Теоретичні аспекти управлінського аспекту бухгалтерського обліку (диплом)

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти управлінського аспекту

бухгалтерського обліку

Поняття обліку як основи для прийняття ділових рішень

Міжнародна практика виділення управлінського обліку

із загальної системи бухгалтерського обліку

Організація системи обліку для управління підприємством

Розділ 2. Теорія бухгалтерського обліку і її вплив на систему

управління підприємством

2.1. Формування інформації бухгалтерського обліку обліку

для прийняття ділових рішень

2.2. Класифікація витрат для здійсненя обліку контролю,

аналізу, регулювання планування та управління

2.3. Складання кошторису підприємства

2.4. Використання даних обліку для прийняття управлінських

рішень і контролю

Розділ 3. Управлінський облік на сучасному етапі реформування

економіки

3.1. Реформування обліку як процесу на основі застосування

ПЕОМ

3.2. Шляхи вдосконалення системи обліку

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Успіх фінансово-господарської діяльності будь-якого суб’єкта економічної
діяльності в ринкових умовах залежить насамперед від двох чинників:
наявних ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових) та вміння
розпоряджатися ними з найвищою ефективністю.

Віднайдення шляхів максимізації (оптимізації) прибутку підприємств
можливе лише за умови належного інформаційного забезпечення керівництва
для прийняття обгрунтованих управлінських рішень. Надати потрібну
об’єктивну і достовірну інформацію може лише система бухгалтерського
обліку підприємства. Ринкові умови господарювання висувають нові вимоги
до ведення бухгалтерського обліку на підприємтсвах України. Поступово
реалізується державна програма реформування системи бухгалтерського
обліку із застосуванням міжнародних стандартів, у рамках якої прийнято
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 р. №996-ХІУ , створюється система
національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджено і
діє новий План рахунків бухгалтерського обліку, а також реалізується
намір щодо забезпечення зв’язку реформування бухгалтерського обліку з
основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні та
станом економіко-правового середовища і ринкових відносин в Україні.

Законом визначено, що поряд з веденням бухгалтерського (фінансового)
обліку згідно з чинним законодавством підприємтсва України самостійно
розробляють систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського)
обліку, звітності і контролю господарських операцій.

Необхідність формування управлінського обліку пов’язана з тим, що
бухгалтерський облік повною мірою не взмозі своєчасно задовольнити
потреби керівництва в необхідній управлінській інформації. Він швидше
зорієнтований на зовнішніх користувачів звітності та власників
підприємства, які насамперед цікавляться отриманими загальними
фінансовим результатами, величиною дивідентів, фінансовим станом на
певну дату. Фінансовий облік надає дані про факти, господарські
операції, які вже сталися і на які вплинути вже не має можливості.
Управлінці, менеджери підприємства цікавляться інформацією, аналіз якої
дає змогу збільшувати доходи за рахунок зменшення витрат, оперативно
впливати і контролювати формування собівартості продукції, визначати
стратегію і перспективи розвитку підприємства. Надати таку інформацію
може управлінський облік, який згідно із ст. 1 Закону ми розглядаємо як
систему обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для
внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством. Дані
управлінського обліку є конфеденційними. Управлінський облік в усіх
державах, у тому числі в Україні, є не регламентованим, однак можливе
нормативне визначення загальних принципів і концепції управлінського
обліку, підходів і типів його організації, принципової побудови системи
рахунків управлінського обліку і їх ув’язки із рахунками фінансового
обліку.

Необхідність запровадження управлінського обліку на підприємствах
України викликана часом і економічними умовами господарювання, а
ефективність його доведена практичним досвідом окремих вітчизняних та
зарубіжних підприємств. Саме це і становить актуальність обраної теми
для дипломного дослідження.

Метою дипломної роботи стало вивченя наступних питань – теоретичних
аспектів управлінського аспекту бухгалтерського обліку, теорії
бухгалтерського обліку і її впливу на систему управління підприємством,
управлінського обліку на сучасному етапі реформування економіки.

Вивчаючи дану тематику дипломної роботи, було поставлено такі основні
завдання:

дослідити теоретичні та практичні аспекти управлінського обліку в
Україні,

дослідити роль управлінського обліку в прийнятті ділових рішень,

дослідити механізм удосконалення управлінського обліку на сучасному
етапі реформування.

Для досягнення мети використовувалися матеріали журналів “Бухгалтерський
облік і аудит”, “Економіка, фінанси, право”, а також праці окремих
авторів викладених у навчальних підручниках: Сопка В.В. “Бухгалтерський
облік”, Надовської Л.В. “Управлінський облік”, Райяна Б. “Стратегічний
облік для керівників”, Пушкаря М.С. “Управлінський облік” та ряд інших.

Дана робота логічно та послідовно розкривається у наступних трьох
розділах дипломного дослідження: розділі 1 “Теоретичні аспекти
управлінського аспекту бухгалтерського обліку”, розділі 2 “Теорія
бухгалтерського обліку і її вплив на систему управління підприємством”,
розділі 3 “Управлінський облік на сучасному етапі реформування
економіки”.

У розділі 1 “Теоретичні аспекти управлінського аспекту бухгалтерського
обліку” розкривається поняття бухгалтерського обліку як основи для
прийняття ділових рішень, міжнародна практика виділення управлінського
обліку із загальної системи бухгалтерського обліку, а також організація
системи управлінського обліку на підприємствах.

У розділі 2 “Теорія бухгалтерського обліку і її вплив на систему
управління підприємством” висвітлюються питання формування інформації
управлінського обліку для прийняття ділових рішень, класифікації витрат
для здійсненя обліку контролю, аналізу, регулювання планування та
управління, а також складання кошторису підприємства та використання
даних управлінського обліку для прийняття рішень і контролю.

У розділі 3 “Управлінський облік на сучасному етапі реформування
економіки” ми дослідили питання реформування управлінського обліку як
процесу на основі застосування ПЕОМ та шляхи вдосконалення системи
управлінського обліку на підприємстві.

Розділ 1. Теоретичні аспекти управлінського аспекту бухгалтерського
обліку

1.1. Поняття обліку як основи для прийняття ділових рішень

Управлінський облік виник у країнах ринкової економіки в інтересах
внутрішніх користувачів інформації. Управлінський облік складається із
систематичного обліку, який розвиває традиційні способи бухгалтерської
інформації, і проблемного обліку, що дозволяє виробити дійові
управлінські рішення.

До цього часу у нас розвивався лише фінансовий облік, а з управлінського
обліку використовувались деякі фрагменти облік витрат на виробницгво і
калькулювання собівартості готової продукції, техніко-економічне
планування, аналіз господарської діяльності1.

Формування управлінського обліку і застосування його методології в
практичній діяльності підприємств дозволить приймати обгрунтовані
економічно виправдані рішення по зниженню витрат на виробництво,
збільшенню прибутків.

Особливістю управлінського обліку є те, що на місце чисто процедурних
обліково-економічних завдань висувається нове завдання забезпечення
потреб користувачів у такій інформації, яка носить адресний характер.
Користувачам необхідна вибіркова інформація про ті чи інші сторони
діяльності підприємства. Для кредиторів важливо знати платоспроможність,
акціонерів – прибутковість, банків ліквідність підприємства. Тому
зрозуміло, що для різних груп користувачів треба забезпечити різну
інформацію.

Особливістю управлінського обліку є орієнтація на детальний облік витрат
на виробницгво і калькулювання собівартості продукції з метою-пошуків
резервів для зниження витрат на одиницю продукції. Інформація
управлінської о обліку призначена для користування службами апарату
управління.

В умовах ринкової економіки управлінський облік стає необхідним у
зв’язку з розширенням об’єктів обліку.

Традиційний бухгалтерський облік розвивався в такому напрямку, щоб
забезпечити основні завдання обліку витрат:

контроль господарської діяльності;

калькулювання собівартості продукції і визначення цін;

прийняття управлінських рішень в галузі планування, формування
виробничих програм;

виявлення результатів господарської діяльності;

оцінка виробничих запасів;

визначення рівня рентабельності.

Однак традиційний бухгалтерський облік не зовсім відповідає
управлінським вимогам. Зокрема не враховується еластичність, яка
характеризує залежність зміни витрат від зміни обсягів і структури
виробництва. Вміння використати в своїй роботі знання еластичності є
однією з умов успішної орієнтації в справах підприємства бухгалтерів
економічно розвинутих країн. Управлінський облік повинен забезпечити для
адміністрації таку інформацію, яка дозволяє:

приймати управлінські рішення з урахуванням їх економічних наслідків,
контролювати витрати у співставленні з нормами;

формувати економічну стратегію;

оцінювати формування собівартості і прибутку протягом місяця;

оцінювати витрати в розрізі структурних підрозділів підприємства;

приймати рішення відносно окупності програм, калькуляції собівартості
продукції, окупності і ефективності ремонтів, використання ресурсів.

Управлінський облік не регламентується і його організація та методологія
залежить від потреб системи управління, тому для проектування підсистеми
управлінського обліку необхідно вивчити запити управлінських служб. Як
правило, управлінський облік доцільно організувати на великих та
найбільш крупних середніх підприємствах, які мають складну структуру,
значну номенклатуру виробів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів,
складний технологічний процес тощо.

Таким чином, управлінський облік – це система збору, опрацювання і
надання даних про виробничі витрати, собівартість продукції та
рентабельність підприємства. Його дані використовуються для внутрішніх
потреб підприємства з метою оцінки господарської діяльності і прийняття
конкретних управлінських рішень. Відомості управлінського обліку є
комерційною таємницею1.

З розширенням кола суб’єктів, що приймають інвестиційні та інші
господарські рішення на основі даних фінансової звітності, роль
фінансової інформації зростає. Відповідно змінюються її форма, обсяг та
призначення.

Крім зазначеного, фінансові звіти (вимога законодавства) необхідні також
для оцінки діяльності підприємств, прийняття фінансових рішень.

За характером фінансового інтересу користувачів фінансової інформації
можна поділити на дві групи:

· зовнішні, що перебувають за межами організації і потребують інформації
для прийняття рішень стосовно налагодження зв’язків з цією організацією;

· внутрішні, що здійснюють управління організацією.

Зовнішні (сторонні) користувачі інформації можуть мати прямий і непрямий
фінансовий інтерес. Відповідальність за підготовку й надання фінансової
інформації стороннім користувачам покладається на керівництво
підприємства.

До зовнішніх користувачів, що мають прямий фінансовий інтерес, відносять
реальних і потенційних інвесторів, банки, постачальників, клієнтів,
найманих працівників та ін. За даними фінансових звітів вони оцінюють
фінансові перспективи підприємства та його платоспроможність.

До зовнішніх користувачів, що мають непрямий фінансовий інтерес,
належать органи, уповноважені управлінці державним майном, податкові й
адміністративні органи та інші (громадські організації, фондові і
товарні біржі, наукові установи, консультанти). Іншим стороннім
користувачам інформація потрібна зазвичай для оцінки фінансового стану
підприємства. Таку інформацію вони можуть одержати безпосередньо на
підприємстві або в органах державної статистики.

Внутрішні користувачі інформації – це управлінський персонал усіх
рівнів, що використовує облікову інформацію для планування, контролю й
оцінки господарської діяльності, зокрема власники, засновники, учасники,
адміністрація в особі наглядової ради, ради директорів, менеджерів,
керівників та спеціалістів підрозділів.

За змістом і формою надання ця інформація істотно відрізняється від
тієї, яка цікавить користувачів, безпосередньо не зайнятих в управлінні
підприємством. Відмінна вона і за формами обліку та звітності.

Управлінська інформація, на відміну від фінансової, не має стандартної
форми надання, орієнтована скоріше на контроль за поточною оперативною
діяльністю і планування перспективи, ніж на опис минулих подій.

Для потреб управлінців (внутрішніх користувачів) бухгалтерська служба
складає внутрішні звіти, наприклад: фінансове порівняння можливих
альтернатив господарських операцій, прогнозування потреб у коштах на
відповідний період. Керівництво має також доступ до додаткової
управлінської і нефінансової інформації для потреб планування, прийняття
рішень, контролю. Управлінці можуть самостійно визначити форму й зміст
такої додаткової інформації відповідно до конкретних завдань.

