ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Робоча документація аудиту
Розділ 2. Висновок аудитора
Розділ 3. Звітність аудитора керівництву господарюючого суб’єкта
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
ВСТУП
Одним із елементів ринкової економіки є система національного
фінансово-економічного контролю, яка формується в Україні. Важливе місце
у цій системі належить незалежному аудиту. Розвиток України на сучасному
етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграції у
систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних
компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються
зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних
паперів, йде роздержавлення власності та приватизація майна.
Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації
про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову
стабільність суб’єктів господарювання, нарахування дивідендів. Подання
достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам
забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий
досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.
Кваліфікований аудитор повинен пам’ятати, що істина одна, а викривлень
її безліч. Він повинен розуміти і вміти побачити викривлені тенденції,
закладені в обліковій політиці підприємства, і, зрозумівши їх, побачити
за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від будь-яких
обставин встановити об’єктивну істину. Щодо відображених в обліку і
звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та
донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів
інформації.
Аудитор зобов’язаний вести документацію зі справ, які стосуються
прийнятих рішень за результатами проведеної аудиторської перевірки і які
в свою чергу будуть покладені в основу аудиторського висновку. Робоча
документація аудитора має містити в собі опис усіх значних моментів і
обставин, з якими зустрівся аудитор під час проведення аудиту. Вона
повинна бути чіткою і зрозумілою, щоб за нею можна було легко з’ясувати
обсяг проведеної роботи, перевірити обгрунтованість зроблених висновків.
Робоча документація повинна складатися в ході виконання аудиту. Це дасть
можливість врахувати найменші дрібниці роботи підприємства.
Таким чином, ми бачимо, що обрана для написання тема курсової роботи є
актуальною.
Метою курсової роботи стало вивчення наступних питань – робочої
документації аудиту, висновку аудитора, звітності аудитора керівництву
господарюючого суб’єкта.
Автором були поставлені наступні завдання при написанні курсової роботи:
– дослідження наявної нормативно-правової бази з питань документального
оформлення аудиту;
– аналіз літературних джерел у відповідності до мети курсової роботи;
– визначення основних засад та вимого щодо оформлення робочої
документації аудитора;
– зроблення висновків у відповідності до мети дослідження.
Для написання роботи використовувалися наступні джерела: Білухи М.Т.
“Курс аудиту”, Давидова Г.М. “Аудит”, Бутинець Ф.Ф., Івахненкова С.В.
“Інформаційні системи обліку”, Деващука Л.Л., Єрмолаєва В.І., Квача ЯЛ.,
Рудинської О.В. “Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку”,
Дороша Н.І. “Аудит: методологія і організація”, Кулаковської Л.П., Піча
Ю.В. “Основи аудиту”, Рудницъкої В.С. “Методологія і організація
аудиту”, Ткаченко Н.М. “Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах
України”.
Дана курсова робота складається із трьох розділів: розділу 1 “Робоча
документація аудиту”, розділу 2 “Висновок аудитора”, розділу 3
“Звітність аудитора керівництву господарюючого суб’єкта”.
Розділ 1. Робоча документація аудиту
Документальне оформлення аудиторської перевірки проводиться на підставі
статей 7, 21 Закону України “Про аудиторську діяльність”1, національних
нормативів аудиту:
— № 6 “Документальне оформлення аудиторської перевірки”;
— № 26 “Аудиторський висновок”;
— № 27 “Інша інформація в документах, що стосується перевіреної
аудитором фінансової звітності підприємства”;
— № 28 “Аудиторські висновки спеціального призначення”;
— № 29 “Оцінка перспективної фінансової інформації”. Згідно з цими
документами документальне оформлення аудиту складається із двох видів
документів: робочого та підсумкового.
Робочі документи — це записи, в яких аудитор фіксує використані
процедури, тести, отриману інформацію і висновки, винесені в результаті
проведення аудиту. Робочі документи є власністю аудитора. Вони мають
містити всю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного
виконання перевірки. Ця інформація повинна підтвердити висновок
аудитора.
Робочі документи виконують такі функції:
— забезпечення обгрунтованості аудиторського висновку;
— засвідчення відповідності проведення аудиту стандартам;
— обгрунтованість планування, контролю якості проведення аудиту;
— проведення аудиту на єдиних методологічних принципах;
— слугувати інструментарієм для аудиторів.
Рис. 1. Функції робочої документації
Робоча документація має містити в собі опис усіх значних моментів і
обставин, з якими зустрівся аудитор під час проведення аудиту. Вона
повинна бути чіткою і зрозумілою, щоб за нею можна було легко з’ясувати
обсяг проведеної роботи, перевірити обгрунтованість зроблених висновків.
Робоча документація повинна складатися в ході виконання аудиту. Це дасть
можливість врахувати найменші дрібниці роботи підприємства. Робоча
документація має відображати такі відомості про кожного з об’єктів
перевірки:
— використані методики і тести;
— одержана інформація;
— висновки.
