.

Економічна сутність запасів, їх склад та характеристика товарів у торгівлі (Курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
2 18188
Скачать документ

Курсова робота

Економічна сутність запасів, їх склад та характеристика товарів у
торгівліЗМІСТ

Стор.

Вступ………………………………………………………………………………..3

Економічна сутність запасів, їх склад та характеристика товарів у
торгівлі……………………………………………………………………………6

Оцінка товарів у торгівлі………………………………………………………..11

Облік надходження товарів в оптовій і роздрібній торгівлі………………….17

Облік товарів на місцях їх зберігання та реалізації……………………………22

Облік товарів у бухгалтерії………………………………………………………26

Порядок визначення та облік торгівельних надбавок…………………………33

Облік товарних операцій в комісійній торгівлі………………………………..37

Облік переоцінки товарних запасів…………………………………………….42

Порядок проведення інвентаризації товарів і тари та відображення
їх результатів в обліку…………………………………………………………..45

Особливості обліку товарів у торгівлі в умовах використання
сучасних засобів обчислювальної техніки……………………………………48

Висновки……………………………………………………………………………53

Список використаних джерел……………………………………………………..58

Додатки……………………………………………………………………………..61

ВСТУП

Господарський облік – це облік господарства, облік господарської
діяльності підприємства,суспільства, що містить у собі виробництво,
реалізацию і розподіл матеріальних благ, необхідних для задоволення
потреб у харчах, одязі, житлі.

Бухгалтерський облік в промисловості, як і в інших галузях народного
господарства, є одним з найважливіших джерел економічної інформації,
засобом контролю за роботою підприємства і знаряддям охорони власності.

Господарство України складається з галузей– промисловості,, сільського
господарства, будівництва, торгівлі, транспорту та ін. Кожна галузь
складається з окремих підприємств і організацій. До них належать заводи,
фабрики, шахти, колгоспи, радгоспи, фермерські господарства, торговельні
підприємства.

Будь-яка діяльність, пов’язана з виробництвом, обміном та споживанням
матеріальних і нематеріальних цінностей, наданням та використанням
послуг, називається господарською діяльністю. Для здійснення
господарської діяльності кожне підприємство має в своєму розпорядженні
необхідні господарські засоби – будівлі, машини, матеріали, товари,
грошові кошти. Поряд з господарськими засобами необхідною умовою
господарської діяльності є праця. Затрати праці включаються разом з
матеріальними затратами та іншими засобами виробництва до вартості
виготовлюваних виробів, уречевлюються в них.

Господарська діяльність складається з господарських процесів, котрі
поділяються на господарські операції. На виробничому підприємстві
характерні операції з закупівлі сировини та інших матеріалів складають у
своїй сукупності процес заготівлі, операції з виготовлення із сировини
та інших матеріалів виробів утворюють процес виробництва; операції з
продажу вироблених виробів належать до складу процесу реалізації.

Кожне підприємство веде господарську роботу за розробленим ним планом
або за встановленим для нього державним планом.

Господарська діяльність кожного підприємства вимагає планування,
управління і контролю.

Мета курсової роботи– облік наявності та руху товарів у торгівлі.

Завданням курсової роботи є розкриття економічного змісту товарів у
торгівлі та їх характеристика, оцінка товарів у торгівлі; порядок
визначення та облік торгівельних надбавок; облік товарів на місцях їх
зберігання та реалізації; обпік товарів у бухгалтерії; переоцінка
товарів у торгівлі та їх облік в умовах інфляції; порядок проведення
інвентаризації товарів у торгівлі та відображення їх результатів у
бух.обліку; особливості обліку товарів у торгівлі в умовах використання
сучасних засобів обчислювальної техніки.

Існуюча економічна література в повній мірі висвітлює питання
обліку наявності та руху товарів у торгівлі. Дослідженнями цієї теми
займаються автори:Ткаченко Н.М., Грабова Н.Н., Ю.Г.Кривоносов.

Базою дослідження даної роботи та базою застосування теоретичних знань
являються дані малого приватного підприємства “Смак”. Це підприємство
знаходиться в місті Тернопіль та обслуговується в акціонерному
комерційному промислово-інвестиційному банку України м. Тернополі
рахунок 26006301210055, МФО 321217, ЗКПО 019981425.

Головним завданням підприємства є оптова та роздрібна торгівля товарами
високої якості з найменшими витратами. Основна мета МПП “Смак”–
виявлення обсягу придбаних товарів, їх реалізація; додержання Положення
про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні; облік,
аналіз і повсякденний контроль за виконанням завдань виробництва в
розрізі кількості, якості і асортименту продукції згідно з вимогами
замовників; облік, аналіз і контроль за мірою праці та її оплати; облік,
аналіз і контроль за відвантаженням і оплатою продукції; контроль за
станом рентабельності виробництва продукції і рентабельності
підприємства. Це підприємство – прибуткове, тому воно може себе повністю
забезпечити.

Мале приватне підприємство “Смак” характеризується наступними техніко–
економічними показниками:

Таблиця 1

Основні техніко-економічні показники МПП “Смак” за 2000-2001р

показник 2000 р.

2001 р.

Відхилення

Статутний каппітал, тис.грн.

6,6

6,6

Дохід від реалізації основної продукції ,тис.грн. 362,3

726,4

+364,1

Чистий доход від реалізації основної продукції ,тис.грн.

301,9

605,4

+303,5

Собівартість реалізованої родукції,тис.грн. 271,7 583,1

+311,4

Витрати на збут ,тис.грн.

5,3

2,8

-2,5

Валовий прибуток ,тис.грн.

30,2

22,3

-7,9

Нерозподілені прибутки(непокриті збитки),тис.грн. 17,9 -4,4 -22,3

Фонд оплати праці працівників , тис.грн.

25,0

111,0

+86,0

Аналізуючи дані таблиці 1 можна зробити висновки,що МПП “Смак” є
прибутковим підприємством .Товари які реалізує МПП “Смак” користуються
попитом серед споживачів про, що свідчить збільшення доходу від
реалізації основної продукції на 100,4 % за рахунок збільшення обсягів
реалізації товарів на протязі звітного періоду порівняно з
попереднім.Внаслідок зменшення витрат на транспортування товарів витрати
на збут зменшились на 48,2 %. Витрати на оплату праці працівників
збільшились на 366,66 % за рахунок підвищення заробітної плати на 23,5
% та збільшення чисельності працівників.

Основні джерела обліку, що використовуються при написанні курсової
роботи: баланс підприємства форма 1(дод.А), звіт про фінансові
результати форма 2(дод.Б), Ж № 1(дод.В), Ж №3 (дод.Г) , Ж № 6 (дод.Д),
звідний ж/о № 5 (дод.Е), накладні (дод.Ж), касова книга, довіреність
(дод.З), товарно-транспортні накладні (дод.К), рахунки-фактури (дод.Л),
касові ордери,податкові накладні (дод.М) та інші документи.

1.ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЗАПАСІВ ЇХ СКЛАД ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВАРІВ У
ТОРГІВЛІ

Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів
підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі
позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; – при
визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при
висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до
складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові
кошти протягом року або одного операційного циклу.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене
виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу,
компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта,
борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від
особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами
для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою
продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж — товаром.

Запаси поділяються на виробничі і товарні. Виробничі запаси промислового
підприємства дещо відрізняються від товарних запасів торговельного
підприємства[8].

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які
підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва
виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю
споживаються у технологічному процесі (сирдвина і матеріали), інші
-змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті
— входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні
частини), четверті — лише сприяють, виготовленню виробів, але не
включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).

Товарні запаси,- придбані підприємством товари, призначені для
подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить
суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони
є готовою продукцією[8].

До складу запасів включаються всі товарно-матеріальні цінності, якими
підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження.
Одночасно на території, що належить підприємству, можуть знаходитись
предмети, що є власністю інших фізичних та юридичних осіб. Такі предмети
не є запасами підприємства.

Первісна вартість запасів – сума фактичних витрат на їх придбання або
виготовлення.

Чиста вартість реалізації запасів – це очікувана ціна реалізації запасів
в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на
завершення їх виробництва та реалізацію.

Справедлива вартість – сума, за якою можна обміняти актив чи погасити
заборгованість по операції між проінформованими, зацікавленими і
незалежними сторонами.

Подібні запаси – це запаси, які мають однакове функціональне призначення
і подібну справедливу вартість.

В міжнародній обліковій пракятиці прийнято, що подібна справедлива
вартість не повинна відрізнятися більше ніж на 10 % від справедливої
вартості іншого активу, який приймає участь в обмінній операції.

Вимоги П(С)БО 9 “Запаси”[8] розповсюджуються не на всі оборотні активи
підприємства. До складу запасів не включаються активи, оцінку яких
регулюють інші Стандарти .

Товар – це продукт праці і природи, який виготовляється для обміну на
ринку для продажу. Продукт праці, що вступає в обмін, є товаром лише
тому, що з приводу нього виникають відносини між двома особами або
колективами.Як економічне поняття він являє собою історично визначену
форму продукту суспільної праці, яка виражає суспільно-економічні
зв`язки товаровиробників.[17]

Суть товару розкривається при розгляді його властивостей. Товар можна
розглядати з боку його якості, що відображає корисні властивості товару
і кількості, що характериєує його суспільну міру.

Відповідно до цього одна властивість товару полягає в здатності його
задовольняти яку-небудь соціально-економічну потребу людини, друга –
обмінюватися в певних пропорціях на інші товари. Корисність речі-товару,
завдяки якій вона може задовольняти ту чи іншу потребу людей, робить її
споживчою варстістю, причому тут йдеться про задоволення потреб не
самого товаровиробника, а інших осіб, тобто ця властивість виявляється
як суспільна споживча вартість. Але не будь-яка корисна річ, яка має
суспільну споживчу вартість є товаром (наприклад, продукція кріпаків,
яку вони виробляли для феодалів). Споживча вартість є об`єктом
дослідження економічної теорії тоді, коли вона створюється як суспільна
споживча вартість для обміну. І в цій якості вона стає речовим носієм
мінової вартості, економічних відносин.

Мінова вартість – видиме кількісне співвідношення, в якому споживчі
вартості одного роду обмінюються на споживчі вартості іншого. Кожний
окремий товар можна обмінювати на безліч інших у різних кількісних
пропорціях; отже він має безліч мінових вартостей.

Що ж лежить в основі цих пропорцій (мінових вартостей), що робить товари
порівнювальними? Адже як споживчі вартості вони різні.

Об’єднує всі товари те, що вони – продукт праці. Як згустки певної
кількості людської праці вони є предметом вартості. Міновими є вартості,
що виражають співвідношення з затратами праці на виробництво продуктів,
що обмінюються. Отже, вартість – внутрішня властивість товару,
зовнішньою формою прояву якої є мінова вартість.

Саме вартість як уречевлена в товарах праця робить всі товари
порівняльними, спільномірними. Як споживчі вартості, товари якісно
різні, як вартості – якісно однорідні.

Вартість як економічна категорія виражає відносини між товаровиробниками
з приводу затрат їхньої праці на виробництво продуктів, якими вони
обмінюється як товарами.

Споживна вартість і вартість – два полюси товару, що постійно перебуває
у суперечності. В умовах простого товарного виробництва, де ринкові
зв’язки виникають стихійно, товаровиробник часто не зхнаходить покупця
на свої товари. Вони залишаються непроданими, а споживчі вартості не
виявляють себе як вартості. Двоїста природа товару є наслідком двоїстого
характеру праці, втіленої в ньому. Вона виступає одночасно як конкретна
і абстрактна праця. Положення про двоїстий характер праці – наукова
основа трудової теорії вартості.

Конкретна праця поряд з природою є умовою існування людського
суспільства, умовою створення конкретної споживної вартості. Вона якісно
різнорідна, тому множинність товарних тіл (споживних вартостей) – це
результат множинності конкретних видів праці. Конкретна праця – джерело
речового і духовного багатства, однак вона не може надати товарам ту
спільну властивість, на основі якої здійснюється їх обмін. Вона створює
саме те, що їх різнить – споживчу вартість.

Справді, кожний товаровиробник виробляє товари, виходячи із своїх
інтересів і на невідомий ринок, потреби якого постійно змінюються. За
таких умов деяка частина продукції не буде реалізована на ринку. А це
означає,що приватна праця, втілена в реалізованій продукції, не знайшла
суспільного визнання, тобто затрачена даремно.

