UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРозквіт староукраїнської літературної мови (xvii — перша чверть xviii ст.) (Пошукова робота)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8547
Скачало342
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РОЗКВІТ СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ (XVII — перша чверть XVIII

ст.)

 

Пошукова робота з мовознавства

 

XVII ст. в історії українського народу сповнене драматизму. З одного

боку, це відстоювання своєї національної, релігійної і культурної

самостійності, з другого — небачене з часів Київської Русі піднесення

національної самосвідомості, розквіт науки, культури, мистецтва.

 

Від початку XVII ст. починає руйнуватися традиційна для України опора

православ’я — княжа Волинь. Син великого подвижника віри й освіти

Костянтина Острозького Януш Острозький прийняв католицьку віру. Відтоді,

як пише один з дослідників історії релігії в Україні, «світ православ’я

починає окутуватися густим туманом латино-польської пропаганди... Чинячи

в дусі свого нового вірування, Януш після батькової смерті почав зводити

костьоли на землях Острозьких і виганяти руських священиків з церков,

побудованих його предками. Так, у 1610 р. він відібрав у православних

церкву св. Трійці, засновану його прадідом у Межирічі і, добудувавши до

неї кляштор, віддав ксьондзам Францисканського ордену» 1, а в 1624 р.

внучка Костянтина Острозького Анна-Алоїза Ходкевичева на місці

Острозької школи заснувала єзуїтську колегію 2. Те ж саме сталося і з

князем Миколою Черторийським, який після смерті свого батька Юрія, ревно

відданого православ’ю, просив Сигизмунда III повернути йому родовий

маєток — Пересопницю з монастирем і обернути їх на користь заснованої

ним у Клевані єзуїтської колегії світських ксьондзів, що звалися

мансіонаріями 3.

 

 1 Древние волынские православные помяники.— Житомир, 1892. — С. 33.

 

 2 Возняк М.С. Історія української літератури. Кн. перша. — Львів, 1992.

— С. 341.

 

 3 Древние волынские православные помяники. — С. 41.

 

Так поступово руські князівські родини зраджували православ’я, а разом з

ним і свій народ з його давньою оригінальною культурою і власною мовою.

І хоч ще й на початку XVII ст. у віршах Д. Наливайка, звернутих до синів

князя Олександра Острозького, чується заклик зберігати предківську віру:

 

Памятайте, же сте c княжат руских острозких вышли,

 

их вЂру, дЂльность и набожность мЂйте на мысли.

 

Вами хочу похвалитися перед божим маєститом,

 

кгды з вас жаден не будет апостатом,

 

Отъ вЂры кгрецкоє апостольскоє церкви вЂсточноє

 

дому нашему и славным продком нашим пожиточниє.

 

Продкове бовЂм ваши, кгды вЂpy, якъ тарч, держали,

 

непріятели дому ихъ завше предъ ними дрыжали (УП, 152),

 

але це вже був голос волаючого в пустелі: князівські роди приймали

католицизм. Зникало й протестанство. Якщо під його впливом у XVI ст.

один за одним з’являлися переклади св. письма на близьку до народної

мову, то в XVII ст. такі твори поодинокі. Проте православ’я не здавало

своїх позицій. Головними його захисниками були священики й православні

братства, що розвивалися в містах, брали під свій захист церкви,

фундували школи, дбали про розвиток науки й мистецтв. Спершу братство

виникло у Львові, згодом наприкінці XVI — у перших десятиліттях XVII ст.

вони засновуються в Гологорах, Замості, Любліні, Рогатині, Бересті,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