UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХристиянська церква у Візантії в iv-vii ст. (реферат)
Автор
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2364
Скачало387
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з релігієзнавства

 

ХРИСТИЯНСЬКА ЦЕРКВА У ВІЗАНТІЇ В IV-VII ст.

 

Заснована на Сході християнська церква поступово поширилась далеко за

межі свого початкового існування. Але і поширюючись на Захід,

християнство в перші століття свого існування продовжувало зберігати

свій церковно-східний характер. Сама проповідь християнства велася на

грецькій мові. Навіть в Британії, яка лежала на межі відомого в тих

часах світу, перші сліди християнства мали грецький характер. Проте в

процесі розвитку національної свідомості народів, християнство

поповнювалось місцевими дохристиянськими віруваннями. Вже у ранньому

християнстві виникають суперечки між християнами. У 155 р. виникла

суперечка про святкування Великодня між Сходом і Заходом. З часом

суперечки почали виникати по канонічних і догматичних питаннях.

 

Ієрархічний устрій почав формуватися у II ст. Керівниками окремих

християнських громад були пресвітери, що з часом стали священниками.

Вчення про благодать єпископів давало їм переваги, в тому числі і

практичні порівняно з іншими представниками кліру. За римським правом

християнська громада не мала прав юридичної особи, тому всі майнові

справи єпископ вів від власного імені. Єпископ розпоряджався майном

церкви в межах власної єпископії безконтрольно, що вело до зловживань. З

III ст. участь у виборах єпископа брали члени громади, місцевий клір, а

також сусідні єпископи. Здебільшого він обирався з числа знатних і

заможних людей. Церква перетворювала християнство в ієрархічну

організацію під контролем заможних представників замість стихійного

релігійного руху. З'їзди єпископів відбувалися в великих містах, які з

часом почали називатися митрополіями, архієпископами. Патріархами

називали

 

архієпископів похилого віку в знак поваги, а практичного значення в ті

часи титул ще не мав. Архієпископ став керівником церкви у певній

місцевості. Вже у III ст. Олександрійський архієпископ мав право

висвячувати єпископів у цілому Єгипті. Константинопіль майже до кінця IV

ст. залишається підпорядкований у церковному відношенні Олександрії.

Антіохія стала релігійним центром Сирії, Каппадокії та Палестини.

 

До IV ст. у церкві був завершений поділ на "пастирів"

-священнослужителів від священника до митрополита і "паству" - віруючих.

Міста стали центрами християнських єпархій і керували релігійним життям

сільських общин.

 

У боротьбі за єдність релігійних вірувань церковні діячі ще з II ст.

почали формувати християнські догмати. Існувало дві основних школи

богослов'я: олександрійська вкладала широкий богословсько-філософський

зміст у кожний вираз священного писання, антіохійська, навпаки,

дотримувалася буквального розуміння біблійних виразів. Але обидві школи

використовували пізньо-античну філософію в тлумаченні християнського

віровчення.1

 

В період становлення християнської релігії існувала велика кількість

християнських сект. Але після того, як християнство стало державною

релігією, усяке відхилення від ортодоксального віровчення дістає назву

єресі і починає переслідуватися як церковною, так і державною владами.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