в умовах договору ці особливості). Наприклад,
покупець має перерахувати постачальнику договірну вартість продукції при
її оплаті протягом 10 днів з моменту відвантаження і вручення рахунків;
договірну вартість + 100 % — у випадку оплати через 15 днів; договірну
вартість + 120 % — через 20 днів і т. д.

Для того щоб оцінити вартість кредиту постачальників, аудитор має
обчислити різницю між фактичною сумою оплати реалізованої продукції
(робіт, послуг) і сумою, яку підприємство згідно з договором мало
сплатити при розрахунках у строк, обумовлений договором.

Основним джерелом інформації для цих розрахунків с договір поставки,
оскільки у бухгалтерському обліку величина упущеної вигоди не ведеться,
а включається до загальної суми коштів, сплачених постачальнику.

Джерелом інформації для обчислення коштів, що належить сплатити до
бюджету за несвоєчасну оплату податків, є дані бухгалтерського обліку по
рахунку “Розрахунки з бюджетом” по кожному виду податків, на які
законодавством передбачені штрафні санкції. Тому при визначенні
рентабельності позичкових коштів необхідно враховувати вплив фактора
оподаткування. Слід зважати на те, що за рахунок включення частки
відсоткових платежів до собівартості сума позичкових коштів зменшується
для підприємства з розрахунку

Відсотки по кредиту, наданому постачальниками, також зменшують базу
оподаткування (прибуток до оподаткування). Проте при цьому необхідно
мати на увазі, що відсотки, які сплачуються постачальнику
товарно-матеріальних цінностей, є складовою частиною їх фактичної
собівартості заготівлі (за винятком штрафів, пені та інших санкцій за
порушення умов господарських договорів, які відносять до
позареалізаційних витрат). Отже, їх включають до собівартості продукції
лише після того, як сировину (матеріальні цінності) буде використано у
виробництві. Тому з урахуванням фактора оподаткування вартість кредиту
постачальника визначають за таким розрахунком:

Отже, показник рентабельності позичкових коштів ТОВ “Лаки-Фарби”
характеризує ефективність діяльності кредиторів лише на рівні
підприємств, які залучають ці кошти.

Для оцінки використання капіталу підприємством аудитор складає
узагальнюючий розрахунок, орієнтовний приклад якого подано у додатку 5.

Визначені аудитом показники використання капіталу підприємством за
контрольований період аналізують у динаміці з аналогічними періодами
попереднього року, впливом інфляції, структурою виробництва продукції,
змінами маркетингової діяльності тощо. При цьому визначається “поріг”
економічної доцільності залучення позичкових коштів, тобто
співвідношення показників рентабельності власного капіталу, позичкових
коштів та рентабельності сукупного капіталу. Сенс такого співвідношення
полягає в тому, що доти, поки рентабельність вкладень у підприємство
виша, ніж піна позичкових коштів, рентабельність власного капіталу
зростатиме тим швидше, чим вище співвідношення позичкових і власних
коштів. Проте у міру зростання частки позичкових коштів прибуток, що
залишився у розпорядженні підприємства, починає зменшуватися, бо більша
частина прибутку направляється на виплату відсотків. У результаті
рентабельність вкладень у підприємства знижується, що призводить до
падіння рентабельності власного капіталу підприємства, підприємство стає
неплатоспроможним і зазнає банкрутства.

Отже, аудит є важливим знаряддям фінансового менеджменту як на стадії
формування капіталу, так і в процесі його функціонування у
підприємницькій діяльності.

4.3. Організація аудиту правильності складання Звіту про власний капітал

Аудитом називається системний процес об`єктивного збору і оцінки
свідчень про економічні дії і події з метою визначення ступені
відповідності цих тверджень встановленим критеріям і пред`явлення
результатів перевірки зацікавленим спостерігачам.

Здебільшого аудит на ТОВ “Лаки-Фарби” проводиться після закінчення
звітного періоду і відображення діяльності у бухгалтерському обліку і
звітності.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансово-господарського
контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської
діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку, балансу, а
також аудиторських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього
аудиту.

Перевірка бухгалтерської звітності підприємств починається з загального
огляду звітних форм. При цьому передусім звертається увага на заповнення
адресної частини форм. Тут повинно бути вказано повне найменування
підприємства у відповідності з установчими документами. Вид діяльності
підприємства повинен відповідати його Статуту, а у випадку ліцензування
даного виду діяльності необхідно перевірити наявність у підприємства
ліцензії та строка її дії. Слід мати на увазі, що запис в установчих
документах про те, що підприємство може займатися “…та іншими видами
діяльності, що не заборонені законодавством…”, не дає основу
акціонерному торвариству, що створено, наприклад, для виробництва
холодильників, займатися операціями з цінними паперами.

Визначення виду діяльності підприємства необхідно для правильного
розмежування доходів і витрат підприємства за основною та
іншою діяльністю.

Потім перевіряється правильність заповнення звітності за формою
(присутність всіх передбачених показників, відсутність підчисток і
помарок) і визначаються ті участки обліку і звітності, де аудиторський
ризик найбільш значимий, тобто де є найбільша можливість шахрайства або
помилок в обліку та звітності для даного клієнта. В залежності від цього
виявляються ті операції і активи, які повинні бути перевірені більш
ретельно, і ті, де можно довіритися інформації клієнта.

Далі перевіряють зіставимість та взаємоув`язку показників, відображених
в різних формах бухгалтерської звітності.

