UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПереяславська угода (Реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2274
Скачало569
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

ПЕРЕЯСЛАВСЬКА УГОДА

 

Загроза нової війни з Польщею, повстання в полках України, брак

надійних союзників звертали знову думки до православної Москви, тим

більше, що тисячі втікачів знаходили притулок на підлеглій Слобідській

Україні і далі в Московщині.

 

З 1648 року Богдан Хмельницький час від часу звертався до Москви з

проханням допомогти в боротьбі з Польщею." Він загрожував навіть війною,

якщо вона не дасть допомоги проти Польщі. Значну ролю в справі союзу

України з Москвою відіграло східне духовенство, вищі представники якого

брали на себе посередництво між Богданом Хмельницьким і царем: Паїсій,

патріярх Єрусалимський, що зустрічав Хмельницького у Києві в 1648 році й

вітав, як нового Мойсея; Иоасаф, митроп. Коринтський, що загинув під

Берестечком у 1651 році; Гавриїл, митрополит Назаретський, що був у

гетьмана після берестейської поразки."

 

Усі звернення до Москви в справі допомоги були марні. Моковський уряд

відмовляв або відповідав загальними заявами, висилав хліб і сіль, але

вичікував, не бажаючи розривати миру з Польщею."

 

В. Ключевський так характеризував політику Москви супроти України: вона

«протягом 6 років приглядалася з нерухомою цікавістю, як справа

Хмельницького, попсована татарами під Зборовом і Берестечком, хилилася

до упадку, як Україна пустошилася союзниками-татарами і люто-нелюдською

усобицею, і нарешті, коли Україна вже знищилася дорешти, її прийняли під

свою високу руку»."

 

Наводячи цю цитату, М. Грушевський пояснював справу так:

 

«Увесь хід історії Східньої Европи міг би взяти інший і кращий напрямок,

коли б Україна ввійшла в політичну унію з Москвою в початках своєї

боротьби з Польщею, ще повна сил, повна людности, не зневіреної в своїх

провідниках і в піднятому ними ділі, здатної бути опозицією Москви,

обстояти себе в сій позиції і не дати себе зіпхнути на становище

провінції. Московські політики може ненароком, а може й умисно дали

поборюкатись українській козаччині з Польщею і дійти до останнього

обопільного знищення..., аби ввійти з свіжими силами між сил

обезкровлених противників і взяти козаччину вже не в роді рівнорядного

союзника, а підручного, котрого можна було б звести до ролі прислужника,

підданого „холопа".

 

У Москві добре врахували і другий бік питання. Союз з Україною був конче

потрібний для Москви з різних поглядів: він відкривав шлях до Чорного

моря і на захід, забезпечував їй панування на сході, а головне —

трагічне становище України загрожувало Москві або захопленням її

Польщею, або союзом її з Туреччиною, чим не раз лякав Москву

Хмельницький. Союз з Україною був дуже бажаний для Москви тим, що

забезпечував п мілітарні інтереси. Україна мала 300.000 випробуваного,

досвідченого, найкращого на Сході Европи війська. Всі ці умови робили

союз з Україною конче потрібним для Москви."

 

1-го жовтня 1653 року Земський Собор у Москві ухвалив прийняти Україну

«під високу руку царя», а 1 листопада московське посольство вже було на

кордоні України. Цей поспіх, невластивий московському урядові, свідчить,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