Зовнішня фінансова звітність загального призначення є найважливішим
засобом надання зовнішнім користувачам інформації стосовно діяльності
підприємства.

Таким чином, залежно від цільового сегменту, на який орієнтована
інформація, фінансова звітність може сприяти вирішенню таких завдань
користувачів:

· допомагати дійсним і потенційним інвесторам, іншим користувачам у
прийнятті правильних рішень щодо інвестування підприємства і надання
йому кредитів;

· реально оцінити строки, можливості та обсяги надходження належних їм
відсотків, дивідендів, інших прибутків від діяльності підприємства або
засобів для сплати основного боргу й зворотного викупу емітентами своїх
цінних паперів;

· адекватно відображати економічний стан підприємства з урахуванням
зовнішніх обставин, спроможних позначитися на наявності ресурсів
підприємства чи можливих претензій на ці ресурси з боку третіх осіб,
перед якими підприємство має боргові зобов’язання.

Аби висновки, зроблені користувачами інформації на основі аналізу
фінансової звітності, були надійними, дані мають бути достовірними і
вичерпними. Інформація бухгалтерського обліку повинна бути стандартною,
однаково зрозумілою всім учасникам ринкового процесу.

Для розвитку, управлінського обліку в Україні необхідні деякі
передумови.

По – перше, формування ринкової інфраструктури, приватизація
підприємств, ринковий механізм ціноутворення закономірно викликають
необхідність розробки системи формування собівартості продукції.
Рахувати витрати на виробництво потрібно не в кінці місяця, коли вже
неможливо вплинути на них, а на початку місяця на основі норм. Протягом
місяця фіксуються відхилення від норм з виявленням причин і винуватців в
розрізі окремих структурних підрозділів, з метою їх аналізу і прийняття
оперативних рішень щодо формування собівартості продукції.

По – друге, конкуренція між товаровиробниками, яка здійснюється в
ціновій формі або в нецінових формах, вимагає постійної уваги до пошуку
резервів зниження собівартості. При всіх інших рівних умовах в
конкурентній боротьбі виграє той, в кого нижче собівартість. З іншого
боку, виникає необхідність організувати облік реалізації продукції по
географічних районах, сегментах ринку, групах покупців, стежити за
положенням на ринку конкурентів тощо. Це означає, що виробництво та збут
продукції організується на основі маркетингових досліджень.
Бухгалтерський облік включає ряд нових об’єктів спостереження і тому
розширюються його межі. Поява управлінського обліку в значній мірі
обумовлена ускладненням зовнішнього середовища і необхідністю врахування
його змін.

По – третє, в ринковій економіці діє комерційна таємниця, яка пов’язана
з засекречуванням певної інформації. Кабінет міністрів України
постановою від 9.09.1993 р. № 611 “Про перелік відомостей, що не
становлять комерційної таємниці” визначив коло тих даних, які повинні
бути відкритими. До них відносять:

установчі документи;

державна звітність;

дані про податки і платежі та правильність їх нарахування;

чисельність працюючих та їх заробітна плата;

дані про забруднення навколишнього середовища, недотримання безпечних
умов праці тощо;

документа про платоспроможність;

відомості, що підлягають оголошенню відповідно до чинного законодавства.

З цього переліку виходить, що всі інші дані, що характеризують
господарську і фінансову діяльність підприємства не підлягають
розголошенню і складають комерційну таємницю.

Враховуючи те, що управлінський облік направлений на контроль за
формуванням собівартості і калькулювання продукції, його дані є
комерційною таємницею, розголошення яких може нанести шкоду
підприємству.

По – четверте, розвиток теорії і практики обліку дає можливість
відокремити управлінський облік від фінансового.

Отже, передумови виникнення управлінського обліку були в певній мірі
закладені в систематичному обліку, який формувався в Україні до цього
часу. Разом з тим формування ринкової інфраструктури робить необхідним
відокремлення управлінського обліку в окрему галузь системи
бухгалтерського обліку.

Управлінський облік мас зв’язки з рядом інших наук – фінансовим обліком,
менеджментом, математикою, аналізом господарської діяльності, фінансами
та іншими.

Виходячи з ролі і значення управлінського обліку в системі
бухгалтерського обліку в цілому можна виділити такі найбільш суттєві
його ознаки:

підпорядкування методології обліку запитам управлінської системи;

забезпечення внутрішніх потреб підприємства в інформації;

обмеження об’єктів обліку витратами на виробництво і калькулюванням
собівартості продукції;

конфіденційність.

Управлінський облік організовується в такому порядку, щоб повністю
задовольнити потреби управління в інформації щодо формування
собівартості і визначення рентабельності окремих видів продукції. Щоб
організувати такий облік треба визначити в якому розрізі і кому потрібна
інфюрмація. Починати треба з вивчення запитів окремих працівників
апарату управління. Для цього опитуються працівники кожної служби яку
інформацію їм необхідно мати, щоб прийняти обірунтовані управлінські
рішення. ІІісля аналізу зібраної інформації робиться зведений опис
необхідної інформації і головний бухгалтер розробляє методику
формування, збору, обробки і подачі інформації користувачам.

Управлінський облік обмежується, в основному, деталізацією аналітичного
обліку витрат на виробництво, створенням системи формування собівартості
на основі норм витрачання ресурсів підприємства. Хоча він базується на
даних фінансового обліку, проте групування витрат і різні розрахунки,
зв’язані з визначенням собівартості становлять його суть. За своєю
методологією управлінський облік наближається до інженерних розрахунків
щодо визначення собівартості. В центрі уваги знаходяться розрахунки
собівартості в різних ракурсах за елементами витрат, за статтями витрат,
за видами продукції в цілому і окремими деталями, вузлами, за нормами
витрат і відхилення від норм тощо.

Інформація про собівартість продукції є конфіденційною і вона призначена
для службового користування без права розголошення. Завданням
управлінського обліку є контроль за формуванням собівартості продукції в
розрізі центрів витрат і сфер відповідальності і визначення
рентабельності та пошук резервів зниження витрат і зростання прибутку.

Управлінський облік здійснюється окремою службою, працівники
якої повинні бути обізнані з технологією виробництва, обліком, аналізом,
володіти математичними методами в економіці, добре знати склад витрат,
що включаються в собівартість і методику калькулювання собівартості
продукції.

З метою полегшення процесу спостереження за формуванням собівартості
продукції використовується нормативний метод обліку і калькулювання, при
якому витрати поділяються в межах встановлених норм, по відхиленнях від
норм і змінах норм.

Широке застосування в управлінському обліку знаходять математичні методи
дослідження собівартості і рентабельності продукції. Отримані
математичні залежності між окремими елементами собівартості і обсягом
продукції використовуються для прийняття рішень.

Метод аналізу витрат передбачає використання отриманої інформації про
формування собівартості і визначення факторів, які впливають на
відхилення від прогнозних даних. Аналітичний метод ефективний в тих
випадках, коли проводиться за короткі проміжки часу (щоденно, тиждень,
декада ). Дані оперативного аналізу служать для прийняття управлінських
рішень, направлених на регулювання ходу виробничого процесу.

Управлінський облік тісно пов’язаний з калькуляцією, тобто економічними
та інженерно-економічними розрахунками собівартості окремих видів
продукції, окремих деталей, вузлів тощо. Калькуляція необхідна для
обгрунтування цін на продукцію, визначення прибутку, рівня
рентабельності, порівняння собівартості продукції, яка виробляється на
різних підприємствах1.

1.2. Міжнародна практика виділення управлінського обліку із загальної
системи бухгалтерського обліку

Управлінський облік, як самостійна частина бухгалтерського обліку, виник
закономірно на певному етапі розвитку народного господарства.
Підприємницька діяльність протягом XX століття характеризувалась
поступовим ускладненням, шо посилювало нестабільність середовища, в
якому розвивалось підприємство, а це обумовило еволюцію управлінських
систем.

Назва “управлінський облік” набула поширення в англомовній літературі,
міжнародних стандартах з обліку і аудиту, у практиці багатьох зарубіжних
держав з розвиненою економікою. Однак ні в США, ні у Великій Британії,
ні у Франції немає єдиного трактування понять “управлінський облік”,
“виробничий облік”, а у Німеччині взагалі немає поняття “управлінський
облік”, а застосовується поняття “контроллінг”. У перекладній літературі
більшість фахівців вважають управлінський облік самостійним видом
обліку, без якого не може обійтися сучасне підприємство.

У деяких дослідженнях вносяться пропозиції про побудову цілої системи
рахунків управлінського обліку, які вводяться, щоб забезпечити
порівняність зроблених витрат з отриманими доходами (виручкою від
продажу продукції, товарів, робіт, послуг). Цей комплекс робіт
пропонується вести на базі національної системи рахунків бухгалтерського
обліку. За рубежом накопичений досвід застосування тих і інших “рахунків
— екранів”, який показав, що їх впровадження призведе до значного
ускладнення і подорожчання обліку на шкоду його достовірності. З цієї
причини їх застосування вважаємо недоцільним1.

Багато спірних і суперечливих суджень серед облікових працівників і
бухгалтерів-практиків викликала поява в останні роки в пресі
повідомлення про так званий управлінський облік. Професор В. Палій з
цього приводу пише: “В останні кілька років знову як і у п’ятидесяті і в
семидесяті роки загострилася полеміка навколо управлінського обліку.
Одні трактують його як складну систему внутрішнього управління
економікою підприємства; треті — як щось штучне і надумане, що
невиправдовано підміняє раніше усталене поняття виробничого обліку
витрат і калькулювання собівартості”2 .

У практиці діяльності суб’єктів Російської Федерації та інших країн –
членів СНД, поки що не існує розділення бухгалтерського обліку на
фінансовий й управлінський. Увесь облік майна, витрат виробництва,
випуску і реалізації продукції, розрахункових і кредитних операцій,
фінансових результатів, фондів і резервів традиційно охоплені єдиним
бухгалтерським обліком. Використовуються такі методологічні нормативні
документи, як положення про бухгалтерський облік і звітність, плани
рахунків бухгалтерського обліку й інструкції з їхнього застосування й
ін.

У країнах із розвиненою ринковою економікою вже декілька десятиліть
існує розподіл бухгалтерського обліку на фінансовий і виробничий. У
останні роки намітився подальший розподіл обліку на управлінський і
виробничий облік. І ідеологів західного обліку можна зрозуміти: облік
усе більше і більше стає мовою бізнесу, до результатів роботи компаній і
фірм усе більше виявляють інтерес не тільки адміністрація і трудові
колективи фірм, але і власники акцій, і інші зовнішні споживачі
облікової інформації. Якщо перші виявляють цікавість до прибутків і
чинників, що їх збільшують (а це в основному відмінно налагоджене
виробництво, що сприяє зниженню собівартості і, отже, збільшенню
прибутків), то другі більше цікавляться кінцевими результатами
діяльності фірми і розмірами дивідендів на вкладені інвестиції.

Розвиток ринкових відносин (приватизація, створення акціонерних
товариств і ін.), безсумнівно, призведе до такого поділу й у нашій
країні. У Російській Федерації вже створені передумови для поділу
бухгалтерського обліку на фінансовий і управлінський1.

Вивчаючи практику виділення управлінського обліку із загальної системи
бухгалтерського обліку, ми звернулися до досвіду економічно розвинутих
країх. Зокрема, у праці А. Яругової «Управлінський облік: досвід
економічно розвинутих країн» відмічається, що ціль сучасного
бухгалтерського обліку можна визначити як інформаційне моделювання
процесів управління господарськими благами і контроль за їхнім
відтворенням. Управління (при обмежених ресурсах) припускає встановлення
цілі господарської діяльності і вибір засобів її досягнення. Задача
бухгалтерського обліку складається у вимірі й оцінці цілі управлыння –
спочатку встановленою адміністрацією або ж скоригованої нею внаслідок
нестійкості і мінливості умов, у яких реально протікає господарська
діяльність підприємства. Контрольні функції бухгалтерського обліку
полягають насамперед у визначенні економічної ефективності діяльності
відповідальних осіб – у рамках наданих їм повноважень – по розпорядженню
засобами виробництва і робочої сили.

