.

Економічна сутність запасів та характеристика складу виробничих запасів (Курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
5 14726
Скачать документ

Курсова робота на тему:

“Економічна сутність запасів

та характеристика складу виробничих запасів”

ЗМІСТ

Стор.

Вступ
4

1.Економічна сутність запасів та характеристика складу

виробничих запасів 8

2.Облік надходження виробничих запасів (матеріалів,

палива, запасних частин та МШП)
13

3.Оцінка виробничих запасів та формування їх фактичної

собівартості
19

4.Порядок проведення інвентаризації виробничих запасів та

відображення її результатів в обліку
23

5.Особливості обліку виробничих запасів в умовах використання

сучасних засобів обчислювальної техніки
28

Висновки
36

Список використаних джерел
39

Додатки
41

ВСТУП

Сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні підвищує
відповідальність і самостійність підприємств у виробці та прийнятті
управлінських рішень забезпеченню ефективності їх роботи. Працюючи в
умовах ринку, чи конкуренції, власник повинен постійно аналізувати
вигідність придбання і виробництва різних видів засобів, співставляти
витрати, які викликані недовикористанням виробничих потужностей, і
потенціальний прибуток від їх додаткової експлуатації.

В нових умовах господарювання значно підвищується роль бухгалтерського
обліку як з найбільш дієвого інструмента управління. Бухгалтерський
облік відображає весь процес розширеного відтворення: виробництво,
розподіл, обмін і споживання, а отже є інформаційною системою
управління.

Протягом років незалежності України бухгалтерський облік зазнав суттєвих
трансформацій. Ці трансформації були викликані потребою відходу від
системи обліку, яка була пристосована до вимог централізованої планової
системи, та необхідністю відповідати вимогам ринкових відносин,
існуванню різних форм власності. На даному етапі державотворення виникли
нові проблеми – запровадження програми реформування системи
бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів.

Для виконання виробничо-господарської програми підприємству необхідні
предмети праці – виробничі запаси.

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які
підлягають подальшій переробці на підприємстві. До виробничих запасів
належать сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі
вироби, паливо, тара й тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали
передані в переробку, запасні частини, інші матеріали та МШП.

Специфічною особливістю виробничих запасів є те, що вони в процесі
виробництва використовуються повністю і тому для кожного нового процесу
виробництва їх потрібно заміняти повністю новими. Також важливим є ,що
саме виробничі запаси повністю переносять свою вартість на вартість
виробленої продукції. Крім того, в собівартості промислової продукції
найбільшу питому вагу витрат займають витрати виробничих запасів (50 –
90%).

Отже одним з актуальних завдань для підприємства є виявлення та
використання внутрішньогосподарських резервів підприємства, запобігання
зловживанням та перевитратам по матеріальним статтям, так як від цього
залежить собівартість продукції, підвищення продуктивності праці,
рентабельності виробництва, досягнення комерційного успіху підприємства.

Вирішенню цих та інших питань в повні мірі сприяє чітко налагоджений
облік виробничих запасів.

Метою курсової роботи є розкриття теми “Облік надходження виробничих
запасів та формування їх собівартості”.

Завданням курсової роботи є найбільш повно розкрити тему, дослідивши на
практиці такі основні питання:

економічна сутність запасів та характеристика складу виробничих запасів;

облік надходження виробничих запасів (матеріалів, палива, запасних
частин та МШП);

оцінка виробничих запасів та формування їх фактичної собівартості;

порядок проведення інвентаризації виробничих запасів та відображення її
результатів в обліку;

особливості обліку виробничих запасів в умовах використання сучасних
засобів обчислювано техніки.

Базою дослідження є закрите акціонерне товариство Полонський хлібозавод,
що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Полонне, вул. Рибалко,
28.

Слід зазначити, що акціонерним вважається товариство, чий статутний
капітал розділений на певну кількість акцій , а учасники товариства
несуть ризик збитків, пов’язаних з його діяльністю в межах вартості
акцій, що їм належать.

ЗАТ Полонський хлібозавод здійснює свою діяльність в хлібопекарній
галузі. Предметом основної діяльності товариства є виробництво
хлібобулочних виробів.

Основні техніко-економічні показники фінансово-господарської діяльності
підприємства згруповані в таблиці 1. Розглянемо їх та проведемо
порівняльний аналіз, використавши дані форм звітності №1 “Баланс” за 12
місяцців 2000 року (дод. А) та 2001 року (дод. Б), №2 “Звіт про
фінансові результати” за 2000 рік (дод. В) та за 2001 рік (дод. Д),
“Звіт про основні показники діяльності підприємства” за 2000 (дод. Е) та
2001 (дод. Ж) роки.

Дані наведені в таблиці дають нам наступну інформацію про базове
підприємство: за 12 місяців 2001 року підприємство підвищило випуск
готової продукції (на 0,8 тис. грн. або 63,49 %), але зменшило
реалізовану продукцію (на 240,6 тис. грн. або 9,84%), що загалом, вказує
на те, що продукція не користується попитом – випуск продукції більший
за кількість, яку можливо реалізувати. Це зумовлено значною конкуренцію
на ринку хлібопекарських виробів. Така ситуація привела до зменшення
валового прибутку, який за 12 місяців 2001 року знизився на 2,4 тис.
грн. або 0,75%. Однією з причин такого стану є вищі темпи росту витрат
виробництва порівняно з темпами реалізації продукції. Це яскраво видно
на прикладі таких показників як середньоспискова чисельність працівників
підприємства та фонд оплати праці: при зниженні середньоспискової
чисельності на 4 чоловік (3,33%), фонд оплати праці зріс на 63,6 тис.
грн. (29,28%). Спостерігається тенденція до зменшення виробничих запасів
на базовому підприємстві. Зокрема, за 12 місяців 2001 року в
господарстві підприємства зменшився розмір запасу виробничих запасів на
1,6 тис. грн., що становить 1,68%.

Таблиця 1

Основні техніко-економічні показники

діяльності ЗАТ Полонський хлібозавод за 12 місяців 2000 та 2001 років

Показники 12 місяців

2000р. 12місяців 2001р. Відхилення, +, –

абсолютне відносне

Дохід від реалізації продукції, тис. грн.

2443,5

2202,9

-240,6

-9,84

Середньоспискова чисельність працюючих, чол. 120

116 -4 -3,33

Валовий прибуток, тис. грн. 316,3 313,9 -2,4 -0,75

Готова продукція, тис. грн.

3,6 2,8

+0,8 +63,49

Фонд оплати праці, тис грн.

217,2

280,8

+63,6

+29,28

Виробничі запаси 95,1 93,5 -1,6 -1,68

Вихідними даними, які використані для написання курсової роботи є:

первинні документи – накладні, прибуткові ордери, рахунки-фактури, та
інші;

регістри аналітичного та синтетичного обліку – оборотні відомості,
журнал-ордер №5, 5а та інші;

форми звітності – ф.№1 “Баланс підприємства”, ф.№2 “Звіт про фінансові
результати”;

законодавчо-нормативна документація – Закон України “Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні”, Закон України “Про аудиторську
діяльність”, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”,
Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальний цінностей, грошових коштів і документів,
розрахунків та інших активів, План рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та
організацій та інші.

