КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни “Політична економія”
на тему:
“Методи дослідження економічної теорії”
Досліджуючи свій предмет, кожна наука використовує певні методи. Як
політекономія вивчає, пізнає суть економічних процесів?
Відповідаючи на це питання, слід пам’ятати, що наукове пізнання життя
відрізняється від його безпосереднього сприйняття тим, що воно проникає
в суть процесів і явищ, розкриває їх причинні зв’язки та
взаємозалежності, виявляє причини та рушійні сили соціального й
економічного розвитку. Безпосереднє ж сприйняття реагує лише на
поверхові форми прояву тих чи інших явищ і процесів. Тому науковий
підхід вимагає застосування певних методів пізнання суті предмету, що
вивчається.
Поняття “метод” від грецького слова “методас” – шлях до чогось: шлях до
пізнання, вчення, теорії. Тому по відношенню до політекономії поняття
метод застосовується як шлях до вивчення системи виробничих відносин в
їх тісній взаємодії з розвитком продуктивних сил.
Таким чином, метод політекономії – це система прийомів, способів
пізнання та перетворення економічної життєдіяльності способу
виробництва.
Узагальнюючим науковим методом, яким користується політекономія,
досліджуючи закономірності функціонування соціально-економічної системи
або її окремих елементів, є діалектичний метод. Він передбачає вивчення
явищ і процесів економічного життя:
1) в їх загальному зв’язку і взаємозалежності;
2) в стані безперервного розвитку;
3) коли кількісні зміни, які виникають у процесі розвитку, ведуть до
змін якісних.
Джерелом розвитку будь-яких процесів згідно з цим методом визначається
єдність і боротьба протилежностей.
Конкретно діалектичний метод реалізується в політекономії ( так як тут
неможливо застосувати метод лабораторного аналізу або експерименту)
через метод наукової абстракції. Абстрагування в політекономії означає
мислене очищення наших уявлень про економічні процеси від випадкових,
минулих, одиничних явищ, фактів і характеристик. Такий підхід дозволяє
встановити суть процесів і не змішувати її з формою, в якій дані процеси
постають перед нами на основі їх безпосереднього сприйняття.
Метод політекономії включає такі складові:
1. Філософські і загально-наукові принципи.
2. Закони матеріалістичної діалектики.
3. Категорії філософії.
4. Закони і категорії політекономії.
5. Досвід економічного аналізу цивілізованих країн.
До філософських принципів можна віднести:
а) матеріалізм;
б) розвиток;
в) саморозвиток;
г) протиріччя;
д) взаємодія;
є) об’єктивність;
ж) відображення.
До загально-наукових принципів та методів відносимо:
1) наукова абстракція;
2) структурно-функціональний підхід;
3) системність;
4) історично-логічний метод;
5) аналіз і синтез;
6) індукція і дедукція.
Узагальнюючим науковим методом, яким користуються політ-економісти,
досліджуючи закономірності функціонування соціально-економічної
системи або її окремих елементів, є діалектичний метод. Він передбачає
вивчення явищ і процесів економічного життя: а)в їх загальному зв’язку й
взаємозалежності;
б)в стані безперервного розвитку; в)коли кількісні зміни, які виникають
у процесі розвитку, ведуть до змін якісних. Джерелом розвитку будь-яких
процесів згідно з цим методом визнається єдність і боротьба
протилежностей.
Конкретно діалектичний метод реалізується в політекономії (бо тут
неможливо застосувати метод лабораторного аналізу або експерименту)
через метод наукової абстракції14. Абстрагування в політекономії означає
мисленне очищення наших уявлень про процеси, що вивчаються, від
випадкових, минулих, одиничних явищ, фактів і характеристик і виділення
в них явищ і фактів стійких, типових, основоположних. Такий підхід
дозволяє встановити суть процесів і не змішувати її з формою, в якій
дані процеси постають перед нами на основі їх безпосереднього
сприйняття. На підставі цього з’являється можливість формулювати
категорії і закони науки, про що мова піде в наступних темах. З’ясування
суті процесу дає можливість повернутися до того, від чого на початковому
етапі необхідно було абстрагуватися з метою виявлення більш суттєвих
відносин. У результаті конкретне (форма) постає вже не випадковим
нагромадженням явищ, а цілісною системою суспільного життя.
А це означає, що процес пізнання в політекономії не зводиться лише до
отримання хоча й правильних, але розрізнених висновків і узагальнень.
Він передбачає розгляд будь-якого явища як частку єдиної цілісної
системи, яку являє собою людське суспільство. Тому важливим завданням
процесу пізнання в політекономії є приведення оптимальних висновків до
системи, виявлення координації і субординації категорій і законів, які б
відображали об’єктивну структуру суспільного організму, що вивчається.
Отже, метод пізнання повинен носити системний характер.
Абстрактний метод включає в себе й такі методи пізнання виробничих
відносин, як аналіз і синтез. Зокрема, в процесі аналізу предмет
дослідження розчленовується, мислення йде від видимого, конкретного до
абстрактного. В процесі синтезу досліджується економічне явище у
взаємозв’язку і взаємодії його складових частин. Мислення тут іде в
зворотному порядку – від абстрактного до конкретного, від розуміння суті
відносин до прояву їх у конкретній ситуації. Отже, аналіз сприяє
відкриттю істотного в явищі, а синтез завершує розкриття суті, дає
можливість показати, в яких формах ця суть проявляється в реальній
економічній дійсності.