У умовах радикальної економічної реформи, коли господарська
самостійність підприємств розширена, а увага адміністрації акцентована
на економічних зв’язках із мікросуб’єктами і мікроекономікою, облік
витрат стає частиною управлінського обліку. Він організується виходячи
насамперед із потреб підприємства і його адміністрації.

Подальший розвиток і поглиблення бухгалтерського обліку припускають
створення і функціонування операційної орієнтованої підсистеми
планування, контролю, обліку витрат і фінансових результатів по центрах
відповідальності. Можна виділити три типи таких центрів, відповідальних
відповідно за: а) витрати, б) фінансові результати, в) окупність
виробничих капіталовкладень.

На ранніх стадіях еволюції, бухгалтерський облік існував як самостійна
інформаційна система. Проте в міру розвитку господарської діяльності він
усе більше поєднується з інформаційною системою управлыння. Для кожного
окремо узятого підприємства ступінь цього суміщення залежить від
конкретних умов його роботи, стабільності зовнішнього середовища,
особливостей технологічних процесів і організаційної структури
бухгалтерії. Поєднуючись з інформаційною системою управління,
бухгалтерський облік підготовляє інформаційну базу для прийняття
управлінських рішень трьох типів – операційних, тактичних і
стратегічних. Причому в тому, що стосується рішень операційних і
тактичних типів, він цілком забезпечує адміністрацію необхідною
інформацією; для прийняття ж стратегічних рішень додатково до облікових
необхідно використовувати дані, отримані в результаті спеціальних
досліджень.

Все сказане дозволяє розглядати бухгалтерський облік як систему
(комплекс моделей), що сприяє ефективному функціонуванню господарства і
забезпечує оцінку ступеня відповідальності осіб, дії яких впливають на
його функціонування. Ціль бухгалтерського обліку з цього погляду
зводиться до контролю ресурсів підприємства, здійснюваному як в
інтересах власника, так і агентів і кореспондентів1.

Управлінський облік був створений інженерами і технологами ще у другій
половині XIX століття у США. Мета управлінського обліку формулювалася
таким чином: надання інформаційної допомоги управлінцям, контроль і
прогнозування витрат, вибір найбільш ефективних шляхів розвитку
підприємства, прийняття оперативних управлінських рішень. Суть
управлінського обліку полягає у забезпеченні інформації для управління.
Великий вклад в управлінський облік вніс Гаррінгтон Емерсон (1853 —
1931рр.), який розробив основи нового методу обліку — стандарт-кост.
Ідея методу обліку “стандарт-кост” полягає у тому, що до початку
виробництва продукції на основі норм визначається собівартість
продукції, а в процесі виробництва — відхилення від норм.

Ці ідеї втілив в теоретичні розробки Чартер Гаррісон у 1911 р. Починаючи
з 1932 р. поступово принципи організації обліку за нормами стали
впроваджуватись на підприємствах України. Такий метод був названий
нормативним і його суть полягає в організації нормативного господарства
в розрізі деталей, вузлів, окремих агрегатів і виробу в цілому. На
підставі норм витрат складаються нормативні калькуляції собівартості
продукції. Окремо ведеться облік відхилень в розрізі причин та
винуватців. а також зміни норм. Управління за відхиленнями дає
можливість в оперативному порядку стежити за формуванням собівартості
продукції.

1.3. Організація системи обліку для управління підприємством

Під організацією розуміється: 1) внутрішня упорядкованість,
узгодженість, взаємодія більш-менш диференційованих і автономних частин
цілого; 2) сукупність процесів або дій, що ведуть до створення й
удосконалювання взаємозв’язків між частинами цілого; 3) об’єднання
людей, що спільно реалізують програму або ціль і дыють на основі
визначених правил і процедур. Н. Г. Чумаченко дещо розширює це поняття,
розумыючи під організацією: 1) колектив людей, об’єднаних певним чином
для досягнення визначених цілей; 2) самостійне заснування, що являє
собою колектив, який володіє засобами матеріального забезпечення для
виконання визначених функцій; 3) структуру системи, стани, визначені
структурно і функціонально, співвідношення частин (по відношенню один до
одного і до цілого); 4) функцію управління, що складається у формуванні
керуючих і керованої систем, створенні упорядкованості й оптимальних
відносин між ними.

Раціоналізацію обліку варто розглядати у два його аспекти: як
раціоналізацію усередині системи обліку (внутрішня раціоналізація) і
раціоналізацію в плані її впливу на удосконалювання організації
управління об’єктами (зовнішня раціоналізація) 1.

Інтегрований підхід до процесу управління підприємством припускає
дослідження функцій управління, по суті яких у науковій літературі є
різні точки зору. Одні економісти функцію управління визначають “як
діяльність системи, що здійснюється по визначеній програмі, що
складається з послідовних змін у часі, закладеної в самій структурі
системи і регулюючої її за допомогою зовнішніх впливів”2, інші – як
“частину, що відокремилася, область або вид організаційної діяльності,
що виникнула в результаті поділу праці і спеціалізації в сфері
управління3. В. І. Стражев під функцією управління розуміє “окремі
спеціалізовані дії суб’єкта управління, що у сукупності забезпечують
цілеспрямований розвиток об’єкта управління”4. Як бачимо, у даних
визначеннях містяться або тільки організаційний аспект функцій
управління і не відбивається цілеспрямований їхній вплив на об’єкт у
загальній системі управління, або визначальне значення надається діям
суб’єкта керування, у той час як його діяльність може не відповідати
досягненню поставленої цілі, і в цьому випадку вона, тобто діяльність,
не буде відбивати розв’язуваних системою задач, що випливають із
діалектичної єдності процесів виробництва і управління.

Відомо, що в результаті здійснення виробничої, господарської і
фінансової діяльності підприємств відбувається процес кругообігу
засобів, при цьому основні фонди й оборотні кошти, беручи участь в
економічному обороті, знаходяться в постійному русі, змінюючи свою форму
і послідовно проходячи всі три стадії: придбання, виробництво і
реалізацію. Управління всіма стадіями економічного обороту господарських
засобів здійснюється в результаті виконання функцій планування,
організації, обліку, контролю, аналізу і регулювання, що є загальними
функціями процесу управління економікою підприємств. Причому
перерахованим функціям властива визначена етапність: I – припускає
наявність цілі, її постановку, розробку програми дій і відповідної
організації, із тим щоб привести систему в заданий стан (планування й
організація); II – передбачає спостереження, фіксацію, переробку
інформації про дійсний стан об’єкта з виявленням відхилень у їхньому
причинному зв’язку і залежності реального економічного процесу від
планової моделі, тобто від поставленої цілі (облік і контроль); III –
полягає в порівнянні і зіставленні фактичних даних досліджуваного
об’єкта та впливів на об’єкт управління з метою регулювання його
фактичного стану (аналіз і регулювання).

Необхідно зауважити, що, незважаючи на виявлену чіткість складу
загальних функцій і їхню етапність, у процесі управління при вирішенні
комплексу задач, пов’язаних із використанням ресурсів на всіх стадіях
відтворювального циклу, практично усі функції взаємодіють між собою,
тому що в практиці управління жодний організаційно структурований орган
не займається тільки одною загальною функцією. Це особливо важливо в
сучасних умовах створення цілісної системи управління, що включає цілу
гаму радикальних організаційно-економічних дій переходу до нового
економічного механізму діяльності господарських органів. Важлива роль
при цьому приділяється розвитку й удосконалюванню організаційних
структур основної ланки господарювання, і в їхньому числі розгортанню в
економіці різноманітних інтеграційних процесів, особливо по горизонталі.
Такий підхід сприяє комплексному розвитку системи управління і
господарювання, покликаних забезпечити органічну єдність і ефективну
взаємодію усіх функцій управління, із тим щоб управлінські впливи
суб’єкта на об’єкт ставали більш цілеспрямованими, діючими, що
наближаються до оптимального. Для забезпечення єдності технічної,
організаційної і методологічної політики в керуванні об’єктом необхідна
організація спільної діяльності різних спеціалістів. Відносна
відособленість окремих функцій при цьому не повинна сприйматися як
абсолютна самостійність, а цілі кожного із них як самодостатні.

Таким чином, оптимальність процесу управління конкретним об’єктом із
метою запобігання небажаних тенденцій припускає інтегрований підхід до
взаємодії всієї сукупності функцій управління шляхом своєчасного науково
обгрунтованого впливу на процеси, що у ньому протікають. Одним з
основних напрямків вирішення цієї проблеми є створення належного
інформаційного забезпечення в напрямку інтеграції інформаційних потоків
і створення на цій основі інтегрованої системи опрацювання даних.

Перехід від адміністративно-командних методів і форм регулювання
господарського життя припускає використання таких засобів, форм і
методів у системі керування економікою, що спроможні забезпечити принцип
максимальної економічної ефективності і досягнення на цій основі
найбільшого кінцевого економічного результату. Поставлені задачі, з
одного боку, і процеси, що відбуваються в економіці – з іншого,
потребують приведення в дію всього різноманіття чинників, що роблять
безпосередній вплив на ефективність управління. Важлива роль у вирішенні
цих задач належить удосконалюванню організаційних структур управління
економікою.

Оптимальність процесу управління в сучасних умовах орієнтована на
комплексний вплив із боку як виробничих, так і управлінських відділів і
служб підприємств, що потребує створення повної інформаційної моделі
щодо конкретного об’єкта керування. Тому при визначальній ролі облікової
системи необхідно забезпечити взаємозв’язок різноманітних інформаційних
систем як основи для взаємодії усіх функцій управління: планування й
організації, обліку і контролю, аналізу і регулювання. Вирішення цієї
задачі дозволить здійснити перехід до інтегрованого управління, під яким
розуміється таке прийняття рішень, коли забезпечується виконання
узгоджених у просторі і в часі дій, спрямованих на ефективне досягнення
загальної цілі. Стосовно до системи управління підприємством інтегроване
керування означає цілеспрямовану взаємодію функціонально відособлених
виробничих і управлінських ланок як по вертикалі між рівнями управління
(підприємство-цех-ділянка-робоче місце), так і по горизонталі – між
функціональними відділами і службами шляхом реалізації всієї сукупності
функцій, пов’язаних із вирішенням комплексу задач, що відбивають процес
управління по стадіях кругообігу засобів.

Таким чином, поставлені задачі по поліпшенню планування, організації,
обліку, контролю, аналізу і регулювання діяльності підприємства, його
структурних підрозділів і окремих виробничих колективів є об’єктивною
передумовою для розвитку інтеграційних процесів у управлінні економікою,
особливо по горизонталі1.

У умовах функціонування предметно-функціональних структур управління для
цього необхідна раціонально організована система інформаційного
забезпечення, основною задачею якої є забезпечення всіх ланок керуючої
системи на всіх ієрархічних рівнях цілеспрямованою, повною, достовірною
й оперативною інформацією про процеси, що відбуваються в об’єкті
управління, при належному контролі за ефективністю використання
ресурсів.

Таким чином, у системі управлінського обліку весь цикл підготовки
необхідної інформації для прийняття управлінських рішень має такі
складові:

виникнення проблеми (визначення завдань);

розробка альтернативних варіантів з урахуванням змін у зовнішньому та
внутрішньому середовищах;

вибір оптимального рішення;

контроль за реалізацією оптимального рішення;

аналіз ефективності діяльності та оцінка ефективності управлінських
рішнь1.

Організація являє собою процес, який направлений на найбільш оптимальне
сполучення ресурсів матеріальним, енергетичних, трудових, фінансових,
інформаційних у виробничому процесі. В процесі організації знаходять
своє вираження використання досягнень науково-технічного процесу,
впровадження нових технологій, наукової організації праці. Ефект
організації проявляється у вдалому поєднанні всіх видів ресурсів та їх
раціональному використанні, тому значна частина робочого часу апарату
управління використовується для організації віробничого процесу.

