.

Агропромисловий комплекс Криму (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
697 4534
Скачать документ

КУРСОВА РОБОТА

з предмету “Розміщення продуктивних сил”

на тему:

Зміст

Вступ

1. Основні етапи розвитку господарства Криму 4

2. Загальна характеристика господарства Криму на сучасному етапі
економічного розвитку

11

2.1. Металургійна промисловість 15

2.2. Машинобудування 16

2.3. Рекреація 19

3. Економічні та соціально – економічні проблеми республіки Крим

22

3.1. Проблеми в агропромисловому комплексі Криму 22

3.2. Проблеми рекреаційної системи 23

Висновки 25

Література 27

Додатки 28

Вступ

В адміністративно-територіальній системі України автономна республіка
Крим – явище унікальне. Регіон розташований на крайньому півдні країни в
межах Кримського півострова. На півночі межує з Херсонською областю, на
заході і півдні омивається Чорним морем, на північному сході – Азовським
морем. Серед інших природно-господарських регіонів він відрізняється
найменшою площею (26,2 тис. Км2 -4,3 % площі України) та кількістю
населення. Тут проживає 2,6 млн. чол., стільки ж, скільки у столиці
України -м. Києві (на 01.01.90. це 4,6% всього населення України).
Центр – м. Сімферополь. З’єднується він з «континентальною» частиною
України тонким перешийком. Він своєрідний за своїм географічним
положенням.

Специфічні як історичні так і господарські особливості його розвитку.
Приморське положення Криму сприяє розвиткові портового і рекреаційного
господарств. Його основною зовнішньою «макро» функцією була і зостається
рекреація. Перші поселення на півострові були пов’язані з грецькими
колоніями. Вони виникли в V-VII столітті до нашої ери: Херсонес та інші.
На початку нашої ери в м. Судак міцна фортеця Сугдея. Пізніше півострів
був заселений татарами. З середини ХVІІІ століття Крим входить до складу
Російської імперії, потім Радянського Союзу. Складна історія постає
перед нами в археологічних розкопках Херсонесу, в Генуезькій фортеці
м.Судак, меморіалах Кримське- англо-франко-російської війни XIX і Другої
світової війни-ХХ століття.

Зараз тут проживає понад 100 націй та національностей: українці,
росіяни, татари, греки, євреї та інші. Середня щільність населення в
Криму -95 чол/км2. На Південному березі Криму показник місцями зростає
до 500 чол/км2. Питома вага міського населення -69%. З них дві треті
проживає в шести основних містах півострова: Сімферополі,
Севастополі, Керчі, Феодосії, Ялті, Євпаторії. Після Донбасу тут сама
низька в країні щільність міських поселень. Сама гостра розселенська
проблема Криму – департація кримських татар. В ній поєднуються складні
економічні та соціальні аспекти. Адже після їх насильного відселення, 50
років назад тут живуть уже діти переселенців – корінні жителі Криму.
Тому повернення татар в демографічний та економічний простір Криму
потребує дуже продуманої стратегії соціально-економічного розвитку
регіону. Важливий фактор такого розвитку – значний інтегральний
потенціал регіону. В числі його основних складових – промисловий і
сільськогосподарський.

Основні етапи розвитку господарства Криму

До ХІІІ ст. Крим був постійною ареною загарбницьких війн, після яки
знищували та порабащали цілі народи . Вторгнення різних племен
кочівників приводило до гальмування процесу звичайного
соціально-економічного розвитку господарства. Разом з тим пришельцi
приносили з собою різні трудові навички, звички, культури.

Виділяються три етапи формування господарства Криму:

1. Від найстаріших форм промислу до зародження основ промислового
виробництва (до вторгнення скіфів);

2. Від появи основ промислового виробництва до початку вузької
спеціалізації господарства (до вторгнення татар);

3. Від вузькоспеціалізованих форм суспільного розподілу праці до
територіальної організації виробництва, спеціалізації, кооперування і
концентрації господарства (до приєднання Криму до Росії).

Первісні племена, які населяли Крим 100-300 тис. років назад, займались
тут мисливським промислом, збиральництвом “дарів” природи, риболовством,
поява мілких виробництв було зв’язано з виготовленням бронзових і
залізних знарядь праці, предметів домашнього вжитку, гончарних і
тканинних виробів.

На рубежі ІІІ і ІІ тисячоліть Євразії почався активний процес
суспільного поділу праці, котрий, звісно, захватив Північне
Причорномор’я і Крим. Від Сиваша і до Пригірря Кримських гір почався
процес переходу до суспільного образу життя у багаточисельних племен,
які населяли півострів. Розвивається скотарство, а в землеробстві
виділяється виробництво зерна. Формуються промисли добичі будівельного
каміння, солі, обробка шкіри, риби, дерева.

В гірському Криму розвивається “яйминське” вівчарство, розведення
крупної домашньої худоби, мотижне землеробство. Ведеться промислова
заготівля і переробка дерева, добича а обробка напівдорогоцінних
каміння, виплавляння металу.

Вторгнення скіфських племен (VІІ ст. до н.е.) супроводжувалося зміною
галузевої структури господарства. Провідне положення в цей період
займали скотарство, хліборобство, ремесла і торгівля. Перелік товарів,
які вивозили з Криму був не великим. Продавали, в основному, худобу,
хліб, шкіри, хутро, сіль, рибу, мед, віск, вироби кустарних промислів.
Ввозили – тканини, олію, металеві вироби, склопосуд.

Поява в Криму колоній античного світу (VІІ – VІ ст. до н.е. – грецьких,
в І ст. до н.е. – римських, ХІІ ст. до н.е. – генуезьких) стимулювала
соціально-економічний розвиток території вчинив прогресивну дію на
суспільний розподіл праці, торгівлю і економічні зв’язки. Маючи багатий
досвід і професійні навички, колоністи поклали початок територіальному
розподілу праці в Криму. Господарська спеціалізація півострова
розширилась. Тут з’явились виноградарство і виноробство, садівництво і
городництво, зерноводство з плужним обробітком землі, маслоробство,
гончарство і керамічне виробництво, плавка і обробка метала,
виготовлення ювелірних виробів.

Наступ монголо-тотар надовго деформував економічний і соціальний
розвиток Криму, порушив його політичні і торгові зв’язки з іншими
регіонами. Побори з населення, екстенсивне скотарство, непристосованість
до праці, в особливості до ремісництва, не могли забезпечити прибульців
продовольством і товарами.

Зворотнім в політичному і соціально-економічному розвитку Криму стало
ХV століття. Півострів захватили турки, кримське ханство стало васалом
Туречини. Територія Криму була розділена на сфери впливу: степну частину
зайняли татари, горну і південноберегову – турки.

В цей період побережжя і передгірна частина Криму спеціалізувались на
промисловому плодівництві: садівництві і виноградарстві. Було розширено
городництво і овочівництво, виникло тютюноводство. Ремісники
об’єднувались в цехи. Будувались нові шляхи для гужового транспорту.
Спеціалізоване направлення отримали господарства кримського степу. На
великих землеволодіннях розвивалося коневодство, скотарство, зернове
господарство (частково). Збільшились об’єми добування солі, будівельного
матеріалу, дерева.

З’єднання Криму з Росію (1783 рік) поклало початок активному
господарському освоєнню малозаселених територій півострова. Змінився
територіально-адміністративний устрій Криму. Численні війни, епідемії,
виселення людей в декілька разів скоротили численність населення в
Криму. Для його повернення почалось переселення селян з малоземельних і
центральних районів Росії, а також вояків російської армії.

Розвиток продуктивних сил в Криму потребував залучення і підготовки
великої кількості різних спеціалістів в області виноградарства,
виноробство, рибопереробного, шкіряного виробництва, будівництва,
видавничої справи тощо. Щоб поповнити пропуск їх запрошували на різні
строки з-за кордону. В 1804 році в м. Садах відкривається училище по
підготовці виноградарів. Виноробів і садоводів, а в 1828 році було
відкрито училище в с. Магарач. В 1812 році засновується Нікітцький
ботанічний сад, котрий з часом став скарбницею унікального рослинного
генофонду, центром біологічної науки.

Сукупність політичних, адміністративних і господарських міроприємств,
проведених в Криму в кінці ХVІІІ століття і в першій половині ХІХ
століття, призвели до того, що на півострові сформувались ІІ форми
землеволодіння: крупно поміщицьке і фермерське (не дворянське).
Фермерське господарство почали з’являтися в Криму одними з перших в
Росії.

На початку ХІХ століття були закладені основи територіальної
спеціалізації господарства Криму. Скотарство розвивалося тут на
рівнинній частині півосторова, де перше місце належало вівчарству –
748800 голів (1847р.), коноводству молочно-м’ясному скотарству.

Будівництво міст, сіл, шляхів, ріст населення сприяли розвитку кримської
промисловості. В 1828 році в Криму було 64 обробляючих, ремонтних,
будівельних підприємств, в 1849 році – 114. На підприємствах Бахчисарая
виробляли саф’ян, який вивозився в Росію і за кордон, шорні вироби
Карасубазаре; волок в Євпаторії; хімічну продукцію – фарбу, купоросне
мило Саблах; вино на східному і південному побережжі.

В 1824 році розпочато будівництво шляхів, які з’єднали Симферополі і
Алушту, Алушту – Ялту (1837 р.) і Ялту – Севастополь (1848 р.). На
державній верфі Севастополі було початок будівництва воєнних судів, а
приватні верфі в Місхорі, Ялті, Гурзуфі, Партаніті, Кучук-Ламбаті,
Алушті, Феодосії займались будівництвом суден малого каботажу. Почали
функціонувати крупні торгові порти і перевалочні бази в Керчі та
Феодосіїї. Збільшились об’єми здобутку солі. В 1747 році в Криму
добувались до 15 млн. Пудів солі для власних потреб, для Росіїї,
України, Кавказу і вивозу за кордон. В 1827 році почали функціонувати
сакська грязелікувальна лікарня. Виникла нова для Криму переробна галузь
– виробництво балика і засолка червоної риби по “голландському методу”.
В 1849 році було заготовлено цієї продукції 12, 5 тис. пудів для
російських ярмарок і на експорт. В 1840 році на керченському півострові
почали добувати залізну руду.

В 80-ті роки ХІХ століття в Криму відбулося різке збільшення темпів
росту виробництва. Це торкається, в першу чергу, сільського
господарства. Маючи 76,7 % земель (1887р.) приватні власники
зосереджувалися на виробництві товарного зерна, що в двічі скоротило до
середини 80-х років поголів’я овець.

Швидкими темпами розвивалася промисловість Криму. Цьому сприяло
будівництво залізниці (1875 р.) – (Лозова – Симферопіль, в 1842 році –
Джанкой – Феодосія, в 1890 році – Владіславівка – Керч, в 1915 році –
Сімферополь – Євпаторія).

Розвиток промисловості Криму основувалось на використанні місцевої
сировини. З 1912р. почав працювати Керченський металургійний завод крім
цього були розташовані невеликі чавунно-літейні заводи в Сімферополі і
Євпаторії. На початку ХХ ст. була реконструйована севастопольська
судоверфь. В містах Криму розташувались підприємства легкої і харчової
промисловості; в Керчі та Феодосії – тютюнові фабрики. На Південному
березі Криму, а також на Південно-Східному побережжі – почало
розвиватися виноробство. В 1913р. в Криму діяло 1247 промислових
підприємств, з них найбільші заводи – Керченський і Севастопольський
суднобудівний і судоремонтний. В структурі Кримського виробництва
домінувало сільське господарство, на долю якого припадало 55%, а на
промислове виробництво – 45% вартості продукції. З кінця ХІХ ст. в
Сімферополі була введена в дію електростанція, пущений трамвай.

З початком першої світової війни Крим став прифронтовою лінією, а потім
ареною революційних подій, що привело до ще більшої розрухи
господарства. Після закінчення громадянської війни в Криму спеціалізація
його господарства змінювалась незначною мірою. В радянський період більш
швидкими темпами розвивалась промисловість, сільське і рекреаційне
господарство. Зростання ролі галузей промислової спеціалізації в умовах
Криму не відповідають його головним функціям – рекреаційному і
сільськогосподарському виробництвам.

Загальна характеристика господарства на сучасному етапі
економічного розвитку

Кінець ХХ ст. характеризується суспільним і науковим осмисленням
необхідності зміни пріоритетних напрямків розвитку господарства у
відповідності з орієнтацією на потреби людини і спираючись на
раціональне використання унікальних соціально-природних факторів. Шлях
розвитку – інтенсифікація і диверифікація як структури, так і форм
організації господарства. Спеціалізація рекреаційна, агропромислова і
машинобудівна.

Економіка Криму в наш час – складне суспільне утворення, яке складається
з двох сфер – виробничої і соціальної. Перша створює суспільний продукт
– виробництво обладнання для харчової промисловості,
сільськогосподарське машинобудування, судноремонт і. т. д. Склалася вона
під впливом певних факторів, головні з яких виступають особливості і
багатства природи, певна вигідність економіко-географічного положення
півострова. Дякуючи цьому, в Криму вирішальну роль грають наступні
міжгалузеві комплекси: агропромисловий, море промисловий, будівельний і
рекреаційний. Профілюючим в господарстві Криму виступає машинобудування.
Причому, деякі його галузі, як наприклад, виробництво обладнання для
харчової промисловості, сільськогосподарське машинобудування,
судноремонт, зв’язані з вищеназваними комплексами, інші –
електротехніка, пневматика сформувались на базі резервів робочої сили.
Але більшість машинобудівних виробництв відносяться до
воєнно-промислового комплексу, причому частина з них зв’язана з морем,
деякі випускають засоби зв’язку. З цією групою міжгалузевих комплексів
зв’язані наукові розробки, забезпечені потужною науково-технічною базою.
Особливо виділяються наукові колективи морського, агропромислового,
машинобудівного напрямків. Крім цих міжгалузевих комплексів є
виробництва, які працюють здебільшого на задоволення потреб місцевого
населення. Це ряд харчових підприємств, виробництво більшості товарів
народного вжитку, таких, як меблеві, швейні, трикотажні вироби, взуття,
галантерея.

Визначаючи місце Криму в територіальному розподілі праці, треба
відмітити, що по масштабам виробництва і вивозу готової продукції Крим
виділяється суднобудівництвом і судноремонтом, виробництвом обладнання
для харчової промисловості, випуском електротехнічних виробів,
виробництвом агломерату і флюсових вапняків, бромистих з’єднань, соди,
продукції харчової промисловості – вина, консервів, ефірних масел,
шкіргалантерейних і перо-пухових виробів.

Соціальна сфера Кримського господарства безпосередньо не створює
суспільний продукт, але її основні елементи грають важливу роль в
забезпеченні нормального функціонування виробничої сфери і
життєдіяльності населення.

Соціальну сферу представляють:

галузі, тісно пов’язані з формуванням робочої сили, особливо системи
особливо системи освіти і охорони здоров’я;

галузі сфери обігу: торгівля, суспільне харчування, ощадні банки В
остання роки ця сфера розширюється за рахунок появи елементів ринкової
інфраструктури. Функціонують комерційні банки, кримська універсальна
біржа, сільськогосподарська біржа;

галузі комунально-побутового обслуговування населення;

галузі “індустрії” розваг і відпочинку, система спортивних товариств і
організацій, культура і мистецтво знаходяться в Криму на низькому рівні
розвитку;

система соціального забезпечення.

Специфікою Криму з його рекреаційними ресурсами є придбання соціальною
сферою товарної форми, здатною разом з деякими матеріальними галузями
бути галуззю спеціалізації.

Вдосконалення структури господарства Криму, яке має ціль соціалізацію,
екологізацію і гуманізацію виробництва і життя населення повинно
посилити роль соціальної сфери. Профілююче значення в ній, як і в
міжрайонному розподілі праці, безсумнівно буде належати рекреаційній
галузі, на розвиток якої частково треба було б перепрофілювати провідні
міжгалузеві комплекси і наукову базу. В матеріальному виробництві
зберігається і посилюється роль агропромислового комплексу і
машинобудування. Причому в останньому необхідні перебудови в направленні
виробництва малогабаритних (неметалоємких) побутових машин і пристроїв,
розширення випуску обладнання для агропромислового комплексу і
зберігання високого рівня розвитку суднобудівництва і судноремонту.
Основною метою машинобудування, яке розвивається, повинно стати зниження
його металоємкості, зростання технологічності і забезпечення
екологічності в експлуатації готових виробів. Ці направлення в розвитку
виробничої сфери в Криму повинні супроводжуватись постійним скороченням
галузей, використовуючи місцеву сировину (мрамуровидні вапняки, соляні
озера), що погано для природи Криму, перепрофілюванням хімічних
виробництв Північного Криму.

Прогресивна перебудова господарства Криму може залишитись побажанням,
якщо не буде механізму і інфраструктури, які забезпечують цю перебудову.

Наукове забезпечення прогресивного розвитку Криму можуть сформувати
наукові колективи під егідою інституту розвитку Криму, який з’явився в
1991 р., та працює в рамках вітчизняного відділення Всесвітньої
лабораторії. Наукові розробки стають основою господарського розвитку,
який здійснюють виконавчі органи управління Кримом. Причому, першим
кроком в цьому направленні повинні стати підготовка і перепрофілювання
відповідних кадрів, особливо для соціальної сфери, яка розвивається.

Отже, важливим елементом здійснення розробок можуть стати елементи
ринкової інфраструктури: інвестиційні банки, акціонерні товариства,
біржі, які в Криму тільки починають створюватися.

2.1. Металургійна промисловість

Виникнення чорної металургії в Криму пов’язано з промисловим видобутком
бурого железняку Керченського півострову. Керченська руда відрізняється
легоплавкістю, але бідна залізом (до 40% заліза в руді) і містить в собі
шкідливі домішки: вівіаніт, сірку і миш’як).

Площа залізорудних родовищ в Керчі оцінено в 10-70 км2, потужність
рудного пласта коливається від 10 до 12 метрів, загальні запаси
складають приблизно 1,8 млрд. Тон. Щорічний видобуток залізної руди
складав до 4 млн. Тон.

В наш час видобуток залізної руди на Керченському півострові зупинений.
Калин-Брунський залізорудний комбінат переорієнтований на залізорудний
сировину Криворізького басейну. Руди Крив. Бас. Агломеруються в Керчі і
відправляються в Маріуполь.

Крім офлюсованого агломерату Крим відправляє споживачам флюсовий вапняк.

Маючи порівняно невелику питому вагу в виробництві промислової продукції
Криму – 2% (1990 рік) – металургійне виробництво має обмежені
перспективи розвитку. Доля сировинної ланки металургії Криму – видобуток
залізної руди і флюсового вапняку частково визначено.

Припинення видобутку залізної руди на Керченському півострові зв’язано
не тільки з погіршенням якості видобувної сировини. Також є негативний
вплив відкритого видобутку на стан земельного фонду Криму. В 1989 році
на Керченському півострові з сільськогосподарського обороту було
виведено 1,5 тис. га землі, яку зайняли залізорудні кар’єри,
повертається ж в сільськогосподарському господарстві тільки під 50 га
земель в рік. Екологічний конфлікт металургії і сільського господарства
Криму – це серйозний фактор скорочення діяльності сировинних
підприємств металургійної галузі.

2.2. Машинобудування

Машинобудування є нерозривною структурною ланкою майже будь-якого
промислового комплексу, але при цьому роль його буває різною. В Криму
машинобудування відноситься до галузей спеціалізації промисловості
півострова.

Питоме значення машинобудування в структурі промислового виробництва
Криму з року в рік збільшується. І в наш час більше, ніж 30% основних
виробничих фондів і виробленої продукції припадає на цю галузь.

Таблиця 1

Динаміка питомої ваги машинобудування в галузях промисловості Криму, %

Показники 1960р. 1985р. 1990р.

Вартість основних виробничих фондів

19,5

28,4

30,2

Вартість продукції в загальному об’ємі

19,7

30,8

33,1

Кількість зайнятих 28,0 47,0 47,9

Одна з особливостей машинобудування – невелика частка його виробів в
районах виробництва, що підтверджується на прикладі Криму. Тільки
проміжні виробництва – деякі види лиття, штампування, деталей
залишається в Криму. Готова продукція предметної спеціалізації від 80%
до 100% відправляється в інші райони. В зв’язку з цим необхідно провести
комплекс міроприємств по орієнтації машинобудування в напрямку більшого
задоволення потреб внутрішнього ринку.

Для машинобудування Криму характерні три форми спеціалізації
виробництва:

Предметна (сільськогосподарське, будівельно-шляхове машинобудування,
суднобудування, верстатобудування, виробництво обладнання для харчової
промисловості, бурового обладнання, випуск теле-, електро-,
радіоапаратури, засобів зв’язку);

Технологічна (виробництво чавунного і стального лиття, штампування);

Подетальна (виробництво запчастин для сільськогосподарських машин і
автомобілів, пневмообладнання, деталі і вузли для судів, моточні
вироби і т. д.

Окрему групу машинобудування складають ремонтні підприємства по
обслуговуванню судів, сільськогосподарських судів, автомобілей, тобто
техніки, яка розміщується, головним чином, в Криму. На ремонтні
підприємства припадає дуже висока доля основних виробничих фондів (51,5%
всіх фондів машинобудування), для них характерна низька фондозатрата і
висока доля ручної праці. Якщо в цілому по машинобудуванню доля ручної
праці відносно висока і досягає 40-50%, то на ремонтних підприємствах
вона збільшується 60-70%.

Для машинобудування Криму характерні невеликі за потужністю підприємства
з об’ємом випуску товарної продукції від 1,1 до 5 млн. крб. в рік ( в
цінах 1992 року). На таких підприємствах випускається близько 60%
продукції машинобудування.

2.3. Рекреація

В Криму нараховується близько 800 оздоровниць (більше 200 тис. місць, з
них 40% місць використовується весь рік). Питома вага ємкості
оздоровниць Криму складає близько 10% держав СНД, 40% – України, 75% –
південного економічного району.

На протязі 1975-1990 років зовнішній рекреаційний початок в Криму
коливався від 6 до 8,5 млн. чоловік в рік, в тому числі відпочивало і
лікувалося за путівками від 1,5 до 1,9 млн. чоловік. Одночасно в день
“пік” значна кількість рекреантів знаходилось здебільше на рівні 1,2
млн. чоловік.

В функціональній структурі рекреаційних підприємств Криму виділяється
оздоровчі оздоровниці, на їх долю припадає 70% всіх місц
санаторно-рекреаційності. На долю профілактичного оздоровлення припадає
30% місць.

В Криму близько 97% оздоровниць притиснуті до берегової смуги морів,
тобто сконцентровані в 3-х кілометровій смузі поблизу моря.

Середня ємкість глубиної оздоровниці складає 140 місць. Це переважно
дитячі табори, які знаходяться в півгодинній або в годинній транспортній
доступності від моря, а також туристичні бази з притулками в гірському
Криму.До факторів рекреаційного освоєння глибиних територій відносяться
живописність ландшафтів долин Гірського Криму.

Середня ємкість оздоровниць на узбережжі складає 250 місць, найбільш
великим є турбази і санаторії.

В цілому для Криму характерні незначні по ємкості оздоровниці, лише 2 %
від їх загальної кількості припадає на великі оздоровниці ємкістю триста
і менше місць складає 70% загальної кількості оздоровниць Криму.
Особливе місце в рекреаційному господарстві Криму займає туризм, який
являє собою 18 підприємств. За остання 15 років матеріальна база туризму
в Криму практично не змінилась. Якщо в 1987 році її ємкість складала 7,1
тис. місць, в тому числі тих які працюючих весь рік.

В відповідності з типом туристичної спеціалізації, степенем туристичної
освоєності території і рівнем економічної ефективності в Криму виділяють
4 туристичних райони: Західнобережний, Південобережний,
Південо-Східнобережний і Горно-Передгорний. Всі туристичні пешеходні
маршрути починаються на турбазах Передгірря і долаючи головну гряду
Кримських гір, закінчуються біля моря.

Для Південного і Південно-Східнобережного районів характерно найбільша
концентрація туристичних функцій тут розміщується 11 туристичних
підприємств, густота туристичних підприємств складає 8 місць на одни
км2. Дуже низький ступінь рекреаційної освоєності території
Гірно-Передгірного району – менше 0,2 місця на один км2. Практично всім
показникам економічної ефективності перше місце займає Західнобережний
туристичний район.

Ряд туристичних підприємств Криму орієнтовані на прийом і обслуговування
іноземних туристів. Потік іноземних туристів в Крим складає більш 100
тис. чоловік в рік, в тому числі більше 30 тис. туристів прибувають на
круїзних і рейсових судах. Основне прибуття дають держави Східної Європи
– більше 45%, в останні роки збільшився потік туристів із США і
Німеччини. Найбільш відвідуваними містами Криму є Ялта, Сімферополь,
Бахчисарай.

Додатковий економічний ефект Крим може також здобувати за рахунок
торгівлі лікувальним грязями.

Не дивлячись на велике народногосподарське значення рекреаційного
господарства в економічній структурі республіки воно займає лише 5 місце
по кількості зайнятих після промисловості, сільського господарства,
будівництва, транспорту.

Економічний та соціально-економічні проблеми

Республіки Крим

3.1. Проблеми в агропромисловому комплексі

Щорічно на один га угіддя вноситься 14 кг ядохімікатів 114 найменувань.
Це призводить до того, що в 96% сільськогосподарської продукції є в
різних дозах нітрати і пестициди, забрудненою стала велика кількість
підземних вод. Викиди таких вод з полів в море призводять до його
забруднення.

Вода в Криму використовується нераціонально, багато її губиться при
поливі, використовується для зрошування вологолюбних культур,
вирощування яких не профільовано природним умовам Криму. Це відноситься,
на самперед до рису. Рис – це субтропічна культура, і хоча б наукою і
практикою доведено, що в Криму рис вирощувати економічно не доцільно, а
екологічно протипоказано площа рисових полів складає в Криму більше 30
тис. га і не скорочується.

Особливо низька доля кукурудзи (3,3%) і сої (1,8%), що цілковито не
обгрунтовано як з позиції потреб тваринництва, так і з природних
можливостей вирощування цих культур. Особливо ефективним для Криму може
бути поступова заміна рису на кукурудзу і сою.

Асортимент овочів дуже малий, особливо не вистачає цибулі, часнику,
баклажанів, огірків. Дуже велика проблема постачання населення
картоплею, під якою зайнято близько 10 тис. га. Рішення цієї проблеми
лежить в покращенні семеноводства, в вирощуванні двох врожаїв за сезон
і досконалості агротехніки.

Близько 30 % м’яса, яке виробляється вивозиться за межі Криму, і це при
постійному дефіциті, особливо в літній період. Дефіцит м’яса і
м’ясопродуктів стримує розвиток рекреаційної системи Криму.

Проблеми рекреаційної системи

Перевагами малих оздоровниць пояснюється відомим підходом до організацій
до рекреаційного господарства в Криму. Рекреаційним господарством в
республіці займається близько тисячі міністерств і відомств. Часто
відомство, не маючи достатніх грошей обмежуються будівництвом малих, не
комфортабельних, архітектурно не вдалих оздоровниць.

В цілому ситуація на курортах Криму характеризується відсутністю
комплексності в розвитку народного господарства – рекреація випадає з
економічної структури республіки; низьким рівнем організацій зовнішнього
рекреаційного потоку; керівним розподіленням потоку рекреантів по
території і концентрацією його на найбільш освоєних територіях; найбільш
вираженою сезонністю потоку; відсутністю єдиної рекреаційної політики
будівництва і управління курортами; слабкою транспортною забезпеченістю
курортів; концентрацією місцевого населення на найбільш цінних в
рекреаційному відношенні територіях; слаборозвинутою,
вузькоспеціалізованою економічною базою міст- курортів; нездібністю
сформульованою на узбережжі системи розселення, матеріально-технічної
бази забезпечити нормальні умови праці, побуту і відпочинку населення,
а також вільний розвиток рекреаційного господарства до доцільного
соціально-економічного стану.

Висновки

На природні умови і природні ресурси Криму великий вплив мала і має
господарська діяльність. Під впливом господарської діяльності змінюються
природні компоненти ландшафтів: рельєф, грунти, рослинність, тваринний
світ, гідрологічний режим водойм, склад атмосфери, мікрокліматичні умови
тощо.

Природні умови і природні ресурси змінюються під впливом різних видів
природокористування: агропромислового (особливо землеробського),
промислового, гірничодобувного, містобудівного, гідротехнічного,
лісопро-мислового, рекреаційного, природоохоронного.

Значний вплив на природу Криму мають промислові підприємства, добування
корисних копалин, будівництво і експлуатація доріг, міст тощо.
Результатом цього впливу є хімічне забруднення. Його стан погіршується
також внаслідок діяльності військово- промислового комплексу. Дуже
впливає на ландшафти діяльність людини: будівництво каналів,
перерозподіл водних ресурсів. В Криму особливо помітний рекреаційний
вплив на ландшафти. Територія Криму знаходиться в смузі кліматичного
комфорту, має достатні теплові ресурси для вирощування
сільськогосподарських культур, але недостатньо забезпечена водними
ресурсами.

До найважливіших проблем соціально- економічного розвитку Криму можна
віднести наступне:

раціональне використання інтегрального потенціалу, насамперед багатющих
рекреаційних ресурсів;

обновлення санаторно- курортного фонду, наближення його рівня до
світових стандартів;

вирішення важких соціально – господарських завдань, пов’язаних з
репатріацією кримських татар;

покращання водозабезпечення населення та господарства;

розширення масштабів переробки цінної сільськогосподарської продукції,
підвищення долі екологічно чистих її видів;

з метою боротьби з несприятливими природними процесами, особливо в зоні
Північнокримського каналу, розвиток комплексних земельних меліорацій;

розвиток рекреації на західному (чорноморському) і північному
(азовському) узбережжі півострова;

строгий облік екологічних факторів при розвитку нафтогазовидобутку в
акваторії Чорного та Азовського морів.

Література

Шаблій О.І., Гонак М.І., Заставецький Б.І. Соціально-економічна
географія України / за ред. О.І.Шаблія. – Л.: Світ, 1994.

Іщук С.І. Територіально – виробничі комплекси і економічне районування,
К.: Українсько – Фінський менеджменту і бізнесу, 1996.

Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України, К.: Зодіак – ЕКО, 1996.

Сиротенко А.Й., Чернов Б.О., Плахута В.Я. Географія України. К.: Освіта,
1996.

Качан Е.П. Розміщення продуктивних сил України, 1997.

Заставний Д.О. Географія України, 1994.

– 9. Журнал Економіка України, №1, 96, №2, 97, №3, 97.

10. Коротун Природно – ресурсний потенціал України, 1997.

11. Навчальний атлас України, К., 1997.

12. Застанвний Ф.Д. Географія України Л., 1994.

13. Статистичний щорічник “Народне господарство України” 1994 –1995 рр.

14. Коротун І.М., Коротун С.І. і інші Розміщення Продуктивних Сил
України Рівне, 1997.

15. Ковтун В.В., Степаненко Ф.К. “Міста України”, економічно –
географічний довідник, 1990.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020