Облiк основних засобiв (курсова)

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку основних засобів

1.1. Визначення основних засобів та їх класифікація

1.2. Оцінка основних засобів

1.3. Завдання бухгалтерського фінансового обліку

основних засобів

Розділ 2. Удосконалення обліку основних засобів

2.1. Облік надходжень основних засобів

2.2. Облік амортизації основних засобів

2.3. Документальне оформлення поступлення і руху

основних засобів

2.4. Облік вибуття основних засобів

Розділ 3. Удосконалення обліку основних засобів з

використанням комп’ютерної техніки

Висновки

Список використаної літератури

Додаток

ВСТУП

Реформування системи бухгалтерського обліку й фінансової звітності,
потрібної як внутрішнім, так і зовнішнім користувачам, є складовою
частиною заходів, орієнтованих на введення економічних відносин
ринкового спрямування.

Необхідність переходу підприємств у 2000-2001 рр. на Національні
стандарти бухгалтерського обліку зумовлена рамками реалізації
стратегічного курсу України на інтеграцію зі світовим економічним
простором, який передбачає адаптацію законодавства України до
законодавств розвинутих країн і спрямований на розвиток ринкових
відносин, впровадження різноманітних форм власності, охоплення
приватизацією різних галузей.

Робота будь-якого підприємства або колективу значною мірою залежить від
розвитку бухгалтерського обліку, що є інформаційною базою управління та
контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, фірм,
об’єднань. Завдання розширення меж діяльності, зміцнення режимів
економії та бережливості, завоювання нових ринків, перехід на ринкові
відносини, зміна форм власності передбачають покриття витрат за рахунок
власних коштів і отримання прибутку. Бухгалтерський облік при цьому
сприяє зміцненню принципів господарського розрахунку та самоокупності,
за його допомогою здійснюється спостереження за правильністю
використання господарських засобів, здійснюється контроль за витратами і
доходами підприємств, визначаються фінансові результати їх
фінансово-господарської діяльності.

Актуальність обраної для написання теми курсової роботи зумовлена тим
фактом, що бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити
контроль за ефективним використанням виробничих майданчиків, обладнання,
машин, трансрортаих засобів та інших засобів праці. Слід враховувати, що
поінформованість про наявність засобів праці та постійний контроль за їх
ефективним використанням мають велике значення в управлінні виробничою
діяльністю кожного підприємства. Цьому має сприяти добре побудований їх
облік.

Метою курсової роботи стало вивчення наступних питань – визначення
основних засобів та їх класифікації, оцінки основних засобів, завдання
бухгалтерського фінансового обліку основних засобів, обліку надходжень,
амортизації, документального оформлення, поступлення і руху, вибуття
основних засобів, удосконалення обліку основних засобів з використанням
комп’ютерної техніки.

Для досягненя поставленої мети використовувалалася нормативно-правова
база та літературні джерела. Серед літературних джерел окремо можна
виділити наступні праці: Ткаченко Н.М. “Бухгалтерський фінансовий облік
на підприємствах України”, Марочкіна А.М. “Бухгалтерський облік за
Національними стандартами”, Бутинець Ф.Ф. та ін. “Інформаційні системи
бухгалтерського обліку”, Грабової Н.М. “Теорія бухгалтерського обліку”,
Завгороднього В.П. “Бухгалтерський облік в Україні”.

Курсова робота складається із наступних розділів: розділу 1 “Теоретичні
основи обліку основних засобів”, розділу 2 “Удосконалення обліку
основних засобів”, розділу 3 “Удосконалення обліку основних засобів з
використанням комп’ютерної техніки”.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку основних засобів

1.1. Визначення основних засобів та їх класифікація

При організації обліку основних засобів і нематеріальних активів в
Україні підприємствам, їх об’єднанням, госпрозрахунковим організаціям
(крім банків), представництвам іноземних організацій, які здійснюють
діяльність в Україні, а також підприємствам, діяльність яких
фінансується за рахунок коштів бюджету, необхідно керуватися такими
законодавчими та нормативними документами.

1. Указом Президента України “Про перехід України до загальноприйнятої у
міжнародній практиці системи обліку й статистики” № 303 від 23.05.92 р.

2. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.
Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000 р.
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 рг. за №
288/4509).

3. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні
активи”. Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 242 від
18.10.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада
1999 р. за № 750/4043).

4. Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань
і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99
р.

5. Інструкцією із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та
організацій № 291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції
України № 893/4186 від 21.12.99 р.).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби97)
затверджене наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000 р.
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за №
288/4509), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському
обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні
активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами,
організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності (крім
бюджетних установ).

Положення (стандарт) 7 не поширюється на відтворювані природні ресурси
та операції з основними засобами, особливості яких визначаються іншими
положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою
використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання
послуг, здавання в оренцу іншим особам або для здійснення
адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк
корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року
(або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями
і приладдям для нього або окремий конструктивно відокремлений предмет,
призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений
комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного
призначень, що мають для обслуговування загальні пристосування,
приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет
може виконувати свої функції, комплекс — певну роботу тільки у складі
комплексу, а не самостійно1.

