.

Історичні умови формування національної економіки США (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
544 9595
Скачать документ

Курсова робота

на тему:

“Історичні умови формування національної економіки США”

План

Вступ

Розділ 1. Загальні передумови сучасних соціально-економічних досягнень
США

загальні передумови ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЯГНЕНЬ

Геополітичні, природні та інші фактори впливу НА РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ
ЕКОНОМІКИ США

Розділ 2. Історичні умови формування національної економіки США

Економічний підйом США, його причини

Зміни, які відбувалися в структурі економіки США

Історія виникнення американських монополій і фінансового капіталу

Структура американської економіки

Розділ 3. Вплив минулого на сучасну національну економіку США

Динаміка розвитку національної економіки. Економічний потенціал сша

Розвиток капіталістичного сільського господарства

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ США, ЇЇ МІСЦЕ В СВІТОВОМУ
ГОСПОДАРСТВІ

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Сучасні США, зокрема національна економіка США являють собою досить
цікавий об’єкт досліджень для економістів усього світу. Країна, що
зуміла за порівняно невеликий проміжок часу стати світовим економічним
лідером, не може не викликати інтерес.

Історія США в порівнянні з іншими країнами не така тривала. Проте,
навіть за невеликий проміжок часу ця країна стала лідером у світовому
господарстві. Сьогодні сліди економічної і культурної експансії США
можна знайти по усьому світі

У чому ж полягає актуальність вибраного дослідження?

Формування такої потужної національної економіки цікаве в тому аспекті,
що Україна, відносно молода держава, і національна економіка дещо
нагадує далеко не процвітаючий стан юних США. За рахунок чого вдалося
сформуватися такі потужній національній економіці, які етапи вона
переживала – вкрай цікаві питання, особливо під кутом зору розвитку
вітчизняної української національної економіки. Окрім цього відомо, що
за кожним економічним підйомом відбувається спад, отже економічний ріст
США коли-небудь переміниться спадом, і він так само сильно може вплинути
на світове господарство, як і теперішній ріст економіки США, тим більше,
що тенденції до регресії вже намітилися. Це ще одна причина, по якій для
нас так цікава історія та прогресія США в області економіки.

Сьогодні, знаходячись не в кращих умовах української економіки, провідні
спеціалісти намагаються оцінити сформовану ситуацію в Україні і дати
практичні рекомендації. Робити це, звичайно, необхідно не умоглядними
міркуваннями, а спираючи на конкретний живий приклад існуючої країни.

Дана курсова робота присвячена вивченню історичних умов формування
національної економіки США, окрім того будуть дослідженні впливи
історичних чинників на економічні досягнення сучасних США. Звичайно, у
невеликій курсовій роботі важко розглянути все різноманіття історичних і
соціально-економічних причин, без яких сьогоднішній стан країни був би
неможливим. Подібні дослідження вимагають більш серйозних праць. Але ми
спробуємо виділити суть розглянутих проблем і виділити корінні причини
формування і становлення сучасного стану національної економіки США.

У даній роботі першочергову увагу буде звернено на: загальні передумови
економічних досягнень США, геополітичні, природні та інші фактори впливу
на формування національної економіки США, буде звернено увагу на період
економічного підйому США, його причини, також на зміни, які відбувалися
в структурі економіки США. Окремим блоком буде розглянуто такі важливі
історичні моменти формування національної економіки США, як історія
виникнення американських монополій і фінансового капіталу, розвиток
капіталістичного сільського господарства.

Гадаю, що розглядаючи історичні передумови формування національної
економіки США, варто дослідити такий вектор, як вплив минулого на
сучасну національну економіку США, адже зрозуміло, що багато сучасних
економічних та соціальних процесів, які переживає та чи інша країна,
ховають своє коріння в минулому. Тому буде звернута певна увага на такі
питання, як: динаміка розвитку національної економіки; сучасна структура
американської економіки, особливості сучасної національної економіки
США, та її місце в світовому господарстві

Під час роботи були використані порівняльний, літературний, статистичний
методи, метод аналізу та узагальнення.

Гадаю, що дана робота буде сприяти глибшому розумінню формування
сучасної американської економіки, а також висвітлить головні чинники
економічного успіху США.

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ СУЧАСНИХ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЯГНЕНЬ

1.1. Загальні передумови економічних досягнень

Історія США в порівнянні з іншими країнами не така тривала. Проте,
навіть за невеликий проміжок часу ця країна стала лідером у світовому
господарстві. Сьогодні сліди економічної і культурної експансії США
можна знайти по усьому світі.

До загальних передумов формування як національної економіки США, так і
до загального зростання США можна віднести: демографічні передумови,
особливості розташування та побудови економічних зв’язків, як в середині
країни, так і ззовні.

Щодо демографічних передумов, то варто зазначити наступне: територію
сучасних США зі стародавності населяли індіанці (Аляску – ескімоси).

У XVI столітті почалася європейська колонізація Північної Америки, у
ході якої корінне населення витіснялося і винищувалося; для роботи на
плантаціях ввозилися негри-раби з Африки.

Таким чином, тривалий час населення США збільшувалося за рахунок не
тільки природного приросту, але і масової імміграції. Усього з початку
XIX століття в країну прибуло 55 млн. чоловік з майже 70 країн. Аж до
70-х рр. минулого століття серед них переважали англійці, шотландці й
ірландці, і тому англійська мова стала для США державною. Потім зросло
число переселенців з інших європейських країн, а після другої світової
війни – із країн Латинської Америки (особливо мексиканців і
пуерториканців) [9, 65].

Таким чином, масова імміграція зіграла вирішальну роль у формуванні
національного складу населення. Сучасна американська нація – це
насамперед результат етнічного змішання і злиття переселенців з різних
частин світу, і особливо з Європи й Африки.

Динаміку чисельності населення США (у тис. чоловік) за 1790 – 2000 рр.
ми можемо бачити на діаграмі (див. Додаток А).

В даний час по чисельності населення США займають третє місце у світі
(понад 250 млн. чол.).

Що стосується економічного становлення та розвитку національної
економіки США, то слід зазначити, що вони беруть свій початок з часу
знищення колоніальної залежності від Англії, відокремленням від неї і,
власне, утворення самостійної держави. Вперше в світовій історії з
колишньої колонії утворилась нова держава [7, 15].

Стосовно справжнього процвітання США, то аналіз економічних показників
Америки в минулому дозволяє зробити висновок про те, що бурхливий
розвиток цієї країни і досягнення їй сучасних позицій відбулося в один
період: під час і після другої світової війни. Саме в цей проміжок
відбувся гігантський стрибок економічних – а слідом за ними і соціальних
– показників.

Друга світова війна – глобальна війна, у якій США могли воювати на
чужій території, вдалині від Американського континенту. На території США
ще не було не тільки воєнних дій і повітряних бомбардувань, але навіть
повітряних тривог.

Під час другої світової війни відбулися структурні зміни в промисловості
США. Ті галузі, що зробили великий стрибок уперед (як наприклад,
авіаційна і хімічна), збільшили свою питому вагу в промисловості країни.

У підсумку друге світове національне багатство США в невимірних цінах (у
цінах 1929 р.) виросло незначно. Воно дорівнювало 445,8 млрд. дол. у
1929р., 424,8 млрд. дол. – 1939 р. і 435,6 млрд. дол. – у 1945 р. [16,
44]. Абсолютно і тим більше у населення національне багатство країни в
1945 р. не досягло рівня 1929 р. Це пояснюється тим, що війна поглинала
велику частину національної продукції, а також невідповідністю між
ростом продукції і виробничого апарата. У 1942 – 1943 рр. військове
виробництво займало 2/3 промислової продукції.

Американський економіст Хансен, що працював консультантом Федерального
резервного управління й урядових органів США, стверджував: ”До кінця
другої світової війни в роботу для військових цілей було включено біля
половини всіх продуктивних ресурсів США” [18, 23].

Варто також відзначити: у зв’язку з тим, що війна безпосередньо не
торкнулася американського континенту, США не випробували нещасть, що
обрушилися на багато народів Європи й Азії. Людські втрати США були
відносно невеликі.

