.

Аудиторська перевiрка (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1073 10589
Скачать документ

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Підготовча стадія аудиту

а) загальне ознайомлення із підприємством

б) розроблення плану та програми

Розділ 2. Основні вимоги до проведення аудиту активів

і пасивів підприємства

Розділ 3. Аудиторський висновок

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням
ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних
відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До
розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції,
кредити, проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності
та приватизація майна.

Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації
про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову
стабільність суб’єктів господарювання, нарахування дивідендів. Подання
достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам
забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий
досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

Слід погодитись, що аудит в Україні відбувся. Він виник на соціальне
замовлення і, ще не маючи глибокої теорії, почав виконувати практичні
завдання щодо підтвердження відповідної фінансової інформації. В своєму
арсеналі аудитори, що прийшли на ринок серйозно і надовго, мають теорію
і практику зарубіжного аудиту та вітчизняну методику проведення різного
роду ревізій і перевірок.

Процес аудиту – це процес пізнання істини, який полягає в ретельному
вивченні здійснених операцій і являє собою дослідження фактів минулого.
Інтереси осіб, задіяних в господарському процесі: власника,
адміністратора, службовців, підзвітних осіб, кредиторів і дебіторів, –
суперечливі , і ці суперечності неминуче знаходять своє відображення в
облікових регістрах.

Кваліфікований аудитор повинен пам’ятати, що істина одна, а викривлень
її безліч. Він повинен розуміти і вміти побачити викривлені тенденції,
закладені в обліковій політиці підприємства, і, зрозумівши їх, побачити
за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від будь-яких
обставин встановити об’єктивну істину. Щодо відображених в обліку і
звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та
донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів
інформації.

Таким чином, ми бачимо, що обрана для написання тема курсової роботи є
актуальною.

Метою курсової роботи стало вивчення наступних питань – підготовчої
стадії аудиту, основних вимог до проведення аудиту активів і пасивів
підприємства, аудиторського висновку.

Для написання роботи використовувалися наступні джерела: Білухи М.Т.
“Курс аудиту”, Бутинець Ф.Ф., Івахненкова С.В. “Інформаційні системи
обліку”, Деващука Л.Л., Єрмолаєва В.І., Квача ЯЛ., Рудинської О.В.
“Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку”, Дороша Н.І.
“Аудит: методологія і організація”, Кулаковської Л.П., Піча Ю.В. “Основи
аудиту”, Рудницъкої В.С. “Методологія і організація аудиту”, Ткаченко
Н.М. “Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України”.

Дана курсова робота складається із трьох розділів: розділу 1 “Підготовча
стадія аудиту”, розділу 2 “Основні вимоги до проведення аудиту активів і
пасивів підприємства”, розділу 3 “Аудиторський висновок”.

Розділ 1. Підготовча стадія аудиту

а) загальне ознайомлення із підприємством

Укладанню договору на проведення аудиту передує етап обстеження об’єкта
аудиту з метою визначення обсягів роботи, вартості аудиту та власної
спроможності. Ця робота виділяється в плані як “домовленість до
контракту”, і на її виконання, в залежності від типу клієнта, може
відводитись до 20 % часу, передбаченого на проведення аудиту.

Безпосередній аудиторській перевірці передує такий вид роботи, як
визначення обсягу аудиту. Аудитор повинен достатньо розуміти всі сторони
господарсько-фінансової діяльності клієнта, особливості організації
бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю на підприємстві.

Рівень обізнаності аудитора про діяльність підприємства буде достатнім
для того, щоб якісно провести аудит, якщо він знає загальновідому
інформацію про економіку та галузь, в якій підприємство здійснює
діяльність, а також більш детальну інформацію про те, як це підприємство
працює. Однак, інформація, яка використовується аудитором з цією метою,
як правило, менша за обсягом, ніж та, яка знаходиться в розпорядженні
керівництва.

Порядок отримання інформації про стан справ на підприємстві наводиться в
ННА № 10 “Знання бізнесу клієнта”. Отримання необхідних знань про
діяльність підприємства – це безперервний процес накопичування та оцінки
даних, а також співвіднесення інформації, набутої в результаті цього, з
фактичними результатами аудиту протягом усіх етапів аудиторської
перевірки.

Для ефективного використання інформації, яка стосується діяльності
підприємства, аудитор повинен проаналізувати, як вона впливає на
звітність в цілому і чи узгоджуються твердження цієї звітності з
уявленням та знанням аудитора про таку діяльність.

Це необхідно йому для того, щоб встановити обсяг, характер і види
діяльності клієнта, що прямо впливає на обсяг і зміст аудиторської
перевірки і тим самим дозволяє правильно спланувати аудиторську
перевірку. У зв’язку з цим аудитор повинен вивчити наступні матеріали:
річні звіти; інформацію з протоколів зборів акціонерів, засідань ради
директорів; внутрішні фінансові звіти клієнта; аудиторський звіт за
попередній період; матеріали внутрішнього контролю; періодичні друковані
комерційні видання (газети, журнали тощо)1.

Аудитору необхідно уважно ознайомитись з діючою на підприємстві системою
організації документування господарських операцій і документообігу,
організацією аналітичного обліку, його взаємозв’язку з синтетичним
обліком, матеріалами інвентаризацій господарських засобів і розрахунків
(строки проведення, склад інвентаризаційних комісій, результати
інвентаризації і відображення їх в обліку) та іншими питаннями
організації і ведення бухгалтерського обліку.

Попереднє планування аудиту включає ознайомлення з потенційним клієнтом:
аналіз зовнішніх факторів, що впливають на його господарську діяльність,
збір інформації про його індивідуальні особливості.

На етапі попереднього планування аудитору необхідно чітко встановити:

• забезпечення усіх аспектів незалежності аудитора;

• попередню оцінку ризику системи внутрішнього контролю;

• розмір необхідної вибірки;

• попередню оцінку власного ризику;

• попередній розрахунок витрат часу на аудиторську перевірку;

• попередній розрахунок власної спроможності.

Для визначення всіх аспектів незалежності аудитора збір інформації про
нового клієнта досить часто здійснюється за неофіційними каналами шляхом
проведення усного опитування осіб, які мають відповідні стосунки з
потенційним замовником (юристи, банкіри, постачальники, покупці,
контролюючі органи та інші джерела інформації).

Офіційним джерелом інформації з цього приводу є попередній аудитор.
Аудитор, що має проводити аудит, може звернутись з проханням до
попереднього аудитора з метою одержання всієї необхідної інформації щодо
клієнта. Проте для цього він повинен отримати дозвіл замовника на
контакт з попереднім аудитором.

У процесі проведення підготовчої роботи, тобто початкового вивчення
підприємства, аудитор зобов’язаний:

• визначити приблизний обсяг роботи та тривалість перевірки;

• виділити найбільш важливі питання аудиту;

• з’ясувати питання, які вимагають особливої уваги (можливість
матеріальних помилок, обману або залучення інших підприємств,
організацій до сфери зловживань тощо);

• визначити ступінь довіри до облікової системи і внутрішнього контролю
клієнта;

• встановити суть і обсяг необхідних аудиторських доказів;

• проаналізувати роботу суб’єктів внутрішнього контролю і можливість їх
залучення до аудиту;

• вивчити доцільність залучення інших аудиторів для проведення аудиту у
філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах
підприємства, виділених на окремі баланси;

• виявити необхідність залучення експертів.

У відповідності з обсягом і складністю роботи встановлюється та
погоджується з клієнтом вартість аудиту. Якщо клієнт невпевнений в
обгрунтованості суми, слід підкріпити її величину відповідними
розрахунками. Погоджена сума вказується в договорі на проведення
аудиторської перевірки.

Підготовчий процес закінчується складанням договору на проведення
аудиту.

Якщо керівництво аудиторської фірми прийняло рішення почати аудит і
договір про проведення аудиту був підписаний обома сторонами, аудитору
необхідно одержати подальшу більш детальну інформацію для підготовки до
планування аудиту.

Під час підготовки до планування аудиту необхідно:

вивчити організаційно-управлінську структуру підприємства;

отримати інформацію про види діяльності і номенклатуру продукції, яка
виготовляється підприємством;

розрахувати основні економічні показники діяльності підприємства та
провести фінансовий аналіз діяльності підприємства за попередній звітний
період;

провести аналіз структури власного і залученого капіталу;

ознайомитись з технологічними особливостями виробництва продукції;

провести аналіз інформації про основних покупців і постачальників;

з’ясувати порядок розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні
підприємства;

отримати інформацію про дочірні та споріднені підприємства;

провести аналіз системи внутрішнього контролю;

проаналізувати робочу програму внутрішнього аудиту;

перевірити виконання рекомендацій, наданих за результатами попереднього
аудиту;

ознайомитись з актами перевірок державних контролюючих органів;

ознайомитись зі змінами в діяльності підприємства, які відбулися з
моменту останнього аудиту.

Джерелом отримання інформації про діяльність підприємства для аудитора
можуть бути:

статут підприємства;

документи про реєстрацію підприємства;

протоколи засідань ради директорів, зборів акціонерів або інших
аналогічних органів управління підприємства;

документи, які регламентують облікову політику підприємства;

бухгалтерські документи та звітність;

статистична звітність;

документи планування діяльності підприємства;

контракти, договори, угоди;

внутрішні звіти аудиторів, консультантів;

внутрішні інструкції;

акти податкових перевірок;

документи з арбітражних та судових справ;

документи, які регламентують виробничу і організаційну структуру
підприємства, а також список його філій і дочірніх компаній;

відомості, отримані з бесід з керівництвом, про існування споріднених
підприємств;

інші джерела

Аудитові (аудиторській фірмі) для правильної оцінки початкових залишків
по рахунках, якщо існує така необхідність, попередній аудитор надає
відповідні пояснення. За згодою підприємства він дає пояснення аудитору,
який починає роботу, використовуючи свою робочу документацію.

б) розроблення плану та програми

Планування аудиторської перевірки здійснюється на основі даних
попереднього аналізу і повинно забезпечувати:

• отримання необхідної інформації про стан бухгалтерського обліку і
ефективність внутрішнього контролю;

• встановлення очікуваного рівня довіри внутрішньому контролю, тобто
з’ясування того, наскільки аудитор може вірити матеріалам внутрішнього
аудиту;

• визначення змісту, часу проведення і обсягу контрольних процедур, які
підлягають виконанню на наступному етапі аудиторської перевірки;

• координацію виконуваних робіт зі збору і аналізу інформації,
необхідної для оцінки достовірності і законності господарсько-фінансових
операцій, достовірності бухгалтерського балансу і фінансових звітів1.

Вимоги та рекомендації щодо планування аудиту визначені ННА № 9
“Планування аудиту”, згідно з яким аудитори і аудиторські фірми України
мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі
чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із
замовником, професійних знань та досвіду.

Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших
напрямках аудиту виявленні проблем, які слід перевірити найбільш
детально. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою
роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у
перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими
аудиторами та фахівцями інших професій.

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду
діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про
стан справ на підприємстві. Аудиторові слід розробити і документально
оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а
потім здійснити аудит за цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, що аудитор має
можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. У свою чергу,
програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру, виду і
специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також
особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час
перевірки.

Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних
питань:

розуміння аудитором бізнесу клієнта;

розуміння обліку і системи внутрішнього контролю;

визначення ризиків і суттєвості;

види, час і повнота процедур;

координація, керівництво, супроводження і нагляд;

інші питання.

Планування аудиту – це досить складний процес, який допомагає аудитору
сконцентрувати увагу на найважливіших напрямках перевірки, найкращим
чином організувати свою роботу та роботу асистентів, а також дає
можливість здійснювати контроль виконання аудиторських процедур в період
перевірки з метою вчасного коригування планових завдань.