Здійснюючи аудит фінансової (бухгалтерської) звітності на ТОВ
“Лаки-Фарби”, аудитор може зіткнутись із проблемою підтвердження вхідних
(на початок місяця) залишків по рахунках бухгалтерського обліку у
Балансі та зіставних показників у інших формах звітності. Ця проблема
має два аспекти:

1) проблема підтвердження початкових залишків на рахунках та у
формах звітності підприємств, які раніше не проводили аудиторську
перевірку, тобто аудит буде проводитись вперше, або попередня перевірка
здійснювалась іншим аудитором;

2) проблема підтвердження початкових залишків у звітності всіх, без
винятку, підприємств у зв`язку з трансформацією бухгалтерського балансу
та Звіту про фінансові результати станом на 1 січня 2001 року і
перенесення сальдо рахунків, які раніше велися на підприємстві, на
рахунки Головної книги, відкриті з використанням нового Плану рахунків
бухгалтерського обліку.

При перевірці правилжьності вхідних залишків у пасиві балансу аудитор
повинен встановити за такими статтями наступне:

“ Статутний капітал ” – вхідне сальдо дорівнює кінцевому сальдо у
попередньому балансі; якщо підприємство засновано на пайовій власності,
то замість статутного капіталу роблять запис у рядок “Пайовий капітал
”, якого не було раніше.

Статутний капітал представляє собою об`єднання вкладів власників
підприємства (учасників, засновників) в його майно в грошовому виразі в
розмірах, визначених установчими документами. Тому передусім
перевіряється відповідність величини статутного капіталу підприємства,
відображеної по статті “Статутний капітал” пасива баланса, даним
установчих документів. Збільшення або зменшення розміру статутного
капіталу може бути проведено тільки по результатам розглянення підсумків
діяльності підприємства за звітний рік і після внесення відповідних змін
до установчих документів.

“ Додатково вкладений капітал ” – правильно перенесено залишок із
статті “ Емісійний дохід ” попереднього балансу у зазначену статтю нової
форми.

“ Інший додатковий капітал ” – аудитором встановлюється правильність
включення таких статей попереднього балансу: “Фонд індексації
балансової вартості майна ”, “ Амортизаційний фонд ”, “ Фонд індексації
вартості незавершеного будівництва”, “Фонд дооцінки товарно-матеріальних
цінностей ”, “ Фонд безоплатно одержаного майна” та “ Фінансування
капітальних вкладів ”. За наявності залишків по таких статтях балансу,
як “Фонд поповнення власних коштів”, “Фонд використаного на капітальні
вкладення та придбання нематеріальних активів прибутку”, “Фонд
використаних на капітальні вкладення цільових та інших спеціальних
коштів”, “Фонди економічного стимулювання ” та “Інші фонди спеціального
призначення”, зазначені на них суми записуються на збільшення
“Нерозподіленого прибутку на початок року ”.

“ Резервний капітал ” – пряме перенесення сальдо із статті
“Резервний фонд ” попереднього балансу.

“Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)” – вхідний залишок
переноситься із одноіменної статті попереднього балансу, а також
проводяться певні коригування.

“ Неоплачений капітал ” – переноситься залишок із аналогічної статті
балансу.

“ Вилучений капітал ” – контролюється перенесення фактичної
собівартості викуплених акцій або часток із одноіменної статті
попереднього балансу.

Звіт про власний капітал – нова форма звітності, яка згідно із Законом
“ Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні ” з 1 січня
2000 року стає невід`ємною складовою річної фінансової звітності
підприємства. Ця форма звітності є новою не тільки для України, її
порівняно недавно (з 1 липня 1998 р.) введено до складу обов`язкової
фінансової звітності за МСБО, де вона має назву “Звіт про зміни у
власному капіталі ”

Норми ПБО 5 “Звіт про власний кпітал” поширюються на підприємства,
організації та інших юридичних осіб (надалі – підприємства) усіх форм
власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання
консолідованого Звіту про власний капітал визначаються окремим
Положенням (стандартом).

Хоча загальна сума власного капіталу розкривається в Балансі ТОВ
“Лаки-Фарби” за його складовими на кінець звітного і попереднього
періодів, користувачі фінансової звітності мають потребу в більш
детальній інформації про зміни, що відбулися протягом звітного періоду,
і причини цих змін. Це і є метою складання Звіту про власний капітал.

Звіт про власний капітал має достовірно й повно відображати результати
роботи підприємства щодо збільшення або зменшення власного капіталу.
Інформація, відображена в Звіті про власний капітал, має бути
достовірною, без помилок і перекручень, які впливають на користувачів
фінансової звітності. Підставою для заповнення Звіту є дані синтетичного
й аналітичного обліку, які мають бути тотожними.

Під час створення підприємства його первісний капітал ( К ) вкладається
в активи ( А ), інвестовані засновниками (учасниками), і є вартістю
майна підприємства. Крім власників коштів підприємство використовує
залучені кошти ( Зк ), в результаті чого виникають борги. Таким чином
активи підприємства складаються з власного капіталу і залучених коштів (
А=К+Зк ).

Боргові зобов`язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо
активів підприємства.

Складання звіту про власний капітал регламентується П(С)БО 5 “Звіт про
власний капітал”. В цьому звіті відображаються всі зміни, які відбулися
з власним капіталом за звітний період, в розрізі елементів (статей)
власного капіталу.

В основі побудови звіту лежить балансовий метод, тобто для кожного
елементу підрахунок здійснюється наступним чином: сальдо на початок
звітного періоду плюс (мінус) зміни за звітний період дорівнює сальдо
на кінець звітного періоду. Результати останньої графи і останнього
рядка співпадають.

