.

Управлінський облік (диплом)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
3338 13567
Скачать документ

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти управлінського обліку в Україні

Поняття управлінського обліку як основи для прийняття

ділових рішень

Міжнародна практика виділення управлінського обліку із

загальної системи бухгалтерського обліку

Організація системи управлінського обліку

Розділ 2. Управлінський облік в прийнятті ділових рішень

2.1. Формування інформації управлінського обліку для

прийняття ділових рішень

2.2. Класифікація витрат для здійсненя обліку контролю,

аналізу, регулювання планування та управління

2.3. Складання кошторису підприємства

2.4. Використання даних управлінського обліку для

прийняття рішень і контролю

Розділ 3. Управлінський облік на сучасному етапі реформування

3.1. Реформування управлінського обліку як процесу на

основі застосування ПЕОМ

3.2. Шляхи вдосконалення системи управлінського обліку

Висновки

Список використаних літературних джерел

Додатки

ВСТУП

Успіх фінансово-господарської діяльності будь-якого суб’єкта економічної
діяльності в ринкових умовах залежить насамперед від двох чинників:
наявних ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових) та вміння
розпоряджатися ними з найвищою ефективністю.

Віднайдення шляхів максимізації (оптимізації) прибутку підприємств
можливе лише за умови належного інформаційного забезпечення керівництва
для прийняття обгрунтованих управлінських рішень. Надати потрібну
об’єктивну і достовірну інформацію може лише система бухгалтерського
обліку підприємства. Ринкові умови господарювання висувають нові вимоги
до ведення бухгалтерського обліку на підприємтсвах України. Поступово
реалізується державна програма реформування системи бухгалтерського
обліку із застосуванням міжнародних стандартів, у рамках якої прийнято
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 р. №996-ХІУ , створюється система
національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджено і
діє новий План рахунків бухгалтерського обліку, а також реалізується
намір щодо забезпечення зв’язку реформування бухгалтерського обліку з
основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні та
станом економіко-правового середовища і ринкових відносин в Україні.

Законом визначено, що поряд з веденням бухгалтерського (фінансового)
обліку згідно з чинним законодавством підприємтсва України самостійно
розробляють систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського)
обліку, звітності і контролю господарських операцій.

Необхідність формування управлінського обліку пов’язана з тим, що
бухгалтерський облік повною мірою не взмозі своєчасно задовольнити
потреби керівництва в необхідній управлінській інформації. Він швидше
зорієнтований на зовнішніх користувачів звітності та власників
підприємства, які насамперед цікавляться отриманими загальними
фінансовим результатами, величиною дивідентів, фінансовим станом на
певну дату. Фінансовий облік надає дані про факти, господарські
операції, які вже сталися і на які вплинути вже не має можливості.
Управлінці, менеджери підприємства цікавляться інформацією, аналіз якої
дає змогу збільшувати доходи за рахунок зменшення витрат, оперативно
впливати і контролювати формування собівартості продукції, визначати
стратегію і перспективи розвитку підприємства. Надати таку інформацію
може управлінський облік, який згідно із ст. 1 Закону ми розглядаємо як
систему обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для
внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством. Дані
управлінського обліку є конфеденційними. Управлінський облік в усіх
державах, у тому числі в Україні, є не регламентованим, однак можливе
нормативне визначення загальних принципів і концепції управлінського
обліку, підходів і типів його організації, принципової побудови системи
рахунків управлінського обліку і їх ув’язки із рахунками фінансового
обліку.

Необхідність запровадження управлінського обліку на підприємствах
України викликана часом і економічними умовами господарювання, а
ефективність його доведена практичним досвідом окремих вітчизняних та
зарубіжних підприємств. Саме це і становить актуальність обраної теми
для дипломного дослідження.

Вивчаючи дану тематику дипломної роботи, було поставлено такі основні
завдання:

дослідити теоретичні та практичні аспекти управлінського обліку в
Україні,

дослідити роль управлінського обліку в прийнятті ділових рішень,

дослідити механізм удосконалення управлінського обліку на сучасному
етапі реформування.

Для досягнення мети використовувалися матеріали журналів “Бухгалтерський
облік і аудит”, “Економіка, фінанси, право”, а також праці окремих
авторів викладених у навчальних підручниках: Сопка В.В. “Бухгалтерський
облік”, Надовської Л.В. “Управлінський облік”, Райяна Б. “Стратегічний
облік для керівників”, Пушкаря М.С. “Управлінський облік” та ряд інших.

Дана робота логічно та послідовно розкривається у наступних трьох
розділах дипломного дослідження: розділі 1 “Теоретичні аспекти
управлінського обліку в Україні”, розділі 2 “Управлінський облік в
прийнятті ділових рішень”, розділі 3 “Управлінський облік на сучасному
етапі реформування”.

У розділі 1 “Теоретичні аспекти управлінського обліку в Україні”
розкривається поняття управлінського обліку як основи для прийняття
ділових рішень, міжнародна практика виділення управлінського обліку із
загальної системи бухгалтерського обліку, а також організація системи
управлінського обліку на підприємствах.

У розділі 2 “Управлінський облік в прийнятті ділових рішень”
висвітлюються питання формування інформації управлінського обліку для
прийняття ділових рішень, класифікації витрат для здійсненя обліку
контролю, аналізу, регулювання планування та управління, а також
складання кошторису підприємства та використання даних управлінського
обліку для прийняття рішень і контролю.

У розділі 3 “Управлінський облік на сучасному етапі реформування” ми
дослідили питання реформування управлінського обліку як процесу на
основі застосування ПЕОМ та шляхи вдосконалення системи управлінського
обліку на підприємстві.

Так як у дипломній роботі досліджуються теоретично-практичні аспекти
розглядуваного питання, то нами було проаналізовано діяльність ДП
“Парада”.

Дочірне підприємство “Парада” створено на підставі рішення Загальних
зборів акціонерів ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика” (протоколо №1 від 26
березня 1999 року) шляхом реорганізації ДП “Молодіжне”, яке
зареєстроване рішенням голови Ужгородського міськвиконкому від 29
березня 1996 року.

Підприємство є правонаступником прав і обов’язків ДП «Молодіжне»,
являється самостійним господарюючим суб’єктом – юридичною особою,
здійснює виробничу, торгівельну, комерційну, посередницьке та іншу
діяльність, що не суперечить чинному законодавству України і Статуту з
метою одержання прибутку. Підприємство має самостійний баланс, поточні
та інші рахунки (в т.ч. валютні) в установах банку, власну печатку із
своїм найменуванням, відповідні штампи.