Процес планування аудиту умовно можна поділити на декілька етапів.

У табл. 1 виділено 7 етапів планування. Розглянемо послідовність
планування більш детально.

Таблиця 1.

Етапи планування

Етап Види робіт

Етап 1 Згода клієнта та укладання договору

Етап 2 Постановка мети і завдань аудиту. Мета: висловлення незалежної
думки щодо достовірності фінансової звітності. Завдання: збір загальних
даних та інформації про бізнес клієнта; ознайомлення із системою обліку
і внутрішнього контролю; визначення і оцінка матеріальності й
аудиторського ризику; визначення критеріїв оцінки фінансової звітності;
збір аудиторських доказів та їх аналіз

Етап 3 Оцінка існуючого середовища суб’єкта перевірки. Внутрішні фактори
системи: управління; облік і внутрішній контроль; виробництво; фінансова
діяльність; діяльність персоналу Зовнішні фактори сфери: економічна;
політична; соціальна; юридична

Етап 4 Складання загального плану аудиту

Етап 5 Розробка програм аудиту

Етап 6 Визначення процедур для кожного етапу процесу аудиторської
діяльності

Етап 7 Коригування загального плану і програми протягом всього процесу
аудиту

При підготовці загального плану і програми перевірки слід встановити
рівень суттєвості (ступінь точності підготовленої бухгалтерської
звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною)1.

План повинен складатись до початку конкретної роботи з клієнтом і
повинен враховувати:

умови договору на виконання аудиту;

зміст аудиторського висновку, терміни його представлення;

відповідальність аудитора, передбачену законодавством;

відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається
для перевірки;

відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої
необхідної інформації;

систему і форму бухгалтерського обліку;

список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу
і витрат;

ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів,
нормативів, інструкцій;

рівень суттєвості завдань аудиту;

найбільш важливі етапи і завдання аудиту;

ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і
внутрішнього контролю;

порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними;

сутність і обсяг аудиторських доказів;

умови, які вимагають особистої уваги (можливість помилки, обману тощо);

ступінь аудиторського ризику;

список помічників, які будуть використовуватись в аудиті.

При цьому слід врахувати такі фактори, як реальні затрати праці,
необхідні для роботи, затрати часу попередньої перевірки, рівень
суттєвості і проведення оцінки ризиків.

У складі загального плану повинна бути інформація про:

а) склад аудиторської групи;

б) їх підпорядкованість;

в) інструктаж;

г) перевірку якості роботи молодих старшими працівниками тощо.

У процесі роботи аудитори можуть вносити корективи та зміни до плану,
при чому їх причини повинні докладно документуватись.

Якщо перевірка проводиться не вперше, доцільно вивчити матеріали
попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулись в
діяльності підприємства і в системі обліку, його проблеми, оцінити дії
клієнта щодо усунення недоліків та виконання рекомендацій попереднього
аудитора.

План бажано погодити з керівництвом фірми. Це дасть можливість узгодити
аудиторські процедури з діяльністю персоналу підприємства.

Орієнтовна послідовність складання плану зображена в таблиці 2.

Таблиця 2.

Порядок складання плану аудиту

Види робіт Приблизні строки виконання

Домовленість до контракту

1. Схвалення замовника та укладання договору

2. Ознайомлення з особливостями діяльності клієнта та станом галузі

І. Рівень планування

1. Огляд результатів попереднього аудиту

2. Оцінка фінансових показників діяльності за попередній період

3. Розрахунок попереднього бюджету часу

II. Рівень планування

1. Зустріч із замовником

2. Коригування питань, поставлених перед аудитором

3. Підготовка програми проміжних аудиторських процедур

III. Рівень підготовки

1. Аудиторська перевірка

IV. Рівень підготовки

1. Аудиторський звіт

V. Аудиторський висновок

Загальний план аудиту варто розробляти настільки детально, щоб аудитор
мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту

Програма аудиту.

Для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі
програму аудиторської перевірки з визначенням в ній конкретних завдань і
процедур для кожного об’єкта аудиту.

Програма аудиту – це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей
перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та рядових
учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їх роботи.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було
використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть
участь у перевірці. Програма повинна також служити засобом контролю за
роботою виконавців аудиту

У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих
аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи
показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає
керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. Аудиторська
програма також містить перелік об’єктів аудиту по його напрямках, а
також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або
аудиторську процедуру.

Аудитор затверджує програму, визначаючи суттєвість по процедурах аудиту,
об’єкт аудиту з кожного питання окремо та масштаб перевірки.

Програма оформлюється у вигляді таблиці на кожнен об’єкт перевірки
окремо. На початку програми вказується:

назва підприємства;

період перевірки;

дата перевірки;

об’єкт перевірки.

У програмі, крім прізвища, також вказують ініціали аудитора, який робив
перевірку конкретного об’єкта аудиту, час, який необхідно витратити на
перевірку конкретного об’єкта перевірки, та передбачають місце для
поміток про фактичне виконання плану аудиту з кожного питання.

Програма по кожному об’єкту аудиту підписується керівником групи
аудиторів або керівником аудиторської фірми.

Є два типи підготовки програми: максимально жорсткий і максимально
гнучкий.

При першому аудиторська фірма розробляє основну програму, до якої
включає максимально важливий обсяг інформації. Маючи таку програму,
аудитор може скласти план своїх дій, викресливши з програми пункти, які
не підходять для даного клієнта.

Найкращим є змішаний варіант. Аудитор, маючи основну програму, складає
свою з урахуванням специфічних властивостей клієнта1.

Аудит всіх операцій підприємства здійснюється шляхом використання
необхідних аудиторських тестів, вибіркової перевірки бухгалтерських
регістрів, рахунків, первинної документації з урахуванням визначеного
аудитором рівня суттєвості помилки по кожному об’єкту перевірки. Навіть,
якщо аудитор буде перевіряти всі операції суцільно, це не гарантує
виявлення абсолютно всіх суттєвих помилок, тому що в значній мірі
виявлення суттєвих помилок залежить від рівня професійної підготовки
аудитора та його обізнаності про діяльність підприємства.

