.

Оподаткування та банкрутство підприємств (Реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
815 3285
Скачать документ

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Оподаткування та банкрутство підприємствВступ.

Податки є однією з найважливіших фінансових категорій. Історично це
найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами
суспільства. Саме виникнення держави спричинило і появу платежів та
внесків до державної скарбниці для фінансового забезпечення виконання
державною її функцій. Спочатку ці внески проводились у натуральній
формі, з розвитком товарно-грошових відносин відбувся поступовий перехід
до грошової форми оподаткування. У сучасних умовах натуральні податки
можуть використовуватись у виняткових випадках в окремих країнах.

Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ
економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу
держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її
економічної доктрини. Податки – це об’єктивне суспільне явище, тому при
побудові податкової системи слід виходити з реалій
соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями,
можливо і найкращими, але не здійсненними.

Молода Українська держава розпочала створення власної податкової
системи, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже
податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни:
рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню
політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови і
безліч інших чинників. У зв’язку з цим склад податкової системи,
структурні співвідношення окремих податків, порядок їх обчислення, форми
розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятися.
Водночас слід підкреслити, що форми оподаткування стають дедалі
уніфікованішими. Існує ряд основних податків, які дістали
загальносвітове визначення, хоча механізм їх справляння може суттєво
різнитися в конкретних країнах.

Податки є однією з найважливіших фінансових категорій. Історично це
найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами
суспільства. Саме виникнення держави спричинило і появу платежів та
внесків до державної скарбниці для фінансового забезпечення виконання
державною її функцій. Спочатку ці внески проводились у натуральній
формі, з розвитком товарно-грошових відносин відбувся поступовий перехід
до грошової форми оподаткування. У сучасних умовах натуральні податки
можуть використовуватись у виняткових випадках в окремих країнах.

ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

Податкова система є дуже складним явищем, яке відображає діалектичне
поєднання об’єктивного і суб’єктивного початків. Об’єктивне начало
зумовлене об’єктивністю самих податків і виражається в тому, що
податкова система має базуватися на певних наукових засадах, які
характеризують її внутрішню сутність і суспільне призначення.
Суб’єктивність полягає в тому, що податкова система створюється
відповідними державними структурами. Вона відображає розуміння ними
ситуації в країні й цілі певних партій, суспільних груп, окремих
політичних діячів. І тут виникає значна проблема в суспільстві –
проблема максимального наближення суб’єктивного бачення до об’єктивних
вимог і можливостей.

Проблеми України в галузі побудови податкової системи насамперед
пов’язана саме в відсутності чіткої економічної доктрини, визначеної
виходячи з тієї чи іншої економічної теорії. Це не дає змоги проводити
чітку стратегічну лінію, призводить до нестабільності податкової
політики, що, у свою чергу, негативно впливає на стан економіки. Саме
вироблення цієї доктрини є першочерговим завданням.

Мета роботи – закріпити та систематизувати теоритичні знання, навчитися
використовувати їх у фінансовій діяльності суб’єктів господарчої
діяльності та держави, а також залучити студентів до
науково-дослідницької роботи; набуття практичних навичок і досвіду.

Сучасний стан податкової системи України можна охарактеризувати як
закладення підвалин. Заснована податкова система України не є абсолютно
новим явищем. Вона побудована, і це ж знову таки об’єктивна
закономірність, на базі тієї системи доходів бюджету, яка існувала в
межах адміністративної системи і планової економіки. Введені податки
певною мірою є новими скоріше за формою, ніж за змістом. У цілому ж
можна зазначити, що перший етап податкової реформи пройдений. В
подальшому розвитку податкової системи, очевидно, переважно йтиме
еволюційним шляхом, зміни в системі оподаткування, що відбуватимуться,
не зачіпатимуть закладених підвалів.

Перш ніж вести мову про податки, їхнє застосування тощо, варто
зупинитися на такому понятті, як бюджет.

За класичним визначенням, бюджет – це розпис доходів і видатків держави,
підприємства чи окремої особи на певний строк. Таким чином, будь-який
бюджет складається з двох частин: перша – це доходи, друга – видатки.