Засновником підприємства є ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика”, яке є
головним підприємством і здійснює контроль за його діяльністю у межах
повноважень, визначених статутом.

Підприємство створено з метою насичення українського ринку товарами
легкої промисловості, підвищення їх рівня якості, розробки нових моделей
одягу та надання послуг фізичним та юридичним особам з метою одержання
прибутку.

Предметом діяльності підприємства є:

здійснення оптової та роздрібної торгівлі швейними виробами та іншими
товарами народного споживання;

виробництво швейних виробив;

надання торгово-посередницьких, маркетингових, брокерських,
інформаційних та рекламних послуг;

організація демонстрації своєї продукції, продукції засновника та інших
суб’єктів господарської діяльності;

надання послуг з транспортних перевезень вантажів.

Підприємство має право вступати у договірні відносини з державними,
кооперативними та іншими підприємствами, а також бути посередником між
ними у зв’язку з виконанням робіт (надання послуг), які відносяться до
предмету діяльності підприємства.

Майно підприємства складають основні засоби та оборотні кошти, а також
інші цінності, що належать йому на праві власності і вартість яких
відображається у самостійному балансі підприємства.

Розділ 1. Теоретичні аспекти управлінського обліку в Україні

1.1. Поняття управлінського обліку як основи для прийняття

ділових рішень

Управлінський облік виник у країнах ринкової економіки в інтересах
внутрішніх користувачів інформації. Управлінський облік складається із
систематичного обліку, який розвиває традиційні способи бухгалтерської
інформації, і проблемного обліку, що дозволяє виробити дійові
управлінські рішення.

До цього часу у нас розвивався лише фінансовий облік, а з управлінського
обліку використовувались деякі фрагменти облік витрат на виробницгво і
калькулювання собівартості готової продукції, техніко-економічне
планування, аналіз господарської діяльності1.

Формування управлінського обліку і застосування його методології в
практичній діяльності підприємств дозволить приймати обгрунтовані
економічно виправдані рішення по зниженню витрат на виробництво,
збільшенню прибутків.

Особливістю управлінського обліку є те, що на місце чисто процедурних
обліково-економічних завдань висувається нове завдання забезпечення
потреб користувачів у такій інформації, яка носить адресний характер.
Користувачам необхідна вибіркова інформація про ті чи інші сторони
діяльності підприємства. Для кредиторів важливо знати платоспроможність,
акціонерів – прибутковість, банків ліквідність підприємства. Тому
зрозуміло, що для різних груп користувачів треба забезпечити різну
інформацію.

Особливістю управлінського обліку є орієнтація на детальний облік витрат
на виробницгво і калькулювання собівартості продукції з метою-пошуків
резервів для зниження витрат на одиницю продукції. Інформація
управлінської о обліку призначена для користування службами апарату
управління.

В умовах ринкової економіки управлінський облік стає необхідним у
зв’язку з розширенням об’єктів обліку.

Традиційний бухгалтерський облік розвивався в такому напрямку, щоб
забезпечити основні завдання обліку витрат:

контроль господарської діяльності;

калькулювання собівартості продукції і визначення цін;

прийняття управлінських рішень в галузі планування, формування
виробничих програм;

виявлення результатів господарської діяльності;

оцінка виробничих запасів;

визначення рівня рентабельності.

Однак традиційний бухгалтерський облік не зовсім відповідає
управлінським вимогам. Зокрема не враховується еластичність, яка
характеризує залежність зміни витрат від зміни обсягів і структури
виробництва. Вміння використати в своїй роботі знання еластичності є
однією з умов успішної орієнтації в справах підприємства бухгалтерів
економічно розвинутих країн. Управлінський облік повинен забезпечити для
адміністрації таку інформацію, яка дозволяє:

приймати управлінські рішення з урахуванням їх економічних наслідків,
контролювати витрати у співставленні з нормами;

формувати економічну стратегію;

оцінювати формування собівартості і прибутку протягом місяця;

оцінювати витрати в розрізі структурних підрозділів підприємства;

приймати рішення відносно окупності програм, калькуляції собівартості
продукції, окупності і ефективності ремонтів, використання ресурсів.

Управлінський облік не регламентується і його організація та методологія
залежить від потреб системи управління, тому для проектування підсистеми
управлінського обліку необхідно вивчити запити управлінських служб. Як
правило, управлінський облік доцільно організувати на великих та
найбільш крупних середніх підприємствах, які мають складну структуру,
значну номенклатуру виробів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів,
складний технологічний процес тощо.

Таким чином, управлінський облік – це система збору, опрацювання і
надання даних про виробничі витрати, собівартість продукції та
рентабельність підприємства. Його дані використовуються для внутрішніх
потреб підприємства з метою оцінки господарської діяльності і прийняття
конкретних управлінських рішень. Відомості управлінського обліку є
комерційною таємницею1.

З розширенням кола суб’єктів, що приймають інвестиційні та інші
господарські рішення на основі даних фінансової звітності, роль
фінансової інформації зростає. Відповідно змінюються її форма, обсяг та
призначення.

Крім зазначеного, фінансові звіти (вимога законодавства) необхідні також
для оцінки діяльності підприємств, прийняття фінансових рішень.

За характером фінансового інтересу користувачів фінансової інформації
можна поділити на дві групи:

· зовнішні, що перебувають за межами організації і потребують інформації
для прийняття рішень стосовно налагодження зв’язків з цією організацією;

· внутрішні, що здійснюють управління організацією.

Зовнішні (сторонні) користувачі інформації можуть мати прямий і непрямий
фінансовий інтерес. Відповідальність за підготовку й надання фінансової
інформації стороннім користувачам покладається на керівництво
підприємства.

До зовнішніх користувачів, що мають прямий фінансовий інтерес, відносять
реальних і потенційних інвесторів, банки, постачальників, клієнтів,
найманих працівників та ін. За даними фінансових звітів вони оцінюють
фінансові перспективи підприємства та його платоспроможність.

До зовнішніх користувачів, що мають непрямий фінансовий інтерес,
належать органи, уповноважені управлінці державним майном, податкові й
адміністративні органи та інші (громадські організації, фондові і
товарні біржі, наукові установи, консультанти). Іншим стороннім
користувачам інформація потрібна зазвичай для оцінки фінансового стану
підприємства. Таку інформацію вони можуть одержати безпосередньо на
підприємстві або в органах державної статистики.