Ведення рахунків бухгалтерського обліку класу 4 “ Власний капітал і
забезпечення зобов`язань ” дозволяє переносити залишки по зазначених
статтях прямо в баланс підприємства.

Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства повинні
додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

Розглянемо порядок здійснення аудиту за правильністю складання Звіту
відповідно до ПБО 5 у двох напрямках – джерел та статей формування
власногокапіталу.

Перевірка правильності формування за кожною статтею власного капіталу
здійснюється в розрізі джерел його формування: статутного, пайового,
додатково вкладеного, іншого додаткового, резервного капіталу,
нерозподіленого прибутку, неоплаченого й вилученого капіталу.

Залишок на початок року. За цією статтею перевіряють правильність
відображення залишку власного капіталу на початок року, який має
відповідати даним, відображеним у Балансі.

Коригування: зміна облікової політики, виправлення помилок, інші зміни.
За цими статтями перевіряють правильність відображення суми
коригувань, що відбулися внаслідок зміни облікової політики,
передбачені ПБО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”. Як
правило, в цих статтях у звітності показана сума прибутку у звітному
періоді та суми нерозподіленого прибутку, які не змінюються за винятком
деяких ситуацій:

1) виявлені суттєві помилки, які призвели до необхідності змінити
показники попередніх років, у зв`язку з тим, що наведені раніше дані не
можуть вважатися достовірними.

2) відбулася зміна облікової політики.

Здійснюючи аудит на ТОВ “Лаки-Фарби”, треба пам`ятати, що не вважається
зміною облікової політики встановлення облікової політики для:

подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій
або операцій;

події або операції, які не відбувалися раніше.

Аудитор має знати, що вплив зміни облікової політики ТОВ “Лаки-Фарби”
на події та операції минулих періодів відображається у звітності
шляхом:

коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних
періодів.

У разі якщо неможливо простежити відмінність зміни облікової політики
від зміни облікових оцінок, це розглядається й відображається як зміна
облікових оцінок.

Суму коригувань суттєвої помилки, яка належить до попередніх періодів,
яка виникла через зміни облікової політики, слід відображати у звіті за
статтею “ Нерозпорділений прибуток (непокритий збиток) ”.

Скоригований залишок на початок року. За цією статтею перевіряють
правильність відображення залишку власного капіталу на початок звітного
періоду після внесення відповідних коригувань.

Переоцінка активів дооцінка основних засобів, уцінка основних засобів.
За цими статтями перевіряють правильність відображення збільшення або
зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів.

Під час здійснення аудиту потрібно знати, що на підприємстві
переоцінюється об`єкт основних засобів у разі, коли його залишкова
вартість значно (більш як на 10 %) відрізняється від справедливої
вартості на дату Балансу. Якщо здійснюється переоцінка об`єкта основних
засобів, то на ту саму дату слід провести переоцінку всіх об`єктів групи
основних засобів, до якої належить цей об`єкт.

Під час проведення аудиту перевіряють правильність переоцінки первісної
вартості і суми зносу об`єктів основних засобів, індексу переоцінки,
віднесення в бухгалтерському обліку суми дооцінки, уцінки, перевищення
суми попередніх уцінок (дооцінок) над сумою попередніх дооцінок
(уцінок) та відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів
необхідно заносити до регістрів їх аналітичного обліку.

Суму дооцінки залишкової вартості об`єкта основних засобів слід
включати до складу додаткового капіталу, а суму уцінки – до складу
витрат. Винятком є випадки перевищення суми попередніх уцінок (дооцінок)
над сумою попередніх дооцінок (уцінок).

Аудитор має знати, що перевищення суми попередніх уцінок над сумою
попередніх дооцінок залишкової вартості об`єкта основних засобів при
черговій дооцінці вартості цього об`єкта основних засобів включають до
складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою
чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об`єкта основних
засобів і зазначеним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок
залишкової вартості об`єкта основних засобів при черговій уцінці
залишкової вартості цього об`єкта основних засобів спрямовується на
зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою
чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об`єкта основних засобів
і зазаначеним перевищенням до витрат звітного періоду.

У разі вибуття об`єктів основних засобів, які раніше було переоцінено,
перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок
залишкової вартості цього об`єкта основних засобів включається до складу
нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Переоцінка активів: дооцінка незавершеного будівництва, уцінка
незавершеного будівництва. За цими статтями перевіряють правильність
відображення в бухгалтерському обліку дооцінки (уцінки) незавершеного
будівництва та відображення господарських операцій на рахунках
бухгалтерського обліку. Порядок проведення дооцінки (уцінки)
незавершеного будівництва аналогічний порядку дооцінки (уцінки) основних
засобів.

Переоцінка активів: дооцінка нематеріальних активів, уцінка
нематеріальних активів. За цими статтями перевіряють правильність
відображення в бухгалтерському обліку дооцінки (уцінки) нематеріальних
активів та відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

На підприємстві може здійснюватися переоціка тільки тих нематеріальних
активів, щодо яких існує активний ринок. При проведенні переоцінки
окремого об`єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші
активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо
яких не існує активного ринку). Якщо переоцінку об`єктів групи
нематеріальних активів проведено, то надалі їх необхідно переоцінювати
щороку.