На ДП “Парада” організація системи управлінського обліку – це є
налогоджений керівником підприємства процес для досягненя поставлених
цілей по прийняттю управлінських рішень перед його підлеглими. Всі
працівники, які відповідають за певні ділянки роботи, збирають, у
відповідності до своїх посадових обов’язків, необхідну інформацію.
Керівництво їхньою роботою здійснює безпосередньо сам керівник
підприємства або призначена ним певна особа на визначений час.

Для організації системи управлінського обліку на ДП “Парада”
розподілення обов’язків відбувається звеху вниз, а збір необхідної
інформації – знизу вверх. Остаточне управлінське рішення приймає
керівник підприємства.

Слід відзначити, що аналізованому ними підприємстві ще недостатньо
організована система управлінського обліку. Простежується, інколи,
невідповідальне і халатне ставлення до виконання своїх обо’язків певних
працівників, що призводить до необ’єктивності отриманої інформації і,
відповідно, неефективних управлінських рішень. Також ще недостатньо
налагоджена система фіксації та обробки отриманої інформації. Ці
обставини вказують нам, що у діяльність підприємства необхідно вносити
зміни, що поступово вирішать ці проблеми.

Розділ 2. Теорія бухгалтерського обліку і її вплив на систему управління
підприємством

2.1. Формування інформації бухгалтерського обліку обліку для прийняття
ділових рішень

Адміністрування та мотивація, як елемент управління, направляються на
прийняття рішень та підкріплення їх наказами, інструкціями, вказівками з
приводу використання живої праці та матеріальних ресурсів.
Адміністрування передбачає підпорядкування і субординацію між членами
колективу. Одні з членів наділені розпорядчими функціями, а інші
виконавськими. Мотивація передбачає розробку положень про винагороду за
досягнення в праці. Преміальна система повинна бути направлена на
сприяння росту продуктивності праці, зниження витрат на виробництво,
підвищення якості продукції. Адміністрування та мотивація повинні
органічно вписуватись в систему управління і діяти постійно.

На підприємстві, аналогічно як і на інших підприємствах, координація
являє собою узгодження дій всіх працівників підприємства метою
досягнення тактичних та стратегічних завдань. Хоча окремі елементи
системи управління мають свої інтереси, і мету, в процесі координації
вони повинні підпорядковуватись загальній меті підприємства. Координацію
здійснюють верхні ешелони апарату управління.

Контроль в загальному розумінні виступає в ролі інструмента, який
забезпечує всі ланки апарату управління інформацією про стан
підприємства. Контроль включає в себе різні види обліку бухгалтерський,
статистичний, оперативно-технічний та аналіз господарської діяльності.
Облік та аналіз формують інформацію по тих показниках, які були
вичначені при планувані та прогнозуванні. Таким чином, між контролем та
плануванням діяльності на підприємстві забезпечується нерозривний
зв’язок. Формування інформації про діяльність підприємства є однією з
основних функцій апарату управління. Без інформаціїї не може відбуватись
процес управління виробничою та фінансовою діяльністю.

Контрольна діяльність підприємства полягає в розробці норм
функціонування системи і узгодження з плановими завданнями; створенні
системи інформації; виявленні відхілень від норм функціонування;
порівнянні фактичних показників з їх плановими значеннями; здійсненні
необхідного впливу на людей, які мають відношення до контрольної
ситуації; прийняття рішень. Для забезпечення контрольної діяльності
необхідна інформація про стан об’єкта управління ресурси підприємства та
їх раціональне використання; процеси, що відбуваються на підприємстві
(постачання, внробниціво, збут); формування собівартості продукції тощо.

Система управління може ефективно функціонуваги лише при належному
інформаційному забезпеченні. Проектування інформаційної системи на
підприємстві передбачає чітку структуру апарату управління, яка
формується за такими правилами:

поділ процесу управління на основні частини;

визначення чисельноті працівників управління на основі нормативів по
кожній функцій;

визначення структурних підрозділів в залежності від характеру робіт і
чисельності зайнятих працівників;

складання принципової схеми організаційної структури управління із
зазначенням підпорядкованості і взаємозв’язків управлінських
підрозділів.

До організації апарату управління на підприємстві ставляться вимоги:
економічність, оперативність, надійність, оптимальність,
гнучкість.

Доцільно зазначити, що в умовах господарської діяльності підприємств
кожний об’єкт породжує певну інформацію, яка передається для системи
управління, а система управління, в свою чергу, породжує інформацію, що
впливає на об’єкт управління. Ці потоки інформації діють за певними
законами і їх слід розглядати як систему інформації.

Система інформації яка збирається на підприємстві являє собою
організовану сукупність даних про внутрішні і зовнішні умови виробництва
та їх бажаний стан. Система інформації відповідає таким вимогам:

забезпечення мінімальним, але достатнім обсягом інформації для
вироблення управлінських рішень;

отримання достовірної інформації та її збереження на всіх стадіях руху;

проходження мінімуму рівнів управління і структурних підрозділів;

забезпечення відповідності частоти надходження і швидкості обробки
частоті і швидкості змін стану відповідного елемента виробництва;

адекватність інформації запитам апарату управління;

збір даних, по можливості, про відхилення стану об’єкта від заданих
параметрів;

надходження інформації в залежності від рівня управління (чим вищий
рівень управління, тим рідше надходження інформації з одного і того ж
питання, тим вищий рівень укрупнення показників і більше оціночних
параметрів об’єкта);

доведення мінімуму інформації про основну мету підприємства до
всіх структурних підрозділів і апарату управління всіх рівнів;

подання інформації в наочній формі;

при мінімальному обсязі даних забезпечити максимум змісту інформації.

Для отримання інформації необхідна постановка проблеми, іншими словами
визначити кому, в які строки, в якій формі і якого змісту необхідні дані
про окремі сторони діяльності підприємства, забезпечити документування
відповідних господарських операцій, збір і обробку даних.

На основі даних, які надходять в систему управління, розробляються
варіанти рішення проблеми. Для цього з деякої множини варіантів рішення
вибирається найбільш оптимальний. Наступним етапом є реалізащя
прийнятого рішення. При цьому розробляються заходи, направлені на
втручання в господарську діяльність з метою отримання бажаного
результату. Заключним етапом є контроль, який полягає в отриманні
інформації про об’єкт чи процес, виявленні відхилень від бажаного
результату і розробки нового варіанту рішення проблеми. Таким чином,
управлінські рішення приймають циклічний характер.

Отримана інформація може класифікуватись за декількома ознаками:
ступенем механізації (ручна, механізована, автоматизована); рівнем
управління (робоче місце, дільниця, цех, підприємство); часом
отримання (оперативна, поточна, довгострокова); місцем отримання
(внутрішня і зовнішня); ступенем узагальнення (первинна і зведена).

Економічна інформація характеризується складністю через те, що необхідно
збирати дані по широкому об’єктів і багатьох економічних показниках.
Інформація необхідна про окремі робочі місця та структурні підрозділи
підприємства (дільниці, цехи, служби тощо).

З точки зору джерел формування інформація поділяється на внутрішню і
зовнішню.

Внутрішня інформація формується в межах підприємства і містить дані про
діяльність всіх структурних підрозділів, служб управління, про хід
виробничого процесу, про використання ресурсів, про реалізацію продукції
і фінансовий результат. Зовнішня інформація надходить від вищестоячих
організацій. характеризує зв’язкн і взаємовідносини з постачальниками,
споживачами, транспортними організаціями, фінансовими і банківськими
органами, арбітражем тощо.

За об’єктами спостереження інформація поділяється на економічну,
технічну, технологічну, соціально-економічну, науково-технічну.

За типом управлінських процесів інформація поділяється на планову,
організаційну, адміністративну та контрольну.

За ступенем узагальненя інформація поділяється на первинну, яка
характерна для найнижчою рівня управління, вона відрізняється великим
сіупенем деталізації (до окремих фактів), великим обсягом і внаслідок
цього цінність її для управління досить значна, та зведену або вторинну,
яка базується на первинній інформації і її значення зростає в міру
підвищення рівня управління

Облікова інформація на підприємстві ціленаправлена для прийняття
конкретного виду рішень. Для потреб управління дані обліку і звітності
диференціюють в залежності від рівня управління і виду рішень.

Управлінська система на аналізованому підприємстві до цього часу в
недостатній мірі використовує інформацію для прийняття рішень через те,
що й працівники (керівники, спеціалісти, службовці) не володіють в
необхідному обсязі знаннями інформатики, не знають ролі і можливостей
бухгалтерського обліку і аналізу господарської діяльності. На
підприємстві цю проблему вирішують залучаючи кваліфіковані кадри –
найманням на роботу бухгалтерів зі знаннями комп’ютера.

Бухгалтерський облік являє собою основну частину інформаційної системи
підприємства, забезпечуючи до 70 % всього обсягу даних про господарську
діяльність підприємства.

В умовах, коли підприємства мають юридичну і оперативно-господарську
незалежність і виступають на ринку самостійними товаровиробниками між
якими ведеться конкурентна боротьба, бухгалтерський облік на
підприємстві орієнтується на забезпечення інформацією всіх відділів і
служб управління не тільки про внутрішнє, але й про зовнішнє середовище.

Таким чином, на підприємстві з одного боку, спостерігається великий
дефіцит інформації і її запізнення, а з іншою боку, половина інформації
ніким не використовується. Таке положення в бухгалтерському обліку можна
характеризувати як кризове. Звідси висновок щодо актуальності і
необхідності досліджень потреб в інформації управлінської системи і
переорієнтація системи бухгалтерського обліку на задоволення потреб
управління.

Необхідно виходити з тою, що система управління є ведучою, а система
обліку забезпечуючою ланкою.

На підприємстві управлінський облік повинен упоряджувати вхідні і
вихідні потоки інформації у відповідності з потребами системи
управління, внутрішня структура системи бухгалтерського обліку повинна
змінитись в такому напрямку, щоб своєчасно і в повному обсязі дати
вихідну інформацію для управління.

2.2. Класифікація витрат для здійсненя обліку контролю, аналізу,
регулювання планування та управління

У відповідності до основних положень про склад витрат виробництва
(обігу) і формування фінансових результатів на підприємствах і в
організаціях України, затверджених постановою КМУ передбачено групування
витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) за
двома ознаками:

а) за економічними елементами;

б) за статтями калькуляції.

Витрати, які включаються до собівартості продукції, групуються
відповідно до їх економічного змісту за такими елементами:

1. Матеріальні витрати (за виключенням з собівартості зворотних
відходів);

2. Витрати на оплату праці;

3. Відрахування на соціальні заходи;

4. Амортизація основних фондів;

5. Інші витрати.

Що доцільно показати у вигляді таблиці,

^

–

A

O

ae

H

L

¦

?

o

oe

hY

hY

hY

hY

hY

hY

hY

hY

hY

hY

^

`

`

O

- ’uethJ

L

A

o

oe

&

&

&

da^„`„A

hY

hY

hY

hY

hY

hY

hY

hY

hY

hY

hY

h i>kon&pPq‚rPtLvVxexiiiaOOOOOOOOOOOOOOOOOOaa

&

da`„A

&

&

ATCLE NcO„Oe\YfaoooooeeeaeUeooo???Ae????

`„A

hY

hY

hY

hY

hY

hY

hY

hY

+ hY

hY

( hY

hY

-c-oe1?5>7oooeaeoooooooooooOOOOOooo

&

da`„A

hY

hY

hY

hY

hY

ph! hY

hY

hY

hY

iiiia**IIIIIIIIII***a**

&

&

da`„A

C?CoooooeeeeoooooYYYYYYYYYYY

&

&

конодавчими актами (включаючи оплату процентів за кредит, який надається
постачальником матеріальних ресурсів), націнок або надбавок, комісійних
винагород, сплачених постачальницьким і зовнішньоекономічним
організаціям, вартості послуг товарних бірж, включаючи брокерські
послуги, мита і митного збору, витрат на транспортування, зберігання і а
доставку, які здійснюються сторонніми організаціями.

Витрати, пов’язані з транспортною доставкою (в тому числі вантажно –
розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів і персоналу підприємства,
включаються, до відповідних елементів (витрати на оплату праці,
амортизація, матеріальні витрати тощо).