Якщо один об’єкт основних засобів складається із частин, які мають
різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих
частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт
основних засобів.

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того,
що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його
використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Для чіткого обліку основних засобів необхідно насамперед їх правильно
класифікувати.

Класифікація основних засобів.

Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним
призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою
належності, за натурально-матеріальним складом (схема 1).

За функціональним призначенням розрізняють:

виробничі — основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому
процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та
обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері
матеріального виробництва;

невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної
участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування
комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди,
обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій
сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові,
будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв’язку тощо.

Більша частина основних засобів належить до галузі “Промисловість”. Вона
безпосередньо пов’язана з процесом виробництва продукції. Але наявність
інших видів господарської діяльності (ведення підсобного сільського
господарства, будівельно-монтажні роботи, утримання дитячих установ
тощо) зумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до
інших галузей господарства (екскаватори, підйомні крани, бульдозери
тощо), які перебувають на балансі промислового підприємства, належать до
галузі “Будівництво”, підсобного сільського господарства – до галузі
“Сільське господарство” тощо1.

Схема 1. Групування основних засобів за функціональним призначенням,
галузевою ознакою, використанням та належністю

У зв’язку з цим у бухгалтерському обліку основні засоби промислових
підприємств поділяються на промислово-виробничі, виробничі основні
засоби інших галузей народного господарства та невиробничі.

До промислово-виробничих основних засобів належать: будови, споруди,
передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та
обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування,
обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби,
інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар,
робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель
і водойми, інші основні засоби.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участі у процесі
виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди
житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні
засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого
призначення для обслуговування житлових, комунальних та
культурно-побутових потреб населення.

За використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні
засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не
використовуються у даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією
підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що
знаходиться в резерві й призначене для зміни об’єктів основних засобів,
що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою
належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із
Статутного (пайового, акціонер ного) капіталу, додаткового капіталу з
відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних
прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень1.

Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим
виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.

Зміни в обліку основних засобів з прийняттям Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”

1. Діючий Державний класифікатор України — Класифікація основних фондів
(КОФ) ДК 013-97 (дата запровадження 01.01.98 р.) не відповідає вимогам
класифікації основних засобів Положення (стандарту) 7.

Класифікація основних засобів України була розроблена відповідно до
постанови Кабінету Міністрів “Про концепцію побудови національної
статистики України” і Державної програми переходу на міжнародну систему
обліку і статистики, а також відповідно до постанови Кабінету Міністрів
України “Про затвердження Положення про порядок визначення амортизації”
№ 1075 від 06.09.96 р. і поділу на 3 групи.

Структура коду КОФ була подана у вигляді такої схеми:

Класифікація поділялася на такі групи:

група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні
пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця
загального користування);

група 2 – автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього,
меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та
інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для
автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони,
мікрофони і рації» інше конторське (офісне) обладнання, пристрої та
приладдя до них;

група 3 – інші основні засоби, що не увійшли до груп 1 і 2, включаючи
сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу й продуктивну худобу та
багаторічні насадження.

Класифікація основних фондів (засобів) за трьома групами (у скороченому
вигляді) наведена у додатку 1.

Введення в дію КОФ (з 01.01.98 р.) припинило дію класифікатора
“Загальнодержавний класифікатор. Основні фонди”.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні
засоби” № 92 від 27.04.2000 р. основні засоби за натурально-матеріальним
складом і для потреб бухгалтерського обліку класифікуються за дев’ятьма
групами (рахунками):

Підприємства можуть встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять
до складу малоцінних необоротних активів, термін експлуатації яких
перевищує один рік» відображаються на субрахунку № 112 та по яких
нараховується знос.

1.2. Оцінка основних засобів

Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють
такі види вартості (за національним стандартом 7 “Основні засоби”) № 92
від 27.04.2000 р.:

– первісна вартість;

– переоцінена вартість;

– залишкова вартість;

– справедлива вартість;

– вартість, яка амортизується;

– ліквідаційна вартість.

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних
активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості Інших активів,
сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних
активів.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість – різниця між первісною ^переоціненою) вартістю та
сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість – ринкова вартість, визначена шляхом експертної
оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі

Вартість, яка амортизується, – первісна або переоцінена вартість
необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку
івдприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних
активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за
вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Придбані (утворені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства
за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт
основних засобів1.

Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам актишв за виконання
будівельно-монтажних робіт (без непрямих податки);

реєстраційні збори, державне мито та аналопчю платежі, що здійснюються у
зв’язку з придбанням (отримантам) прав на об’єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних
засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємством);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до
стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до
первісної вартості основних засобів придбаних (створених) повністю або
частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання за які
визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно
до справедливої: вартості окремого об’єкта основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх
справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до Статутного капіталу
підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками)
підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з оборотних
активів, товарів, готової продукції тощо, дорівнює її собівартості, яка
визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку
9 “Запаси” та 16 “Витрати”.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на
подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта
основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує
його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних
засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість
переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін на
неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта
основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх
еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат^
пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація» добудова,
дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх
економічних вигід, первісне очікуваних від використання об’єкта.
Первісна вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою
ліквідацією об’єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та
одержання первісне визначеної суми майбутніх вигід від його
використання, включаються до складу витрат1.

