РЕФЕРАТ
на тему:
“Червона і зелена книги України”
Червона книга
Червона книга України – це основний державний документ, який узагальнює
відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що
перебувають під загрозою зникнення та заходи щодо їх збереження і
відтворення на науково обґрунтованих засадах.
Об’єктами Червоної книги України є тварини і рослини на всіх стадіях
розвитку, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у
природних умовах у межах території України, її континентального шельфу
та виключної (морської) економічної зони, види яких є рідкісними і
перебувають під загрозою зникнення, а також гнізда, частини та інші
продукти цих тварин і рослин.
Стаття 10 законопроекту містить перелік заходів з охорони та
відтворення тварин і рослин, види яких занесені до Червоної книги
України.
Червона книга України про кожний із видів тварин і рослин містить такі
відомості:
категорія;
поширення;
основні місця знаходження;
чисельність у природі;
відомості про розмноження або розведення в штучних умовах;
заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони;
джерела інформації;
картосхеми поширення на території України;
фотографії (малюнки);
Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин поділяються на
такі категорії:
зниклі;
зникаючі;
вразливі;
рідкісні;
невизначені;
недостатньо відомі;
відновлені.
Ведення Червоної книги України покладається на спеціально уповноважений
центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних
ресурсів.
Ведення Червоної книги України фінансується за рахунок Державного
бюджету України.
Розділ VI законопроекту встановлює відповідальність за порушення
законодавства у сфері охорони, використання та відтворення тварин і
рослин, види яких занесені до Червоної книги України.
Охорона та відтворення об’єктів Червоної книги України
забезпечуються органами державної влади, органами місцевого
самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, які є
суб’єктами використання тваринного і рослинного світу, та
громадянами відповідно до закону.
Охорона об’єктів Червоної книги України забезпечується шляхом:
установлення особливого правового статусу рідкісних і таких, що
перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і
рослинного світу, заборони або обмеження їх використання;
урахування вимог щодо їх охорони під час розроблення
нормативно-правових актів; систематичної роботи з виявлення
місць їх перебування (зростання), проведення постійного
спостереження (моніторингу) за станом їх популяцій; пріоритетного
створення заповідників, інших територій та об’єктів
природно-заповідного фонду, а також екологічної мережі на територіях,
де перебувають (зростають) об’єкти Червоної книги України, та на
шляхах міграції рідкісних і таких, що перебувають під загрозою
зникнення, видів тваринного світу; створення центрів та “банків”
для збереження генофонду зазначених об’єктів; розведення їх
у спеціально створених умовах (зоологічних парках, розплідниках,
ботанічних садах, дендрологічних парках тощо); урахування
спеціальних вимог щодо охорони об’єктів Червоної книги України під
час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення
земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної
документації, проведення екологічної експертизи.
Відтворення об’єктів Червоної книги України забезпечується шляхом:
сприяння природному відновленню популяцій рідкісних і таких, що
перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного
світу, інтродукції та реінтродукції таких видів у природні умови,
де вони перебували (зростали); утримання і розведення у штучно
створених умовах.
Охорона та відтворення об’єктів Червоної книги України
забезпечуються також шляхом: здійснення необхідних наукових
досліджень з метою розроблення наукових засад їх охорони та відтворення;
установлення підвищеної адміністративної, цивільної та
кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження об’єктів
Червоної книги України, заподіяння шкоди середовищу їх перебування
(зростання); проведення освітньої та виховної роботи серед
населення; здійснення інших заходів відповідно до законодавства.
Перебування (зростання) на певній території рідкісних і таких,
що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного
світу, занесених до Червоної книги України, є підставою для оголошення
її об’єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного
значення. Для забезпечення вирішення транскордонних та інших
проблем охорони і відтворення об’єктів Червоної книги України
здійснюється міжнародне співробітництво в цій сфері шляхом
укладання і виконання відповідних двосторонніх та багатосторонніх
міжнародних договорів, організації біосферних заповідників,
створення на територіях, суміжних з іншими державами,
міждержавних заповідників, національних парків, заказників та інших
територій і об’єктів природно-заповідного фонду, проведення спільних
наукових досліджень, обміну їх результатами.
Види тваринного і рослинного світу, занесені до Червоного списку
Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів і Європейського
Червоного списку, які перебувають (зростають) у природних умовах
у межах території України, її континентального шельфу та виключної
(морської) економічної зони, можуть заноситися до Червоної книги
України або їм може надаватися інший особливий статус відповідно до
законодавства.
Зелена книга
Зелена книга України є офіційним державним документом, в якому
зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що
перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних
угруповань, які підлягають охороні.
Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо
збереження, відтворення та використання занесених до неї природних
рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямовується на
збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів
рослин та умов місцезростання.
Ідея створення Зеленої книги започаткована в Україні й відображена в
монографії “Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные,
нуждающиеся в охране раститетльные сообщества”/Под общ. ред.
Шеляга-Сосонко Ю.Р. – К.: Наук. думка, 1987. Це видання було присвячене
опису сучасного стану рідкісних рослинних угруповань та заходам щодо їх
збереження і науково-обгрунтованого відтворення.
Основні положення ведення Зеленої книги Українибазуються на принципах:
централізованого управління;
координації дій;
пріоритетності наукової ініціативи;
обов’язкового інформування громадськості;
необхідності обліку, кадастру та моніторингу рідкісних рослинних
угруповань;
зацікавленості та відповідальності землекористувачів;
відповідності міжнародним вимогам.
Ідеологія Зеленої книги України знайшла своє втілення у цілому ряді
прийнятих законодавчих та нормативних документів, зокрема: “Програмі
перспективного розвитку заповідної справи в Україні (Заповідники)” (22
вересня 1994 р.), “Положенні про Зелену книгу України” (19 лютого 1997
р.; 29 серпня 2002 р.), “Національній доповіді України про збереження
біологічного різноманіття” (1997), “Концепції збереження біологічного
різноманіття України” (12 травня 1997 р.), “Про затвердження Положення
про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення” (8 лютого 1999
р.), “Про рослинний світ” (9 квітня 1999 р.), “Про Загальнодержавну
програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015
роки” (21 вересні 2000 р.).
Функції ведення Зеленої книги України, формування та забезпечення
діяльності відповідної міжвідомчої комісії покладено на Міністерство
охорони навколишнього природного середовища України
Використана література:
Зелена книга України: якою їй бути? / Під заг. ред. Ю.Р.Шеляг-Сосонка. –
К.:Академперіодика, 2002. – 35 с.
Закон України “Про Червону книгу України” // Відомості Верховної Ради
(ВВР), 2002, N 30, ст.201.
PAGE
PAGE 7
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