Війна сприяла росту національного багатства США, їхньому перетворенню у
фінансово-економічного і військово-політичного лідера. Природа
внутрішнього розвитку американського капіталізму (швидке нагромадження
капіталу, бурхливий ріст продуктивних сил) спонукувала його до широкої
зовнішньої експансії. Цьому сприяло співвідношення сил, що змінилося, по
закінченні війни. Основні конкуренти США чи тимчасово вибули з ладу
(Німеччина, Японія) чи потрапили у фінансово-економічну залежність від
американських кредиторів (Великобританія, Франція). США скористалися
цим, щоб опанувати новими ринками, збільшити експорт товарів і капіталів
(особливо шляхом надання кредитів і позик) і створити велику “імперію
долара” [16, 65].

1.2. Геополітичні, природні та інші фактори впливу на розвиток
національної економіки США

До числа геополітичних факторів ми відносимо, насамперед, розміри і
географічне положення самої американської держави.

По розмірах території Сполучені Штати Америки займають серед країн світу
четверте місце (9,4 млн. км2). До складу США входять три частини.

Перша – основна територія, на якій розташовані 48 штатів, займає 4/5
площі всієї країни. Вона має форму масивного чотирикутника, що
протягається зі сходу на захід майже на 4,7, а з півночі на південь на 3
тис. км. Інші – далеко віддалені від її штати Аляска і Гавайські острови
в Тихому океані. Усе це дозволяє мати великі можливості для будівництва
промислових підприємств, наукових центрів, створювати різні економічні
зони, військові бази і т.д.

Економіко-географічне положення (ЕГП) країни дуже вигідне. Воно багато в
чому визначається тим, що зі сходу її омивають води Атлантичного, а із
заходу – води Тихого океану. Морські границі простягаються на 12 тис.
км. Це здавна полегшувало торгові зв’язки із заокеанськими країнами й
одночасно гарантувало країні безпеку.

Сприятливо вплинуло на США і сусідство з Канадою і Мексикою, країнами,
що економічно менш розвинуті. За рахунок цього монополії США з великим
прибутком для себе експлуатують їх природні і трудові ресурси. Близько
розташовані до США країни Латинської Америки також сприяють розвитку
економіки країни.

На території держави перетинаються різні кліматичні зони, що дає
можливість для активного формування власного сільського господарства,
розвитку фермерства.

Американський клімат підштовхує також до виростання великої кількості
необхідних для їжі і ряду виробництв рослин, до проживання безлічі видів
великої рогатої худоби, птахів. Крім того, велика територія США насичена
безліччю корисних копалин: від нафти до дорогоцінних металів. Дуже
важливі лісові і хімічні запаси країни. Цей фактор сьогодні дозволяє
мати економічну незалежність від інших країн – американці не закуповують
ці продукти – і створювати деякі високотехнологічні виробництва [4,
112].

Віддаленість від більшості ведучих світових країн не може не відігравати
роль в соціально-економічному розвитку держави.

Територія країни граничить з обмеженим числом держав і віддалена від
інших лідируючих світових держав. Цей фактор найбільше яскраво проявився
під час другої світової війни, і, мабуть, відіграє важливу роль і зараз.

Нарешті, варто відзначити, що території США зараз дуже слабко заселені.
За винятком східних прибережних територій і півдня країни, щільність
заселення навіть досить гарних із кліматичної точки зору районів
найчастіше на порядок відрізняється від аналогічних показників інших
світових економічних лідерів. Це також говорить про гарні перспективи
розвитку і є значним чинником соціально-економічного розвитку.

Крім описаних нами вище історичних передумов економічного розвитку і
перерахованих геополітичних факторів, можна запропонувати також і інші
не менш важливі обставини, що сприяють економічному розвитку Сполучених
Штатів Америки. Перелічимо деякі з них:

Розвинута система американської освіти. Сьогодні США є одним зі світових
лідерів в області підготовки фахівців для всіляких галузей
промисловості, сільського господарства і т.д. Крім того, країна
демонструє прогресію в області розвитку теоретичних наук: фізики, хімії,
економіки й ін. По числу лауреатів Нобелівської премії США посідають
лідируючі позиції вже в протягом десятиліть. Незважаючи на існуючу із
середини минулого століття критику на адресу самої системи американської
освіти (неглибоке вивчення предметів у школі, надмірно обмежений коло
досліджуваних дисциплін, скорочену схему викладання у вищій школі,
платність більшості привілегійованих навчальних закладів і т.п.),
сьогодні в Америку їдуть учитися з усього світу. Дуже багато в США
студентів із азіатських країн, з Африки, країн арабського світу. Уряд
Штатів виділяє великі грошові суми для проведення наукових програм,
НІОКР, симпозіумів, залучає до роботи молодих учених з різних країн.
Крім того, заохочується переїзд в Америку на ПМЖ різних фахівців,
особливо в області медицини, програмування і комп’ютерних технологій,
точних наук. Це також сприяє створенню наукового потенціалу країни.

Значні традиції господарювання, використані при розвитку. США, будучи
утворені як колонія Англії, мали можливість користатися господарськими
традиціями цієї розвинутої на той час в економічних відносинах країни, а
також використовувати досвід людей, що переселилися на новий континент.
У результаті розвиток нової країни із самого початку йшов дуже активно і
вже через кілька сторіч невелика колонія перетворилася в країну, що
лідирує по більшості економічних показників.

Науково-технічна революція. У результаті відбувшоїся у країні в другій
половині XX-го століття науково-технічної революції (НТР) США змогли
переоснастити багато виробництв у своїй країні, зробити технічне
переоснащення, що дозволило помітно збільшити їхню питому ефективність і
підвищити економічні показники за рахунок зниження витрат і збільшення
продуктивності [5, 91].

РОЗДІЛ 2. ІСТОРИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ США

2.1. Економічний підйом США – його причини

У Північній Америці формувався капіталізм переселенського типу,
відмітною рисою якого було перенесення на колонізовувані землі
сформованих у метрополії капіталістичних форм організації господарства.

Масове господарське освоєння величезних територій Північній Америці, що
розрізнялися природнокліматичними умовами, почалося англійцями в
XVII ст. Головним напрямком заселення колоній був рух від
Атлантичного узбережжя на Захід. Переселенський процес направлявся
представниками буржуазії, земельної аристократії і регулювався
англійським урядом. В Америку спрямовувалися самостійні, енергійні люди
(селяни, робітники, майстрові, підприємці) із глибоко індивідуальними
інтересами, із впевненістю у власних силах як основи благополуччя. Вони
переслідували мету знаходження особистої й економічної волі для
створення свого бізнесу в тій чи іншій сфері господарської діяльності.
Такий склад іммігрантів сприяв, з одного боку, успішному господарському
розвитку колоній, з іншого боку – у значній мірі визначив особливості
соціально-економічного ладу окремої території [8, 31].

До кінця XVIII в. у Північній Америці чітко визначилися три регіони, що
відрізнялися характером виробництвом і структурою бізнесу. Північний
схід, де авангардом освоєння була заповзятлива англійська
торгово-промислова буржуазія, був центром ремісничого, мануфактурного
виробництва і торгівлі. В аграрному секторі тут переважали середні і
дрібні фермерські господарства. Розвиток капіталістичних відносин у
цьому регіоні відбувалося всередину. Південь, що розташовував
величезними площами родючої землі, залучив іммігрантів із середовища
англійської земельної аристократії. Вони, одержавши від свого уряду
значні земельні ділянки землі у власність, в умовах різкого дефіциту
робочих рук ініціювали організацію рабовласницького плантаційного
господарства, що деформувало як економіку цього району, так і всіх
територій у цілому. Захід, велику частину якого складали незаселені і
необроблені землі, тільки починали освоювати. Люди, що втікали сюди,
найбільш сміливі, (скватери) самовільно захоплювали землі, створюючи
вільні фермерські господарства. Тут складалися передумови для розвитку
капіталізму вшир.

Соціально-економічна неоднорідність, асинхронність і неоднотипність
історичного розвитку цих регіонів зумовили різні шляхи і тимчасові рамки
становлення в них господарської системи промислового капіталізму [15,
24].

У першій половині ХІХ ст. економіка Північної Америки ще довго залежала
від більш розвинутих країн Європи. В Америку ввозили з Європи промислові
вироби, а з США в Англію та інші країни Європи – бавовну – основну
сировину для текстильної машинної промисловості. Ця бавовна вирощувалась
працею рабів на плантаціях рабовласників у південній частині США.