Здійснюючи аудит, треба пам`ятати, що переоцінена первісна вартість та
знос об`єкта нематеріального активу мають визначатися як добуток
відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс
переоцінки слід визначати діленням справедливої вартості об`єкта, який
переоцінюється, на його залишкову вартість.

Суму дооцінки залишкової вартості об`єкта нематеріальних активів слід
відображати у складі додаткового капіталу, а суму уцінки – у складі
витрат звітного періоду. Винятком із цього положення є перевищення суми
попередніх уцінок (доцінок) над сумою попередніх дооцінок (уцінок).

Так, аудитор повинен знати, що перевищення суми попередніх уцінок над
сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об`єкта нематеріального
активу при черговій дооцінці вартості цього об`єкта нематеріальних
активів включають до складу доходів звітного періоду з відображенням
різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості
об`єкта нематеріальних активів і зазначеним перевищенням у складі іншого
додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок
залишкової вартості об`єктів нематеріальних активів при черговій уцінці
залишкової вартості цього активу спрямовується на зменшення іншого
додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої)
уцінки залишкової вартості об`єкта нематеріальних активів і зазначеним
перевищенням до витрат звітного періоду.

У разі вибуття об`єктів нематеріальних активів, які раніше було
переоцінено, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх
уцінок залишкової вартості цих об`єктів нематеріальних активів включають
до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового
капіталу.

Чистий прибуток (збиток) за звітний період. За цією статтею перевіряють
правильність відображення чистого прибутку чи збитку, які мають
дорівнювати “ Чистому прибутку (збитку) ”, відображеному в звіті про
фінансові результати.

Розподіл прибутку: виплати власникам (дивіденди), спрямування прибутку
до статутного капіталу, відрахування до резервного капіталу. За цими
статтями перевіряють правильність відображення нарахованих дивідендів
власникам, спрямування прибутку до статутного капіталу, відрахування до
резервного капіталу відповідно до засновницьких документів та
відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку:

1. Нараховано дивіденди учасникам:

Дт 443 “ Прибуток, використаний у звітному періоді ”

Кт 671 “ Розрахунки за нарахованими дивідендами ”

2. Спрямовано частину прибутку до статутного капіталу:

Дт 443 “ Прибуток, використаний у звітному періоді ”

Кт 40 “ Статутний капітал ”

3. Відраховано частину прибутку до резервного капіталу:

Дт 443 “ Прибуток, використаний у звітному періоді ”

Кт 43 “ Резервний капітал ”

Внески учасників: внески до капіталу, погашення заборгованості з
капіталу. За цими статтями перевіряють своєчасність внесків до
статутного капіталу відповідно до засновницьких документів підприємства,
його збільшення, зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або
зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до
статутного капіталу та відображення операцій в бухгалтерському обліку.

Вилучення капіталу: викуп акцій (часток), перепродаж викуплених акцій
(часток в капіталі), зменшення номінальної вартості акцій. За цими
статтями перевіряють правильність відображення викупу, перепродажу
викуплених акцій та їх анулювання, вилучення частки в капіталі,
зменшення помінальної вартості та відображення операцій у
бухгалтерському обліку.

Інші зміни в капіталі: списання невідшкодованих збитків, безкоштовно
отримані активи. За цими статтями перевіряють правильність відображення
інших змін у власному капіталі підприємства, які не було включено до
вищезазначених статей, зокрема списання невідшкованих збитків,
безкоштовно отримані активи та інші зміни, а також відображення операцій
у бухгалтерському обліку.

Разом змін в капіталі. За цією статтею перевіряють правильність
розрахунку підсумку змін у складі власного капіталу за звітний період,
що визначається як сума скоригованого залишку капіталу на початок року
та всіх змін протягом звітного року внаслідок переоцінки активів,
використання чистого прибутку, внесків учасників, вилучення капіталу та
інших змін у капіталі.

Залишок на кінець року. За цією статтею перевіряють правильність
розрахунку залишку джерел власного капіталу на кінець року, що
визначається як сума скоригованого залишку капіталу на початок року та
змін у структурі власного капіталу, спрямованих на його збільшення за
вирахуванням зменшення капіталу.

Здійснюючи аудит статутного капіталу, слід перевіряти: правильність
відображення розміру статутного капіталу в бухгалтерському обліку,
з`ясовувати: чи відповідає їх величина, відображена в бухгалтерському
обліку, фактичним внескам у формування статутного капіталу; чи
одноголосно було прийнято рішення засновників (учасників) про збільшення
або зменшення статутного капіталу; чи зареєстровано рішення про
коригування (збільшення або зменшення) статутного капіталу; чи
відповідає скоригована сума статутного капіталу даним Балансу.

Здійснюючи контроль, слід пам`ятати, що неоплачені кошти засновників
(учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в Балансі (“
Неоплачений капітал ” – код рядка 360 ) мають відображатися зі знаком
мінус.

Під час проведення аудиту пайового капіталу з`ясовують джерело
формування пайового капіталу, порядок визначення розмірів пайових
внесків та їх повернення пайовикам, принцип нарахування дивідендів та
правильність відображення операцій з пайовим капіталом на рахунках
бухгалтерського обліку.

Контроль за правильністю формування та використання додатково
вкладеного капіталу здійснюють на рахунку 42 “Додатковий капітал”.
Проводячи аудит, потрібно мати на увазі, що “Додатковий вкладений
капітал” та “Інший додатковий капітал” можуть спрямовуватися на
збільшення статутного, пайового, резервного капіталу та на покриття
збитків, що знаходить своє відображення в бухгалтерському обліку:

Дт 42 “ Додатковий капітал ”

Кт 40 “Статутний капітал”, 41 “ Пайовий капітал ”, 43 “Резервний
капітал”, 44 “ Нерозподілені прибутки”.

