.

Місце Франції у світовому співтоваристві та ЄС (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
868 22306
Скачать документ

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

“Місце Франції

у світовому співтоваристві та ЄС”

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАНЦІЇ

1.1. Економіко-географічний огляд країни

1.2. Характеристика національної економіки Франції, її структура

РОЗДІЛ 2. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ФРАНЦІЇ

2.1. Організації, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність Франції

2.2. Експортно-імпортне регулювання

2.3 Фінансування, кредитування і страхування зовнішньоекономічної
діяльності

РОЗДІЛ 3. МІСЦЕ ФРАНЦІЇ У СВІТОВОМУ СПІВТОВАРИСТВІ

ТА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

3.1. Зовнішньоекономічні зв’язки Франції

3.2.Особливості зовнішньої торгівлі Франції в світі та у межах
Європейського Союзу

3.3. Зміни у міжнародних зв’язках Франції зі світом та Європейським
Союзом

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

У наш час досить помітно намітилася тенденція зміцнення своїх позицій у
світовому просторі найбільш розвинутих країни Європи. Країни-члени
Європейського Союзу прагнуть протиставити іншим світовим силам свій
економічний, соціальний, політичний та культурний потенціали. Серед цих
країн знаходиться, власне, і Франція.

Тому обрана тема для написання курсової роботи є досить актуальною.
Оскільки Франція, як ніяка інша країна, має досить давню історію і
амбіції лідера. Окрім цього, актуальність обраної теми ще випливає з
того, що Франція має багато економіко-географічних рис, які схожі на
українські. Тому для нас є вкрай цікавим дослідити всі можливі зовнішні
дії Франції як в області економіки так і побудові політики міжнародних
зв’язків, з метою прив’язки до українських можливостей та перспектив.
Гадаємо, що це є для України вкрай важливим питанням, яке потребує
поглибленого дослідження.

Що стосується літературних джерел, які б могли сприяти дослідженню
обраного питання даної роботи, то варто відзначити, що даним питанням
досить глибоко займаються російські вчені-аналітики В.Ю.Пресняков та
Н.Є.Шулюкін, наукові праці яких були використані при написанні даної
курсової роботи. Що стосується вітчизняних дослідників ролі Франції у
світовому та європейському просторах, то на жаль таких робіт досить мало
і вони носять фрагментарний і поверхневий характер. Що ще раз доводить
актуальність обраної теми для дослідження.

Національна економіка Франції досить сильно залежить від діяльності на
міжнародному ринку, а це підштовхує уряд країни до різноманітних
підходів щодо підтримки зовнішніх експансій французьких фірм як на
світовому ринку, так і в межах Європейського Союзу. У забезпеченні
зовнішньоекономічної експансії французьких компаній на зовнішніх ринках
важлива роль приділяється економічній допомозі з боку держави. За
рахунок державної фінансової підтримки французькі компанії компенсують
свою слабкість при освоєнні зовнішніх ринків. За обсягом допомоги
Франція поступається тільки США і Японії, а по її частці у ВВП
перевершує усі провідні країни світу.

Найтісніші стосунки Франції спостерігаються з такими країнами як
Німеччина, Італія, Іспанія, Бельгія, Великобританія, Люксембург.
Розвиваються зовнішньоторговельні відносини з країнами Азії. Промислова
продукція займає основну частину зовнішньоторговельного обороту Франції.
У 2002 р. на промислову продукцію цивільного призначення припадало 82%
експорту і 81% імпорту. Крім згаданих товарів Франція є великим
постачальником автомобілів, електротехнічного устаткування, а також
ліків, медикаментів і парфюмерно-косметичної продукції. В французькому
імпорті переважають енергоносії, продукція кольорової металургії,
продукція електронної промисловості, целюлозно-паперові товари, побутові
прилади, тканини й одяг, лісоматеріали і меблі.

Франція економічно високорозвинена капіталістична країна. Широкий
розвиток одержали такі прогресивні галузі промисловості, як
нафтопереробна, хімічна, машинобудівна, електротехнічна й електронна,
виробництво будівельних матеріалів. Ряд галузей завоювали міжнародне
визнання: ядерна енергетика, інформатика, ракетобудування.

Зовнішня торгівля займає важливе місце в економіці Франції, оскільки
вона забезпечує біля третини економічного росту країни.

Експортна спеціалізація Франції значно поступається іншим великим
країнам. Так, у загальному машинобудуванні тільки одне виробництво
відноситься до високого рівня спеціалізації (реактивні двигуни) і ряд –
до середнього (виробництво насосів, парових машин, ядерних реакторів,
роторних електроенергетичних установок, холодильників, опалювального
устаткування, сільгоспмашин).

В останнє десятиліття в економіці країни значно зріс імпортний компонент
(21% ВВП), що зв’язано з посиленням міжнародного поділу праці і зміною
конкурентноздатності французьких товарів.

В даній роботі ставимо перед собою такі завдання:

здійснити загальний економіко-географічний огляд країни;

охарактеризувати особливості національної економіки Франції, її
структуру і потенціал, визначити місце Франції у світовому господарстві;

вивчити передумови розвитку та функціонування зовнішньоекономічної
діяльності Франції, дослідити організації, що регулюють
зовнішньоекономічну діяльність країни, експортно-імпортне регулювання,
фінансування, кредитування і страхування зовнішньоекономічної
діяльності. Особливе місце в роботі буде відведене оцінюванню ролі
Франції у світовому співтоваристві та Європейському Союзі.

Дана робота складається з трьох розділів. У першому розділі плануємо
здійснити загальну характеристику країни, дослідити
економіко-географічний огляд Франції, провести характеристики
національної економіки країни. У другому розділі буде сконцентрована
увага на зовнішньоекономічній діяльності Франції, зокрема будуть
розглянути державні інститути і їх політика, що так чи інакше впливають
на зовнішньоекономічні зв’язки Франції. Окремим розділом буде досліджене
місце Франції у світовому співтоваристві та Європейському союзі.
Визначені зміни у міжнародних зв’язках Франції зі світом та ЄС.

Гадаємо, що дослідження цих питань дасть змогу якнайповніше дослідити
місце Франції у світовому та європейському співтовариствах.

Під час роботи були використані літературний, порівняльний методи, метод
аналізу та узагальнення.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАНЦІЇ

1.1. Економіко-географічний огляд країни

Місце розташування і територія країни. Франція – це держава в Західній
Європі. На північному сході межує з Бельгією, Люксембургом і Німеччиною,
на сході – з Німеччиною, Швейцарією й Італією, на південно-сході – з
Монако, на півдні – з Іспанією й Андоррою. На півночі територія Франції
омивається Північним морем, протоками Па-де-Кале і Ла-Манш, на заході
Біскайською затокою Атлантичного океану, на півдні – Середземним морем.
Площа європейської частини Франції, включаючи острів Корсика в
Середземному морі й інші дрібні прибережні острови, складає 543965 км2.
Столиця – місто Париж.

Природно ресурсний потенціал. Залізна руда (у Лотарингії), боксити (у
Провансу і Лангедоці), запаси кам’яної і калійної солі (у Лотарингії й
Ельзасі), природний газ (на південному-заході), родовища кам’яного
вугілля й уранових руд.

Річкова мережа густа, ріки повноводні. Найбільш великі ріки: Сена, Рона
із Соною, Луара, Гаронна, Рейн (на границі з ФРН). Переважають бурі
лісові ґрунти, місцями вилужені й опідзолені; на півдні – коричневі
ґрунти сухих лісів і чагарників, червоноземи.

Велику частину країни займають сільськогосподарські угіддя. Ліси
покривають 26% території Франції – в основному дуб, бук, каштан, сосна
(у значній мірі штучні насадження), у горах – ялина, ялиця. На півдні –
вічнозелені ліси і чагарники середземноморського типу. Національні парки
– Екрен, Севенні, Вануаз та інші [5, 413].

Населення. Близько 58,3 млн. (01.01.2002). 83% населення – французи;
живуть також ельзасці, бретонці, корсиканці, каталонці, баски; крім того
проживає 4,7 млн. іноземців-іммігрантів (алжирці, португальці,
італійці, іспанці, вірмени й інші). Офіційна мова – французька.
Економічно активне населення – 23 млн. чоловік (на 2001 р.), у тому
числі зайнято: у промисловості 22,3%; у сільському, лісовому
господарстві і рибальстві 7,3%; у будівництві 7,3%; транспорті і зв’язку
6%. Безробітних – 13% економічно активного населення (дані на 2001 р.).

Система інститутів. Франція – республіка. Діє конституція, схвалена
референдумом 28 вересня 1958 р. (зі змінами). Встановлений конституцією
1958 р. лад іменується П’ятою республікою. По цій конституції
главою держави є президент, що обирається терміном на 7 років загальним
і прямим голосуванням по мажоритарній системі (у 2 тури). Він призначає
прем’єр-міністра і членів уряду, головує в Раді Міністрів, керує
збройними силами. Президент наділений також правом розпуску Національних
зборів.

Вищий законодавчий орган – парламент, що складається з 2 палат –
Національних зборів (577 депутатів, з них 555 від метрополії, 22 – від
заморських департаментів і територій), що обирається терміном на 5 років
загальним і таємним голосуванням, і сенату (321 сенатор із терміном
повноважень кожного – 9 років), що обирається на основі непрямого
голосування (колегія виборників складається з депутатів Національних
зборів, генеральних і муніципальних радників).

Уряд відповідальний перед парламентом, йому може бути винесений вотум
недовіри з боку Національних зборів (необхідно абсолютна більшість
голосів усіх депутатів).

Система адміністративно – територіального поділу країни. В
аміністративному відношенні територія Франції поділена на 96
департаментів, включаючи Париж (окремий департамент), департаменти на
комуни; департаменти створені на території історичних провінцій. Площа
володінь Франції ( на 2002 р.) 127 тис. км2 з населенням близько 2,6
млн. чоловік, у їхньому складі: 5 заморських департаментів (Гваделупа і
Мартініка – у Вест-Індії, Гвіана – у Південній Америці, Реюньон – в
Індійському океані, острова Сен-Пьєр і Мікелон) і 5 заморських територій
(Нова Каледонія, Французька Полінезія, Французькі південно-антарктичні
території, острови Майотт, Уолліс, Футуна). Нові Гібриди – спільне
франко-англійське володіння [13, 308].

1.2. Характеристика національної економіки Франції, її структура

Основні економічні показники. Характерною рисою економіки Франції
останніх років стало уповільнення темпів розвитку. Це пов’язано зі
станом споживчого попиту, меншою активністю корпорацій і ослабленням
загальноекономічної кон’юнктури в сусідніх країнах.

Для економіки Франції в останні роки характерний досить низький рівень
інфляції. У 2001 р. індекс росту цін склав лише 1,7%. У зв’язку з
підвищенням у серпні 2001 р. ставки ПДВ до 20,6% (з 18,6%) темпи росту
цін трохи прискорилися. Однак із серпня 2002 р., коли припинився
механічний вплив підвищеної ставки ПДВ, індекс росту цін повернувся на
річний рівень 1,6 – 1,7%.

На думку всіх економістів, поступового прискорення росту французької
економіки можна очікувати в другій половині 2003 року. Успішне
перетворення в життя прогнозів економічного розвитку Франції залежить
від динаміки трьох найважливіших факторів:

від кон’юнктурної ситуації у світі;

від інвестиційної діяльності;

від споживання.

Прогнози на 2003 р., зроблені урядом Франції, більш оптимістичні. Уряд
очікує, що приріст ВВП складе 2,8%, експорт продукції і послуг зросте на
5,7%, інвестиційна діяльність підприємств – на 5,4%, споживання
населення – на 1,9%. Уряд планує домогтися зниження дефіциту бюджету до
2,8% ВВП, а також знизити рівень безробіття до кінця 2003 р. до 12,5%
активного населення країни.

Франція економічно високорозвинена капіталістична країна. Широкий
розвиток одержали такі прогресивні галузі промисловості, як
нафтопереробна, хімічна, машинобудівна, електротехнічна й електронна,
виробництво будівельних матеріалів. Ряд галузей завоювали міжнародне
визнання: ядерна енергетика, інформатика, ракетобудування [8, 17].

Для країни характерна висока концентрація виробництва. Дрібні і середні
підприємства зберігають найбільш значні позиції в металообробній
промисловості й у галузях загального машинобудування, верстатобудуванні,
текстильній і швейній промисловості.

Сфера послуг являє собою найважливішу за значенням галузь економіки
Франції; на неї припадає більше половини ВВП і понад 69% зайнятого
населення. Послуги – єдина галузь французької економіки, де зайнятість
продовжує рости. Великими підгалузями сфери послуг є туризм, зв’язок,
транспорт, банківська і страхова справа.

За останні 30 років зміцнилися позиції сфери обслуговування в містах
Франції [16, 42].

Сільське господарство – один з найважливіших напрямків міжнародної
спеціалізації – реалізує на зовнішньому ринку більш 1/3 виробленої
продукції. У 2001 р. продукція агропромислового комплексу склала 15%
експорту і менше 10% імпорту. По обсягу сільськогосподарського експорту
країна відстає тільки від США, займаючи перше місце в Західній Європі.
Проте у французькій зовнішній торгівлі аграрною продукцією є уразливі
місця: збільшення експорту багато в чому відбувалося завдяки сировині, а
не переробленої продукції; погіршився баланс торгівлі з країнами ЄС.
Товарний експорт перетворився в один із самостійних і вирішальних
факторів економічного розвитку Франції. По обсягу експорту й імпорту
Франція займає 4-і місце у світі – після США, ФРН, Японії.