Програма може включати наступні об’єкти аудиту:

1. Основні відомості про підприємство

2. Правові основи діяльності підприємства:

правовий аналіз установчих документів;

наявність державних дозволів на проведення окремих видів діяльності.

3. Оцінка діючої системи обліку та внутрішнього контролю:

форма рахівництва, рівень автоматизації бухгалтерського обліку;

перевірка бухгалтерської комп’ютерної програми на предмет ймовірності
допущення нею помилок в обліку;

організація бухгалтерського обліку у відповідності з діючими вимогами;

дотримання прийнятої методології відображення окремих господарських
операцій;

оцінка діючої системи внутрішнього контролю;

правильність виведення результатів проведених інвентаризацій.

4. Перевірка обліку основних засобів:

правильність оцінки та постановка на облік;

аналіз вибуття основних засобів;

правильність відображення капітального ремонту;

правильність нарахування зносу;

правильність проведення індексації балансової вартості та нарахованого
зносу;

правильність відображення в обліку вартості основних засобів, прийнятих
або переданих у фінансову оренду.

5. Перевірка обліку дематеріальних активів:

склад нематеріальних активів, обгрунтованість віднесення об’єктів до їх
складу, документальне обгрунтування;

правильність оцінки;

правильність нарахування зносу.

6. Облік капітальних витрат та устаткування:

документальне обгрунтування;

правильність оцінки;

наявність необхідних дозволів органів державної влади на будівництво;

наявність необхідних дозволів органів державної влади нареконструкцію
виробництва, на впровадження нових технологій,

7. Облік фінансових внесків в інші підприємства:

склад і структура фінансових внесків;

правильність оцінки;

джерела придбання цінних паперів і відображення в обліку коштів,
використаних на фінансові вкладення;

правильність зберігання цінних паперів, оплата послуг депозитарію,
наявність депозитарного договору;

проценти.

8. Виробничі запаси:

правильність оцінки;

підтвердження залишків запасів;

порядок списання запасів на виробництво;

правильність нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів.

9. Валові витрати і витрати виробництва та обігу:

правильність та своєчасність віднесення до валових витрат платежів та
нарахувань;

калькуляція собівартості продукції;

правильність оцінки незавершеного виробництва.

10. Готова продукція:

правильність оцінки вартості запасів готової продукції.

11. Товари:

організація обліку;

правильність розрахунку і списання торгової націнки;

правильність відображення в обліку переоцінки й уцінки залишків товарів.

12. Дебіторська заборгованість:

оцінка операцій, які проводились підприємством;

оцінка реальності заборгованості;

наявність безнадійності щодо отримання дебіторської заборгованості та
своєчасність і обгрунтованість нарахування страхових резервів;

склад і реальність іншої дебіторської заборгованості;

проведення зустрічних перевірок заборгованості;

перевірка дебіторської заборгованості споріднених підприємств.

13. Облік позикових коштів:

реальність кредиторської заборгованості;

банківські кредити та інші позикові кошти;

облік довготермінових та короткотермінових позик банків;

додержання порядку відображення в обліку витрат, пов’язаних з емісією
цінних паперів;

напрямки використання коштів, одержаних від емісії цінних паперів у
відповідності до зареєстрованої інформації;

види облігацій, мета випуску, термін погашення та їх одержання;

стан обліку іменних облігацій, своєчасність реєстрації зміни їх
власників;

формування та джерела виплати відсотків за облігаціями, джерела
погашення (викупу) облігацій;

аналіз коштів, позичених у споріднених підприємств.

14. Грошові кошти:

дотримання діючих норм ведення готівкових операцій;

наявність банківських рахунків;

склад інших грошових коштів;

отримання письмових тверджень від банку про залишки по рахунках, заданих
підприємству, та співвідношення цієї інформації з обліком;

внутрішній контроль за проведенням грошових операцій.

15. Реалізація:

методи обліку реалізації готової продукції і товарів та забезпечення
незмінності визначених методів протягом звітного періоду;

облік реалізації при здійсненні зовнішньоекономічним операцій;

оцінка системи внутрішнього контролю підприємства за дотриманням
встановленого порядку реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

правильність реалізації інших активів, які належать підприємству;

дотримання порядку обліку і реєстрації податкових накладних;

правильність ведення книги обліку продажу продукції (товарів, робіт,
послуг);

правильність оформлення і проведення інвентаризацій товарів у дорозі;

наявність необхідних дозволів і ліцензій на право здійснення
господарської діяльності (у разі необхідності).

16. Статутний капітал:

організація аналітичного обліку;

відповідність розміру статутного фонду, відображеного у звітності,
загальної суми номінальної вартості випущених та сплачених акцій сумі,
зазначеній в установчих доку ментах;

дотримання діючого порядку збільшення статутного фонду, проведення
емісій акцій, викупу власних акцій;

правильність оцінки внесків учасників;

обгрунтованість оцінки внеску у вигляді нематеріальних активів;

організація обліку бланків суворої звітності;

продаж акцій декільком інвесторам;

операції з цінними паперами, на які учасник ринку не має право володіння
або розпорядження (перекупка акцій у акціонерів без повідомлення про це
акціонерного товариства та відповідної їх перереєстрації, передача
майнових прав іншим особам, пов’язаних з володінням акції до моменту
повної їх сплати).

17. Оподаткування підприємства:

визначення переліку податків, які підприємство повинно було сплатити;

вибіркова перевірка на предмет своєчасності сплати податків згідно з
визначеним аудитором переліком податків, які необхідно було сплатити, та
правильності використання підприємством процентних ставок податків;

вибіркова перевірка правильності розрахунків та своєчасності сплати
податків;

правильність розрахунку податків у разі представлення консолідованої
бухгалтерської звітності;

оподаткування сум нарахованих та виплачених дивідендів.