Перед ними стоїть завдання розглянути бюджет із загальнодержавної точки
зору. Для цього варто звернутися до Закону України “Про бюджетну систему
України” від 29 червня 1995 року. Згідно з ним бюджетну систему нашої
держави складають Державний бюджет України, республіканський бюджет
Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети.

Суть державного бюджету зрозуміла. Це утворення і використання
фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами
державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та
місцевими Радами народних депутатів. Державний бюджет України затверджує
Верховна Рада України. Бюджетний рик розпочинається 1 січня і
закінчується 31 грудня.

Що ж до місцевих, то до них належать: обласні районні, міські селищні,
сільські бюджети. Кожна обласна, районна, міська, селищна і сільська
Рада народних депутатів затверджує бюджет свого регіону.

Тепер, як конкретний приклад, розглянемо Закон України “Про Державний
бюджет України на 1996 рік”. Поглянемо на ту його частину, яку ми
називаємо “витратною”. На які ж цілі мають бути виділені з цієї частини
бюджету?

Видатки бюджету йдуть, у першу чергу, на:

соціальний захист населення;

фінансування заходів, пов’язаних із здійсненням державного регулювання
цін;

фінансування соціально-культурних закладів, установ та заходів;

фінансування науки;

державні капітальні вкладення;

реструктуризація вугільної промисловості;

фінансування житлово-комунального і шляхового господарства;

реставрацію пам’яток архітектури;

фінансування оборони, правоохоронної діяльності;

утримання органів законодавчої, виконавчої і судової влади;

зовнішньополітичну діяльність;

заходи, пов’язані з ліквідацією чорнобильської катастрофи та соціальних
заходів населення;

І це далеко не повний перелік витрат. Так ось, державна податкова
служба і є однією із структур, яка покликана забезпечити надходження
вказаних коштів дохідної частини бюджету.

БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВ

Економічна розбудова України безпосередньо пов’язана з реформуванням її
економіки при певному його державному регулюванні..

При всіх складнощах перехідного періоду, процеси реформування в Україні
повинні відбуватися з урахуванням прийнятої людством на ХХІ століття
Концепції сталого, збалансованного в соціально-економічних і екологічних
аспектах розвитку. Важливою складовою цього складного процесу є хоча б
наближене забезпечення з основних його рівноваг – попиту і пропозиції,
збалансованності в бюджетній сфері, стійкості фінансової системи країни.
Не дивлячись на велике значення в цьому плані іноземного інвестування,
основним гарантом фінансової стійкості країни є відродження вітчизняного
виробництва на основі, перш за все, виваженої податкової політики та
відповідного правового забезпечення. Економічна стабілізація та подальше
економічне зростання вимагають «запущення» в Україні всієї багатогранної
системи ринкових відносин. Важливим елементом цієї системи і,
одночасово, закономірністю її функціонування є феномен банкрутства. Цей
складний за змістом та реалізацією процес в умовах України з численністю
неконкурентноздатних підприємств та нагальною потребою в суті їх
реструктуризації особливо актуальний. Категорія «банкрутство» є однією з
ключових в концепції фінансової стійкості підприємств та
характеризується багатовизначенністю.

Закон України «Про банкрутство» представляє його як неспроможність
підприємства розрахуватися і виконувати свої зобов(язання перед
кредиторами або перед бюджетом через недостатню ліквідність.

Як зазначалось вище, банкрутство, як форма підтримання
конкурентноздатності відповідної галузі (ринку) є важливим елементом
ринкової економіки. В той же час в умовах ринкового маркетингу
банкрутство є закономірністю розвитку економіки на мікрорівні. Незалежно
від активності його прояву, банкрутство – це здебільшого процес
реструктуризації підприємства (чи економічного циклу їх розвитку), що
протікає в часі і економічному просторі певної галузі. Як важлива
категорія формування цього простору, банкрутство в своєму виникненні
залежить від дії численних факторів, зовнішніх (тобто політичної та
фінансової стабільності держави, ефективності податкової політики,
коньюнктури на міжнародному ринку відповідних товарів тощо) та
внутрішніх (інвестиційного забезпечення стратегії його розвитку,
фінансової стійкості підприємства, зокрема його рентабельності,
збитковості, структури оборотних коштів тощо).

Зовнішні фактори, на відміну від внутрішніх, можуть діяти на макро- і
мікрорівнях. На макрорівні в України дуже важливим макрофактором впливу
на процес банкрутства є реформування економіки. Реформування економіки
України почалось і продовжується на фоні глибокої кризи всіх її сфер і
галузей. Низька ефективність законотворчої діяльності, спрямованої на
правове забезпечення ринкових перетворень, ресурсо- і енергомісткі
технології у виробництві; відсутність дійових стимулів підприємницької
активності, структурні диспропорції; вичерпаність ресурсів розподільчої
системи, негативні наслідки лібералізації цін, криза збуту, втрата
керованості в економіці загострили проблему платоспроможності і
поставили на порядок денний питання про загрозу масового банкрутства
підприємств.

У підприємств галузей, які знаходяться в такому середовищі,
спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі
наявних активів. В основному всі галузі промисловості із 1992 р. по 1996
р. мають тенденцію до зниження рентабельності (табл.№1). Особливо
відчутне таке зниження у чорній металургії, легкій, хімічній,
промисловості будівельних матеріалів. Не кращі справи і в інших галузях
виробництва. За цей період кількість збиткових підприємств збільшується
по галузях господарства (табл.2.). Це пов(язане з погіршенням
фінансового стану підприємств, що викликає зниження їх платоспроможності
й ліквідності. В ринкових умовах неплатоспроможність розглядається як
крок до банкрутства. Для його попередження необхідний своєрідний
систематичний моніторинг «аудиторської» спрямованності, який би визначав
картину фінансової стійкості підприємства, адже майновий та фінансовий
його стан визначається цілою низкою показників, зокрема, дебіторської та
кредиторської заборгованості, пропорціями між основними і оборотними,
матеріальними та нематеріальними оборотними коштами, джерелами
формування та структурою основних і оборотних, власних і залучених
оборотних коштів, рівнями виконання короткотермінових зобов*язань та
отримання платежів, інвестиційною привабливістю підприємства тощо.

Зарубіжна література свідчить що дослідженнями фінансової стійкості
займалося багато вчених, зокрема Аренс А., Бенке Р.А., Ван Хорн Дж. К.,
Дімарі Р., Кочович Е., Редхед К., Стоун Д., Уілсон П., Холт Н., Шим
Джей К., та інші.

Ці автори обгрунтували роль фінансової стійкості у фінансовому
менеджменті, її показники, способи й форми управління, а також зв(язок
цих чинників із загрозою банкрутства. Але слід зазначити, що висновки
зарубіжних вчених щодо фінансової стійкості, сформовані в умовах
стабільного розвитку економіки з врахуванням існуючої правової бази та
стану конкурентного ринку, методів його регулювання, для України, як і
для інших країн із пережідною економікою, мало придатні.

В українській економічній літературі розглідались лише окремі аспекти
фінансової стійкості, в працях Заруби О.Д., Плотнікова О.Д., Сопко В.В.,
Головко Т.В., Мних Є.В.

Це дає можливість стверджувати до цього часу багато проблем виникнення
та попередження банкрутства залишаються недослідженими. Проте навіть
саме визначення банкрутства, яке базується на терміні «неспроможності»
потребує уточнення. На наш погляд більш вдале визначення банкрутству дає
В.Т.Андрійчук «Банкрутство в умовах ринкової економіки є наслідком
незадовільного управління підприємством, нехтування впливом
різноманітних факторів мікро- і макросередовища, а тому правомірно
розглядається як плата за економічну свободу у виборі напряму
господарської діяльності, ринків збуту, у ціноутворенні, найманні
робочої сили»

В Україні згідно Закону висновок про банкрутство підприємства робиться
на основі надто «короткострокової неспроможності» на відміну від
прийнятої зарубіжної практики. Наприклад, у Швеції процедура визнання
банкрутства розпочинається тоді, коли підприємство протягом півроку
неспроможне сплатити борг.