Оскільки таке становище повторюється, не всі товаровиробники зможуть
продовжити своє виробництво, бо одні з них розоряться, інші –
збагатяться.

3`ясувавши якісну характеристику праці, матеріалізованої в товарі,
необхідно дати її кількісне вираження, тобто величину вартості товару.

Наприклад, товаровиробники здійснюють виробництво в різних
індивідуальних і природних умовах, тому на виготовлення однакових
товарів витрачається різна кількість праці, яка знаходить своє втілення
в різних затратах робочого часу.

Відповідно до цього в товарах матеріалізується різна індивідуальна
вартість. Але на ринку товари однакової споживчої вартості оцінюються
однаково, бо враховується лише їхня суспільна вартість. Її величина
визначається не індивідуальними, а суспільно необхідними затратами
праці, а саме: кількістю суспільно необхідного часу, який визначається
суспільно нормальними умовами виробництва за середнього в даному
суспільстві рівня та інтенсивності праці.

Сама ж величина суспільно необхідного робочого часу наближається до
індивідуальних затрат праці тих товаровиробників, які виробляють на
ринок основну масу товарів одного роду, і встановлюється стихійно в ході
конкурентної боротьби.

Суспільно необхідний робочий час і зумовлена ним суспільна величина
вартості не є постійними і залежать від продуктивної сили праці , яка
визначається, в свою чергу, рівнем розвитку науки та її технологічним
використанням, здібностями працівника, його досвідом і кваліфікацією,
традиціями, суспільною комбінацією виробничого процесу, природними
умовами.

Відповідно до Наказу Президента України [1] і Положенням [2],
затверджений перелік окремих форм діяльності в сфері торгівлі,
суспільного харчування і послуг.

Продаж продовольчих товарів: хлібом і хлібобулочними виробами;
кондитерськими виробами і медом; крупами, макаронними виробами,
борошном, цукром, кухонною сіллю; м’ясом і м’ясопродуктами; молоком,
молочними продуктам майонезом, мороженим, харчовими жирами, сиром,
яйцями курячими харчовий риби і риботоварів; безалкогольними і
слабоалкогольними напоями;Продаж алкогольних напоїв;Продаж тютюнових
виробів;

Продаж непродовольчих товарів: швейних, трикотажних, хутряних,
овчинно–шубних товарів і головних уборів; текстильних товарів;
електропобутових товарів; теле-радіотоварів; взуття; товари побутової
хімії, мінеральні добриві засобу захисту рослин; меблів; товарів для
фізичної культури, спорту, туризму, лісоматеріалів і будівельних
матеріалів; парфюмерно-косметичних товарів і мила туалетного;
галантерейних товарів.

Продаж газет, журналів, конвертів, листівок, знаків оплати, поштових
квитків, державних лотерей.

Продаж ювелірних та інших виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінних
каменів, дорогоцінних каменів органогенного утворення і напівкоштові
каменів.

Продаж транспортних засобів і номерних агрегатів

Продаж медикаментів та хімпрепаратів .

В асортимент товарів МПП”Смак” входять: товари харчування.

Мале приватне підприємство зацікавлено в постійному збільшенні обсягу
аспортименту продукції, плануванні нових товарів, бо це дає можливість і
розширити збут, збільшити прибуток, зменшити залежність від ходу
реалізаі. якогось одного товару або асортиментної групи, ефективніше
використовуваї існуючу систему товароруху, створити або підтримувати
образ інноваційні фірми.

2. ОЦІНКА ТОВАРІВ У ТОРГІВЛІ

Товари можуть надходити на підприємство внаслідок придбання у
постачальника або підзвітною особою, внеску до статутного фонду,
безоплатного надходження, виявлення у результаті інвентаризації тощо.

Як і будь-які запаси, товари у момент їх оприбуткування обліковуються за
первісною вартістю, яка включає всі витрати, пов’язані з придбанням
товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до продажу. На
збільшення вартості товарів відносяться, зокрема, транспортні витрати,
комісійні винагороди, вартість послуг товарних бірж, митні збори,
витрати на зберігання і доставку, здійснені сторонніми організаціями,
інформаційні, посередницькі та інші послуги, пов’язані з пошуком і
придбанням товарів, витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні
роботи, включаючи прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати
підприємства на доопрацювання та підвищення якості технічних
характеристик товарів.

У момент надходження товари повинні бути оцінені за первісною вартістю,
для кожного випадку їх надходження необхідно знати, що є первісною
вартістю і як її визначити. Порядок визначення первісної вартості
товарів залежно від джерел надходження наведений у П(С)БО 9.[8]

У випадку придбання товарів за грошові кошти собівартість придбання
включає в себе витрати, пов’язані з їх придбанням і доведенням їх до
стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Товари що надійшли як внесок до статутного капіталу, оцінюються за
вартістю, узгодженою засновниками (учасниками). Погоджена засновниками
вартість буде справедливою вартістю.

При відображенні в обліку бартерних операцій слід враховувати, на що
обмінюються товари. Стандарти передбачають поділ бартерних операцій на
обмін подібними активами і обмін неподібними активами.

У випадку обміну подібними активами дохід від операції не визначається.
Вважається, що замість одного активу було одержано його еквівалент
(тобто його замінили таким самим активом, наприклад машина на машину,
цемент на цемент, справедлива вартість яких рівна. При цьому активи, що
обмінюються, можуть мати різну балансову вартість, але однакову
справедливу вартість).

Якщо товари придбаються за,бартером в обмін на неподібні активи
(наприклад, основні засоби), то первісна вартість придбаних активів
дорівнює справедливій вартості переданих активів, збільшеній (зменшеній)
на суму грошових коштів або їх еквіваленту, яка була передана (одержана)
у процесі обміну.

Підприємство має право самостійно обирати один з методів списання
запасів, в тому числі товарів, при їх вибутті.

П(С)БО 9 передбачає шість методів списання запасів, але для обліку
товарів використовуються лише п’ять, оскільки метод нормативних витрат
застосовується виключно на підприємствах, що здійснюють виробничу
діяльність з метою списання сировини на собівартість
реалізованої продукції.

Відповідно до Положення[8] для одиниць товарів, які мають однакове

призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один
із

наведених нижче методів:

ідентифікованої вартості одиниці запасу;

середньозваженої собівартості;

ФІФО;

ЛІФО;

ціни продажу (для роздрібних підприємств).

Обраний метод списання товарів серед інших елементів облікової політики
фіксується у відповідному наказі, який затверджує керівництво
підприємства (наказ про облікову політику підприємства).

Водночас існує можливість одночасно застосовувати для різних товарів
різні методи оцінки вибуття. Наприклад, для товарів, що мають високу
вартість, підприємство застосвує оцінку за методом ФІФО, а для решти
товарів – метод середньозваженої собівартості.

Крім того, існують два методи обліку кількості та вартості запасів:
метод періодичного обліку (періодичної інвентаризації) і метод
постійного обліку (поточної інвентаризації).

При періодичному обліку систематичний аналітичний облік руху запасів не
ведеться ні бухгалтером, ні працівниками підприємства. В кінці звітного
періоду за підсумками інвентаризації визначається кількість і вартість
залишку запасів.

Звичайно такий метод застосовують фірми, які продають великі обсяги
недорогих товарів.

При веденні постійного обліку бухгалтерія фіксує рух і вартість запасів
протягом усього звітного періоду.

Розглянемо коротко основні методи визначення собівартості реалізованих
товарів.

Метод ідентифікованої вартості одиниці запасу може застосовуватись у
випадках виконання спецзамовлень і проектів, а також при невеликій
номенклатурі товарів. Цей метод передбачає облік фактичної собівартості
за кожною конкретною одиницею товарів. Його зручно застосовувати,
наприклад, при обліку автомобілів, ювелірних виробів тощо.

Це найбільш точний метод, оскільки він дозволяє зіставити оцінку
кінцевого запасу з фактичною вартістю одиниць товару, проданих у
звітному періоді.

При використанні методу ідентифікованої собівартості вартість проданих
товарів і кінцеві залишки обліковуються за їх фактичною вартістю. Але в
результаті використання даного методу однакові товари обліковуються в
запасах за різною вартістю. Це не завжди зручно. Так, залежно від того,
який з однакових товарів купить покупець, прибуток буде змінюватись
відповідно до купівельної вартості кожного товару. З причини
різноманітної номенклатури і великої кількості однакових товарів на
складі, неможливості ведення фінансової документації застосування цього
методу на практиці обмежено.

Оцінка товарів за методом середньозваженої собівартості при періодичному
обліку проводиться за кожною одиницею товарів діленням сумарної вартості
таких товарів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному
місці запасів на сумарну кількість товарів на початок звітного місяця і
одержаних у звітному місяці товарів.

Середня ціна поєднує в собі вартість більш “старих” і більш “нових”
одиниць товару при їх повній ідентичності.

Якщо підприємство веде постійний облік запасів, то середньозважена
собівартість буде перераховуватись кожен раз при отриманні нової партії.

Даний метод відносно простий у застосуванні. Він є менш точним, ніж
попередній, але можна використовувати у будь-якому випадку, а метод
ідентифікованої вартості одиниці запасу – ні.

Різниця між результатами застосування двох описаних методів залежить від
різниці в кількості одиниць запасів товару, що складається із одиниць
товару, придбаних за різними цінами.

Метод ФІФО найчастіше застосовується для таких товарів, як фрукти, овочі
та інші продукти харчування, коли перші товари, що надійшли, повинні
реалізовуватись у першу чергу, щоб уникнути збитків від їх псування.

При застосуванні методу ФІФО в умовах інфляції запаси, які знаходяться у
залишку і відображені в балансі, будуть обліковуватись за вартістю
запасів, що надійшли останніми. Таким чином, оцінка запасів у балансі
буде наближена до їх реальної вартості. В свою чергу, при розрахунку
прибутку будуть обліковуватись запаси, що надійшли раніше, вартість
яких, як правило, нижча. В результаті цього прибуток буде завищеним.

Переваги методу ЛІФО безпосередньо пов’язані з тим, що в сучасних умовах
ціни постійно зростають. У період інфляції метод ЛІФО показує найбільшу
собівартість проданих товарів, оскільки відображає останні ціни, тобто
прибуток зменшується. Відповідно знижуються податки. При цьому залишки
запасів оцінюються за заниженою вартістю.

Якщо враховувати, що запаси повинні відображатись в балансі за найменшою
вартістю: за первісною або чистою вартістю реалізації, що потребує
постійних переоцінок, то застосування методу ЛІФО дозволило б їх
уникнути. Адже запаси на кінець періоду при використанні даного методу
обліковуються за вартістю запасів, що надійшли першими, відповідно,
первісна вартість не буде перевищувати чистої вартості реалізації.

Однак згідно з П(С)БО 9, якщо для оцінки запасів використовується метод
ЛІФО, то у примітках необхідно наводити різницю між вартістю запасів,
яка відображена на дату балансу в обліку і звітності, і найменшою з
вартості, обчисленою із застосуванням методу середньозваженої
собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації. При цьому розрахунки
повинні проводитись за кожним найменуванням товарів.

Методи ФІФО і ЛІФО базуються на таких факторах, як
дата надходження товару на склад і дата продажу товару. На відміну від
методу ідентифікованої вартості, ці методи “працюють” з
вартістю товару.

Обчислення за названими методами залежать від того, збільшувались чи
лменшувались ціни постачальника , хоча дії, що виконуються при
застосуванні методу ЛІФО, протилежні діям при методі ФІФО.

При надходженні товарів МПП “Смак” оцінює товари за первісною вартістю,
яка включає всі витрати, пов’язані з придбанням товарів і доведенням їх
до стану, в якому вони придатні до продажу.Так як МПП “Смак” реалізує
товари харчювання то перші товари, що надійшли, повинні реалізовуватись
у першу чергу, щоб уникнути збитків від їх псування, тому згідно наказу
керівника ,при вибутті товарів використовується метод ФІФО.

3.ОБЛІК НАДХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ У ОПТОВІЙ ТА РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ

Обов’язковою умовою при виконанні зобов’язання по постачанню продукції є
письмова форма укладеного договору. Договори укладають шляхом доставки
одного документа, що підписується сторонами, або шляхом прийому
постачальником замовлення покупця до виконання.

Замовлення вважається прийнятим до виконання і набувають сили договору,
якщо протягом 20 днів після його одержання постачальник не повідомить
покупця про відхилення замовлення або про заперечення по окремих його
умовах.