Робочі документи розробляються кожним аудиторським підприємством з
урахуванням фахової підготовки аудиторів, їх досвіду, прийнятої
організації аудиторського процесу.
Кожний робочий документ повинен бути належним чином оформлений:
— мати реквізити аудиторської фірми, номер і дату договору, на підставі
якого проводиться перевірка;
— мати реквізити суб’єкта, що перевіряється;
— мати ідентифікаційний номер і пронумеровані сторінки;
— бути засвідченим аудитором, що проводив перевірку із зазначенням дати
проведення аудиту.
Робочі документи зазвичай містять:
— інформацію про клієнта (юридичну, організаційну, іншу);
— копії юридичних первинних та інших документів;
— документацію про планування аудиту;
— інформацію про проведені тести систем контролю, процедури перевірки на
суттєвість, аудиторські свідчення;
— висновки сторонніх аудиторів або експертів;
— висновки, зроблені аудитором для різних об’єктів аудиту. Після
закінчення перевірки робочі документи залишаються у аудитора, власністю
якого вони є. Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих
документів. Робочі документи можуть бути вилучені в аудитора за рішенням
слідчих органів або суду1.
Основним призначенням робочих документів вважають: розробку плану
перевірки; підтвердження виконання плану перевірки; систематизацію
інформації, яка збирається в процесі перевірки; організацію оперативного
управління процесом перевірки; створення основи для визначення
ефективності виконаної роботи кожним аудитором; оцінку адекватності
поточних методів аудиту, які використовуються щодо діючого
господарського законодавства.
Зміст робочої документації значною мірою є питанням професійного
судження аудитора, оскільки немає ні можливості, ні необхідності
документувати кожне спостереження або обстеження. Функції робочих
документів наведені на рис. 2.
Рис. 2. Призначення робочої документації
За ННА № 6 аудитор зобов’язаний вести документацію зі справ, які
стосуються прийняття рішень за результатами проведених аудиторських
процедур, що пізніше будуть покладені в основу аудиторського висновку.
Бо залежно від обсягу роботи у клієнта аудитору слід зібрати докази, які
б підтвердили або спростували твердження про те, що фінансова звітність
об’єктивно, повно та достовірно відображає фінансовий стан клієнта, а
здійснені господарські операції є законними і доцільними.
В додатку 1 пропонується приблизний перелік робочої документації.
Після завершення аудиту робочі документи залишаються у аудитора, вони є
його власністю. Аудитор повинен складати довідки на підставі витягів із
своїх робочих документів. Проте, його право власності обмежене етичними
нормами та умовами конфіденційності. Робочі документи аудитора не можуть
розглядатись як частина фінансової документації клієнта.
По закінченні аудиту робоча документація підлягає здачі для
обов’язкового збереження в архів аудиторської організації.
Порядок зберігання підсумкової документації встановлюється аудиторською
фірмою з урахуванням забезпечення вимог збереження та конфіденційності.
Термін зберігання підсумкової документації визначається виходячи з
практики аудиторської діяльності, юридичних вимог та інших додаткових
міркувань1.
Таким чином можемо зробити коротенький висновок, робоча документація –
це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури
перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які
здійснюються під час проведення аудиторської перевірки. У робочу
документацію включається інформація, яка на думку аудитора є важливою
для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка повинна
підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча
документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на
папері або зафіксована на електронних носіях інформації, або на кіно- чи
відеоплівці.
Розділ 2. Висновок аудитора
По закінченні аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкові
документи: звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський
висновок.
Аудиторський звіт – результати з лаконічним описом виявлених порушень,
помилок, відхилень, з оцінкою стану бухгалтерського обліку,
достовірності звітності та законності господарських операцій повинні
бути представлені в аудиторському звіті. Інформація, подана у звіті,
повинна бути чіткою, надійною і компетентною, а також незалежною,
об’єктивною та правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній
формі, призначений для замовника і його зміст не підлягає оприлюдненню.
Для користувачів публічної фінансової звітності аудитор готує чіткий
висновок про перевірену звітність, відповідність її у всіх суттєвих
аспектах інструкціям про порядок складання звітності та принципам
обліку, що передбачені Законом України “Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні” та Національними Положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку Порядок складання висновку
регламентується ННА № 26 “Аудиторський висновок” та № 28 “Аудиторські
висновки спеціального призначення”1.
За своїм правовим статусом висновок аудитора прирівнюється до висновку
експертизи, що призначається у відповідності до процесуального
законодавства України.
Аудиторський висновок складається у довільній формі, але обов’язково
повинен містити наступні розділи: заголовок; вступ; масштаб перевірки;
висновок аудитора про фінансову звітність; дата аудиторського висновку;
адреса аудиторської фірми; підпис аудиторського висновку.
Структура аудиторського висновку включає наступні елементи:
заголовок;
замовник;
вступ;
масштаб перевірки;
висновок аудитора про перевірену фінансову звітність;
дата аудиторського висновку;
підпис аудиторського висновку;
адреса аудиторської фірми.