1.3. Завдання бухгалтерського фінансового обліку основних засобів

Бухгалтерський фінансовий облік основних засобів повинен забезпечити:

контроль за зберіганням основних засобів;

своєчасне, правильне документарне оформлення відображення в обліку
надходасемня основних засобів (фондів), їх внутрішнього переміщенита з
цеху в цех, зі схладу на склад, з відділу у відділ тощо) ефективного
використання, вибуття (ліквідація, реалізація, безкоштовна передача);

своєчасне (щомісячне) відображення в обліку зносу (амортизації) основних
засобів;

відображення в обліку витрат на ремют основних засобів;

визначення результатів від ліквідації, а також збитків вад списування не
повністю амортизованих об’єктів основних засобів;

виявлення зайвим та морально застарілих; основних засобів.

Крім цього, бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити
контроль за ефективним використанням виробничих майданчиків, обладнання,
машин, трансрортаих засобів та інших засобів праці.

Характерною особливістю засобів праці є те, що вони не мають тієї
загальної взавмозамінюваності, яка характерна, наприклад, для
потенційної робочої сили. Тому ефективність їх різна по галузях,
підприємствах, окремих видах. Ця різниця для кожного конкретного засобу
праці залежить від його технічного стану, ступеня фізичного й морального
зносу.

Промислові підприємства постійно поповнюються новими засобами праці
відповідно до вимог досягнутого рівня технології виробництва, характеру
й обсягу виготовлюваної продукції1.

Поінформованість про наявність засобів праці та постійний контроль за їх
ефективним використанням мають велике значення в управлінні виробничою
діяльністю кожного підприємства. Цьому має сприяти добре побудований їх
облік.

Розділ 2. Удосконалення обліку основних засобів

2.1. Облік надходжень основних засобів

Основні засоби підприємств формують в результаті:

капітальних інвестицій (спорудження, придбання, виготовлення);

внесків засновників (учасників) до статутного капіталу підприємства;

в порядку безоплатної передачі іншими юридичними особами.

Синтетичній облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні
засоби», який призначений для обліку й узагальнення інформації про
наявність і рух як власних основних засобів, так і одержаних за умов
фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів,
які належать до складу основних засобів.

По дебету рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

— надходження основних засобів (придбаних, створених, безоплатно
отриманих), зарахованих на баланс підприємства;

— сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта (модернізація,
модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить
до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від
використання об’єкта;

— сума дооцінки вартості об’єкта основних засобів.

По кредиту рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

— вибуття основних засобів внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної
передачі іншим підприємствам;

— часткова ліквідація;

— сума уцінки вартості основних засобів.

Рахунок 10 «Основні засоби» ведеться за субрахунками:

101 «Земельні ділянки»,

102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»,

103 «Будинки і споруди»,

104 «Машини й обладнання»,

105 «Транспортні засоби»,

106 «Інструменти, прилади та інвентар»,

107 «Робоча і продуктивна худоба»,

108 «Багаторічні насадження»,

109 «Інші основні засоби».

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об’єкту окремо1.

Для обліку інших необоротних матеріальних активів, які не входять до
складу об’єктів, які відображаються на рахунку 10 «Основні засоби»»
Планом рахунків передбачений рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні
активи», який ведеться за субрахунками:

111 «Бібліотечні фонди»»

112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»,

113 «Тимчасові (нетитульні) споруди».

114 «Природні ресурси»,

115 «Інвентарна тара»,

116 «Предмети прокату»,

117 «Інші необоротні матеріальні активи». На субрахунку 112 «Малоцінні
необоротні матеріальні активи» ведуть облік предметів, строк корисного
використання яких більше одного року, зокрема спеціальні Інструменти і
спеціальні пристосуваннЯа вартість яких погашається шляхом нарахування
зносу за встановленою підприємством нормою з урахуванням очікуваного
строку використання таких об’єктів,

Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться по кожному
об’єкту таких активів.

2.2. Облік амортизації основних засобів

У процесі експлуатації основні засоби, зберігаючи свою первинну фізичну
форму, поступово зношуються (фізично, морально), передаючи частками
свою вартість на собівартість заново створеного продукту. З метою
накопичення коштів для повного відновлення зношених об’єктів вартість
зношуваної частки основних засобів у вигляді амортизаційних відрахувань
включається до затрат виробництва або обігу.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»
амортизацію визначено як систематичний розподіл вартості об’єкта
основних засобів, яка підлягає амортизації, протягом строку його
корисного використання.