Договір постачання вважається укладеним, якщо між його сторонами в
необхідної в належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних
умовах.

У договорі постачання повинні обов’язково визначатися номенклатура
(асортимент), кількість і якість продукції, терміни постачання і ціна, а
в довгостроковому договорі – найменування, групова номенклатура
(асортимент) і кількість продукції, порядок і терміни узгодження й
уявлення специфікації. При відсутності цих умов у договорі він
вважається незаключеним.

Кількість товарів, недопоставленого постачальником або невибране
покупцем в одному періоді постачання, підлягає надолуженню (вибірці) у
наступному періоді в межах терміну дії договору.

Поставлені без згоди покупця товари, не передбачені договором, або
поставлені з порушенням умов договору або при його відсутності, якщо
покупець відмовився від приймання їх для використання, приймаються їм на
відповідальне збереження, за винятком випадків, якщо відповідно до
законодавства покупець вправі відмовитися від приймання таких товарів
від органів транспорту[13].

Товари, які поставляються повинні відповідати по якості стандартам
технічним умовам, іншої документації, що установлює вимоги до їхньої
якості, зразкам (еталонам), обговореним у договорі.

Замовлення споживачів на постачання продукції представляють
організаціям матеріально-технічного постачання: при постачаннях зі
складів організації матеріально-технічного постачання – не пізніше 30
днів до початку періоду, на який видається замовлення; при транзитних
постачаннях – не пізніше 60 днів до початку періоду, на який видається
замовлення.

Терміни постачання товарів або продукції визначаються сторонам договорі
з обліків часу, необхідного на виготовлення і доставку конкретного
їхнього виду. Дострокове постачання може робитися за згодою покупця.
Товари, поставлені достроково і прийняті покупцем, оплачуються і
зараховуються на рахунок кількості товарів, які належать постачанню в
наступному періоді.

Товари і продукція повинні поставлятися комплектне відповідно до вимог
стандартів і технічних умов.

Тара й упаковування повинні відповідати вимогам стандартів або
технічних умов.

Товари і продукція, що поставляються підлягають установленому
маркіруванню. Сторони мають право передбачити вимоги до маркірування,
встановлені стандартами або технічними вимогами до даного виду товару
або продукції.

Гарантійні терміни на товари встановлюються в стандартах, технічних
умовах або в договорі. Гарантійні терміни зберігання обчислюються з
виготовлення товару або продукції.

Договір може бути змінений або розірваний тільки за згодою сторін, інше
не передбачено законодавством. Одностороння відмова від виконання
договору допускається: при оголошенні банком покупця неплатоспроможним;
при порушенні однієї із сторін істотних умов договору; в інших випадках,
передбачених законодавством.

Покупець вправі відмовитися від передбаченої договором продукції за умов
повного відшкодування їм постачальнику виниклих у зв’язку з цим збитків.

У випадку недопоставки або прострочення постачання товарів або
продукції, а також постачання товарів неналежної якості або в
некомплекті, виготовлювач сплачує покупцю штраф, і крім того,
відшкодовує заподіяні таким постачанням збитки без заліку штрафу.

Законодавство, що регулює відношення сторін по постачанню, не виключає
можливості виготовлення предмета договору з матеріалів і сировини
покупця.

Отже, використання так названих давальницьких матеріалів не служить
підставою для зміни природи договору і визнання таких відношень, що
випливають із договору підряду.

Непродовольчі товари господарюючого суб’єкту повинні супроводжуватися
наступними документами: товарно-транспортними накладними,
рахунками-фактурами, прибутково-видатковими накладними, свідоцтвом про
якість товару, сертифікатом відповідності державній системі сертифікації
або завіреною постачальником копією сертифікату відповідності на товар
(якщо він підлягає обов’язковій сертифікації).

На всі продовольчі товари господарюючий суб’єкт повинен мати
товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, приймальні
акти, документи, що затверджують відповідність якості товару вимогам
нормативних документів. Для імпортних товарів – сертифікати, викладені
на українській (російській) мовах або на мові країни-експортера. Вони
повинні бути завірені печаткою постачальника.

Порядок документального оформлення надходження та відпуску товарів
аналогічний виробничим запасам та готовій продукції.

В оптовій торгівлі аналітичний облік товарів в бухгалтерії здійснюється
тільки у вартісному виразі в розрізі матеріально відповідальних осіб і
великих груп товарів.

Аналітичний облік реалізації товарів вроздріб ведеться за місцями їх
продажу (відділами, секціями, кіосками тощо) і торговельним
підприємством в цілому, що забезпечує контроль за виконанням плану
товарообороту.

В торгівлі для обліку товарів, що надійшли, застовується рахунок 280
Товари”. До рахунку 280 “Товари” відкрито такі субрахунки:

281 “Товари на складах”;

282 “Товари в торгівлі”;

283 “Товари на комісії”

284 “Тара під товарами”

285 “Торгова націнка”.

Обов’язковою умовою правильної організації обліку на підприємстві є
єдність оцінки одних і тих же товарів при їх оприбуткуванні (по Дт
рахунку, а при їх списанні – по Кт рахунку).

При оприбуткуванні товарів, що надійшли на підприємство необхідно
зробити наступні бухгалтерські проводки(дод.Г,Е):

Вартість товару, що надійшов за відпускними цінами постачальника без
урахування ПДВ (з включенням до валових витрат):

Дт 282 “Товари в торгівлі”

Кт 631 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками” 810,5грн. (Ж№
3)

Сума ПДВ, зазначена у відпускній ціні постачальника:

Дт 641 “Розрахунки за податками”

Кт 631 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”162,10грн. ( Ж №
3)

Сума торговельної націнки з ПДВ:

Дт 282 “Товари”

Кт 285 “Торгова націнка”
230,75грн. ( Ж № 5)

Сума транспортних витрат (без урахування ПДВ), підтвердже документами,
з включенням до валових витрат:

Дт 949 “Інші витрати операційної діяльності”

Кт 631 “Розрахунки з постачальники і підрядчиками” 191,2грн.
(Ж № 3)

Сума ПДВ, що припадає на транспортні витрати:

Дт 641″ Розрахунки за податками ”

Кт 631 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”38,24грн. (Ж № 3)

Вартість тари, що надійшла від постачальника разом з товаром:

Дт 284 “Тара під товарами”

Кт 631 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками” 113,96грн.
(Ж №3)

Товар на прикладі малого приватного підприємства “Смак” проходить такі
операції, як випуск продукції і здача її на склади; зберігання
продукції на складах бази; відпуск товару на місці одногороднім і
відправка (відвантаження) іногороднім покупцям; відпуск товару для
внутрішніх потреб; реалізація товару (одержання грошей покупців за
відпущену продукцію).

Товар оформлюється здавальною накладною і передається на склад. Виконані
роботи та послуги оформлюються приймально-здавальним актом.На складі
товар обліковується в кількісному виразі за її видами на картках або
книгах складського обліку. В картці або книзі визначаються назва товару
номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю.
Облік товару на складі ведеться в міру його надходження на склад або
відпуску зі складу. В картках або книгах складського обліку робляться
записи по надходженню та відпуску товару і щоденно виводяться його
залишки.

На підставі здавальних накладних, що виписуються у двох примірниках,
складається відомість випуску продукції. Оцінка у звітному періоді може
здійснюватися за фактичною собівартістю і за обліковими цінами з деяким
відхиленням від фактичної собівартості. Наприкінці місяця обов’язковою
умовою є облік товару за фактичною собівартістю (визначається за даними
аналітичного обліку затрат на виробництво). Зі складу до бухгалтерії
передаються прибуткоі та вихідні документи за реєстром під розписку
бухгалтеру.

У 2001 році МПП “Смак” для забезпечення об’єму товарообігу
закуповувала продукти харчування у різних організацій. Це як державні
підприємства так і інші. За 9 місяців 2001 року було закуплено всього
товарів на суму 90 000 грн.; Середньомісячна закупка становить біля
14 000 гривень.

4. ОБЛІК ТОВАРІВ НА МІСЦЯХ ЇХ ЗБЕРІГАННЯ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ

Підприємства роздрібної торгівлі реалізують товари, як правило, за
готівку. Об’єм реалізації дорівнює сумі готівки, що надійшла в касу за
продані товари.У випадку торгівлі з використанням ЕККА сума виторгу
установлюється на базі показників фіскального чеку, у якому повинна бути
відбита загальна сума денного обороту по реалізації товарів. У випадку
торгівлі з застосуванням ТКК об’єм реалізації повинен відповідати сумам
у щоденних звітах реалізаторів.

Для обліку реалізованих товарів застосовується рахунок 70 “Доход від
реалізації”. Рахунок 70 “Доход від реалізації” призначений для обліку
реалізації готової продукції, товарів, матеріальних цінностей, виконаних
робіт та послуг, затрат, пов`язаних з реалізацією. Останніми обліковими
операціями процесу реалізації є визначення на рахунку 70 фінансового
результату і віднесення його на рахунок 791 “Результат основної
діяльності”. Рахунок 70 “Доходи від реалізації” є активно-пасивним,
регулюючим. По дебету рахунку відображується повна фактична собівартість
реалізованої продуції, виконаних робіт та послуг, по кредиту – вартість
реалізованої продукції (товарів) у реалізаційних цінах.

Торговельні підприємства , до якого належить МПП “Смак”, на рахунку 70
відображують окремо реалізацію товарів вроздріб і оптом. По дебету
рахунку 70 списується вартість реалізованих товарів по роздрібних
цінах. Такий порядок відбитку реалізації в роздрібній торгівлі дає
можливість порівняти суму виторгу від проданих товарів із сумою товарів,
списаних по звіту з матеріально-відповідальних осіб.

Отже, реалізація товарів у роздрібній торгівлі, відбиток і визначення в
обліку податку з доданої вартості і валовому прибутку торгівлі мають дві
особливості по дебету і кредиту рахунку 70 “Доход від реалізації”,
субрахунок “Реалізація товарів вроздріб”, відбивають тільки продажну
вартість товарів; податок із доданої вартості і фінансовому результаті
(реалізована торгова націнка) як валовий прибуток торгівлі визначається
спеціальним розрахунком на підставі середнього відсотка товарних
надлишків.

Наприкінці місяця необхідно розрахувати суму товарного надлишку, що
відноситься до вартості реалізованих товарів.

Порядок визначення суми товарного надлишку, встановлений Положенням про
порядок бухгалтерського обліку[2], операцій, зв’язаних із продажем
товарів, та Інструкціею з бухгалтерського обліку податку з доданої
вартості.

На підприємствах і організаціях України застосовують касовий метод і
метод нарахування при визначенні обсягу реалізованої продукції (робіт,
послуг), з яким останній відповідає загальновизначеній міжнародній
практиці.

Касовий метод означає, що реалізованою продукцією вважаеться
відвантажена готова продукція, у сплату за яку повністю одержано гроші.
Метод нарахування передбачає включення до обсягу реалізації продукції
після передачі замовнику оформлених відповідних розрахункових документів
без обов`язковості надходження грошей.

Облік реалізації товарів із складів. Підприємствам предоставлено
право до кінця року вести облік реалізації по касовому методу, при якому
реалізованою вважається продукція (товари), відвантажені покупцям і
оплачені ними [11].

В обліку і звітності заборгованість за відвантажену продукцію
показується за цінами реалізації (тобто з прибутком, податком на додану
вартість, акцизним збором), тоді як при касовому методі ця
заборгованість в обліку і звітності показується за фактичною
собівартістю. Перехід на визначення результатів реалізації за методом
нарахування наближає застосовану в Україні систему обліку і статистики
до загальновизнаної у міжнародній практиці.

Якщо розглядати реалізацію товарів на прикладі МПП “Смак”, то можна
зробити такий бухгалтерський запис(дод.В,Г,Д,Е):

Відображено у складі доходу виручку від реалізації товарів за продажними
цінами:

Дебет 361“Розрахунки з покупцями та замовниками”

Кредит 702 “ Доход від реалізації”
10700грн. (Звітний Ж №5)

Нараховано ПДВ:

Дебет 702 “ Доход від реалізації”

Кредит 641 “Розрахунки за податками” 1783 грн.
(Ж№3)

Списано купівельну вартість товарів :

Дебет 902 “Собівартість реалізованих товарів”

Кредит 281”Товари на складі” 6000
грн. (Ж№3)

Віднесено суму доходу від реалізації за мінусом ПДВ на збільшення
фінансового результату від основної діяльності:

Дебет 702 “ Доход від реалізації”

Кредит 791”Результат основної діяльності” 1900 грн. (Ж№1)

Списано собівартість реалізації на зменшення фінансового результату від
основної діяльності:

Дебет 791”Результат основної діяльності”

Кредит 902 “Собівартість реалізованих товарів” 1017 грн. (Ж№3)

Для отримання товару підприємство виписує постачальнику прийомний
акт, накладна і довіреність (дод.Н,Л,З). Для оплати покупцем за куплений
товар потрібно рахунок-фактура, платіжне доручення, (дод.О,Л).

При транзитній реалізації товари споживачам відвантажуються
безпосередньо зі складів підприємства-виробника, минаючи проміжні ланки
— склади і бази оптових підприємств. Транзитна реалізація товарів
являється економічно більш доцільною, оскільки сприяє більш швидкому
просуванню товарів від виробника до споживача та скорочення витрат
обертання. Однак у випадках, коли необхідно відвантажити товари
споживачам у кількості нижче транзитної норми (тобто мінімальної
кількості товарів, що може бути відвантажена у контейнері, вагоні,
цистерні і т.п.) або необхідно їхнє комплектування, більш раціональним
являється складський обіг [2].

5. ОБЛІК ТОВАРІВ У БУХГАЛТЕРІЇ

Бухгалтерський облік у торгівлі створюється так, що дані синтетичного та
аналітичного обліків могли бути широко використані як для оперативного
облік, так і для статистичної звітності. Основою для будівлі обліку є
первинна документація.

При отриманні запасів безпосередньо від постачальників ,доставлених їх
транспортом або транспортом стороньої організації безпосередньо на склад
підприємства , складається товарно-тренспортна накладна(дод.К).Тоарно
транспортними накладними оформляються відпуск товарів зі складу при
централізованій доставці.

Обов’язковим є заповнення всіх реквізитів ,які містяться в цьому
документі:підстава на відпуск товарів (замовлення ,розпорядження
тощо),номер автомашини,номер дорожнього листа ,прізвище водія і
вантажника ,через кого відпускається товар ,найменування ,
кількість,ціна і вартість товару .В тих випадках коли в розділі
“Відомості про вантаж” товарно-транспортними накладними неможливо
перерахувати всі назви і характеристики товарів , що перевозяться ,до
товарного розділу товарно-транспортної накладної додатково складається,
як невід’ємна її частина, належним чином оформлена спеціалізована форма
товарної накладної (сертифікат або інша форма первинного обліку), яка
застосовується підприємством для оформлення, передачі
товарно-матеріальних цінностей.При незаповненні реквізитів розділів
“Навантажувально-розвантажувальні операції, “Транспортні послуги” ТТН
підприємства не маютъ права віднести до складу валових витрат витрати по
перевезенню, навантаженню i розвантаженню товару.

Накладна підписується матеріально відповідальною особою, що відпустила
товар, агентом або іншим працівником, що прийняв товар до перевезення, а
також матеріально відповідальною особою підприємства -отримувача, що
прийняла товар (тут же ставиться штамп підприємства-отримувача).

Важливе значення в організації обліку надходження товарів має правильне
документальне оформлення приймання товарів із зазначенням їx кількості.
Порядок оформлення приймання залежить від місця приймання товарів (склад
постачальника чи торговельне підприємство), виду постачання (в тарі або
без тари), способу доставки та інших факторів.

Для одержання товарів безпосередньо на складі постачальника чи станції
(пристані) призначення представнику торговельного підприємства видається
доручення типової форми, підписане керівником, головним бухгалтером i
завірене печаткою.

Доручення видаеться на строк, який встановлюється в залежності від
можливості отримання i вивезення відповідних цінностей за нарядом,і
рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі
якого видане доручення, але не бшьше, ніж на 10 днів. Особам, які не
відзвітувались про використання доручень або ж не повернули
невикористане доручення, термін дії якого закінчився, нове доручення не
видаеться. У видалому дорученні наводиться перелік цінностей, які
потрібно отримати по ньому (обов’язково з зазначаченням назви i
кількості, незалежно від того, чи є такі відомості в документах на
відпуск (наряді, рахунку,договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей).
Незаповнені рядки доручення необхідно прокреслювати.

Забороняється відпускати цінності у випадках:

подання доручення, що видане з порушенням встановленого порядку
заповнення або з незаповненими реквізитами;

якщо доручення містить виправлення або помарки, що не
підтверджені підписами тих же осіб, які його підписали;

відсутність в дорученні даних паспорту або іншого документу, що
засвідчує довірену особу;

закінчення терміну дії доручення;

отримання повідомлення підприємства-отримувача цінностей про анулювання
доручення.

При постійних зв’язках торговельного підприємства з постачальником
виписуеться довготермінове доручення, але не більше як на 3 місяці із
зазначенням посадових осіб, яким надано право на одержання товарів.

Доручення рееструються в спеціальному журналі, в якому виділяються
графи для розписки про одержання доручення та відмітки про його
використання на підставі наданих документів.

Затарені товари на складі постачальника приймаються за кількістю місць
без перевірки i підрахунку кількості вмістимого. При цьому ретельно
перевіряються кількість місць, вага, стан упаковки, цілісність тари.
Матеріально відповідальна особа ставить підпис на товарно-транспортній
накладній, чим засвідчує приймання товарів у постачальника i відповідає
за збереженість товару.

Відвантаження (відпуск) товарів зі складів оптових баз проводиться
матеріально відповідальними особами. Торговий відділ бази повинен
виписувати рахунок-фактуру із зазначенням найменування та кількості
товарів, що підлягають відпуску, а також фактично відпущеної кількості
товарів. Таким чином, рахунок-фактура є нарядом на відпуск товарів i
документом, що підтверджує їх фактичний відпуск по кількості.

Рахунок-фактура(дод.Л) як платіжний документ служить підставою платежу
та його розміру, виписується у випадку передоплати за товар або за
фактично відпущений товар на підставі документів на відпуск,
відвантаження або доставку товарів. Рахунок-фактура додається до
платіжного доручення або платіжної вимоги-доручення на оплату товару.
При відвантаженні товару залізничним або водним транспортом до
рахунку-фактури додається також вантажна квитанція, яка звтверджує
приймання вантажу на станції (пристані) відправлення для доставки на
адресу вантажоодержувача[10].

Право на податковий кредит виникає у платника податку тільки при
наявності податкової накладної, що виписана у відповщності до діючого

законодавства. Податкова накладна (дод.М) є як обліковим,
так i звітним документом. На підставі податкової накладної
заповнюється книга обліку придбання товарів підприємствами – платниками
ПДВ.

Право на податковий кредит по імпортованих товарах виникає у платника
податку в момент оплати ПДВ митним органам, а запис до книги обліку
придбання товарів здійснюється на підставі вантожної( митної декларації
(ВМД).

Порядок документального оформлення та обліку надходження товарів на
підприємствах роздрібної торгівлі в основному аналогічний порядку обліку
цих операцій на оптовнх підприємствах.

Товари до роздрібної торговельної мережі надходять на підставі угод
(замовлень), що укладаються з оптовими торговельними підприємствами чи
безпосередньо з виробниками товарів. Основну масу товарів роздрібні
торговельні підприємства отримують від місцевих постачальників.

Головною складовою частиною роздрібного товарообігу є продаж товарів
населенню за готівку. Обсяг реалізації визначається виручкою за продані
товари. Торгова виручка відображається в наступних документах: на
підприємствах, обладнаних касовими апаратами – в книгах
касирів-операціоністів i в касових звітах; на підприємствах, що не мають
касових апаратів, – в товарно-касових звітах. Виручка, вказана в цих
звітах, повинна бути підтверджена документами, що засвідчують здачу
виручки до банку.

До обсягу роздрібного товарообігу включається також сума виручки через
дрібнооптову мережу (ларьки, кіоски, лотки тощо). Якщо торгові одиниці
стацюнарні і належать роздрібному торговельному підприємству, то
матеріально відповідальним особам, які працюють в них, видається
“Товарна книга працівника дрібнороздрібної мережі”.

Відпуск товарів в дрібнороздрібну мережу оформлюється
прибутково-видатковими(дод.Н) накладними, які виписуються в двох
примірниках. Один з них в обов’язковому порядку видається особі, яка
одержала товар, а інший залишається у матеріально відповідальної особи,
що відпустила товар. В прибутково-видатковій накладній вказуються
найменування, продажна ціна i вартість відпущених товарів, а також
проставляються підписи матеріально відповідальних осіб, які відпустили i
прийняли товар. Після реалізації одержаної партії товару продавці здають
виручку до каси торговельного підприємства, що відпустило товар, i
одержують нову партію товару.

Приймання готівки коштів здійснюється за прибутковими касовими
ордерами(дод.О) Номер, дата прибуткового касового ордеру i сума, на яку
проданий товар, вказуються у прибутково-видатковій накладній.
У відповідних графах накладної робиться також відмітка про кількість i
суму нереалізованих товарів.

Використані видатково-прибуткові накладні разом з товарним звітом
здаються матеріально відповідальними особами до бухгалтерії
торговельного підприємства, до якого прикріплена дрібнороздрібна мережа.

Контроль за правильністю списання реалізованих товарів здійснюється
шляхом співставлення сум виручки за товарними звітами матеріально
відповідальних осіб з даними звітів касира, який прийняв виручку від
відповдної единиці дрібнороздрібної мережі (або з випискою установи
банку, якщо виручка здавалась безпосередньо в банк – в залежності від
прийнятого порядку).[16]

При невеликих обсягах реалізації може застосовуватись спрощений порядок
обліку i контролю руху товарів. В цьому випадку кожній матеріально
відповідальній особі (продавцю) встановлюється постійний запас товарів.
Первинний відпуск товарів в підзвіт проводиться на суму ліміту,
наступний – на суму виручки, що здається. В таких випадках працівники
дрібнороздрібної мережі товарних звітів не складають. На підставі
переданих прибутково-видаткових накладних бухгалтерія визначає
товарообіг по кожному продавцю для нарахування належної йому заробітної
плати.

Однією з форм реалізації товарів є відпуск дрібним оптом окремим
організаціям i установам (дошкільним дитячим закладам, дитячим будинкам,
школам, лікарням тощо). Підставою для такого відпуску товарів є
лист-вимога покупця i розпорядження керівника, на підставі яких
бухгалтерія виписує рахунок-фактуру в трьох примірниках. Два примірники
рахунку передаються покупцю, а один залишається на підприємстві. Оплата
рахунку проводиться за безготівковим розрахунком платіжним дорученням
або готівковою через касу з оформленням копії товарного чека i
прибуткового касового ордеру. Відпуск товарів здійснюється за дорученням
після оплати рахунків i оформлюється видатковою накладною(дод.Н).

Дрібнороздрібний відпуск товарів входить до складу роздрібного
товарообігу i обліковується окремим рядком як при обчисленні обсягу
роздрібного товapoo6iry, так у видатковій частит товарного звіту.

На підприємствах роздрібної торпвлі, незалежно від форми власності,
передбачається можливість продажу товарів. тривалого користування в
кредит (електропобутові товари, меблі, одяг, взуття тощо.). При кутвлі
товарів в кредит підприємству надається доручення-зобов’язання в двох
примірниках. Перший примірник надсилається підприємству, де працює
покупець, тим, хто особисто погашає кредит (готівковими або
безготівковим розрахунком), він видається на руки. Другий примірник
доручення-зобов’язання залишається на підприємстві i реєструється в
“Описі (книзі) доручень-зобов’язань”.

Розрахунки за товари, продані в кредит, ведуться за готівку через
конгрольно-касові апарати або в порядку безготівкових розрахунків через
установи банку. Облік товарів, проданих в кредит, ведеться у
Відомості-описі зобов’язань-доручень i відображається в розрахунковій
частині товарного звіту.

3 розвитком комерційної даяльності торговельних підприємств поширеною
стала практика перекидання товарів з одного роздрібного підприємства на
інше (наприклад, при неправильному формуванні асортименту i надходженні
товарів, що не користуються попитом в даному населеному пункті, в
надлишковому обсязі закуплених товарів тощо). Дана торгова операція
проводиться на підставі письмового розпорядження керівника i
оформлюється накладною.[18]

Накладні виписуються в двох примірниках, один з яких передається
представнику підприємства-покупця, а другий – залишається на складі
торговельного підприємства i є підставою для списання товару з підзвіту
матеріально відповідальної особи. Оплата товарів проводиться в
безготівковому порядку шляхом оформлення платіжного доручення на
підставі виставленого рахунку чи готівкою через касу торговельного
підприємства.

Товари, відпущені в порядку перекидання, у видатковій частині товарного
звіту, відображаються окремим рядком.

Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і
звітності, в Україні товари в роздрібній торгівлі враховуються по
продажним (роздрібним) цінам, а в оптових підприємствах – по продажним
або купівельним цінам [2]

Розглядаючи на прикладі МПП “Смак” постанову про організацію
бухгалтерського обліку і звітності можемо визначити, що головним
завданням бухгалтерського обліку є забезпечення контролю за виконанням
зобов(язань, наявністю і рухом товарів, використання матеріальних і
фінансові резурсів, формування повної, достовірноії інформації про
господарські процеси та результати діяльності бази, необхідної для
оперативного керівництва, а також для її використання інвесторами,
постачальниками, кредиторами. МПП “Смак” здійснюючи організаацію
бухгалтерського обліку самостійно встановлює організаційну форму
бухгалтерської роботи; визначає форму і методи бухгалтерського обліку,
грунтуючись на діючих загальних формах і методах, з дотриманням єдиних
методологічних засад, встановлених положенням; розробляє систему
внутрішньовиробничого обліку, звітності й контролю господарських
операцій, визначає права працівників на підпис документів. МПП веде
бухгалтерський облік товарів та результатів своєї роботи методом
подвійного запису господарських операцій згідно з планом рахунків
бухгалтерського обліку.

При веденні бухгалтерської обліку підприємство повинне забезпечити:
незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення
окремих господарських операцій та оцінку товару відповідно до правил,
передбачених положенням; правильність віднесення доходів і витрат до
відповідних звітних періодів. Доходи і витрати визнаються у звітному
періоді, до якого вони віднесені, незалежно від часу надходження доходів
та оплати витрат.

Для відображення у бухгалтерському обліку та звітності товари і
господарські операції оцінюються в національній грошовій одиниці України
способом підсумовування проведених витрат.

6. ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОБЛІК ТОРГІВЕЛЬНИХ НАДБАВОК

Товарні надбавки—це частина вартості тоавру ,призначена для покриття
витрат підприємства , отримання прибутку та сплати податків.Рівень
торгівельних надбавок (націнок) визначається продавцем самостійно
,виходячи з розміру витрат підприємства та рівня рентабельності.

Товарна надбавка визначається суб’єктом підприємницької діяльності
самостійно і включає торгову націнку та суму ПДВ.В бухгалтерському
обліку вонв відображається на рахунку 285 “Товарні націнки”.

Роздрібні ціни можуть підвищуватись за рахунок встановлення додаткової
націнки ,що діє в нічний час роботи підприємства.Підставою для її
встановлення є розрахунок націнки, в якому будуть враховані додаткові
витрати, а також наказ керівника торговельного ппідприємства, в якому
зазначається найменування груп товарів (весь асортимент), до яких
застосовуються додаткові націнки; розмір встановленої додаткової
націнки; час доби, протягом якого діє встановлена додаткова націнка;
відповідального працівника шдприємства, на якого покладаються обов’язки
з виконання цього наказу; інші вказівки.

З наказом повинні бути ознайомлені працівники підприємства, які будуть
здійснювати продаж i розрахунки за проданий товар у нічний час, i
головний бухгалтер, який повинен забезпечити відображення операцій з
продажу товарів з додатковою націнкою в бухгалтерському i податковому
обліку.

Для того, щоб уникнути будь-яких претензій покупців або контролюючих
органів, один примірник наказу, завірений підписом керівника
підприемства, повинен бути безпосередньо на торговельній точці
(наприклад, у касира-операціоніста або у старшого продавця).

Обов’язковою умовою застосування додаткової націнки є доведення
відомостей про це до покупців за допомогою оголошень, розміщених у
доступних місцях у приміщенні торговельного підприємства, а також на
вітринах або поряд із табличкою про режим роботи торговельного
підприємства.

Оскільки додаткова націнка діє тільки у певний час доби, немає
необхідності у:

проведенні дооцінки товарів (цінники на товари не переписуються,
зазначені в них ціни, діють з урахуванням додаткової націнки);

перепрограмуванні цін на товари, оскільки технічні можливості всіх
моделей касових апаратів, дозволяють виконувати операції продажу з
відображенням у касовому чеку i занесенням до пам’яті ЕККА додаткової
торговельної націнки.

При використанні певних функціональних клавіш ЕККА в касовому чеку
додаткова націнка може відображатись одним з таких способів:

шляхом додавання відсоткової націнки до загальної суми здійснення
купівлі. Цей спосіб застосовується в тому випадку, якщо встановлена
однакова додаткова націнка на весь асортимент наданого для продажу
товару;

шляхом додавання відкоткової додаткової націнки до останньої суми
купівлі. Цей cпociб застосовується в тому випадку, якщо додаткова
націнка встановлена на окремі види товару i такий товар відображений у
касовому чеку останнім;

шляхом додавання відсоткової додаткової націнки до проміжної суми
купівлі. Цей спосіб застосовується в тому випадку, якщо додаткова
націнка встановлена на окремі види товару i одне або декілька
найменувань такого товару вказані в касовому чеку серед інших товарів,
що продаються без додаткової націнки. Крім того, цей спосіб
застосовується, коли на різні групи (види) товару встановлена різна
додаткова націнка.

Торгова націнка розраховується за такими формулами[19]:

(=ПрВ*Ср , де ПрВ – продажна (роздрібна)вартість реалізованих товарів

Ср – середній процент торгової націнки

( Зтн + ( Тн.зм.

Ср= ((((((((

( Пр.вз + ( Пр.во.

,де Зтн – залишок торгової націнки на початок зівтного місяця.

Тн.зм. – торгова націнка у продажній вартості отриманих в
звітному місяці товарів.

Пр.вз. – продажна вартість залишку товарів на початок звітного
місяця.

Пр.во. – продажна вартість отриманих в звітному місяці товарів.

В кінці робочої зміни у виконаному денному зівті з обнуленням інформації
в оперативній пам’яті ЕККА (Z-звіті) будуть одержані такі дані про
продані товари:

вартість усього продажу, здійсненого за зміну без урахування додаткової
націнки;

сума додаткової націнки;

вартість усього продажу з урахуванням додаткової націнки;

інша інформація.

На підставі даних Z-звітy (в окремих випадках на підставі Z-звіту i
товарних чеків) касир-операціоніст складає довідку для бухгалтерії, у
якій відображаються відомості про суму продажу з урахуванням додаткової
торгової націнки i суму додаткової націнки.

У бухгалтерському обліку для відображення додаткової торгівельної
націнки використовують такі проводки:

Оприбутковано раніше оплачені товари за купівельною вартістю:

Дебет 282 “Товари вторгівлі”

Кредит 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” 3000(Ж№3)

Відображено розрахунки по податковому кредиту з ПДВ:

Дебет 641”Розрахунки за податками”

Кредит 631“Розрахунки з вітчизняними постачальниками” 600 (Ж№3)

Відображено торгову націнку:

Дебет 282 “Товари вторгівлі”

Кредит 285 “Торгова націнка”
900 (Ж№3)

Реалізовано товар з урахуванням додаткової торгової націнки:

Дебет 301”Каса в національній валюті”

Кредит 702”Доход від реалізації товарів”
4194 (Ж№6)

Відображено суму додаткової торгової націнки:

Дебет 282 “Товари вторгівлі”

Кредит 285 “Торгова націнка”
294грн.(Ж№3)

Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ:

Дебет 702”Доход від реалізації товарів”

Кредит 641”Розрахунки за податками” 699
(Ж№3)

Списано собівартість реалізованих товарів:

Дебет 902 “Собівартість реалізованих товарів”

Кредит 282 “Товари в торгівлі”
3000 (Ж№5)

Списано торгову націнку на реалізовані товари:

Дебет 282 “Товари вторгівлі”

Кредит 285 “Торгова націнка”
1194(Ж№3)

Списано на фінансовий результат суму доходу від реалізації товару:

Дебет 702”Доход від реалізації товарів”

Кредит 791”Результат основної діяльності” 3495
(Ж№6)

Списано на фінансовий результат собівартість реалізованого товару:

Дебет 791”Результат основної діяльності”

Кредит 902“Собівартість реалізованих товарів” 3000(Ж№5)

Відображення витрат, які згідно з П(С)БО 9 відносяться на собівартість
придбаних товарів, i витрат, понесених підприємством при реалізації цих
товарів, не розглядаеться.

7.ОБЛІК ТОВАРНИХ ОПЕРАЦІЙ В КОМІСІЙНІЙ ТОРГІВЛІ

Порядок комісійної торгівлі регламентується Правилами комісійної
торгівлі непродовольчими товарами[4].

На, комісію приймаються непродовольчі товари, придатні для використання
як нові, так і такі, які були у вжитку, однак не потребують ремонту або
реставрації і відповідають санітарним умовам, а також антикварні і
унікальні речі, витвори мистецтва.

На комісію також можуть бути прийняті вироби кооперативів, малих
підприємств, громадян, які займаються індивідуальною трудовою
діяльністю, а також від відповідних органів державної виконавчої влади
конфісковане і безгосподарче майно і таке, що перейшло державі за
спадком, стягнене з громадян для відшкодування нанесеної шкоди тощо.

При здачі речей на комісію громадяни України зобов’язані пред’явити
паспорт або документ, який його замінює; іноземні громадяни – відповідно
вид на проживання в Україні або національний паспорт з відміткою про
перебування в Україні.

У випадку, якщо товар здає юридична особа, необхідно надати
товарно-супровідні документи, а також інформацію про товари.

Приймання на комісію нових товарів від юридичних осіб або приватних
підприємців (крім фізичних осіб – громадян) здійснюється тільки при
наявності сертифіката якості.

Товари, що не підлягають обов’язковій сертифікації в Україні,
приймаються на комісію при наявності санітарно-гігієнічної експертизи на
імпортну продукцію.

При прийманні товару на комісію, комісіонер на кожну одиницю товару
виписує квитанцію в двох примірниках і товарний ярлик (перший примірник
квитанції видається комітенту, другий здається в бухгалтерію
комісіонера).

В тому випадку, якщо комітент здає на комісію декілька одиниць одного
товару, то всі товари вносяться в одну квитанцію, проте товарний ярлик
виписується на кожну одиницю товару. Квитанції і ярлики повинні бути
під одним номером. Книга квитанцій розграфлена на квитанцію,
корінець квитанції і товарний ярлик, які виписуються через копіювальний
папір одночасно.

В квитанції і товарному ярлику відносно нових товарів вказуються
-наявність сертифікату відповідності (його копії) або іншого документу,
що підтверджує якість, гарантійний строк та ін.

Для товарів, які були у вжитку, обов’язково потрібно вказати дефекти, з
якими товар прийнятий, наявність гарантійного строку, тари, пломб тощо.

Квитанції є бланками суворої звітності, в цих документах не допускаються
виправлення. Якщо при оформленні квитанції допущена помилка, то
квитанція з надписом “анульовано” разом з товарним звітом передається в
бухгалтерію.

Одночасно з прийняттям товару спеціаліст-оцінщик зобов’язаний занести
його в оціночно-здавальну відомість, перший примірник якої залишається в
бухгалтерії, а другий передається матеріально відповідальній особі.

Забороняється господарюючому суб’єкту залишати на зберігання товари, не
прийняті на комісію.

При прийманні товарів на комісію, за згодою між комітентом і
комісіонером, встановлюється ціна на товар. При цьому господарюючий
суб’єкт повинен проінформувати комітента про існуючі ціни на товари,
кон’юнктуру ринку та попит населення на аналогічні товари.

Комітент в письмовій формі зобов’язаний дати свою згоду з умовами
здавання товару на комісію, Продажу і умовами повернення нереалізованого
товару шляхом підпису обох примірників квитанції. В протилежному випадку
комісіонер має право відмовити в прийманні товару.

Для обліку товарів, переданих на комісію, застосовується субрахунок 283
“Товари на комісії”. По дебету цього субрахунку відображається вартість
товарів, переданих на комісію за договорами комісії, що не передбачають
перехід права власності на цей товар до оплати їх вартості, по кредиту
-списання собівартості товару після його реалізації. Сальдо по
субрахунку 283 показує вартість переданих на комісію нереалізованих
товарів[12].

Аналітичний облік товарів, переданих на комісію, ведеться за видами
товарів і підприємствами (особами)-комісіонерами.

Для обліку товарів, прийнятих на комісію, застосовується позабалансовий
рахунок 024 “Товари, прийняті на комісію”. По дебету цього рахунку
обліковуються товари, одержані в межах договорів комісії без передачі
права власності на такі товари, по кредиту – вартість реалізованих і
повернених комітентам товарів, а також суми їх уцінок.

Синтетичний облік товарів, прийнятих на комісію, ведеться за цінами,
узгодженими з комітентом товарів.

Аналітичний облік товарів, прийнятих на комісію, ведеться за видами
товарів і комітентами.

Обсяг реалізації товарів відображається на рахунку 70 “Доходи від
реалізації”, субрахунок 703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”.

По кредиту рахунку 70 “Доходи від реалізації”” відображається виручка,
що надійшла в касу магазину за реалізовані товари за продажними цінами,
по дебету – суми, що належать комітенту за реалізовані товари.

Різниця між кредитовим і дебетовим оборотами по рахунку 70 “Доходи від
реалізації” складає суму комісійної винагороди магазину. Комісійна
винагорода магазину одержується за рахунок комітента і призначена для
покриття витрат комісійного магазину.

Комісіонерам необхідно визначитись з тим, як відображати свої доходи: з
врахуванням або без врахування суми коштів від реалізації, яка
призначена передачі комітенту. Але податкові зобов’язання при цьому
повинні нараховуватися комісіонером з повної суми доходу.

У випадку реалізації товарів, що належать комітентам, які не мають
постійного місця проживання в Україні (менше 183 днів) або іноземним
юридичним особам, що не мають поточного рахунку в комерційних банках
України, а також у випадку реалізації товарів, по яких не встановлений
адресат їх поставки, акцизний збір утримується з джерела виплати
доходів. При цьому складається проводка: дебет рахунку 70 “Доходи від
реалізації” в кореспонденції з рахунком 64 “Розрахунки за податками й
платежами”.

Нарахування податку на додану вартість на комісійну винагороду також
відображається по дебету рахунку 70 “Доходи від реалізації” і кредиту
рахунку 64 “Розрахунки за податками й платежами”.

Сальдо рахунку 70 “Доходи від реалізації” (комісійна винагорода за
вирахуванням ПДВ, що припадає на комісійну винагороду) щомісячно
списується в дебет рахунку 79 “Фінансові результати”, субрахунок 791
“Результат основної діяльності”.

Розрахунки з комітентами ведуться на субрахунку 685 “Розрахунки з іншими
кредиторами”, по дебету якого відображаються суми, що належать комітенту
за продані товари, прийняті на комісію, а по кредиту – погашення цієї
заборгованості магазином.

Відображення операцій з комісії у комісіонера наведено нижче.

Прийнято товари від комітента на комісію:

Дебет 283 “Товари на комісії”

Кредит 281 “Товари на складі”
9000 (Ж№5)

Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ:

Дебет 643 “Податкові зобов’язання”

Кредит 641 “Розрахунки за податками” 2500
(Ж№3)

Відвантажено товари покупцю:

Дебет 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”

Кредит 703”Доходи від реалізації робіт і послуг” 15000
(Ж№6)

Відображено суму ПДВ:

Дебет 703”Доходи від реалізації робіт і послуг”

Кредит 643 “Податкові зобов’язання”
2500 (Ж№3)

Нараховано заборгованість комітенту:

Дебет 703”Доходи від реалізації робіт і послуг”

Кредит 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” 9000 (Ж№3)

Списано чистий дохід на фінансові результати:

Дебет 791 “Результат основної діяльності”

Кредит 703”Доходи від реалізації робіт і послуг” 3500 (Ж№6)

Нараховано податковий кредиит по ПДВ:

Дебет 641 “Розрахунки за податками”

Кредит 644 “Податковий кредит”
1800 (Ж№3)

Для комітентів комісійна винагорода вважається витратами. Згідно з
вимогами П(С)БО 16 [9] комітент повинен відображати комісійну винагороду
в складі витрат. У випадку, якщо комісійна винагорода оплачується не з
поточного рахунку комітента, а залишається у комісіонера, сума
комісійної винагороди збільшує дохід комітента, а сума винагороди
включається до складу його витрат на збут.

Повнота і достовірність розрахунків з комітентами порівнюється з сумами,
виплаченими комітентам за звітом касира, і сумами, відображеними по
оборотній відомості реалізації товарів.

Витрати комісійного магазину відображаються на рахунках 92
Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут” і 94 “Інші витрати
операційної діяльності”, по дебету яких відображаються суми понесених
витрат, по кредиту – їх щомісячне списання в дебет рахунку 79 “Фінансові
результати”.

8.ОБЛІК ПЕРЕОЦІНКИ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ

Під час перебування на балансі товари оцінюються за тією ж вартістю ,за
якою були оприбутковані,у відповідності до наказу про облікову політику
підприємства.Така оцінка може змінитись у випадку,якщо з будь-яких
причин реальна вартість цих товарів зменшується (внаслідок фізичних
пошкоджень або кон’юктури ринку ).Тоді у відповідності до принципу
найменшої оцінки (обережності в оцінці)товари будуть обліковіватись за
їх реальною вартістю.

В умовах ринкової економіки для успішного ведення господарської
діяльності підприємство повинно своєчасно і правильно реагувати на
зміни,які відбуваються на ринку товарів.Одним із основних механізмів ,за
допомогою яких підприємство може впливати на ситуацію,є формування ціни
товару.В свою чергу при формуванні ціни товару не останню роль відіграє
його переоцінка.

Товари слід систематично переоцінювати з метою визначення найменшої
вартості – первісної або чистої вартості реалізації.Тому в дебет рахунку
902 буде відноситися облікова вартість товарів,що дорівнює первісній
(купівельній) вартості (якщо товар не переоцінювався) або чистій
вартості реалізації(якщо товар було уцінено).

Уцінка товарів проводиться у відповідності до Положення про порядок
уцінки і реалізації продукції,яка залежалась,із групи товарів широкого
вжитку , продукції виробничо технічного призначення і надмірних
товарно-матеріальних цінностей[6].

Результати переоцінки фіксуються в описі-акті.

Уцінці підлягають такі товари:

товари широкого вжитку і товари виробничо-технічного призначення ,які
залежались (не мають збуту більш трьох місяців і не користуються попитом
у споживачів);

товари і продукція ,які частково втратили свою первісну якість;

надмірні товарно-матеріальні цінності (матеріали , комплектуючі вироби
,інші мвтеріальні цінності ) ,які більше трьох місяців не можуть бути
використані для виробництва продукції ,оскільки таку продукцію
виготовляти не доцільно внаслідок відсутності попиту на неї як на
внутрішньому так і на зовнішньому ринку.

В силу різних причин (зниження попиту на товар,наявність у конкурентів
аналогічного товару більш високої якості ,використання конкурентами
прогресивних форм торгівлі (виокристання систем знижок ,безкоштовна
доставка та ін.))підприємство змушене знижувати ціну на товар.

Тут можливі два варіанти:регулювання ціни за допомогою зміни суми
торгової націнки і переоцінка товару.

Якщо зниження ціни здійснюється в межах норм тогової націнки , сума, на
яку здійснено зниження ціни в бухгалтерському обліку відноситься на
зменшення торгової націнки.

Якщо ж прийнято рішення про проведення уцінки ,суму уцінки,яка перевищює
суму торгової націнки необхідно відобразити в податковому обліку.

Для виявлення товарів і продукції, що підлягають уцінці, та проведення
уцінки керівник підприємства затверджує комісію, до складу якої, як
правило входять: заступник керівника підприємства, головний бухгалтер,
товарознавець (якщо є). Уцінка товарів, що залежалися на базі
проводиться за даними інвентаризації. Керівник бази може прийняти
рішення щодо уцінки продукції за станом на перше число місяця за даними
обліку. Не підлягають уцінці товари, що залежалися із запасів
товарно-матеріальних цінностей, які віддано під заставу, знаходяться у
резерві або на відповідальному зберіганні.

На підставі аналізу даних про наявність товарів, що залежалися,
скоригованих на суми їх реалізації після проведення інвентаризації,
комісія, яка повинна проводити уцінку, складає переліки цих товарів.

У переліках вказується назва товару, кількість, роздрібна ціна товару,
назва підприємства виробника та пропозиції щодо розміру уцінки. Комісія
також виявляє товари, що підлягають уцінці у зв(язку з частковою втратою
первісної якості.

Переліки товарів, що підлягають уцінці подаються на розгляд керівнику
торговельного підприємства для прийняття рішення. Товари, на які термін
придатності закінчився, можуть бути уцінені до ціни можливої реалізації,
якщо вони не втратиі товарного вигляду і придатні для використання за
висновком відповідальні організацій (Торгово-промислова палата України
та її регіональні організації областях).

Результати уцінки відображаються в тому місяці, в якому було складено
опис-акт уцінки. Сума уцінки вказаних в опис-актах товарів відноситься
до зменшення торгівельних надбавок уцінених товарів фонду дооцінки
товари матеріальних цінностей, а не при достатності цих джерел — на
результа фінансово-господарської діяльності підприємства.

Переоцінка залишків товарів по роздрібним цінам проводить згідно
Інструкції Міністерства фінансів про порядок переоцінки товарів та
матеріальних цінностей у зв(язку зі зміною роздрібних цін і про
розрахунків результатів переоцінки. Переоцінка товарів по роздрібним
цінам і розрахунковій оптовій вартості проходить по окремим актам (по
роздрібній оптовій вартості)[15].

Результати переоцінки товарів по роздрібним цінам робляться
бухгалтерському обліку слідуючим записом.

На складах та базах, якщо річна інвентаризація проводилася в кварталі
переоцінку товарів рекомендуєтсья провести по перевіреним даним
бухгалтерського обліку, звіреними даними матеріально-відповідальних
осіб.

Акти по переоцінці товарів, по яким розрахункові роздрібні ціни
створюються шляхом націнки на оптову ціну (вартість), додають окремо по
переоцінці товарів за оптовими цінами і за розрахунковими роздрібними
цінами на продукцію.

Суми дооцінки при наявності затверджених нормативів по групах (видах)
матеріалів і товарів виготовляються по нормованій групі.

В бухгалтерському обліку здійснення переоцінки відображається наступним
чином:

Оприбутковано товар:

Дебет 28 “Товари”

Кредит 631“Розрахунки з вітчизняними постачальниками” 200 (Ж№3)

Відображено податковий кредит:

Дебет 641 ”Розрахунки за податками”

Кредит 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” 40(Ж№3)

Нараховано ПДВ за одержаний товар:

Дебет 28 “Товари”

Кредит 285 “Торгова націнка”
40 (Ж№5)

Нараховано торгову націнку :

Дебет 28 “Товари”

Кредит 285 “Торгова націнка”
24 (Ж№5)

Зменшено вартість товару в межах товарної націнки:

Дебет 946”Втрати від зенцінення запасів”

Кредит 28 “Товари”
24(Ж№5)

Списано суму на яку зменшено вартість товару, за рахунок торгоаої
націнки:

Дебет 285 “Торгова націнка”

Кредит 946”Втрати від знецінення запасів”
24(Ж№5)

МПП “Смак” переоцінка робиться не дуже часто так як їхні товари
користуються попитом серед споживачів.Так як конкуренти застосували
більш прогресивні форми торгівлі МПП “Смак” необхідно було зробити
переоцінку своїх товарів за рахунок зниження ціни в межах торгової
націнки.

9. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ТОВАРІВ У ТОРГІВЛІ ТА ВІДОБРАЖЕННЯ
ЇХ РЕЗУЛЬТАТІВ У ОБЛІКУ

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності
підприємство проводить інвентаризацію майна, коштів, товарів і
фінансових зобов’язань. Відповідальність за її організацію несе керівник
підприємства.

Кількість інвентаризацій у звітному році, дати їх проведення, перелік
майнових зобов’язань, що підлягають інвентаризації під час кожної з них,
визначаються керівником підприємства, крім випадків, коли проведення
інвентаризації є обов’язковим.

Головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану
товару у торгівлі, перевірка фактичної наявності товару за даними
бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та
відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі.

Інвентаризація проводиться на перше число місяця, в якому
здійснюватиметься оцінка товару.

