.

Перевірка як основна форма податкового контролю (Реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
627 3210
Скачать документ

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Перевірка як основна форма податкового контролю

Контроль за дотриманням вимог податкового та валютного законодавства
органи податкової служби здійснюють у формі перевірок, які бувають
плановими, позаплановими, документальними та фактичними, суцільними та
вибірковими, повними та частковими. Відповідно до ст. 16088 проекту
Податкового Кодексу перевірки можуть бути безвиїзними, виїзними та
оперативними. Плановою перевіркою вважається перевірка
фінансово-господарської діяльності платника податків, що передбачається
планом роботи податкового органу; проводиться за письмовим рішенням
керівника відповідного органу податкової служби за місцем розташування
власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальна
перевірка відповідно до положення 1. ст. 11 Закону України “Про внесення
змін і доповнень до Закону України “Про державну податкову службу в
Україні”” здійснюється шляхом перевірки грошових документів,
бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових
книг, показників електронно-касових апаратів і комп`ютерних систем, які
застосовуються для розрахунку готівкою зі споживачами, та інших
документів незалежно від способу надання інформації, (в т.ч.
комп`ютерною), пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, інших
платежів. В свою чергу, вона поділяється на комплексну і тематичну.

Проведення комплексних перевірок передбачає охоплення ними всіх видів
податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету, дотримання
вимог всього діючого податкового законодавства. А тематична перевірка
досліджує відповідно лише певні сторони фінансово господарської
діяльності, порядок бухгалтерського обліку окремих операцій та ін.
Наприклад, облік певного виду діяльності та оподаткування результатів
саме цієї діяльності. Ці перевірки проводяться переважно за завданням
вищестоящих податкових органів.

Фактична перевірка полягає в тому, що перевіряється вся сукупність
сторін фінансової діяльності об`єкта перевірки. Перевіряють стан
матеріальних і речових складів, зважують і вимірюють товарно-матеріальні
цінності, перевіряють наявність грошей тощо. Отже, це контроль, не
пов`язаний з дослідженням документів. Право на проведення перевірки
платника податку надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за
10 днів до дня зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із
зазначенням дати її проведення.

Періодичність документальних перевірок юридичних осіб проводиться
комплексно 1 раз на рік за відповідними затвердженими планами перевірок,
як великих платників податків. А для інших юридичних осіб перевірки
проводиться комплексно, за затвердженими планами але не частіше одного
разу на рік. Але якщо під час перевірок на підприємствах, установах,
організаціях будуть виявлені значні порушення законодавства щодо
утримання прибуткового податку, тоді протягом року вони перевіряються
повторно.

Документальні перевірки громадян, фізичних осіб, в тому числі суб`єктів
підприємницької діяльності, проводяться не рідше 1-го разу на два роки
відповідно до плану податкового органу, який складається на початок
кожного року і затверджується начальником відповідного органу податкової
служби.

Автор вважає, що перевірки повинні проводитись не лише задля того щоб
виявити недоліки і порушення, які стануть основою для притягнення до
відповідальності, а й для того, щоб виявити і проаналізувати причини
порушення податкового законодавства, можливо, внести певні пропозиції
щодо поліпшення стану суб`єкта господарської діяльності, виявити резерви
підприємства, надати певні роз`яснення керівникам цих підприємств щодо
поліпшення їх діяльності, і, що в подальшому, допоможе уникнути
порушення і відповідно покарань до них.

Так, в США інспектор-контролер покликаний не тільки займатися викриттям
порушників закону, але й всіляко допомагати платникам податків оформляти
відповідну анкету, нагадати забудькуватим платникам про сплату податків,
а вже коли реакції не буде, то висуваються до них санкції.

Перевірка є одним з основних напрямків забезпечення виконання доходної
частини бюджету. На наш погляд, проблемою є те, що звітність
підприємства та інші господарюючі суб`єкти формують за рік, бо, якщо б
це відбувалося помісячно, чи поквартально, то набагато менше було б
слідкувати за діяльністю платників податку, проводити перевірки.

Під час проведення планової документальної перевірки може виникнути
необхідність проведення зустрічної перевірки. Підстава для її проведення
– письмове звернення керівництва органу податкової служби. Податковий
орган, що отримує це звернення повинен протягом 10-ти робочих днів
провести дану перевірку і у 2-денний строк після її закінчення направити
матеріали до податкового органу, що дав завдання на її проведення.