Аудитор повинен підготувати чіткий висновок про перевірену звітність,
відповідність її в усіх суттєвих аспектах Національним положенням
(стандартам) бухгалтерського обліку та принципам обліку що передбачені
Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні”.
Датою аудиторського висновку є день завершення аудиторської перевірки. В
цей день аудитор зобов’язаний доповісти про результати перевірки
керівництву підприємства, що перевіряється.
Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли
керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського
висновку (або перед вступною частиною аудиторського висновку або біля
підпису аудитора).
Аудиторський висновок підписує від імені аудиторської фірми її директор
або аудитор, який має сертифікат аудитора України відповідної серії.
Аудиторський висновок рекомендується підписувати ім’ям аудиторської
фірми, оскільки вона несе юридичну відповідальність за якість
проведеного аудиту та згідно з Законом України “Про аудиторську
діяльність” може бути позбавлена права на аудиторську діяльність
Аудиторською палатою України у разі неякісного проведення аудиторської
перевірки.
В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження
аудиторської фірми та код в реєстрі суб’єктів аудиторської діяльності на
аудиторську діяльність. Ця інформація може розміщуватися як при кінці
аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланка
аудиторської фірми.
Висновок аудитора за результатами аудиту буває різних видів.
Класифікація висновків наведена на рис. 3
..
Рис. 3. Класифікація аудиторських висновків
Позитивний висновок видається лише тоді, коли аудитор впевнений в тому,
що фінансові документи готувались правильно, на основі принципів обліку
і контролю, що вони відповідають встановленим принципам, вимогам та
інструкціям і за своїм змістом не заперечують відомим аудитору даним про
одиницю, яка перевіряється, що в них відповідним чином розкриті всі
питання, які мають відношення до фінансових документів1.
Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку
аудитора виконано наступні умови:
аудитор отримав всю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;
надана інформація достатня для відображення реального стану справ на
підприємстві;
є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;
фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на
підприємстві системою бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам
українського законодавства;
фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не
містить суттєвих відхилень;
фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у
встановленому порядку. Враховується також стан обліку та фінансової
звітності підприємства. У позитивному висновку наводяться стверджувальні
слова, такі як: “задовольняє вимогам”, “дає достовірне й дійсне
уявлення”, “достовірно відображає”, “знаходиться у відповідності з… “,
“відповідає”.
Аудитори самостійно обирають форму викладення змісту перевірки, проте
заключна частина повинна відповідати вимогам національних нормативів.
ННА № 26 рекомендує наступний зміст заключної частини висновку.
Позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода)
“… В результаті проведення аудиту встановлено: надана інформація дає
дійсне й повне уявлення про реальний склад активів та пасивів суб’єкта,
що перевіряється. Система бухгалтерського обліку, що використовувалася
на підприємстві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам.
Фінансову звітність підготовено на підставі дійсних даних
бухгалтерського обліку і достовірно та повно подано фінансову інформацію
про Підприємство станом на 01 січня 2003 року згідно з нормативними
вимогами щодо бухгалтерського обліку та звітності в Україні. ”
При існуванні нефундаментальної невпевненості видають також позитивний
висновок. Його зміст, рекомендований ННА № 26, наводиться нижче.
Позитивний висновок (існує нефундаментальна невпевненість)
“…У’зв’язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються,
наприклад, неучасті аудитора в інвентаризації активів, неможливості
підтвердити початкові залишки в балансі з причини того, що аудит
проводився іншою аудиторською фірмою, а також з причини обмеженості
інформації Ми не можемо дати висновок по вказаних моментах, однак ці
обмеження мають незначний вплив на фінансову звітність та на стан справ
у цілому.
Ми підтверджуємо те, що за винятком обмежень, які зазначені вище (або
“які викладені у додатку № 1 до аудиторського висновку), фінансова
звітність у всіх суттєвих аспектах достовірно і повно подає фінансову
інформацію про Підприємство станом на 01 січня 2003 року згідно з
нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та
звітності в Україні”.
Умовно-позитивний висновок
У деяких випадках аудитор не в змозі надати беззастережний висновок,
оскільки існують певні обмеження. Виділяють дві категорії обставин, які
впливають на обмеження: фундаментальна невпевненість і незгода.
Існують основні причини фундаментальної невпевненості: значні обмеження
в обсязі аудиторської роботи у зв’язку з тим, що аудитор не може
одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через
незадовільний стан обліку); не може виконати всі необхідні аудиторські
процедури (наприклад, через обмеження у часі перевірки, які диктуються
клієнтом); ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновків
у конкретній ситуації.
Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення
облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності фактів
або сум у фінансовій звітності даним обліку: фундаментальна незгода з
повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності;
невідповідність діючому законодавству та встановленим нормам порядку
оформлення або здійснення операцій.
Будь-яка фундаментальна невпевненість або незгода є підставою для
відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку
залежить від рівня невпевненості або незгоди.