Необхідно відзначити високу концентрацію зовнішньої торгівлі Франції в
руках невеликого числа найбільших компаній. 50% французького експорту й
імпорту здійснюють відповідно 25 і 500 фірм. У той же час 70%
французьких компаній, що беруть участь у зовнішній торгівлі,
забезпечують всього лише 1% її обороту. 20 перших французьких
експортерів контролюють 21% вивозу з країни, а 20 найбільших імпортерів
– 18% ввозу [6, 105].

РОЗДІЛ 2. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ФРАНЦІЇ

2.1. Організації, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність

В зовнішній економічній сфері Франції найбільш важливу роль відіграють
міністерство зовнішньої торгівлі, міністерство економіки, фінансів і
бюджету, а також окремі підрозділи деяких інших міністерств. Відповідно
до декрету від 18 липня 1988 р. на міністра зовнішньої торгівлі
покладається підготовка рішень уряду з питань зовнішньоторговельної
політики Франції, а також вживання заходів, необхідних для стимулювання
її зовнішньоекономічної діяльності на закордонних ринках і розвитку
експортно-імпортних операцій.

У цих цілях міністр зовнішньої торгівлі вивчає разом з іншими
міністерствами (зокрема, з міністерством промисловості) заходи,
спрямовані на розвиток експорту; бере участь у виробленні рішень з
питань внутрішньої політики в області економіки, промисловості,
сільського господарства і послуг, а також із проблем зовнішньої
політики, якщо ці рішення впливають на зовнішньоекономічні відносини.
Він бере участь у підготовці і проведенні міжнародних економічних і
комерційних переговорів (багатосторонніх і двосторонніх).

Для здійснення своїх функцій міністр зовнішньої торгівлі використовує
Управління зовнішньоекономічних зв’язків міністерства економіки,
фінансів і бюджету. Разом з міністром економіки, фінансів і бюджету
міністр зовнішньої торгівлі призначає посадових осіб у підрозділи, що
відповідають за зовнішньоекономічну експансію Франції за кордоном, а
також затверджує регіональних директорів зовнішньої торгівлі. Обидва
міністра також підписують документи з питань організації служб,
відповідальних за зовнішню торгівлю.

Підлегле міністру зовнішньої торгівлі Управління зовнішньоекономічних
зв’язків міністерства економіки, фінансів і бюджету є основним робочим
органом у регулюванні і управлінні зовнішньою торгівлею. Тому у функції
управління входить здійснення безпосереднього регулювання зовнішньої
торгівлі і всіх зв’язаних з нею економічних питань [9, 21].

У питаннях сприяння підприємствам-експортерам Управління
зовнішньоекономічних зв’язків працює у взаємодії з Французьким центром
зовнішньої торгівлі, Французьким комітетом проведення економічних
заходів за кордоном, Французькою компанією по страхуванню зовнішньої
торгівлі (КОФАСЕ), Агентством по технічному, промисловому й економічному
співробітництву й іншими організаціями. Через службу розширення
економічних зв’язків за кордоном Управління одержує інформацію про
кон’юнктуру на світових ринках і економічне становище іноземних держав,
використовує цю інформацію для надання допомоги французьким експортерам.

У рамках дипломатичних представництв Франції за кордоном питаннями
зовнішньої торгівлі займаються підлеглі Управлінню зовнішньоекономічних
зв’язків понад 190 відділень економічної експансії за кордоном,
очолюваних торговими радниками й аташе. В даний час вони існують при 130
посольствах Франції в закордонних державах. У задачі відділень входить
інформаційне забезпечення і надання підтримки французьким підприємствам
і фірмам у країні їхнього перебування. Вони збирають необхідну
економічну і комерційну інформацію і направляють її в Управління, в інші
зацікавлені міністерства, організації, і насамперед у Французький центр
зовнішньої торгівлі.

З інших підрозділів міністерства економіки, фінансів і бюджету тільки
Генеральна дирекція митниць і непрямих податків займається винятково
регулюванням питань зовнішньоекономічної діяльності. Вона активно бере
участь у виробленні зовнішньоторговельної політики Франції.

Дирекція скарбниці міністерства економіки, фінансів і бюджету покликана
розробляти міжнародну валютно-фінансову політику Франції. Вона вивчає
питання державного кредитування зовнішньої торгівлі, фінансової допомоги
країнам, що розвиваються.

У регулюванні зовнішньоекономічних зв’язків Франції активну участь
приймає і міністерство закордонних справ. МЗС не дублює відповідні
служби міністерства зовнішньої торгівлі, міністерства економіки,
фінансів і бюджету, а, навпаки, працює з ними в тісному контакті,
створюючи для розвитку експортно-імпортних операцій відповідну
зовнішньополітичну основу. При формуванні єдиної зовнішньої стратегії
країни міністерство враховує положення справ у торгово-економічній
області і дає відповідні політичні орієнтування міністерствам, що беруть
участь у зовнішньоторговельній діяльності, і їх службам. Основним
інструментом МЗС для реалізації названих задач є вхідна в його склад
Дирекція по економічних і фінансових зв’язках. Вона бере участь у
підготовці і проведенні двох- і багатобічних переговорів, що ставлять за
мету підписання торгово-економічних договорів, у розробці нормативного
регулювання в розглянутій області, стежать за розвитком господарських
відносин Франції з іншими країнами.

Деякі французькі галузеві міністерства також здійснюють внесок у
регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Такі міністерства мають у
своєму складі відповідні служби. Серед них можна виділити Генеральну
дирекцію енергетики і сировини і Генеральну дирекцію промисловості
міністерства промисловості, Дирекцію виробництва й обмінів і Генеральну
дирекцію харчових продуктів міністерства сільського господарства і лісу,
а також Генеральну дирекцію телеграфного зв’язку міністерства зв’язку і
космосу [9, 27].

2.2. Експортно-імпортне регулювання

В основі політики в області експортно-імпортного регулювання Франції
лежить Римський договір про створення Європейського економічного
співтовариства (ЄЕС) (1957 р.). Укладаючи договір, шість країн-учасниць
поставили однієї з основних задач утворення Загального ринку шляхом
усунення мита і кількісних обмежень у взаємній торгівлі, вироблення і
реалізації у відносинах із усіма державами єдиної зовнішньоторговельної
політики. Тепер у ЄЕС входить понад 17 країн Західної Європи. 1 липня
1968 р. країни перейшли до єдиної зовнішньоторговельної політики. Одним
з найважливіших документів, використовуваних у зовнішній торгівлі
Франції (при імпорті, експорті і транзиті товарів), є нова стандартна
форма митної декларації, введеної з 1 лютого 1988 р. у країнах ЄС і яка
отримала назву єдиного адміністративного документа (ЕАД). ЕАД
поширюється майже на всі держави Західної Європи. ЕАД – це набір
однотипових декларацій, заповнених у восьми екземплярах. У них дається
вичерпна інформація про товар, спосіб його транспортування, містяться
відомості про відправника й одержувача товару, банківські, податкові та
інші дані. Перші три екземпляри забезпечують виконання формальностей у
країні-експортері товару, а п’ять інших – у країні-імпортері товару.