Вартість основних засобів, що підлягає амортизації, визначається як
різниця між собівартістю об’єкта і його ліквідаційною вартістю. Під
ліквідаційною вартістю, як відомо, розуміють суму, яку підприємство
очікує одержати від реалізації (ліквідації) об’єкта після закінчення
строку його корисного використання (експлуатації) після вирахування
очікуваних затрат, пов’язаних з реалізацією (ліквідацією) об’єкта1.

Об’єктом амортизації є основні засоби, які мають обмежений строк
корисного використання (земля, наприклад, строк корисного використання
якої не обмежений, не підлягає амортизації).

Строком корисної експлуатації основних засобів є період, протягом якого
підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт, або
кількість одиниць продукції (послуг), які підприємство очікує одержати
від його використання. Строк корисного використання об’єктів основних
засобів визначається самим підприємством.

Для нарахування амортизації підприємства можуть застосовувати як метод
рівномірної, так і прискореної амортизації.

Рівномірна амортизація досягається переважно за допомогою методу
прямолінійного списання. При цьому методі вартість об’єкта основних
засобів списується рівними частками протягом всього періоду його
експлуатації. Перевагою такого методу є простота розрахунку і
рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що
забезпечує порівнянність собівартості продукції з доходом від
реалізації. Проте при цьому методі не враховується моральний знос, різні
виробничі потужності основних засобів у різні роки їх експлуатації.

При використанні методів прискореної амортизації у перші роки
експлуатації основних засобів списується більша (основна) частина їх
вартості, з щорічним зниженням амортизаційних відрахувань. Доцільність
застосування методів прискореної амортизації пояснюється тим, що
найбільша інтенсивність використання основних засобів приходиться на
перші роки експлуатації їх, коли вони фізично і морально є новими, а
також тим, що у підприємства накопичуються кошти для заміни об’єкта в
разі швидкого морального старіння та інфляції.

Метод нарахування амортизації визначається підприємством самостійно й
періодично переглядається.

Нарахування амортизації починається з місяця наступного за місяцем, в
якому основні засоби визнані активом, і припиняється, починаючи з
місяця, наступного за місяцем вибуття об’єктів основних засобів з
підприємства. На період переведення основних засобів на консервацію, а
також реконструкції і модернізації нарахування амортизації
призупиняється.

Розрахунок амортизації здійснюється у розробних таблицях ф. 03-14
«Розрахунок амортизації основних засобів» (для промислових підприємств),
ф. 03-15 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для будівельних
організацій), ф. 03-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту».

Сума нарахованої амортизації по основних засобах включається у витрати
тих ділянок виробництва (обігу), де знаходяться в експлуатації основні
засоби, і в бухгалтерському обліку відображається записом по кредиту
рахунка 131 «Знос основних засобів» у кореспонденції з дебетом рахунків:

23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на суму нарахованої
амортизації об’єктів виробничого призначення);

92 «Адміністративні витрати» (на суму амортизації об’єктів
загальногосподарського призначення);

93 «Витрати за збут» (на суму амортизації об’єктів, які використовуються
підрозділах, зайнятих збутом продукції);

oeoennnnnnnnnnnnnnnnnnencaU

949 «Інші витрати операційної діяльності» (на суму амортизації об’єктів
житлово-комунального і соціально-культурного призначення) та ін.

Якщо підприємство для обліку затрат використовує рахунки класу 8
«Витрати за елементами», то на суму нарахованої амортизації роблять
запис по дебету рахунка 83 «Амортизація» в кореспонденції з кредитом
рахунка 131 «Знос основних засобів».

2.3. Документальне оформлення поступлення і руху основних засобів

При організації документального оформлення обліку основних засобів слід
керуватися такими нормативними актами.

1. Наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995 р. “Про
затвердження типових форм первинного обліку”. Цим наказом Міністерство
статистики затвердило типові форми первинної облікової документації з
обліку основних засобів, які введені в дію з 1 січня 1996 року.

2. Переліком типових документів (наказ Головного архівного управління
при Кабінеті Міністрів України № 41 від 20.07.98 р.).

Типова форма № 03-1 “Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення)
основних засобів” застосовується для оформлення зарахування до складу
основних засобів окремих об’єктів для обліку введення їх до
експлуатації; для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з
одного цеху (відділу, дільниці) до іншого, а також для виключення їх зі
складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації)1.

При отриманні (купівлі) основних засобів акт складає комісія,. яка
призначається розпорядженням (наказом) керівника підприємства. Акт
складається в одному примірнику на кожний окремий об’єкт. Складання
загального акта, яким оформлюється приймання декількох об’єктів основних
засобів, дозволяється тіне при обліку господарського інвентарю,
інструментів, обладнаня тощо, якщо ці об’єкти однотипні, мають однакову
вартість га прійняті в одному калевдарному місяці.

При передачі основних засобів іншому підприємству акт складається у двох
примірниках ^для підприємства, яке отримує, і підприємства, яке передає
основні засоби).

При оформленні внутрішнього переміщення основних засобів акт також
складається у двох примірниках у тому відділе який здає основні засоби.

Типова форма № 03-2 “Акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих
та модернізованих об’єктів застосовується для оформлення приймання-здачі
основних засобів з капітального ремонту, реконструкції та модернізації.
Якщо ремонт, реконструкцію та модернізацію виконує інше підприємство, то
акт складається у двох дрммірниках (другий примірник передається
підприємству, що здійснило ремонт основних засобів).