Наукове пізнання суспільних процесів передбачає також використання в
політекономії економіко-математичних і статистичних методів, що дає
можливість визначати не лише якісні, а й кількісні параметри процесів,
що вивчаються. Нарешті, неодмінною умовою з’ясування суті й конкретних
форм прояву процесів і явищ економічного сьогоденного буття є поєднання
логічного й історичного підходів при вивченні предмету політекономії.
Абстракція – мисленне ігнорування (неприйняття до уваги) тих чи інших
несуттєвих факторів, властивостей або зв’язків, що характеризують
предмет, процес або явище.
Кваліфіковане й об’єктивне застосування цього методу відкриває шлях до
розв’язання досить важливих проблем для сучасного етапу реформування
соціально-економічного ладу України. А саме:
І.Чому вільний (нерегульований) ринок, який був таким ефективним за
часів А.Сміта, не став і не стане панацеєю в сучасних умовах? 2.Чому
дрібнотоварне (фермерське) господарство, на якому трималася економіка
19ст., не виведе Україну в число цивілізованих країн? Чому кримінальні
методи роздержавлення та приватизації власності, характерні для
первісного нагромадження капіталу в Європі у 16-17 століттях, не
приведуть до створення в Україні в найближчі 100 років соціальне
орієнтованої економіки? і т.д.
Завершальною ланкою методу політекономії виступає суспільна практика.
Тільки в процесі практики може бути визначена істинність або хибність
теоретичних абстракцій, вироблених науковим мисленням. Процес пізнання
реальної дійсності починається з практики й завершується практикою, яка
підтверджує або відкидає відповідні наукові узагальнення реальної
дійсності.
Отже, метод політичної економії, за допомогою якого вивчаються виробничі
відносини, спирається на діалектичний світогляд. Використовуючи
математичні засоби аналізу й синтезу економічних процесів і явищ, він
досліджує їх в історичному розвитку, а також у діалектичній єдності
кількісних і якісних змін. Лише на такій основі політекономія може
поставити на служіння людській практиці свої висновки.
Кожна наука має свій предмет вивчення. Що ж вивчає політекономія? Добрих
150 років після Монкретьєна, який дав назву цій науці, політекономія
розглядалася переважно як наука про державне господарство. І лише при
А.Сміті характер її змінився. Вона стала перетворюватися в науку про
закони розвитку господарства взагалі та про економічні відносини класів
зокрема. В сучасних умовах загальним об’єктом вивчення виступає
суспільне виробництво як цілісний організаційно-соціально-економічний
комплекс (економіка).
Але політекономія вивчає не все виробництво. Технічні його аспекти
вивчають інші технічні науки. Предметом же політекономії є лише
соціально-економічна суть виробництва, тобто ті виробничі (економічні)
відносини, які виникають між людьми в процесі функціонування суспільного
виробництва. (Детально про зміст виробничих відносин та їх систему мова
піде в наступній темі). Саме цим політекономія відрізняється від
“економіксу” – найбільш поширеного курсу з економічної теорії на Заході,
предмет якого відомий американський економіст П. Самуельсон, автор
популярного підручника “Економіка”, визначає так: Це наука, що вивчає,
як люди і суспільство здійснюють кінцевий вибір рідкісних ресурсів, щоб
виробляти різні товари і розподіляти їх до споживання11. Тобто,
політекономія повинна дати відповідь на три основоположні питання: І.Що
потрібно виробляти і в якій кількості? 2.Як, за допомогою яких ресурсів
і технологій будуть вироблятися необхідні товари? З.Для кого
призначаються товари, що виробляються ? 12. В принципі з таким
визначенням предмету економічної теорії можна було б погодитися, якщо не
брати до уваги соціально-політичну оболонку будь-якого суспільного
виробництва, оболонку, яка визначально впливає на характер вирішення
поставлених питань. Якщо ж враховувати соціально-політичне становище, в
якому відбувається суспільне виробництво, то таке визначення предмету
теоретичної економічної науки значно звужує його рамки, зводить до
вивчення суто організаційно-економічних, техніко-економічних і
психологічних питань, що забезпечують високий прибуток при мінімальних
затратах, тобто до мистецтва вкладання та нагромадження капіталу, а по
суті до “хремастики”, неминучість появи якої, була передбачена ще
Арістотелем13. Саме “хремастика” по суті й стає предметом вивчення
західної теоретичної науки.
Предмет політичної економії трактується значно ширше. Вивчаючи виробничі
(економічні) відносини людей, вона розглядає не лише
організаційно-економічні та техніко-економічні питання (надаючи їм
досить важливого значення), але й вивчає соціально-економічні умови, в
яких відбувається життєдіяльність людей. Тому політекономія дає
можливість відповісти не тільки на питання: що, як і для кого потрібно
виробляти, але й на питання більш суттєві: чим визначається характер
виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ?
Використана література
1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. – К.:
Ніка –Центр, 2000. – С.6-31.
2. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної
теорії.-К.: Вища школа, 1995.
3. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа,
1994, Гл.1.
4. Клімко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії. – К.: Вища
школа, 1997.
5. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. – К.: Видавничий центр
“Академія”, 1998.
6. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. – К.: Либідь, 1998.
7. Самуэльсон П. Экономикс. В 2-х томах. Т.1. – М.: Высшая школа, 1992.
PAGE
PAGE 7
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