Одним з головних інструментів регулювання імпорту товарів у Франції є
єдиний митний тариф (ЕТТ), що застосовується в торгових відносинах
країн-учасниць ЄС із третіми державами з 1 липня 1968 р.

Важлива особливість митної ситуації у Франції полягає в тому, що якщо
товар, завезений на її територію чи територію будь-якої іншої
країни-учасниці ЄС, то, пройшовши митні формальності, він може безмитно
обертатися усередині Співтовариства. Дія цього положення є важливою
умовою, що полегшує збут продукції не тільки на французькому ринку,
але і на ринках інших країн співдружності [9, 31].

Поряд з митним тарифом ЄС, що захищає господарство країн-учасниць від
зовнішньої конкуренції, широко і регулярно застосовуються нетарифні
засоби обмеження імпорту, у тому числі і Франції. Крім єдиного митного
тарифу Франція використовує такі обмеження ввозу товарів, як
контенгування імпорту, контроль над ввозом, антидемпінгові процедури,
імпортні податки, угоди про “добровільне” обмеженні імпорту, атестації
продукції, адміністративні і санітарні формальності.

2.3 Фінансування, кредитування і страхування

зовнішньоекономічної діяльності

У Франції для заохочення експорту використовується безліч прямих і
непрямих засобів, що дозволяє уряду суттєво впливати на розвиток
торгівлі в бажаному напрямку. Це досягається шляхом надання експортерам
пільг у кредитно-фінансовій, податковій і адміністративній областях. У
Франції створена розгалужена система фінансування експортно-імпортних
операцій закордонних капіталовкладень, освоєння нових ринків. На систему
фінансування експорту товарів з країни дуже впливають і такі фактори, як
більш низька конкурентноздатність її продукції на світовому ринку в
порівнянні з головними суперниками, втрата й ослаблення позицій на ряді
ринків держав, що розвиваються, і як результат цього – дефіцит
платіжного балансу протягом усіх післявоєнних років. Усе це визначило
важливу роль держави в створенні системи фінансової підтримки експорту
на сприятливих умовах з метою зміцнення конкурентноздатності
національних компаній на світовому ринку, а широка участь урядових
ресурсів у цьому процесі дало можливість встановити один зі сприятливих
для імпортерів французької продукції режимів кредитування і страхування
експорту.

Державне страхування експорту у Франції здійснюється у відповідності зі
спеціальними правилами, встановленими владою, при участі і твердому
контролі державних кредитно-фінансових організацій: Банку Франції,
Французького банку для зовнішньої торгівлі (ФБВТ) і банку “Креді
насьональ”. Головною метою ФБВТ є допомога звичайним банкам у їхніх
операціях по кредитуванню зовнішньої торгівлі.

Головною зміною в джерелах фінансування експорту є підвищення ролі
комерційних банків і зниження значення Банку Франції. Реформа привела до
розширення фінансової допомоги французьким експортерам. Вона передбачила
збільшення розмірів кредитування виробництва товарів з 80 до 90%
вартості контракту й участі банків у фінансуванні ними експортних
кредитів з 90 до 100%. Ці положення реформи звільнили експортера від
фінансових витрат. Була спрощена процедура одержання експортного
кредиту: число необхідних підписів скоротилося до чотирьох – експортера,
банку, що видав кредит, зовнішньоторговельного банку, страхової
компанії. Особливість французької кредитної системи полягає в тому, що
будь-яка експортна угода, що вимагає пільгового кредиту, не може бути
зроблена без згоди уряду [9, 38].

Державне страхування зовнішньоекономічних операцій у Франції почалося з
1928 р., і в даний час воно здійснюється КОФАСЕ. Система страхування
відіграє важливу роль у стимулюванні експорту товарів шляхом захисту від
різних ризиків, що можуть виникнути в ході здійснення торгових угод. У
сучасних умовах страхування служить не тільки захистом експортерів від
можливих ризиків, але і стало важливою умовою одержання банківського
кредиту, а в кінцевому рахунку – висновку експортного контракту. Нині у
Франції здійснюється страхування ризиків, зв’язаних з попереднім
вивченням ринку, зміною іноземних курсів валют; організацією за кордоном
ярмарків, виставок, закордонних інвестицій; страхується непередбачене
підвищення цін у період виготовлення експортної продукції.

На практиці КОФАСЕ як приватна компанія страхує за свій рахунок від
комерційних ризиків короткострокові експортні кредити; як державна
компанія вона (під контролем уряду і за його рахунок) гарантує
комерційні ризики по всіх експортних кредитах і комерційні ризики по
середньо- і довгострокових кредитах. Страхуються наступні угоди: продаж
товарів, надання послуг (участь у торгових ярмарках, вивчення іноземних
ринків, реклама, оренда устаткування); здійснення будівельних робіт за
рубежем; інвестиції за кордоном; експортні кредити постачальникам і
довгострокові кредити покупцю, а також фінансові промислові кредити. До
числа ризиків, гарантованих КОФАСЕ, відносяться:

комерційні – неплатоспроможність покупця, затримка платежів;

політичні – виникаючі в результаті війни чи рішення французького уряду,
що забороняє виробництво чи експорт товарів;

зв’язані зі стихійними лихами – ураганами, повенями, землетрусами,
виверженнями вулканів у країні боржника;

валютні – унаслідок введення валютних обмежень чи падіння курсу валюти,
у якій укладена угода;

економічні – ризики росту цін (покриваються в тому ступені, в якому
збільшення цін у Франції перевищує ріст світових цін) і ризики, що
виникають у зв’язку вивчення іноземних ринків (некомпенсовані витрати
внаслідок такого вивчення, реклами й участі в торгових ярмарках).

Ступінь покриття страхованих ризиків різна і залежить від їхнього
характеру. При комерційних ризиках втрати відшкодовуються в розмірі від
80 до 85%; політичні і зв’язані зі стихійними лихами – від 80 до 90%;
валютні –100%; економічні: підвищення цін – 100%, вивчення іноземних
ринків – від 50 до 60%.