Типові форми № 03-3 “Акт на списання основних засобів” і № 03-4 «Акт на
списання автотранспортних засобів” застосовуються для оформлення вибуття
окремих ефектів основних засобів при повній або частковій їх ліквідації.

Акт складається у двох примірниках комісією, що затверджена наказом
керівника підприємства (організації).

Витрати з ліквідації, а також вартість отриманих матеріальних цінностей
від розбору будівель, демонтажу обладнання тощо відображають в акті у
розділі “Розрахунок результатів хжисання об’єкта1.

Типова форма № 03-5 “Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної
машини” складається при установці, пуску і демонтажі будівельної машини,
що взята напрокат. Підписується представником машинопрокатноі бази та
механіком будівельної дільниці. В даній формі також відображаються
відомості про стан машини до її здачі у прокат та після повернення

Схема 2. Документальне оформлення обліку основних засобів

Типова форма № 03-6 “Інвентарна картка обліку основних засобів”
застосовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про
всі типи основних засобів на підприємстві. Форма містить дані про
технічні особливості об’єкта, норми амортизаційних відрахувань та ін.
Традиційно ведеться в одному примірнику бухгалтерією, проте існує
варіант побудови обліку з веденням двох примірників цих форм: один у
бухгалтерії, другий — у місцях експлуатації основних засобів замість №
03-9 “Інвентарний список основних засобів”.

Типова форма № 03-7 “Опис інвентарних карток з обліку основних засобів”
застосовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в
одному примірнику в бухгалтерії з метою контролю за збереженням карток.

Типова форма № 03-8 застосовується при ручній обробці облікової
інформації для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами.
Відкривається в бухгалтерії в одному примірнику.

Типова форма № 03-9 “Інвентарний список основних засобів” застосовується
в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об’єкта за
матеріально відповідальними особами. Дані, шо містяться в цій формі,
мають бути тотожними із записами в інвентарних картках обліку основних
засобів.

Типові, форми № 03-14 “Розрахунок амортизації основних засобів” (для
промислових підприємств), № 03-15 “Розрахунок амортизації основних
засобів” (для будівельних організацій), № 03-16 “Розрахунок амортизації
по автотранспорту” використовуються для розрахунку амортизації основних
засобів. Ці реєстри є єдиними для розрахунку амортизації при будь-якій
формі ведення бухгалтерського обліку в умовах ручної обробки інформації.
Лише при застосуванні журнально-ордерної форми обліку замість зазначених
форм для розрахунку амортизації можна застосовувати однойменну
Розроблювальну таблицю № 6.

При документальному оформленні господарських операцій та пов’язаних з
ними змін на підприємстві відбувається рух облікової інформації між
первинною документацією, регістрами синтетичного й аналітичного обліку
та звітністю.

2.4. Облік вибуття основних засобів

Згідно з чинним законодавством підприємства мають право продавати зайві
основні засоби, безоплатно передавати іншим підприємствам, установам,
організаціям, а також ліквідовувати їх, якщо вони фізично або морально
застаріли і ремонт їх неможливий або економічно недоцільний (а також
внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха).

Вибуття основних засобів з підприємства оформляється Актом на списання
основних засобів (ф. № 03-3), у якому вказується причина вибуття,
первинна вартість об’єкта, що вибуває, сума нарахованого зносу,
залишкова вартість, витрати, пов’язані з вибуттям, (реалізацією,
ліквідацією), а також сума одержаного доходу. На підставі оформлених
актів роблять відповідні записи в бухгалтерському обліку1.

При відображенні господарських операцій, пов’язаних з вибуттям основних
засобів, у бухгалтерському обліку підприємств роблять такі записи
(таблиця 1.)

Таблиця 1

Основні бухгалтерські проводки по обміну вибуття основних засобів із
підприємства

Зміст господарської операції Дебет рахунка Кредит рахунка

1 2 3

1. Облік операцій по реалізації основних засобів

Списано реалізовані об’єкти за залишковою вартістю 972 «Собівартість
реалізованих необоротних активів» 10 «Основні засоби»

Списана сума зносу, нарахованого по цих об’єктах 131 «Знос основних
засобів» Те саме

Зараховано в доход від реалізації необоротних активів суму, яка підлягає
сплаті покупцями (дебіторами) за продані їм основні засоби 377
«Розрахунки з іншими дебіторами» 742 «Доход від реалізації необоротних
активів»

Відображено суму податкового зобов’язання по ПДВ, визначену за
встановленою ставкою до суми доходу від реалізації 742 «Доход від
реалізації необоротних активів» 641 «Розрахунки за податками»

Відображено витрати, пов’язані з реалізацією об’єктів основних засобів
972 «Собівартість реалізованих необоротних активів» 66 «Розрахунки з
оплати праці», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та ін.