18. Фонди спеціального призначення:

склад фондів спеціального призначення;

обгрунтованість формування та використання;

~

? uuuuuuuuuuuuuuuuuuuuooeuiai

&

&

&

&

`„

&

????&?

????&?????&?

?перевірка правильності нарахованих резервів та фондів.

19. Валовий дохід, скоригований валовий дохід, прибуток та його
розподіл:

своєчасність і повнота відображення у бухгалтерському обліку валових
доходів;

правильність коригування валового доходу на суму валових витрат;

своєчасність і повнота відображення в обліку доходів з придбання
ринкових акцій, облігацій;

своєчасність і повнота відображення в обліку емісійного доходу;

правильність формування балансового прибутку;

склад позареалізаційних доходів і витрат;

дотримання встановленого порядку розподілу прибутку, який залишається в
розпорядженні підприємства та його використання;

правильність розрахунку дивідендів (необгрунтоване завищення рівня
дивідендів);

правильність відображення в обліку курсових різниць по операціях з
іноземною валютою;

правильність відображення в обліку знижок від звичайних цін
(оподаткування знижок).

20. Бухгалтерська звітність:

обгрунтованість і правильність складення передаточного балансу (при
перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство);

відповідність показників бухгалтерської звітності результатам
синтетичного та аналітичного обліку;

правильність заповнення форм бухгалтерської звітності;

правильність консолідації бухгалтерської звітності.

21. Консультаційні послуги і рекомендації щодо усунення недоліків,
аудиторський висновок.

Розділ 2. Основні вимоги до проведення аудиту активів і пасивів
підприємства

Для раціональної організації аудиторської перевірки бажано виділити
комплекси робіт, що підлягають аудиту. Такі комплекси виділяють
відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку тобто дев’ять
розділів та позабалансові рахунки; окремо бажано виділити “Розрахунки з
оплати праці” В окремі розділи можна також виділити засновницькі та
загальні документи, облікову політику бухгалтерську звітність.

Загальний перелік комплексних об’єктів перевірки при проведенні аудиту
наведений у Додатку 1.

При проведенні аудиту окремих активів і пасивів використовують метод
стратифікації. Він дозволяє найбільш ефективно побудувати методику
проведення аудиту відповідно до особливостей певного розділу обліку. Під
стратифікацією слід розуміти процес розподілу генеральної сукупності на
більш дрібні підсу-купності, кожна з яких має свою власну вартісну
характеристику. Стратифікація дозволяє аудитору, який очолює аудиторську
групу правильно організувати роботу всієї групи, скерувати свої зусилля
на ті дані, що містять найбільший ризик.

Найбільш ефективним шляхом стратифікації є формування чіткої методики
перевірки кожного розділу або ділянки бухгалтерського обліку. Це, в свою
чергу, залежить від правильно визначеного складу контрольних процедур ще
на стадії планування перевірки. Перелік таких процедур аудитор розроблює
самостійно. Керуючись особистою методикою при проведенні перевірки,
аудитору достатньо отримати від клієнта певний набір документів та
облікових регістрів і на основі розробленої процедури швидко та
оперативно здійснити перевірку1.

Методики в різних розділах обліку повинні розроблятися за єдиною схемою
та охоплювати:

вивчення основних нормативних документів;

опис альтернативної облікової політики з питань, вибір яких наданий
економічному суб’єкту за нормативними документами;

перелік первинних документів по розділу обліку;

регістри синтетичного та аналітичного обліку та звітності;

класифікатор можливих порушень (використання існуючого на фірмі та його
розширення за рахунок набутого досвіду);

довідник аудитора для складання програми перевірки;

методи збирання аудиторських доказів, що застосовуються при перевірці;

опис контрольних процедур.

У нашій країні аудиторська діяльність і професія аудитора, в їх
сучасному розумінні, з’явились не так давно, але у зв’язку з
економічними перетвореннями набувають все більшого розповсюдження.

У зв’язку з тим, що аудит є творчою діяльністю, направленою на
дослідження фактів минулого, питання декомпозиції видів робіт, що
підлягають перевірці, представлені в загальних рисах. У нормативних
документах немає чіткої градації видів робіт, визначення їх
трудомісткості та черговості проведення. Найбільш раціональною є
декомпозиція, яка базується на виділенні комплексів, що підлягають
аудиту, відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку як вже
зазначалось вище.

Оскільки користувачі фінансових звітів вважають, що внутрішній контроль
і незалежна аудиторська перевірка фірми є достатньою гарантією
достовірності фінансових звітів, аудитори несуть відповідальність за
виявлення помилок і порушень в господарській діяльності суб’єкта
господарювання.

Спеціально розроблені аудиторські нормативи розкривають питання
зобов’язань аудиторів перед зацікавленими сторонами, відповідальність за
помилки, неточності та незаконні дії.

З метою правильного формування думки аудитора щодо аудованої інформації,
кожна перевірочна процедура повинна зіставлятися з відповідними
критеріями. Перевірочні процедури під час аудиту застосовуються до
рахунків, господарських операцій і первинних документів.

Приклади критеріїв перевірки галузей (рахунків бухгалтерського обліку,
статей балансу, розділів фінансової звітності, господарських операцій,
документів), на які аудитори повинні орієнтуватись при проведенні
аудиторського дослідження:

1. Повнота, точність, існування, обмеження облікового періоду, права,
розкриття.

2. Наявність або явище, завершеність, обов’язки, подання.

3. Умови, реальність, повнота, підтвердження, точність, класифікація,
облік, вірність періодизації. Розглянемо їх за наведеною схемою більш
детально.

• Повнота. Всі активи і пасиви, які належать організації на дату
складання балансу, повинні бути відображені в балансі. Всі господарські
операції, які відбулись на дату складання балансу, повинні бути
відображені в обліку.

