UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПричини занепаду староукраїнської літературної мови. народнорозмовне джерело як матеріал художньої творчості (Пошукова робота)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4603
Скачало327
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ПРИЧИНИ ЗАНЕПАДУ СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ.

 

НАРОДНОРОЗМОВНЕ ДЖЕРЕЛО ЯК МАТЕРІАЛ ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ

 

Пошукова робота з мовознавства

 

Після того, як Синод у 1720 р. видав указ, затверджений Петром І, про

те, що в Києві і Чернігові книжки мають друкуватися тільки такою мовою,

яка нічим не відрізняється від московської, над староукраїнською

літературною мовою нависла серйозна загроза. Дальші синодальні укази з

вересня 1721 р., січня й грудня 1727 р., березня 1728 р. щораз більше

обмежували діяльність печерської друкарні. Церковна література, яка

переважала в той час, видавалася тепер церковнослов’янською мовою, до

якої в минулому столітті й доклали рук київські учені (С. Полоцький, С.

Яворський, Є. Славинецький та ін.), все ж була знаряддям розвитку

російської культури. Не могла не позначитись ця обставина й на розвитку

навчальної і навіть художньої літератури. Правда, лишається ще рукописна

література, представлена колядками, різдвяними віршами, виголошувана

спудеями й мандрівними дяками, а також традиційні ділові документи,

діаріуші, різноманітні господарські й лікарські довідники й порадники.

 

Заступлення староукраїнської літературної мови церковнослов’янською

починається ще з кінця XVII — початку XVIII ст. у драмах «ДЂйствія на

страсти Христовы», «Царство Натури Людской», «Мудрость предвЂчная»,

«Торжество Естества ЧеловЂческаго» та ін. Пор.:

 

О смутная во свЂтЂ явися година!

 

Жалю неутоленнаго открыся причина:

 

Властителскую силу прїять зависть въ свЂтЂ,

 

О любовсномъ нигдеже не слыхать совЂтЂ! (Рєз., 7, 67).

 

У драмі «ДЂствіє, на страсти Христовы списанное», звідки наведено цей

уривок, панує церковнослов’янська лексика, морфологія і фонетика. Тут

послідовно передається dj як жд (вражда, жажда, вождь) tj як щ (хощутъ,

помощъ, рещи), уживаються короткі дієприкметники (хотяй, приятъ,

изъятъ), форми слів прикметникового відмінювання в родовому відмінку

однини мають флексії тільки -аго (таковаго, живаго, погибшаго), з форм

минулого часу дієслів уживається тільки аорист (разгнЂвася, израсти,

сотворихомъ, свободихомъ, сокрыхомъ, сотвористе); лексика переважно

церковнослов’янська, причому виступає вона здебільшого у відповідних

церковнослов’янських формах (утолити, токмо, узы, зЂло, житїе, потщахся,

желанїе, послушанїе, грядемъ, владЂнїе, скорбиши, токмо, сЂмо,

глаголемъ, ушеса, узрЂте, отрочищъ, внемлЂте, дабы, ничтоже сумнЂтеся і

под.); час від часу трапляються й українізми (отправують, зажию,

скутокъ, нехай познаю, люде, мЂти, ся хранити, расторгнємо, належить,

нехай не гинеть, мусит, мушу, отдаемо, хмары і т. ін.); незмірно рідше,

ніж у творах, написаних староукраїнською мовою, уживаються фонетичні

українізми, зокрема Ђ, як і в староукраїнській мові, вимовляється як і

(стрылы-горЂлы); виступають українські фонетичні риси і в

церковнослов’янських морфологічних формах, зокрема в аористі (прийдохъ);

чимало випадків, коли церковнослов’янські слова одягаються в українські

морфологічні і синтаксичні форми (распалимо, укоримо, убиймо, предадЂмо,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