Зараховано на рахунках підприємства кошти, одержані від покупців за
реалізовані основні засоби 31 «Рахунки в банках» 377 «Розрахунки з
іншими дебіторами»

2. Облік операцій по ліквідації основних засобів

Списано ліквідовані об’єкти основних засобів за залишковою вартістю 976
«Списання необоротних активів» 10 «Основні засоби»

Списана сума зносу, нарахована по ліквідованих об’єктах основних засобів
131 «Знос основних засобів» Те саме

Зараховано в доход від звичайної діяльності матеріальні цінності,
одержані від ліквідованих об’єктів і оприбутковані за цінами можливого
використання або реалізації 20 «Виробничі запаси» (відповідні
субрахунки) 746 «Інші доходи від звичайної діяльності»

Відображена сума податкового зобов’язання по ПДВ, визначена за
встановленою ставкою до залишкової вартості ліквідованих об’єктів (у
разі ліквідації виробничих основних засобів) 976 «Списання необоротних
активів» 641 «Розрахунки за податками»

Відображено витрати, пов’язані з ліквідацією об’єктів основних засобів
Те саме 66 «Розрахунки з оплати праці», 685 «Розрахунки з іншими
кредиторами» та ін.

3. Відображення операцій по безоплатній передачі основних засобів

Списано безоплатно передані іншим юридичним особам об’єкти основних
засобів за залишковою вартістю 976 «Списання необоротних активів» 10
«Основні засоби»

Списано суму нарахованого зносу по переданих об’єктах 131 «Знос основних
засобів» Те саме

Відображено суму податкового зобов’язання по ПДВ, визначену за
встановленою ставкою до залишкової вартості переданих об’єктів (у разі
передачі виробничих основних запасів) 976 «Списання необоротних активів»
641 «Розрахунки за податками»

4. Відображення операцій по передачі основних засобів як внесок до
статутного капіталу іншого підприємства

Списано передані об’єкти основних засобів за залишковою вартістю 14
«Довгострокові ф’-нансові інвестиції» 10 «Основні засоби»

Списано нараховану суму зносу по переданих об’єктах 131 «Знос основних
засобів» Те саме

Зараховано різницю між залишковою вартістю переданих об’єктів і
справедливою вартістю інвестицій 14 «Довгострокові ф’нансові інвестиції»
746 «Інші доходи від звичайної діяльності»

Розділ 3. Удосконалення обліку основних засобів з використанням
комп’ютерної техніки

Для обліку основних засобів використовується Контур бухгалтерського
обліку.

Модуль “Основные средства” забезпечує автоматизоване виконання операцій
з обліку наявності, зносу, руху, а також переоцінки об’єктів основних
засобів підприємства (див. рис. 3).

Зв’язок з модулем “ХозОперации” здійснюється за допомогою типових
господарських операцій (ТГО). Налагодження ТГО, що відображають знос та
рух основних засобів, може виконуватись як в модулі “ХозОперации”, так і
в модулі “Основные средства”, однак результати їх виконання та
коригування доступні лише в модулі “ХозОперации”. Зв’язок з модулем
“Складской учет” здійснюється за допомогою функцій:

“Накладная” – “Склад”‘- “Основные средства”1.

Як зазначалось раніше, для виконання операцій з основними засобами в
програмі “Галактика” призначений модуль “Основные средства”. Робота з
даним модулем потребує заповнення специфічних для даного модуля
каталогів та класифікаторів, які можна заповнити, виконавши дії:

Рис. 3. Схема обліку основних засобів

Каталог видів основних засобів містить коди та назви існуючих видів
основних засобів підприємства. При введенні інвентарних карток поле “Вид
ОС’ заповнюється вибором з даного каталогу. Даний каталог містить
інформацію про коефіцієнти, що дозволяють відкоригувати нарахування
щомісячного зносу – коефіцієнт змінності “Ксмен” та коефіцієнт
прискореної амортизації Куск.

Каталог груп основних засобів містить назви груп основних засобів та їх
коди. Записи каталогу використовуються при заповненні поля “Группа ОС” в
інвентарних картках.

“Каталог признаков использования ОС” використовується при заповненні
інвентарної картки основних засобів. Значення поля “Начисление
амортизации” використовується функцією “Начисление амортизации”
наступним чином:

“Да ” – виконувати автоматичний розрахунок зносу;

“Нет ” – автоматичний розрахунок зносу не виконувати;

“Суммой ” — нарахування амортизації виконувати фіксованою сумою (сума
амортизації може бути задана у валюті).

Каталог норм амортизації містить дані по визначених нормах амортизації –
найменування групи або об’єкту основних засобів, код та значення норми
амортизації.

Модуль “Нематериальные активы” необхідний для виконання облікових
операцій, пов’язаних з нематеріальними активами. Робота з модулем
“Нематериальные активы” аналогічна до роботи з модулем “Основные
средства”.

Обпік надходження Для введення інформації про основні засоби, що
необоротних активів використовують на підприємстві, необхідно
виконати наступні дії:

“Основные средства ” – “Картотека “.

Виконання цих дій призведе до отримання переліку існуючих в програмі
основних засобів, представлених в порядку збільшення інвентарних
номерів.