Одним із важливих показників, який характеризує фінансову стабільність
підприємств, є співвідношення між власними та залученими оборотними
коштами. На мікрорівні цей показник характеризує кредитоздатність
підприємств. При коефіцієнті менш 0,5 підприємство вважається
некредитоздатним. За 90-ті роки значення цього показника невпинно
зростає.

Так, наприкінці 1990 р. цей коефіцієнт дорівнював 0,677, 1993 р. –
0,451, а на 1 жовтня 1995 р. – 0,393, що свідчить про порушення
фінансової стабільності.

Проблеми неплатежів вимагають подальшого удосконалення всієї системи
фінансово-розрахункової дисципліни. Можливо, для подолання кризи треба
більше уваги приділити варіантам нетрадиційних рішень, тобто поєднати
інтереси промислового і банківського капіталів, йти по шляху
промислово-фінансової інтеграції.

Кожне підприємство, здійснюючи комерційну діяльність, вступає у
найрізноманітніші виробничі та фінансові відносини: із банками,
фінансовими компаніями, податковими органами,
організаціями-постачальниками і споживачами продукції, тощо.

В процесі цих відносин деколи у підприємства винакають проблеми
неплатежів, дебіторської та кредиторської заборгованості, які можуть
привести до того, що підприємство не справляється із своїми обов*язками
(в першу чергу фінансовими) і де-факто стають банкрутами.

Банкрутство як елемент ринку має і негативні, і позитивні сторони. З
одного боку воно усуває непрацездатні елементи ринку і тим самим
звільняє дорогу суб*єктам, які діють більш ефективно.

В той же час вихід навіть одного обєкту із складної мережі
взаємозв*язків між економічними агентами різного рівня негативно
відображається на ринкових механізмах відповідної галузі, на всій
економічній системі в цілому.

Для того, щоб в деякій мірі зменшити негативні наслідки таких переміщень
підприємств в економічному просторі, в розвинутих країнах розроблено
ряд заходів, які покладено в основу законодавства про банкрутсво –
правила виходу підприємства із єдиної економічної ланки. Наприклад,
згідно законодавства про банкрутство США, корпорація вважається
банкрутом, якщо її борги перевищують 1 млрд.дол.

Банкрутство, як спосіб виходу підприємства з ринку в США реалізується у
чотирьох формах: ліквідація, реорганізація, корегування боргу та
поглинання.

Ліквідація усуває фірму із даної сфери діяльності без наступного
відновлення виробництва у минулому, активи фірми розпродуються, кошти
використовуються для покриття боргів. Ліквідація може бути або
добровільною, або вимушеною. Таким чином, ліквідація – це фізичне
усунення фірми із економічного процесу. Ця форма банкрутства приводить
до розшатування структури ринку відповідної продукції і ринку праці,
тому вона застосовується рідко, а, як правило, форма реорганізації.

Реорганізація зберігає підприємство, але міняється управлінський склад
фірми, її виробничий профіль, номенклатура продукції тощо. Але ця форма
банкрутства потребує додаткових капітальних вкладень, тому вона
застосовується тоді, коли знаходяться джерела фінансування з боку
третьої сторони.

Корегування боргу передбачає зміну чи списання частини фінансових
зобов’язань підприємства. Форма корегування боргу застосовується в тих
випадках, коли борги підприємства в перерахунках на одного кредитора
незначні і кредитори згодні прийняти новий випуск акцій даної компанії
на зміну старих боргових зобов*язань. Ця форма – найбільш лояльний
варіант виходу із фінансових труднощів, але вона може супроводжуватися
скороченням активів компанії, а це приводить до зменшення значимості
підприємства на ринку.

Суть поглинання заключається в тому, що дане підприємство перестає діяти
як самостійна організаційна одиниця, але зберігає можливість відновлення
виробництва, тому що друга фірма бере на себе зобов*язання даного
підприємства (шляхом викупу боргів або скупки акцій).