Підрозділами податкової служби, що мають проводити документальні
перевірки, є:

відділи (управління) документальних перевірок територіальних державних
податкових адміністрацій : а) місцевих податків і зборів; б) податків з
фізичних осіб; в) податків з юридичних осіб; г) валютного контролю; д)
крупних платників податків; е)контролю резидентів та нерезидентів
зовнішньоекономічної діяльності та ін.

відділи (управління) податкових розслідувань податкової міліції.

Отримані дані документального дослідження, у випадку встановлення
порушень податкового законодавства, можуть бути використані як підстава
для притягнення посадових осіб або громадян – платників податків до
адміністративної відповідальності (ст. 155-1, 164, 164-2, 165-1 КпАП,
наприклад).

Крім того, результати таких перевірок разом з іншими даними можуть бути
використані для порушення кримінальної справи за ст. 148-2 Кримінального
кодексу України.

За отриманими даними, які затверджуються керівниками податкових органів,
здійснюється оперативний контроль.

Оперативною перевіркою вважається перевірка суб`єктів підприємницької
діяльності, які проводять таку діяльність у сферах торгівлі,
громадського харчування та послуг, щодо дотримання ними порядку
проведення розрахунків, обліку товарів та грошових коштів, а також,
порядку виконання операцій купівлі-продажу іноземної валюти.

Оперативна перевірка проводиться за рішенням керівника органу державної
податкової служби або його заступника без попереднього повідомлення
платника податків.

Оперативна перевірка повинна проводитись у складі не менше двох
посадових осіб органів податкової служби за наявності у них службових
посвідчень, особистих посвідчень, на право перевірки об`єктів,
розташованих на конкретній території, в якому назву конкретних об`єктів
перевірки зазначати не обов`язково. Проведення оперативної перевірки
починається, як правило, з фіксації посадовою особою податкової служби
факту закупівлі товару, або з контрольної закупівлі товару, чи з
перевірки певних питань дотримання вимог податкового законодавства,
відповідно до задач поставлених керівником органу податкової служби або
його заступника. За результатами перевірки можуть призначатись повторні
чи додаткові перевірки – документальні, комплексні, тематичні.

Прикладом фактичної перевірки є обстеження торгово-посередницької і
виробничої діяльності громадян – суб`єктів підприємницької діяльності,
яка проводиться не менше двох разів на рік. Але слід зазначити, що
обстеження будь-яких складських, торгових та інших приміщень
підприємств, установ і організацій може проводитись незалежно від
певного встановленого строку, як тільки в цьому виникає потреба.

Громадяни повинні виконувати положення Декрету Кабінету Міністрів
України від 17 березня 19993р. “Про податок на промисел”. Контроль,
відповідно до цього Декрету, покладається на органи державної податкової
служби. Він проводиться постійно протягом року.

Відповідно до сказаного, можна прослідкувати диференційований підхід до
визначеності періодичності проведення планових перевірок органами
податкової служби.

Позапланові перевірки – це такі перевірки, які не встановлені чітко в
планах податкового органу. Тобто їх кількість ніде не обумовлена і нічим
не обмежена. Вони проводяться лише за наявності для цього законодавчо
визначених підстав і незалежно від раніше проведених перевірок у даного
суб`єкта господарювання.

Документальні позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської
діяльності суб`єктів господарювання можуть проводитись органами
державної податкової служби за наявності хоча б однієї з таких обставин
:

виявлення за наслідками зустрічних перевірок фактів, які свідчать про
порушення платником податків норм податкового законодавства України;

неподання платником податків в установлений строк документів
обов`язкової звітності;

виявлення недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової
звітності;

подання платником податків у встановленому порядку скарги про порушення
законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під
час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки і необхідність
такої перевірки для визначення наявності порушення;

виникнення потреби у перевірці інформації, одержаної від особи, яка мала
правові відносини з платником податків, якщо платник податків не дає
пояснень до їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий
запит органу державної податкової служби протягом трьох робочих днів з
дня його вручення належним чином платнику податків;

проведення нормалізації (ліквідації) юридичної особи;

прийняття рішення Кабінету Міністрів України;

одержання доручення Служби Безпеки України, Міністерства внутрішніх
справ України або Генеральної прокуратури України, центрального органу
Державної податкової служби України;

подання суб`єктом підприємницької діяльності до органу податкової служби
заяви про відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість;

надходження до органу державної податкової служби від банківських
установ та митної служби інформації про порушення суб’єктом
підприємницької діяльності діючого порядку здійснення розрахунків під
час проведення зовнішньоекономічної діяльності або встановлення таких
фактів на підставі внутрішньої інформації органів державної податкової
служби;

наявність недоїмки з платежів у бюджет у суб`єктів підприємницької
діяльності;

в інших випадках що будуть передбачені майбутнім Податковим кодексом.