Незгода виявляється у випадках неприйнятності звітної політики, при
розходженні в думці відносно фактів чи сум у фінансовій звітності,
незгоди відносно способів і ступеня розкриття фактів, при
невідповідності законодавству та іншим вимогам. Незгода стає
фундаментальною, якщо фінансова звітність в цілому на думку аудитора, не
відображає справжнього стану справ.
Невпевненість або незгода вважаються фундаментальними у тому випадку,
коли вплив факторів на фінансову інформацію, які викликали непевність чи
незгоду, настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан
справ в цілому або в основному. Необхідно також враховувати сукупний
ефект усіх невпевненостей та незгоди на фінансову звітність.
За певних обставин аудитор висловлює умовну думку, тобто складає
умовно-позитивний аудиторський висновок. ННА № 26 рекомендовано наступне
викладення такого висновку:
Умовно-позитивний висновок (існує фундаментальна незгода)
“… Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції
(дається перелік операцій, або пишеться: “які викладені у додатку № 1 до
аудиторського висновку”), проведені з порушенням встановленого порядку.
Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову
звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства. Ми
підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у додатку №
1, фінансовий звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає
фінансову інформацію про підприємство станом на 01 січня 2003 року
згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку
та звітності в Україні”.
Наявність фундаментальної незгоди може призвести до представлення
клієнту негативного аудиторського висновку. Рекомендований ННА № 26
текст негативного висновку наступний:
Негативний аудиторський висновок
“… У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період
підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається
перелік порушень, або пишеться: ”які викладені в додатку № 1 до цього
висновку”). Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність
підприємства та перекручують реальний стан справ. Фінансова звітність
має суттєві перекручення і недостовірне подає фінансову інформацію про
Підприємство станом на 01 січня 2003 року, не виконані наступні вимоги
щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні (в
стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з
організації обліку, або пишеться: “з питань які наводяться в додатку
№1″), Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не
дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на Підприємстві, що
склався на 01 січня 2003 року”.
Наявність фундаментальної невпевненості може стати підставою для відмови
від видання аудиторського висновку.
У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від
позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його
невпевненості і незгоди. Відмова від висновку виникає у випадку
невпевненості чи обмеження масштабу перевірки, які настільки
фундаментальні, що аудитор не може прийти до висновку стосовно
фінансових документів в цілому. Аудитор обов’язково вказує, з яких
причин висновок не може бути складений.
Якщо аудитор дає відмову від надання аудиторського висновку, він
говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати
висновок про фінансову звітність підприємства.
ННА № 26 рекомендує наступний текст відмови від надання висновку:
Аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку
аудитора
“… У зв’язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються (вказати
факти) з причини (вказати причини неможливості) ми не можемо надати
висновок стосовно вказаних моментів. Вищена-веденг моменти істотно
впливають на дійсний стан справ у цілому (в основному). У зв’язку з
відсутністю достатніх аудиторських доказів, ми не можемо видати
об’єктивний аудиторський висновок по фінансовій звітності, підготовленій
станом на 01 січня 2003 року».
Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до
того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову
від аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть більш детально
обговорюватися моменти негативного характеру або даватися посилання на
додаток до аудиторського висновку, де наводиться опис цих моментів. В
останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок
стосовно достовірності й повноти фінансової звітності1.
Крім передбачених національним нормативом аудиту № 26 “Аудиторський
висновок” основних п’яти видів аудиторських висновків, їх форми можуть
бути і дещо доповнені. Ці доповнення пов’язані з необхідністю
відобразити в аудиторському висновку додаткові вимоги, що пред’являються
до аудиторських перевірок окремими органами державного управління.
Слід також виділити особливі форми аудиторських висновків:
— висновок про фінансово-майновий стан підприємств, які приватизуються;
— висновок про фінансово-майновий стан юридичних осіб — акціонерів
(учасників) комерційних банків щодо правильності формування статутних
фондів;
— висновок про аудиторську перевірку фінансово-майнового стану відкритих
акціонерних товариств та підприємств — емітентів облігацій (крім
комерційних банків, інституціональних інвесторів).
Аудиторський висновок про фінансово-майновий стан підприємств, які
приватизуються.
Згідно з “Методологічними роз’ясненнями стосовно здійснення аудиторських
перевірок фінансового стану підприємств, що приватизуються”,
затверджених наказом Фонду Державного майна України від 3 серпня 1995 р.
№ 998 із змінами, затвердженими наказом Фонду Державного майна України
від 18 березня 1996 р. № 315:
— аудиторська перевірка підприємства, що приватизується, здійснюється до
15 числа місяця, в якому згідно з рішенням органу приватизації
оцінюється майно підприємства;
— аудиторський висновок разом із передаточним балансом підприємства та
документацією, необхідною для проведення оцінки вартості його майна, у
визначений законодавством термін подається до комісії, що оцінює майно;
— на початку аудиторського висновку дається загальна характеристика
підприємства: найменування, код за ЗКПО, форма власності, галузь,
чисельність працівників, керівник, рахунки у банках тощо.
