UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКозаччина (Реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4085
Скачало1229
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

«Козаччина»

 

Ученика:

 

учениця

 

11-а класу

 

СШ (277

 

Дода Олеся

 

КИЕВ - 1999

 

 

Отже не диво, що така багата земля вабила до себе людей сміливих і

активніших, які оселилися в Каневі й Черкасах і звідти ходили промишляти

звіроловством і риболовством в околишні степи. Ходили, певна річ, не по

одинці, а зібравшись в невеликі узброєні ватаги. Узброєні тому, що

підчас рибних ловів або полювання можна було наскочити на татарський

загон, і треба було вміти дати йому одсіч. Найбільш приваблював до себе

«Низ» Дніпра, та частина його нижче порогів, де Дніпро розливається

безконечним числом рукавів, дрібних річок і озер в так званих плавнях,

де риболовство й звіроловство давало найбільш здобичи. Це був «Великий

Луг», що його потім запорожці називали своїм батьком. Звичайно ранньою

весною збирались в Каневі. Черкасах та других наддніпрянських населених

пунктах ватаги промисловців і на все літо вирушали в свої «уходи»,

улюблені місця на <Низу> і пересиджували там до глибокої осени. Тоді

вертались вони, навантажені здобичею, яку продавали здебільшого в Київі.

Місцевому воєводі платили десяту частину свого добутку.

 

Обороняючись від татарської небезпеки, ці здобичники засвоїли собі всі

способи степової партизанської війни й іноді від обороні; переходили до

наступу: часом і сами нападали на татарських чабанів, які задалеко

заганялись в степ з своїми отарами, або ж і на переїзжі каравани

татарських, турецьких чи яких інших купців. Життя серед невпинної

небезпеки, під загрозою щоденної зустрічи з ворогом, гартувало вдачу,

утворювало відважні, уперті, витривалі характери. Вертаючись на зиму до

своїх домівок і приносячи много-цінну добичу, зароблену працею своїх рук

або ж відняту від ворога, ці люде приносили з собою вільний дух степів,

дух протесту проти всякого примусу, дух «сваволі й непослушенства», як

казалося тоді. В очах мирного мешканця внутрішніх провінцій ці люде

виглядали скоріше як якісь своєвільні розбишаки, ніж звичайні звіролови

й риболови. їх боялися й стереглися. Цих людей вже при кінці XV віку

намножилося стільки, що вони складали вже окрему суспільну верству й

мали вже свою окрему назву: їх звали «козаками».

 

Звідки взялося це слово «козак»? Це слово — туркське. Ми знаходимо його

вже в словнику половецької мови з року 1303, зложеному одним італійцем:

Соdex Cumanicus, який зберігається в бібліотеці при костелі св. Марка у

Венеції. Там слово «козак» означає поняття варти, сторожі, караула. В

туркському словнику російського вченого Радлова слово «козак» означає

вільного незалежного чоловіка, волоцюгу. Та не тільки словники пояснюють

нам слово «козак»: старі документи зберегли нам память про вживання цієї

назви. Так в XV столітті, починаючи з 1449 року, стрічаємо цілий ряд

звісток про татарських козаків, себто про легко узброених кінних вояків,

які виконували вартову службу в Кафі та інших генуезьких колоніях Криму,

але дозволяли собі й ріжні самовільні вчинки. Та ось маємо звістку й про

козаків українських: в 1492 р. кримський хан скаржився великому князю

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