Короткострокові операції КОФАСЕ страхуються самостійно за рахунок
власних ресурсів у межах ліміту, встановлюваного щорічно урядом. У
залежності від характеру й обсягу угоди визначаються і страхові платежі,
внесені на користь КОФАСЕ і в середньому складають для приватних осіб і
компаній по політичних ризиках 0,25% річних, а при сполученні їх з
комерційними ризиками –0,85%. Для державних установ і при гарантії
урядів країн-імпортерів ставка платежів по обох видах ризиків дорівнює
0,5%. Страхові внески при валютних ризиках під час падіння курсу валюти
нижче 2,25% складають 0,36 річних. В Франції діє спеціальна процедура
покриття тих ризиків по експортних кредитах, які не можна застрахувати в
КОФАСЕ (валютні ризики в замкнутій валюті). Такі ризики бере на себе
саме підприємство-експортер, що видало дану позичку. Розширюється коло
гарантій, які представляються КОФАСЕ. Введено страховий поліс, що
покриває індивідуальні ділові поїздки, а також поліс, що гарантує
експортеру стабільність кредитних ставок під час переговорів по висновку
угоди [15, 73].

РОЗДІЛ 3. МІСЦЕ ФРАНЦІЇ У СВІТОВОМУ СПІВТОВАРИСТВІ

ТА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

3.1. Зовнішньоекономічні зв’язки Франції

Економіка Франції глибоко вбудована у світове господарство. Французьким
компаніям наприкінці ХХ ст. вдалося трохи збільшити свою частку у
світовому експорті (6,5%) (4-і місце) і скоротити в імпорті (6-7%)
(3-4-і місце).

Зовнішня торгівля займає важливе місце в економіці Франції, оскільки
вона забезпечує біля третини економічного росту країни.

Приріст експорту Франції в 2002 р. йшов більш динамічно, чим приріст
імпорту: +3,5% проти 9,3% у 2001 р. Обсяг продажів усіх французьких
товарів і послуг за кордоном склав 1485,8 млрд. фр. у 2001 р.

Таким чином, високий рівень позитивного сальдо зовнішньої торгівлі
Франції відбиває, з одного боку, внутрішню кон’юнктуру, що виразилася в
недостатньому росту закупівель за кордоном при досить стійкому росту
експорту. З іншого боку, позитивні результати зовнішньої торгівлі
Франції протягом останніх чотирьох років свідчать про зростаючу
конкурентноздатність французьких товарів.

У цілому в 2002 р. Франція зберегла роль однієї з ведучих торгових
держав. По обсягу експорту й імпорту Франція займає 4-е місце у світі
після США, Німеччині і Японії, хоча її частка у світовій торгівлі трохи
знизилася в 2002 р. (5,6% проти 5,8% у 2001 р.) [2, 17].

У якості пріоритетних для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Франція
виділяє вісім країн (за абеткою): Бразилію, Індію, Індонезію, Китай,
Мексику, Росію, ПАР і Республіку Корею.

Найбільш активно в зовнішній торгівлі бере участь промисловість, на яку
припадає до 4/5 національного експорту товарів і послуг. Такі ведучі
сектори індустрії, як хімія і виробництво синтетичних волокон,
автомобіле-, судо- і авіабудування (експорт склав 56% обороту, чи 55,6
млрд. фр.), воєнна промисловість, направляють на експорт більш 40% своєї
продукції.

Експортна спеціалізація Франції значно поступається іншим великим
країнам. В останнє десятиліття в економіці країни значно зріс імпортний
компонент (21% ВВП), що зв’язано з посиленням міжнародного поділу праці
і зміною конкурентноздатності французьких товарів. Найбільш висока
частка імпорту у виробництві продукції машинобудування і хімічної
промисловості (40 – 60%). Це значною мірою зв’язано з особливостями
розвитку науково-технічного потенціалу країни і впровадженням наукових
досягнень у виробництво. Характерною рисою науково-дослідницької
діяльності виступає її військова спрямованість. Частка засобів, що
направляється на військові дослідження, досягає 19% усіх витрат.

Франція проводить дослідження з широкого кола тем. По цілому ряді з них
вона займає ведучі позиції – атомна енергетика, авіаційна техніка,
устаткування зв’язку, деякі види електроніки промислового призначення.
По інших сильно відстає – інформатика, електроніка, біотехнологія. В
даний час на частку електронної, авіакосмічної, автомобілебудівної
промисловості, хімічної і фармацевтичний припадає більше 60%
науково-дослідних асигнувань у промисловості. У той же час у таких
галузях, як загальне машинобудування, металообробка, харчова
промисловість та інші ці витрати незначні. У машинобудуванні частка
витрат на науково-дослідницьку область значно нижча, ніж в інших
провідних галузях.

Багато французьких компаній відносяться до ринку ЄС як свого
внутрішнього. Понад 60% експорту направляється в країни ЄС. Це сама
велика частка серед чотирьох ведучих країн Західної Європи. Головним
торговим партнером Франції в цьому регіоні виступає ФРН, на яку припадає
16% експорту і 20% імпорту. На другому місці Італія (12%). Серед інших
країн важливим торговим партнером виступають США (6,1% експорту). Частка
країн, що розвиваються, у торгівлі країни скоротилася, у тому числі
частка Африки з 13,3 до 7,4% за 90-і рр. Недоліком географічної
структури зовнішньої торгівлі є значна орієнтація експорту в країни з
ринками, які повільно розширюються.

Французькі компанії докладають великих зусиль для розширення
зовнішньоекономічної експансії. Важливим засобом її виступає експорт
капіталу. На долю Франції припадає 5% загального обсягу закордонних
прямих інвестицій. При цьому в 90-і рр. відбулося скорочення її частки.

Експорт капіталу помітно переорієнтувався на промислово розвинуті
країни, де основним об’єктом додаткового капіталу є Західна Європа, але
значення її зменшилося [2, 16].

У країнах, що розвиваються, зосереджено приблизно 30% загального обсягу
прямих інвестицій, що вище частки інших країн. Африканський континент
займав раніше і продовжує займати особливе місце. На його частку
припадає понад 50% французьких інвестицій у «третьому світі». Крім
сировинних галузей інвестування здійснюється в обробному виробництві
шляхом налагодження складальних чи автономних підприємств з орієнтацією
на місцевий ринок.

Франція також є великим імпортером капіталу. Ведуче місце серед
іноземних фірм займають американські (48%). Інвестиції кожної окремої
європейської країни значно їм поступаються, але останнім часом
намітилися зворотні процеси.

У забезпеченні зовнішньоекономічної експансії компаній на зовнішніх
ринках країн, що розвиваються, важлива роль приділяється економічній
допомозі. За рахунок фінансової підтримки з боку держави компанії
компенсують свою слабкість при освоєнні зовнішніх ринків. По обсягу
допомоги Франція поступається тільки США і Японії, а по її частці у ВВП
перевершує усі ведучі країни.

