UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторичні етапи розвитку логічного знання: логіка Давньої Індії, логіка Давньої Греції(Реферат)
Автор
РозділЛогіка, формальна логіка, юридична логіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6119
Скачало1898
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Історичні етапи розвитку логічного знання:

 

логіка Давньої Індії, логіка Давньої Греції

 

Розвиток логіки впродовж багатьох століть відбувався у двох світових

центрах зародження цієї науки — в Давній Індії та Давній Греції. Причому

логічні традиції склалися в цих країнах незалежно одна від одної. На

основі досягнень логіки в Індії розвивалася логіка в Китаї, Тибеті,

Монголії, Кореї, Японії, Індонезії. Грецька логіка впливала на розвиток

цієї науки в Давньому Римі, Візантії, Вірменії, Грузії, в арабомовних

країнах Близького Сходу, Західній Європі, Україні та Росії.

 

Логіка Давньої Індії.

 

Виникненню логіки в Індії сприяли філософські диспути, на яких

представники різних течій відстоювали свої погляди і спростовували думки

опонентів. Тому логіка тривалий час була тісно пов'язана з риторикою,

теорією ораторського мистецтва.

 

В історії індійської логіки виділяють три основних періоди:

 

— перший період (рання буддистська логіка) —VI—V ст. до н.е. — II ст.

н.е.;

 

— другий період (діяльність шкіл вайшешиканьяя) — III—V ст.;

 

— третій період (розквіт буддистської логіки) VI—VIII ст.

 

Перший період

 

Уже в ранній буддистський період (буддистська логіка до Дигнаги) були

написані трактати про те, як ефективно вести диспути (промови, дебати,

дискусії). При цьому в центрі уваги стояло питання про сутність, види та

місце виголошення промов. Важливого значення надавали психології

мислення (не радили виступати з промовами у стані перевтоми, суму, гніву

чи якогось іншого сильного збудження) і власне ораторському аспекту

промови (якими засобами слід впливати на аудиторію). Звертали увагу й на

логічну переконливість промов та необхідність дотримання правил логіки.

 

Тогочасні мислителі розрізняли шість видів промов:

 

— промова про себе;

 

красива промова, що дає насолоду (художнє слово);

 

промови диспутів, у яких співбесідники, втягнуті в дискусію, висловлюють

протилежні думки з приводу певної тези;

 

— «нерозумна промова», в якій викладається хибне вчення;

 

— правильна промова, яка узгоджується з істинним ученням і ставить за

мету донести до слухачів істинне знання;

 

— промова, в якій викладається істинне вчення.

 

Вважали, що перший і другий види промов можуть бути як «розумними», так

і «нерозумними»; і це треба брати до уваги. Третій і четвертий — завжди

«нерозумні», тому їх необхідно уникати. А п'ятий і шостий — завжди

«розумні», їх треба завжди застосовувати.

 

Детально було розроблено тему «прикрашення промов». Вважалося, що

промову прикрашають, по-перше, досконале знання як своєї системи, так і

тих учень, проти яких доводиться виступати, а по-друге — досконалість

зовнішньої форми. Досконалою визнавалася промова, вільна від грубих,

неоковирних, неграмотних висловів; легка, природна, проста; ясна;

складна, послідовна; цікава за змістом.

 

Прикрашенням промови вважали і такі моменти: високий авторитет її

автора, довір'я і прихильність до нього; готовність вислухати виступ з

боку аудиторії; відсутність боязні в оратора; знання помилок

супротивників і переконання в перевагах власної тези; вміння швидко

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