Внутрішні користувачі інформації – це управлінський персонал усіх
рівнів, що використовує облікову інформацію для планування, контролю й
оцінки господарської діяльності, зокрема власники, засновники, учасники,
адміністрація в особі наглядової ради, ради директорів, менеджерів,
керівників та спеціалістів підрозділів.

За змістом і формою надання ця інформація істотно відрізняється від
тієї, яка цікавить користувачів, безпосередньо не зайнятих в управлінні
підприємством. Відмінна вона і за формами обліку та звітності.

Управлінська інформація, на відміну від фінансової, не має стандартної
форми надання, орієнтована скоріше на контроль за поточною оперативною
діяльністю і планування перспективи, ніж на опис минулих подій.

Для потреб управлінців (внутрішніх користувачів) бухгалтерська служба
складає внутрішні звіти, наприклад: фінансове порівняння можливих
альтернатив господарських операцій, прогнозування потреб у коштах на
відповідний період. Керівництво має також доступ до додаткової
управлінської і нефінансової інформації для потреб планування, прийняття
рішень, контролю. Управлінці можуть самостійно визначити форму й зміст
такої додаткової інформації відповідно до конкретних завдань.

Зовнішня фінансова звітність загального призначення є найважливішим
засобом надання зовнішнім користувачам інформації стосовно діяльності
підприємства.

Таким чином, залежно від цільового сегменту, на який орієнтована
інформація, фінансова звітність може сприяти вирішенню таких завдань
користувачів:

· допомагати дійсним і потенційним інвесторам, іншим користувачам у
прийнятті правильних рішень щодо інвестування підприємства і надання
йому кредитів;

· реально оцінити строки, можливості та обсяги надходження належних їм
відсотків, дивідендів, інших прибутків від діяльності підприємства або
засобів для сплати основного боргу й зворотного викупу емітентами своїх
цінних паперів;

· адекватно відображати економічний стан підприємства з урахуванням
зовнішніх обставин, спроможних позначитися на наявності ресурсів
підприємства чи можливих претензій на ці ресурси з боку третіх осіб,
перед якими підприємство має боргові зобов’язання.

Аби висновки, зроблені користувачами інформації на основі аналізу
фінансової звітності, були надійними, дані мають бути достовірними і
вичерпними1. Інформація бухгалтерського обліку повинна бути стандартною,
однаково зрозумілою всім учасникам ринкового процесу.

Для розвитку, управлінського обліку в Україні необхідні деякі
передумови.

По – перше, формування ринкової інфраструктури, приватизація
підприємств, ринковий механізм ціноутворення закономірно викликають
необхідність розробки системи формування собівартості продукції.
Рахувати витрати на виробництво потрібно не в кінці місяця, коли вже
неможливо вплинути на них, а на початку місяця на основі норм. Протягом
місяця фіксуються відхилення від норм з виявленням причин і винуватців в
розрізі окремих структурних підрозділів, з метою їх аналізу і прийняття
оперативних рішень щодо формування собівартості продукції.

По – друге, конкуренція між товаровиробниками, яка здійснюється в
ціновій формі або в нецінових формах, вимагає постійної уваги до пошуку
резервів зниження собівартості. При всіх інших рівних умовах в
конкурентній боротьбі виграє той, в кого нижче собівартість. З іншого
боку, виникає необхідність організувати облік реалізації продукції по
географічних районах, сегментах ринку, групах покупців, стежити за
положенням на ринку конкурентів тощо. Це означає, що виробництво та збут
продукції організується на основі маркетингових досліджень.
Бухгалтерський облік включає ряд нових об’єктів спостереження і тому
розширюються його межі. Поява управлінського обліку в значній мірі
обумовлена ускладненням зовнішнього середовища і необхідністю врахування
його змін.

По – третє, в ринковій економіці діє комерційна таємниця, яка пов’язана
з засекречуванням певної інформації. Кабінет міністрів України
постановою від 9.09.1993 р. № 611 “Про перелік відомостей, що не
становлять комерційної таємниці” визначив коло тих даних, які повинні
бути відкритими. До них відносять:

установчі документи;

державна звітність;

дані про податки і платежі та правильність їх нарахування;

чисельність працюючих та їх заробітна плата;

дані про забруднення навколишнього середовища, недотримання безпечних
умов праці тощо;

документа про платоспроможність;

відомості, що підлягають оголошенню відповідно до чинного законодавства.

З цього переліку виходить, що всі інші дані, що характеризують
господарську і фінансову діяльність підприємства не підлягають
розголошенню і складають комерційну таємницю.

Враховуючи те, що управлінський облік направлений на контроль за
формуванням собівартості і калькулювання продукції, його дані є
комерційною таємницею, розголошення яких може нанести шкоду
підприємству.

По – четверте, розвиток теорії і практики обліку дає можливість
відокремити управлінський облік від фінансового.

Отже, передумови виникнення управлінського обліку були в певній мірі
закладені в систематичному обліку, який формувався в Україні до цього
часу. Разом з тим формування ринкової інфраструктури робить необхідним
відокремлення управлінського обліку в окрему галузь системи
бухгалтерського обліку.

Управлінський облік мас зв’язки з рядом інших наук – фінансовим обліком,
менеджментом, математикою, аналізом господарської діяльності, фінансами
та іншими.

Виходячи з ролі і значення управлінського обліку в системі
бухгалтерського обліку в цілому можна виділити такі найбільш суттєві
його ознаки:

підпорядкування методології обліку запитам управлінської системи;

забезпечення внутрішніх потреб підприємства в інформації;

обмеження об’єктів обліку витратами на виробництво і калькулюванням
собівартості продукції;

конфіденційність.

Управлінський облік організовується в такому порядку, щоб повністю
задовольнити потреби управління в інформації щодо формування
собівартості і визначення рентабельності окремих видів продукції. Щоб
організувати такий облік треба визначити в якому розрізі і кому потрібна
інфюрмація. Починати треба з вивчення запитів окремих працівників
апарату управління. Для цього опитуються працівники кожної служби яку
інформацію їм необхідно мати, щоб прийняти обірунтовані управлінські
рішення. ІІісля аналізу зібраної інформації робиться зведений опис
необхідної інформації і головний бухгалтер розробляє методику
формування, збору, обробки і подачі інформації користувачам.