• Існування (права). Всі відображені в балансі активи і пасиви існують і
належать організації на дату складання балансу

• Точність. Всі вартісні оцінки активів і пасивів балансу відповідають
первинним документам, на основі яких вони були сформовані.

• Оцінка. Всі вартісні оцінки активів і пасивів балансу сформовані на
основі принципів бухгалтерського обліку в Україні та облікової політики
підприємства.

• Подання. Все відповідним чином класифіковано, описано, розкрито у
фінансовій звітності.

• Оподаткування. Результати господарських операцій відображені у
відповідності з податковим законодавством.

Професійний обов’язок аудитора — розуміти зміст кожного критерію в
застосуванні до всіх синтетичних і аналітичних рахунків бухгалтерського
обліку. При цьому необхідно визначати пріоритетність одного критерію над
іншим в розрізі різних рахунків. Так, критерій повноти є більш значимим
для кредиторської заборгованості, а критерій існування є більш важливим
у порівнянні з іншими для дебіторської заборгованості тощо. Для різних
розділів значимість цих критеріїв є не однаковою. Наслідком цього є
різні набори процедур перевірки1.

Розділ 3. Аудиторський висновок

По закінченні аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкові
документи: звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський
висновок.

Аудиторський звіт – результати з лаконічним описом виявлених порушень,
помилок, відхилень, з оцінкою стану бухгалтерського обліку,
достовірності звітності та законності господарських операцій повинні
бути представлені в аудиторському звіті. Інформація, подана у звіті,
повинна бути чіткою, надійною і компетентною, а також незалежною,
об’єктивною та правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній
формі, призначений для замовника і його зміст не підлягає оприлюдненню.

Для користувачів публічної фінансової звітності аудитор готує чіткий
висновок про перевірену звітність, відповідність її у всіх суттєвих
аспектах інструкціям про порядок складання звітності та принципам
обліку, що передбачені Законом України “Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні” та Національними Положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку Порядок складання висновку
регламентується ННА № 26 “Аудиторський висновок” та № 28 “Аудиторські
висновки спеціального призначення”.

За своїм правовим статусом висновок аудитора прирівнюється до висновку
експертизи, що призначається у відповідності до процесуального
законодавства України.

Аудиторський висновок складається у довільній формі, але обов’язково
повинен містити наступні розділи: заголовок; вступ; масштаб перевірки;
висновок аудитора про фінансову звітність; дата аудиторського висновку;
адреса аудиторської фірми; підпис аудиторського висновку.

Структура аудиторського висновку включає наступні елементи:

заголовок;

замовник;

вступ;

масштаб перевірки;

висновок аудитора про перевірену фінансову звітність;

дата аудиторського висновку;

підпис аудиторського висновку;

адреса аудиторської фірми.

Аудитор повинен підготувати чіткий висновок про перевірену звітність,
відповідність її в усіх суттєвих аспектах Національним положенням
(стандартам) бухгалтерського обліку та принципам обліку що передбачені
Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні”.

Датою аудиторського висновку є день завершення аудиторської перевірки. В
цей день аудитор зобов’язаний доповісти про результати перевірки
керівництву підприємства, що перевіряється.

Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли
керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського
висновку (або перед вступною частиною аудиторського висновку або біля
підпису аудитора).

Аудиторський висновок підписує від імені аудиторської фірми її директор
або аудитор, який має сертифікат аудитора України відповідної серії.
Аудиторський висновок рекомендується підписувати ім’ям аудиторської
фірми, оскільки вона несе юридичну відповідальність за якість
проведеного аудиту та згідно з Законом України “Про аудиторську
діяльність” може бути позбавлена права на аудиторську діяльність
Аудиторською палатою України у разі неякісного проведення аудиторської
перевірки.

В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження
аудиторської фірми та код в реєстрі суб’єктів аудиторської діяльності на
аудиторську діяльність. Ця інформація може розміщуватися як при кінці
аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланка
аудиторської фірми.

Висновок аудитора за результатами аудиту буває різних видів.
Класифікація висновків наведена на рис. 1

.

Рис. 1. Класифікація аудиторських висновків

Позитивний висновок видається лише тоді, коли аудитор впевнений в тому,
що фінансові документи готувались правильно, на основі принципів обліку
і контролю, що вони відповідають встановленим принципам, вимогам та
інструкціям і за своїм змістом не заперечують відомим аудитору даним про
одиницю, яка перевіряється, що в них відповідним чином розкриті всі
питання, які мають відношення до фінансових документів1.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку
аудитора виконано наступні умови:

аудитор отримав всю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

надана інформація достатня для відображення реального стану справ на
підприємстві;

є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на
підприємстві системою бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам
українського законодавства;

фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не
містить суттєвих відхилень;

фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у
встановленому порядку. Враховується також стан обліку та фінансової
звітності підприємства. У позитивному висновку наводяться стверджувальні
слова, такі як: “задовольняє вимогам”, “дає достовірне й дійсне
уявлення”, “достовірно відображає”, “знаходиться у відповідності з… “,
“відповідає”.

Аудитори самостійно обирають форму викладення змісту перевірки, проте
заключна частина повинна відповідати вимогам національних нормативів.

ННА № 26 рекомендує наступний зміст заключної частини висновку.

Позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода)

“… В результаті проведення аудиту встановлено: надана інформація дає
дійсне й повне уявлення про реальний склад активів та пасивів суб’єкта,
що перевіряється. Система бухгалтерського обліку, що використовувалася
на підприємстві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам.
Фінансову звітність підготовено на підставі дійсних даних
бухгалтерського обліку і достовірно та повно подано фінансову інформацію
про Підприємство станом на 01 січня 2003 року згідно з нормативними
вимогами щодо бухгалтерського обліку та звітності в Україні. ”

При існуванні нефундаментальної невпевненості видають також позитивний
висновок. Його зміст, рекомендований ННА № 26, наводиться нижче.