Урядом США в першій половині ХІХ ст. керували рабовласники. Майже всі
президенти США, починаючи з війни за незалежність ХVIII ст. і до
громадянської війни 1861-1865 рр., мали рабів [2, 51].

2.2. Зміни, які відбувалися в структурі економіки США

Зростанню промисловості і створенню великого внутрішнього ринку сприяли
освоєння після громадянської війни величезних нових територій на заході
і зв’язане з цим будівництво залізних і шосейних доріг, річкових
каналів, гаваней. Сполучені Штати використовували європейські капітали і
запозичали технічні досягнення передових країн Європи [5, 71].

Необхідну робочу силу давали мільйони емігрантів з Європи й Азії. В
останній чверті XIX в. кількість емігрантів склало понад 10 млн.
чоловік. Успіхи промисловості на сході країни привели до того, що
підприємці східних штатів підкорили собі економіку Заходу. На Середньому
Заході виникли великі промислові центри – Чикаго, Пітсбург, Клівленд.
Особливо швидко розвивалися нові галузі промисловості – сталеливарна,
нафтова, хімічна, електротехнічна.

Протягом декількох десятиліть після громадянської війни 1861-1865 рр.
США зробили величезний стрибок в економічному розвитку, що дозволив їм
вийти на перше місце у світі по розмірах промислового і
сільськогосподарського виробництва. Якщо в 1860 р. по випуску
промислової продукції США значно поступалися Англії, то до початку XX в.
випередили її вдвічі. За 1860-1900 р. загальний обсяг продукції, що
випускається, збільшився в 7 разів, а сума капіталовкладень у
промисловість – у 10 разів. До 1913 р. на частку США приходилося майже
1/2 світової виплавки стали, 45% видобутку кам’яного вугілля, 82%
видобутку нафти, більш 1/2 виробництва електроенергії – у загальному
підсумку 38% промислової продукції всіх країн.

Основна причина такого успіху полягала в тому, що громадянська війна
знищила систему рабовласництва, і капіталістичні порядки стали швидко
поширюватися на всій території країни. Економічна політика буржуазії,
яка перемогла, була спрямована на розвиток капіталізму вшир і всередину
[6, 34].

Інтенсивно відбувався процес нагромадження капіталу, насамперед, за
рахунок захоплення земель, що продовжувалося, індіанців. Яскраво
виявлялася перевага США як молодої буржуазної країни, що має можливість
врахувати виробничий досвід інших країн, використовувати останні
досягнення науки і техніки, новітнє устаткування, передові форми
організації виробництва.

Революційний вплив на виробництво зробило широке застосування
електроенергії. Одночасно стали розвиватися такі галузі, як
електротехнічна, приладобудівна, металургійна. Використовувалися нові
види двигунів – парові і гідравлічні турбіни, двигуни внутрішнього
згоряння. Це відкрило шлях до створення автомобілів і літаків.

Виробництво, що розвивалося, було забезпечено великим і безупинно
зростаючим у міру формування капіталізму і поглиблення суспільного
поділу праці ринком. Відбувалися швидке заселення Заходу, зміцнення
економічних зв’язків між районами країни, активне будівництво шляхів
сполучення, насамперед, залізниць. До початку XX в. загальна довжина
залізниць досягла 320 тис. км – 40% усіх залізниць світу. Залізничне
будівництво давало стимул росту промисловості і сільського господарства,
особливо тих галузей важкої промисловості, що з ним зв’язані [9, 63].

Подальший переворот на транспорті зв’язаний з автомобілебудуванням.
Винахід двигуна внутрішнього згоряння було використано підприємцем Генрі
Фордом для організації серійного виробництва автомобілів. Масове
виробництво автомашин у свою чергу стимулювало розвиток листового
прокату, моторобудівної, нафтової і гумової промисловості, будівництво
шосейних доріг.

Розширенню внутрішнього ринку сприяло огородження його від іноземних
товарів високими протекціоністським митом.

Недостача власних засобів компенсувалася ввозом іноземних капіталів,
особливо з Англії. Загальна сума іноземних капіталів складала: у 1860 р.
– 400 млн. дол., у 1900 р. – 3,3 млрд., у 1914 р. – 5 млрд. дол. Це
свідчило про те, що аж до початку Першої світової війни США були
боржником Європи. Але капітали використовувалися продуктивно – для
розвитку важкої промисловості і транспорту [12, 18].

Швидкий ріст населення також сприяв розвитку ринку. З 1860 по 1914 р.
населення збільшилося з 31,4 млн. до 100 млн. чоловік. З величезного
напливу іммігрантів основну масу складали молоді, здорові, енергійні
люди.

Виникли нові явища в економічному житті – посилений процес концентрації
і централізації виробництва і капіталу, створення усе більш великих
підприємств і на цій основі – монополістичних союзів. Цей процес у США
проходив швидше, ніж в інших країнах.

Протягом сорока років – до 1900 р. – на підставі акту про гомстеди
фермери одержали 81 млн. га державної землі. Розвивалося велике товарне
господарство, що широко застосовувало сільськогосподарські машини і
працю найманих робітників.

Великі масиви землі – близько 65 млн. га одержали залізничні компанії.
На колишньому рабовласницькому Півдні звільнені від рабства негри не
одержали землі і перетворилися в орендарів. Але в цілому капіталізм у
сільському господарстві розвивався в Сполучених Штатах швидше, у
порівнянні з іншими розвинутими країнами. Відносна дорожнеча робочої
сили стимулювали застосування нових машин, нових технічних винаходів і
більш удосконалених методів організації виробничого процесу. По обсязі
промислової продукції вже в 1894 р. Сполучені Штати Америки вийшли на
перше місце у світі, обігнавши всі інші розвиті країни [16, 102].

2.3. Історія виникнення американських

монополій і фінансового капіталу

Якщо світове промислове виробництво з 1870 р. по 1913 р. виросло в 5
разів, то промислове виробництво США – у 8,6 рази. США виходять на 1-е
місце у світі по промисловому виробництву.

В американській промисловості в цей час відбуваються структурні зміни:
колись ведуче місце займала легка промисловість, тепер на перше місце,
висувається важка. Вирішальну роль у цьому зіграли нові галузі:
електротехнічна, нафтова, гумова, алюмінієва, автомобільна. Розвиток цих
галузей був зв’язаний з досягненнями науки і техніки. Американська
промисловість усе ще відчувала нестачу робітників, тому винахідництво,
нова техніка одержали тут особливо сприятливий ґрунт.

У результаті серії винаходів Едісона в області електротехніки в 80-х
роках XIX в. народжується знаменита фірма Едісона, що надалі переростає
в найбільшу електротехнічну корпорацію “Дженерал Електрик”.
Електротехнічна промисловість стає однією з ведучих галузей
промисловості в США [16, 113].

Винахід двигуна внутрішнього згоряння було використано підприємцем Генрі
Фордом для організації серійного виробництва автомобілів. Фірма Форда за
короткий час стає монополією – Концерном Форда, а автомобільна
промисловість США відразу займає перше місце у світі. В Англії на
початку XX ст. ще існував закон, по якому перед кожним
автомобілем повинен був йти чоловік з червоним прапором для охорони
пішоходів. У США в цей час було вже близько 100 000 автомобілів.

Однією з перших монополій США став заснований Рокфеллером нафтовий трест
“Стандарт Ойл”, що вже в 1880 р. переробляв понад 90% всієї
американської нафти. Рокфеллерові вдалося домовитися із залізничними
компаніями про знижену плату за перевезення вантажів свого тресту, що
значно полегшило йому конкуренцію із суперниками. А коли конкуруючі
компанії, щоб врятувати положення, сталі споруджувати трубопроводи,
Рокфеллер наймав шибеників, щоб руйнувати ці трубопроводи. Через якийсь
час трест Рокфелерів проникає в інші країни, організувати видобуток і
переробку нафти в Мексиці, Венесуелі, Румунії.

Моргани, відповідно до сімейних переказів, були спадкоємцями знаменитого
корсара. На початку XX ст. вони заснували “Сталевий трест”, що зайняв
пануюче положення в чорній металургії США. Він контролював 75% запасів
залізної руди США і випускав половину металургійної продукції [7, 21].

Трести з’явилися й в інших галузях промисловості, виникли “королі”
вагонів, м’ясних консервів і т.д. На початку XX ст. вони вже давали 40%
промислової продукції країни.