Незважаючи на зростаюче значення багатобічної допомоги у зв’язку з
членством Франції в ЄС, пріоритетне місце залишається за двосторонньою
допомогою. В умовах структурної перебудови економіки країн, що
розвиваються, і посилення процесів інтернаціоналізації продуктивних сил,
збільшився обсяг технічної допомоги, що стала важливим засобом
забезпечення діяльності ТНК в обробних галузях. Як і раніше, значна
частина допомоги йде на спорудження об’єктів інфраструктури, але
збільшується частка аграрних і обробних галузей.

В області зовнішньоекономічної політики пріоритет віддається розвитку
експорту імпортозаміщуючих виробництв. Поряд з ідеєю «нового завоювання
внутрішнього ринку» висунута ідея «нового завоювання
західноєвропейського ринку». [1, 27]

3.2.Особливості зовнішньої торгівлі Франції в світі

та у Європейському Союзі

За останнє десятиліття Франції вдалося успішно адаптувати свою зовнішню
торгівлю до нових умов, і насамперед на європейському ринку. З 1993 року
сальдо її торгового балансу стає активним, у той час як наприкінці 80-х
років воно характеризувалося значним дефіцитом. Економіка Франції стала
не менш відкритою,ніж у її торгових партнерів, зберігши при цьому свою
частку на ринку. У результаті зараз Франція займає четверте місце у
світі по експорту товарів і третє – по експорту послуг. У цих умовах
сальдо зовнішньоторговельного балансу Франції в 1999 році залишалося на
високому рівні (113 млрд. франків, чи 17,2 млрд. євро, тобто 1,3% ВВП, у
порівнянні з 143,6 млрд. франків у 1998 році), залишаючись позитивним
сьомий рік підряд. Це означає, що тепер зовнішня торгівля структурована,
оскільки такого торгового балансу вдалося досягти, незважаючи на деякі
несприятливі обставини: кон’юнктурні розбіжності з головними
європейськими партнерами; ріст витрат на енергоносії; зменшення доходів
від торгівлі озброєннями.

Входження у Європейський Союз зумовила певну відкритість французької
економіки. В свою чергу відкритість економіки завжди супроводжується
побоюваннями: викликають страх конкуренція з боку закордонних
підприємств і ті труднощі, які вона створює для економічної політики.
Але ці побоювання виявилися в значній мірі необґрунтованими. Якщо з 1970
по 1999 рік частка імпорту у внутрішньому попиті Франції (ступінь
проникнення) подвоїлася, досягши приблизно 40%, то експортна частка
продукції обробної промисловості Франції зросла за той же період з 20 до
42%. Подібна тенденція спостерігалася й у інших європейських партнерів.
У той же час активне сальдо платіжного балансу Франції значно
збільшилося (див. Додаток, діаграму 1), а торговий баланс досяг у 1997
році рекордного рівня в 160 млрд. франків (близько 2% ВВП). У 1999 році,
незважаючи на несприятливий збіг обставин (слабкий економічний ріст у
Німеччині, підвищення цін на нафту), позитивне сальдо
зовнішньоторговельного балансу все-таки залишалося на рівні 113 млрд.
франків (17,2 млрд. євро) [11, 39].

Якщо до торгівлі товарами додати обмін в сфері послуг, то активне сальдо
торгового балансу останніх трьох років збільшилося на 2 процентних
пункти у ВВП. В умовах безупинного росту іноземних інвестицій у Франції
(230 млрд. франків, чи 35 млрд. євро в 2002 році, тобто на 39% більше,
ніж у 2001 році) обсяг прямих французьких інвестицій за кордоном також
досяг торік рекордної оцінки: 543 млрд. франків (83 млрд. євро, чи понад
6% ВВП), тобто в порівнянні з 1998 роком збільшився на 127%.

Успіх торгівлі залежить у першу чергу від географічної близькості. Тому
не дивно, що зовнішня торгівля Франції, як і потоки прямих інвестицій
французьких підприємств, орієнтовані в основному на європейський ринок.
Разом з тим у масштабності цього процесу відбивається також визначальний
вплив досягнутих успіхів у будівництві Співтовариства, у результаті чого
Європейський союз сьогодні є для Франції тією основою, на якій
ґрунтується її участь у світових господарських зв’язках.

Така орієнтованість на Європу характерна як для інвестиційних потоків,
так і для торгових зв’язків:

– в умовах формування Єдиного ринку перший могутній потік французьких
прямих інвестицій за кордоном, що спостерігався в другій половині 80-х
років, направлявся в основному в країни, що беруть участь у
європейському будівництві. У цей період половина закордонних
капіталовкладень Франції приходилася на Європу, хоча частка останньої у
світовому ВВП і світовій торгівлі складала, відповідно, лише 30 і 40%.
Одночасно дві третини закордонних капіталовкладень у Франції приходяться
на країни Європейського союзу;

– зовнішня торгівля Франції також орієнтована на Європейський союз: на
нього припадає 64% французького експорту (див. Додаток В) і 61% імпорту.

Після введення євро європейський ринок поступово стає великим внутрішнім
ринком, стабільність якого служить ефективним захистом французької
економіки від деяких зовнішніх потрясінь (таких як, наприклад, азіатська
криза). Експорт французьких товарів у європейські країни також сприяв
підвищенню їхньої якості до рівня першокласної продукції, посиленню
позицій у таких галузях, як авіаційна промисловість,
автомобілебудування, виробництво напоїв, фармацевтична промисловість і
т.д.

Ще зовсім недавно географічна і галузева спеціалізація французької
промисловості була сприятливою, однак сьогодні, швидше всього, вона
знову має потребу в коректуванні. Перед французькими підприємствами
стоять дві задачі: визначитися у відношенні майбутніх сфер діяльності і
розширити присутність на зовнішніх ринках, які завдяки своїй
спеціалізації мають могутній потенціал росту.

Дійсно, приходиться констатувати наявність деяких слабких місць у цих
двох областях:

– за винятком авіаційної і фармацевтичної промисловості, спеціалізація
Франції не надто чітко виявляється в області нових технологій,
застосування яких, як очікується, буде швидко розширюватися як у
промисловості, так і в сфері послуг. Показовий приклад: у 1997 році
Великобританія посунула Францію з другого місця у світі по експорту
послуг;

– з іншого боку, частка Франції на ринках у Азії чи Латинської Америки
залишається в межах 2-4% (у порівнянні із середнім показником приблизно
10% на її традиційних ринках – у Європі й Африці). І це не зважаючи на
ті зусилля, що додаються останнім часом, зокрема, в області прямих
інвестицій. Якщо в країнах Азії і Латинської Америки економіка буде і
надалі розвиватися більш швидкими темпами, чим в інших країнах, Франція
може втратити свої позиції, що неминуче призведе до скорочення її частки
на світовому ринку ( що складає сьогодні близько 5%). Уже зараз можна
констатувати, після економічного підйому, який спостерігався з 1999
року, внаслідок азіатської кризи підприємства деяких європейських
сусідів Франції виявилися в більш сприятливому положенні, ніж французькі
компанії [16, 54].

