UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАнтичний рим: економічні причини розквіту і занепаду (Реферат)
Автор
РозділІсторія економічних вчень, економічна історія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5274
Скачало1014
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з економічної історії

 

на тему:

 

АНТИЧНИЙ РИМ:

 

ЕКОНОМІЧНІ ПРИЧИНИ

 

РОЗКВІТУ І ЗАНЕПАДУ

 

1. Виникнення Римської держави

 

Історія Риму — яскрава сторінка розквіту і загибелі рабовласницького

господарства у своїй класичній формі. Його еволюція відповідала трьом

етапам розвитку Римської держави: перший (VIII—VI ст. до н. е.) —

царський; другий (509—31 рр. до н. е.) — республіканський; третій (31 р.

до н.е. — 476 р. н. е.) — імператорський. Перший період — це епоха

переходу різних племен Апеннінського півострова від родової общини до

рабовласництва. Першими цей процес здійснили етруски (IX—IV ст. до н.

е.). В економічному житті стародавньої Італії вирішальна роль належала

землеробству. Землю обробляли плугом, використовували волів, коней.

Етруски культивували пшеницю, виноград, оливки, льон, відгодовували

стада свиней. Високого рівня розвитку досягли ремесла, особливо

керамічне, залізоробне, а також будівництво з каменю. Торгували з

Південною Італією, Сицилією, Афінами, Карфагеном. З середини V ст. до н.

е. карбували монети. У VII—VI ст. до н. е. відбувався розклад родового

ладу, в етруському суспільстві формувалися рабовласницькі відносини.

Однак історія їх утвердження пов'язана не з етрусками, які не зберегли

свого панування, а з розвитком римської общини на території Лації.

 

Період VIII—VI ст. до н. е. в історії господарства Риму був переходом

від родової до сусідської общини, їй був притаманний дуалізм, оскільки

патриціанські сім'ї (римських громадян) мали у своїй власності 2 югери

(0,5 га) землі, володіли ділянками громадської землі, вели окреме

господарство. Соціальний розвиток визначався відносинами між патриціями

і плебеями, походження останніх досі ще не з'ясовано. Вони не мали

політичних і громадянських прав, але володіли землею на правах приватної

власності. Майнова диференціація серед римлян зумовила появу інших

залежних людей — клієнтів.

 

Розвиток матеріальної культури, інтенсивне руйнування громадського

землеволодіння і утвердження приватної власності, загострення протиріч

між патриціями, які захопили значну частину громадських земель, плебеями

і клієнтами зумовили розклад громади. Протягом VI—III ст. до н. е. у

Стародавньому Римі склалося рабовласницьке суспільство. Рабство мало

патріархальний характер, було переважно домашнім, борговим, спадковим.

Головною виробничою силою залишалося вільне населення. Реформи царя

Сервія Тулія (середина VI ст. до н. е.) остаточно знищили пережитки

родового ладу, поділивши римські населення на 6 категорій не за

рядовими, а за майновими ознаками. Розгорнулася боротьба за землю, в

ході якої сформувалося велике землеволодіння. «Закони XII таблиць»

(середина V ст. до н. е.) захищали приватну власність, економічні та

політичні права рабовласників, юридичне закріплювали інститут клаєнтелі

(боргове рабство), зменшуваній рівень позикового процента. У другій

половин IV ст. до н. е. були спроби обмежити захоплення громадських

земель встановити верхню межу володіння землею 500 югерів (125 га) і

норму для випасання худоби (100 голів великої та 500 дрібної). На

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