Монополії роздували ціни на продукцію, розоряли дрібних промисловців.

Традиційною для Америки була доктрина спонтанного розвитку господарства:
економічний розвиток є вільна боротьба сил, від якого держава повинна
стояти осторонь. Тепер же ця традиційна точка зору зустрічала сильних
супротивників, що говорили, що “неодмінною умовою людського прогресу” є
державні закони, що повинні обмежувати підприємницьку діяльність, не
допускати монополій.

Під тиском суспільної думки в 1890 р. був прийнятий “антитрестовський”
закон Шермана. Законом заборонялися об’єднання, що обмежували волю
конкуренції, тобто формально заборонялися монополії. Однак закон Шермана
був неспроможний саме проти трестів. Він передбачав міри проти “змови”
декількох фірм на ринку, тобто був спрямований проти монополій нижчого
порядку – картелів і синдикатів, а коли ці фірми зливалися в одну, тобто
виникав трест, закон не вбачав тут змови, та й не міг втручатися у
внутрішні справи фірм.

Після закону Шермана посилене поширення одержує нова форма монополій –
холдингу-компанії. Холдинг – це товариство, що тримає портфель акцій
різних фірм, одержує дивіденди і розподіляє їх між пайовиками. Природно,
як підприємство – акціонер, холдинг-компанія посилає в ці фірми своїх
директорів, контролює їхню діяльність. Але перед обличчям закону холдинг
– не монополія: товариство володіє тільки акціями і як акціонер,
безумовно, має право контролювати ті фірми, у які вкладені її капітали.

Несподіванкою було те, що від закону Шермана стали страждати профспілки.
По формальному змісту закону профспілка – це об’єднання робітників,
спрямована проти конкуренції на ринку праці, ринку продажу робочої сили
[6, 31].

Паралельно з концентрацією промисловості й утворенням монополій йде
концентрація банків і утворення фінансових груп. До початку Першої
світової війни на чолі двох найбільших в Америці банків стояли вже
знайомі нам капіталісти Морган і Рокфеллер і їхні банки контролювали
третю частину національних багатств країни. У підпорядкуванні банків
знаходилися промислові монополії і цілі галузі промисловості.

До складу фінансової групи Морганов входили “Сталевий трест”, компанія
“Дженерал електрик”. Пульманівська компанія по виробництву вагонів, 21
залізниця, 3 страхові компанії і т.д. Фінансова група Рокфеллера була
більш вузькою по складу – сюди входили в основному нафтові корпорації.

Перетворення Сполучених Штатів Америки в індустріальну країну
супроводжувалося посиленою концентрацією виробництва і централізацією
капіталу. Цей процес почався ще до громадянської війни й особливо
підсилився в 70-х роках, головним чином, після кризи 1873 р.

Наприкінці 70-х років стали складатися перші об’єднання промисловців.
Спочатку вони виникали у формі пулів (угода про розміри виробництва і
регулювання ринкових цін). У 90-х роках їм на зміну прийшли трести, що
представляли собою гігантські об’єднання. До кінця XIX ст. частка
промислової продукції, що приходилася на великі підприємства й
акціонерні товариства, досягла двох третин загальної вартості продукції.

Концентрація відбувалася у всіх сферах економіки: у промисловості,
залізничному транспорті, банківській справі і сільському господарстві.
До 1900 р. більше половини залізниць знаходилося в руках шести
найбільших компаній – Моргана, Вандербільда, Гаррімана, Гульда і Хілла,
Пенсільванської компанії.

Нафтова компанія Рокфеллера (“Стандард Ойл пані”) склалася в 1870 році.
Вже в 1879 році цей могутній трест придбав монопольне положення,
зосередивши у своїх руках 90 відсотків виробництва нафти. Його вплив
простирався майже на всі галузі промисловості.

Незабаром пішло утворення інших великих об’єднань. У 80-х роках були
організовані тютюновий, цукровий, м’ясоконсервний трести й інші. У 90-х
роках трестифікація охопила також видобуток вугілля, заліза, газу,
нафти, міді. Наприкінці XIX століття в країні нараховувалося 445
промислових і транспортних трестів з капіталом понад 20 мільярдів
доларів.

Концентрація банківського капіталу приводила до його зрощування з
промисловим капіталом. Промисловці Рокфеллери стали і найбільшими
фінансистами. Спільно з Джеймсом Стіллменом вони організували
Національний міський банк Нью-Йорку.

У той же час Морган і його партнери, спочатку типові банківські ділки,
поступово стали здійснювати контроль над залізницями і промисловими
об’єднаннями [2, 97].

2.4. Структура американської економіки

Сучасна структура американської економіки досить сильно залежить від
особливостей історичного розвитку національної економіки США в цілому.
Це в першу чергу пов’язано з тим, що в минулому велика приділялася
автоматизації виробництва, а також велика увага приділялася
науково-технічних відкриттям та їх максимально швидкому впровадженню.

Окрім цього співвідношення галузей в економіці США відбиває сформований
суспільний поділ праці і пропорції суспільного відтворення. Ці пропорції
багато в чому визначають рівень ефективності всього господарства США.

Загальна закономірність галузевих зрушень, що відбуваються, полягає в
помітному зниженні в економіці питомої ваги сировинних галузей і
сільського господарства, технічної модернізації промисловості з відносно
нескладним виробництвом, підвищенні ефективності використання
виробничого апарату капіталомістких і матеріаломістких галузей
промисловості з високою часткою проміжної продукції (металургія і
хімічна промисловість).

На початку XX ст. нематеріальне виробництво займало незначне місце в
господарстві США, а в даний час воно перетворилося в сектор
господарства, який динамічно розвивається. Найбільш швидкий ріст сфери
нематеріального виробництва і послуг у США був відзначений у галузях
духовного виробництва (наука й утворення), а також відновлення фізичних
і творчих здібностей людини. Серед цих галузей особливо виділяються ті,
котрі зв’язані з забезпеченням відпочинку населення [3, 18].

Серед галузей матеріальної сфери промисловість залишається
найважливішою, вона як і раніше забезпечує високий рівень технічного
розвитку інших сфер господарства. Саме в ній сьогодні в першу чергу
акумулюються новітні досягнення науково-технічного прогресу.

Структурна перебудова промислового виробництва ґрунтується на швидкому і
взаємозалежному росту трьох ключових галузей сучасної індустрії:
машинобудування, електроенергетики і хімічної промисловості. На них
приходиться 55-60 відсотків всіх інвестицій у промисловості.

Протягом ряду десятиліть частка видобувної промисловості в структурі
всього промислового виробництва США скорочувалася. Це було зв’язано з
загальним для економіки США процесом зниження у виробництві витрат
матеріалів, сировини й енергії.

Промисловість залишається сферою економіки США, яка динамічно
розвивається. Індекс промислового виробництва США в 1997 р. дорівнював
125,7 (2001 р. — 100), аналогічний показник по промислово розвинутих
країнах склав 111,3. Промисловість США включає три підрозділи
виробництва: обробну промисловість, що добуває промисловість і
електроенергетику. Обробна промисловість дає більш 80,4%
загальпромислової продукції. Близько 13% промислової продукції
створюється в електроенергетиці.

Швидко розвиваються новітні наукомісткі галузі і види виробництв:
мікроелектроніка, лазерна техніка, виробництво принципове нових
матеріалів із заздалегідь заданими властивостями, генна інженерія і
біотехнологія, нова виробнича техніка — роботи, гнучкі автоматизовані
виробництва, системи автоматизованого проектування й ін. Середньорічні
темпи зростання виробництва роботів складають понад 40%. Індекс
промислового виробництва комп’ютерів і офісного устаткування в 1996 р.
дорівнював 297,0 (1992 р. – 100).

Перехід до ресурсозберігаючих технологій дозволив знизити енергоємність
одиниці ВВП приблизно на 25%, а матеріалоємність — на 20%.

Частка сільського господарства у ВВП США перевищує 20%. У 2001 р. у США
нараховувалося 2,1 млн. фермерських господарств. На частку США
приходиться більш 45% світового виробництва кукурудзи, 12% світового
виробництва пшениці. Країна займає перше місце у світі по експорті
кукурудзи і пшениці і друге (після Таїланду) по експорті рису.