В аудиторському висновку мають бути висвітлені такі питання:
^-O-Ae”/////////o?essssssssssOOOOOOO
`„A
:p??A?A?A AoAoA?E:F?HTHIK,L&Q(Q*Q,Q.Qoooooessss*ssEssoooeooooooo qooooooooiaaaaaaUIAEaa» & `„A & & `„A — інвентаризація статей бухгалтерського балансу; — аналіз даних інвентаризації, проведеної у зв'язку з приватизацією майна; — інвентаризація коштів і фінансових зобов'язань; — звірка їх даних з показниками облікових реєстрів, первинних документів аналітичного обліку відповідно до чинних нормативних документів: 1) Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. № 158; 2) Закону України від 16 липня 1999 р. № 996-ХІІ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"; 3) Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. .№ 250; 4) Порядку відображення у бухгалтерському обліку і звітності операцій, пов'язаних із приватизацією та орендою державних підприємств, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 грудня 1993 р. № 109, та інших нормативних документів; — додержання вимог Положення про інвентаризацію майна та правильність відображення її результатів у бухгалтерському обліку на момент приватизації підприємства, вимог щодо обліку руху основних засобів, нарахування амортизаційних відрахувань окремо в орендодавця і орендаря (у разі перевірки орендного підприємства), джерела придбання основних засобів орендаря, проведення індексації основних засобів за станом на 01.05.92, 01.08.93, 01.01.95, 01.04.96; — проведення списання основних засобів з дотриманням вимог чинного законодавства. Відповідність поточних зведень даним звіту про фінансово-майновий стан підприємства; — аналіз незавершених капітальних вкладень, будівельних матеріалів та обладнання до їх встановлення, відображених у балансі; — перевірка наявності нематеріальних активів, правильності нарахування зносу; — аналіз обліку виробничих запасів, сировини, матеріалів, тари, палива з метою їх дооцінки. Правильність віднесення придбаних фондів до малоцінних та швидкозношуваних предметів залежно від періоду їх придбання; — підтвердження сум дебіторської і кредиторської заборгованості, зазначених у балансі; — підтвердження балансового прибутку (збитків). Аудиторський висновок має відповідати таким вимогам: — містити підтвердження записів за статтями бухгалтерського балансу на дату проведення приватизації з посиланням на нормативні документи; — відповідати вищевизначеним вимогам без залучення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства за іншими напрямками з ініціативи аудитора чи органу приватизації; — підписуватися керівником підприємства, що перевіряється, і завірятися печаткою. Аудиторський висновок про фінансово-майновий стан юридичних осіб — акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі правильності формування статутних фондів комерційних банків. Згідно з "Положенням про порядок створення і реєстрації комерційних банків", затвердженим постановою Правління Національного банку України № 281 від 21 липня 1998 р. із змінами та доповненнями, затвердженими Правлінням Національного банку України від 15 березня 1999 р. № 109 і від 31 березня 1999 р. № 155, крім загальних вимог щодо формування аудиторського висновку, викладених у Законі України "Про аудиторську діяльність" та національних нормативів, затверджених Аудиторською палатою України, повинен відображати таке: — аудиторська перевірка юридичної особи — акціонера (учасника) банку здійснена за визначений термін станом на конкретну дату згідно з правилами проведення фінансового і бухгалтерського аналізу та економічних методів, використання яких не суперечить чинному законодавству України; — достовірність бухгалтерської і фінансової звітності юридичної особи — акціонера (учасника) банку, яка надається до Національного банку України, підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, грошовими документами, наявністю готівки, цінних паперів, основних засобів тощо; — аудиторська організація на підставі розрахунку формулює висновок про наявність або відсутність у юридичної особи — акціонера (учасника) вільних власних коштів для здійснення внеску до статутного фонду банку в обсягах, передбачених установчими документами; — внесок юридичної особи — акціонера (учасника) банку до цього статутного фонду фактично здійснений у грошовій формі, що підтверджується первинними платіжними документами і виписками з розрахункового рахунку. У разі нестачі або взагалі відсутності грошових коштів на розрахунковому рахунку юридичної особи — акціонера (учасника) за балансом станом на 1 число місяця, в якому фактично здійснений внесок до статутного фонду банку, аудиторська організація зобов'язана в аудиторському висновку надати максимум інформації Національному банку України про джерела надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок юридичної особи — акціонера (учасника) за період з 1 числа місяця до моменту перерахування грошових коштів до статутного фонду банку; — на підставі розрахунків системи показників дати економічну оцінку фінансової стійкості і платоспроможності юридичної особи — акціонера (учасника) банку за станом на дату проведення аудиту. Аудиторський висновок для відкритих акціонерних товариств та підприємств — емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституціональних інвесторів). Згідно з "Вимогами державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо аудиторської перевірки відкритих акціонерних товариств та підприємств — емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституціональних інвесторів)", затверджених 19 березня 1997 р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України, і "Методичними рекомендаціями з трансформації бухгалтерської звітності відкритих акціонерних товариств та підприємств емітентів облігацій у фінансову звітність за МСБО", затвердженими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 21 грудня 1999 р. № 69, аудиторські підприємства (аудитори) повинні підтвердити повноту та достовірність бухгалтерської звітності відкритих акціонерних товариств і підприємств — емітентів облігацій, сформувати на цій основі висновки про їх реальний фінансовий стан. Аудиторський висновок спеціального призначення. Аудиторський висновок спеціального призначення відрізняється від інших видів і форм стандартного аудиторського висновку тим, що його оцінка стосується в основному окремих видів діяльності підприємств і окремих суб'єктів бухгалтерського обліку. Зазвичай такі висновки відрізняються від стандартних тим, що відповідно до національного нормативу аудиту № 27 "Аудиторські висновки спеціального призначення" встановлюється порядок складання висновків за результатами аудиторських перевірок: — деяких рахунків, елементів рахунків або розділів фінансової звітності; — дотримання умов договорів; — фінансових звітів, складених за довільними правилами і формою. Висновок аудитора за результатами тематичного аудиту складається за довільною формою, але повинен відповідати вимогам, наведеним у національному нормативі аудиту № 26 "Аудиторський висновок", і містити такі розділи: — з описом характеру тематичної перевірки, яка проводилася; — з інформацією про методику перевірки; — з описом роботи, проведеної аудитором. Вимоги до складання аудиторських висновків спеціального призначення Аудиторський висновок про фінансову звітність виноситься відповідно до інших правил підготовки висновку про перевірку. Аудитор може дістати замовлення на перевірку фінансової звітності, підготовленої за принципами, які відрізняються від критеріїв і принципів, що використовуються в Україні. В аудиторському висновку щодо такої звітності треба визначити нормативну базу, відповідно до якої складена звітність, і якою мірою вона (звітність) відповідає визначеним критеріям і принципам. Аудитор має так складати висновок, щоб користувачеві фінансовою звітністю підприємства та аудиторським висновком було зрозуміло з назви або з приміток до неї, що такі документи підготовлені за спеціальними вимогами засновника. Якщо аудитор вважає, що у тексті документів немає відповідних посилань, він повинен зробити відповідні доповнення і роз'яснення до вже підготовленого висновку. Аудиторський висновок про окремі частини фінансової звітності, Аудитори можуть виконувати перевірки за окремими частинами фінансової звітності підприємства. Такі послуги можуть бути окремими роботами або частинами загальної аудиторської перевірки. У кожному разі дослідження окремих складових фінансової звітності аудитор повинен визначити їх суттєвість відносно усієї звітності, виходячи з цього виносити своє судження щодо окремих її частин. Аудиторський висновок про узагальнену фінансову звітність підприємства, 3 метою проведення фінансових аналізів і найефективнішого інформування користувачів клієнт може підготувати звітність, яка показує його діяльність за кілька років, використовуючи звіти підприємства, на основі яких раніше проводився аудит. Аудитор при складанні аудиторського висновку за узагальнюючою звітністю повинен, крім розділів, передбачених Національним нормативом аудиту № 26 "Аудиторський висновок", відображати і такі відомості: — посилання на річну звітність, перевірену аудитором, на підставі якої підготовлена узагальнююча фінансова звітність підприємства; — дати аудиторського висновку про річну фінансову звітність і виду аудиторського висновку; — про збіжність змістів інформації про перевірку із змістом інформації узагальненої річної фінансової звітності, підтвердженої аудитором. У разі позитивного висновку про річну звітність і позитивного висновку про узагальнену фінансову звітність підприємства, в аудиторському висновку має бути вказано, що узагальнений фінансовий звіт відповідає річному фінансовому звітові; — заяву або посилання на відповідний розділ у примірниках до фінансової звітності, де рекомендується з метою кращого розуміння фінансових результатів, а також стану підприємства та виконаної аудитором роботи вивчити узагальнений фінансовий звіт разом з повною фінансовою звітністю і відповідним аудиторським висновком. Аудиторська перевірка виконання договірних відносин. Аудитор може виконувати такі роботи тільки в тому випадку, коли вони пов'язані з обліком, фінансами, економікою, тобто належать до професійної компетенції аудитора. Таким чином, аудиторський висновок — це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами проведення аудиту і містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів. Розділ 3. Звітність аудитора керівництву господарюючого суб’єкта У всіх випадках обов'язкового аудиту аудиторські організації зобов'язані готувати і надавати адресату письмову інформацію (звіт) аудитора керівництву (власникам) економічного суб'єкта, що перевіряється, за результатами проведення аудиту. Дані, які містить письмова інформація аудитора, наводяться з метою доведення до керівництва економічного суб'єкта, що перевіряється, свідчень щодо недоліків в облікових записах, бухгалтерському обліку і системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок в бухгалтерський звітності, і в порядку внесення конструктивних пропозицій щодо удосконалення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта. Аудиторська організація зобов'язана вказати в