Необхідною умовою для проведення перевірки є наявність у посадової особи
податкового органу посвідчення на перевірку, дійсне протягом часу ,
вказаного в ньому. Відсутність у податківців належно оформленого
посвідчення на перевірку не дозволяє їм брати участь у проведенні
перевірки. Винятки складають працівники оперативних підрозділів
податкової міліції, які з метою реагування на порушення податкового
законодавства можуть здійснювати встановлені перевірки без наявності
посвідчення на перевірку.

У ставленні ДПА до окремих платників податків не повинно бути ніякої
дискримінації. Втручання до справ платника податку з боку податкової
адміністрації має бути мінімальним.

Президентом України з метою зменшення втручання державних органів у
підприємницьку діяльність було видано Указ від 23 липня 1998р. №817/98
“Про деякі заходи з делегування підприємницької діяльності”.

Планові виїзні перевірки проводяться всіма контролюючими органами
одночасно в день, визначений органами державної податкової служби.
Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної
перевірки, лише в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб
контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку
зазначеного суб`єкта, розпочато службове розслідування або порушено
кримінальну справу.

З метою недопущення несанкціонованих перевірок суб`єкти можуть вести
журнали відвідання їх та їх структурних підрозділів представниками
контролюючих органів з обов`язковим зазначенням в них строків мети
відвідання та ін. Відмова представника контролюючого органу від підпису
в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки.

Якщо під час проведення перевірки порушень встановлено не було, то факт
її проведення оформлюється довідкою. Якщо ж було встановлено порушення
податкового чи валютного законодавства, складаються акти документальної
перевірки фінансово-господарської діяльності відповідно до існуючих
вимог, зокрема, визначених листом Головної державної податкової
інспекції від 17 січня 1995р. №04-115/10-5534 щодо оформлення матеріалів
документальних перевірок платників податків.

На підставі п. 8 Інструкції “Про порядок застосування і стягнення
фінансових санкцій органами державної податкової служби” акт перевірки
підприємства і акт відмови від підпису (якщо посадові особи відмовились
його підписати) не пізніше наступного дня їх складання реєструються в
спеціальній книзі і разом з поясненням платника (якщо такі є) подаються
для розгляду керівником ДПА.

Відповідно до Інструкції “Про порядок вилучення посадовими особами
органів державної податкової служби України у підприємств, установ,
організацій документів, що свідчать про приховування (заниження)
об`єктів оподаткування, несплату податкових та інших платежів”,
затвердженої Наказом ДПА України від 1 жовтня 1998р. №316 та Інструкції
Міністерства Фінансів України від 19.05.92р. посадовими особами органів
ДПС можуть вилучатись зазначені вище документи. Вилученню підлягають
первинні документи, за винятком тих, що становлять державну таємницю.

Вилучення проводиться на підставі письмової вмотивованої постанови, яка
є документом суворої звітності. Вилучення документів регулюється
Кодексом про адміністративні правопорушення України. Кодексом не
передбачено винесення такої постанови. Отже на нашу думку такий порядок
вилучення документів суперечить чинному законодавству та створює певні
зайві ускладнення в роботі податкових органів.

За результатами перевірки керівники органу податкової служби зобов`язані
не пізніше 10 днів з дня проведення складання акту перевірки прийняти
рішення про застосування до платника податків заходів фінансової
відповідальності і протягом 15 днів з дня отримання протоколу про
адміністративні правопорушення визначити заходи адміністративної
відповідальності.

Виконавець, який готував проекти рішення, здійснює подальший контроль
за надходженнями в бюджети фінансових санкцій і адміністративних
штрафів. Якщо протягом 10 днів з дня прийняття рішення фінансові санкції
платником податків не сплачуються, то керівник структурного підрозділу
дає рецензію і матеріали перевірки передаються по реєстру в відділ
примусового стягнення податків.

Вважаємо, що податкове законодавство повинно бути більш зрозумілим,
доступним для розуміння всіма особами, якомога рідше змінюватись, так
багато платників податків не можуть вільно орієнтуватись в усіх тонкощах
порядку сплати податків, і, можливо, ненавмисно стають порушниками.

Також, необхідною є постійна робота з платниками податків, скорочення
річних строків звітності, застосування комп`ютерних систем, що
допоможуть постійно контролювати за господарською діяльністю платників
та певними відхиленнями.

ЗАСТОСУВАННЯ НЕПРЯМИХ МЕТОДІВ КОНТРОЛЮ

Досить серйозною проблемою для податкових органів є виявлення та
залучення до оподаткування доходів різних суб`єктів господарювання, що
йдуть від прихованої, так званої “тіньової” діяльності. Адже при
здійсненні заходів проти податкових правопорушень податківці знову й
знову наштовхуються на фіктивні фірми, підприємства. За даними ДПА, у м.
Києві в 1997р. через рахунки фіктивних фірм проведено операції в обігах,
співставлених з обсягами консолідованого бюджету м. Києва,- 3.5 млрд.
грн.

Неможливо стає вбачати реальну діяльність платника, так як
перекручується звітність, приховуються документи про проведення операцій
а іноді облік таких об`єктів взагалі відсутній. Отже, про нормальну
традиційну перевірку не може бути й мови. Вийти з цього положення
органам державної податкової служби допомагають непрямі методи контролю.
Ці методи запозичені з міжнародної практики. Один з найпоширеніших
факторів – це співвідношення задекларованих доходів з реальними
витратами платників податків. Для цього всі придбання в значних розмірах
зіставляються з вказаними в декларації офіційними доходами.

Розходження між сумами доходів і витрат може бути приводом для
проведення фінансового розслідування і порушення судової справи у
звинувачені в ухиленні від сплати податків.

При непрямих методах контролю об`єктами перевірки є не звітні документи,
декларації та ін., дані , отримані з інших джерел. Такими можуть бути
дані, отримані від органів державної влади, в тому числі митних органів,
органів внутрішніх справ, результатом зустрічних перевірок, попередніх
перевірок, обстежень приміщень та ін.

Непрямі методи перевірки застосовуються з метою встановлення ймовірної
суми доходу, який підлягає оподаткуванню, і суть її полягає в тому, що
для визначення податкових зобов`язань платника податків зіставляється
рівень його витрат на приватні потреби з доходами, про які він звітує.

Основною ідеєю цього методу є те, що особі доходи легше приховати ніж
витрати, і відповідно вони завжди “випливають”.

Використовуючи практику інших держав, необхідно, якомога ширше
запровадити декларування суб`єктів господарської діяльності, незалежно
від форм власності. Декларація про витрати повинна бути одним з
найважливіших документів, який подається до податкових органів України.

Підставами для застосування непрямих методів є : виявлення порушень
вимог до ведення бухгалтерського та податкового обліку, фактів ухилення,
втрати чи неподання бухгалтерських документів, постійне звітування
платника податку про збитковість або про неведення господарської
діяльності; невідповідність рівня життя керівників, засновників
підприємств, установ, організацій, фізичних осіб – суб`єктів
підприємницької діяльності та членів їхніх сімей, задекларованими
доходами; наявність відносин з фіктивними структурами та ін.

Питання про необхідність застосування непрямих методів для підрахунку
оподаткованого обороту вирішує безпосередньо податковий інспектор. Але
ці перевірки потребують обов`язкового планування, метою якого є
визначення цілей та обсягу перевірки. Це своєрідний метод контролю
керівників податкових органів за діяльністю інспектора.

У разі встановлення розбіжностей між задекларованим доходом та доходом,
визначеним при застосуванні непрямих методів, орган податкової служби у
письмовій формі пропонує платнику податку документально обґрунтувати
виявлену розбіжність. Якщо платник не зможе виконати цю вимогу шляхом
використання легалізованих джерел, орган податкової служби має право
самостійно кваліфікувати її як доход і обчислити суму належного до
сплати податку.

На думку автора органи податкової служби повинні зобов`язати платника
обґрунтувати виявлену розбіжність, що допоможе в подальшому вірно
вирішити питання сплати належного податку.