Значні перетворення в сільському господарстві викликали особливо гострі
соціально-економічні наслідки в країні. Збільшення виробництва
сільськогосподарської продукції, викликане в останні роки такими
досягненнями прогресу, як біотехнологія, застосування новітніх
інформаційних систем і т.д., прийшло в невідповідність з потребами
внутрішнього і зовнішнього ринків. Технологічна перебудова
американського сільського господарства фінансується значною мірою за
рахунок бюджетних вливань і банківського кредитування. Це обертається
ростом заборгованості фермерів, що прискорює їхнє масове банкрутство.
Проблема фермерства — одна із самих складних для рішення в економіці
країни [3, 27].

Реформування американської економіки продовжується по лінії швидкого
збільшення питомої ваги сфери послуг у ВВП: їхня частка складає близько
65% (без обліку транспорту і зв’язку). Частка зайнятих у цій галузі
наближається до 75%.

Американська статистика включає в сферу нематеріального виробництва і
послуг транспорт, зв’язок, оптову і роздрібну торгівлю, суспільне
харчування, фінансово-кредитну діяльність і страхування, послуги
виробничого і побутового призначення, освіту, охорона здоров’я, частково
науку, державний апарат керування господарством, а також діяльність
військово-поліцейського, політичного, ідеологічного і пропагандистського
апарата.

Більш 25% усієї нематеріальної сфери приходиться на надання фінансових
послуг, страхування, операції з нерухомістю. Близько 22% послуг
створюється в оптовій і роздрібній торгівлі. 26,3% — це ділові,
юридичні, соціальні, особисті послуги, охорона здоров’я, відпочинок і
розваги, автосервіс і т.п. Частка транспорту і зв’язку складає 8,5%, а
на державне керування припадає 18,4%. [17, 14]

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ МИНУЛОГО

НА СУЧАСНУ НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ США

3.1. Динаміка розвитку національної економіки

Найбільш розвинутою країною Північної Америки, як відомо, є США. Від
моменту прийняття Декларації незалежності США (4 липня 1776 p.),
започаткувавши швидке перетворення аграрної країни в першу індустріальну
державу, найбагатшу в світі, ця країна вийшла в лідери і за рівнем
продуктивності праці.

Серед різних показників, якими послуговуються для характеристики
національних економік, найчастіше використовують валовий національний
продукт. У США він визначається як сукупна ринкова вартість всього
обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці країни за один
рік:

С + I + G + X = ВНП,

де С – обсяг особистих споживчих витрат домашніх господарств на товари й
послуги; I – обсяг валових приватних внутрішніх інвестицій; G – обсяг
державних (федеральні, штатів і місцевих органів влади) закупок товарів
і послуг, включаючи витрати на купівлю робочої сили; X – величина так
званого чистого експорту, тобто різниця між експортом із США в зарубіжні
країни та імпортом з-за кордону.

Наведена формула є одним із підходів .до виміру ВНП. За цим показником
(близько 6 трлн доларів) США випереджають такі країни, як Японія, ФРН і
Франція, разом узяті.

В останні 15-20 років в економічному й науково-технічному розвитку США
спостерігається перехід до нової моделі відтворення, яка враховує нові
суспільні потреби та більш повне використання наявних можливостей
нагромадження капіталу. Змінюються орієнтири суспільного розвитку, що
об’єктивно зумовлене вдосконаленням продуктивних сил. Це виявляється у
поступовому послабленні попиту на масову ресурсомістку продукцію типової
якості, поглибленні диференціації та індивідуалізації потреб на
Інвестиційні й споживчі товари, різноманітні послуги.

Для ефективного ведення господарства США вже недостатньо загального
задоволення сукупного платоспромож-ого попиту; натомість нагальним стає
завоювання конкретного споживача, у якому б сегменті ринку він не був.
опит швидко змінюється, стаючи дедалі гнучкішим як за споживчою
цінністю, так .і за якістю. Іншими словами, за змінами на споживчому
ринку вже не встигає індустріальний тип виробництва з його жорстким
технічним базисом, конвеєрною системою організації праці й старими
формами управління.

Такі зміни стали наслідком ефективного, хоча й суперечливого,
використання економічного потенціалу США. Він є основною складовою
національного багатства країни і включає всі елементи основного й
оборотного капіталів і, зрозуміло, кадри працівників та вчених;
економічний потенціал відображає спроможність суспільства забезпечувати
певний рівень виробництва й добробуту людей. Зазначені зміни якраз і
віддзеркалюють всебічне використання, нарощування й удосконалення
економічного потенціалу США.

У порівняльній характеристиці господарств різних країн, розкритті їх
економічного потенціалу послуговуються, крім зазначеного ВНП, іншими
показниками, такими як чистий національний продукт США (ЧНП = ВНП мінус
амортизаційні відрахування), національний доход (НД = ЧНП мінус непрямі
податки на бізнес), ВНП на душу населення, НД на душу населення, а також
відносними показниками, такими як питома вага країни у світовому
промисловому виробництві, закордонних прямих приватних інвестиціях,
експорті й т. д.

Міжнародні порівняння показують, що економіка США, як і економіка
Швейцарії, забезпечує найвищі показники ВНП на душу населення. Сьогодні
США – це держава з високорозвинутою економікою інтенсивного типу, більш
передовою, порівняно з іншими країнами світу, галузевою і відтворюючою
структурами. З більшості найважливіших напрямів науково-технічного
розвитку, технічної озброєності підприємств, ступеня насиченості
господарства інформаційними технологіями, сучасними системами зв’язку
тощо США також випереджають своїх конкурентів.

Водночас є розрахунки, які свідчать про сумніви щодо спроможності США
зберегти лідируючі позиції у світовій економіці. Так, до 2006 p., у разі
збереження тенденцій 1973- 1986 рр:, США можуть опинитись на восьмому
місці в світі за рівнем продуктивності праці (після Франції, Норвегії,
ФРН, Бельгії, Канади, Японії, Італії). Згідно з доповіддю Центру
перспективних досліджень і міжнародної інформації (СЕПІЇ) “Світова
економіка 1990-2000 років: імператив зростання”, США втратять динаміку
середньорічних темпів приросту ВВП (2,0% протягом поточного десятиліття)
через фінансові труднощі та слабке зростання продуктивності праці;
частка країни у світовій продукції обробної промисловості впаде з 23,4
до 18,0% протягом 1988- 2000 pp., і США, зрештою, поступляться першим
місцем у машинобудуванні країнам ЄЕС, а в електроніці – Японії, яка
збереже також провідну роль у виробництві електротехнічного
устаткування.

Володіючи найпотужнішим серед розвинутих країн науково-технічним
потенціалом, США намагаються зберегти власні лідируючі позиції. Зокрема,
як корпорації, так і федеральний уряд надають великого значення
подальшому прогресові галузей інформаційного сектора економіки. Ці
галузі (виробництво засобів інформатики та електронно-обчислювальної
техніки, зв’язок, телекомунікації, інформаційна промисловість)
розвиваються більш високими темпами, ніж інші сфери в американській
економіці. Програмне забезпечення, управління базами даних і
телекомунікаційними мережами стають ключовими елементами стратегії
більшості американських корпорацій. Згідно з оцінками американських
спеціалістів, оперативні й ефективні телекомунікації не тільки
відіграють найважливішу роль в інформаційній компетенції нації, а й
постають рушійною силою зростання національного багатства країни і,
отже, її економічного потенціалу. Найбільші програми, складені з
допомогою ЕОМ, безпосередньо впливають на національну економіку. З
допомогою НДДКР у сфері інформаційної технології реалізуються такі
національні програми США, як розв’язання енергетичної проблеми,
поліпшення навколишнього середовища, системи охорони здоров’я, сприяння
економічному зростанню тощо.

Сьогодні у США інформацію мають за найважливіший економічний і
стратегічний ресурс і розуміють, що інформаційна економіка є ключовою
складовою до успіху в конкурентній боротьбі. Якщо у минулому підвищення
ефективності виробництва пов’язували з факторами праці, капіталу й
технології, то зараз, аби бути конкурентоздатним на національних і
міжнародних ринках, бізнес повинен опрацьовувати інформаційно
орієнтований підхід до підвищення ефективності.

