UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГолодомор в українській поезій і прозі (Реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3247
Скачало818
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Голодомор в українській поезій і прозі

 

 

Оксана Думанська, Майя Лисенко -

 

старші викладачі кафедри українознавства

 

Української академії друкарства

 

(Львів, Україна)

 

ТЕМА ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ І ПРОЗІ

 

Тривожний рік 1998-й проходить під знаком трагічних подій 65-літньої

давності, коли чорні крила голодомору обійняли багаті чорноземи України,

змусивши одних помирати страшною голодною смертю, інших — з потьмареним

розумом — піддатись жорстоким канібальським звичаям.

 

Схиляючи голови перед тими, хто помер, і перед тими, хто вижив на

глевкому хлібі з кори та глини, хочеться нагадати, що репетиція цієї

диявольської вистави відбувалась ще на початку двадцятих років, коли

червоноармійські загони оточили всю Наддніпрянщину, прирікши її на

вимирання.

 

Таким чином більшовики помстилися за ще не забуті часи національного

піднесення в Україні. І одним з перших сказав гіркі слова правди молодий

Павло Тичина, сонячний кларнет якого був налаштований на оспівування

українського відродження. В його поемі “Чистила мати картоплю…” проста

українська жінка, стурбована за майбутнє своїх дітей, прорікає:

 

Ленін-антихрист явився, мій сину, а ти проти мене.

 

Треба боротись: ворог явився.

 

Болем і скорботою проникнута поезія “Загупало в двері прикладом…”, котру

лише в останньому томі 12-томника Тичини опубліковано повністю, без

скорочень.

 

Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку.

 

— А-ну, одчиняй, молодиця, чого ти там криєшся в хаті.

 

Застукало в серці, різнуло: ой горе! Це ж гості до мене.

 

Та чим же я буду вітати — іще ж не зварився синочок.

 

На одну збожеволілу молодицю аж п’ятеро озброєних чоловіків… І лише один

співчуває нещасній.

 

— Синочку, дитя моє любе! Ой що ж я з тобою зробила!

 

А писар все пише, все пише — та сльози писать заважають.

 

Що ж трапилось потім, чому в апогей голодомору з’являється сумнозвісний

вірш “Партія веде”, опублікований в самій більшовицькій “Правді”?

 

Зважаючи на абсолютну нехудожність з точки зору поетичної естетики

автора “Сонячних кларнетів”, можна цілком погодитися із твердженням

Остапа Тарнавського, українського літературознавця з-за рубежу, чиє

дослідження оприлюднив журнал “Всесвіт” 8 років тому. “Іронія, що він

(Тичина) висунув як засіб вислову, була сприйнята як вірне служіння, і

поетова (іронічна) творчість стала частиною сталінської пропаганди,

іронічна поетова поза коментувалася всерйоз”.1

 

Доводити зараз, що “Партія веде” — нісенітниця, набагато легше, ніж

раніше було вивчати “художні особливості”. Якщо навіть абстрагуватися

від “панів” та “буржуїв”, які вже давно були скинуті до “одної ями”, то

й неозброєне око помітить примітиві рими, якими грішать

поети-початківці, набрані без логічного зв’язку тогочасні атрибути:

комсомол, МТС, повітряний флот… Відвертим глумом над партійними планами

звучить обіцянка “в МТС пошлемо друкарні”, а “мур” і “мол” виступають в

значенні “перешкода”. А назвати цей час “неповторним”, “невмирущим”,

коли голодна смерть косила мільйони, можна було тільки саркастично.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