Для проведення інвентаризації товару в торгівлі затверджується склад
інвентаризаційної комісії. До складу інвентаризаційної комісії повинні
обов’язково входити керівник і головний бухгалтер підприємства.

До початку перевірки фактичної наявності товарів в торгівельних
підприємствах інвентаризаційна комісія повинна: перевірити наявність
грошей в касах і порахувати виручку дня; відібрати документи: у касирів
– останній касовий звіт і у матеріально-відповідальних осіб – останні
товарні звіти (якщо вони не здані в бухгалтерію) з виведеними на момент
інвентаризації залишками цінностей по даним обліку і розписки про те, що
до початку інвентаризації всі приходно-розходні документи включені до
звіту, здані в бухгалтерию або передані інвентаризаційній комісії і що
ніяких документів і наявності грошей на руках у них не залишилось;
перевірити справність усіх ваговимірювальних приладів.

Голова інвентаризаційної комісії візує всі прибуткові та видаткові
документи, що дадаються до реєстрів (звітів) із зазначенням “До
інвентаризації на _____(дата)”. Для бухгалтерії ці документи є підставою
для визначення залишків цінностей на початок інвентаризації за даними
обліку.

Наявність цінностей при інвентаризації встановлюється шляхом
обов’язкового перераховування, зважування та перемірювання.
Нарозпаковані товари роздрібної торгівлі повинні бути розкриті і
перевірені як по кількості, так і по якості. Запакований товар не
належить розпаковці у випадках, коли розпаковка товару може визвати
пониження його якості і коли запакований товар зберігається в захищеній
тарі за пломбами постачальників.

Інвентаризація фактичних залишків повинна проводитися в присутності
матеріально-відповідальних осіб підприємства. Забороняється проводити
інвентаризацію в неповному складі інвентаризаційної комісії та заносити
до опису дані про залишки цінностей зі слів матеріально відповідальних
осіб або за даними обліку без перевірки їх фактичної наявності[5].

Якщо інвентаризація товарів у приміщенні, де вони зберігаються, не
закінчена протягом одного дня,– вона має бути закінчена протягом
наступних днів.

Бланки інвентаризаційного опису, акта інвентаризації, звіряльної
відомості можуть бути заповнені як ручним способом, так і засобами
обчислювальної та іншої оргтехніки.

В інвентаризаційному описі найменування товарів та їх кількість
подається за номенклатурою та в одиницях виміру, прийнятих в обліку.

На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказуються прописом число
порядкових номерів товарів та загальну кількість у натуральних вимірах
товарів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких
одиницях виміру (штуках, кілограмах) вони відображені.

В бухгалтерському обліку результати інвентаризації відображаються
наступним чином:

Відображено відображено суму нестачі у складі витрат зітного періоду:

Дебет 947 “Нестачі і втрати від рсування цінностей”

Кредит 281 “Товари на сладі”
123 (Ж№5)

Віднесено на винну особу суму фактичної нестачі:

Дебет 375”Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”

Кредит 716 “Відшкодування раніше списаних активів” 123(Ж№6)

Нараховано суму що підлягає сплаті до бюджету:

Дебет 719 “Інші доходи від операційної діяльності”

Кредит 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами”
24,6(Ж№6)

Відображено результат від проведеної інвентаризації:

Дебет 791”Результат основної діяльності”

Кредит 947“Нестачі і втрати від псування цінностей” 123
(Ж№5)

У цих документах ніяких помарок і підчисток не допускається.
Інвентаризаційні описи підписуються всіма членами інвентаризаційної
комісії та матеріально відповідальними особами.

У документах, якими оформлюється списання втрат і понаднормові нестачі
цінностей, повинні бути зазначені вжиті заходи щодо запобігання таких
нестач і втрат.

Матеріали інвентаризації та рішення щодо регулювання розбіжностей
затверджується керівником підприємства з включенням результатів у звіт
за той період, в якому закінчена інвентаризація, а також і в річний
звіт.Матеріали інвентаризації (описи, акти. звіряльні відомості,
протоколи) оформлються не менш як у двох примірниках.

10.ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ТОВАРІВ У ТОРГІВЛІ В УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ
ЗАОСБІВ ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

Автоматизована система обробки економічної інформації по обліку товарів
,її відвантаження і реілізації з використанням АРМ бухгалтера передбачає
рішення таких задач , як:облік руху товарів на складі ,облік
відвантажених (відпущених) , облік реалізованих товарів ,управлінський
облік ,аудит обліку товарів ,їх відвантаження і реалізації.

Рішення задачі обліку руху товарів на складі забезпечує отримання
данних про поступлення товарів на склад в натуральному і вартісному
вираженні ,а також забезпечує аналітичний облік залишків товарів на
складах в натуральному і вартісному вираженні .Крім того забезпечуєтьсся
отримання даних про випуск товарів для управління[16] .

Рішення задачі обліку відвантаження (відпуску) продукції передбачає :

отримання данних провідвантаження товарів покупцям ,асортимент договори,
в натуральному і вартісному вираженні;

отримання данних про виконання робіт і послуг;

формування данних для обліку і управління ;

Рішення задачі обліку реалізованих товарів забезпечує :

облік і контроль своєчасного поступлення платежів від покупців за
відвантажені їм товари;

облік реалізації в необхідних цінах ;

визначення податку на додану вартість для віднесення в бюджет;

розподіл не виробничих витрат ,пов’язаних із збутом товарів, формування
бухгалтерських запасів на реалізації запасів.

Управлінський облік являє собою аналіз показників по обліку товарів ,їх
відвантаження і реалізації в розрізі аналітичної
інформації.Представлення управлінської інформації для прийняття
відповідних рішень.

Аудит обліку товарів ,їх івдвантаження і реалізації вирішує задачі
автоматизованого контролю і перавірки данних на їх достовірність.

Рішення задач по обліку товарів ,їх відвантаження і реалізаціції в
умовах розподільної системи обробки данних організується в регламентному
режимі і режимі запиту.

Регламентний режим забезпечує отримання данних у виді машинограм в
повному об’ємі.

В режимі запиту дані видаються по вимогам користувача.Запитна інформація
може бути представлена в виді показу на екрані дисплею ,або в виді
машинограм.

Технологічний процес харектерезіється трьохрівневим структурним меню.

АРМБ по обліку товарів ,їх відвантаження і реалізації першої категоріі
функціонує на третьому рівні меню.Перше меню (головне меню) АРМБ першої
категорії складаються зтаких функцій ,як : вихід; рахунок-накладна
;платіжна вимога-доручення;карточка обліку товарів ;квитанція
відвантаження товарів ;книга реєстрації рахунків-накладних;
нормативно-справочна інформація ;ведення інформаційної бази ;вихідна
інформація.

Першим етапом роботи на АРМБ являється формування нормативно-справочної
інформації, зцією ціллю в головному меню вибирається функція
“Нормативно-справочна інформація” і на другому рівні відображається
перелік цієї інформації :вихід;номенклатура-цінних товарів ;справочник
внутрішніх організацій ;справочник текстових постійних; справочник
договорів по поставкм товарів ; справочник користувачів ; справочник
торгових націнок.

При наборі одного з перелічених справочників на третьому рівні меню
відображається їх структура.Справочник номенклатура-цінних товарів має
таку структуру :група товарів ;номенклатурний номер; марка ;найменівання
товару; одиниця виміру ;ціна за одиницю в національній грошовій одиниці
і віноземних валютах ;синтетичний облік.

Даний справочник необхідний для оцінки товарів в грошових одиницях ,а
також для автоматизованого проставлення рахунку.

Справочник внутрішніх організацій має наступну структуру: код
внутрішньої організації ,найменування організації ,адреса і банківські
реквізити організації.Цей справочник використовується всистемі для
організації обліку відвантаження ,виписки платіжних вимог-допучень ,в
розрізі платників ,а також для відображення і аналізу реалізації
товарів.

Справочник текстових постійних необхідний для автоматизації виписки
платіжних документів.Структура даного справочника: текст (наприклад
оплата телеграфом і т.д.), код постійних даних.

Справочник договорів по поставці товарів має наступну структуру: код
фондодержателя,код покупця ,номенклатурний номер, найманування ,план
поставок по місяцях(кількість) ,сума планових платежів ,передбачених
договором.Цей справочник необхідний для аналізу поставок товарів ,а
також визначення отриманих сум і здійснення прогнозу по отриманню
грошових засобів за товари.

Справочник користувача необхідний для оформлення платіжних документів в
залежності від поставника товарів.Структура справочника: код
користувача, найменування підприємства,адреса і банківські реквізити
підприємства.

Справочник торгових націнок необхідний для оцінки товарів з рахунком
націнок підприємства і виписки платіжних документів.Даний справочник має
наступну структуру: код товару ,процент націнок і суму.

Після набору нормативно-справочної інформації бухгалтер здійснює
формування первинних даних , а також при необхідності здійснює друк
первинної інформації.

Для набору залишків товарів на складах на дату впровадження бухгалтер
набирає функцію “Карточка обліку товарів”.На другому рівні меню
відображається структура карточки складського обліку.Пореквізитно
бухгалтер здійснює ввід залишків по кожному номенклатурному номеру.

Відображення інформації на карточці обліку товарів здійснюється
автоматизовано по мірі приходу і відвантаження товарів з внесенням
залишку по кожному номенклатурному номеру товару.

При наборі функції “Ведення інформаційної бази”здійснюється в меню
другого рівня наступної інформації:копіювання інформації для архівного
зберігання ,відновлення інформації,перзапис інформації в інші АРМ,вихід.

Даними функціями користуються при перезаписі інформаціїабо при її
відновленні.

При наборі функції “Вихідна інформація”відображається перелік вихідної
інформації: вихід, відомість руху товарів на складі в номенклатурному
розрізі, відомість аналітичного обліку, відомість аналізу відвантаження
товарів.

При наборі функції “відомість аналітичного обліку”здійснюєть формування
і відображення в режимі запиту накопичченої інформації з початку
звітного періоду по кожному номенклатурному номеру.

Для здійснення аналізу руху товарів бухгалтер вибирає функцію”Відомість
аналізу відвантаження товарів”.Згідно цієї відомості аудитор аналізує і
дає конкретні пропозиції по недопоставкам товарів.Дана відомість дає
можливість підприємству недопустити штрафних санкцій, а також своєчасно
розрахуватись з заказами по заключених договорах.

Після формування інформації на АРМБ першої категорії здійснюється
перезапис в АРМБ другої категорії.Головне меню АРМБ другої категорії має
наступну форму:вихід, нормативно-справочна інформація, вихідна
інформація, ведення інформаційної бази.

При наборі функції “Нормативно-справочна інформація”на другому рівні
меню відображається перелік нормативно-справочна інформації: вихід,
справочник плану випуску продукції,справочник рахунків бухгалтерського
обліку, справочник статей обліку, база знань.

При наборі в головному меню функції “Ведення інформаційної бази” на
другому рівні меню АРМБ відображається наступна інформація: вихід,
перезапис інформації для архівного зберігання, відновлення інформації,
перезепис інформації в інші АРМБ і інформаційну систему АСУП.

Всі функції призначені для перезапису або відновлення інформації ,яка
формується в АРМБ другої категорії.

Вихідна інформація на АРМБ другої категорії містить наступний перелік:
вихід, відомість відвантаження, відпуску і реалізації товарів,відомість
визначення результатів від реалізації товарів, моделювання
рентабельності товарів[16].

Відомість відвантаження, відпуску і реалізації товарів використовується
бухгалтером для визначення суми відвантажених і реалізованих товарів, а
також для визначення неоплачених товарів.Аудитор шляхом аналізу
інформації по даній відомості здійснює перевірку законносіт здійснення
господарських операцій.

Для визначення результатів від реалізації товарів бухгалтер здійснює
формування і відображення “Відомості визначення результатів від
реалізації товарів”.Дана відомість сприяє виявленню результатів від
реалізації товарів, і аудитор здійснює контроль по кожній номенклатурі і
дає заключення про можливі збиткові вироби.

Для здійснення прогнозу по реалізованих товарах аудитор здійснює
моделювання рентабельності реалізованих товарів , для цього він вибирає
функцію “моделювання рентабельності товарів”,при цьому на другому рівні
відображається в виді графічного відображення даних порівняно з плановою
рентабельністю товарів.

Дана модель може бути відображена,як в порівнянні з фактичними даними,
так і з передбаченими на перед періодами.Це дає можливість аудитору
здійснити аналіз і представити конкретні проозиції по організації
виготовлення товарів і завершенню випуску нерентабельних видів товарів .