3.3. Зміни у міжнародних зв’язках Франції

зі світом та Європейським Союзом

Незважаючи на те, що торговим зв’язкам Франції незмінно наявна тенденція
до росту, вони, безумовно, залежать від змін міжнародної кон’юнктури
(таких, наприклад, як коливання рівня ділової активності інших
партнерів, зміна курсу євро стосовно долара, динаміка цін на нафту).

Загальні показники. Після спаду, що відзначався на початку 1999 року в
зв’язку зі зниженням ділової активності в Європі і на ринках, що
формуються, обсяг зовнішньої торгівлі Франції досяг колишнього рівня уже
в другому кварталі зазначеного року. Потім він став швидко рости (+7,8%
по експорту в другому півріччі 1999 року в порівнянні з першим півріччям
1999 року і +8,4% по імпорту) унаслідок прискорення темпів економічного
росту і збільшення обсягів світової торгівлі. Ця тенденція була властива
експорту, обсяг якого зріс за цей час на 5,9%. Збереження динамізму
експорту пояснюється двома факторами:

– високим світовим попитом на французькі товари і послуги;

– підвищенням їхньої конкурентноздатності в результаті зміцнення
англосаксонських і азіатських валют у другому півріччі 1999 і на початку
2000 року.

Ще більший ріст відзначався по імпорту, обсяг якого в першому півріччі
2000 року збільшився на 8,6%, тобто приблизно на ту ж величину, що і в
другому півріччі 1999 року. Це свідчить про високий внутрішній попит.
Крім того, подорожчання французького імпорту зв’язано з підвищенням цін
на нафту [11, 43].

Зміни по секторах. Швидке розширення торгових зв’язків в основному
властиво цивільним галузям промисловості, оскільки споживання населення
і попит з боку підприємств чітко орієнтовані як у Франції, так і в
країнах, що є її основними торговими партнерами. Останнім часом особливо
швидко росте експорт устаткування. Також чітко орієнтованими залишаються
продажі автомобілів за кордон, що свідчить як про широкі можливості
збуту на європейському ринку, так і про досягнення французьких
виробників. На відміну від торгівлі промисловими товарами, міжнародна
торгівля сільськогосподарською продукцією розвивається повільніше. Після
різкого збільшення на початку 2000 року обсягу закордонних продажів
продовольчих товарів у зв’язку зі святкуванням “міленіуму” експорт цих
товарів значно скоротився. Варто, однак, відзначити, що з травня 2000
року в галузях агропромислового комплексу знову почався підйом.

Витрати на енергетику. Франція, що не володіє значними запасами
вуглеводневої сировини, є чистим імпортером енергії. Тому в 2000 році
збільшення витрат на виробництво енергії позначалося на балансі її
зовнішньої торгівлі в більшій ступені, ніж у 1999 році. Прийняті за
останні два роки рішення про скорочення видобутку нафти і відновлення
споживчого попиту в країнах Азії привели до різкого підвищення цін на
нафту. Однак цей новий стрибок цін наніс французькій економіці менший
збиток, ніж перші “нафтові шоки”, оскільки відтоді Франція вжила заходів
для ослаблення своєї енергетичної залежності, проводячи політику, з
одного боку, контролю за споживанням енергії, а з іншого боку – розвитку
ядерної енергетики. Завдяки такій двоякій політиці частка імпорту
енергоносіїв у загальному імпорті Франції упала з 28% у 1980 році до 7%
у 2000 році (10% у 1990 році). Проте ріст цін на нафту в поєднанні з
підвищенням курсу долара привів до збільшення витрат на енергоносії на
15,4 млрд. франків у 1999 році і 40 млрд. франків у першому півріччі
2000 року (у порівнянні з тим же періодом 1999 року). Таке збільшення
витрат на енергоносії лише в незначній степені компенсується розширенням
французького експорту в нафтовидобувні країни Ближнього і Середнього
Сходу, зв’язаного в першу чергу з продажами “Аеробусів”. Таким чином,
зниження останнім часом активного сальдо зовнішньої торгівлі Франції
пояснюється насамперед ростом витрат на енергоносії.

Конкурентноздатність. Не слід переоцінювати значення коливань торгового
балансу. Підбадьорюючою обставиною є насамперед знову відновлений
динамізм торгових обмінів, підтримуваний як високою кон’юнктурою
світової торгівлі, так і сприятливою еволюцією конкурентноздатності
французьких товарів у 2002 році [2, 44].

Після деякого погіршення, що спостерігалося в 2001 році, цінова
конкурентноздатність французьких товарів у 2002 році значно зросла
головним чином у результаті зниження фактичного реального курсу євро та
подальшою стабілізацією євро. Утім, стійкий рівень питомих трудовитрат
дозволив французьким виробникам збільшити прибутковість свого експорту.

У цих умовах частка Франції на світовому ринку залишається стабільною по
обсягу в порівнянні з основними французькими конкурентами. Обсяги
продажів протягом 90-х років підтримуються на середньому рівні.
Скорочення частки, що спостерігалося на ринку у вартісному вираженні (з
5,6% у 1998 році до 5,3% у 2000 році) виявилося наслідком коливань курсу
долара і цін на нафту. Єдиною серйозною втратою стало зниження частки
Франції на азіатських ринках, що пояснюється спізнілим впливом
азіатської кризи на постачання по великих контрактах і відновленням
конкурентноздатності (діаграма 1 ).

Діаграма 1. Частки деяких країн у світовій торгівлі товарами (%)

Джерело: Всесвітня торгова організація;

розрахунки Управління зовнішніх економічних зв’язків (DREE 5В).

ВИСНОВКИ

У даній роботі було розглянуте місце Франції у світовому співтоваристві
та ЄС. Перш ніж стати високорозвиненою країною, вона пережила багато
криз і підйомів. З роками Франція здобувала досвід, удосконалювалася,
але знову і знову з’являлися труднощі і проблеми, які потрібно було
вирішувати.

