UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Загальна характеристика епохи середньовіччя. система середньовічних шкіл (Реферат)
Автор
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5476
Скачало1090
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з педагогіки

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. СИСТЕМА СЕРЕДНЬОВІЧНИХ

ШКІЛ

 

У 476 році, ослаблена внутрішніми суперечностями рабовласницького ладу,

перестала існувати Римська Імперія, яка занепала під тиском варварських

племен. В історії Європи розпочався новин етап історичного розвитку,

який умовно називається Середньовіччям. На зміну рабовласницькому ладу

прийшло феодальне суспільство, в якому політична влада належала

світським і духовним феодалам. Ідеологічною твердинею феодалізму стали

релігія і церква, які монополізували науку, мистецтво та освіту.

 

Епоха феодалізму успадкувала від Римської Імперії християнську релігію в

її західному різновиді, що відома з 1054 р. під назвою "католицизм".

Християнська церква стала головною ідеологічною силою європейського

феодалізму. Весь розвиток культури та освіти Середньовіччя відбувався в

світлі релігійної думки католицизму. Середньовічна церква категорично

заперечувала майже всю спадщину античного світу в галузі культури.

 

Учені-церковники Середньовіччя, відомі в історії під назвою "схоластів"

(від слова "схола", тобто "школа"), - це професори, що прославилися

своїми вченими богословськими творами. Вони прикладали всі свої таланти

та знання до того, щоб узгодити вчення та канони церкви з тими

випадковими уривками наукових відомостей, які їм пощастило знайти в

перекладах праць великого філософа давнини Аристотеля.

 

Усі існуючі в ті часи школи знаходилися на утриманні церкви. Церква ж і

визначала програми навчання і обирала склад учнів. Школи були трьох

типів: монастирські, які відкривалися при монастирях для хлопчиків, що

готувалися до релігійної діяльності (так звані "внутрішні школі”), та

для синів світських феодалів “зовнішні школи"), єпископські чи

кафедральні, що відкривалися при єпископських резиденціях і також

поділялися на дві категорії; церковно-приходські школи, які утримувалися

повітовими священиками.

 

Повітові та "зовнішні" монастирські і єпископські школи відвідували

хлопчики віком від 7 до 15 років, де їх навчали читати, писати, рахувати

і церковному співу. Всі учні вчилися в одному приміщенні, але кожен

виконував особисте певне завдання. Точно встановленого строку навчання і

навчальних програм не існувало. Спочатку учні зазубрювали молитви і

псалми, а потім вчилися читати релігійні книги, писати, співати, вивчали

арифметику (додавання, віднімання, множення ). Книжки були рукописні і

перші з них навіть без великих літер і розділових знаків. Тому

доводилося навчатися не тільки складати літери в слова, а й

розмірковувати, яка літера до якого слова відноситься. Навчання

проводилось катехізичним способом (запитань і відповідей). Учні

заучували відповіді па запитання, що ставив учитель, не розуміючи

їхнього змісту.

 

Нерозуміння вихователями особливостей дитячої психіки, відсутність

елементарних методичних знань у вчителів призводили до того, що

навчальний матеріал вони "втовкмачували" в голови учнів за допомогою

різок та інших форм покарань.

 

Дещо ширшим був зміст навчання у "внутрішніх" школах. Від своїх

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