Класифікація витрат на підприємстві на виробництво за елементами
використовується з метою:

визначення розміру оподатковуваного прибутку;

визначення суми національного доходу держави;

планування витрат (складання кошторисів);

розрахунку різних економічних показників (матеріаломісткості,
трудомісткості, структури витрат на виробництво тощо).

Ця класифікація дає відповідь на питання що витрачено на виробництво,
але не дає відповідь на питання на яку конкретно мету зроблені витрати.
Тому ця класифікація хоча і має певне значення в економічній роботі,
проте вона повинна доповнюватись класифікацією витрат на виробництво за
статтями калькуляції.

Підприємство поділяється на структурні підрозділи — цехи основного і
допоміжного виробництва, дільниці, бригади. В залежності від характеру
виготовленої продукції виділяють три типи виробництва: індивідуальне (на
основі індивідуальних замовлень або ремонтних робіт), серійне
(виготовлення окремих партій або серій виробів), та масове (виготовлення
продукції в масовій кількості).

Вказані особливості обумовлюють об’єктивну необхідність виявлення витрат
на виробництво в декількох розрізах: за місцем їх виникнення (цехи,
переділи), за носіями витрат (замовлення, види продукції,
напівфабрикати) і т.ін.

Прямі витрати на виробництво (матеріальні ресурси, заробітна плата)
плануються і контролюються центрами витрат і відповідальними особами
(лінійний персонал), а непрямі витрати (витрати по утриманню і
експлуатації машин і устаткування, витрати на управління) штабним
персоналом (начальниками відділів і служб).

Основними завданнями управлінського обліку на підприємстві є:

нормування втрат на виробництво продукції;

облік витрат на виробництво паралельно по багатьох напрямах (цехах,
дільницях, бригадах, виробах, елементах, статтях калькуляції);

визначення об’єктів калькулювання, калькуляційних одиниць;

вибір методів обліку витрат на вирооництво і калькулювання собівартості
продукції;

складання планових і звітних калькуляцій;

аналіз відхилень від норм витрат;

групування відхилень за причинами і винуватцями;

забезпечення інформації для управління про відхилення від норм;

визначення собівартості продукції, норми прибутку, рентабельності;

аналіз собівартості продукції і виявлення резервів її зниження;

автоматизація обліку, калькулювання і аналізу собівартості продукції.

Контроль за формуванням собівартості продукції на підприємстві
передбачає таку систему інформації, яка при невеликих витратах повністю
забезпечує апарат управління в необхідних даних для прийняття
управлінських рішень.

У зв’язку з цим виникає необхідність планування стану об’єктів
управління, на основі детально розроблених норм і нормативів витрат на
виробництво по всій номенклатурі виробів. Норми і нормативи витрат на
виробництво служать для визначенння обсягу необхідних ресурсів для
запланованого обсягу випуску продукції (матеріалів, енергії, палива,
заробітної плати, витрат на обслуговування і управління виробництва
тощо).

Норми і нормативи чисельності працююючих, їх професійний склад служать
для визначення розцінок, тарифних ставок і окладів та фонду оплати
праці. Відхилення від планового фонду оплати праці також фіксується у
первинних документах і указанням причин і винуватців. Така інформація
узагальнюється і періодично подається працівникам управління для
прийняття рішень.

Непрямі витрати також плануються в розрізі кожної статті витрат. При
цьому, розробляються кошториси витрат на місяць чи квартал. Відхилення
виявляються в кінці звітного періоду, що послаблює поточний контроль за
ними протягом місяця. З метою посилення контролю доцільно кошториси
витрат розробляти по окремих структурних підрозділах підприємства і
визначати відповідальних осіб за дотримання кошторису.

Система планування на підприємстві адекватна системі обліку витрат на
виробництво. Це забезпечити за умови розробки робочого проекту
організації планування, обліку і калькулювання собівартості продукції на
конкретному підприємстві.

Таким чином ми бачимо, що значно зменшилися витрати на збут та інші
операційні витрати. Але поряд із цим збільшилися адміністративні та
фінансові витрати.

Зменшення витрат на збут пов’язано з тією обставиною, що підприємство
закупило вантажну автомашину і здійснює доставку продукції власним
транспортом. Також, на зменшення цих витрат, впливають заключені угоди
із підприємствами, за якими вони зобов’язуваться самостійно (власним
транспортом) вивозити куплену продукцію.

Збільшення фінансових витрат, в основному, пов’язано з подорожчанням
сировини.

Майже в три рази збільшилися матеріальні витрати та витрати на
амортизацію основних фондів і нематеріальних активів.

Зменшилися витрати на заробітну плату, відрахування на соціальні
потреби, інші витрати.

2.3. Складання кошторису підприємства

Управління витратами — це процес цілеспрямованого формування витрат щодо
їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і
стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного
механізму будь-якого підприємства.

Система управління витратами має функціональний та організаційний
аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення
чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування
витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії
ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують відповідні
структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро,
окремі виконавці).

Виявлення й використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є
обов’язком кожного працівника підприємства, передусім спеціалістів і
керівників усіх рівнів. Згідно з певними організаційно-технічними
рішеннями та умовами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів:
сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів
тощо.

Установлені норми витрат — це граничні витрати окремих видів ресурсів
заданих організаційно-технічних умов виробництва. Вони є важливим
чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно
конкурентоспроможності підприємства. У процесі планування встановлюються
граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по
підприємству (кошториси) та на одиницю продукції. Фактичний рівень
витрат обчислюється за даними поточного обліку.

Порівняння фактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в
процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів,
з’ясовувати причини відхилень фактичних витрат від планових і відповідно
стимулювати працівників підприємства до їхнього зниження.

Кошторис виробництва — це витрати підприємства, зв’язані з основною його
діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на
собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва
і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.

Кошторис виробництва на підприємстві, узагальнюючи поелементні витрати
підприємства, показує їхню ресурсну структуру (витрати на матеріали,
персонал, основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу факторів
формування та зниження собівартості продукції.

Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від
стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. На
стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна
складати коригуванням фактичних витрат за минулий період.

Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни
обсягу виробництва, кількості персоналу та вартості основних фондів з
урахуванням закономірності динаміки витрат, імовірної зміни норм і цін
(тарифів). Більш обґрунтовано кошторис виробництва обчислюється за
кожним елементом на підставі планових обсягів продукції (послуг), норм і
цін (тарифів). Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу
узагальнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва
складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб,
загальногосподарських витрат).

2.4. Використання даних обліку для прийняття рішень і контролю

Основним призначенням системи обліку витрат на виробництво на
підприємстві є забезпечення керівництва інформацією про використання
матеріалів і заробітної плати, з метою контролю за формуванням
собівартості.

Бухгалтер подає звіт для відповідного адміністративного органу
підприємства щодо формування собівартості продукції, прибутковості,
витрат тощо.

Працівники підприємства, які займають високі посади, орієнтуються у
своїй роботі на бухгалтерські звіти. З метою розуміння інформації, яку
дає управлінський облік, вони відвідують заняття з питань організації
системи інформації на підприємстві.

Одним з напрямів аналізу діяльності підприємства є аналіз конкурентних
витрат і цін. Якщо появився новий конкурент на ринку, або відома фірма
знизила ціну на свій товар, то необхідно реагувати на це таким чином,
щоб прийняти рішення щодо закріплення на ринку цього товару виробленого
підприємством.

Асортимент продукції розглядається також з точки зору використання
виробничих потужностей. На практиці підприємства інколи буває така
ситуація, коли різні види продукції мають однакову або близьку
дохідність, але при цьому на одиницю продукції вимагають різної
кількості годин. З метою визначення найкращого варіанту використання
робочого часу і потужності підприємства розробляється план випуску
продукції.

Для менеджерів з маркетингу, виробництва продукції та управління
підприємством такий звіт дає можливість прийняти рішення щодо
асортименту продукції, яке грунтується на часі, необхідному для
реалізації продукції.

Досить часто перед менеджерами підприємства постає питання: виробляти
чи купувати продукцію. Це питання досить складне і до того як робиться
розрахунок, необхідно вирішити, які вкладення необхідно зробити у нове
устаткування і протягом якого строку воно буде амортизоване.

Для того, щоб дати відповідь на питання чи слід виробляти чи купувати
вироби для комплектації машин, які випускає фірма, потрібно провести
аналіз.

Аналіз витрат передбачає деталізацію використовуваних матеріалів,
визначення ціни, доступності їх придбання, можливість обробляти
матеріали та інші умови. Доцільно всі витрати згрупувати і зробити
висновок щодо виробництва чи придбання виробів на основі альтернативних
методів: за повними витратами, основними та прямими витратами. Всебічний
аналіз проблеми виробляти чи купувати вироби дає можливість врахувати
багато факторів і вибрати правильне рішення на основі бухгалтерської
інформації.

За варіантом основних витрат доцільно у обох випадках виробляти
продукцію на підприємстві внаслідок значних переваг у собівартості
виготовлення виробів власними силами.

Дані бухгалтерського обліку можуть бути використані для вирішення
питання щодо складання оптимальної виробничої програми у випадках, коли
є обмежуючі фактори для виробництва продукції.

Одним з найважливіших завдань у цій справі є подальший розвиток і
вдосконалення інформаційних систем із використанням нових засобів
управління та сучасних технічних засобів. Відповідно до цього має
змінитися роль бухгалтерського обліку, а отже, методологічні та
методичні його аспекти потребуватимуть коригування. Бухгалтерський облік
і бухгалтерська інформація в умовах автоматизованої системи обробки
інформації використовуються значно ширше, ніж у разі ручної обробки
даних.

Розділ 3. Управлінський облік на сучасному етапі реформування економіки

3.1. Реформування обліку як процесу на основі застосування ПЕОМ

У таблично-автоматизованій формі обліку обробка і ведення інформаційної
бази мають здійснюватися на ПК. За цих умов з’являється можливість
автоматизувати процеси збирання, реєстрації первинної інформації і
передавання її по каналах зв’язку до центральної ЕОМ (обчислювального
центру). Повній автоматизації підлягають такі операції, як обчислювальна
обробка, сортування інформації, друк машинограм. В умовах
таблично-автоматизованої форми обліку первинні дані можуть фіксуватися
не лише на звичайних, а й на машиночитаних носіях, завдяки чому
автоматизується збирання первинної інформації. На машинних носіях ЕОМ
створюється нормативно-довідкова інформація, призначена для
багаторазового використання створенням баз даних, а також зберігається
поточна, нормативно-довідкова і вихідна інформація. Залежно від
використання технічних засобів і носіїв інформації є кілька способів
формування облікової інформації.

Одним з найважливіших принципів таблично-автоматизованої форми обліку є
використання запитного режиму з метою одержання відомостей за
відповідних позицій бухгалтерського обліку. Для цієї мети бухгалтер
заповнює стандартний документ, де вказується вид запиту. Після введення
інформації в ПК необхідна інформація роз-друковується у вигляді таблиць
або видається на термінальний пристрій.

Основними перевагами таблично-автоматизованої форми є: використання
периферійної техніки на місці виникнення інформації; застосування
змінної і постійної інформації; автоматизація ведення і видачі
відомостей; автоматизація контролю і розрахунку інформації; використання
інформації, що створюється в інших підсистемах інформаційної системи
управління підприємства; комплектність автоматизації бухгалтерського
обліку; швидкодія виконуваних облікових робіт; регламентне формування і
одержання інформації; незначний відсоток підготовки і одержання вхідної
інформації. До основних недоліків цієї форми обліку відносять:
відірваність обчислювальної техніки і обчислювальних ресурсів від
бухгалтерського апарату; складність оперативної взаємодії всіх служб з
прийняття управлінських рішень; висока вартість обчислювального носія і
значні витрати з його ведення.

Неодмінною умовою вдосконалення управління є докорінна реконструкція
його технічної та інформаційної бази на основі автоматизованої системи
обліку, контролю й аналізу з використанням автоматизованих робочих місць
бухгалтера (АРМБ).

