UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДавньоруська держава. (Реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3350
Скачало949
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Давньоруська держава Давньоруська держава згуртувала розрізнені народи

Східної Європи, створила сприятливі умови для розвитку їх економічного,

політичного і культурного життя, зробила країну не тільки

обороноздатною, але й грізною для ворогів. Однак, починаючи вже з другої

половини XI століття, в результаті розвитку феодального землеволодіння,

політичного посилення великих землевласників, економічного і політичного

зростання окремих міст, які стали новими центрами окремих земель

Київської держави, кожна з яких стала проводити свій власний курс,

поступово набирав сили процес розпаду Київської Русі.

 

На кінець XII ст. нові політичні центри посилились і відокремились

настільки, що можна вести мову про чотири групи земель, всередині яких

існували особливо тісні економічні й політичні взаємини: 1. Київська,

Чернігівська і Сіверська; 2. Галицька і Волинська; 3. Новгородська,

Псковська, Смоленська, Полоцька і Вітебська; 4. Ростово-Суздальська,

Рязанська, Устюзька, Муромська. Як вже зазначалося у другому розділі,

роздробленість була закономірним етапом розвитку феодальних відносин і

сприяла дальшому зміцненню феодальної формації. Разом з тим

роздробленість послабила сили держави і народу в боротьбі із зовнішньою

загрозою; це особливо трагічно виявилося пізніше, у роки навали орд

Батия, що й призвело до занепаду Київської Русі.

 

Тут доцільно коротко зупинитися на проблемі історичної спадщини

Київської держави. Серед розмаїття точок зору полярними виявилися

концепції С. Соловйова і М. Грушевського. Перша, підготовлена

попередніми спробами (М. Карамзіна, М. Погодіна), передбачає таку

конструкцію історичного розвитку: Київ — Володимир — Москва. Прихильники

цієї концепції, особливо ті, котрі зазнали впливу юридичної школи XIX

століття, доводили, що, оскільки росіяни були єдиною східнослов'янською

нацією, яка створила у новітні часи свою державу (апогей історичного

процесу вони вбачають у розвитку державності), зв'язок Московської

держави із першою державою східних слов'ян був найбільш важливим і

послідовним. Із цього випливає, що, оскільки тоді українці і білоруси

власних держав не мали, між їхньою історією ніяких суттєвих зв'язків не

існувало. Безпідставність таких однозначних висновків давно доведено,

але час від часу ця точка зору знову стає предметом жвавих дискусій і

виступів політиків і науковців.

 

У статті «Звичайна схема «руської» історії й справа раціонального укладу

історії східного слов'янства» (1904 р.) М. Грушевський не обґрунтував

детально альтернативної конструкції, відзначивши, що «київський період

перейшов не у володимиро-московський, а в галицько-волинський XIII в.,

потім литовсько-польський XIV— XVI вв.»

 

Однак історик послався на власну концепцію, розроблену в

університетському курсі та в праці «Історія України-Руси». Незважаючи на

те, що у повній відповідності до своїх народовських переконань М.

Грушевський наполягав на історії народу, а не державних утворень, у яких

народу доводиться існувати, схема історика багато в чому була зумовлена

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