Таким чином, було отримано досить глибоке представлення про
зовнішньоекономічну діяльність Франції, і були відмічені такі тенденції
як:

1) французьким компаніям за останні 20-ть років вдалося трохи збільшити
свою частку у світовому експорті (6,5%) і скоротити в імпорті;

2) зовнішня торгівля виступає серйозним фактором економічного росту. На
експорт йде близько 1/5 її кінцевого продукту 1970 р. — 19,4%);

3) по обсягу експорту Франція поступається в Західній Європі тільки
Німеччині;

4) структура французького експорту має визначені особливості. У ньому
більш високу питому вагу мають сільськогосподарські товари і сировина —
20%. В даний час провідні позиції у зовнішній торгівлі країни займають
такі товари як машини й устаткування (43% експорту і 39% імпорту);

5) знизилася частка у світовому експорті легкових автомобілів,
конторського устаткування й обчислювальної техніки, спеціального
промислового устаткування, верстатів, електроприладів. Це значною мірою
визначається особливостями галузевої структури господарства і характером
її спеціалізації в міжнародному поділі праці, а також зниженням
конкурентноздатності промисловості. У той же час по експорту авіаційної
техніки, локомотивів, вагонів вона займає друге місце; автомобілів,
хімічних товарів— третє місце; в експорті військової техніки і зброї
Франція утримує друге місце у світі після США. Трьома головними статтями
експорту озброєння є військові кораблі, літаки й армійське озброєння.

6) по обсягу сільськогосподарського експорту Франція відстає тільки від
США. На зовнішніх ринках реалізується понад 1/3 виробленої продукції.

7) в останнє десятиліття в економіці країни значно зріс імпортний
компонент (21% ВВП), що зв’язано з посиленням міжнародного поділу праці
і зміною конкурентноздатності французьких товарів. Найбільш висока
частка імпорту у виробництві продукції машинобудування і хімічної
промисловості (40—60%).

8) багато французьких компаній відносяться до ринку ЄС як до свого
внутрішнього. Понад 60% експорту направляється в країни ЄС. Це сама
велика частка серед чотирьох ведучих країн Західної Європи. Головним
торговим партнером Франції в цьому регіоні виступає Німеччина, на яку
припадає 16% експорту і 20% імпорту. На другому місці Італія (12%).

9) серед інших країн важливим торговим партнером виступають США (6,1%
експорту). Частка країн, що розвиваються, у торгівлі країни скоротилася,
у тому числі частка Африки з 13,3 до 7,4% за 80-і рр.

10) французькі компанії докладають великих зусиль для розширення
зовнішньоекономічної експансії. Важливим засобом її виступає експорт
капіталу. На долю Франції припадає 5% загального обсягу закордонних
прямих інвестицій. При цьому наприкінці ХХ ст. відбулося скорочення її
частки.

11) експорт французького капіталу помітно переорієнтувався на промислово
розвинуті країни, де основним об’єктом додаткового капіталу є Західна
Європа, але значення її зменшилося. У країнах, що розвиваються,
зосереджено приблизно 30% загального обсягу прямих інвестицій, що вище
частки інших країн. Африканський континент, як раніше, продовжує займати
особливе місце. На його частку приходиться понад 50% французьких
інвестицій у “третьому світі”.

12) у забезпеченні зовнішньоекономічної експансії французьких компаній
на зовнішніх ринках країн, що розвиваються, важлива роль приділяється
економічній допомозі. За рахунок фінансової підтримки з боку держави
компанії компенсують свою слабість при освоєнні зовнішніх ринків.

Що стосується схожості Франції та України, то можна сміло стверджувати,
що для України французький економіко-соціальний та політичний досвід міг
би стати в пригоді.

Особливо цікавим виглядає підтримка уряду для тих компаній та фірм, які
намагаються виходити на міжнародні ринки та пропонувати національну
продукцію світовим ринкам. Також перспективним виглядає для України
такий напрямок як збір інформації про країни, з якими Україна хотіла
проводити або вже здійснює торгівельні відносини.

Щоправда потрібно враховувати, що Україна на сьогоднішній день
відноситься до країн зі помірно розвинутою економікою і багато
французьких підходів їй просто на даному етапі є не під силу. Однак, на
перспективу потрібно не забувати, що Франція має багато
економіко-географічних та геополітичних рис, які схожі на українські.

Гадаємо, що в даній роботі вдалося, у певній мірі, дослідити
досліджуване питання. Однак воно і на далі потребує детального і
глибокого дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бірюлєв В. Франція: мляве пожвавлення // МЕМО. – 2001. -№6.

Бірюлєв В. Франція в світі // МЕМО. – 2002. – №2.

Болотин В.В. Финансово-промышленные группы: возможности, реальность и
нормотворчество/ /Финансы. – 2002. – № 7. – с. 8-12.

Борисов Е, Рыжков О. Современная инфраструктура рынка ценных бумаг: опыт
реформ во Франции/ /Рынок ценных бумаг. – 1996. – №1. – с. 40-43.

Весь мир. – Мн.: Литература, 1996. – 656 с. – (Энциклопедический
словарь).

Дронов В.П. и др. Экономическая и социальная география: Справ.
Материалы: Кн. для учащихся среднего и старшего возраста/В.П. Дронов,
В.П. Максаковский, В.Я. Ром. – М.: Просвещение, 1994. – 208 с.

Досвід державної підтримки АПК у Франції // АПК: економіка, керування. –
1994. – №11

Економічне становище Франції. // Бюлетень іноземної комерційної
інформації. – 2001. – №105.

Економіка Франція й економічна політика уряду // Коринф. – 1997. – №42.

Экономическое положение Франции/ /БИКИ. – 1997. – №105. – с. 3-5.

Зовнішня торгівля Франції // Коринф. – 2001. – №42

Новые тенденции развития товарных бирж за рубежом/ /БИКИ. – 1995. – №32.
– с. 1,8.

Страны мира: Краткий политико-экономический справочник. – М.:
Политиздат, 1991. – 512 с.

Толкушин А.В., Суворов Д.В. Политика децентрализации и местные налоги во
Франции/ /Финансы. – 1999. – №8. – с. 59-65.

Франція / За ред. В.Ю. Пресняков. – М.: Міжн. відносини, 1996.

Франция / Под Ред. В.Ю. Пресняков и Н.Е. Шулюкин. – М.: Междунар.
отношения, 2000. – 176 с.

ДОДАТОК А

ДИНАМІКА ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ

ФРАНЦУЗЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

1994 р. 1998 р. 2002 р.

(у % до попереднього року)

ВВП 2,8 2,2 1,5

Споживання населення 1,4 1,7 2,1

Інвестиції 1,3 2,6 – 0,6

Імпорт 6,7 5,3 2,2

Експорт 6,0 6,0 3,6

Джерело: Бюлетень іноземної комерційної інформації. – 2001. – №105.

ДОДАТОК Б

ДИНАМІКА ЗОВНІШНЬОТОРГОВОГО БАЛАНСУ ФРАНЦІЇ

Джерело: Всесвітня торгова організація;

розрахунки Управління зовнішніх економічних зв’язків

ДОДАТОК В

РОЗПОДІЛ ФРАНЦУЗЬКОГО ЕКСПОРТУ В 2002 РОЦІ

Джерело: Всесвітня торгова організація;

розрахунки Управління зовнішніх економічних зв’язків

PAGE

PAGE 6

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020