Позитивний висновок (існує нефундаментальна невпевненість)

“…У’зв’язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються,
наприклад, неучасті аудитора в інвентаризації активів, неможливості
підтвердити початкові залишки в балансі з причини того, що аудит
проводився іншою аудиторською фірмою, а також з причини обмеженості
інформації Ми не можемо дати висновок по вказаних моментах, однак ці
обмеження мають незначний вплив на фінансову звітність та на стан справ
у цілому.

Ми підтверджуємо те, що за винятком обмежень, які зазначені вище (або
“які викладені у додатку № 1 до аудиторського висновку), фінансова
звітність у всіх суттєвих аспектах достовірно і повно подає фінансову
інформацію про Підприємство станом на 01 січня 2003 року згідно з
нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та
звітності в Україні”.

Умовно-позитивний висновок

У деяких випадках аудитор не в змозі надати беззастережний висновок,
оскільки існують певні обмеження. Виділяють дві категорії обставин, які
впливають на обмеження: фундаментальна невпевненість і незгода.

Існують основні причини фундаментальної невпевненості: значні обмеження
в обсязі аудиторської роботи у зв’язку з тим, що аудитор не може
одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через
незадовільний стан обліку); не може виконати всі необхідні аудиторські
процедури (наприклад, через обмеження у часі перевірки, які диктуються
клієнтом); ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновків
у конкретній ситуації.

Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення
облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності фактів
або сум у фінансовій звітності даним обліку: фундаментальна незгода з
повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності;
невідповідність діючому законодавству та встановленим нормам порядку
оформлення або здійснення операцій.

Будь-яка фундаментальна невпевненість або незгода є підставою для
відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку
залежить від рівня невпевненості або незгоди.

Незгода виявляється у випадках неприйнятності звітної політики, при
розходженні в думці відносно фактів чи сум у фінансовій звітності,
незгоди відносно способів і ступеня розкриття фактів, при
невідповідності законодавству та іншим вимогам. Незгода стає
фундаментальною, якщо фінансова звітність в цілому на думку аудитора, не
відображає справжнього стану справ.

Невпевненість або незгода вважаються фундаментальними у тому випадку,
коли вплив факторів на фінансову інформацію, які викликали непевність чи
незгоду, настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан
справ в цілому або в основному. Необхідно також враховувати сукупний
ефект усіх невпевненостей та незгоди на фінансову звітність.

За певних обставин аудитор висловлює умовну думку, тобто складає
умовно-позитивний аудиторський висновок. ННА № 26 рекомендовано наступне
викладення такого висновку:

Умовно-позитивний висновок (існує фундаментальна незгода)

“… Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції
(дається перелік операцій, або пишеться: “які викладені у додатку № 1 до
аудиторського висновку”), проведені з порушенням встановленого порядку.
Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову
звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства. Ми
підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у додатку №
1, фінансовий звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає
фінансову інформацію про підприємство станом на 01 січня 2003 року
згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку
та звітності в Україні”.

Наявність фундаментальної незгоди може призвести до представлення
клієнту негативного аудиторського висновку. Рекомендований ННА № 26
текст негативного висновку наступний:

Негативний аудиторський висновок

“… У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період
підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається
перелік порушень, або пишеться: ”які викладені в додатку № 1 до цього
висновку”). Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність
підприємства та перекручують реальний стан справ. Фінансова звітність
має суттєві перекручення і недостовірне подає фінансову інформацію про
Підприємство станом на 01 січня 2003 року, не виконані наступні вимоги
щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні (в
стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з
організації обліку, або пишеться: “з питань які наводяться в додатку
№1″), Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не
дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на Підприємстві, що
склався на 01 січня 2003 року”.

Наявність фундаментальної невпевненості може стати підставою для відмови
від видання аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від
позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його
невпевненості і незгоди. Відмова від висновку виникає у випадку
невпевненості чи обмеження масштабу перевірки, які настільки
фундаментальні, що аудитор не може прийти до висновку стосовно
фінансових документів в цілому. Аудитор обов’язково вказує, з яких
причин висновок не може бути складений.

Якщо аудитор дає відмову від надання аудиторського висновку, він
говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати
висновок про фінансову звітність підприємства.

ННА № 26 рекомендує наступний текст відмови від надання висновку:

Аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку
аудитора

“… У зв’язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються (вказати
факти) з причини (вказати причини неможливості) ми не можемо надати
висновок стосовно вказаних моментів. Вищена-веденг моменти істотно
впливають на дійсний стан справ у цілому (в основному). У зв’язку з
відсутністю достатніх аудиторських доказів, ми не можемо видати
об’єктивний аудиторський висновок по фінансовій звітності, підготовленій
станом на 01 січня 2003 року».

Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до
того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову
від аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть більш детально
обговорюватися моменти негативного характеру або даватися посилання на
додаток до аудиторського висновку, де наводиться опис цих моментів. В
останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок
стосовно достовірності й повноти фінансової звітності.

У всіх випадках обов’язкового аудиту аудиторські організації зобов’язані
готувати і надавати адресату письмову інформацію (звіт) аудитора
керівництву (власникам) економічного суб’єкта, що перевіряється, за
результатами проведення аудиту.

Дані, які містить письмова інформація аудитора, наводяться з метою
доведення до керівництва економічного суб’єкта, що перевіряється,
свідчень щодо недоліків в облікових записах, бухгалтерському обліку і
системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок
в бухгалтерський звітності, і в порядку внесення конструктивних
пропозицій щодо удосконалення систем бухгалтерського обліку і
внутрішнього контролю економічного суб’єкта.

Аудиторська організація зобов’язана вказати в письмовій інформації
аудитора всі пов’язані з фактами господарського життя економічного
суб’єкта помилки і перекручення, які суттєво впливають на достовірність
його бухгалтерської звітності. Може навести в письмовій інформації
аудитора будь-які відомості, що стосуються проведеного аудиту і фактів
господарського життя економічного суб’єкта, які буде вважати доцільними.