Здійснюючи аудит резервного капіталу, перевіряють формування,
використання та відображення його в бухгалтерському обліку. Слід мати на
увазі, що залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять
на наступний рік.

Здійснюючи аудит нерозподіленого прибутку ТОВ “Лаки-Фарби”,
перевіряють правильність використання та відображення його в
бухгалтерському обліку. Необхідно пам`ятати, що нерозподілений прибуток
є власністю засновників і тому збільшує суму власного капіталу, а сума
збитку відповідно зменшує суму власного капіталу.

Здійснюючи аудит неоплаченого капіталу, потрібно знати, що його сума в
Балансі наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку
власного капіталу. Таким чином, до підсумку Балансу включається оплачена
вартість статутного капіталу, яка визначається шляхом вирахування із
загальної вартості випущених акцій (зареєстрованого статутного капіталу)
суми дебіторської заборгованості засновників за внесками до капіталу
(неоплачений капітал).

Здійснюючи аудит вилученого капіталу, перевіряють збільшення, зменшення
вилученого капіталу та відображення операцій на рахунках бухгалтерського
обліку. Аудитору необхідно пам`ятати, що різниця між номінальною та
балансовою вартістю акцій, що анулюються, зменшує нерозподілений
прибуток або додатково вкладений капітал.

Проводячи перевірку, треба пам`ятати, що сума вилученого капіталу в
Балансі наводиться у дужках і вираховується при визначенні підсумку
власного капіталу.

Аналізуючи джерела та статті власного капіталу, керівник та головний
бухгалтер ТОВ “Лаки-Фарби” за результатами звітного періоду приймають
рішення про ефективне використання власного капіталу: якщо були зміни у
власному капіталі, то як вони вплинули на підприємство; чи доцільно
залучати позикові кошти, чи достатньо власних для майбутньої діяльності
підприємства.

Основним критерієм ефективності капіталу є його рентабельність, що
визначається аудитом як на стадії формування, так і на стадії
використання на підприємстві.Так, показник рентабельності власного
капіталу визначають за алгоритмом:

Р в.к.= прибуток у розпорядженні підприємств / власний капітал ( 100.

Чисельник алгоритму – це прибуток власників (акціонерів). У знаменнику
відображається капітал, наданий власниками у розпорядження підприємства.

Слід мати на увазі, що величина власного капіталу змінюється за
часом. Тому виникає потреба вибору методики розрахунку власного
капіталу, а саме: виходячи з даних їх стану на конкретну дату (кінець
періоду); визначення середньої величини за період.

При розрахунках прибутку, що належить сплаті на прості акції, треба
зважати на конкретні умови, за яких були витрачені привілейовані акції.
Як правило, власники привілейованих акцій беруть участь у капіталі
відповідно до їх номінальної вартості, а в одержаних прибутках – у межах
фіксованого відсотка. Тоді частка прибутку, що залишається, належить
власникам простих акцій.

Проте в окремих випадках власники привілейованих акцій можуть мати
право на частку прибутку поза фіксованим відсотком. Таким чином, у
кожній конкретній ситуації необхідно враховувати умови емісії
привілейованих акцій.

Для того щоб визначити прибуток, що належить власникам простих акцій,
аудитор повинен, по-перше, вилучити із загальної величини власного
капіталу частку власників привілейованих акцій і, по-друге, із загальної
суми прибутку за вирахуванням податків і надзвичайних виплат вилучити
величину відсотків за привілейованими акціями.

Визначені аудитом показники використання капіталу ТОВ “Лаки-Фарби” за
контрольований період аналізують у динаміці з аналогічними періодами
попереднього року, впливом інфляції, структурою виробництва продукції,
змінами маркетингової діяльності тощо. При цьому визначається “поріг”
економічної доцільності залучення позичкових коштів, тобто
співвідношення показників рентабельності сукупного капіталу. Сенс такого
співвідношення полягає в тому, що доти, поки рентабельність вкладень у
підприємство вища, ніж ціна позичкових коштів, рентабельність власного
капіталу зростатиме тим швидше, чим швидше співвідношення позичкових і
власних коштів. Проте у міру зростання частки позичкових коштів
прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, починає
зменшуватися, бо більша частина прибутку направляється на виплату
відсотків. У результаті рентабельність вкладень у підприємства
знижується, що призводить до падіння рентабельності власного капіталу
підприємства, підприємство стає неплатоспроможним і зазнає банкрутства.

Отже, аудит є важливим знаряддям фінансового менеджменту як на стадії
формування капіталу, так і в процесі його функціонування у
підприємницькій діяльності.

Висновки

На сучасному етапі розвитку суспільного виробництва, при переході до
ринкової економіки великого значення набула система заходів, спрямованих
на вдосконалення господарського механізму та поліпшення управління.

Організація бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту господарської
діяльності ТОВ “Лаки-Фарби” забезпечує оптимальне функціонування і його
подальший розвиток на ринку.

Метою даної дипломної роботи було досконале вивчення і дослідження
системи організації обліку, аналізу і аудиту власного капіталу, що
запроваджена на ТОВ “Лаки-Фарби”.