Сучасні технічні засоби, застосовувані для автоматизованого ведення
бухгалтерського обліку на підприємстві зумовлюють новий підхід до
формування облікової інформації, знижують трудомісткість обробки
інформації, підвищують оперативність доступу бухгалтерської о апарату до
оброблюваної інформації. Діалогово-автоматизована форма бухгалтерського
обліку характеризується повною автоматизацією обробки і систематизацією
облікової інформації і дає змогу відновити будь-які дані в обліку
безпосередньо після введення їх в формаційну базу даних.

Систематизація та узагальнення облікових і аналітичних даних, що
містяться в інформаційній базі, на підприємтсві здійснюється автоматично
і відображується в отриманих машинним способом вихідних даних обліку,
контролю й аналізу. Узагальнення даних у синтечному і аналітичному
обліку здійснюється водночас на основі інформації.
Діалогово-автоматизована форма бухгалтерського обліку передбачає
автоматизоване виконання завдань бухгалтерського обліку як в
регламентному, так і в запитному (діалоговому) режимах. При реалізації
запитного режиму підвищується оперативність бухгалтерського обліку,
контролю і аналізу, з’являється можливість одержання необхідних
довідкових і аналітичних даних протягом звітного періоду, а не тільки по
закінченні його. При діалогово-автоматизованій формі бухгалтерського
обліку обсяг інформації, що видається регламентне користувачам, значно
скорочений і обмежений тільки необхідними і достатніми для виконання
конкретних управлінських робіт даними. Додаткові, необхідні для
використання дані, видаються за запитом.

У разі потреби перевірки правильності розрахунків є можливість отримати
розшифрування кожного результату показника за запитом користувача з
вказівкою порядку проведених у машині розрахунків і всієї вхідної
інформації. Діалогово-автоматизована форма бухгалтерського обліку
передбачає видавання користувачам інформації не тільки у вигляді
друкованих документів, а й відеограм. Контроль правильності ведення
обліку значною мірою також автоматизується, що сприяє підвищенню
вірогідності і правильності облікових даних. При цьому на бухгалтерський
апарат покладається контроль виконання зазначених робіт. Бухгалтерам
надається можливість здійснювати перевірку показників, відбитих у
вихідних облікових документах. При виконанні такого контролю і аудиту
бухгалтерського обліку забезпечується зв’язок між даними аналітичного і
синтетичного обліку і первинною виправдною документацією.

Діалогово-автоматизована форма обліку забезпечує обмежений доступ як до
первинної, так і вихідної інформації введенням паролів таємності, що
систематизувалася, перевірку повноважень на доступ до інформації,
відкриття і недопущення несанкціонованого доступу до інформації, яка
зберігається на машинних носіях. При використанні
діалогово-автоматизованої форми обліку є можливість аналізувати
інформацію з використанням бази знань, яка забезпечить бухгалтера не
тільки автоматизованим відображенням управлінських рішень, а й у
діалоговому режимі здійснить підказку на наявні відхилення і зміни від
установлених нормативних документів. У діалоговому режимі в разі потреби
інформаційна система здійснює самоосвіту користувача і надає допомогу в
методологічному плані відображенням інформації про дії бухгалтера.

Повнота та вірогідність показників інформації, здобутих в результаті
контролю, залежать від якості використаних джерел. Крім того, на якість
результату впливає глибина вивчення того чи іншого питання. Тому всі
дібрані для контрольного процесу джерела ретельно перевіряють. Перевірку
даних і показників здійснюють за двома ознаками: технічною та сутнісною.

Під час технічної перевірки на підприємстві встановлюють: чи було
додержано правил (порядку) складання інформації; чи всі необхідні
показники або дані є в носіях інформації; точність і правильність
виконання арифметичних дій, підсумкових операцій тощо; чи є на
документах необхідні підписи; чи погоджено зустрічні показники, подані у
різних носіях інформації, тощо.

Перевіряючи інформаційний матеріал по суті, звертають увагу на його
вірогідність, що дасть змогу забезпечити правильність результату
контролю.

Підготовка матеріалів до контролю на підприємстві включає процедуру
приведення їх до порівнюваного вигляду. Однорідність і порівнюваність
залучених до контролю даних є неодмінною умовою успіху контрольної
роботи. Порівнюваності показників і даних, що підлягають контролю,
досягають нейтралізацією цінового фактора, обчисленням середніх значень
даних, заміною абсолютних значень величин відносними.

Контрольна обробка даних на підприємстві. Цей етап складається з різних
прийомів: арифметичних, юридичних, логічних, різних розрахунків з
визначення необхідних показників, абсолютних і відносних відхилень
коефіцієнтів, процентів, однорідних значень (величин), резервів і т. ін.
Для обробки інформаційних даних та відображення контрольної інформації
використовують різні за формою і змістом таблиці. Особливість
контрольних таблиць полягає в тому, що в них подають базові (минулого
року, кошторису, плану, норми тощо) дані поряд з фактичними, а також
порівнюють ці дані. У таких таблицях показники розміщують з огляду на їх
взаємоузгодженість. Крім того, тут вміщують причинно-наслідкові
характеристики досліджуваного об’єкта.

Обробка вхідних даних є трудомісткою роботою контрольного процесу. Тому
важливим питанням його організації є вибір форми.

За своєю формою контроль може здійснюватися централізовано і
децентралізовано.

Найбільш поширеною на підприємстві є децентралізована форма
бухгалтерського контролю, за якою контрольна робота спочатку
здійснюється в первинних ланках організації виробництва: цехах,
бригадах, фермах, дільницях. Потім результати контролю передають для
узагальнення до економічних служб: бухгалтерії, фінансового і планового
відділів.

У централізованій формі організації вся первинна контрольна робота
зосереджується на рівні управління господарства і здійснюється
спеціальною службою.

Організація контролю у господарстві має ґрунтуватися на принципах
організації економічної роботи, а ступінь централізації економічної
роботи є вихідним для організації контрольної роботи.

Для формування контрольної інформації вже на початковій стадії роботи
при встановленні нормативних (планових) завдань визначають відповідні
відхилення, які можуть статися в роботі.

У разі облікового способу контролю елементи контролю та відповідні місця
(колонки, графи) передбачають у документах облікового характеру.

Аналітично-контрольний спосіб є своєрідним поєднанням аналізу і
контролю, а практично — аналізу як виду контролю. Тому аналітичні
таблиці використовують для контрольного процесу, оскільки вони мають усі
показники, які характеризують ті чи інші відхилення від заданих
параметрів роботи.

Суто контрольний спосіб здобуття контрольної інформації відрізняється
від попередніх тим, що цей процес виокремлюють у самостійну функцію
(роботу за технічним прийомом). Ця контрольна інформація є результатом
спеціальної контрольної роботи, для виконання якої спеціально готують
контрольні реєстри — відомості, таблиці, що містять нормативні дані
(планові, кошторисні, фактичні, відхилення, коефіцієнти, проценти, різні
розрахунки тощо).

Перші три способи дають змогу одержати обмежене коло контрольної
інформації, оскільки така інформація є важливою, але недостатньою для
прийняття управлінських рішень. Тому основну частину контрольної
інформації дістають у процесі спеціальної контрольної роботи.

Підсумковий етап контрольного процесу на підприємстві є заключним. При
проведенні контролю господарської діяльності дістають інформацію, яка є
важливою частиною всієї управлінської економічної інформації конкретного
господарства. Зміст контрольної інформації становить сукупність
оброблених даних, що характеризують відхилення показників та фактори, що
на них вплинули і які слід враховувати для прийняття управлінських

Оскільки повний обсяг контрольної інформації про господарську діяльність
підприємстві дуже великий, то для різних рівнів господарювання її слід
ретельно проаналізувати і дібрати потрібні відомості. Досягають цього
методом добору — кожний керівник відповідного рангу сам визначає, яка
інформація йому потрібна для оцінювання результатів роботи.

Результати контролю доводять до відповідних керівників безпосередньо і
негайно. В окремих випадках ця інформація може бути доступною всьому
колективу підрозділу.

Результати контрольного процесу оформлюються окремими документами, форми
яких можуть бути різними. Усе залежить від конкретних умов та потреб.
Такими документами можуть бути протоколи виробничих зборів і засідань
бюро економічного аналізу, накази та розпорядження про результати
перевірки господарської діяльності, службові і доповідні записки,
експертні оцінки і висновки тощо.

Важливим етапом контрольного процесу є осмислення й оцінка здобутих
результатів та оформлення висновків про господарський стан об’єкта. Під
час підготовки письмового або експертного висновку за результатами
контролю до такого документа доцільно включити:

• значення об’єкта перевірки;

• результати загального оцінювання й визначення основних абсолютних
даних, які найповніше характеризують стан справ на об’єкті;

• характеристику змін складових об’єкта за допомогою окремих показників,
характер та ступінь їх впливу на загальні результати роботи, причини,
наслідки;

• визначення втрат внаслідок допущених відхилень з окремих даних;

• висновки та пропозиції щодо усунення виявлених недоліків у роботі того
чи іншого підрозділу, дільниці.

У висновку відображують загальну оцінку роботи, вказують організаційні
заходи, яких слід вжити для усунення недоліків у роботі. Тут можуть бути
також різні розрахунки з економічної ефективності заходів,
запропонованих до впровадження. У всіх випадках обов’язковим елементом
цього етапу є контроль за виконанням накреслених заходів.

Основними напрямами використання контрольної інформації на підприємстві
є прийняття управлінських рішень для регулювання виробничих процесів та
інших рішень господарських справ.

Складним елементом контрольного процесу є організація руху інформації,
що потребує знань технології різних управлінських робіт. Основне
завдання організації контрольної інформації полягає в тому, щоб створити
оптимальні канали руху її, а потім на основі взаємопов’язаної схеми
побудувати один технологічний процес контролю.

Створення раціонального руху потоку інформації в контрольному процесі на
підприємстві грунтується на заздалегідь визначених принципах, основними
з яких є такі:

• виявлення інформаційних потреб і прийомів для найповнішого задоволення
цих потреб;

• об’єктивність відображення господарських фактів — явищ і процесів;

• єдність інформації, здобутої з різних джерел;

• уникнення дублювання інформації;

• швидкість одержання інформації;

• обробка інформації з допомогою ПК;

• можливість обмеження інформації, кодування;

• розробка програм з використання інформації. Додержання цих принципів
сприяє побудові та організації контрольного процесу.

Тепер найпоширенішим є графічний метод організації контрольного процесу
та руху в ньому носіїв інформації. Форму графіка не визначають наперед.
Вона залежить від конкретних умов. У цих графіках фіксують найважливіші
характеристики руху носія інформації. При цьому обов’язково визначають
виконавців, строки, прийоми.

У контрольному процесі на відміну від облікового не формуються документи
і документопотоки у прямому розумінні. Немає й жорсткої регламентації,
як в обліковому процесі.

Заключним етапом контрольного процесу є оцінка результатів контролю,
узагальнення даних, розробка рекомендацій, спрямованих на вдосконалення
роботи.

3.2. Шляхи вдосконалення системи обліку

Сьогодні все найбільше з’являється публікацій, присвячених становленню
та розвитку управлінського обліку в Україні. Проблеми управлінського
обліку широко обговорюються на на наукових конференціях різних рівнів1.
Виходячи з того, що думки різних вчених не тільки щодо сутності
управлінського обліку, а й необхідності його існування часто дуже
суперечливі та протилежні, вважаємо за доцільне зупинитись на деяких
найважливіших питаннях.

Проблема управлінського обліку постала перед Україною в зв’язку з
переходом й зміни характеру управління. Ефективність механізму
управління насамперед пов’язана з якісними змінами в інформаційній
системі, зокрема в системі обліку. Саме цим пояснюється прийняття Закону
України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, в
п. 5 ст. 8 якого зазначається: “підприємство самостійно … розробляє
систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку,
звітності і контролю господарських операцій”.