Управлінський облік обмежується, в основному, деталізацією аналітичного
обліку витрат на виробництво, створенням системи формування собівартості
на основі норм витрачання ресурсів підприємства. Хоча він базується на
даних фінансового обліку, проте групування витрат і різні розрахунки,
зв’язані з визначенням собівартості становлять його суть. За своєю
методологією управлінський облік наближається до інженерних розрахунків
щодо визначення собівартості. В центрі уваги знаходяться розрахунки
собівартості в різних ракурсах за елементами витрат, за статтями витрат,
за видами продукції в цілому і окремими деталями, вузлами, за нормами
витрат і відхилення від норм тощо.

Інформація про собівартість продукції є конфіденційною і вона призначена
для службового користування без права розголошення. Завданням
управлінського обліку є контроль за формуванням собівартості продукції в
розрізі центрів витрат і сфер відповідальності і визначення
рентабельності та пошук резервів зниження витрат і зростання прибутку.

Управлінський облік здійснюється окремою службою, працівники
якої повинні бути обізнані з технологією виробництва, обліком, аналізом,
володіти математичними методами в економіці, добре знати склад витрат,
що включаються в собівартість і методику калькулювання собівартості
продукції.

З метою полегшення процесу спостереження за формуванням собівартості
продукції використовується нормативний метод обліку і калькулювання, при
якому витрати поділяються в межах встановлених норм, по відхиленнях від
норм і змінах норм.

Широке застосування в управлінському обліку знаходять математичні методи
дослідження собівартості і рентабельності продукції. Отримані
математичні залежності між окремими елементами собівартості і обсягом
продукції використовуються для прийняття рішень.

Метод аналізу витрат передбачає використання отриманої інформації про
формування собівартості і визначення факторів, які впливають на
відхилення від прогнозних даних. Аналітичний метод ефективний в тих
випадках, коли проводиться за короткі проміжки часу (щоденно, тиждень,
декада ). Дані оперативного аналізу служать для прийняття управлінських
рішень, направлених на регулювання ходу виробничого процесу.

Управлінський облік тісно пов’язаний з калькуляцією, тобто економічними
та інженерно-економічними розрахунками собівартості окремих видів
продукції, окремих деталей, вузлів тощо. Калькуляція необхідна для
обгрунтування цін на продукцію, визначення прибутку, рівня
рентабельності, порівняння собівартості продукції, яка виробляється на
різних підприємствах1.

1.2. Міжнародна практика виділення управлінського обліку із загальної
системи бухгалтерського обліку

Управлінський облік, як самостійна частина бухгалтерського обліку, виник
закономірно на певному етапі розвитку народного господарства.
Підприємницька діяльність протягом XX століття характеризувалась
поступовим ускладненням, шо посилювало нестабільність середовища, в
якому розвивалось підприємство, а це обумовило еволюцію управлінських
систем.

Назва “управлінський облік” набула поширення в англомовній літературі,
міжнародних стандартах з обліку і аудиту, у практиці багатьох зарубіжних
держав з розвиненою економікою. Однак ні в США, ні у Великій Британії,
ні у Франції немає єдиного трактування понять “управлінський облік”,
“виробничий облік”, а у Німеччині взагалі немає поняття “управлінський
облік”, а застосовується поняття “контроллінг”. У перекладній літературі
більшість фахівців вважають управлінський облік самостійним видом
обліку, без якого не може обійтися сучасне підприємство.

У деяких дослідженнях вносяться пропозиції про побудову цілої системи
рахунків управлінського обліку, які вводяться, щоб забезпечити
порівняність зроблених витрат з отриманими доходами (виручкою від
продажу продукції, товарів, робіт, послуг). Цей комплекс робіт
пропонується вести на базі національної системи рахунків бухгалтерського
обліку. За рубежом накопичений досвід застосування тих і інших “рахунків
— екранів”, який показав, що їх впровадження призведе до значного
ускладнення і подорожчання обліку на шкоду його достовірності. З цієї
причини їх застосування вважаємо недоцільним2.

Багато спірних і суперечливих суджень серед облікових працівників і
бухгалтерів-практиків викликала поява в останні роки в пресі
повідомлення про так званий управлінський облік. Професор В. Палій з
цього приводу пише: “В останні кілька років знову як і у п’ятидесяті і в
семидесяті роки загострилася полеміка навколо управлінського обліку.
Одні трактують його як складну систему внутрішнього управління
економікою підприємства; треті — як щось штучне і надумане, що
невиправдовано підміняє раніше усталене поняття виробничого обліку
витрат і калькулювання собівартості”1 .

У практиці діяльності суб’єктів Російської Федерації та інших країн –
членів СНД, поки що не існує розділення бухгалтерського обліку на
фінансовий й управлінський. Увесь облік майна, витрат виробництва,
випуску і реалізації продукції, розрахункових і кредитних операцій,
фінансових результатів, фондів і резервів традиційно охоплені єдиним
бухгалтерським обліком. Використовуються такі методологічні нормативні
документи, як положення про бухгалтерський облік і звітність, плани
рахунків бухгалтерського обліку й інструкції з їхнього застосування й
ін.

У країнах із розвиненою ринковою економікою вже декілька десятиліть
існує розподіл бухгалтерського обліку на фінансовий і виробничий. У
останні роки намітився подальший розподіл обліку на управлінський і
виробничий облік. І ідеологів західного обліку можна зрозуміти: облік
усе більше і більше стає мовою бізнесу, до результатів роботи компаній і
фірм усе більше виявляють інтерес не тільки адміністрація і трудові
колективи фірм, але і власники акцій, і інші зовнішні споживачі
облікової інформації. Якщо перші виявляють цікавість до прибутків і
чинників, що їх збільшують (а це в основному відмінно налагоджене
виробництво, що сприяє зниженню собівартості і, отже, збільшенню
прибутків), то другі більше цікавляться кінцевими результатами
діяльності фірми і розмірами дивідендів на вкладені інвестиції.

Розвиток ринкових відносин (приватизація, створення акціонерних
товариств і ін.), безсумнівно, призведе до такого поділу й у нашій
країні. У Російській Федерації вже створені передумови для поділу
бухгалтерського обліку на фінансовий і управлінський1.

Вивчаючи практику виділення управлінського обліку із загальної системи
бухгалтерського обліку, ми звернулися до досвіду економічно розвинутих
країх. Зокрема, у праці А. Яругової «Управлінський облік: досвід
економічно розвинутих країн» відмічається, що ціль сучасного
бухгалтерського обліку можна визначити як інформаційне моделювання
процесів управління господарськими благами і контроль за їхнім
відтворенням. Управління (при обмежених ресурсах) припускає встановлення
цілі господарської діяльності і вибір засобів її досягнення. Задача
бухгалтерського обліку складається у вимірі й оцінці цілі управлыння –
спочатку встановленою адміністрацією або ж скоригованої нею внаслідок
нестійкості і мінливості умов, у яких реально протікає господарська
діяльність підприємства. Контрольні функції бухгалтерського обліку
полягають насамперед у визначенні економічної ефективності діяльності
відповідальних осіб – у рамках наданих їм повноважень – по розпорядженню
засобами виробництва і робочої сили.

