.

Екологічні системи (Реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
810 2114
Скачать документ

РЕФЕРАТ

з екології

на тему:

«Екологічні системи»

Екологічні системи. Історично утворену сукупність популяцій різних
видів, що населяють певну територію або акваторікі характеризуються
певними взаємозв’язками, називають біоценозом (наприклад, однорідна
ділянка степу, лісу, озера тощо).

Мешканці біоценозу тісно пов’язані з абіотичними факторами, їхня
сукупність складає екологічну систему (екосистему), або біогеоценоз.
Екосистема включає в себе певні угруповання популяцій різних видів,
грунт, грунтові води, нижні шари атмосфери, а також температуру, світло
тощо. Організми в біогеоценозі пов’язані міжвидовими і
внутрішньовидовими відносинами .

Біогеоценоз і екосистема — поняття подібні, але не тотожні. Обидва
поняття — це взаємодіючі сукупності живих організмів і середовища, але
екосистема — поняття безмежне. Мурашник, болото, гірський хребет,
біосфера загалом, кабіна космічного корабля — все це екосистеми.
Біогеоценоз — це екосистема, межі якої визначені фітоценозами. Іншими
словами, біогеоценоз — окремий випадок, певний ранг екосистеми.

Біогеоценоз — не проста сукупність живих організмів та інших природних
тіл, а особлива, узгоджено організована форма існування організмів і
навколишнього середовища, що здатна до саморегуляції і самовідтворення.

Людина своєю господарською діяльністю створює штучні біогеоценози —
агроценози (поля, пасовища, сади, виноградники, парки). На відміну від
природних біогеоценозів, до складу яких входять сотні і тисячі
різноманітних видів, агроценози характеризуються однотипністю видового
складу і не здатні до саморегуляції.

Розміри біогеоценозів (і агроценозів) можуть коливатися від незначних
(пеньок, калюжа, город) до дуже великих, що вимірюються гектарами (ліс,
озеро, поле). Кожний біогеоценоз характеризується власним колообігом
речовин, трансформацією сонячної енергії і продуктивністю біомаси.

У вітчизняній літературі набуло поширення поняття про біогеоценоз,
введене В. М. Сукачовим (1940 p.). У закордонній літературі в
аналогічному значенні використовують термін “екосистема” (див. вище).

Взаємозв’язки в екологічних системах. Угруповання організмів, що входять
до складу біогеоценозів, складаються з трьох груп компонентів:
утворювачів органічної речовини (автотрофних організмів) — продуцентів;
споживачів живої органічної речовини— консументів; руйнівників
органічних решток — переважно мікроорганізмів, які розщеплюють органічні
речовини до простих мінеральних сполук, — редуцентів. Всі вони пов’язані
ланцюгами живлення.

Ланцюги живлення — це послідовності особин одного виду, їхніх решток або
продуктів життєдіяльності, які є об’єктом живлення організмів іншого
виду, тобто ряд видів організмів, пов’язаних між собою трофічними
зв’язками, що складають певну послідовність у передаванні речовин і
енергії. Розрізняють два типи ланцюгів живлення.

Перший ланцюг живлення (ланцюг виїдання, або пасовищний) розпочинається
з рослин. Джерело енергії, за рахунок якої існують усі організми, —
Сонце. В процесі фотосинтезу світлова енергія перетворюється ними (перша
ланка таких ланцюгів живлення) на хімічну з утворенням органічних
сполук. При цьому лише близько 1 % світлової енергії, що потрапляє на
рослину, переходить у потенціальну енергію органічних речовин; решта
розсіюється у вигляді теплоти та відбивається. Коли тварини поїдають
рослини, то інша частина енергії, що міститься в кормах, витрачається на
різні процеси життєдіяльності. У середньому в різних ланцюгах живлення
лише 10 % енергії кормів переходить у новозбудовану речовину тіла
тварин. Травоїдних тварин поїдають хижаки (на цьому і завершується
ланцюг виїдання). Приклад такого типу ланцюга живлення: планктонні
водорості — планктонні тварини — риби — рибоїдні птахи і м’ясоїдні
ссавці. Інший приклад: рослини — комахи — комахоїдні птахи — хижі птахи.

Другий тип ланцюгів живлення розпочинається від рослинних і тваринних
решток, екскрементів тварин і йде до дрібних тварин і мікроорганізмів,
які ними живляться. В результаті діяльності мікроорганізмів утворюється
на-піврозщеплена маса — детрит. Такий ланцюг живлення називають ланцюгом
розщеплення (детритним).

Кожний ланцюг має розгалуження й ускладнюється наявністю в природі
паразитів і надпаразитів. Наприклад, ховрах живиться рослинами, на ньому
паразитують блохи, в кишках яких є бактерії, в бактеріях — віруси.