Створення принципово нового механізму управління підприємством, а отже,
і зміни в системі обліку викликані такими зовнішніми та внутрішніми
причинами:

1. Конкуренція на зовнішньому і внутрішньому ринках, постійними змінами
в зовнішньому та внутрішньому середовищах. Все це потребує формування
такої системи інформації, яка б могла задовольнити потреби всіх рівнів
управління підприємством в обгрунтованій і конкретній інформації не
тільки оперативно реагуючи на зміни, що відбуваються на самому
підприємстві, а й передбачаючи та уникаючи небажаних ситуацій,
пов’язаних із змінами в зовнішньому середовищі.

2. Відсутність необхідної інформації примушує керівника підприємства при
розробці рішень опиратися на інтуіцію, тим самим підвищувати ризик
прийняття неправильного рішення.

3. Керівнику підприємства уже недостатньо знати, скільки коштує та чи
інша продукція (виріб, робота, послуга), його цікавить, чому вона
стільки коштує, а також те, як зробити, щоб її виробництво було
вигідним. Досягти цього можна, по-перше, за умови забезпечення
управління “поведінкою” витрат з метою оптимізації їх величини, а
по-друге, постійно збільшуючи доходи. Це потребує від системи обліку
формуванням інформації з метою рішення зовсім нових завдань, не
властивих для традиційного бухгалтерського обліку: складання попередніх
кошторисів, дослідження “поведінки” витрат, розробки альтернативних
варіантів управлінських рішень і вибір на їх основі оптимальних.

Постає закономірне запитання: чи може виконати ці завдання вітчизняна
система бухгалтерського обліку і якщо ні, що для цього потрібно?

Управлінський облік — це система інтегрованої інформації, що містить
підсистеми прогнозування та планування собівартості, обліку витрат та
калькулювання собівартості продукції, аналізу формування собівартості і
підготовки управлінських рішень, пов’язаних з поточною діяльністю та
майбутнім розвитком підприємства.

Крім того, слід зазначити, що ні один із видів інформації в ізольованій
(традиційній) формі не може слугувати ефективною основою для прийняття
управлінських рішень. Тому управлінський облік грунтується на
використанні всієї сукупності інформації, що існує на підприємстві: крім
внутрішньої залучається також зовнішня інформація; до внутрішньої
інформації, що використовується в управлінському обліку, належить не
тільки бухгалтерська, а й небухгалтерська інформація; дані оперативного
обліку, нормативно-довідникова інформація; аналітична, планова
інформація, результати маркетингових досліджень та ін. При цьому
основним принципом з метою інтерпретації необхідної інформації із усієї
існуючої сукупності має стати принцип доцільності задовольняти потреби.
Тільки за таких умов можливо реалізовувати мету системи управлінського
обліку, методологія якого повинна бути спрямована на отримання всіх
можливих (за конкретних умов та обставин) альтернативних варіантів
рішення проблем, що виникають у діяльності підприємства та пов’язані з
управлінням витратами і результатом. У зв’язку з цим кардинально
змінюються завдання в сфеір управлінського обліку у порівнянні з
фінансовим, сутність яких полягає в тому, що в сучасних умовах значно
важливіше управляти процесом формування витрат і доходів, ніж
констатувати їх фактичну величину.

Останнім часом менеджери підприємства все більше виявляють
зацікавленість до управлінського обліку. Однак існує ціла низка
труднощів, пов’язаних із розумінням сутності, можливостей управлінського
обліку, прийомів та методів, його організації тощо. Тому із метою
надання їм методичної допомоги, очевидно, слід спрямувати зусилля на
розробку типового положення з впровадження системи управлінського
обліку, яке б мало рекомендаційний характер, однак містило загальні
принципи, концепції та підходи. Пропозиції щодо вдосконалення існуючих
типових положень і приведення їх у відповідність з процесами, що
сьогодні відбуваються, цілком справедливі та своєчасні.

Для вдосконалення системи управлінського обліку на підприємстві слід
покращувати не лише матеріально-технічний стан підприємства, але і
підвищувати кваліфікаційних рівень кадрів.

Висновки

На основі вивчених джерел у відповідності до поставленої мети дипломного
дослідження можна зробити наступні висновки-узагальнення.

Тривалий час бухгалтерський облік сприймався серед наукових працівників
і практиків як метод контролю засобів підприємства і бухгалтерія
знаходилась в ізоляції від інших служб управління. Таке положення
приводило до того, що управлінський апарат в своїй практичній діяльності
користувався даними оперативно – технічного обліку про хід виробничого
процесу і його результати. Бухгалтерський облік в силу його інерційності
орієнтувався на узагальнення даних для забезпечення звітності зовнішнім
споживачам вищестоячій організації, установам банку, фінансовим та
статистичним органам. За таких умов не було необхідності в підвищенні
рівня оперативності та аналітичності бухгалтерського обліку.

Неповний аналіз можливостей використання системи бухгалтерського обліку
з метою підготовки інформації для прийняття управлінських рішень
свідчить про нереальність цього задуму. Існуюча вітчизняна система
бухгалтерського обліку ефективна для відображення фактичної діяльності
підприємства та складання на її основі відповідних форм звітності, однак
вона не може бути використана для повного задоволення потреб системи
управління. Для цього слід додати, що система управлінського обліку діє
дещо іншому часовому періоді. Так, розробка альтернативних варіантів
рішень здійснюється значно раніше, ніж фіксуються дані бухгалтерського
обліку в первинних документах. З альтернативних вибирається оптимальний,
який є основою для прийняття управлінського рішення, результати якого
відображуються в бухгалтерських документах, адже для того, щоб ефективно
управляти, облік має бути спрямований у майбутнє, оскільки “передбачати”
означає “попереджувати”.

За оцінкою західних бухгалтерів і аудиторів фірм, їх клієнти 90% часу та
ресурсів обліку витрачають на впровадження й ведення управлінського
обліку і тільки 10% — на фінансову бухгалтерію, або рахівництво. Проте
на більшості українських підприємств це співвідношення має протилежний
вигляд. Тому результати зарубіжних підприємств та аналогічних їм
вітчизняних суттєво відрізняються.

Отже, один із варіантів в розширенні можливостей бухгалтерії, яка крім
характеристики фінансового стану та результатів минулої діяльності,
передбачає надання інформації для прийняття управлінських рішень та
рішень, спрямованих у майбутнє. А чи готова бухгалтерія до цього?
Вирішуючи питання про розширення можливостей бухгелтерії, деякі фахівці
основну проблему вбачають у тому, що більшість бухгалтерів і фінансистів
не мають елементарної підготовки в сфері менеджменту, а також
практичного досвіду. Крім того, вони повинні постійно підвищувати свою
кваліфікацію в різноманітних сферах економіки. В цій ситуації чи не
найбільшою проблемою є виконання в межах однієї системи суттєво різних
завдань, для вирішення яких не тільки потрібні принципово різні методи
підготовки інформації, а й різні типи людей з відповідною психологією,
адже особливість у системі менеджменту виступає як об’єкт і суб’єкт
управління, а психологія особистості — той ключ, який дає можливість
сприяти підвищенню ефективності управління персоналом, а отже, і
ефективності діяльності підприємства.

Фахівці в сфері управлінського обліку, з одного боку, повинні володіти
трансформативними методиками, призначеними для підготовки інформації це
тільки в стандартних, а й у екстремальних умовах. З іншого обку,
фінансовий і управлінський облік мають багато спільного, зокрема облік
витрат і результатів, через які вони тісно між собою пов’язані. З
зв’язку з цим виникає питання доцільності створення ще однієї
паралельної служби. Очевидно, підприємству слід самостійно вирішувати,
автономну чи інтегровану систему обліку створювати, головне, щоб витрати
не перевищували отриманий ефект.

Перехід України до ринкових відносин різко змінив рівень нестабільності
внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, що вимагає корінного
поліпшення системи обліку. Якщо раніше бухгалтерський облік орієнтувався
на зовнішніх споживачів його інформації, то тепер на потреби апарату
управління підприємством. З цією метою необхідно посилити інформаційні
функції обліку, організувати аналітичний облік виходячи з потреб
управління. Для вирішення цього завдання необхідно вивчити запити
системи управління – кому, яка інформація потрібна, в які строки та в
якій формі її подавати. Потреба у співставленні витрат на виробництво і
отриманого результату від реалізації продукції, формуванні собівартості
продукції за центрами витрат і сферами відповідальності, ефективному
використанню ресурсів та іншої економічної інформації стане визначальною
в системі управління.

У зв’язку з цим працівники апарату управління повинні набути певних
знань з бухгалтерського обліку і використання облікової інформації в
управлінні господарської діяльності.

Для управління на підприємстві необхідно також організувати облік витрат
на виробництво в різних аспектах – за процесами (традиційні та нові), за
центрами витрат (цехи, дільниці, бригада, зміни, окремі робочі місця),
за сферами відповідальності (відповідальні за витрачання матеріалів,
палива. енергії, заробітної плати, окремих видів накладних витрат), за
видами продукції тощо.

Така інформація дає можливість всебічно аналізувати рівень витрат на
виробництво та їх відповідність встановленим нормам.

Фінансова звітність, згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік
і фінансову звітність в Україні» – це бухгалтерська звітність, що
містить інформацію про фінансовий стан підприємтсва, результати його
діяльності та рух грошових коштів за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною,
правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності
і фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність повинна задовольняти
інтереси користувачів – юридичних і фізичних осіб, яким необхідна
інформація про діяльність підприємства для прийняття управлінських
рішень.

В основі аналізу лежить вміння читати баланс, тобто знати зміст кожної
його статті, способу її оцінки, ролі в діяльності підприємства, зв’язок
з іншими статтями.

Список використанИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Аксененко А.Ф. Нормативный метод учета в промышленности: Теория,
практика и перспективы развития. – М.: Финансы и статистика, 1983.

Аксененко А.Ф. Себестоимость в системе управления отраслью: Учет и
анализ. – М.: Экономика, 1984.

Анташов В., Уварова Г. Экономический советник менеджера. Пособие по
управлению предприятием. – Минск: Финансы, учет, аудит, 1996.

Бахрушина М.А. Бухгалтерский управленческий учет: Учеб. пособие / ВЗФЭИ.
– М.: ЗАО “Финстатинформ”, 1999.

Бахрушина М.А. Внутрипроизводственный учет и отчетность. Сегментарный
учет и отчетность. Российская практика: проблемы и перспективы. – М.:
“АКДИ Экономика и жизнь”, 2000.

Белебеха І.О. Бухгалтерський облік в системі управління господарством. –
К.: Урожай, 1974.

Белуха Н.Т. Хозяйственный учет и его роль в АСУ. – М.: Финансы, 1972.

Білоусова І.А. Управлінський облік у системі бухгалтерського обліку.
Доповіді та тези // Вісник. — 2000. — №12. — С. 60-66.

Бородкин А.С. Учет производственных затрат в промышленности. — М.:
Финансы, 1973 .

Бородкін О. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік: концепція і
організація // Бухгалтерський облік і аудит. — 2001. — №2. — С. 45-53.

Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. –
Житомир: ПП “Рута”, 2002.

Бутинець Ф.Ф. Управлінський облік: зміст, значення, перспективи розвитку
// Вісник ЖІТІ. — 1998. — №8.

Бутинець Ф.Ф., Герасимчук Н.В. Управлінський облік: Збірник задач і
вправ. – Житомир: ЖГП, 1998.

Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В., Герасимчук Н.В. Бухгалтерський
управлінський облік. Навчальний посібник для студентів спеціальності
7.050106 “Облік і аудит”. – Житомир: ЖІТІ, 2000.

Бухгалтерский учет на производстве. – М.: Информационно-издательский дом
“Филинъ”, 1997.

Бухгалтерський фінансовий облік / За ред. Ф. Ф. Бутинця. —Житомир, 2000.

Гнилицька Л. Проблеми впровадження управлінського обліку на
підприємствах України // Бухгалтерський облік і аудит. — 2001. — №9. —
С. 39-42.

Голов С. Проблеми і перспективи реформування бухгалтерського обліку в
Україні // Бухгалтерський облік і аудит. — 2000. — №11.

Голов С. Управлінський облік: концентрація і організація //
Бухгалтерський облік і аудит. — 1997. — №3.

Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учет. – К.: Скарбы, 1998.

Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік: – К.: ТОВ
“Автоінгерсервіс”, 1996.

Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В. Кужельного.
– К.: А.С.К., 2001.

Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік на виробничих і
торговельних підприємствах. – К.: А.С.К., 2002.

Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в
бухгалтерських проводках. – К.: А.С.К., 2002.

Друри К. Введение в управленческий и производственный учет / Пер. с
англ. под ред. Н. Д. Эриашвили. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.:
Аудит-ЮНИТИ, 1998.

Друри К. Учет затрат методом стаидарт-костс / Пер. с англ. под ред. Н.
Д. Эриашвили. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998.

Економіка підприємства / За заг. ред. С. Ф. По-кропивного. — Вид. 2-ге,
перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001.

Економіка підприємства: В 2-х томах, Т.2. / За ред. проф. С. Ф.
Покропивного. – К.: Видавництво «Хвиля-Прес», 1995.

Ерофеева В.А. Учет, информация, управление: прямые и обратные связи. –
М.: Финансы и статистика, 1992.

Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. – К.: А.С.К., 2002.

Ивашкевич В.Б. Сборник заданий и примеров по управленческому учету:
Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2000.

Калькуляция себестоимости в промышленности / Под ред. А. Ш.
Маргулиса. – М.: Финансы, 1980.

Карпова Т.П. Основы управленческого учета. Учебное пособие. – М.:
Инфрл-М., 1997.

Карпова Т.П. Управленческий учет. – М.: Аудит-ЮНИТИ, 1998.

Касьянова Г.Ю., Комеников С.Н. Управленческий учет по формуле “три в
одном”. – М.: Издательско-консультационная компания “Статутс-Кво97”,
1999.

Кашаев А.Н. Проблемы учета и анализа экономической эффективности в
производственных объединениях. – М.: Финансы, 1978.

Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М. Предприятие в нестабильной
экономической среде: риски, стратегии, безопасность. – М.: Экономика,
1997.

Кондраков Н.П., Краснова Л.П. Принципы бухгалтерского учета. – М.:
ФБК-ПРЕСС, 1997.

Кондратова И.Г. Основы упраленческого учета: Учеб. пособие. – М.:
Финансы и статистика, 2000.

Котов В.Ф. Себестоимость и цена продукции: рентабельность предприятий. –
М.: Знание, 1973.

Литвак Х.Л. Бухгалтерский учет в системе управления торговлей. К.: Вьпца
школа, 1979.

Литвин Ю.А. Наукові підходи до концепції реформування бухгалтерського
обліку в Україні // Світ бухгалтерського обліку. – 1998.

Лучко Т.Р. Бухгалтерський облік в управлінні бізнесом: зарубіжний
досвід. – К: Облікінформ, 1997.

Люксембург: Офис официальных изданий Европейского Сообщества, 1997.

Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. —
Харків: Торсінг, 2002.

Методы расчета себестоимости, используемые для принятия решений:
современная практика управленческого учета. –

Миддлтон Д. Бухгалтерский учет и принятие финансовых решений / Пер. с
англ.; Под ред. И.И. Елисеевой. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997.

Миневский А.И. Учет и распределение затрат по обслуживанию производства
и управлению. – М.: Финансы, 1970.

Навчальні завдання з курсу “Управлінський облік і аналіз” для магістрів
спеціальності 0106 / Укл.: Є. І. Свідерський, В. І. Єфіменко. – К.:
КДЕУ, 1995.

Нападовська Л.В. Управлінський облік: Монографія. –
Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000.

Нападовська Л.В. Проблеми становлення та розвитку управлінського обліку
в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. — 2001. — №9. — С. 33-38.

Нидлз Б. и др. Принципы бухгалтерского учета / Б. Нидлз, X. Андерсон, Д.
Колдуэлл: Пер. с англ. / Под ред. Я. В. Соколова. – 2-е изд., стереотип.
– М.: Финансы и статистика, 1997.

Николаева О.Е., Шишкова Т.В. Управленческий учет. – М.: УРСС, 2000.

Новиченко П.П. Учет и калькулирование себестоимости в важнейших отраслях
промышленности. — М.: Экономика, 1970.

Новиченко П.П., Карбышев А.Д., Тийзденко С.С. и др. Учет себестоимости в
управлении производством. — М.: Финансы, 1978.

Новиченко П.П., Попова Т.Д. Учет затрат на улучшение качества продукции.
– М.: Финансы и статистика, 1986.

Новодворский В.Д. Бухгалтерский учет в системе управления. – М.:
Финансы, 1979.

Палий В.Ф. Бухгалтерский учет в системе экономической информации. – М.,
Финансы, 1975.

Палий В.Ф. Новая бухгалтерская отчетность. Содержание и методика
анализа. – М.: “Журнал Контроллинг”, 1991.

Палий В.Ф. Основы калькулирования. – М.: Финансы и статистика, 1987.

Палий В.Ф. Учет и внутренний хозрасчет. – М.: Финансы, 1977.

Палий В.Ф., Палий В.В. Управленческий учет — новое прочтение
внутрихозяйственного расчета // Бухгалтерский учет. — 2000. — №17.

Панков Д.А. Основы теории и методики управленческого бухгалтерского
учета. – Мн.: ООО “Профит”, 1995.

Пархоменко В.М. О реформировании бухгалтерского учета в Украине //
Бухгалтерский учет и аудит. – 1998. №10.

Поклад И.И. Учет, калькулирование и анализ себестоимости промышленной
продукции. – М.: Финансы, 1975.

Проблеми розвитку управлінського обліку в Україні // Бухгалтерський
облік і аудит. — 2001. — №2. — С. 39-44.

Проектирование организационных структур управления производством / Н. Г.
Чумаченко, А. П. Савченко, В. Г. Кореев и др. – К.: Наукова думка, 1979.

Пушкар М.С. Управлінський облік. – Тернопіль: Карт-бланш, 1998.

Пушкар М.С. Управлінський облік. – Тернопіль: Поліграфіст ЛТД, 1995.

Райян Б. Стратегический учет для руководителя / Пер. с англ.: Под ред.
В. А. Микрюка. — М., 1998. — С. 12.

Сатубалдин С.С. Учет затрат на производство в промышленности США. – М.:
Финансы, 1980.

Сергеев И.В. Экономики предприятия. – М.: Финансы и статистика, 1997.

Скоун Т. Управленческий учет / Пер. с англ. под ред. Н. Д. Єриашвили. –
М.: Аудит-ЮНИТИ, 1997.

Скрипник П.М., Савченко А.П., Белопольскии Н.Г. Оперативный учет и
анализ затрат в управлении предприятиями. – К.: Техніка, 1973.

Соколов Я.В. Управленческий учет: мифы и реальность // Бухгалтерский
учет. — 2000. — №18.

Сопко В. Бухгалтерський облік. – К.: КНЕУ, 1998.

Сопко В. Основи побудови бухгалтерського внутрішньогосподарського
(управлінського) обліку і доходів діяльності (контроллінг) //
Бухгалтерський облік і аудит. — 1996. — №10.

Сопко В. Природа бухгалтерського обліку // Економіка, фінанси, право. —
2001. — №1. — С. 33-35.

Степанчук Н.В. Учет и анализ расходов на управление. – М.: Финансы,
1979.

Стражев В.И. Оперативное управление предприятием, проблемы учета и
анализа. – Минск: Наука и техника, 1973.

Стуков С.А. Система производственного учета и контроль. – М.: Финансы и
статистика, 1988.

Татур С.К. Роль учета в управлении производством. – М.: Финансы, 1974.

Ткач В.И., Ткач В.М. Управленческий учет: международный опыт. – М.:
Финансы и статистика, 1994.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
— К.: АСК, 2002.

Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування
бухгалтерського обліку. – К.: А.С.К., 2001.

Управленческий учет / Под ред. В. Палия и Р. Вандер Вила. – М.: ИНФРА-М,
1997.

Управленческий учет: Учебное пособие/ Под редакцией А.Д. Шеремета. -М.:
ФБК-ПРЕСС, 1999.

Управлінський облік. Збірник задач і вправ для студентів спеціальності
7.050106 “Облік і аудит” / Н. М. Малюга, І. А. Белоусова, Н. В.
Герасимчук, Т. В. Давидюк; За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця – Житомир: ЖІТІ,
2001.

Учет себестоимости в управлении производством / П. П. Новиченко, Д.
Карбышев, С. С. Тимошенко и др. – М.: Финансы, 1978.

Хорнгрен Ч.Т., Фостер Дж. Бухгалтерский учет: управленческий аспект. –
М.: Финансы и статистика, 1995.

Чумаченко М.Г. Бухгалтерский учет: прошлое, настоящее … будущее //
Світ бухгалтерського обліку. – 1997.

Чумаченко Н.Г. Методы учета и калькулирования себестоимости промышленной
продукции. – М.: Финансы, 1965.

Чумаченко Н.Г., Савченко А.П., Коренев В.Г. Принятие решений в
управлении производством. – К.: Техніка, 1978.

Шмален Г. Основы и проблеми экономики предприятия / Под. ред. проф. А.
Г. Поршнева. –М.: Финансы и статистика, 1996.

Щенков С.А. Система счетов и бухгалтерский баланс предприятия. – М.:
Финансы, 1973.

Экономика предприятия / Под ред. проф. В. М. Семенова. – М.: Центр
экономики и маркетинга, 1998.

Экономика предприятия / Под ред. проф. В. Я. Горфинкеля, В. А. Швандара.
– М.: Банки и биржи, 1998.

Энтони Р., Рис Дж. Учет: ситуации и примеры. – М.: Финансы и статистика,
1993.

Яругова А. Управленческий учет: опыт экономически развитых стран // Пер.
с польского Я. В. Соколова. – М.: Финансы и статистика, 1991.

1 Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку,
економічного контролю та аналізу. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 173-174.

1 Недерица А. Д. Новая система бухгалтерского учета экономических
агентов Республики Молдова. Кишинев, 1999. – С. 5-8.

1 Пушкар М.С. Управлінський облік. — Тернопіль, “Поліграфіст” ЛТД,
1995. – C. 21-26.

1 Бородкін О. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік: концепція і
організація // Бухгалтерський облік і аудит. — 2001. — №2. — С. 45-53.

2 Палий В.Ф., Палий В.В. Управленческий учет — новое прочтение
внутрихозяйственного расчета // Бухгалтерский учет. — 2000. — №17.

1 Друри К. Введение в управленческий и производственный учет / Пер. С
англ. Н. Д. Эриашвили; Предисловие П. С. Безруких. – М.: Аудит, ЮНИТИ,
1994. – С. 2-3.

1 Яругова А. Управленческий учет: опыт экономически развитых стран //
Пер. с польского Я. В. Соколова. – М.: Финансы и статистика, 1991. – С.
11-18.

1 Проектирование организационных структур управления производством / Н.
Г. Чумаченко, А. П. Савченко, В. Г. Кореев и др. – К.: Наукова думка,
1979. – С. 16.

2 Белуха Н.Т. Хозяйственный учет и его роль в АСУ. – М.: Финансы, 1972.
– С. 13.

3 Кашаев А.Н. Проблемы учета и анализа экономической эффективности в
производственных объединениях. – М.: Финансы, 1978. – С. 6.

4 Стражев В.И. Оперативное управление предприятием, проблемы учета и
анализа. – Минск: Наука и техника, 1973. – С. 131.

1 Ерофеева В.А. Учет, информация, управление: прямые и обратные связи. –
М.: Финансы и статистика, 1992. – С. 29-34.

1 Бородкін О. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік: концепція і
організація // Бухгалтерський облік і аудит. — 2001. — №2. — С. 45-53.

1 Міжнародна наукова конференція “Розвиток науки про бухгалтерський
облік”. — Житомір. — 2000. — 23-24 листопада; Міжвузівська наукова
конференція “Проблеми гармонізації і стандартизації обліку та аудиту в
Україні”. — К. — 2000. — 26 грудня; Міжнародна науково-практична
конференція “Бухгалтерський облік в Україні на початку ХХІ століття”. —
Львів. — 2001. — 26-27 квітня.

PAGE

PAGE 75

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter