UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Українська літературна мова післямонгольської доби (друга половина xiii — xvi ст.) (Пошукова робота)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6605
Скачало574
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА ПІСЛЯМОНГОЛЬСЬКОЇ ДОБИ

 

(друга половина XIII — XVI ст.)

 

Пошукова робота з мовознавства

 

Окремі дослідники вважають, що після татаро-монгольського погрому

(середина XIII ст.) у Києві, Чернігові, Переяславі зовсім заглухло

культурне життя. Це не так, — воно, звичайно, втратило загальноруське

значення, вплив на всі «україни» Київської держави, але все ж лишилося

живим в Україні центральній, а згодом перейшло і в Волинь, де

зберігалася сильна князівська влада (Острозькі, Черторийські, Сапіги та

ін.) і де ширилися освіта й культура.

 

Нашестя Батия великою мірою приглушило, але не перервало остаточно

традицію роботи над церковнослов’янськими книгами. Як зазначав М.

Грушевський, «поки церковне життя України не було зломлене до решти, що

в Східній Україні сталось тільки в другій половині XIII в., по тім, як

митрополити закинули свою резиденцію, а в Західній Україні з другої

половини XIV в., по польській окупації, ся тенденція до вищої освіти все

мусила жити і по хвилях занепаду мабуть, поновлювалась з новою енергією

при поліпшенні зовнішніх умов життя» 1. Є й свідчення археологів про те,

що Київ і після золотоординської навали продовжував жити, у ньому не

припинявся розвиток культури, будувалися нові кам’яні церкви 2. «Навіть

в першій пол. XVI ст., яка вважається часом найбільшого занепаду

українського церковного життя, — пише М. Грушевський, — навіть тоді ще

Київ заховує стару репутацію культурного, літературного осередка» 3.

 

 1 HYPERLINK "http://izbornyk.narod.ru/hrushukr/hrushe.htm"

Грушевський М. Історія української літератури: В 6-ти т. — К., 1993. —

Т. 2. — С. 26.

 

 2 Див.: Ивакин Г.Ю. Киев в ХІІІ-XV веках. — К., 1982.

 

 3 Грушевський М. Історія української літератури. — Т. 3. — С. 241.

 

Про це, зокрема, свідчить «Київський псалтир» — пам’ятка 1397 р.,

виготовлена в Києві. У ній наявні ті ж графічні особливості, які

характеризували церковнослов’янську мову XII — першої половини XIII ст.:

оу зам. Ж і ?а зам. А (соудитель, КП, 8; въ ?азыцЂхъ, 11), о<ъ і е<ь

(забовєнъ, 11, песь?а моухы, 108), ж зам. жд (вижь, 113, насажени, 130)

та ін. Є, правда, не досить певні свідчення про змішування е з и в

ненаголошеній позиції (?[т] нищиты, 121, в зимли єгипєтьстЂи, 109).

Уживання ъ та ь слабо диференційоване: у позиції після задньоязикових, а

також після м, в виступає переважно ь (кь цр?кви, ихь, 6; гь?, 132; вь

ср?ци моємь, 5; множьствомь, 6; вь оустЂхъ их, 6; левь, 8; лоукь свои,

8), але ця закономірність досить часто порушується (створихъ, 8; въ

?азыцЂхъ, 11; пло[д]ихъ, 109; в ровъ, 120).

 

Лексичний склад «Київського псалтиря» засвідчує синонімічні ряди

переважно в межах церковнослов’янської лексики. Деякі з

церковнослов’янізмів, можливо, з’явилися вже на південноруському Грунті.

Це, зокрема обаче «однак», «проте» (обаче ?чима своима смотриши, 28),

вселитисА «вселитися» (вселиласА бы въ адъ дш?а мо?а, 132), пєрвєнєць

«первісток» (и поби всАкъ пєрвєнєць в зимли єгипєтьстЂи, 109) та ін.

Названі слова досить широко представлені в давньоруських пам’ятках

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