Основними завданнями організації обліку, аналізу і аудиту власного
капіталу на ТОВ “Лаки-Фіарби” є:

забезпечення обліку даних та узагальненя інформації про стан і рух
власного капіталу;

контроль за правильністю і законністю формування власного капіталу та
його своєчасний аудит;

своєчасне, повне, правильне відображення розміру і всіх змін власного
капіталу;

контроль за раціональним розподілом прибутку за відповідними фондами та
його повний аналіз;

організація аналітичного обліку на рахунках власного капіталу для
своєчасного отримання достовірної інформації;

правильне відображення в регістрах обліку і звітності операцій з власним
капіталом.

Організація обліку. Аналізу і аудиту власного капіталу передбачає
порядок, збереження та підтримання стану певної упорядкованості
елементів системи вцілому.

Методичні засади формування бухгалтерського обліку інформації про
власний капітал і розкриття такої інформації у фінансовій звітності
визначається П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”, норми якого стосуються
ТОВ “Лаки-Фарби”.

Перехід на нову систему бухгалтерського обліку за П(С)БО має дуже велике
значення для точного та об’єктивного відображення в бухгалтерському
обліку і фінансовій звітності результатів фінансово-господарської
діяльності підприємства.

Тільки належна організація обліку, аналізу і аудиту на ТОВ «Лаки-Фарби»
і ведення синтетичного і аналітичного обліку можуть забезпечити
виконання бухгалтерською службою підприємства тих вимог до
бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту за сучасних умов госпдарювання,
які встановленні Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні» і відповідними нормативними документами з
організації та ведення бухгалтерського обліку.

Список використаної літератури

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” / затверджений 01.06.1999 // Бухгалтерський облік і аудит. –
№6. – 1999. – С. 9.

Інструкція “Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку,
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій» / Затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30
листопада 1999 року за №291 // Бухгалтерський облік і аудит. – №1. –
2000. – С. 14.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №5 “Звіт про власний
капітал” / Затверджений Наказом Міністерства фінансів України від
за № // Бухгалтерський облік і аудит. – №6. – 2000. – С. 9.

Суть Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №5 “Звіт про власний
капітал” // Галицькі контракти. – №52. – 1999.

Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр, 1999.

Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. – М.: Финансы
и статистика, 1987.

Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця.
– Житомир: ЖІТІ, 2000.

Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності
підприємств. – К.: Вища школа, 1992.

Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу
і аудиту. – К.: А.С.К., 1998.

Завгородній В.П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе
управления предприятием. – К.: Ваклер, 1997.

Іванов В. Бухгалтерський облік формування та руху статутного капіталу //
Все про бухгалтерський облік. – №43. – 12 травня 2000 року.

Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. – К.: КНЕУ, 2000.

Губачова О., Кочовна Ю. Господарські операції та річна фінансова
звітність за новим Планом рахунків і національними стандартами //
Бухгалтерський облік і аудит. – №10. – 2000.

Губачова О. Звіт про власний капітал // Бухгалтерський облік і аудит. –
№ 4. – 2000.

Калина А.В., Конева М.И. Современный экономический анализ и
прогнозирование: учебно-методическое пособие. – К., 1997.

Карсекін В.І., Манов М.А. Менеджмент у підприємствах торгівлі та
громадського харчування: Підручник. – К.: Вища школа, 1994.

Калюга Є. Контроль за правильністю складання Звіту про власний капітал
(відповідно до ПБО №5) // Вісник податкової служби України. – №39. –
2000.

Ковбасюк М.Р. Анализ финансовой деятельности предприятия с
использованием ПЭВМ. – М.: Финансы и статистика, 1990.

Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений. Учеб.
пособие. – К.: МАУП, 2000.

Корчан В., Михайличенко О. Проблема обліку власного капіталу // Все про
бухгалтерський облік. – №27. – 1999.

Каменська Т. Статуний капітал підприємства, що створюється: формування
та облік // Все про бугалтерський облік. – №109. – 2000.

Маркин Ю.П. Анализ внутрихозяйственных резервов. – М.: Финансы и
статистика, 1991.

Мних Є.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. –
Львів: Світ, 1998.

Муравьев А.И. Теория экономического анализа: проблемы и решения. – М.:
Финансы и статистика, 1998.

Мельохіна О., Губачова. Нові підходи до побудови балансу та розкриття
його статей // Бухгалтерський облік і аудит. – №10. – 1998.

Остап’юк М.Я., Даньків Й.Я., Лучко М.Р. Фінансовий облік в господарських
товариствах. – Ужгород: Карпати, 1995.

Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії і практики: навчальний
посібник. – К, 2000.

Павлюк І. Організація переходу на нову систему бухгалтерського обліку на
підприємстві // Бухгалтерський облік і аудит. – №2. – 2000.

Пархоменко В. Стандартизація бухгалтерського обліку і звітності //
Бухгалтерський облік і аудит. – №5. – 1999.

Петрик О. Проблеми перевірки аудиторами початкових залишків за рахунками
обліку і статтями балансу підприємства в період реформування системи
бухгалтерського обліку та звітності в Україні // Біхгалтерський облік і
аудит. – №11. – 2000.

Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник. – К.: КНЕУ, 1999.

Пустовіт Т. Формування і облік статутного капіталу // Все про
бухгалтерський облік. – №76. – 13 серпня 1999 року.

Пушкар М.С. Бухгалтерський облік: основи методології та організації. –
Тернопіль: СМП “Карт-Бланш”, 1997.

Пушкар М.С., Журавель Г.П., Литвин Ю.Я. Теоретичні основи
бухгалтерського обліку: Підручник. – Тернопіль, 1998.