У разі доведення невідповідності витрат платника (фізичної особи)
доходам на встановлену різницю збільшується оподатковуваний доход та
застосовуються відповідні ставки прибуткового податку з метою
наказування. Органи податкової служби в суді повинні надати відомості
про дійсні джерела, з яких було отримано платником не задекларований
доход.

Встановлення прихованих від оподаткування доходів непрямим методом у
юридичної особи не є підставою для стягнення донарахованих сум податків
з юридичної особи, а може бути лише доказом для суду про джерела
тіньового доходу фізичної особи – платника податків. Але в постанові
вказано на застосування фінансових санкцій до всіх платників податків –
як до юридичних, так і для фізичних осіб, а також накладання
адміністративних штрафів, а застосування кримінальних заходів не
передбачається.

Це створює певні ускладнення в роботі податкових органів щодо визначення
суб`єктів по застосуванні контрольних санкцій та ступеня
відповідальності. Отже, ми бачимо що питання щодо непрямих методів в
українському законодавстві не має чіткого затвердження. На наш погляд
вирішення цього питання має дуже важливе значення для розвитку
діяльності в сфері здійснення контролю за справлянням податків та інших
обов`язкових платежів. про це свідчить досвід іноземних країн. В
майбутньому Податковому кодексі України обов`язково повинно бути
всебічно визначено порядок застосування непрямих методів та всі питання,
пов`язані з його застосуванням, адже одними каральними заходами ніяку
проблему не вирішити. Можливо є навіть сенс у створенні такого
підрозділу податкової служби, який би вів контроль за поданням
декларацій про витрати, реєстрував і надавав іншим підрозділам у
випадках необхідності відомості про обсяги витрат платників податків.

Голос України-№29 , 14 лютого 1998р.

Фінансове право: Підручник/ (Алісов Є.Д.;Воронова Л.К. та ін.) ; під
ред. Л.К. Воронової.-Х. :.”Консум”,1998р., с. 87.

П.Гега, Л.Доля. основи податкового права: навчальний посібник. – К.,
“Знання”, – 1998р.-с.235

В.В.Лисенко “Організація та проведення документальних перевірок,
дотримання юридичними і фізичними особами податкового законодавства”-
Науковий вісник, УФЕІ, №1 1999р.

Проект Податкового кодексу України

“Порядок проведення оперативних перевірок і розгляду матеріалів до них”
затверджений розпорядженням ДПА України від 25 09 98р.

Фінансове право: Хрестоматія. Посібник для студентів юридичних Вузів та
факультетів. – К.:Вілбор,1998.-с.246.

Проект Податкового кодексу від 16 червня 2000р. №34-2222/4

Виявлення правопорушень в сфері оподаткування. – К.:Фенікс.-1999.-
с.74.

“Фундаментальні аспекти ефективної податкової системи” Нортон Л.
Стюбен. Вісник Державної податкової служби. №7 лютий 2000р.

Указ Президента від 23 липня 1998р. №817/98 “Про деякі заходи з
делегування підприємницької діяльності”.

Журнал “Баланс”, №14 (191), 6 квітня 1998р. Інструкція затверджена
наказом ДПІ України, №28, 20 квітня 1995р., зі змінами та доповненнями,
внесеними наказом ДПА України №151 від 27 травня 1997р., наказом ДПА №99
від 07.03.98р.

Вісник Державної податкової служби.,1999р.

Кодекс про адміністративні правопорушення України.

Виявлення правопорушень в сфері оподаткування.:К.-Фенікс.-1999-с.76.

Виявлення правопорушень в сфері оподаткування. – с.78.

Нормативні акти з фінансів, податків, страхування та бухгалтерського
обліку №3(28) лютий 1999р. Порядок застосування непрямих методів
визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість,
затверджений Постановою КМУ від 18 грудня 1998р. №1997.

Нормативні акти з фінансів, податків, страхування та бухгалтерського
обліку №3(28) лютий 1999р. Порядок застосування непрямих методів
визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість,
затверджений Постановою КМУ від 18 грудня 1998р. №1997

п.9 Порядку застосування непрямих методів визначення обсягу операцій,
що обкладаються податком на додану вартість, затвердженого Постановою
КМУ від 18 грудня 1998р. №1997.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020