ВИСНОВКИ

Бухоблік являє собою впорядковану інформаційну систему ,що відображає
стан і рух майна ,розрахунків і зобов’язань ,власних та позикових коштів
та фінансових результатів суб’єктів підприємницької діяльності методом
соціальної, безперервної, документальної і взаємопов’заної реєстрації
господарських операцій.

Створення впорядкованої інформаційної системи досягається регламентацією
таких загальних та єдиних для всіх суб’єктів методологічних основ,
використання сукупності яких забезпечило б найбільший ефект в управлінні
фінансово-господарською діяльністю.

Ефективність організації бухгалтерського обліку може бути представлена і
далі своєчасністю формування інформації про фінансово-майнове становище
господарського суб’єкта, мірою її достовірності, доцільності,
доступності для використання, мінімізації витрат на підготовку такої
інформації .

Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів
підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі
позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; – при
визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при
висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до
складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові
кошти протягом року або одного операційного циклу.

Суть товару розкривається при розгляді його властивостей. Товар можна
розглядати з боку його якості, що відображає корисні властивості товару
і кількості, що характериєує його суспільну міру.

Відповідно до цього одна властивість товару полягає в здатності його
задовольняти яку-небудь соціально-економічну потребу людини, друга –
обмінюватися в певних пропорціях на інші товари. Корисність речі-товару,
завдяки якій вона може задовольняти ту чи іншу потребу людей, робить її
споживчою варстістю, причому тут йдеться про задоволення потреб не
самого товаровиробника, а інших осіб, тобто ця властивість виявляється
як суспільна споживча вартість. Але не будь-яка корисна річ, яка має
суспільну споживчу вартість є товаром (наприклад, продукція кріпаків,
яку вони виробляли для феодалів). Споживча вартість є об`єктом
дослідження економічної теорії тоді, коли вона створюється як суспільна
споживча вартість для обміну. І в цій якості вона стає речовим носієм
мінової вартості, економічних відносин.

Товари можуть надходити на підприємство внаслідок придбання у
постачальника або підзвітною особою, внеску до статутного фонду,
безоплатного надходження, виявлення у результаті інвентаризації тощо.

У момент надходження товари повинні бути оцінені за первісною вартістю,
для кожного випадку їх надходження необхідно знати, що є первісною
вартістю і як її визначити. Порядок визначення первісної вартості
товарів залежно від джерел надходження наведений у П(С)БО 9.[8]

П(С)БО 9 передбачає шість методів списання запасів, але для обліку
товарів використовуються лише п’ять, оскільки метод нормативних витрат
застосовується виключно на підприємствах, що здійснюють виробничу
діяльність з метою списання сировини на собівартість
реалізованої продукції.

Обов’язковою умовою при виконанні зобов’язання по постачанню продукції є
письмова форма укладеного договору. Договори укладають шляхом доставки
одного документа, що підписується сторонами, або шляхом прийому
постачальником замовлення покупця до виконання.

У 2001 році МПП “Смак” для забезпечення об’єму товарообігу закуповувала
продукти харчування у різних організацій. Це як державні підприємства
так і інші. За 9 місяців 2001 року було закуплено всього товарів на суму
90 000 грн.; Середньомісячна закупка становить біля 14 000
гривень.

Обов’язковою умовою правильної організації обліку на підприємстві є
єдність оцінки одних і тих же товарів при їх оприбуткуванні (по Дт
рахунку, а при їх списанні – по Кт рахунку).

Торговельні підприємства , до якого належить МПП “Смак”, на рахунку 70
відображують окремо реалізацію товарів вроздріб і оптом. По дебету
рахунку 70 списується вартість реалізованих товарів по роздрібних
цінах. Такий порядок відбитку реалізації в роздрібній торгівлі дає
можливість порівняти суму виторгу від проданих товарів із сумою товарів,
списаних по звіту з матеріально-відповідальних осіб.

Бухгалтерський облік у торгівлі створюється так, що дані синтетичного та
аналітичного обліків могли бути широко використані як для оперативного
облік, так і для статистичної звітності. Основою для будівлі обліку є
первинна документація.

Для обліку товарів, а також матеріальних цінностей, придбаних у якості
товарів для продажу (торговими підприємствами, підприємствами
суспільного харчування, а також промисловими підприємствами),
використовується рахунок 28 “Товари”.

Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і
звітності, в Україні товари в роздрібній торгівлі враховуються по
продажним (роздрібним) цінам, а в оптових підприємствах – по продажним
або купівельним цінам [2]

Розглядаючи на прикладі МПП “Смак” постанову про організацію
бухгалтерського обліку і звітності можемо визначити, що головним
завданням бухгалтерського обліку є забезпечення контролю за виконанням
зобов(язань, наявністю і рухом товарів, використання матеріальних і
фінансові резурсів, формування повної, достовірноії інформації про
господарські процеси та результати діяльності бази, необхідної для
оперативного керівництва, а також для її використання інвесторами,
постачальниками, кредиторами. МПП “Смак” здійснюючи організаацію
бухгалтерського обліку самостійно встановлює організаційну форму
бухгалтерської роботи; визначає форму і методи бухгалтерського обліку,
грунтуючись на діючих загальних формах і методах, з дотриманням єдиних
методологічних засад, встановлених положенням; розробляє систему
внутрішньовиробничого обліку, звітності й контролю господарських
операцій, визначає права працівників на підпис документів. МПП веде
бухгалтерський облік товарів та результатів своєї роботи методом
подвійного запису господарських операцій згідно з планом рахунків
бухгалтерського обліку.

Товарна надбавка визначається суб’єктом підприємницької діяльності
самостійно і включає торгову націнку та суму ПДВ.В бухгалтерському
обліку вонв відображається на рахунку 285 “Товарні націнки”.

Товарні надбавки—це частина вартості тоавру ,призначена для покриття
витрат підприємства , отримання прибутку та сплати податків.Рівень
торгівельних надбавок (націнок) визначається продавцем самостійно
,виходячи з розміру витрат підприємства та рівня рентабельності.

Порядок комісійної торгівлі регламентується Правилами комісійної
торгівлі непродовольчими товарами[4].

На, комісію приймаються непродовольчі товари, придатні для використання
як нові, так і такі, які були у вжитку, однак не потребують ремонту або
реставрації і відповідають санітарним умовам, а також антикварні і
унікальні речі, витвори мистецтва.

В умовах ринкової економіки для успішного ведення господарської
діяльності підприємство повинно своєчасно і правильно реагувати на
зміни,які відбуваються на ринку товарів.Однимс із основних механізмів
,за допомогою яких підприємство може впливати на ситуацію,є формування
ціни товару.В свою чергу при формуванні ціни товару не останню роль
відіграє його переоцінка.

Товари слід систематично переоцінювати з метою визначення найменшої
вартості – первісної або чистої вартості реалізації.Тому в дебет рахунку
902 буде відноситися облікова вартість товарів,що дорівнює первісній
(купівельній) вартості (якщо товар не переоцінювався) або чистій
вартості реалізації(якщо товар було уцінено).

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності
підприємство проводить інвентаризацію майна, коштів, товарів і
фінансових зобов’язань. Відповідальність за її організацію несе керівник
підприємства.

Головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану
товару у торгівлі, перевірка фактичної наявності товару за даними
бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та
відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі.

Для полегшення ведення бухгалтерського обліку на підприємствах
використовують автоматизовані системи.

Автоматизована система обробки економічної інформації по обліку товарів
,її відвантаження і реілізації з використанням АРМ бухгалтера передбачає
рішення таких задач , як:облік руху товарів на складі ,облік
відвантажених (відпущених) , облік реалізованих товарів ,управлінський
облік ,аудит обліку товарів ,їх відвантаження і реалізації.

Між споживчими властивостями товару та конкурентноздатністю його існує
закономірность.Кожний конкурентноздатний товар наділений споживчими
властивостями, але не кожен товар з цими властивостями
конкурентноздатний.Бути конкурентноздатним – це не тільки протистояти ,
а й переважати конкуренцію.

На прикладі МПП”Смак” найбільшим попитом користуються такі товари, як
хлібо-булочні вироби, пиво, риба та вироби з неї, смакові добавки та
інше; з будівельних матеріалів можна назвати цеглу, плитку, фарби, плити
перекриття і т.д.

Судячи по ритмічності поставок товарів можна виділити, що кожного місяця
дане підприємство закупає та продає багату кількість продукції ,працює з
багатьма постачальниками, середньомісячна закупка становить біля 14 000
грн.; валовий прибуток складає 30,2 тис. Грн., загальний доход складає
біля 100 000 грн., чиста виручка – 73 000 грн.,борги по всіх видах
розрахунків відсустні.

Виходячи з цих даних можна зробити висновок, що МПП”Смак” являється
рентабельним прибутковим підприємством , яке може повністю себе
забезпечити – своєчасно проводити розрахунки з постачальниками ,
виплачувати заробітну плату працівникам .

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. . Закон України “Про захист прав споживачів”:Затв. постановою
Кабінету Міністрів України № 108 від 08.02.95// Пархоменко
В.М./Нормативний коментар:-К.”Лібра”,1998.-С.110

2. Постанова “Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей
державниих підприємств і організацій та джерела їх покриття”: Кабінету
Міністрів України № 279 від 19 квітня 1993 р. .// Пархоменко
В.М./Нормативний коментар:-К.”Лібра”,1998.-С.284

3. Положення “Про порядок реалізації ведення бухгалтерського обліку
операцій, що зв’язані з продажем товарів”:Затв. Міністерством фінансів,
Міністерством зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі № 14-401 від
3.06.93.// Пархоменко В.М./Нормативний коментар:-К.”Лібра”,1998.-С.233

4. Порядок комісійної торгівлі непродовольчими товарами: Затв. Наказом
Міністерства Внутрішньоекономічних зв’язків №37 від
13.03.1995//Бухгалтерський облік і аудит –1999 №5.-С 13-15.

5. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання ,недостачі,
матеріальних цінностей:Затв. Наказом Кабінетом Міністрів України
№120/190 від 22.01.1996 //Бухгалтерський облік і аудит –1999 №1.-С 17-20

6. Положення “Про порядок уцінки і реалізації продукції ,що залежалася
із групи товарів широкого вжитку”: Затв. постановою Кабінету Міністрів
України №120/190 від10.09.1996// Бухгалтерський облік і аудит –2000 №3.-
С21-23.

7. Наказ Президента України “Про створення Державної податкової
адміністрації України і місцевих державних податкових адміністрацій”: №
760/96 від 22.08.96//Пархоменко В.М./нормативний
коментар;.-К.”Лібра”,1999.-С.83

8. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” : Затв.
Наказом Міністерства Фінансів Укаїни №216 від 20.10.1999 //
Бухгалтерський облік і аудит-2001.№7-С.20-27.

9. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”: Затв.
Наказом Міністерства Фінансів Укаїни №318 від 31.12.1999. //
Бухгалтерський облік і аудит-2001.№7-С.27-30.

10. Бухгалтерський облік і аудит: Науково-практичний журнал. – К.: 1998.
– № 11. С.24-25

11.Відповіді на актуальні питання з бухгалтерського обліку й
оподаткування./ Посібник / Баланс “Бібліотека бухгалтера”, 1998. –
С.28-33

12.Грабова Н.Н., Кривоносов Ю.Г. Учет основних хозяйственньїх операций в
бухгалтерских проводках. – К.: “А.С.К.”, 1998. – С. 172-227.

13. Завгородний В.П. Бухгалтерский учет и аудит в условиях рынка
Киев:Блиц-информ,1996 –С.144-148.

14. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. /Нормативи,
коментарі. – К:”Лібра”,1998.-С.467.

15. Податки та бухгалтерський облік: інформаційно-аналітичний
щотижневик. -Бібліотека “Фактора”, 1999. – № 32, 33, 36.

16. Сопко В.П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю
та аналізу Київ:2000-С.157-210.

17.Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними
формами власності. – К: “А.С.К.”, 1998 р. – (.353-359.

18.Торговая деятельность. Сборник систематизированного законодательства
й аналитических материалов: Газета “Бизнес”, из-во “Блиц-информ”, 1999.
Часть1,2,3.

19. Щадилова С.Н. Основи бухгалтерского учета М.: 1997 ИКЦ
«ДИС».С.220-225.

PAGE

PAGE 3

PAGE

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020