Нижня частина діалогового вікна призначена для перегляду проводок, що
відображають господарські операції з об’єктом обліку за ознакою введення
проводки:

Р – проводка сформована користувачем вручну;

А – проводка сформована автоматично і користувачем не коригувалась тощо.

Для введення нової інвентарної картки основних засобів необхідно
натиснути клавішу F7.

Діалогове вікно містить інформацію про характеристики основних засобів
та бухгалтерські проводки по здійснених господарських операціях з даним
об’єктом.

В цьому вікні потрібно вказати інвентарний та заводський номер об’єкту
основних засобів, найменування, завод-виробник, модель, тип чи марку
об’єкту, групу та вид основних засобів, номер паспорту основних засобів,
дату введення в експлуатацію, початкову вартість тощо.

Екранні кнопки в панелі інвентарної картки мають наступні значення:

“Драгметолы” – для введення відомостей про дорогоцінні метали, що
містяться в основному засобі.

“Операции” – для введення даних з надходження та вибуття, переміщення та
зміни вартості даного об’єкту обліку.

“Характеристика” – для введення довідкової інформації по інвентарній
картці.

Поля в нижній частині вікна редагування картки основних засобів
заповнюються автоматично при виконанні операцій по об’єкту основних
засобів або з клавіатури.

Якщо при налагодженні параметрів програми за допомогою функцій:

“Настройка” – “Настройка ХозОпераций” – “Установка операции амортизации
по умолчанию”

було вибрано конкретну типову операцію амортизації, то при введенні
нової картки дане поле заповнюється автоматично.

Облік наявності основних засобів ведеться за допомогою картотеки, яка
складається з інвентарних карток – електронних аналогів форми 03-6.
Формування і поповнення картотеки може здійснюватися трьома способами:

1) функцією надходження, з можливістю реєстрації господарської операції,
формування відповідних проводок і первинних документів; доцільно
використовувати для об’єктів основних засобів, що надходять у поточному
звітному періоді;

2) функцією:

“Накладная” – “Склад” – “Основные средства” модулів “Складской учет”,
“Матценности”, доцільно використовувати при передачі в експлуатацію
об’єктів, що раніше знаходилися на складі;

3) ручним введенням даних по об’єктах основних засобів за допомогою
функції “Введение картотеки”, використовується при початковому введенні
даних по об’єктах, що вже знаходяться в експлуатації. При цьому варто
враховувати, що частина історії цих об’єктів, яка буде відома програмі,
починається саме з того звітного періоду, в якому були сформовані
картки.

При заповненні карток необхідно, крім введення основних реквізитів,
віднести об’єкт до певної групи (виду) основних засобів, вибрати норму
амортизації, вказати підрозділ та МВО, в підзвіті якої він буде
обліковуватися, вибрати ТГО для нарахування амортизації. Додатково можна
занести відомості про дорогоцінні метали, що містяться в основних
засобах, і виконати тиражування карток для однорідних об’єктів основних
засобів.

Переоцінка основних засобів є однією із найбільш трудомістких операцій.
Для проведення переоцінки основних засобів виконуються наступні дії:

вводяться коефіцієнти переоцінки;

формується і перевіряється відомість переоцінки, при чому здійснюється
коригування введених коефіцієнтів і повторне одержання відомостей до
повного усунення помилок;

занесення даних по відомості переоцінки до картотеки основних засобів,
при чому значення первісної вартості та суми зносу автоматично
збільшуються на відповідний коефіцієнт.

Відображення результатів переоцінки на рахунках бухгалтерського обліку
може бути виконане за допомогою бухгалтерської довідки.

В разі необхідності переоцінку можна скасовувати за допомогою
спеціальної функції. При цьому виконується розподіл величин первісної
вартості та суми зносу в інвентарній картці на раніше встановлені
коефіцієнти. Для коректності операції їх значення не слід змінювати
після проведення переоцінки.

Нарахування амортизації виконується автоматично поточний місяць. Для
нарахування амортизації основних засобів необхідно виконати наступні
дії:

“Основные средства” – “Операции” – “Начисление амортизации”.

Нарахування амортизації здійснюється за допомогою ТГО, що можуть бути
задані для кожної інвентарної картки. Операція виконується одночасно для
всіх об’єктів один раз протягом звітного періоду, в разі необхідності
може бути скасована і виконана повторно. При цьому автоматично
формуються проводки по нарахуванню амортизації з врахуванням наступних
особливостей:

1. Кореспонденція рахунків в проводках визначається при налагодженні
ТГО, обраної для даного об’єкта. В панелі проводок вікна настройки ТГО
використовуються тільки значення наступних полів: “Счета”, “Субсчета”,
“КАУ”, “Процент/доля”, “Подразделение”. Значення інших полів,
враховуючи “Алгоритм расчета”, ігноруються.

2. При розрахунку сум зносу враховуються наступні параметри:

коефіцієнт змінності;

коефіцієнт прискореної амортизації;

ознака нарахування амортизації;

округлення зносу основних засобів.

Для об’єктів, що підлягають вибуттю в поточному місяці, нарахування
амортизації виконується в поточному порядку1.