1.Економічна сутність запасів та характеристика

складу виробничих запасів

Однією з обов’язкових умов здійснення процесу виробництва являється
забезпечення його предметами праці (запасами) – сировиною, матеріалами,
паливом та інші, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво
продукції (робіт, послуг).

Поняття запасів, порядок їх обліку та оцінки містяться в Положенні
(стандарті) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”. Згідно п.4 П(С)БО 9 /3/
запаси – це активи, які:

утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт
та наданні послуг, а також при управлінні підприємством;

знаходяться у процесі виробництва (НЗВ) з метою наступного продажу
продукту виробництва;

утримуються з метою подальшого продажу при умові звичайної
діяльності.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючи вироби та
інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції,
виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й
адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і
складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних
процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи
та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених
робіт (послуг), щодо яких підприємство ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для
продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим
договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані)та
утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються потягом
не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він
більше одного року;

молодняк тварин та тварини на вирощуванні та відгодівлі, продукція
сільського та лісного господарства /3/.

Запаси признаються активами тоді, коли існує імовірність того, що
підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, зв’язані з їх
використанні, та їх вартість може бути достовірно визначена.

До складу запасів включаються всі товарно-матеріальні цінності, якими
підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження.
Одночасно на території, що належить підприємству, можуть знаходитись
предмети , що є власністю інших фізичних та юридичних осіб. Такі
предмети не є запасами підприємства /9/.

Важливою передумовою раціональної організації обліку запасів є їх
класифікація.

Всі запаси, наявні в економіці, визначені як сукупні. Вони містять у
собі сировина, матеріали, основні і допоміжні, напівфабрикати, деталі,
готові вироби, а також запасні частини для ремонту засобів виробництва.
Основна частина сукупних запасів виробництва являє собою предмети
виробництва, що входять у матеріальний потік на різноманітних стадіях
його технологічної переробки.

Сукупні запаси виробництва підрозділяються на два види: виробничі і
товарні запаси.

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які
підлягають подальшій переробці на підприємстві. Специфічною особливістю
виробничих запасів є те, що вони в процесі виробництва використовуються
повністю і тому для кожного нового процесу виробництва їх потрібно
заміняти повністю новими. Також важливим є, що саме виробничі запаси
повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції.

Товарні запаси – придбані підприємством товари, призначені для
подальшого перепродажу.

Виробничі і товарні запаси підрозділяються на поточні, підготовчі,
страхові, сезонні і перехідні .

Поточні запаси забезпечують безперервність постачання виробничого
процесу між двома постачаннями, а також організацій торгівлі і
споживачів. Поточні запаси складають основну частину виробничих і
товарних запасів. Їхній розмір постійно змінюється.

Підготовчі запаси виділяються з виробничих запасів при необхідності
додаткового їхній підготування перед використанням у виробництві
(сушіння лісу, наприклад). Підготовчі запаси товарних засобів
виробництва формуються в разі потреби підготувати матеріальні ресурси до
відпустки споживачам.

Гарантійні запаси (або запаси страхові) призначені для безупинного
постачання споживача у випадку непередбачених обставин: відхилення в
періодичності й у розмірі партій постачань від запланованих, зміни
інтенсивності споживання, затримки постачань у шляху. На відміну від
поточних запасів розмір гарантійних запасів – розмір постійна. При
нормальних умовах роботи ці запаси недоторкані.

Сезонні запаси утворяться при сезонному характері виробництва продуктів,
їхній споживання або транспортування. Сезонні запаси повинні забезпечити
нормальну роботу організації під час сезонної перерви у виробництві,
споживанні або в транспортуванні продукції.

Перехідні запаси – це залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного
періоду. Вони призначаються для забезпечення безперервності виробництва
і споживання в звітному і такому за звітним періоді до чергового
постачання.

Виробничі запаси формуються в організаціях-споживачах. Товарні запаси
знаходяться в організацій-виготовлювачів на складах готової продукції, а
також у каналах сфери обертання. Запаси в каналах сфери обертання
розбиваються на запаси в дорозі і запаси на підприємствах торгівлі.
Запаси в дорозі (або транспортні запаси) знаходяться на момент
урахування в процесі транспортування від постачальників до споживачів.

Кожна окрема організація в ланцюжку постачальників і споживачів є, з
одного боку, організацією-постачальником, а з іншого боку –
організацією-виготовлювачем. Отже, виробничі і товарні запаси завжди є
на підприємстві /16/.

Класифікація виробничих запасів:

В залежності від функціональної ролі в процесі виробництва:

сировина і матеріали та інші матеріальні цінності. Сировина і матеріали
– це предмети праці, з яких виготовляють продукцію, вони утворюють
матеріальну (речовинну) основу продукції. Сировина – це продукція
сільського господарства (зерно, бавовна) і видобувної промисловості
(вугілля, руда), а матеріали – продукція переробної промисловості
(борошно, тканина);

купівельні напівфабрикати. Напівфабрикати – це сировина і матеріали, які
пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією;

незавершене виробництво;

малоцінні та швидкозношувані предмети;

молодняк тварин та тварини на вирощуванні та відгодівлі /9/.

Економічна класифікація виробничих запасів:

основні. До даної групи виробничих запасів відносяться запаси, які
створюють основу виробляємого в процесі виробництва продукту. Приймаючи
участь в виробничому процесі, вони повністю споживаються в виробничому
процесі і, як правило, змінюють свою первинну форму (метал на
металообробних підприємствах, бавовна на текстильних підприємствах);

допоміжні. До даної групи виробничих запасів відносяться запаси, які
приєднуються до основних для придання продукту виробництва необхідних
властивостей (фарба для тканин, лак для меблів) та запаси, які
використовуються засобами праці (мастила для засобів праці) і при цьому
вони змінюють лише свою форму і розмір; запаси, які забезпечують
нормальний хід виробництва та сприяють виготовленню виробів, але не
включаються до їх маси або хімічного складу не змінюючи своєї форми
(тара, малоцінні та швидкозношувані предмети); запаси, які
використовуються для ремонтів та водять до складу виробу без будь-яких
зовнішніх змін (запасні частини).

В залежності від виду виробництва деякі виробничі запаси можуть
виконувати функції основних та допоміжних (цемент є основним видом
запасів на азбестоцементних підприємствах, а на металообробних –
допоміжним) /19/.

Технічна класифікація виробничих запасів:

Залежно від технічних ознак виробничі запаси класифікують на групи,
підгрупи, за найменуванням, типом, сортом, розміром і подібними
ознаками, Така класифікація виробничих запасів дістає відображення у
розроблюваних на підприємствах номенклатурах систематизованого переліку
запасів. При формуванні класифікатора виробничих запасів кожному
окремому найменуванню, типу, сорту, розміру виробничих запасів
присвоюється умовне цифрове позначення – номенклатурний номер (код), яке
записується до спеціального реєстру – номенклатури-цінника, де також
вказують одиницю виміру, облікову ціну. Кодування номенклатури цінника
здійснюють за змішаною порядково-серійною системою, використовуючи семи
і восьмі значні коди. Перші два знаки вказують на синтетичний рахунок,
третій – на субрахунок, один або два наступні знаки означають групу
виробничих запасів, решта – знаки, які характеризують запаси /9/.

В спеціальній та науковій літературі можна також зустріти і інші
класифікації виробничих запасів: за джерелами придбання, виду
виробництва, в якому вони використовуються та інші.

Підприємство визначає склад виробничих запасів залежності від
технологічних особливостей виробничого процесу. На базовому підприємстві
ЗАТ Полонський хлібозавод розрізняють наступні групи виробничих запасів:
сировина й матеріали, паливо, тара й тарні матеріали, будівельні
матеріали, запасні частини, інші матеріали, МШП.

2.Облік надходження виробничих запасів

(матеріалів, палива, запасних частин та МШП)

На підприємствах у процесі виробництва використовується велика
кількість виробничих запасів. У собівартості продукції багатьох галузей
промисловості питома вага матеріальних витрат становить більше 80%. Тому
важливе значення має чітко налагоджена система матеріально-технічного
забезпечення, правильне визначення потреби у виробничих запасах, пошук
джерел їх надходження, чітка система транспортування і належна
організація зберігання цих предметів.

Для забезпечення безперебійності діяльності підприємства на
підприємстві повинні бути певні запаси виробничих запасів, які постійно
повинні поповнюватись. В економічній літературі розрізняють внутрішні чи
особисті і зовнішні джерела надходження малоцінних та швидкозношуваних
предметів /20/. Виробничі запаси можуть надходити на підприємство з
зовнішніх та внутрішніх джерел. До зовнішніх джерел належать:
надходження від постачальників за договорами поставки та за бартером,
безоплатне одержання від сторонніх осіб (підприємств, організацій,
установ), внески учасників в оплату внесків до статутного капіталу, а до
внутрішніх – власне виробництво, лишки інвентаризації, від ліквідації
необоротних активів. На ЗАТ Полонський хлібозавод поповнення запасів
виробничих запасів здійснюється через зовнішні джерела, а саме
надходження від постачальників за договорами поставки та за бартером та
як їх різновид надходження від підзвітних осіб у разі дрібних купівель.

Порядок оформлення надходження виробничих запасів і застосування при
цьому документації злежить від видів матеріалів і джерел їх надходження.
Так, на базовому підприємстві виробничі запаси, що надходять від
постачальників, супроводжуються накладними (дод. З),
товаро-транспортними накладними (дод. К).

Приймання виробничих запасів на склад повинно супроводжуватись їх
кількісною та якісною перевіркою. Розрахункові документи
(рахунки-фактури, накладні тощо), що стосується виробничих запасів, які
отримані, надходять у відділ постачання, де вказані документи
перевіряються на відповідність договорам постачання (асортимент,
кількість, ціна, строк поставки тощо), якщо між покупцем і
постачальником існують договірні відносини. Потім вони передаються до
бухгалтерії для оприбуткування виробничих запасів та проведення
розрахунків.

Якщо при перевірці відповідності поставки супровідним документам не
виявлено розходжень виробничі запаси приймаються. При цьому можливі два
варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника
ставиться відмітка (штамп прийому) або шляхом виписування прибуткового
ордеру.

У випадках, коли є розбіжності кількості і якості з даними
супроводжуючих документів постачальника складають акт приймання. Цей акт
являється підставою для оприбуткування фактично прийнятих предметів. В
цьому випадку прибутковий ордер не виписується.

Якщо при прийомі вантажу буде встановлено розходження з даними,
зазначеними у транспортних документах або виникають питання щодо
цілісності вантажу (зірвана або пошкоджена пломба), складають
комерційний акт, який є основою подання претензії по відшкодуванню
збитків (транспортній організації, постачальнику).

Інколи трапляються випадки, коли виробничих запасів надходять на склад
без документів (рахунків) постачальника. Такі поставки називають
невідфактурованими. При цьому відділ постачання виписує наказ на прийом
вантажу без документів. Завідуючий складом (комірник) виписує
прибутковий ордер і разом з наказом передає до бухгалтерії.

Для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням виробничих
запасів на ЗАТ Полонський хлібозавод відділом постачання застосовується
Реєстр надходженяя матеріалів (дод. Л). Записи до Реєстру надходженяя
матеріалів робить відділ постачання (або бухгалтерії) в міру
надходження запасів на склад підприємства на основі товарно-транспортних
документів, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів.

Одержання виробничих запасів безпосередньо у постачальників чи у
транспортної організації здійснюється матеріально-відповідальними
особами, на яких виписується довіреність (дод. М) під розписку в журналі
реєстрації довіреностей (дод. Н). Тут на підприємстві необхідно
налагодити більш суворий контроль, оскільки траплялись випадки
несвоєчасного повернення невикористаних доручень.

При надходженні виробничих запасів від сторонніх підприємств через
підзвітних осіб оприбуткування здійснюється на підставі товарного чеку,
накладних та інших документів, які підтверджують купівлю та додаються до
авансових звітів (дод. П) для підтвердження витрати підзвітних сум.

Надходження виробничих запасів повинно знаходити своє відображення по
податку на додану вартість в документах податкового обліку, якими є
податкові накладні (дод. Р) . Податкова накладна складається у двох
примірниках (оригінал, видається покупцю, а копія залишається у
продавця) і дає право покупцю на включення до податкового кредиту витрат
по сплаті ПДВ. Усі податкові накладні реєструються у книзі обліку
покупок /5/.

Виробничі запаси при надходженні на підприємство обліковуються за
первісною вартістю, порядок формування якої буде розглянуто в наступному
питанні.

Для обліку наявності та руху виробничих запасів на підприємстві
використовуються рахунки № 20 “Виробничі запаси” та № 22 “МШП”. По
відношенню до балансу це активні рахунки. За економічним змістом це
рахунки господарських засобів, За призначенням і структурою – основні
інвентарні. По дебету рахунків відображається надходження запасів на
підприємство, їх дооцінка, а по кредиту – витрачання на виробництво та
інші потреби підприємства, переробку, відпуск (передачу) на сторону,
уцінку /6/. До рахунок № 20 ”Виробничі запаси” передбачено такі
субрахунки:

201 “Сировина й матеріали”;

203 “Паливо”;

204 “Тара й тарні матеріали”;

205 “Будівельні матеріали”;

207 “Запасні частини”;

209 “Інші матеріали”.

Рахунок № 22 “МШП” має такі субрахунки:

221 “Інструменти і пристосування”

222 “Оснащення”;

223 “Інвентар”;

224 “Спеціальний одяг та спецвзуття”.

Синтетичній та аналітичний облік надходження виробничих запасів ведеться
у журналі-ордері №3, журналі-ордері №1, оборотній відомості (дод.
С) та журналі-ордері №5а (дод. Т). Розрахункові відносини на
підприємстві проводяться у готівковій формі за допомогою видаткових
касових ордерів (дод. У) та безготівковій формі через платіжні
доручення та платіжні вимоги доручення .

Надходження виробничих запасів в бухгалтерському обліку на підприємстві
відображається наступними записами:

Надійшли виробничі запаси від постачальників:

на купівельну вартість

Д-т 20 “Виробничі запаси”

Д-т 22 “МШП”

К-т 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками” (ж/о № 3)

на суму податкового кредиту з ПДВ

Д-т 64 “Розрахунки по податках і платежах”

К-т 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками” (ж/о № 3)

Погашено заборгованість перед постачальниками по придбаним виробничим
запасам:

Д-т 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”

К-т 31 “Рахунки в банках” (ж/о №1)

Видано кошти в підзвіт для придбання виробничих запасів:

Д-т 372 “Розрахунки з підзвітними особами”

К-т 30 “Каса” (ж/о № 1)

Надійшли виробничі запаси від підзвітних осіб:

на купівельну вартість

Д-т 20 “Виробничі запаси”

Д-т 22 “МШП”

К-т 372 “Розрахунки з підзвітними особами” (ж/о № 3)

на суму податкового кредиту з ПДВ

Д-т 64 “Розрахунки по податках і платежах”

К-т 372 “Розрахунки з підзвітними особами” (ж/о №3)

Надходження виробничих запасів може відображатись і іншими записами (в
залежності від джерела надходження):

Оприбутковано виробничі запаси власного виробництва:

Д-т 20 “Виробничі запаси”

Д-т 22 “МШП”

К-т 23 “Виробництво” (ж/о № 5)

Оприбутковано лишки виробничих запасів:

Д-т 20 “Виробничі запаси”

Д-т 22 “МШП”

К-т 719 “Інші доходи від операційної діяльності” (ж/о № 6)

Внесено виробничі запаси в рахунок внесків в статутний капітал
підприємства:

Д-т 20 “Виробничі запаси”

Д-т 22 “МШП”

К-т 46 “Неоплачений капітал” (ж/о №7)

Одержано виробничі запаси в обмін на неподібний актив:

Д-т 20 “Виробничі запаси”

Д-т 22 “МШП”

К-т 70 “Доходи від реалізації” (ж/о № 6)

Безоплатно одержано виробничі запаси:

Д-т 20 “Виробничі запаси”

Д-т 22 “МШП”

К-т 719 “Інші доходи від операційної діяльності” (ж/о № 6)

Виробничі запаси на ЗАТ Полонський хлібозавд проходять певні етапи
(рис.2.1).

Надходження виробничих запасів

Від постача-льників Від підзвітних

осіб Інші

Відпуск (вибуття) виробничих запасів

На виробництво На адміністративні потреби

Інші напрямки відпуску (на загальновиробничі потреби, на потреби відділу
збуту, реалізація тощо)

Рис.2.1. Схема руху виробничих запасів на ЗАТ Полонський хлібозавод

3.Оцінка виробничих запасів та формування їх фактичної

собівартості

Оцінка виробничих запасів безпосередньо пов’язано з визначенням
собівартості продукції. У бухгалтерському обліку оцінка виробничих
запасів можлива: за первісною вартістю, за чисто реалізаційною вартістю,
за справедливою вартістю та за балансовою (обліковою) вартістю. Первісна
вартість – це сума фактичних витрат на придбання або виготовлення
виробничих запасів. Чисто реалізаційна вартість – це очікувана ціна
реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням
очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізації.
Справедлива вартість – це сума, за якою можна обміняти актив чи погасити
заборгованість по операції між проінформованими, зацікавленими і
незалежними сторонами. Балансова (облікова вартість) – це вартість
запасів за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чисто
реалізаційною /3/.

В міжнародній практиці запаси оцінюються: за первісною вартістю, за
відновною вартістю, за чисто реалізаційною вартістю та за приведеною
вартістю /18/ .

Оцінку виробничих запасів слід розглядати за етапами їх руху на
підприємстві: при надходженні, при вибутті та на дату складання балансу.

Порядок оцінки запасів залежить від багатьох факторів, основних з яких є
обране підприємством система обліку запасів. Для відображення запасів та
одержання інформації про їх наявність та рух підприємства можуть
застосовувати системи постійного (яка характерна для базового
підприємства) чи періодичного обліку, обумовивши своє рішення в наказі
про облікову політику.

Сутність кожної із систем обліку відображається в назві: при системі
постійного обліку надходження та витрачання виробничих запасів
обліковуються постійно, день-у-день, при системі періодичного обліку при
складання звіту (раз на рік, квартал, місяць). При застосуванні
періодичної системи обліку виробничих запасів оцінка вартості залишків
запасів проводиться в кінці облікового періоду, що потребує проведення

інвентаризації. При застосуванні постійної системи така оцінка ведеться
протягом всього облікового періоду. Постійна система обліку запасів
вимагає більших витрат праці, проте на базовому підприємстві в
обліковому процесі використовуються комп’ютерні технології, що дозволило
скоротити ці витрати.

Виробничі запаси, що надходять на підприємство зараховуються на баланс
підприємства за первісною вартістю. Формування первісної вартості
виробничих запасів залежить від джерела надходження.

При придбанні виробничих запасів у сторонніх підприємств
(постачальників) вони зараховуються за первісною вартістю, яка включає в
себе: суми, що сплачуються згідно з договором поставки, суми, що
сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у
зв’язку з пошуком і придбанням запасів, суми ввізного мита, суми
непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються
підприємством, затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи,
транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі
страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників та інші
витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням
їх до стану, в якому вони придатні до використання.

При виготовленні виробничих запасів вони зараховуються за первісною
вартістю, яка визначається сумами прямих та непрямих витрат на їх
виготовлення (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці,
відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші прямі витрати та
загально виробничі витрати).

При внесенні виробничих запасів до статутного капіталу та при
безоплатному одержанні вони зараховуються за первісною вартістю, яка
визначається як справедлива вартість.

При придбанні виробничих запасів через обмін на подібний актив вони
зараховуються за первісною вартістю, яка визначається як балансова
вартість. Якщо вона перевищує їх справедливу вартість, то вартістю
запасів визначається їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і
справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат
звітного періоду.

При придбанні виробничих запасів через обмін на неподібний актив вони
зараховуються за первісною вартістю, яка дорівнює справедливій вартості
запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх
еквівалентів, що була передана в процесі обміну.

В умовах ринкової економіки ціни на виробничі запаси часто змінюються
під впливом чинників попиту і пропозиції. Підприємство одержує запаси
впродовж звітного періоду багато разів за різними договірними цінами.
Постає питання оцінки витрачених запасів та їх залишку на кінець
звітного періоду.

При відпуску виробничих запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті
їх оцінка здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої
собівартості, середньозваженої собівартості, собівартості перших за
часом надходження запасів (ФІФО), собівартості останніх за часом
надходження запасів (ЛІФО), нормативних затрат, ціни продажу. Не
виключається одночасне застосування одразу декількох методів оцінки лише
з одним обмеженням: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що
мають однакове призначення та однакові умови використання,
застосовується тільки один з методів.

Метод ідентифікованої собівартості передбачає, що оцінка виробничих
запасів проводиться з їх фактичною собівартістю. Але в результаті
використання даного методу однакові запаси обліковуються за різною
вартістю, що не завжди зручно. Цей метод застосовується до запасів, які
відпускаються, та послуг, що виконуються для спеціальних замовлень і
проектів, а також запасів, які не замінюють один одного.

Метод середньозваженої собівартості передбачає, що оцінка виробничих
запасів проводиться по кожній одиниці запасів виходячи з середніх цін.
Середня вартість одиниці товару визначається діленням сумарної вартості
залишку таких запасів на початок періоду і вартості одержаних у звітному
місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок періоду і
одержаних у звітному місяці запасів. Цей метод оцінки виробничих запасів
дає більш об’єктивну оцінку наявності та руху запасів, проте не
забезпечує достатній контроль за правильністю їх списання на витрати
виробництва. Застосовується цей метод для взаємозамінних запасів.

Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли раніше)
передбачає, що запасів при їх відпуску оцінюються за цінами перших
надходжень, а залишок – за цінами останніх надходжень. Цей метод оцінки
виробничих запасів простий, систематичний і об’єктивний, запобігає
маніпулювання прибутком, забезпечує відображення в балансі суми запасів,
яка збігається з поточною ринковою вартістю. Але він не виправдовує себе
в умовах високої інфляції, що призводить до завищення вартості залишків
запасів, заниження собівартості продукції та завищення результатів від
реалізації – прибуток підприємства. Цей метод застосовується для таких
запасів, як : фрукти, овочі та інші продукти харчування.

Метод ЛІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли останніми)
передбачає, що запаси при їх відпуску оцінюються за цінами останніх
надходжень, а залишок – за цінами перших надходжень. Цей метод оцінки
виробничих запасів завищує собівартість продукції, що в більшій мірі
відповідає вартості поповнення запасів, забезпечує уникнення потреби в
переоцінці. Але запаси в балансі відображаються за давніми цінами. Цей
метод застосовується для запасів, що швидко псуються.

Метод нормативних затрат полягає у застосувань норм витрат на одиницю
продукції, що встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів
використання запасів, виробничих потужностей та діючих цін. Цей метод
оцінки виробничих запасів складний і застосовується досить рідко.

Метод ціни продажу базується на застосуванні середнього відсотку
торгівельної націнки товарів. Собівартість товарів визначається як
різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізації товарів і сумою
торгівельної націнки на ці товари. Сума торгівельної націнки на
реалізовані товари визначається як добуток продажної вартості
реалізованих товарів і середнього відсотку торгівельної націнки.
Середній відсоток торгівельної націнки визначається діленням суми
залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця і торгівельних
націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму
продажної вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та
продажної вартості проданих у звітному місяці товарів. Цей метод
використовується торгівельними підприємствами /14/.

Отже, кожний з перерахованих методів має певні переваги та недоліки.
Оскільки фінансовий облік передбачає представлення результатів
діяльності підприємства якомога привабливішими для користувачів, слід
обирати елементом облікової політики той метод, який максимізує
прибуток. Це сприятиме залученню інвестицій, збільшенню оборотних
коштів, що в кінцевому результаті дасть можливість отримати більші
прибутки та покращити фінансовий стан /11/. Таким чином, на ЗАТ
Полонський хлібозавод може бути рекомендований метод ФІФО.

Оцінка запасів на дату складання балансу здійснюється за найменшою з
двох оцінок: чисто реалізаційною вартістю або первісною вартістю.

4.Порядок проведення інвентаризації виробничих запасів та

відображення її результатів в обліку

Однією з основних вимог, що ставляться до бухгалтерського обліку, є
достовірність його показників. Проте в процесі зберігання і відпуску
виробничих запасів між фактичною наявністю і даними бухгалтерського
обліку можуть виникнути розходження, які не підлягають повсякденному
обліку, зокрема: в результаті пересортиці, несправності
ваговимірювальних приладів, помилкових записів, втрати документів,
зловживань матеріально відповідальних осіб та інші. У зв’язку з цим для
взяття на облік можливі розходження між даними обліку і фактичною
наявністю господарський засобів проводиться інвентаризація /13/.

Інвентаризація виробничих запасів на ЗАТ Полонський хлібозавод
проводиться згідно Інструкції з інвентаризації основних засобів,
нематеріальних активів, грошових коштів і документів, розрахунків та
інших статей балансу /4/.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник
підприємства, який створює необхідні умови для її проведення у стислі
строки, визначає об’єкти, кількість і строки проведення інвентаризації,
крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим

Проведення інвентаризації є обов’язковим:

перед складанням річної бухгалтерської звітності;

при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передавання
справ);

при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на
день встановлення таких фактів);

після пожежі або стихійного лиха (на день після закінчення явищ);

у випадку ліквідації підприємства;

згідно розпоряджень судових та слідчих органів;

при передачі майна підприємства в оренду;

при передачі підприємства з одного підприємства в інше, з одного
розпорядження в інше (на встановлену дату передачі).

Для проведення інвентаризації створюється інвентаризаційна комісія на
основі наказу керівника підприємства. В склад інвентаризаційної комісії
в обов’язковому порядку включається головний бухгалтер або інший
представник бухгалтерії, а також матеріально відповідальна особа.

Інвентаризація виробничих запасів проводиться за їх місце знаходженням
та за матеріально відповідальними особами.

До початку інвентаризації в присутності комісії матеріально
відповідальна особа складає звіт про останні проведені операції,
відображає їх у складському обліку і разом з описами документів здає під
розписку до бухгалтерії. Матеріально відповідальна особа надає також
комісії розписку в який підтверджує, що всі прибуткові і видаткові
документи здані до бухгалтерії, а цінності оприбутковані або списані.

Потім розпочинається перевірка фактичної наявності виробничих запасів
шляхом перерахунку, переважування та обміру.

Результати перевірок заносяться в інвентаризаційні описи (дод. Ф), в
яких записуються дані про наявність тих чи інших виробничих запасів з
вказівкою назви, відмінних ознак, включаючи номенклатурний номер,
одиниці виміру і кількість фактично виявлений натуральних одиниць. Кожна
сторінка опису нумерується та підписується членами комісії та
матеріально відповідальною особою. Після перепису в інвентаризаційний
опис всіх виробничих запасів, матеріально відповідальна особа дає
розписку про те, що цінності перевірені в натурі в його присутності і
внесені в опис, в зв’язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії
не має.

Якщо при інвентаризації не придатні або зіпсовані виробничі запаси, то
на них складається акт з обов’язковою вказівкою характеру псування,
причини і винних осіб /19/.

Оформлені інвентаризаційні описи комісією передаються до бухгалтерії, де
дані інвентаризації порівнюються з даними бухгалтерського обліку (лишки
або нестачі, якщо вони мали місце). Виробничі запаси, по яких виявлено
розходження з даними бухгалтерського обліку, записують в порівняльну
відомість, а матеріально відповідальні особи повинні дати
інвентаризаційній комісії письмові пояснення що до причин їх виникнення.
Свої висновки і пропозиції що до урегулювання інвентаризаційних різниць
комісія оформлює протоколом і подає на затвердження керівнику
підприємства. Керівник повинен прийняти рішення про оприбуткування
лишків та списання нестач запасів і затвердити протокол у п’ятиденний
термін.

Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку в
десятиденний строк, після чого його показники приводяться у повну
відповідальність з фактичною наявністю господарських засобів і стану
розрахункових відносин /13/.

За результати інвентаризації, яка проводилась на ЗАТ Полонський
хлібозавод перед складанням річної бухгалтерської звітності відхилень
фактичних даних від облікових не виявлено. Таким чином, виробничі запаси
зберігаються матеріально відповідальними особами, за якими вони
закріплені, належним чином.

В протилежному випадку регулювання результатів інвентаризації
здійснюється наступним чином: оприбуткування лишків; взаємний залік
лишків і нестач внаслідок пересортиці; розрахунок природних втрат;
списання нестач на винних осіб та на рахунок підприємства. При цьому в
бухгалтерському обліку проводяться наступні записи:

Оприбутковано лишки виробничих запасів:

Д-т 20 “Виробничі запаси”

Д-т 22 “МШП”

К-т 719 “Інші доходи від операційної діяльності” (ж/о № 6)

Відображено нестачі виробничих запасів в межах норм природних втрат:

Д-т 23 “Виробництво”

К-т 20 “Виробничі запаси”

К-т 22 “МШП” (ж/о № 5)

Відображено нестачі виробничих запасів понад норм природних втрат:

Д-т 947 “Нестачі та втрати від псування цінностей “

К-т 20 “Виробничі запаси”

К-т 22 “МШП” (ж/о № 5)

Списано нестачі виробничих запасів понад норм природних втрат на
фінансовий результат:

Д-т 79 ”Фінансові результати”

Д-т 947 “Нестачі та втрати від псування цінностей “ (ж/о № 6)

Одночасно відображено суми нестач на позабалансовому рахунку:

Д-т 072 “Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”

К-т –

Віднесені списані раніше суми нестач виробничих запасів на винну особу:

Д-т 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”

К-т 716 “Відшкодування раніше списаних активів” (ж/о № 6)

Одночасно списано суми нестач раніше враховані на позабалансовому
рахунку:

Д-т –

К-т 072 “Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”

Віднесено на винну особу суми матеріального збитку за допущення нестач
виробничих запасів:

Д-т 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”

К-т 719 “Інші доходи від операційної діяльності” (ж/о № 6)

Відображено суми матеріального збитку, що підлягають сплаті до бюджету:

Д-т 719 “Інші доходи від операційної діяльності”

К-т 64 “Розрахунки за податками і платежами” (ж/о № 3)

Погашено нестачі винною особою:

Д-т 30 “Каса”

Д-т 66 “Розрахунки з оплати праці”

К-т 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків” (ж/о № 3)

Погашено перед бюджетом заборгованість по матеріальному збитку:

Д-т 64 “Розрахунки за податками і платежами”

К-т 31 “Рахунки в банках” (ж/о № 1)

5. Особливості обліку виробничих запасів в умовах

використання сучасних засобів обчислювальної техніки

В період переходу до повноцінної ринкової економіки автоматизація
бухгалтерського обліку, точність і оперативність інформації є
вирішальним фактором успішного розвитку економіки України.

Завдання автоматизації полягає у підвищенні результатів
фінансово-господарської діяльності підприємства на базі оперативного
отримання якісної, своєчасної інформації, яка є основою для прийняття
управлінських рішень.

В умовах сучасної інформаційної технології найбільш перспективним
напрямком застосування обчислювальної техніки є створення і впровадження
інформаційних систем нового покоління, які зорієнтовані на розподільну
обробку даних на основі автоматизованих робочих місць
планово-управлінського персоналу, обчислювальних мереж, експертних
систем підтримки прийняття рішень тощо.

Тому для підвищення ефективності управління економікою першочергового
значення набуває створення інформаційних систем, які збирають,
накопичують, зберігають, опрацьовують і видають користувачу інформацію у
вигляді даних, необхідних для виконання функції управління економічним
об’єктом.

Метою роботи є проектування оптимальної інформаційної системи для обліку
виробничих запасів.

Об’єкт дослідження: інформаційний процес, який описує систему по обліку
надходження виробничих запасів та формуванню їх собівартості.

Отримані результати: проект інформаційної системи.

При функціонуванні автоматизованого робочого місця бухгалтера по облік
виробничих запасів створюється комплексна система трьохкатегорійного
інформаційного обліку між ними (рис.5.1)

Рис. 5.1. Схема взаємозв’язку підрозділів підприємства в умовах
функціонування АРМ бухгалтера

На АРМ бухгалтера І категорії здійснюється документальне оформлення
операцій і первинна обробка даних по обліку виробничих запасів, а також
ведеться аналітичний облік по місцях зберігання виробничих запасів. Тут
створюється інформаційна база – складська картотека, в якій
відображається рух та залишки виробничих запасів: надходження,
використання, списання, залишки на певну дату чи за певний період часу.
Інформацію по складській картотеці можна видати на друк або на екран
дисплея у вигляді картки складського обліку.

АРМ бухгалтера ІІ категорії здійснює розрахунок та формування вихідної
інформації регламентного контролю та довідкового характеру.

На АРМ бухгалтера ІІІ категорії формуються зведені дані для складання
звітності, аналізу, прогнозу, аудиту та прийняття управлінських рішень в
цілому по підприємству або окремому структурному підрозділу.

АРМ бухгалтера по обліку виробничих запасів тісно пов’язаний з іншими
АРМБ і інформаційною системою АСУП (рис 5.2).

Рис.5.2. Схема інформаційної ув’язки АРМ бухгалтера по обліку виробничих
запасів з іншими АРМ бухгалтера і інформаційною системою підприємства

Для рішення задач по обліку виробничих запасів формується єдина база
бухгалтерських записів, яка дозволяє отримати в діалоговому режимі всю
необхідну інформацію для аналітичного, синтетичного та управлінського
обліку та звітності. Перелік і опис вихідних повідомлень, які формуються
під час розв’язання задачі і зберігаються для розв’язання даної та інших
задач, наведено в таблиці 5.1.

Вхідна інформація надходить з різних джерел у вигляді первинних даних,
які відображають різні господарські операції по обліку виробничих
запасів, а також у вигляді інформації на магнітних носіях, які надходять
з інших АРМБ /15/.

Таблиця 5.1

Перелік та опис вихідних повідомлень

Найменування вихідного повідомлення Іденти-фікатор Форма подання
Періодич-ність Терміни видачі Одержувачі інформації

Оборотна відомість по рахункам виробничих запасів (по аналітичним
рахункам) OBOR_A Машино-грама Раз на місяць На 1 число Бухгалтерія

Оборотна відомість по синтетичним рахункам OBOR_B Машино-грама Раз на
місяць На 1 число Бухгалтерія

Розшифровка сальдо по рахунках виробничих запасів ROZS_A Машино-грама
Раз на місяць На 1 число Бухгалтерія

Баланс підприємства за звітний період BAL_A Машино-грама Раз на
місяць,квартал, рік, півріччя, 9 місяців На 1 число звітного періоду
Бухгалтерія

Масив обороту за аналітичними рахунками OBORA Масив на МД Постійно
Постійно Задачі обліку

Масив обороту за синтетичними рахунками OBORВ Масив на МД Постійно
Постійно Задачі обліку

Масив розшифровки сальдо по рахунках ROZSA Масив на МД Постійно Постійно
Задачі обліку

Масив балансу підприємства за звітний період BALANS Масив на МД Постійно
Постійно Задачі обліку

В інформаційній системі “Облік надходження виробничих запасів та
формування їх собівартості” використовуються вхідні документи, які
зведені в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2

Перелік та опис вхідних повідомлень

Найменування вхідного повідомлення Ідентифікатор Форма Термін і частота
надходження

Надходження виробничих запасів

Накладна

Прибутковий ордер

Накладна на внутрішнє переміщення NAKL_A

ORDER

NAKL_B Документ

Документ

Документ По мірі надходження

По мірі надходження

По мірі надходження

Масиви

Масив “Нормативно-довідкова інформація”

Масив надходження виробничих запасів

Масив залишків виробничих запасів NORMAT DOV

NADHODM

ZALSHOK Постійно

Масив на МД

Масив на МД По мірі необхідності

По мірі необхідності

По мірі необхідності

Нормативно-довідкова інформація включає різноманітні довідники:

довідник зовнішніх організацій, який використовується для формування
інформації про виробничі запаси, які отримані від зовнішніх організацій;

довідник прізвищ робітників – використовується для визначення кола
матеріально відповідальних осіб;

довідник структурних підрозділів – використовується для формування
інформації по місцях зберігання виробничих запасів;

довідник допустимої кореспонденції рахунків – необхідний для здійснення
контролю первинної інформації по обліку виробничих запасів;

довідник номенклатура-цінник – формується для оцінки виробничих
запасів, а також для визначення груп та їх запасів;

довідник типових господарських операцій, який використовується для
автоматизованого формування бухгалтерських проводок при формуванні
первинних документів по обліку виробничих запасів;

довідник статей обліку, який використовується для формування інформації
по веденню облікової політики на підприємстві, фіксування способу
списання, для віднесення затрат на статті обліку;

довідник постійних даних – використовується для автоматизованого
формування в первинних документах постійних показників та запасів /15/.

В умовах автоматизації обліку ці довідники є основою для створення
єдиної нормативно-довідкової бази даних. Їх опис та структура наведені в
таблиці 5.3 на прикладі “Довідника зовнішніх організацій”.

Таблиця 5.3

Опис масиву

“Довідник зовнішніх організацій”

Назва реквізиту Ідентифікатор Тип поля Розмір поля

Код підприємства KORD_A С 3

Назва підприємства NAZP_A С 20

Юридична адреса ADRESA С 70

Розрахункові реквізити REKVIZ С 20

Ідентифікатор масиву – DOVPIDP

Максимальний обсяг масиву – не обмежений

Ключ впорядкування – назва підприємства

Для розв’язку задачі по формуванню обліку виробничих запасів побудуємо
алгоритм (рис.5.3).

В процесі розв’язування задачі використовуються наступні математичні
формули:

Сума залишків на початок місяця у грошовому виразі ( Snmc ):

Snme = Zme * Knme , (5.1)

де m – назва виробничих запасів;

е – одиниця виміру;

Zme – ціна виробничих запасів;

Knme – кількість виробничих запасів.

Кількість виробничих запасів на кінець місяця у натуральному виразі (
Kkme ):

Kkme = Knme + KD-1me – KК-1me , (5.2)

де Knme – кількість виробничих запасів на початок місяця у натуральному
виразі;

KD-1me – обороти за місяць по дебету у натуральному виразі;

KK-1me – обороти за місяць по кредиту у натуральному виразі.

Кількість виробничих запасів у грошовому виразі ( Skmc ):

Skmc = Snmc + SD-1mc – SK-1mc , (5.3)

де Snmc – кількість виробничих запасів на початок місяця у грошовому
виразі;

SD-1mc – обороти за місяць по дебету у грошовому виразі;

SK-1mc – обороти за місяць по кредиту у грошовому виразі.

При розв’язку даної задачі використовують наступні коди:

код виробничих запасів;

код одиниці виміру;

код постачальника;

код одержувача;

код операцій руху;

код рахунків;

код складу;

код документу (номер).

На базовому підприємстві існує інтегрована автоматизована система
управління (ІАСУ) заводом. Вона була створена у 1994 році для підвищення
оперативності і ефективності управління заводом, забезпечена
застосуванням сучасних технічних засобів та прикладного програмного
забезпечення.

ІАСУ заводу будується за модульним принципом, який дозволяє легко
перебудовувати і нарощувати систему. Інформаційне погодження модулів
здійснюється застосуванням локальної обчислювальної мережі на базі
сучасних персональних електронно-обчислювальних машин (ПЕОМ) та
відповідного загальносистемного програмного забезпечення.

Програмним забезпеченням підсистеми бухгалтерського обліку є програма
“Главбух”. Ця програма може працювати під управлінням операційних систем
і оболонок MSDOS, Windows 3.11., Windows 95 з застосуванням різних
комп’ютерів. На заводі застосовують комп’ютери класів 386, 486, Pentium
133 та встановлена мережа ОС Windows 95. Програма дозволяє вести
аналітичний та синтетичний облік та паралельне ведення операцій при
роботі в мережі.

ВИСНОВКИ

Курсова робота на тему: “Облік надходження виробничих запасів та
формування їх собівартості” виконана за матеріалами ЗАТ Полонський
хлібозавод, що здійснює свою діяльність в хлібопекарській галузі.

В умовах розвитку ринкових відносин управляння підприємством набуває
нових якостей. Основним елементом управління є бухгалтерський облік.

Однією з обов’язкових умов здійснення процесу виробництва являється
забезпечення його предметами праці – запасами.

Запаси – це активи, які:

утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт
та наданні послуг, а також при управлінні підприємством;

знаходяться у процесі виробництва (НЗВ) з метою наступного продажу
продукту виробництва;

утримуються з метою подальшого продажу при умові звичайної
діяльності.

Важливою передумовою раціональної організації обліку запасів є їх
класифікація. Запаси виробництва підрозділяються на два види: виробничі
і товарні запаси.

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які
підлягають подальшій переробці на підприємстві. Товарні запаси –
придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу.

На підприємствах промисловості зберігається і знаходиться в обертанні
велика маса виробничих запасів. Особливістю виробничих запасів є те, що
вони в процесі виробництва використовуються повністю і тому для кожного
нового процесу виробництва їх потрібно заміняти повністю новими. Також
важливим є, що саме виробничі запаси повністю переносять свою вартість
на вартість виробленої продукції.

В економічній літературі виробничі запаси класифікуються за різними
ознаками. На базовому підприємстві розрізняють наступні види виробничих
запасів: сировина й матеріали, паливо, тара й тарні матеріали, запасні
частини, будівельні матеріали, інші матеріали та МШП.

Виробничі запаси на ЗАТ Полонський хлібозавод надходять переважно з
зовнішніх джерел: від постачальників як за договорами поставки, так і в
порядку бартерних операцій, а також від підзвітних осіб. Необхідно також
відмітити, що виробничі запаси надходять на підприємство в основному
автотранспортом.

Однією з важливих умов надходження виробничих запасів є правильне
документальне забезпечення. Це потребує надійної системи документообігу
пов’язаного з оприбуткуванням цінностей.

Надходження виробничих запасів на базовому підприємстві оформлюється
наступними первинними документами: накладними, товарно-транспортними
накладними, товарними чеками, прибутковими ордерами. В умовах
необхідності ведення податкового обліку і правильності визначення
податку на додану вартість поряд з документами, які підтверджують
надходження та оприбуткування виробничих запасів, виникає необхідність
виписки податкових накладних і відображення в обліку сум податку на
додану вартість. Тут також слід відмітити, що на підприємстві необхідно
здійснювати більш суворий контроль за видачею та використанням
довіреностей, оскільки на підприємстві траплялись випадки невчасного
звітування по використаних довіреностях.

У бухгалтерському обліку оцінка виробничих запасів можлива: за первісною
вартістю, за чисто реалізаційною вартістю, за справедливою вартістю та
за балансовою (обліковою) вартістю.

Актуальним питанням для підприємства становиться оцінка виробничих
запасів при їх вибутті. Враховуючи, що фінансовий облік передбачає
представлення результатів діяльності підприємства якомога привабливішим
для користувачів, слід обирати елементом облікової політики той метод,
який максимально підвищує прибуток. Таким методом, на нашу думку, є
метод ФІФО. Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли
раніше) передбачає, що запасів при їх відпуску оцінюються за цінами
перших надходжень, а залишок – за цінами останніх надходжень. Це
сприятиме залученню інвестицій, збільшенню оборотних коштів, а отже
дасть можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан
підприємства.

Найбільш дієвим засобом контролю за збереженням та наявністю виробничих
запасів є інвентаризація. Результатами інвентаризації виробничих запасів
на ЗАТ Полонський хлібозавод відповідають обліковим даним, що стало
тенденцією. Даний факт в деякій мірі підтверджує правильність
організації та ведення обліку запасів.

Особливу увагу в курсовій роботі приділено питанню комп’ютерної
обробки облікової інформації. На базовому підприємстві існує інтегрована
автоматизована система управління (ІАСУ) заводом. ІАСУ заводу будується
за модульним принципом, який дозволяє легко перебудовувати і нарощувати
систему. Програмним забезпеченням підсистеми бухгалтерського обліку є
програма “Главбух”.

Таким чином, даючи оцінку повноті та якості організації та ведення
обліку надходження та формування собівартості виробничих запасів на ЗАТ
Полонський хлібозавод, можна сказати, що застосовувана форма
бухгалтерського обліку є раціональною, проте не завадить врахувати
зауваження та пропозиції наведені вище.

Список використаних джерел

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон
України, прийнятий Верховною Радою України від 16.07.99р. №996 – ХІУ
//Вісник податкової служби України – 1999. – №33. – С.26-29.

Про податок на додану вартість: Закон України прийнятий Верховною Радою
України від 03.04.97 р. №168/97 – ВР // Баланс – 1999. – №12. – С.4 –
23.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9“Запаси”: Затв. Наказом
Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99 р. // Дебет і кредит –
2000. – №12. – С.8 – 12.

Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів,
розрахунків та інших статей балансу: Затв. Наказом Головного управління
Держаного казначейства України №90 від 30.10.98 р. // Все про
бухгалтерський облік – 1998. – №118. – С.15-21.

Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість: Затв.
Наказом Міністерства фінансів України №141 від 01.07.97 р. // Вісник
Податкової служби України – 1997.- №10. – С.7-14.

Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій: Затв. Наказом Міністерства фінансів України №291 від
30.11.99 р. // Українська інвестиційна газета – 2000. -№3. – С.7 – 32.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств і організацій: Затв. Наказом
Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р. // Українська
інвестиційна газета – 2000. – №3. – С.2 – 6.

Бирюкова И.К., Виних Г.Т. Практический бухгалтерский учет и аудит в
Украине. – К.: Економика и Право, 1996. – 222с.

Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський облік в Україні / Під ред.
Ф.Ф.Бутинця. – Ж.: ЖІТІ, 2000. – 264с.

Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В. Фінансовий облік. Частина І. – Ж.: ЖІТІ,
1998. – 624с.

Буфатіна І. Запаси. Облік за національними стандартами // Все про
бухгалтерський облік. – 2000. – №8. – С.8-15.

Буфатіна І. Запаси. Облік за національними стандартами // Все про
бухгалтерський облік. – 2000. – №10. – С.8-13.

Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М.В.Кужельного. –
К.: А.С.К., 1998. – 223с.

Грабова Н.М. Бухгалтерский учет в промышленных и торговых предприятиях,
2000./Под ред. Н.В.Кужельного.-К.:А.С.К.,2000.-624с.

Завгородний В.П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа и
аудита. – К.: А.С.К., 1998. – 768с.

Качалин В.В. Финансовый учет и отчетность в соответствии со стандартами
GAAP. – М.: Дело, 1998. – 432.

Онищенко Т. ПБО 9 і п.5.9. // Податки та бухгалтерський облік. – 2000. –
№7. – С.27-31.

Соловьёва О.В. Зарубежные стандарты учета и отчетности . – М.:
«Аналитика – Пресс», 1998. – 288с.

Сопко В.В. Бухгалтерський облік в промисловості та інших галузях
народного господарства. – К.: Вища школа, 1992. – 463с.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами
власності. – К.: ВПОВ “А.С.К.”, 1996. – 512с.

Церетелі Л.В. Облік МШП. Матеріальних активів і основних фондів //
Вісник податкової служби України. – 1998. – №16. – С. 20-21.

PAGE

PAGE 9 PAGE 12

PAGE 4

PAGE 5 NUMPAGES 1 PAGE 1 PAGE

АРМ І категорії

(склад, комора, цех і т.д.)

АРМ ІІ категорії

(бухгалтерія)

АРМ ІІІ категорії

(управління підприємством)

АРМБ

І категорії (склад, магазин і т.д.)

АРМБ по обліку фінансово-облікових операцій

АРМБ

ІІІ категорії (управління підприємст-вом, зведений облік)

АРМБ

ІІ категорії (бухгалтерія, дільниця обліку матеріальних цінностей)

Інформаційна система підприємства

Центральний склад

АРМБ по обліку

готової продукції

АРМБ по обліку затрат на виробництво

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020