У кожній країні складалися і складаються свої специфічні фактори
розвитку. Америка в цьому плані не є виключенням. Велика територія (9,3
млн. кв. км), багатство природних ресурсів, величезний споживчий ринок
(населення — більш 266 млн. чіл.), розвинуті ринкові відносини — усе це
сприяло економічному прогресу.

У 60-і рр. в розвитку американської економіки істотну роль зіграли її
кейнсіанські міри державного регулювання, спрямовані, головним чином, на
прискорення темпів господарського росту, скорочення безробіття,
використання федерального бюджету для активізації інвестицій.

У 70-х рр. чітко виявилися обмежені можливості всіх цих сприятливих
факторів. Ресурс екстенсивного економічного росту був вичерпаний.
Глибокі циклічні потрясіння супроводжувалися тривалими структурними
кризами (енергетичною, сировинним, стагфляцією). Темпи господарського
розвитку різко знизилися, підвищився рівень безробіття. У 1982 р.
відбулося абсолютне зниження рівня продуктивності праці. Норма валових
нагромаджень у промисловості склала 10—11%, що було в 1,8 рази нижче,
ніж у Японії, і в 1,2 рази нижче, ніж у ФРН. Намітилося стійке падіння
норми прибутку [11, 34] .

80-і рр. з’явилися переломним рубежем економічного розвитку країни.
Відбувся поворот економічної стратегії приватного бізнесу до зміцнення
ролі ринку в регулюванні господарства.

Централізація капіталу стала використовуватися не тільки як спосіб
нарощування потенціалу великих компаній, але і як фактор їхньої
реорганізації, модернізації, злиття, перебудови в цілому
інституціональної структури американської промисловості. У результаті
структурної реорганізації великі корпорації володіють зараз безліччю
підприємств у різних галузях: у торгівлі, на транспорті, у кредитній
сфері. Вони мають систему різноманітних зв’язків з іншими такими ж
компаніями.

Ріст світових цін на сировину й енергоносії підштовхнув корпорації до
масштабного фінансування і впровадження нових технологій. Витрати
сировини й енергії на одиницю продукції істотно знизилися. У результаті
економіка країни до 90-м рр. перейшла на новий етап високотехнічного
ресурсозберігаючого розвитку.

У 90-і рр. економіка США демонструє динамічне зростання виробництва і
зайнятості в сполученні з низьким рівнем інфляції і скороченням
незбалансованості бюджету. Обсяг валових приватних інвестицій в
американську економіку в 1999 р. досяг 1056,6 млрд. дол. (у 1970 р. він
складав 426,1 млрд дол., у 1985 р. 823,8 млрд. дол.).

Упевнено ростуть капіталовкладення в НІОКР. Наприклад, у 2001 р. вони
майже подвоїлися в порівнянні з 1970 р. і склали 140,9 млрд. дол.

Значно покращилася ситуація з федеральним бюджетом. Зусилля по
скороченню його хронічного дефіциту дали свої результати. Дефіцит
федерального бюджету, що досягав у 1992 р. 290 млрд. дол., скоротився в
2001 р. до 22 млрд. [11, 46]. У 2002 р. США удалося досягти
збалансованого бюджету.

3.2. Розвиток капіталістичного сільського господарства

Протягом часу становлення міцної національної економіки продовжувало
успішно розвиватися і сільськогосподарське виробництво. США висунулися
на перше місце у світі по виробництву й експорту зерна, стали основним
постачальником сільськогосподарських продуктів для Європи. Але
розвивалося це господарство неоднаково в різних районах країни.

Головний промисловий район США – промислова Північ – був одночасно
районом найбільш розвинутого сільського господарства. Тут вироблялося
60% сільськогосподарської продукції країни. Міста і промислові центри
тут пред’являли підвищений попит на продукти харчування, тому сільське
господарство виявлялося дуже дохідним, а вільних земель уже не було,
тому збільшувати виробництво можна було тільки шляхом інтенсифікації,
тобто підвищенням технічного рівня і збільшенням продукції з тієї ж
площі.

На колишньому рабовласницькому Півдні основна частина землі залишилася у
власності колишніх великих землевласників. Вони, як правило, здавали
землю дрібним орендарям, причому нерідко застосовувалися примітивні
форми оренди, типу скіпщини, коли орендар повинний був віддавати
власнику землі частину врожаю. Природно, технічний рівень сільського
господарства тут був значно нижчим.

На Далекому Заході ще продовжувалася колонізація. Край був порівняно
мало населеним, і сільське господарство було переважно екстенсивним:
оскільки землі було багато, фермери не намагалися одержати максимум
продукції з площі, а збільшували виробництво за рахунок розширення площ.
Таким чином, не вся ще територія країни була цілком хазяйновито освоєна
[6, 41].

У 70-80-х роках американській владі довелося переборювати сильну
опозицію з боку фермерства.

Формування капіталістичного сільського господарства США відбувалося під
безпосереднім впливом селян, як у виробничому, так і політичному
напрямках.

Основною організаційною формою сільськогосподарського виробництва
сьогодні у США є ферма – господарство, яке реалізує продукції на суму,
більшу за 1 тис. дол/рік. Хоча їх сьогодні нараховується майже 2,2 млн,
в 2000 р. очікують всього 1,2 млн, причому 50 тис. найкрупніших
господарств вироблятимуть 75% сільськогосподарської продукції. До речі,
до крупних ферм належать ті, обсяги реалізації яких понад 250 тис.
дол/рік; їх всього 5% від загальної кількості; середня площа
сільгоспугідь крупної ферми – 1 тис. га (тобто приблизно в 10 разів
менша, ніж “нашого” колгоспу). До середніх ферм належать господарства з
обсягом реалізації у межах 40- 250 тис. дол/рік (таких 22%), у малих
ферм обсяг реалізації до 40 тис. дол/рік (їх 73% від загальної кількості
ферм). Серед останніх майже 830 тис. ферм з обсягом реалізації, меншим 5
тис. дол/рік і середнім чистим фермерським доходом мінус 1455 дол. на
одну ферму. Це яскраво виражені “аматорські” ферми, сім’ї-господарі яких
мають доходи від роботи за межами ферм.

Економісти-аграрники США б’ють на сполох з приводу банкрутств, особливо
серед малих і почасти середніх ферм. Логічне обгрунтування державної
сільськогосподарської політики відображене в Законі 1933 р. про
регулювання сільського господарства, де визначена концепція паритету,
тобто співвідношення між цінами на продукцію фермерів і цінами на товари
(послуги), які споживають фермери. Протягом останніх 70- 80-ти років
ринкові ціни на продукцію фермерів, як правило, відставали від цін на
товари, які купували фермери. Звідси й політика державних мінімальних
цін на продукцію фермерів. Однак фермери з незначним обсягом виробництва
не можуть одержати відчутну допомогу від підтримки цін, бо не продають
на ринку достатньо продукції. Натомість крупна ферма має більший зиск
від цієї політики завдяки своєму більшому обсягові виробництва і, як
наслідок, продажів. На цьому фоні видаються слушними пропозиції
економістів щодо прямого субсидування доходів конкретних фермерів та
відмови від непрямих субсидій у вигляді підтримки цін.

Серед інших особливостей розвитку сільського господарства у США можна
виділити, по-перше, широко розвинуту порайонну й товарну спеціалізацію
фермерських господарств; по-друге, виважену політику фінансування
впровадження біо- та інформаційної технологій в аграрний сектор
(реалізується здебільшого за рахунок банківського кредитування);
по-третє, створення спеціальних високопродуктивних машин для обробітку
різних культур, їхньої первинної переробки та зберігання, а також
програм інтегрованого захисту рослин від хвороб, бур’янів та шкідників
(наприклад, система Ай-Пі-Ем – “Інтегрейтед Пест Менеджмент”);
по-четверте, прискорений процес посилення виробничих зв’язків сільського
господарства із суміжними галузями, які обслуговують і доводять його
продукцію до споживачів, створення на цій основі системи агробізнесу, в
якій панівне становище мають фермерські кооперативні об’єднання й
концерни харчової та інших галузей обробної промисловості; по-п’яте,
відносне послаблення позицій США на світових ринках
сільськогосподарських товарів.