Письмова інформація аудитора не може розглядатись як повний звіт про всі
існуючі недоліки. Вона присвячена лише тим з них, які були виявлені в
процесі аудиторської перевірки1.

Кожна аудиторська організація повинна розробляти, з урахуванням вимог
законодавства, вимоги щодо форми підготовки письмової інформації
аудитора. Такі внутрішні вимоги повинні забезпечувати акуратне і
однакове оформлення даного документа для різних економічних суб’єктів,
повинні бути затверджені керівником аудиторської організації і в
обов’язковому порядку дотримуватися працівниками при підготовці цього
документа. Аудитори, які здійснюють свою діяльність самостійно,
зобов’язані розробляти (або прийняти з урахуванням кваліфікаційних
рекомендацій) акуратну і однакову форму надання письмової інформації,
яка в подальшому буде застосовуватися на постійній основі.

ВИСНОВКИ

Аудиторська діяльність – поняття значно ширше від поняття “аудит”. Вона
включає в себе: організаційне та методичне забезпечення аудиту,
практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших
аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватись у формі
аудиторських перевірок (аудиту) та пов’язаних з ними експертиз,
консультацій з питань бухгалтерського обліку звітності, оподаткування,
аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів
економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та
юридичних осіб.

Аудиторська діяльність – це організаційне і методичне забезпечення
аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших
аудиторських послуг.

Аудитор (аудиторська фірма) повинен ретельно планувати свою роботу
контролювати свою діяльність, вести облік виконаної роботи. Тому
планування в аудиті слід розглядати як планування аудиторської
діяльності та планування конкретної аудиторської перевірки. Аудиторська
фірма розробляє і складає стратегічні плани аудиторської діяльності, які
розраховані на декілька років, і поточні бізнес-плани на поточний рік.

Для того, щоб своєчасно і якісно провести аудит фінансової звітності,
бухгалтерського балансу, законності і достовірності
господарсько-фінансових операцій і правильності їх відображення на
рахунках бухгалтерського обліку, необхідно чітко спланувати кожну
перевірку.

Планування аудиторської перевірки – це система заходів, направлених на
ефективне і своєчасне проведення аудиту.

Аудитор повинен планувати свою перевірку з трьох причин:

1) це дасть йому можливість одержати достатню кількість інформації про
стан справ клієнта. Одержання необхідної кількості інформації допоможе
аудитору дати обгрунтований висновок і в результаті звести до мінімуму
правові зобов’язання, а також зберегти хорошу репутацію фірми серед
представників своєї професії;

2) це допоможе утримати в рамках розумного витрати на аудит. Збереження
витрат в розумних межах допоможе аудиторській фірмі (окремому аудитору)
зберегти конкурентоспроможність і тим самим не втратити своїх клієнтів
за умови, якщо фірма (аудитор) зарекомендувала себе високою якістю
послуг, що надає;

3) це дозволить уникнути непорозумінь з клієнтом. Планування повинно
базуватись на обізнаності щодо діяльності клієнта, на ретельному
вивченні його особливостей та умов економічного середовища.

Для того, щоб скласти об’єктивну думку щодо інформації, яку він
підтверджує, аудитор повинен: одержати обґрунтовану гарантію того, що
інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних про
господарюючий суб’єкт достовірна і достатня; вирішити, чи правильно
відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.

Для проведення результативних перевірок аудитор повинен: добре володіти
теорією аудиту; знати чинну на момент здійснення господарських операцій
нормативну базу; володіти методикою організації аудиторських перевірок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Адаме Р. Основы аудита: Пер. с англ. // Под ред. Я. В. Соколова. – М.:
Аудит, ЮНИТИ, 1995. – 398 с.

Аудит Монтгомери // Ф. Л. Дефлиз, М. Б. Хирш; Пер. с англ. под ред. Я.
В. Соколова. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 542 с.

Аудиторская деятельность в Украине. Сборник нормативных документов (С
изменениями и дополнениями по состоянию на 01.03.01 г.) – X.: ООО
“Конус”, 2001.-192 с.

Білуха М.Т. Курс аудиту. – К : “Вища школа” Т-во “Знання”, КОО, 1999. –
574 с.

Бутинець Ф.Ф., Івахненков С.В. Інформаційні системи обліку. Курс лекцій.
– Житомир: ЖІТІ, 1997. – 304 с.

Давидов Г.М. Аудит. – К.: Т-во “Знання”, КОО. – 2001. – 363 с.

Деващук Л.Л., Єрмолаєва В.І., Квач ЯЛ., Рудинська О.В. Теоретичні основи
та практика бухгалтерського обліку. Частина 1. – X.:ТОВ “Одісей”. –
2001. – 496 с.

Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Т-во “Знання”, КОО,
2001.- 402 с.

Закон України “Про аудиторську діяльність” // Голос України. – 1993. –
№99(599).

Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. – К.: “Каравелла”; Львів :
“Новий світ -2000”, 2002. – 643 с.

Рудницъкий В.С. Методологія і організація аудиту. – Тернопіль:
“Економічна думка”, 1998. – 192 с.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
– К.: А.С.К, 2000. – 784 с.

1 Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. – К.: “Каравелла”; Львів :
“Новий світ -2000”, 2002. – С. 168-173.

1 Давидов Г.М. Аудит. – К.: Т-во “Знання”, КОО. – 2001. – С. 190.

1 Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Т-во “Знання”, КОО,
2001.- С. 154-157.

1 Давидов Г.М. Аудит. – К.: Т-во “Знання”, КОО. – 2001. – С. 231.

1 Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. – К.: “Каравелла”; Львів :
“Новий світ -2000”, 2002. – С. 291-298.

1 Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Т-во “Знання”, КОО,
2001.- С. 177.

1 Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. – К.: “Каравелла”; Львів :
“Новий світ -2000”, 2002. – С. 253-258.

1 Давидов Г.М. Аудит. – К.: Т-во “Знання”, КОО. – 2001. – С. 236.

PAGE

PAGE 3

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020