Рахман З., Шеремет А. Бухгалтерсий учет в рыночной экономике. – М.:
Инфра-М, 1996.

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – М.: ИП
«Экоперспектива», 1998.

Савицкая Г.В. Теория анализа хозяйственной деятельности. – М.: НСЗ,
1996.

Смоленюк П.С., Даньків Й.Я., Остап’юк М.Я., Лучко М.Р. Бухгалтерський
облік в основних галузях економіки України в умовах формування ринкових
відносин. – Ужгород: Карпати, 1994.

Сопко В.В. Бухгалтерський облік. – К., 2000.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
– К.: А.С.К., 2000.

Фоменко Е.А. Методичний посібник. – Одеса, 1998.

Чебанова Н.В., Котенко Л.Н. Бухгалтерский учет. – К.: ИМСО Украины,
1997.

Шеремет А.Д. и др. Теория экономического анализа. – М.: Финансы и
статистика, 1995.

Шеремет А.Д., Сайфулип Р.Г. Методика экономического анализа. – М.:
Инфра-М, 1995.

Шишкин А.П. Бухгалтерский учет и финансовый анализ на комерческих
предприятиях: практическое руководство. – М.: Финстатинформ, 1995.

Довідник з бухгалтерського обліку / Укладач Ценклер Н.І, Шляхта Й.Д.,
Штулер Г.Г.; за ред Ценклер Н.І. – Ужгород: ІВА, 2000.

Яновська Н. Статуний фонд: формування, зміна та ліквідація. – Х.:
Фактор, 1998.

Яцків М.І. Теорія економічного аналізу. – Л., 1993.

Кузьмінський А.М., Сопко В.В., Завгородній В.П. Організація
бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. – К.: Вища школа, 1993.

Теория анализа хозяйственной деятельности / Под. Ред. Осшоловского В.В.
– Минск, 1989.

Каракоз И.И. Экономический анализ работы предприятий и объединений. –
К.: Вища школа, 1982.

Кулинина Г.В., Чирков А.П. Анализ выполнения обязательств по поставках
продукции. – М.: Финансы и статистика, 1989.

Додаток 1

Структура власного капіталу ТОВ “Лаки-Фарби»

Додаток 2

Додаток 3

Графік документообігу з обліку статутного капіталу ТОВ «Лаки-Фарби»

Додаток 4

Договір №1 купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з
обмеженою відповідальністю “Лаки-Фарби”

м. Ужгород
20
квітня 2001 р.

Дмитренко Дмитро Олегович, який надалі іменується “Продавець”, з одного
боку, і приватне підприємство “Альфа” в особі директора Кузмінчук
Катерини Костянтинівни, яка, діє на підставі Статуту підприємства, що
надалі іменується “Покупець”, з другого боку, уклали цей Договір про
наступне:

1. Предмет договору

1.1. Продавець с власником частки в розмірі 20 % статутного капіталу
Товариства з обмеженою відповідальності “Лаки-Фарби” (надалі – ТзОВ)
зобов’язується передати, а Покупець зобов’язується оплатити частку
Продавця на умовах, в строки і в порядку, визначених цим Договором і
діючим законодавством України. .

1.2. Передача частки оформлюється шляхом внесення змін до установчих
документів ТзОВ на підставі нотаріально засвідченої заяви Продавця про
вихід зі складу учасників ТзОВ шляхом’відчуження своєї частки Покупцю і
рішення Зборів учасників ТзОВ № 333 від 10.04.2001 р., яке прийняте
відповідно до зазначеної заяви.

2. Ціна договору і порядок розрахунків

2.1. Вартість частки Продавця в статутному капіталі ТзОВ, що становить
20 % від його розміру, визначається в розмірі 50000 (п’ятдесят
тисяч)гри.

2.2. Розрахунки за цим Договором здійснюються протягом 15 (п’ятнадцяти)
днів після його підписання і передачі Покупцю заяви про вихід зі складу
учасників та рішення Зборів учасників ТзОВ про надання згоди про
відчуження частки.

3. Порядок переходу прав на частку в статутному капіталі

3.1. Продавець вважається таким, що вибув зі складу учасників ТзОВ, з
моменту реєстрації відповідних змін в установчих документах ТзОВ, які
фіксують факт переходу прав на частку Продавця до Покупця.

3.2. Протягом 3-х днів після підписання цього Договору сторони повинні
письмово повідомити ТзОВ про відчуження за угодою частки в статутному
капіталі товариства з поданням доказів відчуження для відповідних змін в
установчих документах товариства.

4. Відповідальність сторін

4.1. Сторона, яка не виконала або неналежним чином виконала зобов’язання
цього Договору, зобов’язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким
невиконанням збитки. Під збитками сторони розуміють витрати, які понесе
добросовісна сторона або повинна буде понести в зв’язку з невиконанням
зобов’язань іншою стороною, втрату або пошкодження майна, а також
неодержані доходи (втрачену вигоду). Збитки, включаючи втрачену вигоду,
відшкодовуються понад штрафних санкцій, передбачені Договором.

4.2. За несвоєчасне перерахування Покупцем коштів на розрахунковий
рахунок Продавця (несвоєчасну видачу готівкових коштів), відповідно до
п. 2.2 цього Договору, Покупець зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0,1
% від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення.

4.3. Зобов’язання Покупця по розрахунках за частку, що придбається, буде
вважатись виконаним своєчасно при виконанні ним однієї з наступних умов:

4.3.1. Якщо до закінчення останнього дня строку (першого робочого дня
після закінчення строку, якщо останній день строку припадає на вихідний
або святковий день) Покупець дав розпорядження банку про перерахування
відповідної грошової суми на поточний рахунок, вказаний у цьому Договорі
або на інший банківський рахунок, передбачений письмовим
розпорядженням Продавця;

4.3.2. Якщо до закінчення останнього строку (першого робочого дня після
закінчення строку, якщо останній день строку припадає на вихідний або
святковий день) Покупець отримає належні йому за цим Договором готівкові
кошти з каси Покупця.

5. Конфіденційність

5.1. Умови цього договору і додаткових угод до нього є конфіденційними і
не підлягають розголошенню.

6. Вирішення спорів

6.1. Усі спори і розбіжності, які можуть виникнути між сторонами з
питань, які не були відображені в цьому Договорі, будуть вирішуватись
шляхом переговорів на підставі діючого законодавства.

6.2. При неврегулюванні в процесі переговорів спірних питань, спори
вирішуються в суді у порядку, встановленому діючим законодавством.

7. Термін дії припинення договору

7.1. Цей Договір набирає чинності з моменту укладання і закінчується
після виконання сторонами взятих на себе зобов’язань відповідно до умов
договору.

7.2. Цей Договір припиняється достроково:

за угодою сторін;

на інших підставах, передбачених законодавством.

8. Інші умови

8.1. Сторони мають право в односторонньому порядку відмовитись від
виконання своїх зобов’язань за цим Договором після його підписання.

8.2. Продавець втрачає право на участь в управлінні справами ТзОВ з
моменту завершення розрахунків.

8.3. Продавець має право на одержання дивідендів за період до 5 серпня
2001 року.

8.4. У всьому, що передбачено цим Договором, сторони керуються діючим
законодавством України.

8.5. Будь-які зміни і доповнення “до цього^Договору дійсні за умови,
якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це
представниками сторін.

8.6. Усі повідомлення з приводу цього Договору повинні направлятись у
письмовій формі,

8.7. Договір складено в двох примірниках, з яких один знаходиться у
Продавця, другий – у Покупця.

8.8. Адреси і платіжні реквізити сторін:

Продавець:_____________________________

Покупець:_______________________________

Підписи сторін:

Продавець:________________

М.П.

Покупець:________________

М.П.

Додаток 5

Розрахунок оцінки використання капіталу ТОВ «Лаки-Фарби»

№ Назва рядка Сума, тис. грн.

Статутний фонд 4100

Власний капітал 12600

Паозичкові кошти 4700

Сукупний капітал 21400

Прибуток у розпорядженні підприємства 1600

Дивіденти та аналогічні виплати з чистого прибутку 4800

Витрати, пов’язані із залученням позичкових коштів 1650

Дивіденти до статутного капіталу, % (рядок 6 : рядок 7) 100 11,7

Рентабельність власного капіталу, % (рядок 5 : рядок 2) 100 12,7

Рентабельність позичкових коштів, % (рядок 7 : рядок 3) 100 35,1

Рентабельність вкладень (сукупного капіталу), % (рядок 5 : рядок 7) :
рядок 4 І 100 15,2

Р Е Ф Е Р А Т

Робота містить __ сторінок, __ таблиць, __ рисунків, перелік літератури
– __ найменувань, __ додатків.

Ключові слова: власний капітал, статуний капітал, організація аналізу,
обліку і аудиту власного капіталу, П(С)БО №5 “Звіт про власний капітал”,
установчий договір.

Об’ктом дослідження є методика та організація обліку, аналізу і аудиту
власного капіталу на матеріалах ТОВ “Лаки-Фарби”.

Мета роботи – вивчення діючої системи організації обліку, аналізу і
аудиту власного капіталу на ТОВ “Лаки-Фарби”, ознайомлення із змінами,
що відбулися в системі обліку власного капіталу.

1 Павлюк І. Організація переходу на нову систему бухгалтерського обліку
на підприємстві // Бухгалтерський облік і аудит. – № 2. – 2000.

.

1 Кузьмінський А.М. Організація бухгалтерського обліку, контролю і
аналізу. – К., 1993. – С. 26-45.

1 Дані розрахунку впливу даних на зміни рівня ROE взяті з балансу і
звіту про фінансові результати ТОВ “Лаки-Фарби” за 2001 рік.

1 Дані для аналізу динаміки і структури джерел капіталу взяті з балансу
ТОВ “Лаки-Фарби” за 2001 рік.

2 Дані для проведення динаміки і структури джерел капіталу взяті з
балансу ТОВ “Лаки-Фарби” за 2001 рік.

PAGE

PAGE 2

Рентабельність сукупного капіталу

Рентабельність продажу

Коефіцієнт оберненості капіталу

Чиста виручка від всіх видів продажу

Прибуток

Всі активи підприємства

Чиста виручка від всіх видів продажу

Об’єм продажу

Основний капітал

Оборотний капітал

Структура продукції

Основні засоби

Грошові засоби

Ціни реалізації

Довгострокові фі-нансові зобов’язання

Дебіторська заборгованість

Собівартість реалі-зованої продукції

Нематеріальні активи

Запаси

Податки від виручки

Рівень відпускних цін на продукцію та послуги

Структура проданої продукції

Об’м реалізованої продукції

Власний капітал

Цільове фінансування та поступлення

Накопичений капітал

Статний капітал

Нерозподілений прибуток

Фонд накопичення

Добавлений капітал

Резервний капітал

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020