Реферат на тему:
Козацтво Зміст.
TOC \o "1-3" Вступ. PAGEREF _Toc478206090 \h 3
1. Перші козацькі літописи PAGEREF _Toc478206091 \h 4
2. "Історія запорозьких козаків" Д. Яворицького. PAGEREF _Toc478206092
\h 7
Висновок. PAGEREF _Toc478206093 \h 11
Література. PAGEREF _Toc478206094 \h 12
Вступ.
Козацтво на Україні — явище самобутнє, національне, суто народне. Воно
виникло і сформувалося в другій половині XV—XVI ст. як форма протесту
українського народу проти зростаючого соціального та
національно-релігійного гноблення, посилення кріпацтва і розвитку
кріпосного права. Соціальний склад козацтва був неоднорідний. Переважну
його масу становили збіглі селяни, представники міських низів, а також
декласовані елементи земян і шляхти. Воно поповнювалося вихідцями не
лише з українських земель, а й з Білорусії, Росії, Молдавії.
Джерелом утворення козацтва в другій половині XV— у XVI ст. були
«ухідництво». втечі, масові переселення селян і міщан. Це стало фактором
освоєння обширів Наддніпрянщини, яка у XV ст. була спустошена та
знелюднена внаслідок постійних татарських нападів.
Козацтво «на волості» взяло на себе справу боротьби проти татар.
Найвидатнішим явищем в історії козацтва було утворення в середині XVI
ст. Запорозької Січі. Згуртовуючи в собі найволелюбніші елементи
козацтва, вона стала осередком боротьби не лише проти зовнішніх ворогів
України — Турецької (Османської) держави і Кримського ханства, а й проти
зазіхань правлячих кіл Речі Посполитої щодо України. Запорожці очолили
рух свого народу за соціальне й національне визволення. Січ стала
зародком нової української козацько-старшинської державності, утворивши
органи влади («Кіш»), військо та морський флот. К. Маркс назвав
Запорожжя «християнською козацькою республікою».
Проблема козацтва — одна із центральних в історії України доби
феодалізму, а тому завжди привертала увагу дослідників. Польські
шляхетські історики пов'язували появу козацтва з діяльністю польських і
українських магнатів. До такого трактування схилялися й тогочасні
іноземні автори. Так, О. Гваньїні твердив: магнати Лянцкоронські,
Вишневецькі, Ружинські та інші набирали козацькі загони, оголошували
себе отаманами й «козакували» в Дикому Полі.
Прагнучи довести право козацької старшини на дворянство, українські
старшинські історики-літописці XVII— XVIII ст. намагалися довести, що
козаки—це нащадки стародавніх шляхетних вояків, лицарів. Наприклад,
Григорій Грабянка писав: козаки «бяху... от воинского чина отдревле й
мечем упражняхуся, а не работним игом». Так само анонімний автор
«Истории Русов или Малой России» (1846 p.), полемізуючи з польськими
вченими, протестував проти їхнього твердження, що козаки «набирались из
разной вольницы...», тобто були вихідцями з простолюду.
1. Перші козацькі літописи
Історії Запорозької Січі присвячені численні розвідки — від суто
популяризаторських до капітальних праць. Різними дослідниками цс явище
висвітлюється по-різному: і як цілісний процес, і його окремі складові
-----> Page:
0 [1] [2] [3] [4] [5] |