письмовій інформації аудитора всі пов'язані з фактами господарського життя економічного суб'єкта помилки і перекручення, які суттєво впливають на достовірність його бухгалтерської звітності. Може навести в письмовій інформації аудитора будь-які відомості, що стосуються проведеного аудиту і фактів господарського життя економічного суб'єкта, які буде вважати доцільними. Письмова інформація аудитора не може розглядатись як повний звіт про всі існуючі недоліки. Вона присвячена лише тим з них, які були виявлені в процесі аудиторської перевірки1. У письмовій інформації аудитора повинні міститись в обов'язковому порядку наступні свідчення: - реквізити аудиторської організації, а саме: а) офіційне найменування і юридична (поштова) адреса аудиторської фірми або прізвище, ініціали і адреса аудитора, який здійснює свою діяльність самостійно; б) номер і дата реєстраційного посвідчення; в) номер і дата реєстрації права на здійснення аудиторської діяльності; - реквізити економічного суб'єкта, що перевіряється, а саме: а) офіційне найменування і юридична (поштова) адреса клієнта або прізвище, ініціали і адреса фізичної особи - індивідуального підприємця; б) номер і дата реєстраційного посвідчення; в) перелік посадових осіб (прізвища, ініціали, посади), відповідальних за складання бухгалтерської звітності юридичної особи; - вказівка на період часу, до якого відноситься документація економічного суб'єкта, перевірена в ході аудиту, дата підписання письмової інформації аудитора; - виявлені в ході аудиту суттєві порушення встановленого законодавством України порядку ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської звітності, які впливають або можуть вплинути на її достовірність; - результати перевірки організації і ведення бухгалтерського обліку, складання відповідної звітності і функціонування системи внутрішнього контролю економічного суб'єкта. В додаток до обов'язкових свідчень, які вказані вище, в залежності від обсягу, масштабів і специфіки аудиторської перевірки, а також розмірів і особливостей аудиторської фірми (того, чи проводиться перевірка аудитором, який працює самостійно), розмірів і особливостей економічного суб'єкта, який підлягає перевірці, слід включати у письмову інформацію аудитора наступні свідчення: - особливості виконання аудиторської перевірки, передбачені договором (контрактом, листом-зобов'занням) між аудиторською організацією і економічним суб'єктом, а також особливості виконання роботи, які стали відомі в ході перевірки; - дані про кількісний склад працівників, які виконують бухгалтерський облік, про структуру бухгалтерії і про особливості системи бухгалтерського обліку, яка застосовується; - перелік основних галузей або напрямків бухгалтерського обліку які підлягали перевірці; - свідчення щодо методики аудиторської перевірки, підтвердження того, що аудиторська організація слідувала в роботі правилам (стандартам) аудиторської діяльності, вказівки на те, які розділи бухгалтерської документації були перевірені суцільним способом, а які вибірковим порядком і на основі яких принципів здійснювалася аудиторська вибірка; - перелік зауважень, вказівок на недоліки і рекомендації як такі; - оцінку (при наявності такої можливості) кількісних розходжень звітних і (або) податкових показників заданими економічного суб'єкта і таких, що прогнозуються за результатами перевірки аудиторської організації; - у випадку перевірки великих економічних суб'єктів зі складною організаційною структурою - свідчення про здійснення перевірок філій, підрозділів і дочірніх фірм такого економічного суб'єкта, викладення загальних результатів таких перевірок і аналіз впливу цих приватних результатів на підсумки аудиторської перевірки всього економічного суб'єкта в цілому; - при наступних аудиторських перевірках - оцінку і аналіз виконання або виправлення економічним суб'єктом зауважень, які є в попередній письмовій інформації аудитора; - у випадку відхилення від вимог правил (стандартів) аудиторської діяльності (при проведенні аудиту, який не передбачає підготовку за його результатами офіційного аудиторського висновку, а також при наданні супутніх аудиту послуг) - сам факт і причини такого відхилення. Свідчення, які містяться в письмовій інформації аудитора, повинні бути чіткими, змістовними. В необхідних випадках у письмовій інформації аудитора повинні бути обґрунтування кількісних розрахунків і оцінок, посилань на документи чинного законодавства. У письмовій інформації аудитора в обов'язковому порядку повинно бути вказано, які із зроблених зауважень є суттєвими, а які ні, чи впливають або не впливають (чи можуть впливати) перераховані зауваження та недоліки на висновки, зроблені аудитором. У випадку підготовки аудиторською організацією умовно-позитивного висновку, негативного висновку або відмови від висловлення думки в письмовій інформації (звіті) аудитора повинна міститись розгорнута аргументація причин, які призвели до такої думки аудитора. Письмова інформація аудитора може бути передана таким особам: а) особі, яка підписала договір (контракт, лист-зобов'язання) на надання аудиторських послуг; б) особі, яка прямо вказана в якості отримувача письмової інформації аудитора в договорі (контракті, листі-зобов'язанні) на надання аудиторських послуг; в) будь-якій іншій особі - у випадку письмової вказівки на те в адресу аудиторської організації, підписаної особою, яка засвідчила договір (контракт, лист-зобов'язання) на надання аудиторських послуг. Додаткова підсумкова документація, що передається замовникові не є обов'язковою і передається замовнику тільки в тому випадку, якщо