Слід зазначити, що чинне законодавство України про банкрутство, на
відміну від законодавства США не дає підприємствам широкого вибору
можливих шляхів виходу із того скрутного фінансового становища, в яке
вони потрапили. Воно відкриває, практично, тільки одну перспективу – це
ліквідація підприємства, так як сонація через відсутність у держави
коштів зараз неможлива.

На наш погляд необхідно Закон «Про банкрутство» удосконалити таким
чином, щоб він виконував, в першу чергу, такі задачі:

визначення процедури банкрутства розпочинати тоді, коли підприємство
протягом півроку буде неспроможне сплатити борг;

встановлення кілька форм виходу підприємства з банкрутства;

припинення непродуктивного використання виробничих потужностей;

застосування заходів по припиненню розбазарювання неплатеспроможних
підприємств;

задоволення вимог претензій кредиторів.

Щоб ці завдання втілювалися в практику, необхідно сплати державних
органів (наприклад, місцеві податкові адмінінстрації) систематисно
здійснювати перевірки фінансового стану за методикою оцінки, яку
запропонувало Агенство з питань банкрутства.

Необхідно також, щоб у законі знайшов своє місце несудовий порядок
вирішення спорів між боржниками та кредиторами, наприклад це –
компромісна угода. Компромісна угода може передбачати:

погашення заборгованості перед кредиторами частинами;

зниження боргу;

відстрочка виконання зобов(язань боржника, тощо.

Вважаємо, що законодавче впровадження в практику компромічної угоди
буде найефективнішим, тому що будуть враховані реальні можливості
боржника.

Висновок

Нині можна стверджувати, що в Україні створено податкову систему, яка
дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави, їх розподіл і
перерозподіл на цілі економічного й соціального розвитку.

Сьогодні в Україні діє понад 28 законів, які регулюють порядок
обчислення і сплати різних видів і відрахувань. Усього за чинним
законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків, зборів і
відрахувань і 14 місцевих податків та зборів.

Прийнята Конституція України закріпила положення про те, що система
оподаткування встановлюється тільки законами України. Це положення
вимагає приведення усього податкового законодавства у відповідність із
Конституцією України і водночас це досить зручний момент для
удосконалення системи оподаткування.

Чинна податкова система зазнає нищівної критики як у наукових колах,
так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатського корпусу.
Немає глибокого аналізу фінансових зв’язків в економіці, потреб держави
у фінансових ресурсах для виконання покладених на неї функцій у
регулюванні темпів і пропорцій розвитку економіки, підтриманні на
належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем
державного управління. Якщо вести мову про удосконалення чинної системи
оподаткування , то ця робота моє здійснюватися у двох напрямках
По-перше, через удосконалення відчислення і стягнення податків, по-друге
– через скасування окремих видів податків і відрахувань.

В нинішніх умовах бюджет залишається майже єдиним джерелом фінансування
витрат соціального захисту населення та утримання соціально-культурної
сфери. Ці витрати здійснюються нині за мінімальними нормативами надання
соціальних благ і послуг, тому скорочення доходів бюджету може призвести
до цілого ряду небажаних соціальних наслідків.

Література

Закон України «Про банкрутство» // Відомості Верховної Ради України. –
1991. – № 31. – 440 с.

Антикризисное управление: от банкрутства – к финансовому оздоровлению /
Под редакцией Т.П.Иванова. – М.: Закон и право. Издательство Объединение
«ЮНИТИ». 1995. – 317 с.

Банкрутство: стратегия и тактика выживания / Под редакцией Г.П.Иванова,
В.А.Камина. – М.: Международный институт рыночных исследований.
Юридическая фирма СП МЛП. 1992. – 239 с.

Статистичний щорічник України. – Київ: «Українська енциклопедія» імені
М.П.Бажана. – 1996.

Філіпенко А., Бандера В. (США) Перехідна українська економіка: стан і
перспективи. – Київ: Академія. – 1996.

Чеботарь Ю.М. Антикризисная программа предприятия: как избежать
банкротства и стать прибыльным. – М.: Мир деловой книги. 1997. – 128 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020