У умовах радикальної економічної реформи, коли господарська
самостійність підприємств розширена, а увага адміністрації акцентована
на економічних зв’язках із мікросуб’єктами і мікроекономікою, облік
витрат стає частиною управлінського обліку. Він організується виходячи
насамперед із потреб підприємства і його адміністрації.

Подальший розвиток і поглиблення бухгалтерського обліку припускають
створення і функціонування операційної орієнтованої підсистеми
планування, контролю, обліку витрат і фінансових результатів по центрах
відповідальності. Можна виділити три типи таких центрів, відповідальних
відповідно за: а) витрати, б) фінансові результати, в) окупність
виробничих капіталовкладень.

На ранніх стадіях еволюції, бухгалтерський облік існував як самостійна
інформаційна система. Проте в міру розвитку господарської діяльності він
усе більше поєднується з інформаційною системою управлыння. Для кожного
окремо узятого підприємства ступінь цього суміщення залежить від
конкретних умов його роботи, стабільності зовнішнього середовища,
особливостей технологічних процесів і організаційної структури
бухгалтерії. Поєднуючись з інформаційною системою управління,
бухгалтерський облік підготовляє інформаційну базу для прийняття
управлінських рішень трьох типів – операційних, тактичних і
стратегічних. Причому в тому, що стосується рішень операційних і
тактичних типів, він цілком забезпечує адміністрацію необхідною
інформацією; для прийняття ж стратегічних рішень додатково до облікових
необхідно використовувати дані, отримані в результаті спеціальних
досліджень.

Все сказане дозволяє розглядати бухгалтерський облік як систему
(комплекс моделей), що сприяє ефективному функціонуванню господарства і
забезпечує оцінку ступеня відповідальності осіб, дії яких впливають на
його функціонування. Ціль бухгалтерського обліку з цього погляду
зводиться до контролю ресурсів підприємства, здійснюваному як в
інтересах власника, так і агентів і кореспондентів1.

Управлінський облік був створений інженерами і технологами ще у другій
половині XIX століття у США. Мета управлінського обліку формулювалася
таким чином: надання інформаційної допомоги управлінцям, контроль і
прогнозування витрат, вибір найбільш ефективних шляхів розвитку
підприємства, прийняття оперативних управлінських рішень. Суть
управлінського обліку полягає у забезпеченні інформації для управління.
Великий вклад в управлінський облік вніс Гаррінгтон Емерсон (1853 —
1931рр.), який розробив основи нового методу обліку — стандарт-кост.
Ідея методу обліку “стандарт-кост” полягає у тому, що до початку
виробництва продукції на основі норм визначається собівартість
продукції, а в процесі виробництва — відхилення від норм.

Ці ідеї втілив в теоретичні розробки Чартер Гаррісон у 1911 р. Починаючи
з 1932 р. поступово принципи організації обліку за нормами стали
впроваджуватись на підприємствах України. Такий метод був названий
нормативним і його суть полягає в організації нормативного господарства
в розрізі деталей, вузлів, окремих агрегатів і виробу в цілому. На
підставі норм витрат складаються нормативні калькуляції собівартості
продукції. Окремо ведеться облік відхилень в розрізі причин та
винуватців. а також зміни норм. Управління за відхиленнями дає
можливість в оперативному порядку стежити за формуванням собівартості
продукції.

1.3. Організація системи управлінського обліку

Під організацією розуміється: 1) внутрішня упорядкованість,
узгодженість, взаємодія більш-менш диференційованих і автономних частин
цілого; 2) сукупність процесів або дій, що ведуть до створення й
удосконалювання взаємозв’язків між частинами цілого; 3) об’єднання
людей, що спільно реалізують програму або ціль і дыють на основі
визначених правил і процедур. Н. Г. Чумаченко дещо розширює це поняття,
розумыючи під організацією: 1) колектив людей, об’єднаних певним чином
для досягнення визначених цілей; 2) самостійне заснування, що являє
собою колектив, який володіє засобами матеріального забезпечення для
виконання визначених функцій; 3) структуру системи, стани, визначені
структурно і функціонально, співвідношення частин (по відношенню один до
одного і до цілого); 4) функцію управління, що складається у формуванні
керуючих і керованої систем, створенні упорядкованості й оптимальних
відносин між ними1.

Раціоналізацію обліку варто розглядати у два його аспекти: як
раціоналізацію усередині системи обліку (внутрішня раціоналізація) і
раціоналізацію в плані її впливу на удосконалювання організації
управління об’єктами (зовнішня раціоналізація).

Інтегрований підхід до процесу управління підприємством припускає
дослідження функцій управління, по суті яких у науковій літературі є
різні точки зору. Одні економісти функцію управління визначають “як
діяльність системи, що здійснюється по визначеній програмі, що
складається з послідовних змін у часі, закладеної в самій структурі
системи і регулюючої її за допомогою зовнішніх впливів”2, інші – як
“частину, що відокремилася, область або вид організаційної діяльності,
що виникнула в результаті поділу праці і спеціалізації в сфері
управління3. В. І. Стражев під функцією управління розуміє “окремі
спеціалізовані дії суб’єкта управління, що у сукупності забезпечують
цілеспрямований розвиток об’єкта управління”4. Як бачимо, у даних
визначеннях містяться або тільки організаційний аспект функцій
управління і не відбивається цілеспрямований їхній вплив на об’єкт у
загальній системі управління, або визначальне значення надається діям
суб’єкта керування, у той час як його діяльність може не відповідати
досягненню поставленої цілі, і в цьому випадку вона, тобто діяльність,
не буде відбивати розв’язуваних системою задач, що випливають із
діалектичної єдності процесів виробництва і управління.

Відомо, що в результаті здійснення виробничої, господарської і
фінансової діяльності підприємств відбувається процес кругообігу
засобів, при цьому основні фонди й оборотні кошти, беручи участь в
економічному обороті, знаходяться в постійному русі, змінюючи свою форму
і послідовно проходячи всі три стадії: придбання, виробництво і
реалізацію. Управління всіма стадіями економічного обороту господарських
засобів здійснюється в результаті виконання функцій планування,
організації, обліку, контролю, аналізу і регулювання, що є загальними
функціями процесу управління економікою підприємств. Причому
перерахованим функціям властива визначена етапність: I – припускає
наявність цілі, її постановку, розробку програми дій і відповідної
організації, із тим щоб привести систему в заданий стан (планування й
організація); II – передбачає спостереження, фіксацію, переробку
інформації про дійсний стан об’єкта з виявленням відхилень у їхньому
причинному зв’язку і залежності реального економічного процесу від
планової моделі, тобто від поставленої цілі (облік і контроль); III –
полягає в порівнянні і зіставленні фактичних даних досліджуваного
об’єкта та впливів на об’єкт управління з метою регулювання його
фактичного стану (аналіз і регулювання).

Необхідно зауважити, що, незважаючи на виявлену чіткість складу
загальних функцій і їхню етапність, у процесі управління при вирішенні
комплексу задач, пов’язаних із використанням ресурсів на всіх стадіях
відтворювального циклу, практично усі функції взаємодіють між собою,
тому що в практиці управління жодний організаційно структурований орган
не займається тільки одною загальною функцією. Це особливо важливо в
сучасних умовах створення цілісної системи управління, що включає цілу
гаму радикальних організаційно-економічних дій переходу до нового
економічного механізму діяльності господарських органів. Важлива роль
при цьому приділяється розвитку й удосконалюванню організаційних
структур основної ланки господарювання, і в їхньому числі розгортанню в
економіці різноманітних інтеграційних процесів, особливо по горизонталі.
Такий підхід сприяє комплексному розвитку системи управління і
господарювання, покликаних забезпечити органічну єдність і ефективну
взаємодію усіх функцій управління, із тим щоб управлінські впливи
суб’єкта на об’єкт ставали більш цілеспрямованими, діючими, що
наближаються до оптимального. Для забезпечення єдності технічної,
організаційної і методологічної політики в керуванні об’єктом необхідна
організація спільної діяльності різних спеціалістів. Відносна
відособленість окремих функцій при цьому не повинна сприйматися як
абсолютна самостійність, а цілі кожного із них як самодостатні.

Таким чином, оптимальність процесу управління конкретним об’єктом із
метою запобігання небажаних тенденцій припускає інтегрований підхід до
взаємодії всієї сукупності функцій управління шляхом своєчасного науково
обгрунтованого впливу на процеси, що у ньому протікають. Одним з
основних напрямків вирішення цієї проблеми є створення належного
інформаційного забезпечення в напрямку інтеграції інформаційних потоків
і створення на цій основі інтегрованої системи опрацювання даних.

Перехід від адміністративно-командних методів і форм регулювання
господарського життя припускає використання таких засобів, форм і
методів у системі керування економікою, що спроможні забезпечити принцип
максимальної економічної ефективності і досягнення на цій основі
найбільшого кінцевого економічного результату. Поставлені задачі, з
одного боку, і процеси, що відбуваються в економіці – з іншого,
потребують приведення в дію всього різноманіття чинників, що роблять
безпосередній вплив на ефективність управління. Важлива роль у вирішенні
цих задач належить удосконалюванню організаційних структур управління
економікою.

Оптимальність процесу управління в сучасних умовах орієнтована на
комплексний вплив із боку як виробничих, так і управлінських відділів і
служб підприємств, що потребує створення повної інформаційної моделі
щодо конкретного об’єкта керування. Тому при визначальній ролі облікової
системи необхідно забезпечити взаємозв’язок різноманітних інформаційних
систем як основи для взаємодії усіх функцій управління: планування й
організації, обліку і контролю, аналізу і регулювання. Вирішення цієї
задачі дозволить здійснити перехід до інтегрованого управління, під яким
розуміється таке прийняття рішень, коли забезпечується виконання
узгоджених у просторі і в часі дій, спрямованих на ефективне досягнення
загальної цілі. Стосовно до системи управління підприємством інтегроване
керування означає цілеспрямовану взаємодію функціонально відособлених
виробничих і управлінських ланок як по вертикалі між рівнями управління
(підприємство-цех-ділянка-робоче місце), так і по горизонталі – між
функціональними відділами і службами шляхом реалізації всієї сукупності
функцій, пов’язаних із вирішенням комплексу задач, що відбивають процес
управління по стадіях кругообігу засобів.

Таким чином, поставлені задачі по поліпшенню планування, організації,
обліку, контролю, аналізу і регулювання діяльності підприємства, його
структурних підрозділів і окремих виробничих колективів є об’єктивною
передумовою для розвитку інтеграційних процесів у управлінні економікою,
особливо по горизонталі1.

У умовах функціонування предметно-функціональних структур управління для
цього необхідна раціонально організована система інформаційного
забезпечення, основною задачею якої є забезпечення всіх ланок керуючої
системи на всіх ієрархічних рівнях цілеспрямованою, повною, достовірною
й оперативною інформацією про процеси, що відбуваються в об’єкті
управління, при належному контролі за ефективністю використання
ресурсів.

Таким чином, у системі управлінського обліку весь цикл підготовки
необхідної інформації для прийняття управлінських рішень має такі
складові:

виникнення проблеми (визначення завдань);

розробка альтернативних варіантів з урахуванням змін у зовнішньому та
внутрішньому середовищах;

вибір оптимального рішення;

контроль за реалізацією оптимального рішення;

аналіз ефективності діяльності та оцінка ефективності управлінських
рішнь2.

Організація являє собою процес, який направлений на найбільш оптимальне
сполучення ресурсів матеріальним, енергетичних, трудових, фінансових,
інформаційних у виробничому процесі. В процесі організації знаходять
своє вираження використання досягнень науково-технічного процесу,
впровадження нових технологій, наукової організації праці. Ефект
організації проявляється у вдалому поєднанні всіх видів ресурсів та їх
раціональному використанні, тому значна частина робочого часу апарату
управління використовується для організації віробничого процесу.

На ДП “Парада” організація системи управлінського обліку – це є
налогоджений керівником підприємства процес для досягненя поставлених
цілей по прийняттю управлінських рішень перед його підлеглими. Всі
працівники, які відповідають за певні ділянки роботи, збирають, у
відповідності до своїх посадових обов’язків, необхідну інформацію.
Керівництво їхньою роботою здійснює безпосередньо сам керівник
підприємства або призначена ним певна особа на визначений час.

Для організації системи управлінського обліку на ДП “Парада”
розподілення обов’язків відбувається звеху вниз, а збір необхідної
інформації – знизу вверх. Остаточне управлінське рішення приймає
керівник підприємства.

Слід відзначити, що аналізованому ними підприємстві ще недостатньо
організована система управлінського обліку. Простежується, інколи,
невідповідальне і халатне ставлення до виконання своїх обо’язків певних
працівників, що призводить до необ’єктивності отриманої інформації і,
відповідно, неефективних управлінських рішень. Також ще недостатньо
налагоджена система фіксації та обробки отриманої інформації. Ці
обставини вказують нам, що у діяльність ДП “Паради” необхідно вносити
зміни, що поступово вирішать ці проблеми.

Розділ 2. Управлінський облік в прийнятті ділових рішень

2.1. Формування інформації управлінського обліку для прийняття ділових
рішень

Адміністрування та мотивація, як елемент управління, направляються на
прийняття рішень та підкріплення їх наказами, інструкціями, вказівками з
приводу використання живої праці та матеріальних ресурсів.
Адміністрування передбачає підпорядкування і субординацію між членами
колективу. Одні з членів наділені розпорядчими функціями, а інші
виконавськими. Мотивація передбачає розробку положень про винагороду за
досягнення в праці. Преміальна система повинна бути направлена на
сприяння росту продуктивності праці, зниження витрат на виробництво,
підвищення якості продукції. Адміністрування та мотивація повинні
органічно вписуватись в систему управління і діяти постійно.

На підприємстві ДП “Парада”, аналогічно як і на інших підприємствах,
координація являє собою узгодження дій всіх працівників підприємства
метою досягнення тактичних та стратегічних завдань. Хоча окремі елементи
системи управління мають свої інтереси, і мету, в процесі координації
вони повинні підпорядковуватись загальній меті підприємства. Координацію
здійснюють верхні ешелони апарату управління.

Контроль в загальному розумінні виступає в ролі інструмента, який
забезпечує всі ланки апарату управління інформацією про стан ДП
“Парада”. Контроль включає в себе різні види обліку бухгалтерський,
статистичний, оперативно-технічний та аналіз господарської діяльності.
Облік та аналіз формують інформацію по тих показниках, які були
вичначені при планувані та прогнозуванні. Таким чином, між контролем та
плануванням діяльності ДП “Парада” забезпечується нерозривний зв’язок.
Формування інформації про діяльність підприємства є однією з основних
функцій апарату управління. Без інформаціїї не може відбуватись процес
управління виробничою та фінансовою діяльністю.

Контрольна діяльність підприємства полягає в розробці норм
функціонування системи і узгодження з плановими завданнями; створенні
системи інформації; виявленні відхілень від норм функціонування;
порівнянні фактичних показників з їх плановими значеннями; здійсненні
необхідного впливу на людей, які мають відношення до контрольної
ситуації; прийняття рішень. Для забезпечення контрольної діяльності ДП
“Парада” необхідна інформація про стан об’єкта управління ресурси
підприємства та їх раціональне використання; процеси, що відбуваються на
підприємстві (постачання, внробниціво, збут); формування собівартості
продукції тощо.

Система управління може ефективно функціонуваги лише при належному
інформаційному забезпеченні. Проектування інформаційної системи на ДП
“Парада” передбачає чітку структуру апарату управління, яка формується
за такими правилами:

поділ процесу управління на основні частини;

визначення чисельноті працівників управління на основі нормативів по
кожній функцій;

визначення структурних підрозділів в залежності від характеру робіт і
чисельності зайнятих працівників;

складання принципової схеми організаційної структури управління із
зазначенням підпорядкованості і взаємозв’язків управлінських
підрозділів.

До організації апарату управління на ДП “Парада” ставляться вимоги:
економічність, оперативність, надійність, оптимальність,
гнучкість.

Доцільно зазначити, що в умовах господарської діяльності підприємств
кожний об’єкт породжує певну інформацію, яка передається для системи
управління, а система управління, в свою чергу, породжує інформацію, що
впливає на об’єкт управління. Ці потоки інформації діють за певними
законами і їх слід розглядати як систему інформації.

Система інформації яка збирається на ДП “Парада” являє собою
організовану сукупність даних про внутрішні і зовнішні умови виробництва
та їх бажаний стан. Система інформації відповідає таким вимогам:

забезпечення мінімальним, але достатнім обсягом інформації для
вироблення управлінських рішень;

отримання достовірної інформації та її збереження на всіх стадіях руху;

проходження мінімуму рівнів управління і структурних підрозділів;

забезпечення відповідності частоти надходження і швидкості обробки
частоті і швидкості змін стану відповідного елемента виробництва;

адекватність інформації запитам апарату управління;

збір даних, по можливості, про відхилення стану об’єкта від заданих
параметрів;

надходження інформації в залежності від рівня управління (чим вищий
рівень управління, тим рідше надходження інформації з одного і того ж
питання, тим вищий рівень укрупнення показників і більше оціночних
параметрів об’єкта);

доведення мінімуму інформації про основну мету підприємства до
всіх структурних підрозділів і апарату управління всіх рівнів;

подання інформації в наочній формі;

при мінімальному обсязі даних забезпечити максимум змісту інформації.

Для отримання інформації необхідна постановка проблеми, іншими словами
визначити кому, в які строки, в якій формі і якого змісту необхідні дані
про окремі сторони діяльності ДП “Парада”, забезпечити документування
відповідних господарських операцій, збір і обробку даних.

На основі даних, які надходять в систему управління, розробляються
варіанти рішення проблеми. Для цього з деякої множини варіантів рішення
вибирається найбільш оптимальний. Наступним етапом є реалізащя
прийнятого рішення. При цьому розробляються заходи, направлені на
втручання в господарську діяльність ДП “Парада” з метою отримання
бажаного результату. Заключним етапом є контроль, який полягає в
отриманні інформації про об’єкт чи процес, виявленні відхилень від
бажаного результату і розробки нового варіанту рішення проблеми. Таким
чином, управлінські рішення приймають циклічний характер, так, перед
керівництвом ДП “Парада” постало питання необхідності випуску нових
моделей, і тоді, 18 січня 2002 року перед менеджерами по збуту продукції
ДП «Парада» керівництвом було поставлено таке завдання – зібрати дані по
аналізу реалізації виробів для готелей, будинків відпочинку, санаторіїв
у 2001 році, а також проаналізувати реалізацію продукції власного
виробництва за січень 2001 року, для того, щоб у лютому 2002 року
провести порівняльний аналіз – порівняти дані по реалізації продукції
власного виробництва за січень 2001 та 2002 років. У першому випадку, за
мету ставилося з’ясування питання доцільності розробки нових видів та
додаткового виробництва окремих одиниць продукції, які будуть
реалізовуватися для готелей, будинків відпочинку, санаторіїв у 2002-2003
роках. У другому випадку, ставилася мета порівняти – попит на окремі
товари та необхідність розробки нових моделей одягу на новий
осінньо-зимовий сезон (2003 року). У результаті отриманих даних було
складено відповідні таблиці, які повністю наводяться у додатках. Наразі,
ми лише проілюструємо групування одержаної інформації для прийняття
управлінських рішень.

Так, у першому випадку, у зведених таблицях була відбражена наступна
інформація:

Таблиця 2.1.1. Аналіз реалізації виробів для готелей, будинків
відпочинку, санаторіїв 2001 році

№ Назва асортименту

модель

шт. Вартість без ПДВ (грн) Сума без ПДВ (грн) Собівартість

Ціна (грн) Сума (грн)

М-н “Марія”

Комплект жіночий П-103 6 274,58 1647,50 168,98 1013,88

…….

2. Сан. “Трускавець”

Комплект білизни 143х215 40 46,83 1873,20 28,98 1159,20

У другому випадку, у таблиці була відображена наступна інформація:

Таблиця 2.1.2. Аналіз реалізації продукціїї власного виробництва ДП
“Парада” за січень 2001 року

№ Асортимент

Модель

Артикул

Кіл. шт. С/в од. (грн) Сума с/в (грн)

1. Костюм жін. 1004 9В10 4 141,05 564,20

2. Штани чол. 2001 ОВ4 2 42,37 84,74

…..

У першому випадку, на підставі проаналізованих даних, було прийнято
рішення по розробці нових моделей скатертин та додатковому випуску
комплектів білизни.

У другому випадку, було прийнято рішення про розробку нових видів
жіночих жакетів.

Отримана інформація на ДП “Парада” може класифікуватись за декількома
ознаками: ступенем механізації (ручна, механізована, автоматизована);
рівнем управління (робоче місце, дільниця, цех, підприємство); часом
отримання (оперативна, поточна, довгострокова); місцем отримання
(внутрішня і зовнішня); ступенем узагальнення (первинна і зведена).

Економічна інформація характеризується складністю через те, що необхідно
збирати дані по широкому об’єктів і багатьох економічних показниках.
Інформація необхідна про окремі робочі місця та структурні підрозділи
підприємства (дільниці, цехи, служби тощо).

З точки зору джерел формування інформація поділяється на внутрішню і
зовнішню.

Внутрішня інформація формується в межах ДП “Парада” і містить дані про
діяльність всіх структурних підрозділів, служб управління, про хід
виробничого процесу, про використання ресурсів, про реалізацію продукції
і фінансовий результат. Зовнішня інформація надходить від вищестоячих
організацій. характеризує зв’язкн і взаємовідносини з постачальниками,
споживачами, транспортними організаціями, фінансовими і банківськими
органами, арбітражем тощо.

За об’єктами спостереження інформація поділяється на економічну,
технічну, технологічну, соціально-економічну, науково-технічну.

За типом управлінських процесів інформація поділяється на планову,
організаційну, адміністративну та контрольну.

За ступенем узагальненя інформація поділяється на первинну, яка
характерна для найнижчою рівня управління, вона відрізняється великим
сіупенем деталізації (до окремих фактів), великим обсягом і внаслідок
цього цінність її для управління досить значна, та зведену або вторинну,
яка базується на первинній інформації і її значення зростає в міру
підвищення рівня управління

Облікова інформація на ДП “Парада” ціленаправлена для прийняття
конкретного виду рішень. Для потреб управління дані обліку і звітності
диференціюють в залежності від рівня управління і виду рішень.

Управлінська система на аналізованому підприємстві до цього часу в
недостатній мірі використовує інформацію для прийняття рішень через те,
що й працівники (керівники, спеціалісти, службовці) не володіють в
необхідному обсязі знаннями інформатики, не знають ролі і можливостей
бухгалтерського обліку і аналізу господарської діяльності. На ДП
“Парада” цю проблему вирішують залучаючи кваліфіковані кадри – найманням
на роботу бухгалтерів зі знаннями комп’ютера.

Бухгалтерський облік являє собою основну частину інформаційної системи
підприємства, забезпечуючи до 70 % всього обсягу даних про господарську
діяльність ДП “Парада”.

В умовах, коли підприємства мають юридичну і оперативно-господарську
незалежність і виступають на ринку самостійними товаровиробниками між
якими ведеться конкурентна боротьба, бухгалтерський облік на ДП “Парада”
орієнтується на забезпечення інформацією всіх відділів і служб
управління не тільки про внутрішнє, але й про зовнішнє середовище.

Таким чином, на ДП “Парада” з одного боку, спостерігається великий
дефіцит інформації і її запізнення, а з іншою боку, половина інформації
ніким не використовується. Таке положення в бухгалтерському обліку можна
характеризувати як кризове. Звідси висновок щодо актуальності і
необхідності досліджень потреб в інформації управлінської системи і
переорієнтація системи бухгалтерського обліку на задоволення потреб
управління.

Необхідно виходити з тою, що система управління є ведучою, а система
обліку забезпечуючою ланкою.

На ДП “Парада” управлінський облік повинен упоряджувати вхідні і вихідні
потоки інформації у відповідності з потребами системи управління,
внутрішня структура системи бухгалтерського обліку повинна змінитись в
такому напрямку, щоб своєчасно і в повному обсязі дати вихідну
інформацію для управління.

2.2. Класифікація витрат для здійсненя обліку контролю, аналізу,
регулювання планування та управління

У відповідності до основних положень про склад витрат виробництва
(обігу) і формування фінансових результатів на підприємствах і в
організаціях України, затверджених постановою КМУ передбачено групування
витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) за
двома ознаками:

а) за економічними елементами;

б) за статтями калькуляції.

Витрати, які включаються до собівартості продукції, групуються
відповідно до їх економічного змісту за такими елементами:

1. Матеріальні витрати (за виключенням з собівартості зворотних
відходів);

2. Витрати на оплату праці;

3. Відрахування на соціальні заходи;

4. Амортизація основних фондів;

5. Інші витрати.

Що доцільно показати у вигляді таблиці,

Таблиця 2.2.1. Витрати, які включаються до собівартості пальто хутрового

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020