РЕФЕРАТ
на тему:
“Обовязки, повноваження
та відповідальність державних службовців”План
ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
ОБОВ’ЯЗКИ І ПРАВА ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Загальне поняття державної служби
Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб. що займають
посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання
завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок
державних коштів.
Професійні службовці належать до певної групи населення – осіб найманої
праці, зайнятих у сфері управління “виробництвом” управлінських рішень
та їх реалізацією в порядку службових завдань.
Професійну службу можна деференціювати за ознакою її організації та
порядком проходження на державну та службу в недержавних структурах.
Правовою основою діяльності державних службовців в Україні є Закон
України “Про державну службу”, в якому визначається правовий статус,
походження, питання службової кар(єри, припинення статусу та матеріальне
забезпечення службовців. Крім цього закону, діяльність державних
службовців регламентують і інші законодавчі акти, наприклад, Кодекс
законів про працю України, закони України “Про прокуратуру”, “Про
оперативно-розшукову діяльність”, “Про державний захист працівників суду
і правоохоронних органів” та ін.
Згідно статті 1 Закону України “Про державну службу”: Державна служба в
Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в
державних органах та їх апараті щодо практичного виконання
завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок
державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні
службові повноваження”.
2. Обов’язки і права державних службовців
У Законі «Про державну службу» закріплені основні обов’язки та права
державних службовців. Державні службовці зобов’язані додержуватися
Конституції та інших актів законодавства України, забезпечувати
ефективну роботу відповідних органів, не допускаючи при цьому порушень
прав і свобод людини і громадянина, безпосередньо виконувати покладені
на них службові обов’язки, зберігати державну таємницю, інформацію про
громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної
служби, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи та підвищувати
професійну кваліфікацію. Важливим є те, що державний службовець не
тільки має право, а й зобов’язаний у разі одержання доручення, яке
суперечить чинному законодавству, невідкладно, в письмовій формі
доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі
наполягання на його виконанні — повідомити вищу за посадою особу.
Серед широкого спектру основних прав державних службовців слід відмітити
такі, як право на повагу особистої гідності, право на соціальний та
правовий захист, право на просування по службі з урахуванням
кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання службових обов’язків,
право приймати рішення в межах своїх повноважень та ін. Законодавець
підкреслює, що конкретні обов’язки та права державних службовців повинні
визначатися на основі типових кваліфікаційних характеристик і
відображатися у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються
керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх
компетенції.
Надаючи всім громадянам України рівне право доступу на державну службу,
законодавець разом з тим встановлює коло обмежень, що пов’язані з
прийняттям на державну службу та проходженням державної служби.
Обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу, є традиційними —
визнання особи у встановленому порядку недієздатною, наявність
судимості, що є несумісною із зайняттям посади, безпосередня
підпорядкованість або підлеглість особам, які є близькими родичами чи
свояками. Законами України для деяких категорій державних службовців
можуть встановлюватись й інші обмеження, пов’язані з прийняттям на
державну службу.
Відповідно до ст. 16 Закону державний службовець не має права
здійснювати дії, передбачені ст. ст. 1,5 Закону України від 5 жовтня
1995 р. «Про боротьбу з корупцією». До таких дій належать корупційні
діяння: незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій
держави, у зв’язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг,
пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів
(послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом); яка е істотно нижчою
від їх фактичної (дійсної) вартості; одержання особою, уповноваженою на
виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних
паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи
переваг, не передбачених чинним законодавством.
Спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб,
уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попередження
корупції і перелічені в ст. 5 Закону «Про боротьбу з корупцією». Вони не
мають права: сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і
юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так
само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою
незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших
переваг; займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через
посередників або підставних осіб, бути повіреними третіх осіб у справах
державного органу, в якому вони працюють, а також виконувати роботу на
умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а
також медичної практики);
входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу
правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових
установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об’єднань,
кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність;
відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої
передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати
недостовірну чи неповну інформацію та вчиняти інші дії.
Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти дії, що
перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу. Обмеження,
пов’язані з проходженням служби окремими категоріями державних
службовців, встановлюються виключно законодавчими актами України.
Особи, які претендують на заняття посади в системі державної служби або
на виконання інших функцій держави, попереджаються про встановлені щодо
них обмеження.
Для зайняття посади державного службовця введено декларування доходів
особи, яка претендує на посаду, а особам, що претендують на заняття
посад першої і другої категорії (ст. 25 Закону), потрібно надати, крім
декларації про доходи, відомості про належні їм та членам їх сімей
нерухоме майно, вклади у банках і цінні папери. Зазначені відомості
подаються щорічно і особами, що вже зараховані на державну службу.
3. Відповідальність державних службовців
Особи винні у порушенні законодавства про державну службу, несуть
цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з
чинним законодавством.
Дисциплінарна відповідальність застосовується до державного службовця за
невиконання або неналежне виконання службових обов’язків, перевищення
своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних з проходженням
державної служби, а також за вчинок який порочить його як державного
службовця або дискредитує орган, в якому він працює. Крім дисциплінарних
стягнень, передбачених чинним законодавством України про працю (догана
та звільнення), до службовців можуть застосовуватися попередження про
неповну службову відповідальність та затримка до одного року в
присвоєнні чергового рангу або призначенні на вищу посаду.
Зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для
припинення державної служби на займаній посаді з ініціативи
новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної
служби. Рішення про припинення державної служби може бути оскаржено
державним службовцем безпосередньо в суді.
Список використаної літератури
Закон України “Про господарські товариства” / Закони України. Т.1. – К.,
1996.
Закон України “Про державну службу” / Зкони України. Т. 6. – К., 1996.
Закон України “Про державну таємницю” від 21.I. 1994. // ВВР. – 1994. –
№ 16. – С. 94.
Закон України “Про підприємства” від 27.III. 1991. // ВВР. – 1991. – №
24. – С. 273.
Закон України “Про підприємництво” від 26.II.1991 р. // ВВР. – 1991. –
№ 14. – С. 169.
Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохронних
органів” від 23.XII.1993. // ВВР. – 1994. – № 11.
Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 2.III.1992. //
ВВР – 1992. – № 22. – С. 33.
“Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства що
є у загальнодержавній власності, при найманні на роботу”. Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 19.III.1993 р. № 203.
Коваль Л.В. Адміністративне право. – К.: “Вентурі”, 1996.
Закони України. Т. 6. – Київ, 1996. – С.231-245.
Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1995. № 34. Ст. 266.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