3.3. Особливості сучасної національної економіки США,

її місце в світовому господарстві

Говорячи про економічну роль держави, варто відзначити, що Сполучені
Штати Америки, як і будь-яка інша розвинута країна, використовуючи
наявні в їхньому розпорядженні важелі, здійснюють перерозподіл
матеріальних, фінансових і інших ресурсів країни, вживає заходів по
зміцненню власних міжнародних економічних позицій. Загострення протиріч
протягом останнього сторіччя в економіці країни сприяло посиленню
економічної ролі держави, що виразилося в розвитку системи
державно-монополістичного регулювання економіки. Протягом ряду
десятиліть формувалися теоретичні концепції і практичні методи
державного регулювання економіки США, сформувався і прийняв величезні
розміри державний механізм економічної політики.

У післявоєнний період одним із широко використовуваних інструментів
державного регулювання економіки став у США федеральний бюджет.
Бюджетно-податкове регулювання застосовується і зараз урядом для
згладжування гостроти кризових явищ у економіці чи для створення штучних
стимулів по підтримці темпів економічного росту, що знижуються.

Важливим важелем державного регулювання є кредитна система США. Вона
являє собою сукупність державних і приватних кредитних інститутів, а її
основним компонентом є Федеральна резервна система, що виконує функції
центрального банку США. Уряд Штатів регулює фінансові механізми країни,
маючи метою створити найбільше сприятливі умови для розвитку
національної валюти і підтримки її стійкості [13, 72].

Узагалі, економічна роль держави в Сполучених Штатах Америки значно
підсилюється в кризові для країни роки. У цей час зростають бюджетні
витрати на державні нестатки, виробляється перегляд податкової системи,
підсилюється присутність на ряді стратегічно важливих ринків.

Перші півтори століття існування Сполучених Штатів федеральний бюджет
формувалося напівстихійно. У складі усієї виконавчої влади не було
органу, що повинний був би зводити воєдино відомчі заявки на витрати,
аналізувати їхня відповідність реальним потребам цих відомств і
господарства країни і складати єдиний бюджетний проект. Розглянуті
розрізнено окремими комітетами конгресу заявки “механічно, без
якої-небудь чи координації загального вольового початку зводилися в
єдиний документ, становившийся бюджетним проектом” [16, 89] .

По закінченні війни витрати зменшилися майже в 6 разів і до 1934 року
коливалися в межах 2-4,6 млрд. дол. у рік. Заходу “нового курсу”
Рузвельта привели до росту федеральних витрат до 8,2 млрд. дол. у 1936
фінансовий рік, а вступ у другу світову війну зажадало їх різкого
подальшого збільшення до 92,7 млрд. дол. у 1945 фінансовому році.

У США існує безліч дрібних і середніх фірм. Багато хто з них діють
самостійно, знаходячи свої ніші на ринку. Але і великий капітал не
залишає їх без уваги, з огляду на підвищену маневреність малого бізнесу,
його гнучку адаптацію до запитів ринку, можливість економії на багатьох
видах витрат. Через контрактну систему, субпідряд, технологічну
залежність малий і середній бізнес прив’язується до великого як до
стійкого ринку, джерелу постачання, фінансування, нової технології.

Кредитна система США є найбільш розвинутою у світі і являє собою
сукупність державних і приватних кредитних інститутів. Основним її
компонентом є Федеральна резервна система (ФРС), що виконує функції
Центрального банку (створена в 1913 р.).

Підвищення ефективності кредитно-банківської сфери країни
супроводжується бумом злиттів фінансових установ. За останні десятиліття
ХХ ст. число комерційних банків США скоротилося більш ніж на 3 тис. Вони
переросли в більш великі коаліції, контроль яких поширюється не тільки
на окремі галузі, але і на всю національну економіку.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності США містить у собі комплекс
економічних і політичних заходів, спрямованих на забезпечення зовнішніх
умов для розширеного відтворення капіталу і росту прибутків
американських монополій.

Досить помітно, що уряд США у своїй зовнішньоекономічній політиці
приділяє головну увагу усуненню бар’єрів, що перешкоджають збільшенню
впливу американських монополій в області торгівлі товарами і послугами й
у сфері додатка капіталів.

Говорячи про роль США у світовому господарстві, варто помітити, що
сьогодні вони по колишньому відіграють велику роль на багатьох
європейських і світових ринках. Так, ми можемо відзначити помітну
присутність американських товарів на автомобільних, комп’ютерних,
нафтохімічних ринках. США експортують м’ясопродукти, безліч найменувань
іншої харчової продукції, одяг, різні побутові товари і т.д. Докладний
розподіл часткою країни на різних ринках ми приведемо далі.

Варто відзначити, що протягом останніх 10 років США показують негативну
динаміку зміни власних часток на найважливіших світових ринках. Так,
зменшується присутність Штатів на ринку продуктів харчування,
електронного устаткування, товарів нафтохімічної і загальнохімічної
переробки. Регресія тут складає близько 5-7% у рік. Даний факт можна
вважати ознакою спаду економічного розвитку країни.

Процес глобалізації у світовій економіці являє собою закономірний
результат інтернаціоналізації виробництва і капіталу. Глобалізація в
значній мірі з’являється як кількісний процес зростання масштабів,
розширення рамок світових господарських зв’язків.

Одним з найбільш серйозних питань кінця XX в. є взаємини між США і
навколишніми країнами. З огляду на міць США, їх роль у міжнародних
відносинах наприкінці нинішнього сторіччя, зрозуміло, що в даному
випадку мова йде про такий сильний вплив на навколишній світ, що навряд
чи порівнянне з чим-небудь ще. По-перше, цей вплив останньої, що
залишився від епохи холодної війни наддержави, яка і зараз відчуває себе
такою і – головне – хоче поводитися як наддержава. По-друге, США
володіють найбільшою військовою силою сучасності, здійснюючи контроль
(самостійно чи через систему союзів) практично над усіма ключовими
регіонами світу (яскравий приклад події в Афганістані та Іраці).
Нарешті, США задають темп і вектор руху усьому сучасному світу своєю
етикою, політичним мисленням, технологічними проривами.

Твердження, що “США – єдина наддержава”, має широке ходіння й в
офіційних заявах американської адміністрації, і в багатьох інших
країнах. Практично відразу ж після розпаду Радянського Союзу була
висловлена теза про “однополярний світ” на чолі з єдиною наддержавою, що
залишилася.

Твердження “США – єдина наддержава” крім визначеного бачення еволюції
міжнародної системи містить ще одну установку — про роль самих США в цій
системі. Зовсім очевидно, що ця роль має центральний і системоутворюючий
характер: військовій силі, політичним і військовим союзам, інститутам,
стану економіки і всіх інших сторін національної могутності США
надається виняткове значення як центру нового універсума, як головної
вісі світобудови.

Усе більш важливим фактором міжнародного економічного життя стають
американські транснаціональні корпорації (ТНК) і їхні філії за кордоном
. Закордонні підприємства американських ТНК забезпечують виробництво
товарів і послуг загальною вартістю близько 1,5 трлн. дол. у рік, що
відповідає майже 40% ВНП США [16, 101].

Прибутку на прямі інвестиції за кордоном є важливим джерелом
фінансування економічного розвитку США: вони складають до третини всього
обсягу прибутків американських корпорацій. В індустріальних
капіталістичних країнах, на частку яких приходиться три чверті
американських прямих інвестицій за кордоном, лише біля половини
прибутків американських ТНК реінвестується на місці, інша половина
переводиться в США. Приблизно з початку 70-х років у вивозі капіталу з
країни намітилися істотні зміни. На перше місце виходить вивіз капіталу
в позичковій формі. Позики американських приватних банків складають
сьогодні близько 60% сукупного обсягу міжнародного кредиту. Спираючи на
могутність своїх банків, США змогли з найбільшою вигодою використовувати
загальну тенденцію до підвищення ролі міжнародного кредиту в
капіталістичному виробництві. Доходи найбільших американських банків від
закордонних операцій сьогодні приблизно рівні їхнім внутрішнім доходам і
складають одну з найважливіших статей надходжень платіжного балансу США.
Разом з тим міжнародний кредит стає усе більш важливим інструментом
політичного й економічного тиску США на інші держави, насамперед на
країни, що розвиваються, для яких заборгування іноземним (переважно
американським) банкам стала проблемою номер один.