В угрупованні організмів (біоценозі) зазвичай буває низка паралельних
ланцюгів живлення, між якими можуть існувати зв’язки, оскільки майже
завжди різні компоненти живляться різними об’єктами і самі є поживою для
різних членів екосистеми. Складна структура ланцюгів живлення забезпечує
цілісність і динамічність біоценозу.

Кожний ланцюг живлення включає, як правило, не більше 4—5 ланок,
оскільки внаслідок втрати енергії загальна маса кожної наступної ланки
приблизно в 10 разів менша від попередньої. Цю закономірність називають
правилом екологічної піраміди. Розрізняють кілька категорій “екологічних
пірамід”. Піраміда чисел відображає число особин у кожному рівні ланцюга
живлення (у кожному наступному рівні число особин зменшується); піраміда
біомаси — кількість органічної речовини (біомаса), піраміда енергії —
кількість енергії в їжі у кожному рівні ланцюга живлення. Усі вони, хоч
і відрізняються за абсолютними значеннями, мають однакову спрямованість,
що відображає чисельність окремих організмів в угрупованнях, і разом з
нею виявляють характерні особливості біоценозів.

Піраміди чисел і біомаси можуть бути оберненими (або частково
оберненими), тобто основа може бути меншою, ніж один чи кілька верхніх
рівнів. Так буває, якщо середня маса продуцентів менша від маси
консументів або якщо швидкість метаболізму продуцентів більша, ніж
кон-Ументів. Навпаки, енергетична піраміда завжди звужуватиметься догори
за умови, що враховуються всі джерела трофічної енергії в системі.
Екологічна піраміда енергії дає найповніше уявлення про функціональну
організацію угруповання. Вона відображає картину швидкостей переміщення
маси їжі через ланцюг живлення.

Концепція потоку енергії дає змогу не лише порівнювати екосистеми між
собою, а й оцінювати відносну роль популяцій у їхніх біологічних
угрупованнях.

Поїдання одних організмів іншими зазвичай не руйнує історично утворених
взаємозв’язків, оскільки загибель членів угруповання компенсується їх
розмноженням. Між хижаками та їхніми жертвами встановлюється певна
рівновага. Якби було по-іншому, то хижаки, знищивши свої жертви,
загинули б самі від відсутності їжі.

Продуктивність природного біогеоценозу набагато вища, ніж біоценозів,
які зазнали впливу діяльності людини. Наприклад, можна стверджувати, що
гектар лісу виділяє кисню в чотири рази більше, ніж така сама площа
лісопарку. Пояснюють це тим, що видовий склад біоценозів міських парків
набагато бідніший, ніж лісових. Різноманітність і стійкість видового
складу рослинності у лісовому біогеоценозі тісно пов’язані не лише з
вищими рослинами, що там ростуть, а й з грибами і тваринами, починаючи
від мешканців грунту — круглих і кільчастих червів і ссавців-землериїв і
закінчуючи комахами і птахами, які живуть на верхівках дерев.

З наведених прикладів зрозуміло, наскільки важливе і необхідне вивчення
динаміки процесів у біогеоценозах для керування чисельністю популяцій
корисних і шкідливих для людини рослин і тварин. Неоціненна допомога в
цьому комп’ютерів. Завдяки великій швидкості роботи та здатності
нагромаджувати і зберігати величезний обсяг інформації комп’ютери дають
змогу моделювати можливі варіанти змін в екосистемах, що виникають у
відповідь на природні зміни навколишнього середовища і господарську
діяльність людини. Моделювання у найзагальнішому вигляді — це метод
пізнання або вивчення якогось процесу, явища чи тіла шляхом відтворення
його самого або істотних його властивостей у вигляді матеріальної чи
теоретичної моделі. До останньої категорії належать і математичні
моделі.

Прикладом класичної моделі, яка характеризує взаємодію двох видів, є
модель Лотки — Волтера, відома як модель хижак — жертва. Модель
складається з двох систем диференціальних рівнянь, які описують
відповідно швидкість змін популяцій хижака і жертви. Недоліком цієї
моделі е те, що вона побудована на багатьох припущеннях, які спрощують
перебіг біологічних явищ. Проте і така модель дає більш-менш наочне
уявлення про життя окремих компонентів біогеоценозів.

Практично використовують так звані апріорні моделі. Вони грунтуються на
значному обсязі експериментального матеріалу щодо структури популяцій,
їхньої динаміки, екології і біології виду, а також на емпіричних
зв’язках між різними параметрами моделі організм — середовище.

Потреба у таких моделях найчастіше виникає ході, коли з певною
ймовірністю необхідно встановити, як поводитиметься та чи інша популяція
тварин чи рослин у разі проведення, наприклад, будівництва гребель,
висушування боліт, тобто для прогнозування розвитку екосистеми.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020