аудитор вважає це необхідним або якщо це обумовлено договором. Додаткова підсумкова інформація оформляється як додаток до аудиторського висновку, якщо аудитор у висновку посилається на неї. В іншому випадку додаткова документація не є самостійним документом. Форму і зміст додаткової документації визначає аудитор самостійно, але дотримуючись таких визначених назв: — "Аудиторський звіт"; — "Звіт про проведення аудиту"; — "Звіт про результати проведення аудиту"; — "Звіт про експрес-огляд"; — "Експрес-огляд"; — "Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки"; — "Лист-інформування клієнта". Після закінчення аудиту як мінімум один примірник додаткової підсумкової інформації передається замовнику. Така інформація має конфіденційний характер. Термін збереження підсумкової інформації визначається виходячи з практики аудиторської діяльності, юридичних вимог та інших додаткових міркувань1. ВИСНОВКИ 1. Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової. Аудитор зобов'язаний вести документацію зі справ, які стосуються прийнятих рішень за результатами проведеної аудиторської перевірки і які в свою чергу будуть покладені в основу аудиторського висновку. Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які здійснюються під час проведення аудиторської перевірки. У робочу документацію включається інформація, яка на думку аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка повинна підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації, або на кіно- чи відеоплівці. Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль над процесом її проведення, в ній реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудитором рішень. Суть робочих документів, їх зміст, форма, володіння та порядок зберігання викладені в нормативі 6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки". 2. Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та додаткової документації, що передається замовникові. За результатами аудиторської перевірки складаються аудиторський висновок та інша документація, що передається замовнику. Аудиторський висновок — це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами проведення аудиту і містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів. 3. Кожна аудиторська організація повинна розробляти, з урахуванням вимог законодавства, вимоги щодо форми підготовки письмової інформації аудитора. Такі внутрішні вимоги повинні забезпечувати акуратне і однакове оформлення даного документа для різних економічних суб'єктів, повинні бути затверджені керівником аудиторської організації і в обов'язковому порядку дотримуватися працівниками при підготовці цього документа. Аудитори, які здійснюють свою діяльність самостійно, зобов'язані розробляти (або прийняти з урахуванням кваліфікаційних рекомендацій) акуратну і однакову форму надання письмової інформації, яка в подальшому буде застосовуватися на постійній основі. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Адаме Р. Основы аудита: Пер. с англ. // Под ред. Я. В. Соколова. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995. - 398 с. Аудит Монтгомери // Ф. Л. Дефлиз, М. Б. Хирш; Пер. с англ. под ред. Я. В. Соколова. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. - 542 с. Аудиторская деятельность в Украине. Сборник нормативных документов (С изменениями и дополнениями по состоянию на 01.03.01 г.) - X.: ООО "Конус", 2001.-192 с. Аудиторський висновок: Норматив № 13, затверджений Аудиторською палатою України від 05.10.95 р. № 36. Білуха М.Т. Курс аудиту. - К : "Вища школа" Т-во "Знання", КОО, 1999. - 574 с. Бутинець Ф.Ф., Івахненков С.В. Інформаційні системи обліку. Курс лекцій. - Житомир: ЖІТІ, 1997. - 304 с. Давидов Г.М. Аудит. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. – 363 с. Деващук Л.Л., Єрмолаєва В.І., Квач ЯЛ., Рудинська О.В. Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку. Частина 1. - X.:ТОВ "Одісей". - 2001. - 496 с. Договір на проведення аудиту: Норматив № 2, затверджений Аудиторською палатою України від 14.09.95 р. № 35. Документальне оформлення аудиту: Норматив № 12, затверджений Аудиторською палатою України від 29.02.96 р. № 42. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001.- 402 с. Закон України "Про аудиторську діяльність" // Голос України. - 1993. - №99(599). Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. - К.: "Каравелла"; Львів : "Новий світ -2000", 2002. – 643 с. Мета та завдання проведення аудиту: Норматив .№ 1, затверджений Аудиторською палатою України від 14.09.95 р. № 35. Рудницъкий В.С. Методологія і організація аудиту. - Тернопіль: "Економічна думка", 1998. – 192 с. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. - К.: А.С.К, 2000. - 784 с. ДОДАТОК Приблизний перелік робочої документації аудитора 1 Закон України "Про аудиторську діяльність" // Голос України. - 1993. - №99(599). 1 Давидов Г.М. Аудит. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. – С. 67-68. 1 Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. - К.: "Каравелла"; Львів : "Новий світ -2000", 2002. – С. 247-250. 1 Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001.- С. 155. 1 Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. - К.: "Каравелла"; Львів : "Новий світ -2000", 2002. – С. 253-258. 1 Давидов Г.М. Аудит. - К.: Т-во "Знання", КОО. - 2002. – С. 68-74. 1 Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. - К.: "Каравелла"; Львів : "Новий світ -2000", 2002. – С. 2261-265. 1 Давидов Г.М. Аудит. - К.: Т-во "Знання", КОО. - 2002. – С. 81. PAGE 28 PAGE 18
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