Висновок

У даній роботі першочергову увагу було звернено на: загальні передумови
економічних досягнень США, геополітичні, природні та інші фактори впливу
на формування національної економіки США, було досліджено головні
періоди економічного підйому США, його причини, а також зміни, які
відбувалися в структурі економіки США. Окремо було розглянуто такі
важливі економічні моменти формування національної економіки США, як
виникнення американських монополій і фінансового капіталу, розвиток
капіталістичного сільського господарства тощо.

З вищенаведеного в роботі можна зробити наступні висновки:

Понад сто років тому територія США була поділена на три великі райони:
Північ, Південь і Захід. Найбільш розвинутою виявилась Північ, де
зростання продуктивних сил не гальмувалося феодалізмом, осідав основний
потік переселенців і капіталів з Європи. Розвиток Півдня до 1865 року
затримувався рабством, а після його скасування – пережитками
рабовласництва. Колонізація Заходу, що займає великі простори гір і
пустель, відбувалась пізніше, ніж Півночі і Півдня. З другої половини XX
ст. розрив між цими районами поступово зменшується, й нині рівень їх
розвитку практично однаковий.

У другій половині XX ст. на Півдні США сталися разючі зміни. Зникли
пережитки рабовласництва. З аграрного він перетворився на
індустріальний. Умови життя і діяльності населення стали такими, як і
повсюди в США. Колись вільні переселенці уникали Півдня, а негри тікали
звідси в міста Півночі. Тепер благодатний субтропічний клімат,
відсутність величезних міст з їх соціальними і расовими проблемами, а
також чисте природне середовище, сприяють переміщенню сюди населення з
Півночі, в тому числі й негрів. Структура господарства Півдня також
зазнала значних змін. Зникли монокультура бавовнику і «бавовниковий
пояс». Для землеробства стали характерним різноманіття спеціальних і
технічних культур: соя, арахіс, рис, цукрова тростина, овочі й фрукти,
бавовна, тютюн. Набули розвитку пасовищне тваринництво, бройлерна
промисловість і промислове лісництво. Південь – головний постачальник
нафти, природного газу і вугілля. Старі галузі обробної промисловості,
що орієнтувалися на місцеву сировину і дешеву робочу силу, продовжують
відігравати тут значну роль. Це текстильна, швейна, тютюнова,
лісопильна, целюлозно-паперова і меблева промисловість, їх найбільша
концентрація спостерігається на Аппалачському Підмонті.

Що стосується Заходу США, то традиційними галузями господарства тут
стали пасовищне скотарство, зрошуване, оазисне землеробство, видобуток
руд і виплавка кольорових металів. З-поміж нових – наукоємні і воєнні
виробництва та туризм. Найбільші міста району — Солт-Лейк-Сіті, Денвер і
Фінікс зв’язані з виробництвом електроніки і ракет. Туристів у Гірських
штатах приваблюють екзотичні ландшафти в національних парках, зимові
види спорту, можливості полювання і рибальства.

На нашу думку важливими історичними чинниками формування потужної
національної економіки США є наступні:

– по-перше, Сполучені Штати Америки, будучи утворені як колонія Англії,
мали можливість користатися господарськими традиціями цієї розвинутої на
той час в економічних відносинах країни, а також використовувати досвід
людей, що переселилися на новий континент. У результаті розвиток нової
країни із самого початку йшов дуже активно і вже через кілька сторіч
невелика колонія перетворилася в країну, що лідирує по більшості
економічних показників;

– по-друге, протягом тривалого часу, і навіть зараз, в Америку
спрямовувалися самостійні, енергійні люди (селяни, робітники, майстрові,
підприємці) із глибоко індивідуальними інтересами, із впевненістю у
власних силах як основи благополуччя. Вони переслідували мету
знаходження особистої й економічної волі для створення свого бізнесу в
тій чи іншій сфері господарської діяльності. Такий склад іммігрантів
сприяв, з одного боку, успішному господарському розвитку колоній, з
іншого боку – у значній мірі визначив особливості соціально-економічного
ладу окремої території;

– по-третє, протягом становлення національної економіки та її
вдосконалення Сполучені Штати використовували європейські капітали і
запозичали технічні досягнення передових країн Європи;

– по-четверте, причиною визначного економічного успіху США виступила
громадянська війна, яка знищила систему рабовласництва, і капіталістичні
порядки стали швидко поширюватися на всій території країни. Економічна
політика буржуазії, яка перемогла, була спрямована на розвиток
капіталізму вшир і всередину;

– по-п’яте, інтенсивно відбувався процес нагромадження капіталу,
насамперед, за рахунок захоплення земель, що продовжувалося, індіанців.
Європейські капітали використовувалися продуктивно – для розвитку важкої
промисловості і транспорту.

– по-шосте, протягом всього періоду формування та становлення
національної економіки яскраво виявлялася перевага США як молодої
буржуазної країни, що має можливість врахувати виробничий досвід інших
країн, використовувати останні досягнення науки і техніки, новітнє
устаткування, передові форми організації виробництва;

– по-сьоме, капіталізм у сільському господарстві розвивався в Сполучених
Штатах швидше, у порівнянні з іншими розвинутими країнами. Відносна
дорожнеча робочої сили стимулювали застосування нових машин, нових
технічних винаходів і більш удосконалених методів організації
виробничого процесу; перетворення Сполучених Штатів Америки в
індустріальну країну супроводжувалося посиленою концентрацією
виробництва і централізацією.

Гадаємо, що дана робота допомогла краще зрозуміти особливості формування
національної економіки США, показала ключові моменти успішності даної
економічної системи і, в певній мірі, привідкрила можливі шляхи розвитку
для вітчизняної – української економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. Учебн. пособие. –
М., 1999.

Аверкиева Ю.Л., Л.Н. Коропів, Ю.В. Бромлей, Н.И. Лебедєв: Країни і
народи. Америка. – М., 1999.

Арбатов Г.А., К.Н. Брутенц, Е.А. Иванян, В.Ф. Петровский: Современные
США. – М., 1995.

Географічний енциклопедичний словник. / Під ред. проф. Ковальова І.С. –
К., 2001.

Гладкий Ю.Н., С.Б. Лавров. Економічна і соціальна географія. – К., 2002
р.

Даниелов А.Р. Исторические аспекты экономики США // “США – Канада”. –
М.,2000. – №2.

Дейкин А.И. Прошлое и будущее США // “США – Канада”. – М., 1998. – №5.

Дейкин А.И. Несколько слов о специфике формирования национальной
экономики США // “США – Канада”. – М.,2000. – №1.

Економическая история зарубежных стран. – Минск, 1996.

Кременюк В.А // “США Канада”, М., 1999 р. – №1.

Костюков А.В. США сьогодні. Економіка і політика. – М., 2001.

Лазарєв А.А. Економіка США: учора, сьогодні, завтра. – М., 2001.

Світова економіка. Економіка закордонних країн. Під ред. Колесова В.П.,
Осьмовой М.Н. – М., 2000.

Новітня історія (1939-1999). – Спб, 1998.

Пороховский А.А. История континента // “США Канада”, М., 2000. – №9.

Солодовников М.А. Новейшая история США. – М., 1999.

Фридман М.А. Американськая экономика. – М., 1998.

Хансен Е. Послевоенная экономика США. – М., 1966.

Якушева Є.С. Світове господарство. – К., 2000.

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

Галузева структура економіки США

(у % до ВНП)

Галузі 1965 1975 1985 2000

Сільське господарство, рибальство, лісове господарство 4,03 2,59 2,38
2,57

Видобувна промисловість 5,78 5,32 4,07 3,64

Будівництво 9,84 7,58 5,43 4,55

Обробна промисловість 20,75 22,15 21,84 21,67

Транспорт, електро-, газо-, водопостачання 7,58 8,26 9,19 9,02

Торгівля 14,77 14,92 16,03 16,85

Фінанси 12,02 12,96 14,38 14,61

Послуги 11,26 11,87 13,46 15,02

Керування 14,29 14,04 11,78 11,14

ДОДАТОК В

Особливості розміщення машинобудування США

PAGE

PAGE 38

2000

1980

1970

1960

1950

1940

1930

1920

1910

1900

1850

1800

1790

0

50000

100000

150000

200000

250000

Динаміка чисельності населения США (1790 – 2000 рр.)

Трактори

46%

Металоріжучі

верстати

46%

Телевізори

6%

Легкові

автомобілі

2%

Виробництво деяких видыв

машинобудівної продукції

в кінці ХХ ст.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020