3. Амортизація не нараховується:

для об’єктів основних засобів, що надійшли в поточному місяці;

для об’єктів з повним зносом;

для об’єктів з ознакою нарахування амортизації “Нет”.

4. В журналі господарських операцій для кожного об’єкту основних засобів
створюється один запис. При нарахуванні амортизації за наступні місяці
нові проводки додаються до цього запису. Переглянути записи по
амортизації можна лише в модулі “ХозОперации”, виконавши наступні дії:

“Операции” – “Разноска хозяйственных операций” – “Основные средства”.

Суми зносу в інвентарній картці основних засобів автоматично
збільшуються на величину місячного зносу при переході до наступного
звітного періоду.

Для автотранспортних засобів амортизація може бути розрахована залежно
від величини пробігу.

При передачі чи списанні основних засобів коригуються записи по цих
основних засобах в їх картотеці, які переносяться до електронної
картотеки.

Історія нарахування амортизації і змін інвентарних карток зберігається в
“Архиве износа и изменений”, що поповнюється записами при переході до
нового звітного періоду. Записи архіву формуються по кожній інвентарній
картці. Кожному запису встановлюється статус, відзначений одним з
наступних символів: “Н” (нова), “А ” (запис нарахування зносу), “М”
(модифікована), “П” (переоцінка).

Архів призначений для збереження даних, що використовуються при
розрахунку амортизації, і для того, щоб після повернення на попередній
місяць виключити випадкову модифікацію інвентарної картки, по якій були
вже зроблені зміни. Для таких інвентарних карток у картотеці видається
повідомлення про неможливість модифікувати дану інвентарну картку. Якщо
необхідно її змінити, то спочатку потрібно знищити в архіві всі записи
по даній інвентарній картці до поточного звітного періоду. При знищенні
запису знищуються і всі операції та проводки по амортизації, якщо місяць
і рік їх створення збігається з датою запису.

При роботі з архівом можна встановити фільтр по конкретній інвентарній
картці.

ВИСНОВКИ

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про
основні засоби і розкриття інформації про них у фінансовій звітності
підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності
регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7
«Основні засоби».

Відповідно до зазначеного Положення (стандарту) до основних засобів
належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою
використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг,
надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних
функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких
більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об’єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує імовірність
того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані
з використанням активу, і його вартість може бути достовірно визначена.

Для правильної організації обліку основних засобів важливе значення має
єдиний принцип їх оцінки. Розрізняють такі види оцінки основних засобів:
первинну, залишкову, відновну і ліквідаційну.

Основні засоби підприємств формують в результаті: капітальних інвестицій
(спорудження, придбання, виготовлення); внесків засновників (учасників)
до статутного капіталу підприємства; в порядку безоплатної передачі
іншими юридичними особами. Синтетичній облік основних засобів ведеться
на рахунку 10 «Основні засоби», який призначений для обліку й
узагальнення інформації про наявність і рух як власних основних засобів,
так і одержаних за умов фінансового лізингу, а також орендованих
цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України від 16.07.99 р. № 996-ХР/ «Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність».

Указ Президента України “Про перехід України до загальноприйнятої у
міжнародній практиці системи обліку й статистики” № 303 від 23.05.92 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.
Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000 р.
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 рг. за №
288/4509).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи”.
Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 242 від 18.10.99 р.
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №
750/4043).

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р.

Інструкція із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та
організацій № 291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції
України № 893/4186 від 21.12.99 р.).

Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. –
Житомир: ПП “Рута”, 2002.

Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В. Кужельного.
– К.: А.С.К., 2001.

Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік на виробничих і
торговельних підприємствах. – К.: А.С.К., 2002.

Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в
бухгалтерських проводках. – К.: А.С.К., 2002.

Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. – К.: А.С.К., 2002.

Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. —
Харків: Торсінг, 2002.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
— К.: АСК, 2002.

Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування
бухгалтерського обліку. – К.: А.С.К., 2001.

Додаток 1

Класифікація основних фондів (скорочена)

1 Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах
України. — К.: АСК, 2002. – С. 154-157.

1 Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. —
Харків: Торсінг, 2002. – С. 86-89.

1 Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах
України. — К.: АСК, 2002. – С. 163-165.

1 Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. – К.: А.С.К., 2002. –
С. 87-91.

1 Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах
України. — К.: АСК, 2002. – С. 163-165.

1 Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. —
Харків: Торсінг, 2002. – С. 89.

1 Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в
бухгалтерських проводках. – К.: А.С.К., 2002. – С. 9-11.

1 Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в
бухгалтерських проводках. – К.: А.С.К., 2002. – С. 14-17.

1 Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах
України. — К.: АСК, 2002. – С. 182-185.

1 Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування
бухгалтерського обліку. – К.: А.С.К., 2001. – С. 68.

1 Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. – К.: А.С.К., 2002. –
С. 87-91.

1 Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. –
Житомир: ПП “Рута”, 2002. – С. 326-328.

1 Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. –
Житомир: ПП “Рута”, 2002. – С. 329-332.

PAGE

PAGE 3

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter