Реферат з гігієни
На тему:
ОСНОВИ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ
ОСНОВИ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ
Основи організації санітарно-гігієнічних
та протиепідемічних заходів
у Збройних Силах України
Санітарно-гігієнічне та протиепідемічне забезпечення є одним з основних
видів діяльності медичної служби у загальній системі медичного
забезпечення особового складу військ. Воно залежить від сумісних
скоординованих зусиль командування та інших служб (інженерної, хімічної,
медичної, продовольчої, речової, ветеринарної тощо) і досягається
комплексом заходів, проведення яких забезпечує підтримання санітарного
благополуччя військ, збереження та зміцнення здоров’я
військовослужбовців, підвищення їх боєздатності, попередження виникнення
І розповсюдження серед особового складу інфекційних та інших
захворювань, а також якнайшвидшу ліквідацію при появі їх у військах.
Під санітарним благополуччям розуміють створення оптимальних умов для
життєдіяльності військ, які забезпечують відсутність або зниження до
допустимих меж шкідливого впливу факторів, що зумовлені
навчально-бойовою діяльністю та побутом особового складу формувань, а
також іншими чинниками довкілля, завдяки чому підтримується низький
рівень загальної захворюваності, у тому числі й інфекційної.
Для здійснення санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення
військ створено Державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства
оборони (МО) України.
Структура державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства
оборони України
Начальник Головного вІйськово-медичного управління МО України –
начальник медичної служби ЗС України
Начальник санітарно-епідеміологічного управління МО України головний,
державний санітарний лікар МО України
Санітарно-епідеміологічне управління МО України
Центр державного
санітарно-епідеміологічного
нагляду ЗС України
Регіональні санітарно-епідеміологічні загони
Територіальні санітарно-епідеміологічні загони
Гарнізонні санітарно-епідеміологічні лабораторії
На чолі її стоїть начальник санітарно-епідеміологічного управління
Міністерства оборони України – головний державний санітарний лікар МО,
який підпорядковується начальнику Головного військово-медичного
управління МО України – начальнику медичної служби Збройних Сил України.
Начальнику санітарно-епідеміологічного управління МО України
підпорядковуються санітарно-епідеміологІчне управління МО України та
структурні підрозділи державної санітарно-епідеміологічної служби МО
України: Центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду Збройних
Сил України, регіональні та територіальні санітарно-епідеміологічні
загони. Вищеназваним закладам підпорядковані гарнізонні
санітарно-епідеміологічні лабораторії. На їх оснащенні є медичні польові
та медичні військові лабораторії, дезінфекційно-душові установки та інша
техніка і майно.
Фахівці цих закладів планують, організовують і контролюють якість
проведення необхідних санітарно-гігієгічних та протиепідемічних заходів
у військах. Організовують їх виконання у військових формуваннях
командування служби життєзабезпечення та медична служба.
Проведення комплексу санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів
повною мірою залежить від умов розміщення та бойової діяльності військ,
кліматичних, санітарно-гігієнічних та епідемічних умов, рівня загальної
культури і санітарної освіченості особового складу та ряду інших
факторів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Беляков В.Д., Жук Е.Г. Воєнная гигиена й зпидемиология. – М.:
Медицина, 1988. – 320 с.
2. Вода питна, гігієнічні вимоги до якості води централізованого
господарсько-питного водопостачання. ДСанПіН. Затв. МОЗ України
23.12.1996р. №383.
3. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. – К.: Вища
школа, 1983. – 320с.
4. Гигиена детей й подростков / Под ред. Г.Н. Сердкжовской. – М.:
Медицина, 1989. – 320с.
5. Гігієна харчування з основами нутриціології / В.І.Ципріян та ін.
Навч. посібник – К: Здоров’я, 1999. – 568 с.
6. Голяченко О.М., Сердюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина,
організація та економіка охорони здоров’я. – Тернопіль-Київ-Вінниця:
Лілея, 1997. – 328 с.
7. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна
з основами екології; Навчальний посібник. – К.: Здоров’я, 1999. – 694 с.
8. Загальна гігієна: Посібник до практичних занять / За ред. 1.1.
Даценко. – Львів: Світ, 2001. – 471 с.
9. Катернога М.Т. Українська криниця. – К.: Техніка, 1996. – П2 с.
10. Никберг Й.Й. Гигиена больниц. – К.: Здоров’я, 1993. – 260 с.
11. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення
// Закон України № 4004-ХІІ від 24.02.94.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter