.

Проблеми екології в електроенергетиці (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1303 6508
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Проблеми екології

в електроенергетиці”

Зміст

Вступ

1. Головні екологічні проблеми, які викликані сучасною
електроенергетикою

2. Пошук екологічно безпечних способів вироблення електроенергії –
головний шлях розв’язання екологічних проблем, пов’язаних з
виробленням електроенергії

Висновки

Використана література

Вступ

Електроенергетика вкрай потрібна галузь для сучасного суспільства. Однак
крім великої користі вона приносить чимало екологічних проблем.
Використання лише традиційних джерел енергії (нафти, газу, ядерного
палива) руйнує і забруднює землю, водні ресурси й повітря. Спробуємо
розглянути їх та визначити можливі шляхи їх вирішення.

1. Головні екологічні проблеми,

які викликані сучасною електроенергетикою

Гідроенергетичні технології мають багато переваг, але є й значні
недоліки. Приміром, дощові сезони, низькі водні ресурси під час засухи
можуть серйозно впливати на кількість виробленої енергії. Це може стати
значною проблемою там, де гідроенергія складає значну частину в
енергетичному комплексі країни; будівництво гребель є причиною багатьох
проблем: переселення мешканців, пересихання природних русел річок,
замулення водосховищ, водних суперечок між сусідніми країнами, значної
вартості цих проектів. Будівництво ГЕС на рівнинних річках призводить до
затоплення великих територій. Значна частина площі водойм, що
утворюються, — мілководдя. У літній час за рахунок сонячної радіації в
них активно розвивається водяна рослинність, відбувається так зване
«цвітіння» води.

Зміна рівня води, яка подекуди доходить до повного висушування,
призводить до загибелі рослинності. Греблі перешкоджають міграції риб.
Багатокаскадні ГЕС уже зараз перетворили річки на низку озер, де
виникають болота. У цих річках гине риба, а навколо них змінюється
мікроклімат, ще більше руйнуючи природні екосистеми.

Щодо шкідливості ТЕС, то під час згоряння палива в теплових двигунах
виділяються шкідливі речовини: закис вуглецю, сполуки азоту, сполуки
свинцю, а також виділяється в атмосферу значна кількість теплоти. Крім
того, застосування парових турбін на ТЕС потребує відведення великих
площ під ставки, в яких охолоджується відпрацьована пара. Щорічно у
світі спалюється 5 млрд. тонн вугілля і 3,2 млрд. тонн нафти, це
супроводжується викидом в атмосферу 2-10’°Дж теплоти. Запаси органічного
палива на Землі розподілені вкрай нерівномірно, і за теперішніх темпів
споживання вугілля вистачить на 150—200 років, нафти – на 40—50 років, а
газу приблизно на 60 років. Весь цикл робіт, пов’язаних з видобутком,
перевезенням і спалюванням органічного палива (головним чином вугілля),
а також утворенням відходів, супроводжується виділенням великої
кількості хімічних забруднювачів. Видобуток вугілля пов’язаний із
чималим засоленням водних резервуарів куди скидаються води із шахт. Крім
цього, у воді, що відкачується, містяться ізотопи радію і радон. ТЕС,
хоча й має сучасні системи очищення продуктів спалювання вугілля,
викидає за один рік в атмосферу за різними оцінками від 10 до 120 тис.
тонн оксидів сірки, 2—20 тис. тонн оксидів азоту, /700—1500 тонн попелу
(без очищення — в 2т-3 рази більше) і виділяє 3—7 млн. тонн оксиду
вуглецю. Крім того, утворюється понад-300 тис. тонн золи, яка містить
близько 400-т токсичних металів (Арсену, кадмію, свинцю, ртуті). Можна
відзначити, що ТЕС, яка працює на вугіллі, викидає в атмосферу більше
радіоактивних речовин, ніж АЕС такої самої потужності. Це пов’язано з
викидом різних радіоактивних елементів, що містяться у вугіллі у вигляді
вкраплень (радій, торій, полоній та ін.). Для кількісної оцінки дії
радіації вводиться поняття «колективна доза», тобто добуток значення
дози на кількість населення, що зазнало впливу радіації (він виражається
у людино-зівертах). Виявилося, що на початку 90-х років минулого
століття щорічна колективна доза опромінення населення України за
рахунок теплової енергетики становила 767 люд/зв і за рахунок атомної—
188 люд/зв.

У наш час в атмосферу щорічно викидається 20—30 млрд. тонн оксиду
вуглецю. Прогнози свідчать, що при збереженні таких темпів у майбутньому
до середини століття середня температура на Землі може підвищитися на
декілька градусів, що призведе до непередбачених глобальних кліматичних
змін. Порівнюючи екологічну дію різних енергоджерел, необхідно врахувати
їх вплив на здоров’я людини. Високий ризик для працівників у випадку
використання вугілля пов’язаний із його видобутком у шахтах і
транспортуванням і з екологічним впливом продуктів його спалювання.
Останні дві причини стосуються нафти й газу та впливають на все
населення. Встановлено, що глобальний вплив викидів від спалювання
вугілля й нафти на здоров’я людей діє приблизно так само, як аварія типу
Чорнобильської, що повторюється раз на рік. Це – «тихий Чорнобиль»,
наслідки якого безпосередньо невидимі, але постійно впливають на
екологію. Концентрація токсичних домішок у хімічних відходах стабільна,
і врешті-решт усі вони перейдуть у екосферу, на відміну від
радіоактивних відходів АЕС, що розпадаються.

У цілому реальний радіаційний вплив АЕС на природне середовище є
набагато (у 10 і більше разів) меншим припустимого. Якщо врахувати
екологічну дію різноманітних енергоджерел на здоров’я людей, то серед не
відновлюваних джерел енергії ризик від нормально працюючих АЕС
мінімальний як для працівників, діяльність яких пов’язана з різними
етапами ядерного паливного циклу, так і для населення. Глобальний
радіаційний внесок атомної енергетики на всіх етапах ядерного паливного
циклу нині становить близько 0,1 % природного фону і не перевищить 1 %
навіть при найінтенсивнішому її розвитку в майбутньому.

Видобуток і переробка уранових руд також пов’язані з несприятливою
екологічною дією. Колективна доза, отримана персоналом установки і
населенням на всіх етапах видобутку урану й виготовлення палива для
реакторів, становить 14 % повної дози ядерного паливного циклу. Але
головною проблемою залишається поховання високоактивних відходів. Обсяг
особливо небезпечних радіоактивних відходів становить приблизно одну
стотисячну частину загальної кількості відходів, серед яких є
високотоксичні хімічні елементи та їх стійкі сполуки. Розробляються
методи їх концентрації, надійного зв’язування й розміщення у тривких
геологічних формаціях, де за розрахунками фахівців, вони можуть
утримуватися протягом тисячоліть Серйозним недоліком атомної енергетики
є радіоактивність використовуваного палива і продуктів його поділу. Це
вимагає створення захисту від різного типу радіоактивного
випромінювання, що значно підвищує вартість енергії, яку виробляють АЕС.
Крім цього, ще одним недоліком АЕС є теплове забруднення води, тобто її
нагрівання.

Цікаво відзначити, що за даними групи англійських медиків, особи, що
працювали протягом 1946— 1988 рр. на підприємствах британської ядерної
промисловості, живуть у середньому довше, а рівень смертності серед них
від усіх причин, включаючи рак, значно нижчий. Якщо враховувати реальні
рівні радіації та концентрації хімічних речовин в атмосфері, то можна
сказати, що вплив останніх на флору в цілому досить значний порівняно із
впливом радіації.

Наведені дані свідчать, що за нормальної роботи енергетичних установок
екологічний вплив атомної енергетики у десятки разів нижчий, ніж
теплової.

Невиправним лихом для України залишається Чорнобильська трагедія. Але
вона більше стосується того соціального строю, що її породив, ніж
атомної енергетики. Адже ні на одній АЕС у світі, крім Чорнобильської,
не було аварій, що безпосередньо призвели до загибелі людей.

Імовірнісний метод розрахунку безпеки АЕС у цілому свідчить, що при
виробленні однієї й тієї самої одиниці електроенергії, імовірність
великої аварії на АЕС у 100 разів нижча, ніж у випадку вугільної
енергетики. Висновки з такого порівняння очевидні.

2. Пошук екологічно безпечних способів вироблення електроенергії –
головний шлях розв’язання екологічних проблем, пов’язаних з виробленням
електроенергії

Зростання масштабів використання електричної енергії, загострення
проблем охорони навколишнього середовища значно активізували пошуки
екологічно чистіших способів вироблення електричної енергії. Інтенсивно
розробляються способи використання непаливної відновлюваної енергії —
сонячної, вітряної, геотермальної, енергії хвиль, припливів і відпливів,
енергії біогазу тощо. Джерела цих видів енергії — невичерпні, але
потрібно розумно оцінити, чи зможуть вони задовольнити усі потреби
людства.

Новітні дослідження направлені переважно на вироблення електричної
енергії за рахунок енергії вітру. Споруджуються ВЕС переважно постійного
струму. Вітряне колесо приводить у рух динамо-машину — генератор
електричного струму, який одночасно заряджає паралельно з’єднані
акумулятори.

Сьогодні вітроелектричні агрегати надійно забезпечують струмом
нафтовиків; вони успішно працюють у важкодоступних районах, на далеких
островах, в Арктиці, на тисячах \сільськогосподарських ферм, де немає
поблизу великих населених пунктів і електростанцій загального
користування. Широкому застосуванню вітроелектричних. Агрегатів у
звичайних умовах поки що перешкоджає їх висока собівартість. При
використанні вітру виникає серйозна проблема: надлишок енергії у вітряну
погоду і нестача її в період безвітря. Використання енергії вітру
ускладнюється тим, що вітер має малу густину енергії, а також змінюється
його сила і напрям. Вітроустановки здебільшого використовують у тих
місцях, де добрий вітровий режим. Для створення вітроустановок великої
потужності необхідно, щоб вітродвигун мав великі розміри, крім того,
повітряний гвинт треба підняти на достатню висоту, оскільки на більшій
висоті вітер більш сталий і має більшу швидкість. Лише одна
електростанція, що працює на органічному паливі, може замінити (за
кількістю виробленої енергії) тисячі вітрових турбін.

Віками люди роздумували над причиною морських припливів і відпливів.
Сьогодні ми достовірно знаємо, що могутнє природне явище — ритмічний рух
морських вод викликають сили тяжіння Місяця і Сонця. Енергія припливів
величезна, її сумарна потужність на Землі становить близько 1 млрд. кВт,
що більше за сумарну потужність усіх річок світу.

Принцип дії припливних електростанцій дуже простий. Під час припливу
вода, обертаючи ротор гідротурбіни, заповнює водоймище, а після відпливу
вона з водоймища виходить в океан, знову обертаючи ротор турбіни.
Головне — знайти зручне місце для встановлення греблі, в якому висота
припливу була б значною. Будівництво й експлуатація електростанцій на
морі – складне завдання. Морська вода спричиняє корозію більшості
металів, деталі установок обростають водоростями.

Тепловий потік сонячного випромінювання, який сягає Землі, дуже великий.
Він більш як у 5000 разів перевищує сумарне використання всіх видів
паливно-енергетичних ресурсів у світі.

Серед переваг сонячної енергії — її вічність і виняткова екологічна
чистота. Сонячна енергія надходить на всю поверхню Землі, лише полярні
райони планети страждають від її нестачі. Тобто, практично на всій
земній кулі лише хмари та ніч заважають користуватися нею постійно. Така
загальнодоступність робить цей вид енергії неможливим для монополізації,
на відміну від нафти і газу. Звичайно, вартість 1 кВт • год. сонячної
енергії значно вища, ніж отримана традиційним методом. Лише п’ята
частина сонячного світла перетворюється в електричний струм, але ця
частка дедалі зростає завдяки зусиллям учених та інженерів світу.

Оскільки енергія сонячного випромінювання розподілена по великій площі
(іншими словами, має низьку густину), будь-яка установка для прямого
використання сонячної енергії повинна мати збираючий пристрій з
достатньою поверхнею. Найпростіший пристрій такого роду — плоский
колектор; в принципі це чорна плита, добре ізольована знизу.

Вона прикрита склом або пластмасою, яка пропускає світло, але не
пропускає інфрачервоне теплове випромінювання. У просторі між плитою і
склом найчастіше розміщують чорні трубки, в яких тече вода, масло,
повітря, сірчистий ангідрид і т.п. Сонячне проміння, проникаючи крізь
скло або пластмасу в колектор, поглинається чорними трубками і плитою та
нагріває робочу речовину в трубках. Теплове випромінювання не може вийти
з колектора, тому температура в ньому значно вища (на 200—300 °С), ніж
температура навколишнього повітря. У цьому виявляється так званий
парниковий ефект. Більш складним колектором, Вартість якого значно вища,
є вгнуте дзеркало, яке зосереджує падаюче проміння в малому об’ємі біля
певної геометричної точки — фокуса. Завдяки спеціальним механізмам
колектори такого типу постійно повернені до Сонця. Це дає-змогу збирати
Значну кількість сонячного проміння. Температура в робочому просторі
дзеркальних колеїсгорів досягає 3000 °С і вище. Існують електростанції
дещо іншого типу, їх відмінність полягає в тому, що сфокусоване на
вершину вежі сонячне тепло приводить у рух натрієвий теплоносій, який
нагріває воду до утворення пари. На думку фахівців, найпривабливішою
ідеєю щодо перетворення сонячної енергії є використання фотоелектричного
ефекту в напівпровідниках. Однак поверхня сонячних батарей для
забезпечення достатньої потужності має бути досить значною (для добового
вироблення 500 МВт • год. необхідна поверхня площею 500 000 м2), що
досить дорого. Сонячна енергетика належить до найбільш матеріалоємних
видів виробництва енергії. Великомасштабне використання сонячної енергії
спричиняє гігантське збільшення потреб у матеріалах, а отже, в трудових
ресурсах для видобутку сировини, її збагачення, отримання матеріалів,
виготовлення геліостатів, колекторів, іншої апаратури, їх перевезення.
Ефективність сонячних електростанцій у районах, віддалених від екватора,
досить мала через нестійкі атмосферні умови, відносно слабку
Інтенсивність сонячної радіації, а також її коливання, зумовлені
чергуванням дня і ночі.

Геотермальна енергетика використовує високі температури глибоких надр
земної кори для вироблення теплової енергії. У деяких місцях Землі,
особливо на краю тектонічних плит, теплота виходить на поверхню у
вигляді гарячих джерел — гейзерів і вулканів. В інших областях підводні
джерела протікають крізь гарячі підземні пласти, і цю теплоту можна
забрати через системи теплообміну. Ісландія є прикладом країн, де широко
використовується геотермальна енергія.

Зараз розроблено технології, які дають змогу добувати горючі гази з
біологічної сировини в результаті хімічної реакції розпаду
високомолекулярних сполук на низькомолекулярні за рахунок діяльності
особливих бактерій (які беруть участь у реакції без доступу кисню з
повітря). Схема реакції: біомаса + + бактерії -> горючі гази + інші гази
+ добрива.

Біомаса — це відходи сільськогосподарського виробництва (тваринництва,
переробної промисловості). Основною сировиною для виробництва біогазу є
гній, який доставляють на біогазввустанції. Головним продуктом
біогазової станції є суміш горючих газів (90 % у суміші складає метан).
Цю суміш постачають на установки для вироблення теплоти, на
електростанції.

Відновлювані джерела (крім енергії води, що падає) мають спільний
недолік: їхня енергія дуже слабо сконцентрована, що створює чималі
труднощі для практичного використання. Вартість відновлюваних джерел (не
враховуючи ГЕС) набагато вища,ніж традиційних. Як сонячна, так і вітрова
та інші види енергії, можуть успішного використовуватись для вироблення
електроенергії в діапазоні потужностей від кількох до десятків кіловат.
Але ці види енергії цілком неперспективні для створення потужних
промислових енергоджерел.

Висновки

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Кожна з сучасний електростанцій має свої недоліки: ГЕС – змінами
водного балансу та випливаючими з цього негативними впливами на
екосистеми, ТЕС – викидами в атмосферу шкідливих речовин, тепловим
забрудненням рік, АЕС – загрозою радіоактивного забруднення. Тільки
альтернативні джерела вироблення електроенергії можуть гарантувати певну
екологічну безпеку. До таких безпечних видів електростанцій можна
віднести припливні електростанції (ПЕС), вітрові та сонячні
електростанції, електростанції на біологічному паливі, термальні станції
тощо. Пошук триває, але щоб досягти екологічного та економічного успіху
в цьому питанні, потрібні міжнародні підходи, підтримка зі сторони
держави та розуміння актуальності вирішення даної проблеми. Тільки у
такий спосіб можна гарантувати вирішення даної проблеми у найкоротші
терміни, інакше – все залишатиметься тільки далекою перспективою.

Використана література:

Основи екології. Підручник. – К., 2002.

Екологічні проблеми електроенергетичної промисловості. – К., 1992.

Природа і людина. – К., 1996.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020