UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛогіка Давньої Греції (Реферат)
Автор
РозділЛогіка, формальна логіка, юридична логіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4207
Скачало1783
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Логіка Давньої Греції

 

Попередники логіки Арістотеля у Давній Греції:

 

Термін «логіка» походить від давньогрецького слова «логос», що означає

«слово (або «речення», «висловлювання) і «смисл» (або «поняття,

«судження). У Стародавній Греції цей термін був одним із основних

філософських термінів. До складу філософії його вперше ввів Геракліт

(близько 544 — близько 483 рр. до н. є.), який називав логосом вічну і

всезагальну необхідність, деяку стійку закономірність.

 

Демокріт (460—370 до н.е.) був одним із засновників античної логіки, про

що свідчить його праця в трьох книгах «Про логіку», або «Канон». Хоча до

нас дійшли лише незначні уривки цієї праці, вона, звичайно, мала вплив

на подальший розвиток логічної науки. Є підстави припустити, що деякі

логічні ідеї Демокріта були запозичені Арістотелем. Принаймні він був

обізнаний з творчістю Демокріта, оскільки зазначав, що той першим став

оперувати логічними поняттями і визначеннями.

 

Зенон Елейський (490—430 до н.е.), ім'я якого назавжди увійшло в історію

логіки, відомий своїми апоріями — «Ахіллес і черепаха», «Стріла»,

«Дихотомія», «Стадії» та ін.

 

Сократ (469—399 до н.е.), який не залишив після себе жодного твору,

зробив важливий внесок у розвиток логіки. Твердженню Протагора, ніби в

кожного індивіда є своя істина, він протиставляє вчення про всезагальне

людське пізнання і про єдину істину для всіх людей. Таке розуміння

істини виявляється, зокрема, в діалогічній формі міркувань, яка

несумісна з розумінням суб'єкта пізнання як ізольованого індивіда.

 

Учні Сократа заснували свої школи, в яких розробляли його ідеї, котрі не

в усьому збігалися з ідеями їх учителя. Так, Евклід заснував мегарську

школу, Федон — елідо-еретрійську, Антисфен — кінічну, Арис-тіп —

кіренську.

 

Представників мегарської школи (видатними її діячами були Евбулід,

Стільпон і Діодор Крон) називали еристиками («сперечальниками»).

Позитивний зміст їх учення був досить абстрактним, проте в полеміці

проти вчень інших філософських шкіл вони виявили неабиякі майстерність і

дотепність. Мегарики заперечували індукцію й аналогію, чуттєве пізнання

(мовляв, воно дає знання лише плинного), протиставляли загальні поняття

одиничним речам, заперечували основну функцію мислення, яка виявляється

в побудові суджень.

 

Вони заперечували рух, а Д. Крон сформулював чотири доведення проти

можливості руху.

 

Мегарськіи школі приписують такі відомі парадокси і софізми: «Брехун»,

«Закритий», «Захований», «Електра», «Купа», «Лисий», «Рогатий». Учень

Стіль-пона Філон та інші мегарики досліджували різні форми логічної

імплікації.

 

Представники елідо-еретрійської школи аналізували проблеми поняття і

судження, зокрема видатний діяч цієї школи Менедем визнавав лише

стверджувальні категоричні судження і не визнавав заперечних та

гіпотетичних. Загалом ця школа була близькою до мегарської, а її

представників теж називали еристиками і діалектиками.

 

Кініки виражали свої погляди швидше способом свого життя, ніж з

допомогою трактатів. Проте відомо, що вони теж аналізували проблеми

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